№ 19-20 (21283-21284) субота 10 березня 2012 року
Відкриймо для себе Шевченкове слово
Кілька років поспіль у ці шевченківські дні у виставковій залі Одеської організації Національної спілки художників України (вул. Торгова, 2) відбувається неординарна подія. Здавалося б, нічого особливого: виставка, та й годі. Але водночас це і конференція, на якій можна побачи людей неординарних, українську інтелігенцію — науковців, представників творчих професій тощо, почути цікаві, оригінальні думки не лише про Шевченка, а й, у зв’язку з цим іменем, про сьогодення наше, про час, у якому живемо…
Цьогоріча виставка значно різниться від попередньої. І свідомо, й на генному рівні митці віддають данину шевченківській темі, вони виражають своє ставлення до життя, свої почуття та емоції. Хоча є на виставці і портрети Тараса Григоровича. Не всі вони рівноцінні, й у кожному з них — розуміння (або ж нерозуміння) художником не лише образу Пророка нації, поета, а й просто людини з її долею. Народившись кріпаком, фактично — рабом, він досяг вершин визнання своєю працею та своїм талантом. Будучи академіком як художник, та поетом, сміливістю якого захоплювалися, він свідомо став на прю з ненависним царатом, на захист свого народу.
Про це говорили на відкритті цієї виставки-конференції гості художників, знані у місті тим, що роблять українську справу, бо не можуть цього не робити. Роблять наперекір нині розповсюдженому конформізму, котрий іржею роз’їдає суспільство. Властиво, темі цій — конформізм і свобода — присвятив своє коротке вступне слово заслужений художник України Сергій Савченко, координатор виставки. А прикладом для всіх нас у цьому сенсі є життя Тараса Шевченка, перед яким стояли блискучі перспективи, та він не спокусився тією можливістю й залишився самим собою. Ця виставка, підкреслив мистець, не є ілюстративною творчістю художників, кожен був вільним у виборі, що саме подати на неї. Взявши участь у ній, він вже виявив своє ставлення до цієї акції.
Третє пришестя Путіна
Після оголошення ЦВК Росії остаточних підсумків виборів на вулиці Москви вийшли тисячі людей. Мітингували в російській столиці і ті, хто «за», і ті, хто «проти». Останнім довелося несолодко. З ними в кращих традиціях зачисток розправився московський ОМОН. Сотні людей затримані, лідерам мітингу загрожує по 15 діб арешту.
Висловити свою незгоду з третім пришестям Путіна, незважаючи на робочий понеділок, на Пушкінську площу вийшли близько 20 тисяч людей (за даними поліції, мітингувальників було 14 тисяч). Мітинг «За чесні вибори» погоджували з владою, і, здавалося, ніщо не віщувало арештів. Компактність Пушки, як називають цю площу самі москвичі, явно не вміщала всіх охочих. Пройти тут було практично неможливо. Зі сцени до присутніх зверталися відомі російські опозиціонери Борис Нємцов, Михайло Касьянов, Володимир Рижков, Олексій Навальний, Ілля Яшин, Сергій Удальцов. На мітинг приїхав навіть Михайло Прохоров, який посів третє місце на цих виборах, і пообіцяв створити партію для всіх «незгодних».
У натовпі виднілися вже традиційні білі стрічки, прапори, антипутінські плакати: «Вова — вали!», «Путін — іди в монастир», «4.03.2012 — це не вибори, це престолонаслідування», «12 років сліз». Час від часу учасники акції скандували: «Росія без Путіна!», «Злодія — на нари!», «Путін — злодій!», «Росія — так, Путін — ні!». Людям, що прийшли на мітинг, роздавали білі стрічки, а також значки з написом: «Ще 12 років? Ні!».
Але найцікавіше почалася вже після мітингу, коли люди не поспішали залишати площу. Після кількох попереджень і прохань розійтися, омонівці взялися до справи і стали жваво закидати в автозаки опозиціонерів. Тих, кому місць у спецмашинах не вистачило, гнали до найближчої станції метро «Маяковська». Впродовж 20 хвилин площа була «розчищена», а сотні людей затримані. До речі, кількома годинами раніше на Луб’янці так само швидко «скрутили» й інших опозиціонерів на чолі з Едуардом Лимоновим. Вони спробували провести там несанкціонований мітинг.
А в цей час перемогу Путіна біля самих стін Кремля, на Манежній площі, підтримувала прокремлівська молодь з регіонів. Для них зі сцени виступали різнокаліберні естрадні зірки. Тут було помічено й український дует Потапа і Насті Каменських.
Загалом поліція затримала за несанкціоновані акції в Москві близько 250 осіб. Серед них опинилися відомі російські опозиціонери: Ілля Яшин, Олексій Навальний та Сергій Удальцов.
Про подробиці тих подій у Москві і плани російської опозиції в інтерв’ю власному кореспондентові УНІАН Романові Цимбалюку розповів Ілля ЯШИН.
Вінок Кобзареві
В Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького відбулися щорічні Шевченківські читання, традиція проведення яких відновилася тут 1999 року у рамках відзначення 185-ліття від дня народження національного і світового генія, поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка (перше повідомлення про проведення читань у бібліотеці датується 1951 роком).
Нинішні Шевченківські читання присвячені 100-річчю видання «Вінок Т. Шевченкові: із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів» (автор передмови та приміток М. Комаров, Одеса, 1912).
У списку найзаможніших
До списку найбагатших людей планети, оприлюдненого 7 березня авторитетним журналом Forbes, увійшло вісім українців. Їх сукупний капітал, за оцінкою експертів видання, становить 31,1 мільярда доларів.
Найбагатшою людиною планети вже третій рік поспіль залишається мексиканський медіамагнат Карлос Слім. Статок 72-літнього чоловіка аналітики Forbes оцінили в 69 мільярдів доларів, і це на п’ять мільярдів менше, ніж було у нього торік.
Молодь і політичні барикади
12 березня о 12.00 в Одесі відбудеться зустріч з українським політиком, громадським і культурним діячем Олександром Донієм.
«Молодь та українська політика» — до дискусії на цю тему запрошує прес-центр Українського дому (вул. Катерининська, 77).
Берегти заощадження у валюті вже не вигідно
Голова Національного банку Сергій Арбузов в ексклюзивному інтерв’ю для читачів газети «Чорноморські новини» розповів, яким буде курс гривні, у чому зберігати заощадження і коли українці зможуть брати доступні житлові кредити.
— Сергію Геннадійовичу, в останньому листі МВФ до української влади мовиться про необхідність більшої гнучкості валютного курсу. Багато експертів підтверджують, що помірна девальвація гривні пішла б вітчизняній економіці на користь. Якими, з огляду на це, будуть політика і дії НБУ?
— Політика Національного банку залишиться послідовною і прогнозованою. Коли хтось говорить про необхідність девальвувати курс, щоб стимулювати експорт чи обмежити імпорт, то не можна забувати про велику кількість інших негативних чинників, що впливають при цьому на економіку.
Зокрема, девальвація неминуче виллється в зниження довіри до національної валюти, посилення інфляції й інфляційних очікувань, погіршення підприємницьких і споживчих настроїв, зниження ощадної активності населення.
В’язниця як «подарунок» до ювілею, або Такі тепер часи настали
Кілька місяців тому Івана Васильовича Негоду колеги й друзі вітали зі святом: cповнилося півстоліття його роботи у споживчій кооперації. Роботи славної й почесної, такої, що не соромно озирнутися назад.
Родом цей невтомний чоловік з Луганщини, з великої селянської сім’ї. До Чернігівського кооперативного технікуму вступив, вже будучи спочатку учнем, а потім майстром виробничого цеху Сватівської райспоживспілки. З дипломом молодого спеціаліста прибув до Одеси. Звідси шлях проліг до Великої Михайлівки, де саме був потрібен інженер-технолог хлібопекарного й кондитерського виробництва.
Опозиція має план дій
Щодня влада підносить українцям «покращення життя» навпаки. Минулий тиждень був позначений звинувачувальним вироком Юрію Луценку, дипломатичним скандалом з Євросоюзом, зростанням цін на бензин і підвищенням тарифів на холодну воду.
Негаразди почалися не сьогодні, а два роки тому, коли Янукович та його команда прийшли до влади. Всі започатковані ними реформи зазнали краху; і в економіці, і в соціальній сфері посилюється криза. Влада розписалася у своїй неспроможності, почавши переставляти місцями чиновників на керівних посадах. У той час ціни на бензин зросли, вода для населення подорожчала.
«Якщо громада довірить мені...»
Так останнім часом нерідко повторює Олександр Дилейко, наш односелець, кандидат на посаду сільського голови в селі Кірове Комінтернівського району. Йому не треба проводити якихось спеціальних зустрічей, бо добре знає майже кожного і в Кіровому, і в Ониськовому, і у Ставках, знає всі їхні тривоги і проблеми. Відтак, спілкуючись з односельцями, Олександр Анатолійович ніколи не дає пустих обіцянок, не заявляє з пафосом, мовляв, як стану сільським головою, то всі питання повирішую.
Здолати негаразди, втілити важливі для села задуми, переконаний і завжди на цьому особливо наголошує Олександр Анатолійович, можна тільки гуртом, всією громадою, спільно з депутатським корпусом сільради. І якщо громада висловить йому підтримку, то матиме справжнього лідера, здатного згуртувати односельців у непростій справі відновлення колишньої слави Кірового.
Журналістську спільноту знов очолив Работін
6 березня відбулася XVII звітно-виборна конференція Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України.
У звіті про діяльність за період з 1 лютого 2007 року по 6 березня 2012-го, з яким виступив голова правління Юрій Работін, йшлося про доробок організації щодо соціального і правового захисту журналістів, обстоювання засад свободи слова, права на незалежну медійну діяльність тощо. Промовці, які взяли участь в обговоренні, загалом схвально оцінили проведену роботу, а також окреслили ті напрямки, які потребують пильнішої уваги, зокрема домагатися реалізації на практиці принципів толерантності і консолідації в журналістському цеху Одещини, подбати про підвищення фахового рівня працівників ЗМІ, і насамперед молоді.
...І в Капітолії любили борщ Пелагеї Посмітної
Про Пелагею Гаврилівну, дружину Макара Онисимовича Посмітного, пам’ятають у рідному селі як про взірець жінки, матері, бабусі.
Бути дружиною — для неї означало бути не лише жінкою у простому значенні жони. Вона своєму Макарові була супутником у всьому, другом-однодумцем і товаришем, що надійно і нарівні тягне спільного воза. Чимало документів з її життя зібрано у місцевому музеї, де постійно проходять зустрічі ветеранів знаменитого колгоспу з молодими розквітянцями (збереженням традицій, а відтак і самим музеєм, нині опікується агрофірма ім. М.О. Посмітного, яку очолює Олександр Родік). Ось і до Міжнародного жіночого дня, що збігається з днем народження Пелагеї Гаврилівни, пройшли у нас такі бесіди-спогади.
Справа, обрана назавжди
Народилася Марія Лук’янівна Ружицька в селі Златоустове Березівського району, коли нашим краєм котилася Друга світова війна. Тож довелося їй пережити і воєнне лихоліття, і важкі повоєнні роки.
У сім’ї, крім неї, виховувалося ще шестеро дітей. Усі вони рано дорослішали, в усьому допомагали батькам, котрі по війні працювали в колгоспі: батько Лук’ян Сергійович — на тракторі, мати Анастасія Василівна — у рільничій бригаді. Після закінчення восьми класів місцевої школи Марія пішла працювати на ферму. Спочатку трудилася телятницею, а згодом і дояркою. В 1959 році остаточно вирішила присвятити своє життя тваринницькій справі, вступивши на навчання до Заводівського сільськогосподарського технікуму на зоотехнічне відділення. Але на цьому не зупинилася. Продовжила навчання в Одеському сільськогосподарському інституті. Після першого курсу зі стаціонару перейшла на заочне відділення, бо треба ж було і батькам допомагати, і про власне життя подбати.
Життя, як змах крила
Жінка, з якою мене познайомили, виявилася гречанкою. Мені й на гадку не могло спасти, що вона так бездоганно володіє українською мовою та ще й виступає в ролі її пристрасного пропагандиста. На вчительку української мови й літератури вивчилася в Одеському педагогічному інституті (нині університет) імені К. Д. Ушинського. Ось така гречанка-українка на ім’я Тамара Панасівна Сазонова.
Якось телефонний дзвінок давнього друга покликав мене до Одеси. Пригадую похмурий осінній день. Однак обличчя людей, які зібралися на подвір’ї жіночого монастиря були урочисті й просвітлені, хоч і не без смутку. У черговий раз гурт праведників-миротворців зібрався, аби посадити молоді деревця на алеї, що символізує пам’ять про активістів обласного осередку Ради миру, які відійшли у вічність. Тут уже не алея, а справжній сад.
Велика патріотка маленька Юля
Першу книгу в своєму житті маленька Юлечка зрозуміла ще дев’ятимісячним немовлятком. Було це так. Мама показувала їй ілюстрації до «Курочки ряби» й пояснювала: «Бачиш, донечко, баба плаче, дід і мишка плачуть, бо яєчко розбилося». Якусь мить дитя уважно вдивлялося у малюнок, а потім скривилося та як заплаче!.. Мама була ошелешена таким співпереживанням малої невеселій ситуації. Відтоді варто було показати дівчині книжкову обкладинку, як вона готова була заплакати…
Під час бурхливих подій Помаранчевої революції мама з однорічною Юлечкою на руках брала щонайактивнішу участь у всіх масових заходах. Вдома мала, яка ще не навчилася добре говорити, окрім деяких слів, брала в рученята помаранчевий прапорець і, вимахуючи ним, по складах промовляла: «Ю-щен-ко!» Почавши добре розмовляти, чудово розмірковує не лише про народ і державу, навіть — про політику.
Руками творена краса
Ім’я Наталі Ступак уважні читачі вже помітили на сторінках «Чорноморських новин». Пише дівчина гарні вірші, ілюструючи їх тонкими виразними малюнками. А нещодавно надіслала в дарунок газеті свою оригінальну роботу, яку бачите на цьому знімку: русалка з «Чорноморкою», берег, море, кораблик — то справді ювелірна, об’ємна кольорова аплікація з незліченної кількості дрібнесеньких скручених з паперу детальок.
Наталя ще зовсім молода людина. Нині закінчує Уманський педагогічний університет за фахом технолога-педагога. Буде вчителем трудового навчання. Власне, вже ним і є, бо, навчаючись заочно, п’ятий рік викладає у Балтському педагогічному училищі методику трудового навчання.
Келих, у який заглянув павич, або Як не розхлюпати славетну спадщину
Нащадок Шустова живе в Одесі
…Музею коньяку ще нема, але про нього вже багато говорять. Він, безперечно, стане одним із визначних місць Одеси, де відвідувачі зможуть ознайомитися з історією виготовлення елітного напою і людьми, які заснували та розвивали у нас його виробництво. Пізнавально буде простежити — на діючій моделі — весь шлях перетворення винограду у кінцевий продукт, дізнатися про його особливості, а на завершення продегустувати різні марки коньяку і ще раз переконатися, що він посідає особливе місце серед інших спиртних напоїв. Фахівці стверджують, що якісному коньяку притаманне «відчуття хвоста павича». Так за аналогією з феєричним забарвленням птаха вони називають незвичайний післясмак коньяку.
Зараз йде підготовка експозиції, і в цьому сенсі сталася подія, варта уваги громадськості. Нащадок великої родини — Валерій Шустов — передав у дарунок майбутньому музею сімейну колекцію, пов’язану з історією виробництва коньяку. Вона нараховує 55 предметів, датованих кінцем XIX — початком XX століть. Серед них — старовинні коньячні пляшки, графин, фотознімки, дипломи, дарчий кишеньковий годинник, друковані видання з рекламою фірмового напою.
З цього приводу на підприємстві відбулася прес-конференція, на якій перед журналістами виступили Валерій Шустов і голова правління ПАТ «Одеський коньячний завод» Дмитро Шолудько.
«Товари казенного дому»
Так трохи незвично називається магазин, розташований на розі Іподромного провулку та вулиці Краснова. У ньому одесити не тільки можуть вигідно придбати найрізноманітніші товари за дивовижно «кумедними» цінами, а й допомогти у такий спосіб своїм співгромадянам, які, так розпорядилася доля, опинилися у місцях позбавлення волі. А справа в тому, що в цьому магазині представлена продукція, яку виготовляють у Чорноморській виправній колонії для жінок №74, Південній виправній колонії № 51 та Одеській виправній колонії № 14.
У прес-конференції, на якій йшлося про виробничий потенціал виправних закладів Одеси (а відбулася вона у Чорноморській виправній колонії для жінок №74), взяли участь заступник начальника управління з виконання судових покарань в Одеській області Сергій Форніка, директор підприємства Чорноморської виправної колонії №74. Тетяна Шукляр, директор підприємства Південної виправної колонії № 51 Тагир Ахметов і директор підприємства Одеської виправної колонії №14 Сергій Коренчук. Вони розповіли як про справді великий потенціал підприємств пенітенціарної системи в Одесі, так і велике коло проблем, із якими випадає їм стикатися.
Вишивка, що скрашувала життя
Доброю традицією музею «Степова Україна» стало відкриття тематичних експозицій, приурочених до Міжнародного жіночого дня. У попередні роки з успіхом пройшли виставки «Полна-полна коробушка...», «Дамські капелюшки» і «Рукоділля. Мережива». Інтерес до них не випадковий, адже відвідувачі мали унікальну можливість наочно побачити справжні деталі побуту минулого, про який тепер можна тільки прочитати в книжках чи побачити в кіно.
Нинішня виставка «Рукоділля. Вишивка», яка відкрилася 6 березня, продовжила цю серію. В основі представленої експозиції — домашні вишивки, якими турботливі господині у 40-х — 50-х роках минулого століття намагалися прикрасити буденний домашній побут. Тоді майже в кожному домі можна було зустріти вишиті вручну настінні килимки, подушки і подушечки, штори, фіранки і навіть цілі картини. З небагатого вибору кольорових муслінових ниток, якими торгували в магазинах, створювалися різноманітні квіти і візерунки, зворушливі дитячі голівки в крислатих і матроських шапочках, різна екзотична і звичайна звірина, і звісно, сюжети з казок.
Якби ж і ми так дбали про своє!
Упродовж кількох останніх років нам з чоловіком пощастило побувати у мандрівках містами України, а також туристичними маршрутами багатьох держав. Одна з подорожей — у південну частину Туреччини. Їхали з аеропорту в невеличке курортне містечко Кемер, розташоване між стрімкими верхами Тороських гір і чистою гладінню Середземного моря. Це якихось півгодини автомобілем від знаменитої Анталії.
Сучасному курорту Кемер — менше двох десятків років. Раніше це було скромне рибальське селище, до якого ще якихось півстоліття тому можна було дістатися тільки морем. Тепер сюди сучасними шляхопроводами їдуть туристи з усього світу. Нам, наприклад, випала нагода поспілкуватися з арабами, поляками, англійцями, німцями.
Видавничо-екскурсійна новинка
Тримаю в руках навчально-методичний посібник «Організація екскурсійних послуг», який вийшов друком українською мовою наприкінці 2011 року. Його автор — кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління туризмом Одеського національного економічного університету Сергій Нездоймінов. Не можу не порадіти цій новинці, адже це перше видання за роки незалежності, яке підготовлене в Одесі і яке майже в повному обсязі включає матеріал з понять екскурсознавства та музеєзнавства. Як на мене, суттєвим є і те, що у посібнику розкривається й підкреслюється роль екскурсії як важливого процесу пізнання навколишнього світу (особливостей природи, сучасних та історичних подій, елементів побуту людей тощо), як вагомої складової такого немодного, на жаль, зараз поняття «патріотизм».
Сергій Нездоймінов доклав чимало зусиль, щоб подати пояснення терміну «екскурсія» в історичному сенсі, розкрити особливості розвитку екскурсійної справи в контексті еволюції туристичної діяльності. Він згадує про важливу роль Одеси у формуванні і розвитку ринку екскурсійних послуг у дореволюційний період, адже саме тут ще в 1890 році був створений Кримський гірський клуб з філіями у Ялті та Севастополі.
Євангеліє від апостола Варнави
Турецькі фахівці намагаються з’ясувати автентичність знайденого 12 років тому Євангелія — рукопису про життя і діяння Ісуса Христа, написаного, ймовірно, апостолом Варнавою, засновником Кіпрської церкви. Зараз життєпис, написаний арамейською мовою, вивчають науковці, після цього його планують виставити на огляд публіки в етнографічному музеї Анкари. Підвищений інтерес до знахідки вже проявив Ватикан.
Євангеліє від Варнави, написане на пергаменті, було вилучено митниками в аеропорту Турецької Республіки на Північному Кіпрі в 2000 році. Після конфіскації раритет перебував у сховищі речових доказів турецького управління безпеки. І тільки зараз, після запиту Етнографічного музею Анкари в генпрокуратуру, знахідку передали вченим для дослідження та подальшої передачі в цей музей.
Надія Одеського оперного
Надія Бабіч очолила Одеський національний театр опери та балету у листопаді 2010 року, залишивши посаду начальника управління культури та туризму облдержадміністрації. Після затяжної реставрації театр працював, але тривала перерва давалася взнаки. Колектив постійно лихоманили внутрішні війни, скандали, мітинги, які призводили до частої зміни керівництва і головне — до дестабілізації творчого процесу. У ті бурхливі роки Одеський оперний славився на весь світ, але не своїми творчими досягненнями, а, на жаль, переважно скандалами.
За останні півтора року у театрі стало значно спокійніше. Про те, чим сьогодні живе колектив, про його досягнення і плани на майбутнє — наша розмова з генеральним директором Одеського оперного, заслуженим працівником культури України Надією Матвіївною БАБІЧ.
Дарунок спраглим української музики
Нинішній концертний сезон в Одеській філармонії став благословенним для спраглих української музики — пізнання як вітчизняної композиторської, так і диригентської шкіл.
Одеський глядач відкрив для себе невідомі або мало популяризовані тут, на півдні, твори Б. Лятошинського, М. Колесси, С. Борткевича, М. Скорика, Є. Станковича, Л. Колодуба, В. Рунчака у виконанні Національного одеського симфонічного оркестру (художній керівник і диригент Х. Ерл) під диригуванням А. Власенка і Ю. Луціва, Н. Пономарчук і В. Жадько, В. Рунчака, І. Каждана та М. Сукача. Серед останніх — яскравий виступ Вікторії Жадько, що представляє київську школу (навчалася в А. Власенка).
Вірний джура дитячої літератури
Якщо ми все ж таки хочемо запанувати «в своїй сторонці», то мусимо вивчити свою історію, не минаючи «ніже тої титли», та своїми-таки очима, українськими, поглянути на неї. Поглянути й запишатися: були в нас і герої відважні, і перемоги славні. Якщо хочемо державницького майбутнього, української державності справжньої, не бутафорної, то маємо навчити нащадків своїх цієї науки: пишатися героїчним минулим свого народу вкраїнського, та щоби не пізнавали вони історію країни своєї з чужих пожадливих рук, а зі своїх-таки чистих та незамулених джерел, бо лише у своїй хаті та правда, з якою можна і треба йти у майбутнє. Сьогодні ж до неї підсипано ще й чимало повільно діючої отрути — олжі лукавої та брехні одвертої, й цю мішанину ідеологічну дають до спожитку нашим дітям. Лихі часи минуться, бо таки ж направду «все йде, все минає», та заки мине воно, ким виростатимуть вони? Уявити сьогодні дитину за книжкою, українською книжкою, чи за переглядом українського фільму, та ще й на історичну тематику, дуже важко. Всі ми знаємо, чому так сталося. Та знаємо й те, як зарадити цьому. І нехай дитина собі читає про Гаррі Поттера українською мовою. Але віднині вона читатиме і про джур козацьких — книжку ще більш захоплюючу, пригодницьку, від якої важко одірватися навіть людині дорослій. Тому що збудити в юному читачеві захоплення від прочитаного, бажання бути подібним до героїв книжки, дуже й дуже непросто.
Відомий український письменник Володимир РУТКІВСЬКИЙ зробив це блискуче. Тож нині з гордістю кажемо, що Одеса збагатилася ще одним лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.
Лесине свято
«На крилах Лесиних пісень» злетілися того дня до Одеського обласного центру української культури ті, хто наблизився до її палкого, ліричного, високого слова, готуючись до цього конкурсу, як рівно ж і ті, що прийшли сюди почути її поезію. Серед глядачів — студенти-філологи, майбутні вчителі української мови та літератури (а може, й визначні у вже близькому часі майстри слова), яких привела доцент Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Любов Ісаєнко, а також учні 26-го профтехучилища — майбутні майстри смачних страв. Мета літературно-мистецького заходу — вшанування пам’яті Лесі Українки: саме у лютому день її народження.
Коли читаєш або слухаєш Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, то не полишає відчуття вражаючої актуальності багатьох їхніх творів, висловлених у них думок та висновків. Багато з них наче сьогодні написані. Вони не писали про політику, а писали про життя — свого народу, своєї країни, котрій щиро бажали кращої долі, та як могли наближали цей час. Тож коли на подібних заходах мовиться про те, що не треба, мовляв, політики, бо йдеться винятково про літературу, то це дуже сумно. Бо політика — у її найширшому, громадському вимірі — сама виходить на авансцену, виповнюючи наш простір і нас самих, як повітря. І цього не треба ані боятися, ані остерігатись: молодь завжди була і буде на гребені суспільно-політичного життя, її рушійною силою, якщо тільки не оберігати її від цього — з лукавства чи зі страху. Отож література сьогодні максимально наближена до політології — як і розуміння та сприйняття класичної літератури, — треба лише навчитися читати класику: у ній українські письменники дуже багато говорили про наболіле.
Майстер побутових полотен
150 років тому народився український художник Микола Пимоненко, майстер реалістичного побутового жанру у вітчизняному живопису, академік
Його полотна вводять нас у життєве повсякдення села у межичассі XIX і XX століть. Діапазон інтересів художника в побутових картинах широко охопив різноманітні життєві епізоди: звичаї, обряди та трудову діяльність простого люду.
Народився Микола Корнилович Пимоненко 9 березня 1862 року в передмісті Києва в сім’ї іконописця. Батько його мав невелику майстерню, в якій робив різьблені іконостаси, писав ікони. У цій майстерні майбутній живописець проводив увесь свій вільний час — шліфував дошки для ікон, ґрунтував полотна. Коли підріс, батько йому самому доручав писати ікони, часто брав з собою для виконання замовлень. Підлітком набував уміння та знань в іконописній майстерні Іванова — кращій на той час у Києві. Тут його живописні здібності запримітив Микола Мурашко, засновник і директор Київської рисувальної школи, й запропонував навчатися у цій школі. 1878 року його прийняли на безкоштовне навчання. Школа давала основи ґрунтовної підготовки з малюнку та живопису. На заняттях учні малювали гіпсові архітектурні деталі, орнаменти, погруддя і статуї, писали натюрморти, живу модель, копіювали твори відомих художників. Школа мала пристойну збірку робіт видатних художників: І. Шишкіна, В. Полєнова, П. Крачковського, італійські краєвиди М. Ге, роботи І. Рєпіна, І. Крамського, В. Орловського, марини І. Айвазовського. Тут розвивали розуміння ролі мистецтва, проводились екскурсії до художньої галереї Б. та В. Ханенків, яка налічувала понад 300 полотен живописців Західної Європи, зразки античної скульптури, італійської кераміки, стародавніх меблів, давньоруських ікон. Взірцем майстерності були виставки Товариства передвижників, які проходили тоді у Києві.
Веселкова клоунада
Найкумедніші артисти з Америки, Польщі, Росії, Англії та України візьмуть участь у другому міжнародному фестивалі клоунів «Комедіада», що пройде з 28 березня по 1 квітня в рамках «Гуморини».
Посмішка як робота
У програмі фестивалю — не тільки численні вистави та гала-концерти, а й майстер-класи для тих, хто лише вчиться смішити — акторів-початківців й усіх, кому цікаві жанри пантоміми та клоунади. Серед запланованих вистав — постановки Євгена Вороніна (Берлін), Пітера Пітовського (Нью-Йорк), Янго Едвардса (Амстердам), запрошених театрів — «Лицедії» (Санкт-Петербург), «Ніколи» (Краків), «Унісон» (Москва) і, звісно, одеських — «Маски-шоу» та «Каламбур».
Силу молитви доведено i вимiряно!
Український науковець дослідив і запатентував вплив молитви на людину. Оформивши патент, наша держава офiцiйно визнала молитву дiєвим чинником у боротьбi з недугами.
Унікальне дослiдження проводилося на п’ятнадцятьох добровольцях. Кров для обстеження перед та пiсля читанням молитов брали з пальця і вени. Неймовiрно, але вже пiсля першого разу, як над пацiєнтом промовили слова молитви, захиснi сили його органiзму значно пiдвищилися!
Докладнiше про дослiдження та його результати розпитуємо автора — Михайла ЛАЗОРИКА, кандидата медичних наук, доцента кафедри факультетської терапiї Ужгородського нацiонального унiверситету, патентознавця, заслуженого винахiдника України.
Вітали зі святом...
Нарешті вони заживуть, як люди! Як же раділа з того душа дівчини. Планувала, що весною за свої гроші купить картоплі, посадять город; восени братів відведе до школи в усьому новому, з універмагу, а не в ношених сорочках і штанцях, які їм віддає зі своїх дітей вчителька. Куплять трюмо і наставлять на нього фігурок зі скла, бо так дуже гарно.
...Жили вони дуже тяжко, траплялися, що й голодували. Тато, який зостався вдівцем, не дуже й дбав про трьох своїх малолітніх дітей. Народився не розбитним, навіть трішки слабував на голову. Сторожував на пилорамі, не пив, не гуляв. Отримував невеличку зарплатню, то десь, здогадувалися, ховав частину грошей, бо тих, що залишалися в нього у кишені, вистачало лише на хліб, на борошно та на цибулю.
Повір у себе — і в тебе повірять інші
Людям з обмеженими фізичними можливостями, що проживають у Харкові, дуже поталанило. Тутешнє міське творче об’єднання інвалідів «Інвапрес» уже десять років опікується цими людьми, старається зробити їхнє життя якомога яскравішим, повноціннішим.
З нагоди десятиліття керівники і члени цієї громадської організації приймали поздоровлення і влаштували зворушливу зустріч з численними гостями, які приїхали з восьми регіонів України. Зі сцени малої зали Харківського академічного театру опери і балету ім. М. Лисенка лунали на адресу ювілярів щирі вітання представників влади, громадських організацій, високо оцінювалася їх діяльність. А потім був концерт. Основні учасники якого — лауреати багатьох конкурсів та фестивалів, організованих у різний час за допомогою «Інвапрес». Присутні були вражені майстерністю, професійністю виконавців, щоразу довго не стихали оплески, захоплені вигуки.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206