Знов за рибу гроші?..

— Завтра першою електричкою поїду в Роздільну, щоб зайняти чергу до кадастрового відділу, — бідкається сусідка. — Але надії ніякої. Кажуть, туди люди приходять з п’ятої ранку і треба мати велике щастя, щоб втрапити до потрібного кабінету. Бо приймають відвідувачів лише двічі на тиждень і то до обіду.

— Ну, ви ж точно не знаєте. Подзвонили б, уточнили, — намагаюся якось розрадити сусідку.

— Де там! Маю два телефонні номери, дзвоню щодня, гадаєте, хоч раз хтось взяв слухавку? Глухо, як у печері...

Сусідчину інформацію я сприйняла з острахом: це ж скільки грошей треба виїздити, щоб отримати (а може, й не отримати) потрібний папірець?! Подумала: яка «радість», що не маю ніякої «фазенди». Але ж не всім потрібна така «радість». Якщо міським жителям хочеться порпатися у землі, то що говорити про сільських? Їм, як кажуть, сам Бог велів.

....Побажали мати власні земельні на­діли і працівники соціальної сфери села Яснопіль (здебільшого — вчителі місцевої школи). У січні двохтисячного року сесія сільради прийняла рішення виділити тринадцятьом особам наділи до двох гектарів. Однак через якийсь час дізналися, що земля «зникла», бо давно вже розпайована. «Виплила» така неприємна для людей несподіванка в процесі розробки проекту землеустрою.

Аж через п’ять років вчителям було виділено інший масив. За розробку нового проекту кожен заплатив по 200 гривень. Проте робота посувалася черепашачими темпами. Такими, що одна вчителька встигла померти і в списку залишилося дванадцять претендентів на земельні наділи. Змучені тяганиною люди звернулися до народного депутата України Юрія Крука (листопад 2008 року) й лише після цього змогли укласти договір на виготовлення проекту землеустрою.

Минув ще рік, поки документація втрапила до Одеської філії держпідприємства «Центр державного земельного кадастру» для внесення до єдиної бази даних та роздрукування бланків державних актів. Але до фіналу було ще далеко, незважаючи на те, що за послуги з ведення державного реєстру земель люди сплатили сповна. У документі про оплату ці послуги чітко окреслені: заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку, реєстрація державних актів, договорів оренди землі, внесення записів до Поземельної книги, перевірка та обробка інформації на магнітних носіях. Усе разом тоді (листопад 2009-го) «потягнуло» на 972 гривні з кожного.

Віддавши за щось гроші, ми, звісно, чекаємо того, за що заплатили. Терпляче чекали і яснопільські вчителі. Аж поки через два роки не дізналися, що кадастровий центр віддав їхні документи виконавцю, тобто головному управлінню Держкомзему в Одеській області на доопрацювання. Звідти всі папери перекочували до Сергія Петровича Дідура — начальника підвідомчої структури у Березівському районі.

Від нього спантеличені вчителі дізналися, що за присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів потрібно за­платити ще по 192 гривні. Чому? Так велить постанова Кабміну від 1 серпня 2011 року. Але ж коли люди платили, такої постанови і в зародку не було?! Більше того, в третьому пункті чітко сказано: в тому разі, коли до набрання нею чинності вже було укладено договори для отримання послуг, вдруге плата за них не береться.

Та складається враження, що ніхто того третього пункту в очі не бачив. На подальші нарікання заступник управління Держкомзему Михайло Анатолійович Посмітний дав пояснення: кошти потрібно заплатити вже Березівському земельному відділу, а ті, що колись були заплачені, вимагати з кадастрового центру через суд. У що це обійдеться, важко уявити.

Десь у середині січня я мала розмову з Сергієм Петровичем Дідуром. Напевне, розуміючи всю несправедливість виставлених вимог, він запевнив, що буквально через два-три тижні яснопільські вчителі отримають держакти на землю з кадастровими номерами без будь-якої додаткової оплати. Все. Конфлікт вичерпано.

Якби ж то! Замість документів на землю, що дозволять з приходом весни розпочати її обробіток, педагоги отримали лист від того ж Посмітного, у якому сказано: для замовлення комплектів бланків державних актів та здійснення держреєстрації слід звернутися до районного земельного відомства, написати відповідні заяви та сплатити кошти за послуги, як передбачено у кабмінівській постанові від 1 серпня минулого року.

Отже, знов за рибу гроші?..

Віра СЕМЕНЧЕНКО.
Березівський район.