№ 15 (21279) четвер 23 лютого 2012 року

Відеокамера, фотоапарат та весь арсенал Джеймса Бонда — в такому «всеозброєнні» українські автоінспектори чатують на недобросовісних водіїв. Тепер нести службу надійніше їм допомагатиме ще й диво-техніка «Візир». Що то таке та з чим його їдять — розповідають самі даішники.

«ЖМ9855ВО! Візьміть праворуч і зупиніться!» — кричить у гучномовець інспектор ДАІ, вправно жонглюючи смугастою палицею. Порушника викрито! Знахабнілий молодик навіть і не приховує, що вживав спиртне, — його хитає з боку в бік, ніби корабель під час шторму. Після зупинки транспортного засобу інспектор складає на горе-водія протокол та попереджає про притягнення до адмі­ністративної відповідальності. Для тих, хто особливо любить посперечатися, пояснює: все зафіксовано на «Візир», зараз роздрукують фото, долучать до матеріалів адміністративної справи — раніше, мовляв, треба було думати.

Дванадцятий рік поспіль Асоціація спортивних журналістів України (АСЖУ) проводить церемонію нагородження кращих представників ЗМІ, які пишуть на спортивні теми. Остання урочистість відбулася 17 лютого в київському Палаці спорту. У ній взяли участь представники газет, радіо і телебачення з усіх областей України, а також друзі АСЖУ — спортсмени, тренери, спортивні чиновники різного рангу.

Одразу зазначимо, що одеська делегація отримала найбільшу кількість нагород. Дипломами і кубками в особистих номінаціях відзначені одесити Лерник Мусаелян — віце-президент спортивного клубу «Школа виживання «Мангуст», майстер спорту СРСР з вільної боротьби і самбо, головний редактор часопису «Мангуст», Віктор Меняйлов — президент Одеської обласної федерації хортингу, видавець часопису «Спортивний калейдоскоп».

Український національний стратегічний продукт став для Юрія Просвірова (на фото) не лише продуктом №1, а й матеріалом для творчості. Ось уже декілька років житель Луцька експериментує над цим продуктом, використовуючи його не лише для їжі, а й, так би мовити, для вищих цілей. Наприклад, для виготовлення картин і книг. Такий винахід мистецтва, як книга з сала, зовсім нещодавно з’явився в Україні вперше. Юрій Костянтинович представив свою книгу на фестивалі «З любов’ю до... сала»

Зробити унікальну їстівну книгу разом з автором спробував і автор цих рядків. Для виготовлення їстівного «поліграфічного» продукту Юрієві Просвірову знадобився рівний цілий шматок сала певного розміру.

Вчені зі Школи біологічних наук при Університеті Нортумбрії (Великобританія) відкрили нову властивість вишневого соку. Виявляється, він поліпшує якість сну, повідомляє АМН.

Дослідники особливо рекомендують сік вишні монморансі: він підвищує концентрацію мелато­ніну — гормону, що регулює сон.

Американські вчені дійшли висновку, що кашель та інші розлади дихальної системи у молодих людей, пов’язані з курінням, проходять вже через два тижні при відмові від нього, повідомляє EmaxHealth.

Дослідники з Техаського університету запросили для участі в експерименті студентів, у яких постійне куріння викликало щоденний кашель чи інші респіраторні симптоми. Вік учасників — від 18 до 24 років. Всі вони викурювали від 5 до 10 цигарок у день у період від року до п’яти.

Куріння — проблема національного масштабу: в Україні 30% смертей спричинені хворобами, що викликані пристрастю до цигарок. Яких заходів потрібно вжити для того, щоб ситуація покращилася й українці стали менше курити, — про це кореспондент Агентства медичних новин запитав у головного лікаря Київського міського центру здоров’я Отто Стойки.

— Пане Отто, скажіть, будь ласка, яка статистика щодо паління в Україні?

— Зараз у нас курять близько 11,5 мільйона осіб — 29% дорослого населення віком від 15 років і старше. За статевим розподілом у нас курять 50% чоловіків та 11% жінок. Більша частина з них — щоденні курці. Це близько 45% чоловіків і 9% жінок.

До 125-річчя від дня народження Леся Курбаса

«Якщо ми, нарешті, наважимося розкрити для себе самих зв’язну й послідовну картину нашої історичної трагедії, тоді матимемо куди менше претензій до дійсності, менше підстав для депресій, суспільної апатії, рукоопускання… Важливо пам’ятати Сандармох: він — необхідна ланка в тому історичному ланцюгу, в результаті якого ми «маємо те, що маємо».

З інтерв’ю з О. Забужко «Якою була б цивілізація, якби не Сандармох…»
(«День»від 2 — 3.02.2012).

Ім’я Леся Курбаса, 125-річчя від дня народження якого відзначатимемо 25 лютого, в списку жертво­приношення до 20-ї річниці Жовтня в урочищі Сандармох (Карелія) 3 листопада 1937-го було 163-м після М. Зерова та Г. Епіка. А всього в цьому розстрільному списку був 201 український митець і вчений, втрата яких невідшкодовна. Лише за 5 днів було знищено 1111 осіб різної національності. За роки Великого терору, 75-ліття якого припадає на нинішній рік, в Сандармосі обірвано життя близько 9 тисяч людей, найбільше з них — українців. Сандармох, як й інші українські меморіали, треба пропустити через свідомість кожному з нас, так само як поляки усвідомили жертви Катині.

Олександр-Зенон Курбас, видатний український режисер-новатор, реформатор театру, драматург, публі­цист, перекладач, педагог, народився у м. Самборі на Львівщині в родині акторів Ванди та Степана Яновичів (сценічний псевдонім). Лесь виріс за лаштунками мандрівного театру, рано усвідомив підневільне становище української культури і робив усе, щоб, за словами І. Ільєнка, «відкрити українському народові світові надбання, влити національну кров у кровообіг світової культури». Він знав польську, російську, німецьку, англійську та норвезьку мови, в його розпорядженні була багата бібліотека діда, котрий був священиком в с. Старий Скалат Підволочиського району Терно­пільської області. Сім’я з 1908-го там мешкала, а в 1987 році, після реабілітації імені Леся Курбаса, до його сторіччя, там відкрито меморіальний музей.

Керівництво України продовжує свою нехитру піар-гру й точковими ударами намагається показати, що «влада все ж працює». Цього разу, пише Наталя Дмитренко («Україна молода»), зі скринь Державного комітету телебачення і радіомовлення дістали припорошену нафталіном президентську премію «Українська книжка року», започатковану ще у 2009-у Віктором Ющенком. Таку реінкарнацію премії пов’язують з активністю члена журі Ганни Герман. Не без старань останньої, припускають «посвячені», швидко організували засідання комітету з присудження цієї премії й «простою більшістю голосів» визначили три видання, яким пропонують присудити відзнаку глави держави.

Серед видань, визнаних гідними президентської премії, — книга «Сни Ганса Християна» у переказі Лесі Ворониної з ілюстраціями Катерини Штанко (видавництво «Грані-Т»). Це видання назване переможцем номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури». Винагорода — 100 тисяч гривень — ділиться навпіл між авторами та видавництвом. «Грані-Т» раді перемозі, а от Леся Воронина та Катерина Штанко від нагороди відмовилися. «Від нинішньої влади премію прийняти не можемо», — так відреагували на повідомлення про присудження премії.

Другий рік поспіль в Україні проводиться мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, що має статус міжнародного.

Проходить він у три етапи. Спочатку рівень своїх знань з української мови та літератури показують учні загальноосвітніх шкіл кожної області. Цьогоріч на Одещині учасниками першого етапу конкурсу стали 63224 учні 5 — 11-х класів із 864 навчальних закладів, а ще серед них — 18 студентів Національного університету «Одеська юридична академія», 132 — педучилищ та 944 — ВНЗ І — ІІ рівнів акредитації. Відтак на другому етапі змагалися 6037 переможців з районів області та міст обласного значення. Учасники першого та другого етапів виконували завдання не лише українською мовою, але також російською, молдовською та болгарською. У третьому — обласному — етапі конкурсу взяли участь 147 школярів 5 — 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, 140 з них виконували завдання українською мовою, 4 — болгарською, 3— молдовською. Переможцями визнано 21 учня (один виконував завдання молдовською мовою). А минулої суботи відбувся фінальний етап конкурсу — він проходив в Одеській спеціалізованій загальноосвітній школі №117. Учасники: 19 учнів 5 — 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, 6 курсантів військових закладів та 6 студентів ВНЗ І — ІІ рівнів акредитації. Після написання творчих робіт відбулося нагородження переможців третього — обласного — етапу змагань.

У будівництво найбільшого в Європі парникового комплексу компанія Дмитра Фірташа планує вкласти 100 мільйонів доларів. Цей агропромисловий об’єкт зводиться у с. Синьків Заліщицького району Тернопільської області.

Як зазначається в повідомленні прес-служби Group DF, на підготовці майданчика площею 10 гектарів працюють більше 200 будівельників та 70 одиниць техніки, перевезено 500 тисяч кубометрів ґрунту. Господарство повинно почати роботу восени 2012 року, планові обсяги виробництва — 4 тисячі тонн помідорів і 1,5 тисячі тонн перцю за рік. У прес-повідомленні зазначають: тепличний комплекс стане першим в Україні, де перець вирощуватимуть у промислових обсягах, що дозволить скоротити його імпорт в Україну на 20%. Сьогодні, за даними Group DF, більшість парникових господарств країни спеціалізуються на вирощуванні томатів та огірків (близько 90% усіх посівних площ). А от під вирощування перцю відведено лише 1% площ парників.

Нещодавно в 10-А класі Затишанського НВК був проведений урок-конференція на тему: «Екологічні проблеми нашого краю на сучасному етапі». Метою даного заняття було сприйняття глибокого осмислення екологічних проблем учнями.

Усі учасники конференції розподілилися на три групи, кожна з яких заздалегідь отримала своє завдання. Група, яку представляла Катерина Біюла, підготувала матеріал, пов’язаний з екологічним станом свого селища. Саме це питання вже декілька років діти розглядають на уроках основ здоров’я, зважаючи на ганебний стан справ у нашому населеному пункті у зв’язку з тривалим розташуванням поблизу колишнього складу з непридатними для використання мінеральними добривами та отрутохімікатами невідомого походження. Неодноразово з цієї проблеми навіть захищали роботи в обласному гуманітарному центрі позашкільної освіти та виховання, звертаючись таким чином по-дитячому до дорослих зробити все, аби лелеки сіли в їхньому селищі. Проте сьогодні зміст роботи був інший: Катерина з радістю доповідала про ті реальні справи, які сталися протягом минулого року щодо перезатарення та вивезення 300 тонн хімічних відходів. У роботі вона наводила конкретні факти, підтверджені фото- та відеоматеріалами, про те, як упродовж 2011 року зі складу до Польщі з метою повної утилізації небезпечні отрутохімікати нарешті були вивезені.

Політики переконують українців у неспроможності до революцій. Тим часом експерти запевняють: сподівання вітчизняних політиків на те, що українці через свою мирну ментальність не схильні до соціальних потрясінь, є міфом і самообманом. Про це говорили політтехнолог Сергій Гайдай і політолог Сергій Таран під час прес-конференції «Передчуття революції, або Де в українця «кнопка»?», яка відбулася минулого тижня в Києві.

«Мирна ментальність — це міф, вигідний владі. Вони кажуть: сидіть тихо, українці, ви ні нащо не здатні. При цьому навіть якщо в українській історії подивитися на ментальність українців, то звідки тоді взялися УПА, Колїївщина, про яку всі підзабули, махновщина? Тому коли кажуть, що революцій не буде, бо в нас не така ментальність, — це самообман», — зауважив Сергій Гайдай.

Наприкінці жовтня активісти Одеської обласної організації Української народної партії Василь Вельможко та Тетяна Ющенко зініціювали акцію, спрямовану на збереження археологічних пам’яток трипільської доби в селі Усатове Біляївського району.

Цією акцією вони прагнули привернути увагу громадськості до загрози, яка нависла над археологічними пам’ятками всесвітньо відомої Усатівської культури — потужні екскаватори невтомно працювали на кар’єрі з видобутку цінних порід керамічної глини. По-варварськи за­глиблюючись в історичні пласти (деякі ями глибиною до 10 метрів), породу вантажили на «КамАЗи» й вивозили для подальшої переробки.

Не гаючи часу керівництво обласної організації УНП направило звернення на ім’я голови Одеської обласної державної адміністрації Е. Л. Матвійчука,  голови Одеської обласної ради М. В. Пундика та начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини облдерж­адміністрації Н. А. Штербуль з вимогою вжити негайних заходів щодо впорядкування козацького цвинтаря та навколишньої території у селі Усатове Біляївського району, а також з проханням внести їх до реєстру пам’яток культурної спадщини і взяти під охорону держави.

Навіть у люті лютневі морози, коли білосніжний візерунчастий лід скував берег Чорного моря, курортна Одеса не стала менш привабливою. У колишні часи в цю холодну, почасти вогку, але спокійну пору сотні людей звідусіль зміцнювали тут здоров’я. Одеса пишалася своїм санаторним раєм. Заради його процвітання низку промислових підприємств навіть планували винести за межі міста. Протягом останніх років, навпаки, робляться спроби витіснити з Одеси самі санаторії.

Частину оздоровниць стерто з карти міста остаточно й безповоротно. Багатьом урізано території. Ділити санаторні землі і нарізати їхні парки під забудову стало звичною справою. Туди, куди не дотяглися руки міської влади, дістали лапи районної.

Нікого за знищення цінних земель не покарано. А тому муніципальна влада, не зважаючи на закон, користуючись різними лазівками й дірами, холоднокровно міняє їхнє цільове призначення. Кримінальні справи, якщо й відкриваються і доходять до суду, перетворюються на пил. Судові провадження за господарськими та адміністративними позовами тривають роками, завдяки Феміді, яка цементує вибудувані злочинні схеми.

«Судові процеси, виклики до слідчого, погрози, взяття штурмом приміщень, тиск на рідних — це реалії, з якими дедалі частіше зіштовхуються працівники непідконтрольних владі засобів масової інформації та незалежні журналісти Одеської області», — такими словами розпочинається звернення до міжнародного співтовариства, яке група журналістів Одещини вручила у вівторок дипломатам, акредитованим в Україні, та іноземним журналістам.

З 1 березня в Одесі, як і по всій Україні, діятимуть нові тарифи на водопостачання та водовідведення для населення. Кожен кубометр холодної води у нас подорожчає на 8% й обходитиметься одеситам у 4 гривні 47 копійок: постачання кубометра води до квартири коштуватиме 2,74 гривні (нині — 2,52), його відведення через каналізаційну систему — 1,73 гривні (нині — 1,6). Таким чином, загальний тариф на спожитий кубометр виросте на 35 копійок. Тобто, якщо в помешканні нема лічильника, доведеться платити усереднено трохи більше 30 гривень на місяць за одного прописаного в цьому помешканні.

Підвищення цін пов’язане, насамперед, з подорожчанням електроенергії, яка в Одесі складає половину суми тарифу на водопостачання та водовідведення. Так пояснили через свою прес-службу в «Інфоксводоканалі». Мовляв, щоб подати воду з Дністра, аж за 140 кілометрів, потрібні потужні насоси, які «їдять» електроенергію, а вона, як відомо, дорожчає в усьому світі. До того ж, виправдовуються, рішення про підвищення тарифів на воду — не їхня вигадка, а постанова національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Шановна редакціє! Допоможіть, будь ласка, жителям нашого Усатового: через те, що замерзли труби, частина села вже три тижні без води. Місцевий голова Ю. Маковейчук запевняє вищі інстанції, що в селі все в порядку, що вода в трубі є. Не знаю, в якій трубі вона є, але в моїй востаннє була 8 лютого, а в сусідній — у кінці січня.

Місцевий монополіст у сфері ЖКГ В. Борченко, який два роки тому ці ж труби проклав (як з’ясувалося, не дотримуючись норм заглиблення), заявив: готуйте гроші. А потім, переконавшись, що труби замерзли не на моїй садибі, а за її межами, порадив чекати весни.

28 лютого відбудеться чергова сесія міської ради, у порядку денному якої — проект рішення «Про узгодження матеріалів обґрунтування необхідності розширення території Одеського зоопарку загальнодержавного значення». Межі звіринця мають намір розширити за рахунок колишнього Старого кладовища, де сьогодні — Преображенський парк (колись імені Ілліча).

З ініціативи громадської ради при облдерж­адміністрації відбувся «круглий стіл», на якому йшлося про ситуацію навколо Одеського зоопарку та колишнього Першого міського кладовища.

— Облога заводу «Стальканат» триває, — повідомив журналістам на прес-конференції голова фракції «Фронт змін» в Одеській міськраді Олександр Остапенко. — Трудовий колектив та акціонери заводу очікують продовження, нових дій від влади. Завдяки активній позиції народних депутатів Арсенія Яценюка, Руслана Князевича, Геннадія Москаля ця ситуація вийшла за межі Одеси й дуже дратує тих, хто в Києві. Люди, які реалізують план захоплення заводу, вимушено йдуть ва-банк. Їхня мета — дискредитувати громадську думку, підготувавши брехливі свідчення та компромат проти акціонерів «Стальканату». Їхнє політичне завдання, враховуючи падіння рейтингу Партії регіонів і зростання рейтингу опозиції, — вибити матеріальне підґрунтя з-під «Фронту змін».

— Уся ця ситуація — це одна велика провокація, — додав виконувач обов’язків директора заводу Ігор Глазирін. — Термін давності за тими справами, які інкримінують головним акціонерам «Стальканату», а саме — незаконне підприємництво, фіктивне банкрутство, давно минув. Чому б не розпочати карні справи з 1917 року, коли у людей справді відібрали їхній капітал? Наш завод стабільно працює, на відміну від інших підприємств. На місці заводу «Епсилон» — боулінг-клуб, на місці фабрики Воровського — казино… Ми не хочемо повторити долю цих підприємств, тому будемо стояти до кінця. Наші працівники виходять на мітинги не за примусом — вони хочуть зберегти свої робочі місця і спокійно працювати.

Свято мов, приурочене Міжнародному дню рідної мови, який за рішенням ЮНЕСКО щороку відзначається 21 лютого, пройшло в Одесі в інформаційно-бібліотечному центрі універсальної читальної зали центральної міської дитячої бібліотеки імені А. Гайдара.

Центр обслуговує понад 2,5 тисячі читачів, з-поміж яких переважають діти з ближніх шкіл, які, навіть маючи вдома комп’ютери та домашні бібліотеки, залюбки приходять сюди, на вулицю Катерининську, 67, де їм цікаво.

Відкрите звернення до голови Одеської обласної державної адміністрації Е. Л. Матвійчука

Шановний Едуарде Леонідовичу!

«Поліпшення» нашого життя ми відчуваємо вже сьогодні. Й особливо це відчувається взимку, коли ми витрачаємо левову частку своїх мізерних доходів на енергоресурси для забезпечення власної життєдіяльності.

Ми, жителі Татарбунарського району, звертаємося до Вас з проханням надати нам відповідь: яким чином ми можемо вижити сьогодні? Наш район не газифікований, розташований у степовій зоні. Для забезпечення життєдіяльності населення використовує тверде паливо (вугілля), дрова, скраплений газ та електроенергію. Висока вартість вугілля та дров штовхає зубожілий люд на знищення залишків лісосмуг.

«Володимир Зубанов — абсолютно нетиповий «регіонал». Почнемо з того, що, будучи директором заводу, він сам просився до комітету з духовності (зазвичай усі рвуться до інших комітетів, наприклад бюджетного). По-друге, Зубанов дозволяє собі не голосувати за помахом уже легендарної руки Михайла Чечетова. І нарешті, має час і натхнення редагувати книжки про історію...» — саме так представила журналіст Олена Яхно свого співрозмовника на початку розлогого інтерв’ю, яке було опубліковане у газеті «День» у четвер, 16 лютого. Кілька уривків з цієї розмови пропонуємо вашій увазі.

— Складається враження, що ваші колеги з Партії регіонів перед виборами знову вирішили розіграти «мовну карту». Михайло Чечетов розповідає, що серед ключових законопроектів, які збираються за­твердити в Раді, — закон про мовну політику Ківалова та Колесніченка. Згідно з цим законопроектом, ро­сійська мова стане офіційною в десяти областях України.

— Я для себе вигадав такий хід: в ухваленні будь-якого рішення слід спертися на якийсь фундамент. Що це за фундамент? Це незалежність України. Якщо рішення шкодить незалежності — це погано. Якщо воно зміцнює незалежність — це добре. Комусь ця держава з неба впала, хтось за неї кров проливав. Але вона відбулася, їй 20 років. Усе, що для неї добре, й для мене добре, все, що для неї погано, й для мене погано.