Які вам ще докази потрібні?

Я і мої товариші ось уже 17 років добиваємося справедливості. Ми — моряки-днопоглиблювачі, які працювали в повоєнний час на вибухонебезпечних ділянках портів і підхідних каналів, ніяк не можемо одержати статус учасника бойових дій, хоч давно це передбачено законодавством. Так, згідно з п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об’єктів народного господарства, а також особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Та вже вкотре комісія Одеського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення такого статусу нам, морякам-днопоглиблювачам, у цьому вперто і зовсім непереконливо відмовляє. Посилаються на те, що заявники до розмінування полів та об’єктів народного господарства не залучалися, не брали участі у траленні бойових мін у вище згаданих водах на мінних тральщиках, а були залучені до проведення днопоглиблювальних робіт.

Подібні відписки одержали ми й з Південного оперативного командування. Ще повідомили, що для вирішення нашого питання потрібні зміни в чинних нормативно-правових актах. А це не в компетенції управління оперативного командування.

Дещо обнадійлива відповідь надійшла від начальника головного управління виховної та психологічної роботи Збройних сил України генерал-майора О. Копаниці. Він однозначно повідомив, що для встановлення статусу учасника бойових дій морякам, які протягом 1950 — 1980-х років працювали на вибухонебезпечних ділянках біля портів міст Севастополь, Керч та Одеса, звертатися треба саме до вище згаданих комісій обласних військових комісаріатів із відповідними заявами та підтверджувальними документами. То які тут ще потрібні закони?

До того ж цікава деталь. Скажімо, членам екіпажу земкаравана «Б.Федоренко», які працювали на небезпечних днопоглиблювальних роботах і проживають на території Одещини, наш облвійськкомат у присвоєнні їм статусу учасника бойових дій категорично відмовляє, а нашим колегам, які проживають у сусідній Миколаївській області, на Волині, все вирішили без зайвих зволікань. Чи не тому, що справи там розглядали професіонали, котрі розуміють, як ми ризикували життям, працюючи на земснарядах, землечерпалках, інших плавзасобах? Наша робота на вибухонебезпечних ділянках була не безпечнішою, ніж на мінних тральщиках, обладнаних спеціальними засобами виявлення вибухових речовин і захисту від них. Ми ж вели подвійну роботу — днопоглиблювальну і знешкоджувальну. Бо в товщі ґрунту, який знімали, виявляли вибухові засоби, що знаходилися прямо під корпусом днопоглиблювальних суден.

Одне слово, щоразу відчували себе на пороховій бочці. Так, з дна акваторії порту Іллічівськ, який будувався, вилучено тисячі вибухонебезпечних бомб, мін, снарядів, різних набоїв, гармати, кулемети, міномети і навіть один літак. При поглибленні дна Одеського порту лише за перші 42 дні роботи було вилучено і знешкоджено понад 24 тисячі артилерійських снарядів, близько 1000 авіабомб, 87 фугасів, начинених вибухівкою. Зрештою, з обсягом і небезпечністю наших робіт можна ознайомитися зі сторінок книги «Історія Чорноморського флоту», інших видань з нагоди його 70-річчя. На жаль, не обійшлося без жертв і каліцтв. Недарма нам тоді доплачували до зарплати так звані «гробові». Що ще треба доказувати, доводити? А нам твердять: ви займалися днопоглибленням, а не розмінуванням. Вкотре повторюю: і тим, і тим довелося займатися.

Мені вже 82 роки, почуваю себе ущемленим як морально, так і матеріально у зв’язку з відмовою облвійськкомату в розгляді питання про присвоєння статусу «учасника бойових дій». Нас не так уже й багато залишилося. Не хотілося б з такою кривдою іти в інші світи.

Аркадій КОВАЛЕНКО,
колишній моряк-днопоглиблювач,
ветеран праці.
м. Одеса.