Нема кінця степу і дорозі, або Про те, як монах чумаком був
Продовження. Початок у номерах за 28 січня та 4 лютого.
У неділю, у свято чумак нізащо не вирушить в дорогу, а дасть в ці дні спокій собі та худобі. По дорозі траплялися церкви — наші, румунські та болгарські. Залишимо, було, вартовників при волах і возах, а самі йдемо до церкви. Я, оскільки вмів читати та співати ще малим, ставав на клірос і співав навіть у румунських церквах, хоча одне тільки «доміне мілоєшті». Народ майже повсюди був заможний та гостинний: забачать чумаків і розбирають з церкви по хатах на обід. Мені, як помічнику на кліросі, діставалась найбільша честь та частування; скоріш за все, запросить до себе дячок, а іноді й священик; напоять, нагодують, ще й на дорогу чогось їстівного дадуть. Саме так пригостили мене з батьком в Ганському, де я співав з синами управляючого Сендерка, не знаючи, що доведеться бути в них школярем. А якось випало мені заступити священика і дячка разом. Приходимо ми в слобідку Кошкову, маєток Потоцького. Раптом назустріч нам люди.
— Чи нема у вас, питають, письменного. У нас помер багатий старий чоловік, а нема кому псалтир почитати.
— Є, — відповідаємо ми. — Що б то ми за чумаки, щоб між нами письменного не було.
— То становіться, будьте ласкаві, до нас на нічліг; все одно вечір надходить. Випрягайте воли, нехай пасуться з нашими, а ви йдіть до нас усі на вечерю, а той нехай псалтир чита.
Ми охоче погодились, оскільки не тільки день закінчувався, а й небо затягло хмарами. Два дні йшов дощ; два дні читав я псалтир. Звали нас обідати і вечеряти, воли поправилися, і ми підкріпилися, і від непогоди сховалися; на третій день довелося ховати. Мені подали святу воду та кропило з васильків; я покропив гріб і покійника. Тіло поклали до труни і понесли до могили, а я всю дорогу співав «Святий Боже». Над могилою промовили всі «Отче наш», а я сказав і проспівав «Вічну пам’ять». Так поховали без священика, якого і за 100 верст не можна було знайти. Так і чумаків ховали, а траплялося, що чумак чумаку в степу перед смертю сповідувався, а той, повернувшись додому, передавав сповідь священику. Потреба закон міняє. Так і з нами тепер було. Поховали, а потім покликали нас на обід, частували щиро, ще й сіна на вози поклали нам багато.
Але не завжди чумаків чекали одні приємності в дорозі і не всякому чумакові таланило в його справах. Кому не відома пісня:
Ой ходив чумак сім рік по Дону,
Та не було пригодоньки ніколи йому.
Або хто не чув іншої:
А вже чумак та й дочумакувався,
Нема свити, кожух обідрався.
Не можна з одного літнього походу судити про приємність іншого такого походу; не можна за одним вдалим оборотом робити висновок про прибутковість чумацької справи загалом. Трапляються з чумаками різні нещастя в дорозі; трапляються з ними великі невдачі, які іноді руйнують все їхнє життя. «Ніхто так щиро, — говорили у нас, — Богу не молиться, як матрос на морі, а чумак в дорозі». Найбільше лихо для чумака — спекотне літо. Вигорить трава, засуха страшна, зміліє водопій, ніде нагодувати і напоїти скотину. Стоїть спека нестерпна, дорогою курява стовпом; воли задихаються та мліють, від поту з сірих стають чорними; нерідко зупиняються, тяжко поводять боками, сльози капають з очей. За декілька днів тварина втрачає тіло і силу; не може їсти, не хоче пити. Лежать воли, лежимо і ми, як мерці біля возів. А коли здох віл у чумака, пропав весь його літній заробіток. Іншого літа замість посухи ллє дощ цілими тижнями. Нова біда для чумака: розкисне дорога, намокнуть вози, запріють шиї у волів, стоїмо цілими днями, час та гроші втрачаємо; а як нам цілими тижнями на дощі та холоді перебувати, про те не кажу.
Чумаків з власним вантажем, з пшеницею до Одеси і сіллю з Криму, небагато; переважно це перевізники. Підрядяться із зими або ранньої весни у візництво і гроші наперед заберуть; а при невдалій дорозі доводиться останнє продавати, щоб виконати підряд і покрити збитки.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
