Футбольна першість — ефект на десятиліття

— Як триває підготовка до «Євро-2012»?

— Приготування просуваються дуже добре, хоча на старті проекту було нелегко. Стадіони вже відкрито, перший міжнародний футбольний матч на Національному стадіоні у Варшаві відбудеться 29 лютого. Аеропорти, дороги, залізничні станції та готелі було також покращено, модернізовано, а деякі навіть побудовано «з нуля». Тож Польща та Україна готові впоратися із масовим напливом туристів як наступного літа, так і багато років потому.

— Кожен турнір виглядає масштабнішим та кращим, ніж попередній. Чи продовжиться ця тенденція з «Євро-2012»?

— Чемпіонат Європи з футболу — це третя найбільша спортивна подія у світі. Її транслюватимуть більше, ніж в 200 країнах світу, а аудиторія кожного матчу складе близько 150 мільйонів осіб. Успіх кампанії з продажу квитків, під час якої на 550 тисяч квитків надійшло понад 12 мільйонів заявок, це ще одне свідчення того, що вболівальники хочуть бути частиною «Євро» та насолодитися футбольним святом.

— Організувати турнір у двох країнах складніше, ніж в одній? Які операційні завдання стоять під час проведення спільного чемпіонату?

— Це справді додає проблем. Насамперед, стосовно логістики, різних валют та законодавства, перетину державного кордону та необхідності міжнародного співробітництва на рівні урядів. Водночас це унікальна можливість зблизити дві сусідні нації та зміцнити зв’язок між ними.

— Чи допомагає в цьому попередній досвід успішного проведення турніру в двох країнах?

— Так, це дає деяку перевагу, але постають нові питання, яких досі не було. Скажімо, на відміну від 2008 року, коли обидві країни були членами Шенгенської угоди, сьогодні у нас одна країна — член Європейського Союзу, інша — не має такого статусу. Це змушує нас більше працювати над спрощенням та пришвидшенням процедур перетину кордонів для вболівальників.

— Що Україна, Польща та їх футбольні асоціації отримають від організації чемпіонату? Що «Євро» залишить після себе?

— Ефект від проведення «Євро» в Україні і Польщі буде тривалим та величезним. В обох країнах здійснюються значні зміни в інфраструктурі, і розбудова, яка відбувається сьогодні, матиме тривалий вплив на повсякденне життя українських і польських громадян. Проведення модернізації подібного масштабу зазвичай потребує близько 20 років, але в Польщі і Україні нові аеропорти, дороги, готелі, залізничні станції, автобуси покращилися за кілька років. Це зробить дві країни не лише туристично привабливішими, а й дасть можливість продемонструвати, на що вони здатні. Це є джерелом великої гордості для двох націй.

З точки ж зору футболу, сучасні стадіоні служитимуть ще довго. І я кажу не лише про вісім стадіонів, що прийматимуть матчі чемпіонату, а й чимало інших, які будуть використовуватися як тренувальні бази для команд-учасниць. Важливо, що зросте кількість дітей, які гратимуть у футбол. Це допоможе підвищити рівень гри в найближчі роки, а також матиме соціальний ефект.

— Фан-зони є відносно новим явищем. Яким чином вони покращують турнір?

— Фан-зони — це фантастичне доповнення до офіційних стадіонів та частина загального футбольного свята. Першу фан-зону ми створили на «Євро-2004» в Лісабоні, і вона могла вітати 15 тисяч фанів. Вони також мали величезний успіх на німецькому «ЧС-2006», де в кожному місті облаштували свою територію вболівальників, найбільша з яких була здатна прийняти 100 тисяч прихильників футболу. Сьогодні фан-зони — це частина турніру, яка дозволяє вболівальникам без квитків на матчі долучитися до свята та насолоджуватися переглядом ігор на великих екранах у чудовій атмосфері. Очевидно, у фан-зонах мають місце деякі матеріально-технічні незручності, проте це ніщо у порівнянні із задоволенням, яке отримають відвідувачі.

— Чи буде посилюватися напруження із наближенням фінальної частини? Які найскладніші перешкоди ще необхідно подолати?

— Цим проектом у нас займається дуже досвідчена команда, яка вже успішно організувала три чемпіонати Європи. У нас також чудові відносини з урядами приймаючих країни, областями та містами, а також з футбольними асоціаціями. Тож ми переконані, що найскладніша частина роботи вже виконана. Очевидно, ми маємо дещо доопрацювати, і тільки після того, як відбудеться фінальний матч, а вболівальники повернуться додому із прекрасними спогадами, ми зможемо розслабитися.

— Скільки вболівальників, за вашими очікуваннями, відвідають Україну та Польщу?

— За нашими оцінками, у червні Польщу та Україну відвідають 1,6 мільйона фанатів. Це посприяє економічному зростанню двох країн. Але важливіше, що турнір дозволить Україні і Польщі заявити про себе на весь світ, посприяє зростанню туристичної привабливості в довгостроковій перспективі. І це на додачу до тих десятків тисяч робочих місць, які були створені під «Євро-2012».

—Що означає успіх турніру?

— Це означає, що фанати залишать Україну і Польщу з позитивними враженнями, а турнір запам’ятається своїм історичним значенням та якістю футболу. Крім того, як правило, після завершення турніру рівень гри розвивається в обох приймаючих державах, а нові місцеві футбольні структури залучають до занять спортом.

— На «Євро-2016» у Франції кількість учасників зросте до 24. Як це вплине на турнір?

— Буде складніше скласти календар ігор, з урахуванням того, що 24 збірні зіграють на 11 стадіонах. Це означає збільшення матчів для однієї арени та зменшення кількості днів відпочинку для футбольних полів. Тобто нам буде потрібно всього у більшій кількості, при цьому із збереженням якості. Турнір вийде трохи довшим, але ми переконані, що досягнемо найвищих стандартів. Важливо й те, що це буде корисно для гри, оскільки більше асоціацій матимуть шанс бути представленими на турнірі найвищого рівня для національних збірних.

Джерело: http://ukraine2012.gov.ua/interviews/51420.