Свої, не заморські прянощі

Солодка. У давні часи ця рослина масово зростала на просторах Причорномор’я. Як пряність використовуються сухі розмелені корінці або приготовлений з них відвар. З відвару можна зробити сироп. Рідкий екстракт кореня солодки використовують для приготування безалкогольних напоїв, пива, у кондитерському виробництві.

Фенхель (близький родич кропу). Потрапив він в Україну з Малої Азії. Це давня пряна рослина з приємним присмаком та анісоподібним солодкуватим ароматом. Використовують усі частини рослини. Листя й корені фенхелю кладуть свіжими в салати з капусти, моркви, брукви, а також додають при тушкуванні риби й свинини. Стебла обливають окропом і їдять сирими або додають до салатів і овочевих гарнірів. Насіння використовують для приготування страв з капусти, риби, свинини (супів та других страв), додають у маринади для овочів і солінь з огірків, капусти, кавунів, динь, яблук, лісових ягід. Соуси з фенхелю пасують до свинини, страв з субпродуктів та холодної риби. Зелень фенхелю консервують на зиму і використовують як свіжу. Добре поєднується з петрушкою, кропом, селерою, васильками, естрагоном та багатьма іншими пряними рослинами.

Хрін. Походить з Далекого Сходу, але другою батьківщиною можна вважати Україну. Тут він уже протягом століть росте і як дика, і як городня рослина. В їжу вживають корені сирі й варені, переважно як приправу до різних страв. Свіже листя хрону кладуть у салати, супи, додають до бутербродів, використовують при солінні огірків і помідорів. Свіжий дрібно натертий корінь з сіллю й оцтом — чудова приправа до вареного м’яса. В поєднанні з брусницею і сметаною хрін годиться для дичини. Сам хрін підходить до гарячих копчених страв і вареного м’яса замість гірчиці. Тертий хрін та соуси з нього можна зберігати в щільно закритій посудині протягом двох тижнів у холодильнику.

Цибуля ріпчаста. Найстаріша культурна рослина, батьківщина якої нам невідома. Вона була їжею найбідніших верств населення. З повсякденного, дешевого і легкодоступного продукту цибуля з часом перетворилася на приправу до різних страв, яким надає приємного смаку і аромату. Цибуля поліпшує смак майже всіх соусів і супів, а також тушкованого м’яса. Незамінна в сумішах овочів для консервування.

Чабер садовий. Одна з найдавніших пряних рослин, які допомагали нашим предкам створювати кулінарні шедеври, сьогодні майже забута. Найтонший аромат притаманний його свіжому листю, ним можна приправляти салати, настоювати оцет, додавати до квасолі, класти в начинку для фарширування індички, приготування телятини чи смаженої гуски. Але вживати чабер треба в невеликій кількості.

Часник. Як і цибуля — прадавня культивована рослина. Його використання всебічне: у свіжому вигляді, розтертий з сіллю, він іде в овочеві салати, а ще частіше його кладуть у соуси, додають до ковбас і рибних страв, готують приправи до овочів і м’яса, особливо до баранини та яловичини. Зручно (та й красиво) зберігати часник, заплітаючи головки з сухим листям в «косу», яку потім треба підвісити у прохолодному місці.

Чебрець. Пряна трава, відома з давніх часів. Але як пряність її забули. Однак сьогодні чебрець знову набуває популярності у любителів смачної їжі. Зелень чебрецю можна додавати до страв як самостійну приправу або як компонент у складі різних трав’яних сумішей. Це — універсальна пряність, яку використовують до овочів і супів, до риби, птиці і м’яса. Його кладуть у фарші, салати, соління; доречний він у копчених стравах, маслі для бутербродів, ним ароматизують мед. Дуже смачний свіжий сир з чебрецем та сіллю.

Джерело: сайт «Про Україну» (http://www.about-ukraine.com/index.php).