№ 11 (21275)  четвер 9 лютого 2012 року

Відкрите звернення представників політичних партій і громадських організацій Одеської області та м. Одеси до Президента України В. Ф. Януковича

Пане Президенте!

Ми, представники політичних партій та громадських організацій Одещини, звертаємося до Вас, як до Гаранта Конституції, з вимогою відновити проголошені в ній свободи і права громадян України в Одесі та області, які нехтуються місцевими правоохоронними органами з мовчазної згоди представників органів державної влади та місцевого самоврядування. Вважаємо, що благополуччя будь-якої країни ґрунтується на непорушних демократичних цінностях, серед яких головні — права і свободи громадян, гарантія безпеки і справедливого суду, свобода слова. Верховенство цих цінностей забезпечує розвиток як громадянина і суспільства, так і держави та її окремих регіонів.

Сьогодні в Одесі найбільший суспільний резонанс викликає ситуація, яка склалася навколо найстарішого й, на жаль, майже єдиного працюючого промислового підприємства Одеси — заводу «Стальканат». Саме постійні спроби рейдерства щодо цього підприємства, яке є одночасно й історією, і гордістю міста Одеси, примушують трудовий колектив витримувати осаду впродовж дев’яти місяців. Можна стверджувати, що саме правоохоронні органи — обласне УБОЗ, прокуратура — стали засобом та інструментом рейдерства, способом примусу і тиску на акціонерів підприємства, а зважаючи на їх приналежність до політичної партії «Фронт змін», й механізмом неконкурентної політичної боротьби «без правил» з будь-яким проявом опозиційності.

Трудівники України, одесити!

До вас звертається трудовий колектив Приватного акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Стальканат-Сілур». Ми закликаємо вас: підтримаєте нас у нашій боротьбі проти загарбників рідного для багатьох одеситів підприємства, допоможіть захиститися від злочинної бездіяльності чиновників і рейдерства «бандитів у міліцейських погонах».

Наш завод, заснований у 1806 році, сьогодні є великим конкурентноспроможним підприємством України, яке динамічно розвивається. Торгові марки «Стальканат» і «Сілур» добре відомі споживачам близького і далекого зарубіжжя. Нас на підприємстві працює понад дві тисячі осіб, а це значить, що дві тисячі сімей живуть завдяки тій заробітній платі, яка стабільно виплачується на «Стальканаті». Повірте, для багатьох це єдиний прибуток у сімейному бюджеті.

Якщо найближчим часом не реформувати медичну галузь, вона завалиться остаточно. Самі медики зізнаються, що професіонали «вимирають», не передаючи свого досвіду молодим. А ось молодь вчитися «на лікаря» не дуже й прагне — в медичних вишах недобір. Влада безпорадно намагається щось «реформувати», але в неї виходить як завжди — все зводиться до закриття лікарень. Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я, очолюваний «регіоналами», продукує якісь закони, але до покращення це не призводить. У цьому кожен українець переконується щодня.

Провладна більшість профільного комітету ВР грає у власну гру, мало звертаючи увагу на напрацювання представників опозиції. Скажімо, з восьми поправок, поданих лідером «Фронту змін» Арсенієм Яценюком до закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я», врахували тільки одну.

У господарському суді Одеської області сьогодні розглядаються п’ять справ, які стосуються, м’яко кажучи,  не партнерських відносин між, з одного боку, комунальним підприємством «Видавництво «Чорномор’я» і, з іншого — редакціями трьох незалежних газет: «Вечерней Одессы», «Чорноморських новин» та «Юга».

Дві з цих трьох справ — за позовами «Чорноморських новин» і «Юга» — про усунення перешкод у володінні службовими приміщеннями і три — за позовами КП «Видавництво «Чорномор’я» — про сплату заборгованості редакціями газет «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини» та «Юг». Уже відбулися перші засідання щодо розгляду всіх п’яти cправ. Сторони наводять свої аргументи, підтверджують їх відповідними документами, свідченнями, дебатують — одне слово, триває судовий процес.

«А долги-то дутые…» — під такою назвою у сьогоднішньому номері газети «Юг» опублікована замітка, в якій повідомляється про те, що у вівторок, 7 лютого, відбулося засідання господарського суду Одеської області за позовом комунального підприємства «Видавництво «Чорномор’я» до незалежної газети «Юг» про стягнення заборгованості — 52 тисячі гривень — за комунальні послуги.

Головуючий у цій справі суддя Олександр Демешин, дослідивши всі матеріали справи, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, згідно з яким у позові видавництву «Чорномор’я» відмовлено повністю, а це підтверджує: у редакції газети «Юг» боргів з комунальних платежів нема.

З таким кредо живе одесит пан Андрій, який з «допомогою» «доброзичливців» і суду став віднедавна безхатьком

Як будівельник з Одеси потрапив на засідання уряду

Йшов 1980 рік. На вході до ЦК Компартії України «ходакам» з Одеси дорогу перепинив черговий. Він ввічливо поцікавився, які справи привели їх сюди. Андрій С., виконроб з пересувної монтажної колони № 3, коротко виклав суть проблеми: у колективі невдоволені розподілом квартир. Черга на житло підходить, а квартири раптом кудись щезають…

Розумію, що цей лист мій, так би мовити, не до часу. Адже йдеться про не надані за законом пільги, а сьогодні ж широкою мітлою масово змітають й інші пільги із нашого не вельми світлого життя. Наші правителі посилаються на дефіцитний бюджет. Але не беруть на себе вину за свою неспроможність його забезпечити, організувати природним шляхом — розширюючи виробництво, створюючи додаткові робочі місця, дотримуючись справедливого оподаткування, скорочуючи кошти на утримання і пільги величезної чиновницької армади тощо. Це для них складно. Значно легше залазити у й так спорожнілі кишені нас, покірних громадян. Все стерплять, усе витримають. І терпимо, миримося… Але ж допоки?

Багато років я прожила у Саврані. Природна краса цих місць завжди чарує приїжджих. Улітку райцентр і довколишні села потопають у зелені, квітниках. Є великі масиви соснових і листяних лісів, через які протікають дві річки — Південний Буг та Савранка. Треба бачити, як полощуть свої віти у прозорій воді задумливі верби, чути різноголосий пташиний спів!

Архіви свідчать: Саврань втричі старша за Одесу, бо має понад шістсот років. Поважний вік. Але головний скарб тутешніх місць — люди. Можу впізнати їх скрізь — розумні, добрі, чуйні і талановиті.

П’ятий Євроатлантичний форум «Україна та ЄС на порозі нової Угоди про асоціацію: вільна торгівля, енергетична безпека та демократія» зібрав багато міжнародних та вітчизняних експертів, і якщо спочатку (див. «ЧН» за 2 та 4 лютого) вони здебільшого говорили про нинішній стан стосунків України з Євросоюзом загалом, то згодом перейшли до більш конкретних тем. Зокрема, до обговорення перспектив імплементації Угоди про асоціацію.

Представник Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, виступаючи, підкреслив: якби Угоду про асоціацію (УА) було спокійно підписано, широка громадськість та ЗМІ не звертали б такої уваги на цей великий і глибинний документ. Суспільний інтерес до УА потребує задоволення, і це неабиякий стимул для тих, хто працює над угодою та її підписанням. Наразі текст документа для більшості громадян недоступний. Згодом, коли він відкриється для широкого загалу, розпочнуться нові дискусії щодо його змісту та окремих положень. «Наприклад, хтось може сказати, що та чи інша стаття підриває інтереси українського виробника, бо змушує впроваджувати дорогі екологічні стандарти. З іншого боку, слід розуміти, що загальнонаціональні інтереси не повинні ототожнюватися винятково з інтересами власників великих підприємств», — зауважив Олександр Сушко. Він також підкреслив, що в Україні вигоди від різних інтеграційних проектів часто порівнюються винятково з прогнозами зростання промислового виробництва чи ВВП і при цьому нехтуються інтереси звичайних українців. «Якими відсотками ВВП можна виміряти ту вигоду, яка буде від запровадження екологічних стандартів, зростання середньої тривалості життя тощо?» — запитав він і наостанок зазначив: ми повинні готуватися до того, що дискусії навколо Угоди про асоціацію стануть більш предметними і жвавими.

У багатостраждальній бібліотеці №8 централізованої бібліотечної системи для дітей м. Одеси у ці дні, на зламі січня — лютого, панує атмосфера історичних подій періоду Української Народної Республіки, дух любові та синівської відданості Вітчизні.

Втім, дух України тут присутній завжди. Можна було б згадати, як тероризували цю бібліотеку за патріотичне спрямування її роботи ті, для кого патріотизм має лише червоний колір — а таких в Одесі багато, на жаль: від схиблених на ідеології тоталітаризму простих жителів і до міських депутатів та чиновників. Ці прагнення будь-що нагнути бібліотеку до стандартів радянського минулого досягли апогею минулого року: тоді її було позбавлено права носити почесне ім’я двох славних одеситів — Івана та Юрія Лип. Але від цього бібліотека не стала інакшою, залишаючись і понині осередком виховання українського патріотизму серед своїх читачів — учнів навколишніх шкіл, зокрема гімназії №4, з якою бібліотека давно співпрацює. Формування історичної свідомості вихованців педагоги цієї гімназії вважають своїм важливим завданням. Тут часто бувають відомі українські письменники, науковці. На основі почутого під час зустрічей з іменитими гостями, історичних фактів педагоги дають своїм учням цілковиту можливість самим сформувати власну думку про ту чи іншу подію, спонукають їх до прагнення дізнатися більше, аніж написано у шкільному підручнику. Навчають умінню захистити свої переконання навіть тоді, коли найбільші авторитети для них — батьки —  мають дещо іншу думку. Багато дізналися гімназисти і про трагедію під Крутами, готуючись до вшанування пам’яті героїв.

Продовження. Початок у номерах за  28 січня та 4 лютого.

У неділю, у свято чумак нізащо не вирушить в дорогу, а дасть в ці дні спокій собі та худобі. По дорозі траплялися церкви — наші, румунські та болгарські. Залишимо, було, вартовників при волах і возах, а самі йдемо до церкви. Я, оскільки вмів читати та співати ще малим, ставав на клірос і співав навіть у румунських церквах, хоча одне тільки «доміне мілоєшті». Народ майже повсюди був заможний та гостинний: забачать чумаків і розбирають з церкви по хатах на обід. Мені, як помічнику на кліросі, діставалась найбільша честь та частування; скоріш за все, запросить до себе дячок, а іноді й священик; напоять, нагодують, ще й на дорогу чогось їстівного дадуть. Саме так пригостили мене з батьком в Ганському, де я співав з синами управляючого Сендерка, не знаючи, що доведеться бути в них школярем. А якось випало мені заступити священика і дячка разом. Приходимо ми в слобідку Кошкову, маєток Потоцького. Раптом назустріч нам люди.

«На ріці на Каялі тьма світ покрила», — свідчить автор «Слова о полку Ігоревім». «З тієї ж Каяли Святополк повелія отця свого між угорських іноходців до Святої Софії в Києві». «Тут русичі сватів попоїли, а самі полягли в землю». Каяла — ріка на Донбасі (ріка Тор) — ввійшла в історію України як вісниця лихоліття. Після поразки на річці Каялі «по Руській землі простерлися половці, як пардужий виводок», — сказано про половецькі нашестя, а для нас звучить так, ніби про партію «регіоналів» Азарова — Януковича. Пророцтво — притаманне тільки справді геніальним творам.

Пояснимо, що дієслово «повелія» — з латинської мови, де «velo» — кутати, загортати. Отже, Святополк закутав тіло вбитого батька Ізяслава між верхових коней («угорські» — верхові) і відправив у Київ до Собору Пресвятої Софії, Престольної церкви України.

У видавництві Національного університету «Острозька академія» побачила світ монографія «Ян Лятос: ренесансна філософія та наука на українських землях».

Наукова розвідка здійснена колективом учених під керівництвом доктора філософії, заслуженого діяча науки і техніки України, проректора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка.

Минулої п’ятниці в Одеській обласній філармонії відбувся концерт, у якому прозвучали твори Ф. Шуберта (1797—1828) та Ю. Конюса (1869—1942) у виконанні Національного одеського філармонійного оркестру (художній керівник і диригент Хобарт Ерл) під диригуванням народного артиста України Олексія Гуляницького (АР Крим). Соліст — заслужений артист АР Крим Олексій Гуляницький (молодший). Прозвучали Увертюра  з музики до драми «Розамунда» та етапна Шоста (Мала) симфонія Ф. Шуберта, а також Концерт для скрипки з оркестром Юлія Конюса, позначеного пізньо-романтичними рисами.

Нам пам’ятні останні гастролі кримського диригента (див. «Диригент із роду козацького» у «ЧН» від 17.12. 2010). Цьогорічний виступ в Одесі (вже одинадцятий у творчій біографії майстра, з 1970-го) мав свою інтригу, адже вперше до нас завітав як соліст син диригента — скрипаль Олексій Гуляницький-молодший, успішний виконавець і педагог, заступник концертмейстера групи 1-х скрипок ДАСО Росії ім. Є.Свєтланова, нині доцент Московської консерваторії ім. П.І. Чайковського (РФ). Цей факт, як зізнався Олексій Феодосійович, дає йому велике моральне задоволення, хоча й визнає, що диригувати концертом за участі сина — справа нелегка. Своє завдання як диригент він бачить у створенні максимально сприятливої атмосфери для соліста. Нагадаємо, О.Ф. Гуляницький до недавнього часу впродовж сорока років незмінно керував Кримським симфонічним оркестром.

«Господи, а до кого іти нам? Це ж у тебе слова життя вічного!» (Ів. 6.68) — звернувся апостол Петро до Ісуса, який представив себе людям, як хліб, що зійшов з неба, щоб дати їм життя.

З того казкового вечора, що став Святим, як запалала Зоря над Віфлеємом і Велика Мати породила Великого Сина, світ змінився. Люди змінилися. Серед них жив Господь, промовляв до них своє Слово, зцілював їхні душі і тіла, заради них пішов на досі не знану жертву і навіки залишився з ними.

Підготовка України і Польщі до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року перебуває на завершальній стадії. Основна частину робіт в обох країнах успішно завершена, і сьогодні організатори можуть зосередитися на деяких доопрацюваннях та операційній частині.

Генеральний секретар УЄФА Джанні ІНФАНТІНО в інтерв’ю офіційному виданню УЄФА до «Євро-2012» «Official Preview Guide» розповів про очікування союзу від україно-польського чемпіонату, актуальний стан підготовки двох країн та досвід організації подібних масштабних заходів.

Команда юнаків «СДЮСШОР №2 — Хімік» 1997 року народження після завершенні другого туру першості Європейської юнацької баскетбольної ліги, що пройшов у шведському Гетеборзі, має реальні шанси поборотися за єдину путівку в суперфінал змагань. Навіть після однієї поразки підопічні Євгена Вохміна залишаються на другому місці в загальному заліку, поступаючись лише ровесникам з Білорусі — баскетбольній школі Мещерякова — за різницею забитих і пропущених очок.

У п’яти матчах туру одесити отримали чотири перемоги, одну зустріч програли. Першого дня наша команда в напруженому поєдинку здолала суперників з Риги, що на той момент були лідерами: «СДЮСШОР №2 — Хімік» — BJSC DSN (Рига, Латвія) — 55:51. Далі — прикра поразка від казахської команди БК «Барси» (Атирау) — 55:47.

Майже три сотні поліцейських, які працювали на місці терактів 9/11 в Нью-Йорку, після трагедії захворіли на рак: жахливий діагноз було встановлено 297 правоохоронцям, чий середній вік становив лише 44 роки, 56 офіцерів поліції від пухлини померли.

Як зауважує «1+1», американська преса називає ці дані «приголомшливими». За статистикою, до терактів 11 вересня в Нью-Йорку впродовж року серед поліцейських фіксувалося близько шести випадків захворювання на рак, а після — ця цифра зросла до 16. Найпоширеніший діагноз — рак легенів, крім того, пухлини виявляють у жовчних протоках, гортані, носовій порожнині.

Рута садова. Її сіро-зелене листя, а також насіння здавен використовували не тільки як приправу до салатів, омлетів з овочами, рибних страв, але і як лікарську рослину. Як пряність можна вживати молоді свіжі та сушені листки, їх незвичайний аромат робить приємнішим смак риби, яєць, паштетів з сиру. Однак до рути треба звикнути. У сумішах з іншими прянощами її використовують для приготування дичини. Пряність додають до готової страви, і то в невеликій кількості. Використовують її і для приготування оцтових настоянок.

Селера. Відома як коренеплід, який разом з морквою та петрушкою додають до супів, тушкованої яловичини або вживають в салатах у сирому чи вареному вигляді. Цю рослину вирощували ще в давнину. Поряд з плодами як пряність можна вживати і листя. Воно добре сушиться, зберігає аромат, а відтак може стати в нагоді взимку.

Про те, що алкоголь шкодить здоров’ю, — знають усі. А от про його користь (звісно, мова про малі дози) розповів нещодавно в журналі American Journal of Clinical Nutrition доктор Френк Ху з Гарвардської школи суспільного здоров’я в Бостоні.

Дослідження, проведене вченим, засвідчило: помірне споживання алкоголю на 30% знижує у жінок ризик захворювання на діабет 2-го типу.