№ 7 (21271)  четевер 26 січня 2012 року

Поєднавши дні Соборності та Свободи в одному святі, влада зробила те, що біологи звуть віддаленою гібридизацією. Отаке от свято бульдога з носорогом у підсумку й вийшло. Такими вийшли й трансльовані Першим національним телеканалом урочистості. Такою вийшла й урочиста промова президента. Цього разу вона була недовга, й виголосив її Віктор Янукович динамічніше, ніж зазвичай робить публічні виступи. От тільки про що він казав? Президент жонглював звичними словесними й понятійними конструкціями, не сказавши абсолютно нічого нового, нічого спеціально для цього дня.

І от торжества відбулися, а Перший національний їх показав. Аж двічі — вдень і ввечері, й обидва рази з титром «Прямий ефір». Мабуть, глядачі мусили повірити: й президент, і публіка в залі (а камера час від часу вихоплювала то Леоніда Кучму, то Миколу Азарова) спеціально для них повторили церемонію. Ну, от як у театрах бувають денні та вечірні вистави (щоправда, зазвичай не одні й ті самі й із різними акторами).

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту оприлюднило інформацію щодо закінчення 2011/2012 навчального року, державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання у зв’язку з проведенням в Україні футбольного чемпіонату «Євро-2012».

Як повідомили у прес-службі відомства, заняття для 1 — 8-х і 10-х класів завершаться 25 травня. Для 11-х — 3 травня, після чого 4 — 11 травня у них пройде державна підсумкова атестація, зокрема з української мови (обов’язково), математики або історії чи профільного предмета, а також з предмета, який обере учень. 12 — 13 травня випускникам 11-х класів вручатимуть документи про освіту.

Мовчки, невеликим гуртом, без перших посадових осіб покладала влада Одеси й області квіти до пам’ятників Тараса Шевченка та Івана Франка з нагоди Дня Соборності.

Хоч-не-хоч, а чиновники мусили недільного ранку вийти на холоднечу, виконати президентський указ про загальнодержавне відзначення дня 22 січня. Ні святкового настрою, ні радісних облич, ні урочистих промов... Мимоволі пригадалися Шевченкові слова: «Німі на панщину ідуть...»

...Це була зима 2002 року, наближалися парламентські вибори. У єдиному на той час п’ятизірковому готелі Києва «Прем’єр-палац» Валерій Хорошковський проводив неформальну зустріч із журналістами, де розповідав про плани фантомного проекту «Команда озимого покоління» на найближчий час.

Коли хтось із присутніх жартома запитав його, чи не збирається він балотуватися і на президента в 2004-у, Хорошковський (дата народження — 1 січня 1969 року) серйозно відповів: «На той час мені вже буде 35...» Саме з цього віку дозволяється висувати свою кандидатуру. І хоча прізвища Хорошковського не було в бюлетені ні 2004-го, ні 2010-го, це не значить, що амбіції вщухли. А зараз доля дає йому ще один шанс.

«В умовах економічної та політичної кризи в Україні назріла гостра потреба конкретних дій зі збереження економіки та кадрових змін. Протягом останнього року по всій країні, й особливо на Одещині, обмежуються конституційні права громадян України. Найбільше це проявляється у незаконних «наїздах» на роботодавців та бізнесменів. Таке цинічне та хамське ставлення до основних платників податків мене, м’яко кажучи, дивує», — заявив на прес-конференції голова громадської організації «Асоціація роботодавців півдня України» Юрій Борщенко.

Громадський діяч переконаний, що малий та середній бізнес українській владі не потрібен, і це вона активно демонструє. «Спостерігаючи за виступами чиновників, може здатися, що вони просто нічого не тямлять у тому, що зараз відбувається, проте це не так. Просто вони прикриваються гучними заявами про реформи, офіційною статистикою, «народним бюджетом», припливом інвестицій, покращенням життя вже сьогодні, позитивними прогнозами зростання виробництва тощо. Що ж до дрібного бізнесу — він змушений виживати сам, попри зростання тиску, збільшення перевірок з боку податкової. Працювати стає дедалі складніше — підприємці, заради виживання, змушені терпіти побори чиновників та контролюючих органів», — зазначив Юрій Борщенко.

Минулої п’ятниці ООН оприлюднила доповідь «Ситуація і перспективи в світовій економіці», основний лейтмотив якої — необхідно готуватися до нового великого економічного спаду.

Як нагадує Forbes, доповідь про ситуацію у світовій економіці щорічно складають експерти цілої низки міжнародних агентств. Як випливає з підсумків такого дослідження, найбільший виклик зараз полягає у кризі робочих місць і скороченні перспектив для економічного зростання, особливо це стосується країн, які розвиваються. Автори доповіді зауважують, що рівень безробіття залишається на позначці 9 відсотків, доходи людей не ростуть, а відновлення економік після фінансової кризи гальмується через знижений попит на товари та послуги. «Оскільки дедалі більше і більше працівників, особливо молодих, залишаються без роботи на тривалий час перспективи середньострокового зростання також страждають через негативний вплив на кваліфікацію та досвід», — йдеться у доповіді.

Природний приріст населення в Україні, як і раніше, залишається негативним. Станом на 1 грудня 2011 року населення України становило 45 мільйонів 644 тисячі 419 жителів.

За даними Державного комітету статистики, у 2011-у (січень — листопад) в Україні народилося 460512 осіб, що майже збігається з показниками 2010-го — 456884 особи. Померло торік 609569 людей, тоді як у 2010-у — 638389 українців. Отож природний приріст населення залишається негативним і становить мінус 149057 осіб (у 2010-у цей показник становив мінус 181505).

Україна увійшла до десятки країн світу — лідерів з міграції. За інформацією видання Weekly.ua, українців, які розбрелися по планеті, зараз близько 6,6 мільйона, натомість наша країна прийняла 5 мільйонів мігрантів.

Згідно з доповіддю Світового банку «Міграція й грошові перекази» у 2011 році, основні країни, до яких іммігрували громадяни України, це — Росія, Польща, США, Казахстан, Ізраїль, Німеччина, Молдова, Італія, Білорусь, Іспанія. В Україну їхали з Росії, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Молдови, Азербайджану, Грузії, Вірменії, Таджикистану, Киргизії.

Виконавчий директор Глобального фонду боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом і малярією Мішель Казачкін відзначив позитивні тенденції у подоланні епідемій цих хвороб в Україні останнім часом, але назвав успіхи наразі нестабільними.

На брифінгу у Міністерстві охорони здоров’я України Мішель Казачкін висловив переконання, що його зустріч з прем’єр-міністром Миколою Азаровим свідчить: проблемі протидії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу приділяється в Україні дуже велика увага на найвищому рівні. «І це означає, що країна розуміє, наскільки серйозно треба працювати, щоб досягти успіхів у протидії цим захворюванням. У сфері ВІЛ дуже напружена ситуація. А що стосується туберкульозу, і це є занепокоєнням не тільки нашої організації, але й ВООЗ, — це зростаюча кількість мультирезистентного туберкульозу в Україні, зокрема у закладах пенітенціарної системи. Але це проблема не тільки України, а й усього регіону Східної Європи та Центральної Азії», — цитує УНІАН виконавчого директора глобального фонду.

Алкоголізм, що став справжньою бідою для країни, — це проблема медико-соціальна, вирішення якої потребує політичної волі держави й не менше — активної позиції громадськості та ЗМІ.

Цій актуальній для спільноти темі було присвячено прес-конференцію, участь у якій взяли головний лікар Одеського обласного центру здоров’я Валентина Сосніна та члени громадської ради при облдержадміністрації — голови правлінь громадських організацій Асоціація жіночих організацій Одеської області — Світлана Дигуляр та «Мати і дитина» — Валентина Грищенко.

Невмолима статистика свідчить, що сьогодні в Одесі на тисячу осіб працездатного населення припадає 404 пенсіонери. Наше місто — одне з тих, де найвищий рівень демографічного старіння. При цьому літні люди занепокоєні, перш за все, проблемами виживання, ліками й політикою. За соціологічними дослідженнями, лише 20 відсотків українських пенсіонерів щодня відчувають позитивні емоції. Європейські лікарі, що працюють у нас, відзначають дуже високий рівень клінічної депресії. Та й чому радіти, якщо пенсія маленька, а професійна непотрібність і самотність у родині не додають настрою.

Нещодавно у Територіальному центрі соціальних послуг Приморського району почало свою роботу нове відділення соціально-побутової адаптації, мета якого — допомогти пристосуватися до нових умов літнім людям та інвалідам, які перебувають у складних життєвих обставинах. Відділення, розташоване за адресою вул. Торгова, 43, працює за кількома напрямками.

Дива дивні. Того січневого дня в Одесі дощило, а в Ізмаїлі, що на дві з половиною сотні кілометрів південно-західніше, хазяйнувала хурделиця. Учасникам благодійного марафону «Милосердні дарунки» довелося торувати шлях до старовинного міста на Дунаї. Завдячуючи клубові 4х4 «Напрямок» ми на потужних позашляховиках перетнули епіцентр циклону. З напрочуд нелегким випробуванням впоралася і заступник керівника організації «Громадський рух патріотів України» Галина Міхеєва, яка також кермувала авто, а її донька Оленка везла дітям-сиротам іграшки з власної колекції.

— Марафон щедрих сердець триває за будь-яких обставин, — зауважує один із натхненників акції, голова Одеської регіональної організації НСЖУ Юрій Работін. — До цієї справи долучилися громадська рада при облдержадміністрації, журналісти, обласне товариство «Південний козацький округ» на чолі з Володимиром Солодським, благодійний фонд «Бджілка» з його очільницею Оленою Павленко, молодіжна організація «Колокол» та чимало інших громадських структур і небайдужих людей. Поїздку до Ізмаїла приурочили до Дня Соборності та свободи України і 80-річчя утворення Одеської області.

Роздуми над книгою балад Ізмаїла Гордона «Красная полынь»

Нещодавно одеські письменники разом з рідними і близькими Ізмаїла Борисовича Гордона зібралися в нашому будинку, аби теплим і щирим словом згадати про славетного поета-романтика двадцятого століття… То була злива правдивих слів про автора балад, в яких щемливо і до неможливості пронизливо та яскраво проступає лірична історія Великої Другої світової війни. Так про неї, окопну правду, на мою ( і не тільки мою) думку, ніхто не написав у віршах. Саме лірична історія. Бо лице війни було не тільки страшним і жорстоким, але й щомиті в ньому вимальовувалось і прекрасне лице солдата, воїна, що мусив зі сльозами зрубувати яблуньку, що демаскувала його… І ту яблуньку теперішня душа Ізмаїла Борисовича (істинного сучасного Дон-Кіхота, як він іронічно назвав себе у поемі «Фронтовой дом отдыха») не може забути. Не забути той жаль, той біль…

Отож на згаданому зібранні багато хто з нас одержав як особисту пам’ять про поета одну з книжок Ізмаїла Гордона. Мені дісталася «Красная полынь. Баллады» (Одеса, «Астропринт», 2007). Пам’ять моя погойднулася і пішла по світах разом з нещадною і чистою правдою воїна-піхотинця. Згадалося дитинство, чужинці, вість про загибель тата.

Сьогодні маю приємність представити читачам твори молодого автора.
Це син відомого українського письменника, лауреата Міжнародної літературної премії імені Олеся Гончара Олекси Шеренгового — Гнат Шеренговий.
Гнат має дві вищі освіти — психолог (ОНУ ім. І.І. Мечникова) та інженер-системотехнік (Московський ІФІ), вільно володіє англійською мовою, читає і спілкується іспанською, що, безперечно, ставить його в ряд талановитих і по-європейськи освічених людей.
Що спонукало взятися за перо: драматизм сучасного стану літератури чи потреба сповідатися після побаченого, а, можливо, й пережитого? У світі написано багато про трагічне, мелодраматичне, але, здається, представлена тут модерна проза прагне осягнути сутність людини, осмислити психологічний стан сучасного покоління по-своєму. Яскрава, багата українська мова творів Гната Шеренгового переконує у збереженні та вічності її творчої місії.

Краплинка

Я в світ прийшла краплинкою роси,
Такою чистою, як свіжий ранок;
У світ, де зачаровані ліси
Щодня стрічають сонячний світанок…

У світ прекрасний, де цвіркун в траві
Співає, заколисуючи квіти;
І в світ страшний, де, мов мерці, живі,
Де війни, голод, непотрібні діти…

Справжнім мистецьким відкриттям для Одеси став заслужений художник з Кишинева Тудор Збирня. На відкриття його персональної виставки у Художньому музеї прийшли генеральний консул Республіки Молдова в Одесі Петря Роша, голова республіканської Спілки художників Геннадій Жалоба та його одеський колега Анатолій Горбенко, місцеві художники, допитливі студенти художнього училища ім. М. Б. Грекова.

Вже сама назва виставки — «Архетипальний простір» — якнайточніше відповідає глибинним основам його творчості. «Що означає ця назва?» — таким було запитання до майстра перед відкриттям виставки.

Виконання українського «Щедрика» у класичній обробці Миколи Леонтовича принесло дівочому колективу з Китаю дві золоті медалі всесвітнього хорового конкурсу у Венеції.

Побачивши в інтернеті відеозапис цього виступу, журналісти ТСН відшукали автора зйомок, викладених на You Tube. Ним виявився український перекладач Олексій Москаленко, якого вразив виступ китаянок.

Зазвичай у новий рік люди вступають з новими сподіваннями, надіями. Однак 2012-й, на думку багатьох, несе в собі більше загроз, ніж приємних очікувань. Чому українці так песимістично налаштовані?

Можливо, не такий страшний чорт, як його малюють? Спробуємо розібратися…

Точну відповідь на запитання про те, якого кольору наша галактика — Чумацький Шлях, — знайшли американські астрономи. Провівши порівняння типів зірок, які входять в інші галактики, учені дійшли висновку, що наша галактика при погляді на неї ззовні виглядає білою. І це чудово відповідає її назві.

«Якщо ви подивитеся на весняний сніг, який щойно випав, з великими сніжинками, приблизно через годину після світанку або за годину до заходу, ви побачите приблизно той самий спектр кольорів, який відкрився б інопланетному астроному при погляді на нашу галактику», — цитують «Українські новини» професора Університету Піттсбурга Джеффрі Ньюмана.

Львів — місто кохання з багатовіковою історією. Відчути цю романтичну атмосферу, прогулятися вуличками міста, де кожен будинок приховує свої таємниці та історії кохання, та ще й задарма зможуть переможці конкурсу для закоханих «Вікенд у Львові», який тільки-но стартував.

Відділ промоції міста Лева разом з туристичними агенціями «Кий Авіа Вест» і «Дана-К», готелем «Дністер» та «Кумпель-груп» вирішили зробити свято закоханих у Львові найочікуванішим та справді незабутнім. Задля цього був оголошений конкурс на кращу романтичну історію кохання, переможці якого отримають «Вікенд у Львові» — вихідні, сповнені романтичних вражень, пригод та подій.

На жаль, новітні віяння у поведінці і культурі загалом набули таких трансформацій, що іноді  ми й не зауважуємо, як люди, котрі перебувають поруч, поводяться неприпустимо, принижуючи і нашу, але, насамперед, власну гідність.

За таких умов, гадаємо, цілком  слушно нагати цих кілька простих правил ділового етикету, недотримання яких є моветоном для вихованих людей.

Не один день у Женеві тривали дебати з приводу скасування високосної секунди.

Традиційно секунда додається до доби або 31 грудня, або 30 червня. У такі дні остання хвилина відповідного дня має не 60, а 61 секунду. Востаннє секунду додавали у 2008 році. Влітку 2012-го секунду мають знову додавати, а от чи робити це — бурхливо вирішували нещодавно науковці з Міжнародного телекомунікаційного союзу. В дебатах брали участь представники різних країн, і порозуміння знайти їм не вдалося. Так, США, Франція та Німеччина прагнуть позбутися додаткової секунди, а Велика Британія, Китай та Канада переконані, що вона має залишитися.

Соціологи провели опитування серед росіян щодо їхнього ставлення до скасування переходу на «зимовий» і «літній» час. Як з’ясувалося, майже 30% опитаних виступають за повернення переведення стрілок годинників. Проте таких, хто це не схвалює, виявилося більше — 44%. Ще 27% респондентів байдужі до цієї пропозиції.

Прихильники повернення зимового і літнього часу, повідомляє сайт «Аргументы и Факты», скаржаться на погіршення стану здоров’я (19%). Зокрема, відзначають, що стало важче прокидатися вчасно (79%), постійно перебувають у поганому настрої через темінь на вулиці (77%), багатьом стало важче працювати вранці (63%).