Пристань віри над Пересипом

Є в Єрусалимі Храм Усіх Націй. До нього як до свого приходять молитися представники різних народів, паломники із бага­тьох країн. Історично в Одесі таким для представників різних націй став храм Різдва Христового. І не тільки як один із найдавніших у Південній Пальмірі, де завжди жили люди різних національностей, котрі на початку існування Одеси не мали так багато релігійних споруд. Але і як заснований при лікарні, де хворі також були різнонаціональними і йшли просити здоров’я у Всевишнього до найближчої церкви. Тож де­хто із людей поряд із загальновідомою назвою вживає ще й, так би мовити, неофіційну — Храм Усіх Націй.

І зараз, якщо поговорите з матінкою Любою, яку завжди можна тут застати, почуєте цікаві історії про гостей із різних куточків планети, про їх зворушливі відгуки і щирі слова подяки за можливість благодатного перебування у святині.

На жаль, за часів радянського безбожництва все тут було доведено до глибокого занепаду. Без даху, що був ущент зруйнований, зі стінами також на межі повного руйнування, споруду у вигляді, по суті, купи каміння передали наприкінці минулого століття громаді Української православної церкви Київського патріархату. Перед нею постало надзвичайно складне завдання — відновити святиню, максимально зберігши як історичний пам’ятник архітектури рештки всього вцілілого. Багато хто сумнівався, що це можливо. Але сьогодні очевидно: храм відбудовано. І з кожним Різдвом він стає дедалі кращим. І все те — за милістю Божою та завдяки старанням громади, благодійників, священиків, владики Якова — єпископа Одеського і Балтського, завдяки сприянню патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, який освятив престол і відновлений храм Різдва Христового 6 травня 2004 року.

Щосвята, і зокрема кожного Різдва, тут відчуваєш особливі емоції, коли благодать Божа доторкається до душ віруючих. Перебуваєш у просвітленому стані, коли пізнаєш неповторний дух народних звичаїв і традицій, коли чуєш ангельську мелодію колядок.

Щоб послухати їх у виконанні тутешньо­го церковного хору, з різних куточків міста сходяться на Різдво до храму одесити.

Уже всьоме зустрічає мирян на Різдво настоятель храму отець Віталій (Сеник). У всьому відчувається тут його рука як дбайливого господаря і доброго душпастиря. Він — людина ще далеко не стара, але на його віку сподобив уже Господь бути причетним до будівництва, відновлення, ремонту і впорядкування не однієї церковної обителі.

— Чого бажатимете цього Різдва вірянам, панотче? — із таким запитаням звертаємося до настоятеля.

— Того, що й завжди зичать усім на свято, і того, чого завжди прагне кожен: Господнього благовоління, любові, здоров’я, щастя, благополуччя, достатку, успіхів і всіляких гараздів.

Але якщо йдеться саме про день нинішній, то бажаю, аби кожен із нас зумів і зміг випростатися, підвестися над нуждою і скрутою. Хочеться побажати, аби кожен позбувся рабського страху перед життєвими обставинами і перед іншими людьми. І став сміливим і вільним, яким може бути вільним тільки воістину раб Божий, що має один страх — перед Господом.

Адже Бог — це Любов. Саме з неї і заради неї — любові до людей — при­йшов на землю до нас Господь, народившись у тілі людському (втілившись), щоби визволити нас від гріха, щоби показати нам, грішним: дотримуючись Божої заповіді — люблячи Господа і ближнього свого, можна перемогти все і навіть смерть.

Своїм народженням Христос явив нам незгасиме світло Любові, своїм Воскресінням Він явив нам всеперемагаючу її силу. Тож свято Різдва Христового та свято Воскресіння Христового є най­більшими святами всіх православних християн. І для істинного православного християнина — стати рабом Божим (і ніколи нічиїм більше) — це значить здобути свободу. А мати у своєму серці тільки страх Божий (і ніякого більше) — це значить стати безстрашним. Бо страх Божий — єдиний страх, який людину не принижує, не сковує, а возвишає і возвеличує. Він єдиний — з Любові і заради Любові. Страх Божий є початком усякої премудрості, як вчить Еклезіаст, як доводить до людей Соломон. Тож позбуваймося будь-якого іншого страху.

Від Різдва Христового зоря Віфлеєма Любов’ю, Вірою і Надією осяває людям шлях.

Христос народився!

Славімо його!

Григорій САНІН.