Відкіль і з яких часів пішла наша держава?
У 2012 році відзначаємо 1160-ліття Української державності
Ви кажете: нам лише двадцять? Ну, звісно ж, куди нам, як мовиться, з нашим щастям: «добровільним» входженням у чужу державу (хоча був, як відомо, лише воєнний договір — але то інша тема), з украденою назвою та зі сфальшованою історією, з нашим, одне слово, не надто дружнім (всі побачили це в останні місяці року, що минув), зате «стратегічним сусідом»? Нині там готуються до святкування 1150-річчя своєї державності, навіть підписано відповідний указ. Запрошують і нас із Білоруссю, бо ж, мовляв, маємо «спільні історичні та духовні корені». Знову те ж саме: одна історія, спільні святкування, спільний економічний простір…
Але то, як мовиться, їхні проблеми. А наші — трохи таки різняться, і полягають вони у тому, щоби українці відчули себе нацією зі своєю дуже давньою історією, не спотвореною імперськими догмами. Так сталося, що коли інші країни звільнялися від совєтської окупації, вони одразу ж декларували свою державницьку тяглість від давніх часів. Україна ж чомусь і не подумала проголосити відновлення, чи спадкоємність, бодай держави Богдана Хмельницького, чи, принаймні, Української Народної Республіки. Тоді б ми інакше, на державному рівні, святкували і День Соборності, і Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року… Адже це були спроби визволитися з ярма — необориме прагнення волі завжди було найголовнішим чинником українського буття. А ми чомусь причислили себе до спадкоємців тієї імперії, котра завжди прагнула знищити нас під корінь. І що ж виграли від того в кінцевому підсумку? Анічогісінько!..
А між тим, ще Михайло Грушевський неспростовно довів, що стародавня Русь була українською державою. Руссю називалися саме українські землі, передусім територія нинішньої Київщини. Тому й назвав видатний історик свою фундаментальну працю «Історія України-Руси». Тож нинішня Україна є не лише синонімом, а й спадкоємцем Київської Русі. Усе це, назагал, давно відомі речі, але спробуйте сьогодні довести їх очевидність. Та й чи треба? Є літописи, у яких про все сказано. «Повість временних літ» чітко засвідчує, що 852 року від Різдва Христового Русь — а саме так почала називатися відтоді наша земля — здійснила похід на Візантію. А такі походи, як ми розуміємо, були б неможливими без достатньо високого рівня державної організації. Тоді ж таки започаткувалося й літописання. Першим руським (київським) князем «Повість временних літ» називає Олега, хоч і не дає чіткої відповіді про його родинний зв’язок з Рюриком, якого новгородці запросили до себе навести лад. Саме при Олегові продовжувалися великі походи на Візантію. Й навіть було підписано кілька важливих договорів. Один з таких документів і зафіксовано у «Повісті…» під 911 роком. Тож у 2011-у мали б ми відзначати 1100-й рік української дипломатії. Була б у нас нормальна, як інші в Європі, держава, то відзначили б і цю, як і багато інших історичних дат. Якби ж не імперські стереотипи, що заважають нашим як історикам, так і державним мужам мислити самостійно, широко, по-європейськи.
Тож цілком слушно студенти Національного університету «Острозька академія» закликали не лише державні, а й громадські структури у 2012-у якнайширше відзначити 1160 років Української державності. У цьому році в Україні буде багато гостей з європейських країн, відтак маємо нагадати, що Україна ще з епохи раннього Середньовіччя є невід’ємною частиною великого Європейського Дому, пишуть у своєму зверненні ініціатори проведення масштабного свята нашої державності.
Роман КРАКАЛІЯ.
Від редакції. Запрошуємо науковців, дослідників нашої історії, усіх небайдужих долучитися до цієї розмови, висловити свої думки з приводу ініціативи відзначення 1160-ліття Української державності.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
