Свято у мистецькій галереї

Того вечора всім, хто цікавиться сучасним образотворчим мистецтвом, хто знає творчість Сергія Савченка, хто любить бувати у цій надзвичайно привабливій, зі своєю особливою аурою галереї, вона презентувала альбом-монографію про його творчість, а при цій нагоді — його персональну виставку. Насичена яскравими барвами експозиція, де кожна робота вихлюпувала емоційність та не хотіла відпускати від себе, була не лише тлом дійства, а й безпосереднім його учасником. Сама ж ви­ставка репрезентувала не тільки живопис, а й графіку, скульптуру і навіть розписані природні форми — таракуци або ж різновид гарбузів, які завжди викликають жвавий інтерес на його виставках.

Однією з кращих мистецьких подій року назвав те, що відбувалося, Анатолій Демчук, зізнавшись, що має неабиякий пієтет як до творчості художника, так і до його творчого об’єд­нання «Мамай», і то віддавна, ще коли запримітив елементи бароковості у роботах цих майстрів. Ще коли сам навчався відрізняти справжнє мистецтво, бо ж твори їхні вимагають певної, достатньо сер­йозної підготовленості для спри­йняття. І, справді, Сергій Савченко є тим художником, яких ми бачимо у фахових виданнях, у музеях — в експозиції, а не в запасниках, а «музейники дивляться на сто років наперед». А також поділився своїм проектом зробити виставку «мамаїв» у музейному форматі.

Вихід цього альбому-монографії збурив — у щонайкращому значенні цього слова — мистецьке товариство, багатьом хотілося щось сказати особливого. Коротку історію таких видань одеських художників окрес­лила мистецтвознавець Тетяна Басанець, автор однієї зі статей в альбомі, відзначивши найвищу у цьому ряду мистецьку, естетичну, інформаційну якість видання. Альбом ви­йшов таким лише завдяки самому художникові, котрий взяв увесь процес у свої руки. Про це, властиво, говорили всі. Тож не випадково художник Віктор Маринюк, окинувши поглядом експозицію виставки, назвав альбом ще одним чудовим твором Сергія Савченка.

Дух творчості, атмосфера товариськості, дружби, якась піднесеність панували на вечорі. Віра Савченко, мистецтвознавець та однофамілець художника, свій виступ зробила у формі вірша, навіть незважаючи на присутність фахових літераторів. Зате письменник Володимир Гаранін говорив про творчість художників рядками прози, порівнявши її з літературною. А голова Одеської орга­нізації НСХУ Анатолій Горбенко відзначив особисті якості Сергія Савченка, очевидячки, шкодуючи за часами, коли той був його заступником з творчих питань.

— Нам всім пощастило, — сказав наприкінці Сергій Савченко, говорячи про меценатство. — З’явилася нова категорія людей, котрі шанують художника, не нав’язують своє бачення, дають йому повну свободу. А дають підтримку — не лише фінансову, а й дружню, як-от пан Анатолій протягом усіх цих років. І так само пан Поживанов, котрий задумав створити власний музей сучасного мистецтва. Зараз він не може бути в Україні — через певні політичні події змушений перебувати за кордоном. Саме він замислив цю серію — «Імена». Це як би новий подих часу. Невідомо, у що це обернеться в наступні часи, але сьогодні ми бачимо унікальний об’єкт, який є результатом роботи цілого колективу.

Відтак, Сергій Савченко подарував Одеській національній науковій бібліотеці примірник свого альбому, який директорка книгозбірні при­йняла з вдячністю.

Роман КРАКАЛІЯ.