Переглядів: 1323

Про оброк білками у степах України

Щоб не скривдити президента і Павла Глазового

Сумно спостерігати за всім тим, що відбувається в Україні. Враження таке, що безпорадне українське суспільство котиться в прірву беззаконня, безладдя, руїни. Ненастанні спроби калєсніченкових-ківалових рвати Україну на шматки, як і списання в Російській Федерації одного мільйона українців — ланки одного ланцюга. Нищення України зсередини — давній досвід чужинців.

Світлі обличчя людей, привітні усмішки українців в роки помаранчевої влади за один рік антиукраїнської влади «регіоналів» змінилися на почорнілі: люди «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». В Україні настали чорні, безпросвітні дні. «Козацька старшина», як і в роки ліквідації Січі, запродала власний народ, а решта гризеться поміж собою. Однак і доля запроданців виявилася не солодкою: більшість з них опинилася на шибениці у 1825 році та в Сибірі. Так завжди закінчували слабкі духом.

«Ви читали Павла Глазового?» — запитав Віктор Янукович людей при владі. Й українські газети вторять глупуватому запитанню поета з Домбасу (не потрібно змішувати трудовий Донбас з Домбасом «регіоналів»). Я би поставив запитання інакше: ви читали «Гайдамаків» Кобзаря? Але для того, щоб шанувальник поетів Чехова і Ахметової зміг поставити саме таке запитання, потрібно знати історію стражденної української літератури...

А розпочати варто зі «Слова о полку Ігоревім» — твору геніального. Від прологу до епілогу думи автора присвячені воїнським дружинам — «стадам лебедів» і «галицім стадам», «копіям-полкам» і «дівицям-богунцям». Про самого себе автор в епілозі сказав так: «Рек боян і ходина Святослава, пестворца старого времені Ярослава». Бояном (казанцем, наказним гетьманом — похідним) і ходиною (послом) у князя Святослава та пестворцем (латинь «pes» — ходити, ступати, отже — воєводою) князя Яро­слава був Ольстин Олексич, внук  Прохора (Лобедника), ігумена Церкви Святої Богородиці в Києві. До монастиря Прохор був воєводою дружин (грецьке «pro-choreo» в монастирському імені «Прохор» — йти попереду). Це те саме, що й «pes-творець» стосовно автора «Слова о полку Ігоревім». Саме тому автор називає себе «Бояном, внуком Велеса». А латинь «veles» — козак, воїн. Тут автор мав на увазі не міфологію, а «билини сего времені». Читати твір потрібно дуже уважно. Відтак доречно навести висновок філологів: «Щоб розуміти рідну мову, потрібно знати хоч би одну чужу». Чого не сказати про сучасних академіків — «вчених на миру, службистів — на луб’янках». Не поголовно всіх це стосується, звичайно.

Монопольне право на тлумачення геніального твору української літератури тривалий час належало московським вченим. З декотрими з них мені довелося спілкуватися. Наприклад, з академіком Борисом Рибаковим, тоді директором Інституту археології АН СРСР. Будучи провідним вченим з історії «Древньої Русі», академік не знав української мови. Не дивно, що він не зрозумів «Слова о полку Ігоревім», а окремі «темні місця» твору навіть, спотворив. Так, вислів «а копія поют на Дунаї» має значення «а полки діють на Дунаї». У вислові вжито латинь «copia» — війська, загони та старогрецьке «poi» — творити, діяти. При тому латинь «copia» (загони, полки) ніякого стосунку до «списів-копій» не має. Лексема «kopia» прийшла в латинь з санскриту, а там це слово означає «войовничість». Та й то. Для українців «копа» — число 60, а ще — згуртування. Одначе академік Рибаков переконав усіх, що він власною персоною чув, як «копія-списи від вітру співають» — свистять.

При переписуванні первісного тексту твір, безперечно, зросійщували. Але у випадках, де московські науковці не зрозуміли значення висловів, збереглася первісна українська мова і правопис. Серед таких, наприклад, вислів «Вступле Дівою в землю Трояні, вспле Скала, лебединими крильми на Синьому морі у Дону плещучи!». Російські філологи не зрозуміли ні образу «земля Трояні», ні образу «вспле Скала», передаючи його як «всплескала» — та ще й «плещучись» («масло — масляне» чи не так?).

Про що тут мовиться? Річ у тому, що латинь «sple» — сяяти, блискати: «вспле» — зблисне. Тому розуміти наведені слова потрібно так: «Вступле Дівою в землю Трояні, засяє Скала, лебединими крильми на Синьому морі у Дону плещучи!». Загалом же, на латині «підводна скала», або пороги, це — «cos», як у назві «Косоуци» на Дністрі, навпроти яких — українська назва селища «Пороги». Але в санскриті «skhala» означає «похід» — синонім до шведської лексеми «stadd» у назві «стада лебедів» — січі лебединців, та у назві «галиці стади» — галиці січі. Сяяти може небесна зоря. Тут — Провідна зоря, Троя. Воїни, козаки називали небесну Провідну зорю Пірогощею («piro» — вогонь, гошити — творити, чинити). Про сяйво Святої Пірогощої і мовиться у творі. Але не тільки про далеку небесну зорю. В «Енеїді» Вергілія про Владичицю сказано: «батьківським бистрим перуном метала з-над хмар піднебесних» — Свята Пірогоща, або Січ (Січ — Мати), Різдво якої святкується у Січні. Ось чому «Скала» — Козацька Запорізька Січ, а її місяць розпочинає Новий рік. На честь головуючої небесної зорі названа Україна. Грецьке «kraino» (krano) — головувати, вершити, правити, царити. Назва «Україна» прадавня. Про це свідчать назви «скіфи», «сколоти». Про це свідчать ті ж таки назви Геродота, Таціта, Плінія Старшого, Клавдія Птолемея (II сторіччя нової доби), Йордана, «Баварского географа». Важливо назви вірно читати і розуміти. Вся топонімія України присвячена небесній Трої (шведське «tro» — віра, стійкість, знання), і тому Україна — «земля Трояні», земля Державної богині. Отож назва «сіттичі» в списку «Баварського географа» — українці (у яких народу і міст — безліч), а «стадичі» — козаки. В першій третині IX сторіччя козацькі полки мали 516 поселень («Баварський географ»).

Ще більш виразне незнання і нерозуміння української мови продемонстрували московські академіки у тлумаченні вислову «Возніс трикуси і отворив врата Новуграду». Дієслово української мови «возніс» означає «підняти вгору» (над собою), а лексема «Трикуси» — Тризуб (латинь «tricuspis»). Той, хто на «седмім віче Трояні» (латинською «sedes vicina» — віче-рада з метою обрання володаря скіпетра небесної богині) отримував «жереб Трояні», возносив його над собою, і сторожа міста відкривала ворота. Тризуб — символ влади. Так «відкривав ворота Києву» Галицький Осмомисл Ярослав — знаком духовної влади, а не тараном чи військом.

Не розуміють «словознавці» і вкрай важливого вислову автора «Слова о полку Ігоревім» —
Були віча Трояні,
Минула Літа Ярослава,
Були полці Ольгові,
Олега Святославича.

Латинь «vicis» — сходки з метою перевиборів, зміна (влади) — старожитня форма правління в Україні, в метропольній Київській землі (земля — на латині — «rus»), а Троя — Провідна зоря — Державна богиня (латинь «Діва» — богиня), на честь якої названа Україна — Держава.

Вислів «Минула Літа» — про богиню молитви Літу, або Оранту (латинь «litania» — молитва, як і «oratus» — «ora»). «Літа» — мати Аполлона та Артеміди, відома як Церея (Cerus — Черея) — від  дунайської латини «cere» — молити. В списку «Баварського географа» першої третини IX сторіччя галичани названі «черіянами». Це не етнонім у звичному для нас значенні, а полінонім, характеристика територіальної одиниці. Галичина — набожна земля України, її духовний п’ємонт — Нагірна земля, земля «нагірної проповіді». Про цей образ Галичини свідчить автор «Слова о полку Ігоревім», коли зображає молитву Ярославни у Путивлі на заборолі. Єфрасинія Ярославна «молилась, аркучи» (грецьке і латинь «ara» — молитва до богів з докорами). До речі, ім’я Ярославни «Євхрасинія» («eu-chras» — мольба) — Оранта.

Нарешті, «Полці Ольгові» — нагадування про полковий устрій Гетьманської України.
На жаль, у сучасних виданнях «Слова о полку Ігоревім» невірно прочитано 60 висловів автора «Слова о полку Ігоревім». І стид, і сором! І нема кому в Україні тим піклуватись.

Бо не соромно міністрам: освіти і науки, культури, загалом вождям гуманітарної сфери, які української культури не знають і знати не будуть. Сумно спостерігати за безладдям в Україні, особливо в гуманітарній сфері, на освітній ниві. Се бо «босуві врані» взграяли над Україною, беручи «по бєллє з двору». Тут латинське «bella» — дівчина (з відтінком «дочка»), а не «білка», як ото тлумачать академіки. Отож — «Ви читали Павла Глазового?»… А ви читали «Гайдамаків» Тараса Шевченка?

Оксентій ОНОПЕНКО.

м. Москва.

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua