Геноцид культури
З нагоди 63-ї річниці прийняття Генасамблеєю ООН Конвенції про запобігання злочину Геноциду та покарання за нього
У 1932 — 1933 роках був голод в СРСР. Двадцять років по тому Рафаель Лемкін, польсько-американсько-єврейський юрист, один з авторів конвенції, запропонував такі зауваження до двадцятої річниці голоду в статті, яку він назвав «Радянський геноцид в Україні»: «Те, про що я хочу говорити, є, мабуть, класичний приклад радянського геноциду… знищення української нації... Третій напрямок радянського плану був направлений на фермерів, велику масу незалежних селян, які є носіями традицій, фольклору і музики, національної мови та літератури, національного духу України. Зброя використана проти цього прошарку є, мабуть, найстрашніша з усіх — голод. Між 1932 і 1933 роками померли від голоду 5000000 українців…»
Для того, щоб краще зрозуміти масштабність цього геноциду, зауважте, що згідно з радянським переписом 1926 року було 31 мільйон українців в СРСР. Перепис 1937-го, як тільки недавно з’ясувалося, показує лише 26 мільйонів. Таким чином, 5000000 зниження за 11 років. Інші групи населення в СРСР зросли на 17% за той же період. Якби українцям дозволили рости, то їх мало би бути 36 мільйонів у 1937 році. Розбіжність є 10 мільйонів, яка включає ненароджених дітей постраждалих. Отже, 7 — 10 мільйонів — достатньо виважена цифра. Росіян за цей період збільшилося на 23%. Щоб краще зрозуміти гидоту цього радянського злочину, зауважте, що в число жертв включено близько 3 мільйонів дітей.
Конвенція про геноцид відслідковує Геноцид вірмен 1915 року, український Голодомор 1932 — 1933 років та Голокост під час Другої світової війни. Цікаво, що з точки зору конвенції, з цих трьох основних геноцидів тільки український стався в мирний час.
Це правда, що геноцидів відслідковується більше: в Камбоджі, Зімбабве, Боснії та Герцеговині, Руанді, Дарфурі і навіть курдів в Іраку. Чистота ефективності конвенції може бути поставлена під сумнів насамперед у галузі покарання. Адже Міжнародний кримінальний суд був створений п’ятдесят років пізніше і, можливо, залишається не дуже ефективний до сих пір. І все ж значення конвенції є в тому, що кодифіковано слово «геноцид», розширено під визначення геноциду в «мирний час», так само як і у воєнний час, і розглянуте запобігання, як і покарання, хоч позбавленого серйозного механізму правозастосування. Конвенція набула значного морального стандарту так, що лише найбільш зухвалі можуть діяти всупереч її умовам.
Саме завдяки цьому стандарту конвенція, як і раніше, актуальна сьогодні. Ми живемо в набагато більш прозорім світі. Сьогодні кіберпростір є величезним форумом для вибору форми організування та поширення революцій. Точно так само, кіберпростір є захисним механізмом по стримуванню або запобіганню геноциду великого масштабу. Але тільки тому, що світ визнає Геноцид як найтяжчий мислимий злочин, як вбивство за багатьма пунктами з чітко визначеним злим наміром. Конвенція значною мірою відповідальна за це.
Під час тривалої дискусії навколо розробки та прийняття конвенції в 1940-х роках принаймні одна з форм геноциду, культурна, була розглянута і потім відхилена. Можливо, сьогодні був би хороший час, щоб почати процес перегляду.
Розглянемо справу української етнічної спільноти в Росії. Порушення Росією, у своїх кордонах, прав людини і прав меншин є сумне і відоме. Верховний комісар ООН з прав людини під час недавнього візиту в Росію, повідомила, що «Росія в даний час має найбільшу кількість справ, що знаходяться на розгляді Європейського суду з прав людини». Це було частково віднесено на рахунок ендемічних проблем, що існують у правовій системі Росії. Проте це почуття передає рівень осуду практично без наслідків. Закон Росії про релігію визнає лише релігії, які діяли під час правління Йосипа Сталіна, видатною силою якого є російське православ’я. Українське православ’я чи український католицизм офіційно оголошені поза законом, хоча дозволено функціонувати без юридичної реєстрації або власності. Меншини функціонують, але не отримують ніякої державної допомоги. Насправді у Росії нема міністерства у справах меншин. У випадку з українською меншиною, яка є найбільшою в Росії, зовсім недавно Росія взяла на себе серйозні кроки, щоб обмежити її подальшу діяльність. Справи про закриття двох великих українських громадських організацій в даний час є в судах в Росії і в Страсбурзі. Міністр закордонних справ Лавров визнав політичний характер процесу ліквідації. Це являє собою геноцид культури, хоч не у визначенні конвенції, але все ж такий, якому потрібно запобігти.
Конвенція про Геноцид і її молодший брат Декларація прав людини все ж залишаються стандартами, за якими міжнародне співтовариство і міжнародні організації мають управляти. Визнаючи це велике досягнення, співтовариство націй ООН повинно рухатися вперед, щоб розширити цей моральний стандарт в постійно мінливому і прозорому світі.
Аскольд С. ЛОЗИНСЬКИЙ.
Світовий конгрес українців.
м. Нью-Йорк (США).
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
