Переглядів: 1155

Бо то принципово, як сказав би редактор «Чорноморки» Андрій Свистун

Рівно десять років тому ми, кілька працівників «Чорноморських новин», від імені колективу ходили вітати нашого колишнього редактора Андрія Іларіоновича Свистуна з 80-літтям. Недуга вже не дозволяла йому переступати поріг дому, і ювіляр жартома сказав, що став «невиїз­ним». Але попри всі невеселі обставини, він фонтанував гумором, був у доброму настрої, тим паче, що за святковим столом зібралася ледь не вся його численна рідня, коріння якої проросло на Полтавщині, в селі з чудернацькою і козацьким присмаком назвою Каліберда. У гостях усі ми проголошували побажання у такому ж складі зібратися на черговому круглому ювілеї — 90-річчі. Та підступна хвороба виявилася сильнішою…
Понад двадцять років життя віддав Андрій Іларіонович «Чорноморці», спочатку на посаді першого заступника редактора, а потім і головного очільника. Це була людина великого життєвого досвіду. Його, інваліда з дитинства, не зламала не вельми прихильна доля. Він, як мовиться, робив себе сам, почавши у 18-літньому віці літературним працівником у міській газеті Кременчука. А в евакуації під час війни з фашистською Німеччиною без проблем став на оборонному заводі шліфувальником. Та активного, беручкого хлопчину помітили в невеликому місті на Саратовщині, і молодь не помилилася, обравши його комсомольським ватажком району. Стільки цікавих ідей наро­джувалося у його неспокійній голові, що дармувати час тим, хто був поруч, не доводилося. Можливо, і вище пішов би виборною стежиною хлопець, зважаючи на його характер, організаторський хист, вдачу людини, котра, висловлюючись шаблонами службової характеристики, «цілеспрямовано добивається поставленої мети». Якби не газета. Саме журналістська робота і визначила його подальшу життєву долю. І він ніколи не пошкодував за той вибір, коли багато літ працював у досить не прості часи на Рівненщині, а згодом тут, на Одещині.

Яким він був, наш Андрій Іларіонович? Часто різним, неоднозначним, траплялося, зайве гарячкував. Призвичений до високої відповідальності перед тодішньою владою, вимагав того й від усіх нас. Ми мали бути найобі­знанішими і найоперативнішими, раніше від інших опинятися у центрі подій, будь-коли готовими відбути в най­складніше відрядження. Він умів підказати цікаву тему, слушно порадити, як до неї підійти, щоб глибше її розкрити. Щиро радів нашим творчим удачам, успіхам, цінував пошук, ініціативу.


Газета, редакція були для нього рідним домом, а ми — членами його редакційної родини, про яких він старався дбати. Це стосувалося і побуту, і вирішення різних конфліктних ситуацій. Принаймні не раз захищав того чи іншого журналіста за принциповий, гострий виступ проти дій нечесних чиновників, керівників, котрі всілякими методами прагнули спростувань, включали своє телефонне право, високі зв’язки. Та проти такого «спростовувача» в редакції була ще низка компрометуючих фактів, так би мовити, про запас, це ми завжди практикували. Принциповість його ніколи не полишала, часом і не на користь собі.


Мав наш редактор єдиного сина Олександра. Либонь, працюючи на високій посаді в редакції обласної газети, маючи численних впливових друзів на республіканському рівні, міг би відстояти сина, аби Сашка не відправляли в самісіньке пекло Афганістану. Ні, він не скористався такими можливостями. І скупо, стримано відповідав нам про вісті від нього, які не часто надходили з чужини, не зрозумілої для багатьох нас війни. А Сашко був там поранений і мав бойові відзнаки. Недовго прожив після смерті батька через втрачене на тій війні здоров’я. Навесні цього року його не стало, хоч мав за плечима трохи більше за п’ятдесят…


До останнього, дуже сердечно вболівав наш колишній редактор за долю «Чорноморки», стежив за її нині скрутним життям, підбадьорював, сам дописував, телефонував з приводу вміщених публікацій, не скупився на добре слово авторам, не забував привітати з нагоди свят.


Тож у день, коли виповнилося б 90 років нашому Андрію Іларіоновичу, хочеться схилитись і сказати перед його пам’яттю: «Чорноморка» живе і не здається в осаді не дружньої до неї влади. І ніколи не здасться. Бо то притаманне її 95-річній історії. Бо то принципово, як любив наголошувати наш колишній редактор. І ми цим ніколи не поступимося.

Оксана ПОЛІЩУК.

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net