Шамани, танці, коні...

Інструментально-вокальний жанр Бечарац (Хорватія)

Бечарац — музичний жанр, популярний у всій Східній Хорватії і глибоко укорінений в культурі Славонії, Бараньї і Срема. Провідні виконавці обмінюються десятистопними силабічними репліками, імпровізуючи, передражнюючи одне одного і формуючи мелодію, що супроводжується хором і бубнами. Зміст змагання визначається відповідно до ситуації, в ньому часто виражаються думки і почуття, які в інших обставинах виявилися б недоречними... Виступи проходять у неформальній обстановці або під час святкових заходів та урочистостей, вони тривають доти, поки не вичерпається творча енергія співаків.

Nijemo Kоlо, «мовчазний» хороводний танець материкової Далмації (Хорватія)
Nijemo Kolo — це танець у тісному колі південнохорватської громади, що виконується без музичного супроводу. Вокальні або інструментальні номери іноді можуть виконуватися безпосередньо перед танцем або після нього. Чоловіки-танцюристи ведуть своїх жінок-партнерок, задаючи енергійний і, як здається, непередбачуваний ритм без певних правил, що виявляє жіночу чуйність у танці. Сьогодні Nijemo Kolo, в основному, виконується сільськими колективами у свята і на карнавалах місцевого значення, а також у встановлені церквою дні шанування святих і на регіональних та міжнародних фестивалях. Танець передається з покоління в покоління, хоча дедалі частіше це відбувається завдяки існуванню різних культурних клубів.

Поетичний поєдинок Tsiattista (Кіпр)
Tsiattista є святковою усною поетичною імпровізацією, що виконується на кіпрському діалекті грецької мови. Учасники, поети-піснярі, прагнуть перевершити один одного, виступаючи з римованими куплетами, часто під акомпанемент скрипки або лютні. Поети повинні володіти дотепністю, мати багатий словниковий запас і живу уяву, а також повинні бути здатні швидко відповісти «противнику» новими куплетами на різні теми в умовах дуже обмеженого часу. За традицією, куплети виконуються чоловіками на весіллях, ярмарках і під час інших публічних урочистостей, але останнім часом жінки також стали брати активну участь у виступах.

Кінна хода короля (Чеська Республіка)
Хода короля — це щорічна процесія, що здійснюється в чотирьох маленьких містечках на південному сході Чеської Республіки та приурочена до християнського свята Трійці (П’ятидесятниця). «Король» і його королівська кавалькада, яких супроводжують пажі і співаки, рухаються містом, одягнені у традиційні костюми, верхи на прикрашених стрічками конях. Вони зупиняються на дорозі, співаючи дотепні куплети, з гумором коментуючи зовнішній вигляд і поведінку глядачів, які, у свою чергу, винагороджують учасників процесії грошовими подарунками і дякують їм. Конкретний церемоніал і обов’язки з проведення святкування передаються з покоління в покоління.

Традиційна французька верхова їзда (Франція)
Традиція французької школи верхової їзди — особлива увага до гармонійних відносин між конем і вершником. Широко розповсюджений у Франції та інших країнах, цей напрямок кінного спорту найповнішо представлено Товариством Кадр Нуар Сомюр на базі Національної школи верхової їзди. Тут вершників вчать знаходити компроміс між вимогами людини і повагою до коня та його настрою. Таким чином, завдання наїзника — встановити «розуміння» з конем і домогтися злагодженої легкості руху. Відмінна риса цієї школи — тісний зв’язок між поколіннями наїзників і глибока повага до досвіду старших.

Паломництво до святилища Бога «Койльюр ріті» (Перу)
Паломництво до святилища Бога «Койльюр ріті» починається через 58 днів після Великодня, коли представники восьми місцевих поселень з околиць Куско здійснюють похід до святилища Сінакара. Це релігійне поклоніння відбувається протягом 24 годин, починаючи з моменту сходження паломників на гору і до їхнього повернення до села Таянкані на світанку. Танці складають центральну частину всього процесу. «Рада Націй пілігримів» і «Братство Бога Койльюр ріті» здійснюють контроль за паломництвом і стежать за дотриманням відповідних правил і кодексу поведінки.

Довідково. Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО у 2003 році, у ній беруть участь 139 країн. Правом номінування до Списку нематеріальної культурної спадщини користуються тільки ті країни, які ратифікували конвенцію. Міжурядовий комітет зі збереження нематеріальної культурної спадщини складається з представників 24 держав — членів ЮНЕСКО. Його члени обираються терміном на чотири роки, половина складу переобирається кожні два роки.