У джазі не лише дівчата

Отже, нинішнього вечора — джаз. Він сьогодні — головний персонаж цього театрального дійства. І можна що завгодно думати чи говорити про цей музичний жанр, називати його якими завгодно словами — ну, там, легковажна музика чи ще якась... Але щойно зазвучить вона — граціозно, легко, виклично, і безтурботно — так, а що ж поганого в цьому, якщо ви прийшли в театр музкомедії?! — отже, щойно лиш перші акорди полинуть у простір, і ви вже забули всі свої застереження до джазу, ви вже — у цій музиці, в її епіцентрі, ви вже — немов частинка її. О, маестро Голощапов — чарівник джазу, його, можна сказати, фанат, неперевершений майстер жанру. Елегантна диригентська пластика, надзвичайна чутливість, вся постава його, все — джаз.
Весело, з гумором зіграна увертюра з вічної музики геніїв джазу уже ввела вас у тканину вистави, у її невигадливий сюжет. Американський сюжет цей, назагал, давно всіма знаний, дещо навіть банальний, можливо, та не це тут головне. Музика, танці, чарівні голоси, чарівні дівчата, веселі та помірно ризиковані пригоди, кохання — ну, звичайно ж, кохання, як же без нього! — ось головні дійові персонажі, сказати б, герої того, що відбувається на сцені. І ще раз — музика.

А потяг мчить до сонячного узбережжя Майамі, вже час і забути про холодний, непривітний Чикаго з його гангстерськими розбірками та стріляниною, іншими незручностями життя, як-от безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, особиста невлаштованість і т. д. і т. п. Втім, усе це ще наздожене їх і там, де натовпи мільйонерів ждуть-не діждуться таких красунь, щоби запросити на яхту-мрію, ну і так далі. Але це буде — чи не буде — потім, потім...

А поки що вони їдуть на південь, джаз-оркестр у повному складі та його вокалістка Мерилін — майже Монро (або, точніше, Ольга Кононцева, Ірина Ковальська, Олександра Кузнецова — на вибір!), бо ж: у джазі лишень дівчата. Так вважає «крихітка Сью» (Людмила Мєшкова), їхня, сказати б, наставниця, хазяйка, madame, зрештою. Але ми ж бо знаємо, що це зовсім не так, що серед тих дівчат «затесалися» двоє хлопців, котрі перевдягнулися у жіночу одіж та прибрали собі жіночі імена, тож вони тут уже не Джо і Джефрі (хоча насправді Андрій Мірошниченко та Руслан Рудний). Нічний вагон, повен спокусливих дівчат, котрі певні того, що новенькі — також одні з них. А звідси й відповідна лінія поведінки. Але Джо і Джефрі (даруйте, Андрій і Руслан) — на висоті. Немало потішних моментів дарують вам обидва, викручуючись із несподіваних колізій. Ось де головна інтрига, а зовсім не в романтичних театралізованих бандитах і не в нехтуванні «сухим законом». І навіть не в самій поїздці. А в тому, що саме відбуватиметься. І вже ми пильно стежимо за цими двома спритниками, за тим, як вони майстерно грають свої подвійні ролі — у прямому і в переносному сенсі.

А разом з ними і старий спокусник, мільйонер з яхтою Озгуд Філдінг ІІІ (а точніше кажучи, заслужений артист України Микола Завгородній) — роль не надто велика і мало дає простору творчій фантазії, але почерк майстра — у кожному жесті і в кожній репліці. Живий образ. Мільйонери, звісно, трохи не такі, але ж то — не наш, а штатівський мільйонер, а в них там усе не так, як у людей. А наш (артист, звісно) знає свою справу, там, де він, усе обертається довкола нього. Тут пластика, міміка, інтонації — все працює.
Тож, виділивши з цього ансамблю цих трьох (та ще, мабуть, Мерилін, як необхідну ланку цього любовного квадрата), ви вже не випускаєте їх з поля зору. Ці четверо рельєфно виділяються з-поміж усіх персонажів легкого, невимушеного дійства, заввиграшки змайстрованого з відомого американського сюжету.

Невибаглива, без якихось претензій вистава, цілком у межах нинішнього доволі одноманітного потоку нашої (?) культури, зрежисована легко та невимушено, добре зіграна. У ній багато гарної музики, багато гумору, хоча деякі жарти часом звучать не межі пристойності. Веселі, а часом і драматизовані пригоди з перевдяганнями, освідченнями та переживаннями закінчуються, як і належить, щасливо. Якісна джазова музика створює відпо­відний настрій, а кланові розбірки — лише звичне тло, епізод, елемент сюжету, як і безробітні чи мільйонери.
Все, як і всюди.

Роман КРАКАЛІЯ.