Лицарі не зникли. Вони переїхали в Хотин

Знайти там лицаря, як з’ясувалося, не проблема. Були навіть на білому коні, адже саме в Хотині вперше в Україні реконструктори показали розгорнуту кінну програму.

Безпосередньо на території фортеці розташовувалися історичні табори, де проживали учасники фестивалю. Харчі готували на вогні, а куштували їх, як годиться, під музичний супровід і пісні. Побут таборів відтворював тогочасний дух: не лише їжа, а й предмети щоденного користування, меблі і посуд були саме такими, якими послуговувалися представники епохи Середньовіччя. Різні обладунки і зброя, які відповідають історичним аналогам, кінні сутички, інші змагання-номінації — місцеві глядачі такого ще не бачили. Що ж до гостей, то спеціально для них на території Хотинської фортеці працювали старовинні шинки, оформлені відповідно до епохи: бачили б ви, які шмати м’яса смажилися там на вогні! Такі речі здатні об’єднати людей, незалежно від національності, віку і статусу.

Та головними все ж були поєдинки. На чотириденному фестивалі можна було побачити бої в повний контакт, а також маневри. Особливо цікавили глядачів масові змагання. Вперше в Хотині, як уже мовилося, відбувся кінний турнір, у якому взяли участь кращі джостери з України та Росії. Цей напрямок реконструкції — бої вершників — у нас погано розвинений, у тому числі через дороговизну, й організатори доклали максимум зусиль, аби виправити такий стан речей. Наступного року вони обіцяють ще більше видовищних кінних змагань. В усі дні фестивалю тривав міжнародний стрілецькій турнір. Звісно, після напружених та видовищних поєдинків і глядачам, й учасникам хотілося відпочити. Саме тому щодня для всіх присутніх виступали музичні й танцювальні колективи, а  щовечора можна було насолодитися феєричним фаєр-шоу.

І якщо для глядачів все це було яскравим і видовищним відпочинком, то лицарі після поєдинків ледь переставляли ноги. Уявіть, наскільки важко в неймовірно спекотний травневий день навіть пересуватися з голови до п’ят закованому у залізні обладунки, не кажучи вже про змагання, де рухатися необхідно швидко, а удари завдавати точно. Для цього замало лише витривалості тіла, потрібна неабияка сила духу, що, власне, й продемонстрували всі без винятку лицарі. За словами одного з учасників групових змагань, під час битв на такій спеці він відчував, ніби перебував в залізному чайнику, який от-от закипить. Та справжній лицар, запевняв, витримає і не таке. Обладунки і зброя дуже чутливі до погодних умов, тож проведення змагань в менш спекотні осінні чи весняні дні — не варіант. Дуже важко вгадати з погодою і не потрапити під дощ.

До речі, хороші обладунки, за словами учасників фестивалю, сьогодні коштують немало — за ці гроші машину купити можна. Виготовлені вони або ж самими лицарями, або ж майстрами-реконструкторами — все повинно бути максимально наближене до оригіналів. Чи не головна проблема лицаря — безперешкодно привезти свого меча, адже в законодавстві винятків для реконструкторів нема і зберігання та перевезення зброї суворо карається. «Цього разу в дорозі проблем не виникало. Якщо ж правоохоронці затримують, доводиться довго пояснювати, що це не зброя, а реквізит, муляж, затуплена копія. На жаль, після таких пояснень нерідко починають підозрювати у перевезені антикваріату», — розповів лицар Микола з Підмосков’я і додав, що заради тих емоцій, які він відчуває на ристалищі, можна й ризикнути.

Історія з одеським реконструктором Ростиславом Мірошниченком, якого зараз звинувачують у незаконному носінні зброї за статтею 263 ч. 2 КК України, учасникам фестивалю відома. Нагадаємо: кримінальну справу проти хлопця було порушено наприкінці лютого міліцією Києва після виявлення кинджала, який використовується при реконструкції турнірів та лицарських боїв. Завдати шкоди таким кинджалом, запевняють шанувальники старовини, неможливо, та це не зупиняє правоохоронців. Справа Мірошниченка не перша й не остання, адже в Україні, на відміну від західних країн, історичне фехтування офіційним спортом не вважається.

Організаторів «Середньовічного Хотина» такі «білі плями» в законодавстві дуже хвилюють. «Звісно, ми намагаємося організувати для учасників фестивалю максимально безпечний перетин кордону. Робимо спеціальні запрошення, де вказано мету візиту, зазначено, що учасники везуть не холодну зброю, а реквізити, вкрай важливі для проведення фестивалю. Були навіть спроби вирішити це питання на законодавчому рівні, та, на жаль, далеко не всі розуміють реконструкторів зокрема і важливість проведення таких заходів, як «Середньовічний Хотин», загалом», — зазначив один з організаторів фестивалю Олексій Черепаха.

«Дуже сподіваємося, що фестиваль стане щорічним. Сьогодні нам вдалося зібрати більше трьох сотень учасників з України, Росії, Білорусі. Не встигла доїхати Польща. Віримо, географія розширюватиметься і кількість учасників та глядачів зростатиме з кожним «Середньовічним Хотином», — поділився Олексій Черепаха. Тих, хто вважає подібні заходи небезпечними, запевнив, що лицарські поєдинки травматичні не більше, ніж такий вид спорту, як хокей, наприклад. «Ми ретельно і неодноразово перевіряємо всі обладунки, ставимо позначки, без яких лицар не вийде на ристалище. Обов’язково перевіряється стан бійців. Безпека — головне завдання організаторів», — підкреслив він.

Що ж до мети заходу, вона не зводиться до пустого махання мечем і розважання люду. Організатори «Середньовічного Хотина» сподіваються, що їм вдасться не лише заявити про існування руху реконструкторів, а й популяризувати його. Погодьтеся, збереження лицарства — справа гідна справжніх лицарів!

Людмила ІВАЩЕНКО.
Одеса — Хотин — Одеса.