Кардинали, що походять із Польщі й України, зібрані на консисторію в Римі, разом із отцем і главою УГКЦ блаженнішим Святославом звернулися до обох народів із закликом до примирення. Спільна заява, підписана п’ятьма церковними ієрархами, наголошує на необхідності «роззброєння мови» на тлі зростання взаємної напруги між поляками та україн-цями і закликає продовжувати шлях діалогу, розпочатий із благословення святого Івана Павла II.

У єдності зі Святішим Отцем Левом XIV, перший рік понтифікату якого позначений наполегливою працею задля побудови миру на основі спільного блага та рішучим протистоянням війні в усіх її вимірах — від відносин між народами й конфліктів усередині держав до соціальної напруги, підносимо свій голос як зібрані на консисторію кардинали, що походять з Польщі й України і покликані нести особливу відповідальність за спільноту Церкви та підтримувати служіння наступника святого Петра. Робимо це разом із нашим братом Верховним архиєпископом Києво-Галицьким Української греко-католицької церкви, усвідомлюючи, що питання примирення між поляками та українцями стосується не лише відносин між двома народами, а й вірогідності нашого спільного християнського свідчення.

Президент України Володимир Зеленський ініціював закон про Український національний пантеон — про це він повідомив під час промови з нагоди Дня Конституції, виголошеної на території Києво-Печерської лаври 28 червня.

Такий пантеон, за його словами, матиме на меті вшанувати українців, які «в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну». При цьому, зазначив глава держави, «ніхто й ніколи не наказуватиме нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати».

Німецький політолог Андреас Умланд належить до тих західних експертів, які знають Україну не з наукових праць чи службових відряджень. Вільно говорячи україн-ською, науковець уже багато років живе і працює в Києві, який не покинув і після повномасштабного вторгнення РФ. Наразі він поєднує роботу аналітика Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS), експерта новоствореного Європейського політичного інституту в Києві (EPIK) та доцента кафедри політології Києво-Могилянської академії.

Завдяки багаторічному досвіду роботи в Україні та дослідженню російського імперіалізму його оцінки поєднують розуміння українських реалій із ширшим баченням процесів, які відбуваються всередині Росії та в європейській безпековій політиці.

У Львові на площі перед храмом Різдва Пресвятої Богородиці відбулася архиєрейська Божественна літургія на вшанування 25-річчя апостольського візиту в Україну святого Папи Івана Павла ІІ. Саме тут 25 років тому понтифік зустрівся з українською молоддю.

Божественну літургію разом із блаженнішим Святославом співслужили апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, єпископи Української греко-католицької та Римо-католицької церков, а також численне духовенство з різних єпархій України та з-за кордону. У богослужінні взяли участь монашество й вірні, повідомив департамент інформації УГКЦ.

28 червня, у День Конституції України, в Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М.С. Грушевського відбувся творчо-просвітницький захід «Українська — мова Героїв», який став однією з ключових подій IV Південного Шевченко-рок-фесту «Кобзар».

У музейному просторі зібралися представники творчої інтелігенції, освітяни, бібліотекарі, діячі культури, громадські активісти та молодь, об’є-днані спільним прагненням утверджувати українську мову як невід’ємну складову національної ідентичності.

Америка — країна іммігрантів. Усі в Америці, крім корінного населення, є іммігрантами або нащадками іммігрантів. Америка — це мозаїка різних культур. Моє власне походження — українське. Мої предки, мої батьки та моя сестра прибули до Америки в 1951 році. Я народився через рік. Моя освіта була як американською, так і українською. Мови, якими я вільно розмовляю, — це і американська, і українська.

Я пишаюся тим, що є невеликою частиною 250-річчя американської незалежності. Коли я думаю про цю віху, я роблю це крізь українську призму. Америка для мене уособлює свободу робити і говорити, що я хочу, доки я не порушую свободу інших. Це не унікально для Америки, але, безумовно, найважливіший аспект 250-ї річниці її Декларації незалежності.

Кожного червня із 2005 року, коли Верховна Рада ухвалила Кодекс адміністративного судочинства України, в країні проводяться Дні адміністративної юстиції. Це робиться для того, щоб привернути увагу суспільства до питань адмі-ністративного судочинства, захисту прав громадян у спорах із суб’єктами владних повноважень та підвищення правової культури.

У рамках цієї акції Рада адвокатів Одеської області провела Форум з адміністративного права та судочинства «Lus pubicum-2026», який об’єднав представників адвокатури, судової влади, наукової спільноти та правників для обговорення актуальних питань адміністративної юстиції в умовах воєнного стану.

Як молодь Одещини перетворює літні підробітки на донати для ЗСУ

Раніше літо в Одесі асоціювалося винятково з пляжними клубами, відпочинком, фестивальною культурою та безтурботними розвагами. Сьогодні одеська молодь (студенти та старшокласники) сприймає червень-серпень як вікно можливостей: закрити фінансові «хвости», отримати перший професійний досвід і, найголовніше, заробити на допомогу Силам оборони України. Фінансова самостійність та благодійність стали ключовими маркерами літнього сезону 2026 року.

За даними віцепрем’єрки з гуманітарної полі-тики Тетяни Бережної, кількість молоді в Україні через війну скоротилася до 7,6 мільйона (порівняно із 10 мільйонами до 2022-го). Ті, хто залишився в Одесі та регіоні, — це надзвичайно активна, працездатна і патріотична спільнота, яка інте-грується в економіку країни набагато раніше, ніж їхні однолітки в мирні часи.

Інтернет-спільноту широко сколихнула інформація про реорганізацію факультетів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

В офіційному повідомлення про це, зокрема, йдеться:

«На засіданні Вченої ради 23 червня 2026 року після всебічного обговорення було підтримано ініціативу факультету історії та філософії і факультету журналістики, реклами та видавничої справи.

Нещодавно в рамках проєкту Odesa ID презентували результати соціологічного опитування, присвяченого, зокрема, питанням самоідентифікації та цінностям одеситів. Серед іншого чималий блок запитань стосувався мовної ситуації в місті.

Так-от, більшість опитаних жителів Одеси (57%) визнають українську мову рідною, тоді як 39% називають такою російську. Це вказує на те, що навіть серед тих, хто часто користується іншою мовою, рівень ідентифікації з українською залишається досить високим. Окрім того, респондентів запитували, що для них означає «бути українцем». Для 25% одеситів українська ідентичність тісно пов’язана зі спілкуванням українською мовою. Ця відповідь за частотою була третьою після ва-ріантів «наявність громадянства» (56%) і «любов до України та відчуття приналежності до неї» (40%).

Новий творчий етап Володимира Кудлача

У Музеї української книги Бібліотеки Грушевського 3 липня відкриється персональна виставка художника, мистецтвознавця та журналіста Володимира Кудлача «Від натури до синтезу». Експозиція об’єднує роботи, створені автором впродовж останніх трьох десятиліть, включно з найновішими, і дає змогу простежити еволюцію його творчого мислення.

Нова виставка концептуально продовжує ідеї проєкту «Візії = Естетизм», представленого у 2023 році. Якщо попередня експозиція зосереджувалася на естетичному переживанні світу та ліричному спогляданні, то нинішня демонструє прагнення автора перейти від безпосереднього натурного враження до узагальненого художнього образу. Уже сама назва імпрези визначає головний напрямок цих пошуків.

Представлені на виставці роботи демонструватимуть переосмислення художником власного багаторічного досвіду пленерного живопису, де реальний мотив постає відправною точкою для створення багатошарового образу, в якому важливу роль відіграють асоціативність, внутрішня рефлексія та символічне узагальнення. Задум, зміст і майстерність виконання постають як рівноцінні складові художнього висловлювання.

У ніч на 29 червня на 89-у році перестало битися серце ветерана Народного руху України, почесного жителя сіл Курінька та Чорнухи на Полтавщині, відомого поета і перекладача, шанованого лікаря Дмитра Романовича ШУПТИ.

Народився він 20 січня 1938 року в селі Курі-нька Чорнуського району Полтавської області. Із 1956-го, після закінченні одинадцятирічки, навчався в Севастопольському технічному морському училищі й працював котельником на морському заводі №497. У 1960-у закінчив з відзнакою Сімферопольське медичне училище, після чого, весь час працюючи фельдшером «швидкої допомоги» й очолюючи Кримське обласне літературне об’єднання «Гроно», з відзнакою закінчив факультет лікувальної справи Кримського медінституту. Працював хірургом, травматологом-ортопедом, експертом-хірургом Київської області, вимушено часто міняючи місця роботи й проживання через постійні переслідування. В’язень сумління 1983—1984 років. На зорі перебудови, у 1986-у, поета прийняли до Спілки письменників України.

Член Руху опору в Україні 1960—1990-х. На початку 1990-х Дмитро Романович брав активну участь у боротьбі за відновлення незалежності України у лавах Народного руху. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Тарутинський степ — одна з небагатьох ділянок цілинного степу в Україні та Європі, що зберегла характерні широкі трав’янисті простори і є домівкою для багатьох рідкісних видів флори й фауни, зокрема численних видів ковили.

Територія заказника, створеного у 2012 році, входить до Смарагдової мережі і є одним із ключових об’єктів природно-заповідного фонду Одеської області та складовою ревайлдинг-ландшафту регіону дельти Дунаю, що охоплює понад 5000 гектарів, наголошують у «Рі-вайлдінг Україна» (https://rewil-ding-danube-delta.com).

Як  коричневий  шум  допомагає  заснути

Ніч повинна бути часом спокою, але для багатьох вона перетворюється на боротьбу із шумом, тривогами та безсонням. У пошуках якісного відпочинку дедалі більше людей звертають увагу на незвичне явище — коричневий шум. Що це таке і чому його називають звуковою ковдрою для мозку, яка допомагає заснути навіть у неспокійні часи?

Від першої миті життя людина потрапляє у світ звуків. Ми чуємо голоси близьких, шум вітру, спів птахів, дзюрчання води, музику та безліч інших звукових сигналів, які супроводжують нас щодня. Звуки допомагають нам пізнавати навколишній світ, спілкуватися, орієнтуватися в просторі та навіть відчувати емоції. Вони є невід’ємною частиною людського існування. Звуки можуть мати й важливе практичне значення. Завдяки слуху людина отримує інформацію про навколишній світ навіть тоді, коли не бачить джерела сигналу. Автомобільний гудок попереджає про небезпеку, дзвінок повідомляє про прихід гостей, а сигнал будильника допомагає вчасно прокинутися. Музика, своєю чергою, здатна впливати на емоційний стан: надихати, заспокоювати або мотивувати до дії. Таким чином, звуки виконують не лише інформаційну, а й психологічну функцію.

У дипломатії існує істина: коаліції, які створюються для протидії великій загрозі, рідко руйнуються через саму цю загрозу. Навпаки, спільний ворог зазвичай об’єднує. Натомість руйнують коаліції суперечки, які в певний момент починають домінувати над головним і поступово витісняють його з політичного порядку денного. Схоже, саме з таким ризиком сьогодні стикаються відносини між Україною та Польщею.

Останні дискусії навколо історичної пам’яті, символів, назв, нагород чи окремих рішень політиків, безумовно, є важливими. Історія завжди має значення. Пам’ять має значення. Повага до чутливості суспільств також має значення. Але сьогодні вони не є екзистенційним викликом.

Зізнаюся: аж до вечора 19 червня я зберігав надію, що польським «правим» вистачить таки розуму й стриманості не доводити ситуацію з орденом Білого Орла до точки неповернення. Але Кароль Навроцький таки продемонстрував усьому світові: президент сусідньої України, яка вже чотири роки бореться з російською навалою, є для нього і для репрезентованої ним частини поляків постаттю неприйнятнішою і страшнішою, аніж Катерина ІІ (яка стала «архітектором» остаточного знищення першої Речі Посполитої в 1795 році) чи Беніто Муссоліні (найближчий союзник Гітлера, який разом зі Сталіним знищив другу Річ Посполиту в 1939-у) — цих двох ордена Білого Орла ніхто не позбавляв. Надвечір 19 червня всі ми опинилися в новій системі координат, яку варто осмислити і зрозуміти (бодай тому, що основні шляхи для критично важливої західної допомоги проходять сьогодні в Україну через Польщу).

Серед українців абсолютна більшість досі ставиться до поляків приязно. Але наші політики й інтелектуальні еліти часом роблять фатальні помилки, бо далеко не завжди усвідомлюють, наскільки розділеним зараз є польське суспільство і наскільки поглиблюється весь час прірва поміж двома його частинами. Сьогодні, як на мене, можна говорити вже про «дві Польщі» — дуже умовно назвімо їх «Польщею Дмовського» і «Польщею Гедройця».

Символічно, що Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) почала працювати над звітом «Стійкість знизу вгору: як міста оцінюють кліматичні ризики та адаптуються до них» саме у 2023-у, який став найтеплішим за всю історію спостережень. Наступного року зафіксували новий температурний рекорд. Нині документ перебуває на етапі доопрацювання й узгодження формулювань, а фінальну версію побачимо у 2027-у.

Утім, це хороший привід поговорити з кліматологинею, завідувачкою лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Світланою КРАКОВСЬКОЮ. І не тільки про звіт, а й про те, як зміна клімату впливає на міста і як міста впливають на кліматичну систему. Особливо на тлі погодних гойдалок, які спостерігаємо буквально в прямому ефірі.

Більшість українців вважають необхідним перезавантаження влади в країні після завершення війни. Про це свідчать дані опитування, проведеного 7 травня — 3 червня Київським міжнародним інститутом соціології.

Респондентам ставилося запитання «На Вашу думку, після завершення війни для відновлення країни потрібно чи не потрібно перезавантажити та замінити центральну владу — Президента, уряд, Верховну Раду? Оберіть усе, що підходить». Респонденти могли обрати «Так, замінити Президента», «Так, замінити уряд», «Так, замінити Верховну Раду», «Так, потрібно замінити всіх» чи «Ні, не потрібно замінювати нікого». Для кожного органу влади бралися сумарні відповіді для нього і відповіді «потрібно замінити всіх». Наприклад, 63% обрали варіант «потрібно замінити всіх». Окремо Верховну Раду — 20%. Тому, виходить, загалом 83% хотіли б замінити Верховну Раду.

Нещодавно у колі чудових людей — керівника соціологічної групи «Рейтинг» Олексія Антиповича, народного депутата України Ярослава Юрчишина, аналітика з питань безпеки та геополітики Олега Саакяна і не менш класної аудиторії слухачів-одеситів — взяла участь у презентації результатів соціологічного дослідження «Оцінка релігійної ситуації: Одеська область». Розмову модерувала фантастична Наталя Мажарова.

Дослідження методом телефонних інтерв’ю провела Rating Group, яка 4—12 травня опитала 1100 мешканців Одеської області.

18 червня у відділі соціокультурної діяльності Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського відбулася презентація нового випуску вишуканого, естетичного літературно-мистецького часопису «Камертон» (№1–2, 2026 рік).

Модератором заходу виступила Марина Забуранна — засновниця і редакторка видання, поетеса, педагогиня й активна громадська діячка. У залі зібралося чимало авторів випуску, членів редакційної колегії, а також справжніх поціновувачів української літератури.

Дорогі українці, вельмишановні поляки, шановні друзі!

Я родом із Сумщини. Це одна із найвіддаленіших північно-східних областей України, яка, звісно, межує з росією. На краю мого села Хоружівка є один із бага-тьох розбитих вітрами ярів, який і сьогодні називається Полулях. Недалеко від цього яру стоїть відлитий із чавуну досить високий пам’ятник (можливо, 4—5 метрів із цоколем). На одній із його сторін викарбуваний текст: «На етом местє проходила граница между Польщей і росією» (росія написана з маленької літери).

Громадська Спілка «Ліга сильних» розпочала реалізацію масштабного гуманітарного проєкту «Комплексні послуги захисту постраждалого від бойових дій цивільного населення й покращення навичок стійкості працівників, які приходять на допомогу першими».

Завдання нового проєкту: вирішити нагальні й взаємопов’язані гуманітарні потреби людей з інвалідністю та інвалідністю їхніх рідних у п’яти областях країни.

Сьогодні розглянемо процедуру медіації. З яких етапів вона складається, хто бере в ній участь і на якому етапі можна завершити процес та знайти точки перетину конфліктуючих сторін (попередні матеріали на цю тему див. у номерах за 19 і 26 березня, 9 та 23 квітня).

Процедура медіації чітко виокремлює стадії (фази), кожна з яких має своє завдання, а їх виконання забезпечує досягнення позитивного результату в цілому.

На межі червня-липня сповнюється 325 років від дня народження останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, канонізованого 2008-го Українською православною церквою Київського патріархату. Через його долю про-йшли XVII, XVIII і XIX століття. Цей міцний тілом і духом чоловік прожив понад 112 років, 25 з яких провів в ув’язненні на Соловках.

Походження останнього отамана, на жаль, залишається не дуже відомим. Народився він 1691 року в селі Пустовійтівка (нині — Роменський район Сумської області). Його батьки, вочевидь, прийшли на Сумщину з Правобережної України у 1620 — 1630 роки. Батька звали Іваном, він був найстаршим у сім’ї та мав двох братів. Відомо, що одного з братів звали Семеном, який у 1771-у був священником Миколаївської церкви в містечку Смілому, що за 15 кілометрів північніше Пустовійтівки.

Протягом 10 днів фільми фестивалю зібрали майже 60 тисяч переглядів

21 червня в столичному кінотеатрі «Оскар» відбулася церемонія закриття 13-го Чілдрен Кінофесту та нагородження лауреатів. Найкращим фільмом фестивалю глядачі назвали швейцарську пригодницьку стрічку «Баррі. Пес-рятівник», яка отримала 4,78 бала.

Заснований на реальних подіях фільм розповідає про хлопчика-сироту з альпійського монастиря, який виховує цуценя, що згодом стане найвідомішим собакою-рятівником у світі.

Європейський Союз 15 червня відкрив переговори з Україною та Молдовою про вступ до ЄС після того, як обрання нового уряду в Угорщині усунуло останню перешкоду для просування процесу приєднання до блоку із 27 країн.

Однак подальший шлях може виявитися не менш складним, адже країнам необхідно провести правові та політичні зміни, необхідні для набуття повноправного членства в ЄС, повідомляє «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org).

Під час чергової цинічної атаки на Київ під ударом опинилося серце україн-ської духовності — Києво-Печерська лавра. Це не просто національна святиня. Це духовний і культурний скарб людства, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, пам’ятка, внесена до списку об’єктів під найвищим рівнем захисту відповідно до Гаазької конвенції. Атака на такі об’єкти є одним із найтяжчих злочинів проти світової культурної спадщини.

Російський удар пошкодив величний Успенський собор — серце Лаври, символ віри, історичної пам’яті та тисячолітньої духовної традиції України.

Історія циклічна: московські загарбники століттями намагалися стерти цей храм із лиця землі, палили, руйнували й нищили у різні епохи. Сьогодні нащадки тих самих імперських катів знову показали своє справжнє обличчя.

Для російських терористів нема нічого святого. Ні людського життя. Ні віри. Ні храмів. Ні історії. Ні спадщини, що належить усьому людству. Світ має зупинити це варварство!

«Якщо ви переходите в депресію, ви помагаєте Путіну», — так історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак відповідає на запитання про моральне виснаження українців на п’ятому році Великої війни. Водночас головною темою розмови стала не лише війна, а й те, якою Україна вийде з неї. На думку вченого, справжня перемога полягає в побудові держави із сильними інституціями, незалежними судами й владою, обмеженою правилами, а не особистими зв’язками.

В інтерв’ю LB.ua історик пояснив, чому вважає, що Росія не може існувати без війни, як змінився суспільний договір між владою і громадянами після 2022 року, чому Україна стала фактором безпеки для всієї Європи та хто, на його думку, може очолити державу після завершення війни.

В Одесі стартував найбільший фестиваль кіно для дітей і підлітків — 13-й Чілдрен Кінофест. Упродовж десяти днів у кінотеатрі «Сінема Сіті» глядачам покажуть нові європейські стрічки, ретроспективні фільми, гіти країн Північної Європи та фіналістів ювілейного Дитячого кіноконкурсу.

Як ми уже повідомляли, безкоштовні покази традиційно відбудуться у кінотеатрах 12 міст України: Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Тернополя, Хмельницького, Запоріжжя та Чернігова. Подивитися фільми можна за умови попередньої реєстрації, яка триває на сайті фестивалю.

«Батько у війні: внутрішня структура, межі та відповідальність» — тема першого дня роботи міжнародної науково-практичної конференції, яка 12 — 13 червня проходила в НУ «Одеська юридична академія». Центральне місце в програмі займала доповідь провідного юнгіанського аналітика і письменника Луїджі Дзої (Мілан, Італія).

Не ставлю за мету характеризувати конференцію загалом, зазначу лише, що в ній, крім західних учених, брали участь провідні психоаналітики України, зокрема Дмитро Залеський, перший в у нашій країні індивідуальний член Міжнародної асоціації аналітичної психології (IAAP), редактор українського видання книжки Луїджі Дзої «Історія гордині: Психологія і межі розвитку» (Львів, «Астролябія», 2020). Тема другого дня конференції — «Сновидіння як простір переживання і опрацювання травми» — зібрала психологів, психотерапевтів, викладачів, частина з яких перебуває нині на військовій службі. Серед іноземних учасників, які виступили онлайн — юнгіанська аналітикиня Сьюзен Шварц (Цюрих, Швейцарія).

У межах XXVI Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» у відділі рідкісних видань і рукописів Одеської національної наукової бібліотеки відбулася творча зустріч із Миколою Томенком — відомим українським державним і громадським діячем, науковцем й активним популяризатором нашої минувшини і культури. Тема — «Світо-глядна війна за українську історію та культуру».

Микола Томенко — народний депутат України IV—VIII скликань, заступник голови Верховної Ради (2007, 2008—2012), віцепрем’єр-міністр з гуманітарних питань (2005), кандидат історичних наук, доктор політичних наук, професор, автор численних просвітницьких ініціатив і культурно-громадських проєктів.

Під час зустрічі він поділився власним баченням ролі української культури, освіти та історичної пам’яті в умовах повномасштабної війни. Йшлося про значення мови й культури у формуванні національної ідентичності, захист українського історичного наративу та протидію російській пропаганді й імперським міфам.

Микола Томенко, який викладає в Національній академії Служби безпеки України, переконаний, що світоглядне протистояння за українську історію та культуру має не менше значення, ніж бойові дії на фронті.

Ясно, що найбільша потреба сьогодні — це зброя, як наступальна, так і оборонна. Одначе, зокрема з огляду на війну, яка фактично триває вже дванадцять років, Україна має й інші дуже помітні потреби. Між ними — гуманітарна допомога, допомога перебудови тощо. Багато «гуманітарки» приходить від громадських не українських організацій і навіть урядових мереж. За час Трампа — далеко менше.

Мій стрийко, який за Польщі був в Україні адвокатом та суддею, а опісля жив в Америці, постійно наголошував, що Україні потрібно розумних людей. Він дуже цінив високу освіту. Фактично український розум уможливлює успіхи нашого народу у цій війні, не відбираючи непоборимости нашого українського духа та козацького роду. Наша надзвичайна винахідливість дала нам можливість перемагати проти переважаючих сил. Москалів далеко більше, чим наших.

* * *

Вишиванко, моя вишиванко,
Оберіг українського роду.
Намальований сонцем в світанку,
Закодований небом зісподу.
 
Прочитаю в тобі кожну квітку,
Зазирну я у кожну травинку,
Візерунками вишиту нитку,
Віднайду у ній долю-билинку.

У Музеї української книги Бібліотеки Грушевського 16 червня відкрилася персональна виставка Валентини Коваленко «Збережена мить», приурочена до 80-річчя від дня народження мисткині.

І експозиції представлені як знані твори художниці у техніці декоративного ткацтва, так і ті, що тривалий час залишалися поза увагою широкого загалу. Вперше відвідувачі можуть побачити значну частину її графіки, акварелей та робіт гуашшю — камерних, емоційних і надзвичайно особистих, що відкривають інший бік творчості Валентини Коваленко.

Сучасна людина живе у світі величезного вибору. Аптеки пропонують сотні препаратів, інтернет рясніє порадами щодо здоров’я, а реклама переконує у виняткових властивостях різноманітних засобів. У цьому інформаційному потоці легко загубитися і ще легше потрапити в пастку простих пояснень.

У свідомості багатьох людей слово «натуральний» майже автоматично асоціюється з безпечністю, а «синтетичний» — із чимось чужим і потенційно шкідливим. Ми охоче довіряємо трав’яним настоям, біологічно активним добавкам чи народним рецептам, нерідко ставлячи їх вище за препарати, створені в лабораторіях. На перший погляд, міфи про «натуральні» ліки здаються цілком безневинними. Зрештою, що поганого в тому, щоб випити трав’яний чай чи скористатися рецептом, який передавався в родині з покоління в покоління? Проблема виникає тоді, коли віра в такі засоби починає витісняти здоровий глузд і наукові знання. Саме в цей момент нешкідливий міф перетворюється на реальну загрозу для здоров’я і навіть життя.

Під час недавнього книжкового форуму, де на численних майданчиках особливу увагу приділяли популяризації читання, розвитку читацької культури та розширенню знань про літературу й культуру серед людей різного віку та соціального статусу, 5 червня у внутрішньому дворику Одеської національної наукової бібліотеки відбулася тематична зустріч із представниками Управління патрульної поліції в Одеській області.

Локація «Порядок — це ти» була присвячена правилам дорожнього руху та безпеці на дорогах.

Як «м’ясні» антирекорди ламають літній наступ РФ

Упродовж травня інтенсивність бойових дій на українському фронті сягнула історичного максимуму. За даними Генерального штабу ЗСУ, лише за один місяць зафіксовано понад 7000 (!) бойових зіткнень. Проте за фасадом безпрецедентної гіперактивності ворога ховається глибока криза російської воєнної машини. Замість значних оперативних проривів агресор отримав колосальне виснаження та абсолютні антирекорди втрат. Весняна кампанія окупантів фактично вигоріла, передавши естафету літньому етапу, в який російська армія входить із серйозними симптомами логістичного «інфаркту», пише «Укрінформ» (https://mail.ukr).

Весна втрачених ілюзій

Аналізуючи підсумки весняної кампанії, експерти сходяться на тому, що для російського командування вона стала синонімом абсолютного провалу. Попри ставку на масовані піхотні накати (в середньому 226 атак на добу), територіальні здобутки ворога виявилися мізерними й непропорційними витраченим ресурсам.

За даними Київського міжнародного інституту соціології, яке проводилося 7 травня – 3 червня, довіра до президента Володимира Зеленського стабілізувалася на рівні 61% (не довіряють йому 34% респондентів, баланс довіри-недовіри становить + 27%).

Загалом соціологи запитували про довіру до 18 різних публічних діячів.

У спису представників сфери оборони всі мають позитивний баланс довіри-недовіри. Найкраще респонденти ставляться до Роберта Бровді (70% довіряють, 7% не довіряють, а баланс становить +63%), Валерія Залужного (73%, 21%, +52%), Кирила Буданова (70%, 22%, +48%), Андрія Білецького (49%, 12%, +38%), Олександра Сирського (52%, 36%, +16%).

Президент України Володимир Зеленський підписав указ №452/2026 про призначення державних стипендій видатним діячам інформаційної сфери. За поданнями Національної спілки журналістів України державні стипендії строком на два роки призначені 13 журналістам і медійникам, а ще п’ять ветеранів журналістики отримали довічні державні стипендії. Кандидатури претендентів розглянула та підтримала Комісія з призначення державних стипендій видатним діячам інформаційної сфери при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України.

Серед лауреатів дворічних державних стипендій — журналісти, які безпосередньо документують російсько-українську війну. Це воєнна кореспондентка «5 каналу» Ольга КАЛІНОВСЬКА, яка працює на фронті з 2014 року та є авторкою програми «Невигадані історії» про боротьбу українських захисників. Державну стипендію також призначено телеоператору телеканалу «Інтер» В’ячеславу РОМОДАНУ, який регулярно працює на Донеччині, Луганщині та Харківщині, висвітлюючи бойові дії та життя цивільного населення поблизу фронту. Серед стипендіатів і сумський журналіст та воєнний кореспондент Олександр СОЛОМКО — співзасновник «Ямпільського інформаційного агентства», який від початку повномасштабного вторгнення здійснив понад сто виїздів у прикордонні громади Сумщини, документуючи російські обстріли та воєнні злочини. Відзначено також харківську воєнну журналістку Ганну ЧЕРНЕНКО, чиї репортажі з фронту та прифронтових територій стали важливою частиною документування війни

Як досвід Геракла може допомогти Україні в боротьбі з російською агресією? Відповідь знає член Ради безпеки Київського безпекового форуму, колишній заступник міністра закордонних справ Данило Лубківський. «Подвиги Геракла: стратегія перемоги у міжнародних відносинах» — це назва його книжки, де він, зокрема, проводить паралелі між хитрощами міфічного героя і нинішньою політикою Української держави та союзників.

Данило Лубківський — дипломат, і він критично оцінює переговорний процес за участю людей, далеких від дипломатії, називаючи нинішніх перемовників з Росії та Америки комівояжерами. І нагадує, що до нормандського формату існував інший, ширший та ефективніший, який зараз варто відновити.