29 травня в Одесі відбулася Ukrainian Danube Conference 2026 — міжнародний форум, який об’єднав урядовців, дипломатів та експертів для формування нового бачення розвитку стратегічного макрорегіону Півдня України.

Захід організували Асоціація органів місцевого самоврядування «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» спільно з Альянсом відновлення України та Басейновою радою Нижнього Дунаю. Конференція стала платформою для обговорення безпекових, інфраструктурних та економічних викликів територій між Дністром і Дунаєм.

5—7 червня Одеська національна наукова бібліотека запрошує на головну книжкову подію регіону — XXVI Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».

Це ключовий майданчик для діалогу між видавцями, авторами та читачами, мета якого — підтримати вітчизняне книговидання та популяризувати українську літературу в складні часи.

У Балтському центрі первинної медико-санітарної допомоги з’явився новий простір — «Центр життєстійкості». Його облаштували за сприяння уряду США в межах проєкту «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», який реалізує компанія PATH.

Це не просто кабінет психолога. Тут створили цілу систему підтримки — для медиків, ветеранів, родин військових, мам із дітьми та всіх, хто потребує емоційного відновлення.

«Kyiv Independent» опублікував статтю про нещодавнє поховання в Україні останків полковника Андрія Мельника. Стаття була суто фактологічною. Однак на завершення редактори вирішили додати таке: «Групи, пов’язані з Бандерою, ОУН та її військовим крилом, УПА, мають дещо суперечливу спадщину. Навесні та влітку 1943 року члени УПА вбили тисячі поляків по всій Волині в окупованій нацистами Польщі, території, яка зараз є частиною західної України. Після цього тисячі українців також були вбиті поляками у відповідь. Плохій оцінює, що кількість убитих українців може коливатися від 15000 до 30000, тоді як оцінки польських жертв коливаються від 60000 до 90000».

Сергій Плохій, український історик, який проживає та працює у Сполучених Штатах, у своїй фундаментальній історичній праці про Україну «Брама Європи» написав:

У ніч на вівторок, 2 червня, Україна пережила чергову жахливу атаку ворога. Загалом московити послали на наші голови 73 ракети і 656 безпілотників різних типів.

Найбільше того смертоносного залізяччя вкотре було спрямовано на Київ. Найбільших людських втрат зазнав Дніпро.

28 травня в Музеї української книги відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Хаджибеївські читання» — щорічний науковий форум, який об’єднує дослідників різних поколінь, наукових шкіл та освітніх установ навколо вивчення історії України, півдня нашої держави та Одеси.

Організаторами виступили кафедра історії України та спеціальних історичних дисциплін і Студентське наукове товариство факультету історії та філософії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, а також Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М.С. Грушевського.

Поки суспільство очікує швидких див у боротьбі з корупцією, глобальна війна вже доводить перевагу західного капіталізму над російською системою, яка стрімко наближається до етно-економічного краху.

Про те, чому показові арешти не долають корупцію, як децентралізоване виробництво перемагає російську «Єлабугу» і чому Україна має відбудовувати державу на рівні ХХІІ століття — в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна (https://www.rbc.ua) розповів журналіст Микола Вересень.

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду продовжила строк дії процесуальних обов’язків, покладених на колишнього міського голову Одеси, до 1 серпня 2026 року включно. Про це ВАКС поінформував у своєму телеграм-каналі.

Отож обвинувачений зобов’язаний: з’являтися на кожну вимогу суду; не залишати Одесу та Одеську область без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування із визначеними особами; здати документи для виїзду з України та в’їзду в Україну; носити електронний засіб контролю.

Пенсійний фонд продовжить приймати скановані копії паперових трудових книжок і після 10 червня, коли завершується перехідний період, протягом якого дані з документів мали бути внесені до електронного Реєстру застрахованих осіб.

Як передає «Укрінформ», на цьому наголосив заступник голови правління ПФУ з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Олександр Малецький.

Смерть Симона Петлюри не завершила його історію, а започаткувала столітню боротьбу за пам’ять про нього

Цьогорічний травень значною мірою пройшов під знаком Симона Петлюри — українського державця, очільника Директорії УНР, творця українського війська та Головного Отамана Армії УНР, зазначається у статті «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua)

26 травня минули 100-ті роковини з дня його трагічної смерті в Парижі. Цій події була присвячена низка заходів — від випуску ювілейної монети до наукових конференцій і видання книги. Однак однією з найпомітніших подій стало відкриття в Національному музеї історії України виставки «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри». Вперше за роки незалежності українці можуть побачити раритетні особисті речі Головного Отамана Армії УНР, а також елементи одностроїв лідерів визвольного руху. Колекція, яка впродовж багатьох років збиралася та зберігалася на Заході зусиллями небайдужих представників української діаспори, нарешті в Україні. Тож можна сказати, що Симон Петлюра теж поволі повертається на Батьківщину з еміграції.

Очима сучасників

Сучасники по-різному сприймали Симона Петлюру. Хтось був до нього більш прихильним, хтось — менше. Вистачало й критиків. Для прихильників він був людиною, яка намагалася втримати українську державність у хаосі революції, символом Армії УНР і, поза сумнівом, Головним Отаманом.

Кожна країна — це своєрідний храм, який будується із безлічі храмів родинних. У цих храмах — і благословення, і сповідальна мить, закони обов’язків та прав, наука і дитинний погляд на навколишній світ, а також житейська мудрість старших. Тобто все те, що укладається в статті конституцій держав, відобра-жаючи вікопомні традиції кожного роду і народу.

Кожна країна — це своєрідний храм, який будується із безлічі храмів родинних. У цих храмах — і благословення, і сповідальна мить, закони обов’язків та прав, наука і дитинний погляд на навколишній світ, а також житейська мудрість старших. Тобто все те, що укладається в статті конституцій держав, відображаючи вікопомні традиції кожного роду і народу.

«Хлопчик» із Тихого океану подарує Україні тепло

Кліматичне прогнозування рідко буває стовідсотково точним, й історія спостережень за феноменами Тихого океану знає чимало помилок, коли реальність відверто насміхалася з найсучасніших суперкомп’ютерів. Головна проблема полягає в тому, що Ель-Ніньйо (з іспанської  — «хлопчик» або «дитя») та Ла-Нінья («дівчинка») не формують погоду у вакуумі. Їхній сигнал часто стикається з іншими потужними глобальними факторами, такими як Північноатлантичне коливання або раптові стратосферні потепління.

Відомі випадки, коли моделі впевнено обіцяли Європі й Україні винятково м’яку зиму через активну фазу «Хлопчика», але непередбачуване утворення блокуючого антициклону над Скандинавією відкривало шлях арктичному повітрю, приносячи тріскучі морози всупереч усім прогнозам.

Нинішня весна, особливо травень, стала наймасштабнішою після 2022 року за кількістю загиблих та контужених від війни дельфінів у Чорному морі, написав на своїй фейсбук-сторінці доктор біологічних наук, керівник наукового відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Іван РУСЄВ.

Коли бачиш або читаєш, як одна за одною гинуть ці неймовірні істоти, розривається серце і ти намагаєшся робити все можливе й неможливе, щоб знайти докази, зібрати факти і сподіватися, що агресор, який напав на Україну, отримає неминуче покарання.

Бактеріальне в’янення (Erwinia stewartii (Smith) Dye) — одне з найшкодочинніших захворювань кукурудзи. Стараннями фахівців фітосанітарної служби цей карантинний організм не поширений в Україні, але аграріям не можна втрачати пильності.

Erwinia stewartii — місцевий патоген Америки, який був завезений до інших частин світу разом з насінням. Захворювання поширене у США, Бразилії, Перу, Коста-Ріці, Аргентині, Болівії, Індії, Філіппінах, Китаї (тільки у провінції Хенань), Малайзії, Таїланді, В’єтнамі та інших країнах. В Україні вперше було зафіксоване у 2014 році.

Призначена майже рік тому на посаду Уповноваженої із захисту державної мови Олена Івановська цими днями представила свій перший звіт. Кореспондентка «Лівого берега» (https://lb.ua) зустрілася з мовною омбудсменкою невдовзі після цієї події, аби поставити уточнюючі запитання. Початок інтерв’ю — у номері за 21 травня.

— Із самоусвідомленням поки що складно. До речі, що зараз зі справою підпільної школи при голосіївському монастирі УПЦ МП, де викладання велося російською за радянськими під-ручниками? Вас Служба безпеки залучала до експертиз?

25 травня 100 років тому від рук московського агента у Парижі загинув Симон Петлюра.

Наш одвічний ворог прагнув не просто вбити Петлюру, а й максимально оббрехати, очорнити його ім’я як в Україні, так і в світі. Але слава Петлюри повертається на Батьківщину, а його справу продовжують сучасні українці.

«Шановні співвітчизники! Був присутнім на події, значення якої наша нація ще глибше усвідомить із роками», — написав на своїй фейсбук-сторінці Президент України (2005 — 2010) Віктор Ющенко.

— На рідну землю, — констатує він, — до серця України — священного Києва — повернулися полковник Армії Української Народної Республіки, голова Організації українських націоналістів Андрій Мельник і його вірна дружина й соратниця Софія Федак-Мельник.

Вони повернулися додому. Повернулися в Україну, за яку боролися, яку носили у своєму серці навіть на чужині, за яку молилися й за яку жертвували власним життям.

Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації.

Упродовж століть Москва прагнула не тільки окупувати українську землю — вона хотіла розірвати наш історичний корінь, розпорошити по світах нашу пам’ять, зробити так, щоб українські герої залишалися вигнанцями навіть після смерті. Тому сьогоднішня подія має не лише символічне, а й глибоке державницьке значення.

Контррозвідка Служби безпеки затримала в Одесі ще одного агента російської воєнної розвідки.

Ним виявився завербований ворогом ієрей одного з храмів місцевої єпархії УПЦ (МП), який скоригував подвійний удар по Одесі у березні 2024 року.

Геологічні дослідження в Ізмаїльському районі показали, що в тутешніх надрах є чимало золота та срібла. Найбільша концентрація цінних металів зафіксована на території Ренійської громади — подлизу сіл Орлівка, Новосільське та Нагірне.

Науковці знайшли тут два види покладів: «молодий» золотий пісок ближче до поверхні та давні запаси глибоко в скельних породах. Про це «Бессарабії INFORM» розповів завідувач кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, кандидат геологічних наук, доцент Сергій Кадурін.

23 травня в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського відкрилася виставка «Паралелі» — спільний проєкт художниць Олени Садковської та Ганни Мігас. Експозиція об’єднує міські та природні мотиви, створюючи простір тонких емоцій, світла й споглядання.

«Для нас “Паралелі” — це простір, у якому старе місто зустрічається з природою, а архітектурні лінії переплітаються із живим рухом світла, повітря й ландшафту. Це діалог двох різних творчих поглядів, об’єднаних спільним відчуттям гармонії та тиші», — зазначають мисткині.

«Укрпошта» оголосила про початок передплатної кампанії на друге півріччя 2026 року.

Отож якщо ви належите до тих, хто передплачує «Чорноморські новини» поквартально або раз на півроку, якраз час зайти у поштове відділення чи звернутися до листоноші, щоб оформити абонемент. Сподіваємося, що, попри всі труднощі нашого повсякдення, ви залишитеся вірними газеті, яка, борсаючись у морі проблем усе ж намагається регулярно доносити читачам максимально насичену аналітичну інформацію.

Як страх перед кризою породжує політичне месіанство

Понад 100 мільйонів американців вірять (відповідно до останніх досліджень), що побачать кінець людської цивілізації: глобальне потепління каже їм, що невдовзі життя людини на планеті закінчиться; розвиток штучного інтелекту свідчить, що зникнення нашого біологічного виду не за горами.

Відчуття наростання загроз змушує американців, незалежно від партійної приналежності, шукати рятівника, що явиться в образі президента. Цей президент має гарантувати зростання економіки, знизити ціни на їжу та житло, забезпечити кращу охорону здоров’я, захистити країну від ураганів, зупинити глобальне потепління, встановити мир у всьому світі, очолити, надихнути, оновити й навести лад.

Колись людство боялося помідора, паровоза, електрики, атома, а тепер воно боїться того, що саме й створило — штучного інтелекту (ШІ), цифрового Прометея, якому ми власноруч підпалили факел і тепер із жахом дивимося, чи не підпалить він будинок.

Усе це вже було, і саме тому нинішня паніка навколо ШІ так дивно нагадує істерію довкола генетично модифікованих організмів (ГМО) на межі століть. Тоді людство теж поводилося так, ніби вчені не схрестили кукурудзу з бактерією, а відчинили двері в біблійний апокаліпсис. Газети кричали про «їжу Франкенштейна», активісти палили поля, а телевізійні експерти з обличчями провидців розповідали про мутантів, рак і кінець природи. Людство завжди однаково реагує на нову силу: спершу захоплено аплодує, а потім раптом помічає, що створене ним чудовисько має зуби.

Україна повертає своїх провідників. 19 травня в Люксембурзі відбулася ексгумація тіл голови ОУН, полковника Армії УНР Андрія Мельника та його дружини Софії. Понад шість десятиліть їхній спокій оберігала монарша родина Люксембургу, але настав час повернутися додому.

Власкор «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) розповідає про історичну подію, яка дала фактичний старт масштабної державної програми зі створення Національного Пантеону у столиці.

Нещодавно відбулися треті літературно-педагогічні читання пам’яті педагогині, публіцистки і поетеси, учасниці українського правозахисного руху Галини Могильницької (1937 — 1921). Їх традиційно провела Одеська академія неперервної освіти (колишній Одеський обласний інститут вдосконалення вчителів), де Галина Анатоліївна працювала два десятки років.

У вітальному слові Любов Задорожна, ректорка Одеської академії неперервної освіти, кандидатка філософських наук, наголосила на важливості збереження пам’яті про Галину Могильницьку, яка є знаковою постаттю у культурно-духовному просторі Півдня України.

Терапевтичний етюд

Такий собі ранок п’ятниці. Зараз приїде майстер ремонтувати холодильник. Вчора я ще мала надію, що від моїх «ох!» і «ах!» той запрацює сам, але дива не сталося! Можна було б, звісно, звалити все на ретроградний Меркурій, але думаю, що тут набагато простіше: цей холодильник і так працював понад дванадцять років і, певне, настав час заміни деталей — час змін!..

Починати ранок композиціями Джо Дассена і завареною у джезві кавою із ванільним цукром вже зо два роки — моя добра традиція. Настрій попри все — хороший! Тільки останнім часом дуже мене дратують оці мої чорні штани: зручно, звісно, — вскочила в них і побігла, але — дратують. Треба щось змінювати. Довго про це думаю: треба щось змінювати!..

Іноді найбільшу силу мають не гучні слова, а маленькі щоденні перемоги. Історія Анастасії — саме про це. Про дівчинку, яка від самого народження веде непросту боротьбу, але не втрачає світла в очах, віри в себе та любові до життя. Попри біль, складні прогнози лікарів, вимушений переїзд і численні труднощі, Настя продовжує йти вперед — крок за кроком, надихаючи всіх навколо своєю щирістю, талантом і силою духу.

Анастасія Коробка народилася у Луганську в грудні 2011 року. Від самого народження її життя стало справжнім випробуванням — дівчинка з’явилася на світ із важкою патологією суглобів. Лікарі не давали втішних прогнозів і казали батькам, що Настя, найімовірніше, ніколи не зможе ходити самостійно. Але навіть тоді в родині жила надія.

Почесною амбасадоркою 13-го Чілдрен Кінофесту стала Римма Зюбіна — українська акторка театру і кіно, телеведуча й громадська активістка, відома за ролями у таких фільмах, як «Гніздо горлиці», «Трубач», «Памфір», та у ситкомі «Люся інтерн». Син акторки Даниїл із двох років знімається в кіно. Зокрема, він зіграв головну роль у короткометражній стрічці «Гайдамака» та озвучив Майло в мультфільмі «Мами застрягли на Марсі». Наразі Даниїл служить у лавах Збройних сил України.

«Для мене величезна честь і приємність стати амбасадоркою Чілдрен Кінофесту. Я переконана: те, що ми вкладаємо в дитячі очі та серця сьогодні, завтра стане фундаментом нашого суспільства. Кіно — це потужний інструмент емпатії. Коли дитина дивиться якісну історію, вона вчиться співпереживати, аналізувати, ставити незручні запитання і шукати на них чесні відповіді. Підтримувати такі ініціативи надважливо, адже ми плекаємо нове покоління свідомих, творчих і вільних особистостей», — каже Римма Зюбіна.

У межах 13-го Чілдрен Кінофесту традиційно відбудеться Дитячий кіноконкурс, який нині відзначає своє 10-річчя.

Після тривалих пере говорів держави-учасниці Договору про Антарктику консенсусом підтримали українську ініціативу щодо створення нового спеціально охоронюваного району в затоці Колінз, неподалік станції «Академік Вернадський», повідомляється на фейсбук-сторінці Національного антарктичного наукового центру України (НАНЦ).

Це важливе рішення було ухвалене на 48-й консультативній нараді сторін Договору про Антарктику, яка проходила 11 — 21 травня в Хіросімі (Японія). Йому передували три роки інтенсивних міжнародних переговорів, де Україну традиційно представляв НАНЦ.

У Національному природному парку «Тузлівські лимани», якраз до Дня науки в Україні (відзначається щорічно у третю неділю травня), з’явилися перші пташенята квака (або нічної чаплі) — одного із найзагадковіших і найцікавіших представників родини чаплевих, які прилетіли у кінці березня до нас з Африки, повідомив на своїй фейсбук-стрінці доктор біологічних наук, керівник наукового відділу цього нацпарку Іван Русєв.

А ще він зауважив, що у «Тузлівських лиманах» є одна невеличка колонія цього виду, і розповів цікавинки про птаха.

Призначена майже рік тому на посаду Уповноваженої із захисту державної мови Олена ІВАНОВСЬКА цими днями представила свій перший звіт. «За минулий рік до нас надійшли 2888 скарг. Українці демонструють готовність захищати своє право на отримання інформації державною мовою. Ми щиро вдячні небайдужим громадянам за якісні, конструктивні сигнали, які звертають нашу увагу на порушення мовного законодавства і захищають право на україномовний публічний простір», — сказала вона на презентації.

Кореспондентка «Лівого берега» (https://lb.ua) зустрілася з мовною омбудсменкою невдовзі після цієї події, аби поставити уточнюючі запитання. Деякі, втім, можна зарахувати до риторичних. Що робити, аби громадяни України на п’ятому році війни перестали толерувати російську і перейшли нарешті на державну мову? Певні зрушення, звісно, є, але з огляду на геноцид, який влаштовує Росія, вони недостатні і не всеохопні.

«Треба знати: у кого душа вишита, а хто сховав відсутність душі за вишиванкою». Так казала велика українка Ірина Фаріон про феномен ошуканства, мімікрії, з яким, на жаль, часто стикаються справжні українці зараз.

Вишиванка, звісно, не винна. Винні ті, хто перетворює цей святий оберіг та символ українців на прикриття своєї моральної вбогості. Мусимо навчитися розрізняти справжніх, мусимо самі бути справжніми і сприймати вишиванку не просто як елемент красивого оздоблення, одягу, а як високий обов’язок українки й українця, взявши на себе який, маєш йому відповідати та йти до кінця за реалізацію високих ідей панування українців на своїй, богоданій, землі.

Чому керована міграція — це єдиний шлях до відновлення України

Україна щороку втрачає кількість населення, співмірну з цілим обласним центром, таким як Вінниця. Навіть за умови найбільш оптимістичного сценарію повернення біженців демографічна діра залишатиметься критичною для виживання держави.

Які чотири критичні кроки має зробити держава, щоб не допустити демографічного колапсу. Про це в колонці для «РБК-Україна» (https://www.rbc.ua) пояснила Уляна КОСТЕНКО, асоційована експертка CASE Україна.

Мов той упир, який, скуштувавши крові, щораз прагне її випити більше й більше, кремлівський агресор з кожним днем нарощує атаки на українські міста і села.

Одещина — у постійному прицілі ворога. «Шахедів» і ракет на наші голови він не шкодує, атакуючи як вночі, так і вдень, практично без перестанку.

Так називалася зустріч, яку підготували й провели співробітники відділу краєзнавчої літератури та бібліографії ООУНБ ім. М.С. Грушевського і краєзнавець, член Національної комісії з реабілітації при Українському інституті національної пам’яті, голова «Одеського Меморіалу» та ГО «Постраждалі від політичних репресій», завідувач «Музею історії політичних репресій 1917 — 1991 років» Ігор Комаровський.

Слід зазначити, що згаданий музей є єдиним в Україні закладом подібного напрямку, яким опікується не держава, а громадськість. Створений він понад чверть століття тому. За цей період було проаналізовано колосальний обсяг матеріалів. Члени ГО та співробітники краєзнавчого відділу Бібліотеки Грушевського буквально по крихтах збирали інформацію про наших земляків, які постраждали від радянського режиму.

На зустрічі, приуроченій до Дня пам’яті політичних репре-сій, були, зокрема, краєзнавці і представники молодіжного парламенту Одеси. Завдяки сучасним технологіям та підходу до пошукової роботи зібрані матеріали-свідчення стали ще виразнішими, переконливішими: старі фотографії, пожовклі листи з нерівними буквами, написані чорнилом, що вже вицві-ло... За кожним таким документом — чиясь зламана доля, трагедія сім’ї, ба навіть цілого покоління. На жаль, справедли-вість щодо репресованих радянською владою відновлено далеко не у кожному випадку.

Країна горизонтальних зв’язків і вертикальної катастрофи

Коли вщухнуть усі розмови про судове засідання з обрання запобіжного заходу для колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, коли закінчаться всі жарти про Вероніку Феншуй та її вплив на кадрову політику країни під час війни, нам як суспільству потрібно буде серйозно подумати над висновками й уроками. Про це у своїй колонці на «Українській правді» (https://www.pravda.com.ua) розмірковує головна редакторка видання Севгіль МУСАЄВА.

Звісно, українці здатні перетворити на жарт абсолютно все на світі. У цьому є одна з наших найбільших сил. Це і є той самий механізм виживання, вироблений суспільством, яке протягом десятиліть жило в стані постійної турбулентності, небезпеки, історичних травм, проте водночас ніколи не дозволяло собі остаточно впасти у темряву та безнадію.

У рамках проєкту Learn Across Borders в Одесі відбулася презентація нової методики викладання української мови як іноземної. Захід став комунікаційною платформою для обміну академічним досвідом між педагогами України та Румунії.

Офіційне відкриття конференції провели менеджер проєкту, директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегії ЄС для Дунайського регіону» Ігор Усатюк і ректорка Одеської академії неперервної освіти Любов Задорожна.

Торік в Україні виробили 6,8 млн т молока, що на 5,4% менше, ніж у 2024-у, і майже на 15% менше від середнього показника за останні п’ять років, зазначається в аналітичному огляді Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ).

Основні причини скорочення виробництва — зменшення поголів’я корів у господарствах населення, а також проблеми з електропостачанням через російські обстріли, які підвищують витрати на переробку молока.

Герой-захисник України Олександр Володимирович Муштяца (02.02.1996 — 27.05.2022) народився у селі Полезне колишнього Великомихайлівського, а нині Подільського району у дружній багатодітній родині. Разом із ним у сім’ї зростали ще дві сестри та четверо братів.

У 2014 році Сашко закінчив Полезненську загальноосвітню школу. За час навчання у ній запам’ятався активним, дружнім, позитивним хлопцем. Його усмішка, підтримка та добре серце назавжди залишаться у пам’яті всіх, хто його знав.

У 2016-у був призваний до лав Збройних сил України. Проходив строкову службу в Києві у складі 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу України. Мав військове звання старший матрос, обіймав посаду гранатометника.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Олександр не міг не стати на захист Батьківщини. Уже 1 березня 2022-го він був у військкоматі. Вдома залишилася вагітна дружина і маленька донечка. Перебуваючи на службі, пос-тійно думав про них, мріяв про щасливе майбутнє своєї родини, обрав ім’я для малюка — Володимир. На жаль, свого синочка так і не побачив — він народився уже після загибелі батька…

150 років повному виданню «Кобзаря» у Празі

Сьогодні ми читаємо твори Тараса Шевченка без «купюр». Але мало хто знає: щоб в українців з’явилася така розкіш, понад сторіччя тому розробили цілу таємну місію. У підросійській Україні зробити це було неможливо, тож Київська громада з цією метою делегувала подружжя Олександра і Софії Русових до Праги. А щоб хоч половину опублікованих текстів Шевченка можна було привезти у Київ, твори розділили на «цензурну» і заборонену частини.

Подружжя Русових

Твори Тараса Шевченка стали знаковими для українського руху після першої ж публікації. До другої половини ХІХ століття було здійснено п’ять видань «Кобзаря»:

• самим Тарасом Шевченком у Петербурзі в 1840 і 1860 роках;
• московським видавцем Дмітрієм Кожанчіковим у 1867-у і того ж року в Петербурзі,
• п’яте видання організував у Львові народовець Корнило Сушкевич у 1869-у.

Жодне з цих видань не охоплювало більшості творів Шевченка, і цю проблему прагнула вирішити Київська громада.