У День подяки президент Зеленський знову подякував президенту Трампу від імені України. Натомість кількома днями раніше Трамп звинуватив керівництво України в тому, що воно не виявляє «жодної вдячності», попри те, що Зеленський неодноразово дякував США — від свого віртуального звернення до Конгресу невдовзі після вторгнення й аж до кількох днів перед закидом Трампа.

Твердження президента США — це не лише брехня, а й нерозуміння того, що саме Захід має дякувати Україні. Ба більше, його зневажливі висловлювання на адресу Зеленського підривають згуртованість Заходу в найгірший із можливих моментів — настільки, що тепер було б логічно, якби Трамп звинуватив Путіна в нульовій вдячності Москви.

Як працює «психологія справедливого осуду»

«Палка, мов юнь, і мудра, наче буй-тур, невловимою вивіркою стрибає вона туди-сюди по дереву української новітньої історії. Поміж молодою зеленню доларів і пожовклою зрілістю євро звабно миготить її пишний хвіст облудних судових рішень. Але вона далі несе смачні горішки неправомірної вигоди в своє соціалістичне дупло — це ж бо окраса наших реформ, героїня національного епосу, наша корупція».

Якби вікопомний радіодиктант був на тему корупції, я би вніс до українського правопису одну зміну: слово «корупція» писати з такою кількістю літер «р», наскільки вона вам особисто здається великою.

Історія і сучасність «Просвіти»

26 листопада в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Одеська «Просвіта» в боротьбі за здобуття та збереження незалежності України: до 120-річчя заснування». Захід об’єднав істориків, дослідників, освітян і діячів культури, які прагнули заново переосмислити внесок Одеської «Просвіти» у розвиток українського національного руху від ХІХ століття до сьогодення.

Організаторами конференції стали департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА, ОУНБ ім. М.С. Грушевського, кафедра історії України та спеціальних історичних дисциплін Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та Благодійний фонд Івана і Юрія Лип. Їхня спільна робота відкрила нові горизонти для професійного діалогу й осмислення історичної ролі «Просвіти», що стала невід’ємною складовою культурного й громадянського розвитку краю.

Урочисте відкриття в Музеї української книги відбулося в теплій та святковій атмосфері. Пролунали вітання від організаторів та колишніх голів Одеської «Просвіти» 1990-х років — людей, які стояли біля витоків відродження україн-ського культурного руху на півдні нашої держави.

Заява Ініціативної групи «Першого грудня»

Так званий мирний план із 28 пунктів перевершив усі можливі межі політичного цинізму. Й нам немає потреби повторювати конкретні докази цього, оскільки про це гримить уся світова преса.

Проте є в риториці президента США щонайменше один момент, який потребує відповіді з боку не лише Президента України, а й українського суспільства. Йдеться про недбало кинуту на адресу українців фразу: «У вас нема ніяких козирів», яку, бачиться, легко підхопила нинішня команда Дональда Трампа.

Ми, народні депутати першого скликання, які 24 серпня 1991 року ухвалювали Акт про незалежність України, а також низку інших засадничих законів Української держави, звертаємося до Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів із закликом зупинити антиукраїнську кампанію, що активно пропагує ідеї «русского міра» на одинадцятому році війни Росії проти України і яка особливо активізувалися після початку широкомасштабної агресії.

Насамперед це стосується української історії та української мови. Як відомо, в Акті проголошення незалежності, що має силу закону та який підтверджений 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі (підтримало понад 90% громадян України), узаконено тисячолітню історію українського державотворення. Вона базована на фундаментальних дослідженнях академіка Михайла Грушевського та його численних послідовників, у яких обґрунтовано висновки про княжу Русь — першу українську державу, яку створив український етнос.

Служба безпеки затримала ще чотирьох прокремлівських агітаторів у різних регіонах України. Зловмисники виправдовували збройну агресію рф проти нашої держави та героїзували рашистів.

Так, в Одесі викрито двох заступниць голови однієї з районних адміністрацій міської ради, які у розмовах з колегами по роботі вихваляли путіна та агітували за капітуляцію України. Крім цього, жінки поширювали серед своїх знайомих публікації із закликами до повного захоплення південного регіону.

Вона живе у будинку, який збудував її батько, в оточенні родини: діти, онуки, правнуки… Вона любить свій сад і, по можливості, до-глядає за ним…

— Мені важко нахилятися, щоб згрібати листя, але влітку я можу поливати дерева і квіти...

Ми сидимо з нею в альтанці, одягнені відповідно до погоди, насолоджуємося глибокою осінню і тихим садом, що готується до зими.

У Ніни Семенівни Кальфи — ясний погляд, добра пам’ять і височенний рівень культури та інтелекту.

— Мені сто років минуло 6 червня, — розповідає вона. — Це були різні роки: і важкі, і щасливі… Найважчими були часи, коли країною правив Сталін, часи війни, голоду і репресій. Багато людей постраждало, і серед них — двоюрідний брат мого батька. Він був зоотехніком у Херсонській області, інтенсивно працював на ниві тваринництва і вивів нову породу корів. А потім за ним прийшли і як ворога народу забрали у в’язницю, а всіх його корів пустили під ніж. І коли він повернувся додому, реабілітований, уже не міг, не хотів цим займатися… Служив у Міністерстві сільського господарства, перебирав папірці. Скільки людей зламала сталінська машина!..

Допомогти Україні перемогти Росію — для Європи менш витратна перспектива, ніж іти на поступки Кремлю, зазначається в новому дослідженні Норвезького інституту міжнародних відносин і консультантів із Corisk під назвою «Вибір Європи», пише New York Post.

Аналітики стверджують, що фінансування військових дій України протягом чотирьох років обійдеться європейським урядам у 606 — 972 млрд доларів, а зміцнення східного флангу Європи, якщо Москва доб’ється свого, — майже вдвічі дорожче — від 1,4 до 1,8 трлн доларів.

27 листопада у Захарівській багатопрофільній лікарні відбулася подія, яка визначає майбутнє медичного закладу на багато років уперед. Тут офіційно відкрили новозбудовану гібридну сонячну електростанцію (СЕС) — сучасний енергетичний об’єкт, що дозволить лікарні працювати стабільно навіть у періоди тривалих відключень електроенергії, повідомляє https://novynar.city.

Гібридна СЕС — результат масштабної й злагодженої роботи між кількома партнерами: благодійним фондом «Енергетична дія для України» (Energy Act for Ukraine), Норвезькою радою у справах біженців (NRC), Захарівською селищною радою та самою Захарівською БПЛ.

15 липня уряд призначив на посаду Уповноваженого із захисту державної мови Олену Івановську — професорку Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Раніше «Бабель» (https://babel.ua) писав, що конкурс викликав обурення: Кабмін не дав омбудсману Тарасу Креміню піти на другий термін, а серед кандидатів не було людей з досвідом захисту державної мови.

Чотири місяці по тому кореспондентка «Бабеля» поговорила з Оленою Івановською про головні скандали навколо мовного питання і про те, як її офіс на них реагує. Зокрема — чому київські школярі частіше говорять російською, як планують обмежити російськомовний контент на Spotify, Apple Music та Youtibe і чи може Офіс омбудсмана штрафувати українських виконавців за пісні російською.

25 листопада (12 листопада за старим стилем) сповнилося 120 років від дня народження Ніла Хасевича — одного із найяскравіших українських графіків ХХ століття, чия творчість стала частиною національного спротиву.

«Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються», — написав художник за рік до своєї загибелі.

Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» — найзнаменитіший творчий конкурс, де може проявити себе здібна молодь. Він проводиться із 1989 року, і багато хто нині з відомих виконавців та гуртів саме на ньому здобував перше визнання і торував шлях до успіху.

Серед лауреатів «Червоної рути» є й одесити. Переможцями у різних номінаціях ставали гурт «Да Біт» (2005) і солістка Карина Волошина (2019). Третьої премії удостоювалися гурт «Мейбі ПаПа» (2007) та виконавиці Анастасія Букіна (2001) і Наталя Оцабрик (2005). Дипломантами були два гурти — «Безпека руху» (2007) і «Друже Музико» (2017).

Як бачимо, одесити посідали усі призові місця, крім другого. Так було до 2025-го. І лише цього року, на 17-й «Червоній руті», прогалину вдалося заповнити. Це зробила одеська школярка Софія Мардаренко, яка стала другою призеркою у жанрі «Популярна музика».

У рідному місті юна співачка добре відома. Вона часто бере участь у різних заходах, тож має досить широку популярність. Знають її і за кордоном. У свої 16 років Софійка здобула чимало нагород на різних фестивалях та пісенних конкурсах, серед яких варто відзначити перемоги на «Favorite Vocal», «Зірочка», «МАК-СіЗІРКА» та «Зірка.UA». Зве-рніть увагу, як часто в назвах цих творчих змагань зустрічається слово «зірка». Зараз сміливо можна сказати, що Софія Мардаренко також стала «зіронькою». І неймовірно важко повірити, що свого часу вона категорично не хотіла займатися вокалом. Але це так.

Перш ніж вдихнути життя в людину, Бог створив тварин. А потім привів їх до Адама, щоб той дав їм імена. Так у християнстві розпочалася багатолітня історія співіснування, зв’язку і безумовної любові, яка триває й досі.

Для чого Бог створив тварин? Які тварини згадуються, а які ні в Біблії та що вони символізують? Чи можуть наші коти або собаки грішити та чи можна за них молитися? Чи засуджує церква жорстоке ставлення до них? І найважливіше питання для всіх, хто має домашніх улюбленців: чи є у них душа й чи зустрінемося ми у вічності?

Знаменитий український шеф-кухар, ресторатор і громадський діяч Євген Клопотенко відкрив для себе гольмянську ковбасу — гастрономічну легенду Одещини.

Під час візиту у село Гольма Балтської громади він уперше скуштував легендарну тутешню ковбасу. Ця автентична страва стала для нього справжнім відкриттям.

Український дипломат та колишній представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв вважає, що завдяки президенту США Дональду Трампу в України з’явилося вікно можливостей для того, щоб припинити війну. Однак єдина проблема, що йому байдуже, на яких умовах ця війна буде завершена.

В інтерв’ю «Апострофу» (https://apostrophe.ua) він розповів, чого очікувати Україні від нового чеського уряду, про запізнілу трансформацію Європейського Союзу в контексті російської агресії, що означає ядерна риторика США і Росії та як Путін намагається завоювати Україну зсередини.

Минулого тижня інформаційний простір України лихоманило від тривожних інсайдів. «План з 28 пунктів», «демілітаризація», «відмова від НАТО», «ультимативний дедлайн до Дня подяки» — ці заголовки звучали як вирок. Здавалося, що адміністрацію Білого дому цікавить лише швидкість угоди, а не її якість чи справедливість. Проте 23 листопада у Женеві відбулося те, що дипломати обережно називають «зміною парадигми», а експерти — тактичною перемогою Києва.

Зустріч української та американської делегацій не віщує підписання капітуляції. Навпаки, вона ініціювала переписування правил гри. Замість ультиматумів прозвучали слова про «найпродуктивніший день», а жорсткі дедлайни Трампа раптово стали «гнучкими».

Уже на початку 2026 року на Одещині запрацює стратегічне підприємство з виробництва харчової та технічної солі. Новий солезавод не лише покриє половину потреб ринку України у цьому продукті, а й долучиться до відновлення Куяльницького лиману — забиратиме надлишкову сіль з водойми.

Як відомо, єдиний масовий виробник солі в країні — «Артемсіль» — перебуває на тимчасово окупованій території. Через це Україна вимушено багато її імпортує. Саме тому ТОВ «Чорноморський солезавод» будує підприємство з виробництва харчової та технічної солі в Одеській області.

«Доля корінних народів і національних спільнот в історії України» — «круглий стіл» під такою назвою організував Український дім в Одесі за підтримки проєкту «Наука під ризиком» неурядової організації Academic Network Eastern Europe Berlin, Українського кризового медіа-центру (УКМЦ), Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та громадської організації «Кримські татари Одещини».

Відкриваючи зустріч, координатор пресцентру УКМЦ, історик Ігор Стамбол зазначив, що повномасштабне вторгнення та окупаційні процеси посилили увагу до теми компактного проживання корінних народів і захисту їхньої спадщини: «У будь-якому разі з’явилося певне підвищення зацікавлення темою кримських татар, караїмів, кримчаків та інших народів, які ми називаємо саме корінними. Це знайшло відображення і в академічному просторі, з’явилися програми з вивчення національних мов корінних народів, підвищилося зацікавлення їхньою історією».

За страшними подіями сьогодення — війною, трагедіями та скандалами — пам’ятаємо сторінки нашої історії, оскільки часто саме там закорінені причини наших сучасних проблем...

У третю суботу листопада, як і щороку, ми вшановували пам’ять жертв Голодоморів, несли колоски до пам’ятників і запалювали свічки та лампадки на своїх вікнах, говорили з дітьми, згадували...

Цими днями на уроках української, які проводжу в бібліотеках, розповідаю про три Голодомори. Непроста тема. Не хочеться ще більше засмучувати людей, особливо, дітей, важкими фактами, спогадами очевидців. Нам тут, в Одесі, нинішнього вистачає...

Але ж історична пам’ять — це те, що показує нам картину зла крізь часи. І тоді, й зараз відбувається геноцид тих, хто здатен на спротив. І ця ситуація повторюватиметься, допоки зло не буде покаране.

…Батькова мати, баба Геня, розповідала колись, що в них, поки жили на своїх землях на Холмщині, завжди був і хліб, і до хліба. У 1930 роки із радянської України втікали голодні люди й просили їсти. Такий чоловік міг просити їжу в кожній хаті, а в кінці вулиці вже падав замертво від того, що їжі було забагато. Тоді селяни домовилися між собою годувати голодних тільки в одній хаті…

Після депортації нашої родини, як і ще пів мільйона українців, мої рідні опинитися у степах Дніпропетровщини і також відчули подих голоду. Один із батькових друзів, 14-літній Микола, відсидів 8 років за те, що підібрав на дорозі розсипане зерно. Сталінським «законом про п’ять колосків» карали навіть малих дітей «за крадіжку соціалістичного майна»…

Я вважаю, що визнання геноциду нації іноземною державою є політичною вправою, яка має мало спільного з правом чи мораллю. Можливо, найкращим аргументом на користь цього є те, що Держава Ізраїль ніколи не визнавала жодного геноциду, крім свого — Голокосту. Чому? Чесно кажучи, ніхто не знає, крім, можливо, через інтерпретацію багатьох, що визнання чужого горя якимось чином применшує власне. Єврейський Голокост був у всіх сенсах геноцидом, як це визначено Конвенцією Організації Об’єднаних Націй. Кількість жертв ніколи не була науково встановлена, але світова спільнота визнає її на рівні шести мільйонів.

Кількість жертв не має значення при визначенні складових геноциду. Елементи злочину важливі, але кількість стосується лише кількості пунктів звинувачення та, можливо, вироків. У випадку геноциду достатньо було б просто тисяч. Однак, з точки зору вшанування жертв, кількість має значення.

Читачам «Чорноморських новин» навряд чи потрібно представляти знаного одеського історика і краєзнавця Антона Гриськова — про нього найкраще говорять опубліковані на шпальтах «ЧН» його розвідки.

І все ж сьогодні є гарна нагода — навіть дві — сказати про цього дослідника кілька слів і від імені редакції. По-перше, нещодавно він відзначив 70-літній ювілей, а по-друге, став лауреатом першого Всеукраїнського конкурсу з літературного краєзнавства імені Григорія Зленка. І візьмемо ми ці слова із редакційної характеристики-подання на згаданий вище престижний конкурс. Отож, звертаючись до журі конкурсу, ми писали:

Під такою назвою в Одеській академії неперервної освіти відбувся літературний вечір пам’яті видатного поета Аркадія Казки (11 (23) вересня 1890 — 23 листопада 1929).

Захід пройшов у межах просвітницького проєкту «Жива бібліотека» та зібрав педагогічних працівників, шкільних бібліотекарів, здобувачів ос-віти, об’єднаних глибоким інтересом до вивчення біографій та творчості культурних діячів «Розстріляного відродження», осмислення ролі літератури у формуванні громадянської свідомості та виховання історичної пам’яті у дітей та молоді.

Того листопадового дня, попри вже відчутну осінню прохолоду, в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського панувала атмосфера тепла й затишку. Привітати одеську художницю Оксану Здоровецьку з відкриттям її персональної виставки «Воля в мені» зібралися колеги та шанувальники мистецтва.

Оксана Здоровецька — художниця з вагомим і впізнаваним творчим доробком, активна учасниця мистецького життя України. Як членкиня Національної спілки художників України та секретарка Одеської обласної організації НСХУ вона відіграє важливу роль у розвитку регіональної творчої спільноти. Її роботи вирізняються власним стилем і глибиною художнього висловлення й неодноразово представляли Україну на різноманітних виставках, артпроєктах і пленерах, демонструючи її індивідуальне бачення сучасного мистецтва.

У жовтні й листопаді відділ соціокультурної діяльності Бібліотеки Грушевського перетворився на справжній мистецький простір, наповнений барвами художніх робіт, теплом творчих ідей та багатством книжкових експозицій. Осінні місяці стали для відвідувачів часом натхнення, діалогу й занурення у світ українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Так, 14 жовтня тут відкрилася перша персональна виставка художнього розпису тканини мисткині Ольги Дмитрієвої «Зустріч біля Сонця». Авторка — випускниця знаменитого художньо-графічного факультету Університету Ушинського, що дав Україні багато відомих митців. На виставці були представлені роботи з розпису тканини, передусім батик — декоративні панно, які відкривали світ настроїв, сонячної енергії та м’якого мерехтіння української символіки. Солярні мотиви, яскраві кольори й тонка робота з формою та фактурою демонстрували «динаміку трансформації» — поєднання академічної майстерності з індивідуальною естетикою одеської мистецької школи.

Зважаючи на непрості реалії воєнного стану, зібратися за одним столом, щоб оцінити реальну ситуацію в галузі, окреслити перспективи розвитку й можливі ризики — ці та багато інших завдань поставили перед собою Одеська регіональна торгово-промислова палата спільно з Інститутом кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України.

І слід зауважити, що із поставленою метою вони гідно впоралися. Міжнародна науково-практична конференція «Виклики і можливості для агробізнесу: наука, практика та цифрове майбутнє» відбулася у залі засідань Одеської регіональної торгово-промислової палати. Серед учасників — Торгово-промислова палата Болгарії, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Одеська обласна військова адміністрація, науково-дослідні інституції, вищі навчальні заклади, підприємці та громадські спілки.

В Україні запрацював  Ветеран PRO — державна цифрова платформа для ветеранів, ветеранок і їхніх родин, де зібрано всю інформацію про пільги, програми, послуги та можливості в одному місці. Проєкт реалізовано Міністерством у справах ветеранів.

Платформа створена, щоб зробити державну підтримку простою, зрозумілою та доступною. Ветеран PRO об’єднує в одному місці інформацію про програми з лікування, реабілітації, протезування, освіти, працевлаштування, житлового забезпечення, спорту, розвитку бізнесу, соціального захисту та інших напрямів.

Сон

Неначе дивний сон,
    чи спогади далекі,
наснилося: Дніпром 
пливуть варяги в греки,
Дніпрові береги
    туманами повиті,
обабіч — давня Русь,
    ніяких московитів.

Тридцять років у політичній журналістиці, більше шести років депутатства — це досвід Сергія Рахманіна. Він — очевидець всіх найголовніших історичних подій останніх десятиліть. У деяких — безпосередній учасник.

Без перебільшення, Рахманін є одним із наймудріших народних депутатів поточної Верховної Ради. Пан Сергій має цінний талант — бачити політичні процеси панорамно, а не хаотично, як більшість сучасних політичних діячів. Його умовиводи глибокі, точні, але, на жаль, доволі песимістичні.

У День української писемності та мови в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені М.С. Грушевського панувала особлива атмосфера — світла, урочиста, наповнена вдячністю і гордістю: книгозбірня відзначила своє 150-річчя — півтора століття служіння культурі, знанням і національній пам’яті.

Свято розпочалося виконанням Державного гімну України солістом Одеської опери Віталієм Смирновим. Емоційну атмосферу події створювала ведуча — народна артистка України Діана Мала. У своєму щирому зверненні вона відзначила, що нинішній ювілей бібліотеки офіційно визнано подією державного рівня згідно з постановою Верховної Ради №3536-IX, що підтверджує її важливу роль у культурному просторі країни.

Останні дії представників влади, спрямовані на підрив державної мовної політики, є прямою загрозою національній безпеці і єдності України.

Наступ на українську мову, русифікація всіма можливими засобами є невід’ємною складовою війни на знищення, яку Росія веде проти українського народу.

Цей наступ включає не лише жорстоке винищення всього українського на окупованих територіях. Росія вкладає величезні зусилля й кошти в системну політику зросійщення, спрямовану на всю територію України, передусім — на дітей та молодь.

В Одеській міській бібліотеці імені Івана Франка (Книжковий пров., 1) триває унікальна виставка малюнків «Палітра незламності», на якій представлені роботи внутрішньо переміщених осіб, котрі збираються у стінах книгозбірні, аби знайти нові сенси буття, і вперше в житті взяли до рук пензлі й фарби.

Цей артпроєкт, що функціонує як терапевтична група, став справжнім емоційним прихистком для тих, хто втратив дім і звичний ритм життя. Учасники — а це люди різного віку й професій, від старшого покоління до молоді — ніколи раніше не малювали і, тим більше, ніколи не вважали себе художниками.

13 листопада (31 жовтня за старим стилем) 1803 року на далеких Соловках у російській в’язниці помер останній кошовий отаман Запорізької Січі, видатний воїн, державний діяч, дипломат і меценат Петро Калнишевський.

Ця людина ще за життя стала справжньою легендою. За свій довгий вік (112 років) він прожив, здавалося, кілька життів і пройшов шлях від джури до кошового і від кошового до багатолітнього в’язня...

У відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Одеській ОУНБ ім. М.С. Грушевського відбулася презентація творчості письменниці Лідії Гіски — уродженки селища Окни Подільського району.

34-річна авторка дитячих казок щиро поділилася зі слухачами своїм шляхом у літературі. Її історія звучала як приклад того, що життєві труднощі можуть стати поштовхом до натхнення. Попри інвалідність і сирітство, вона зуміла стати такою людиною, яка творить добро, вірить у світле й передає цю віру читачам.

Таку назву має творчий проєкт, започаткований 11-ю бригадою Національної гвардії України імені Михайла Грушевського. Однією з його складових стала виставка дитячих малюнків у Центральній міській бібліотеці імені Івана Франка.

Автори більшості малюнків — діти воїнів 11-ї бригади, і це певним чином позначилося вже на самій організації події. Ми звикли, що про подібні заходи їхні ініціатори  намагаються попередити заздалегідь, щоб про них дізналося якомога більше людей. Цього разу інформація з’явилася напередодні відкриття.

Як війна знищує дельфінів у Чорному морі

Чорне море — дім для унікальних морських ссавців, яких ми називаємо китоподібними. Це кити, дельфіни та морські свині. Від благополуччя цих рідкісних тварин залежить безпечне життя самого моря. У наших водах живуть три їх види: афаліна та білобочка (обидва — дельфіни) й азовка (морська свиня).

На початку ХХ століття в Чорному морі мешкало близько двох мільйонів дельфінів. Перед повномасштабним вторгненням залишилося 500 тисяч. Щороку від рибальських сіток і браконьєрів гинуло близько 30 тисяч тварин. Але те, що сталося з ними з початком російської навали, перетворило багаторічну проблему на справжню катастрофу.

За рішенням Міжнародного астрономічного союзу один із кратерів на планеті Венера названий ім’ям українського астронома Зінаїди Аксентьєвої. Випадок рідкісний, а серед уроджених одеситів — чи й взагалі не єдиний.

То чим же уславилася ця жінка, що слава про неї сягнула космічних висот?

Зінаїда Миколаївна Аксентьєва народилася 25 липня 1900 року в родині фельдшера, який працював у залізничній лікарні. Вона була середньою в сім’ї, де всі троє дітей стали непересічними вченими-дослідниками. Старший, Борис Миколайович, — ботанік, фізіолог рослин, професор Одеського університету. Молодший, Георгій Миколайович — гідротехнік, засновник географічної науки «берего-знавство» в Україні, працював у тому ж університеті.

Потенційне руйнування Атлантичної меридіональної перекидальної циркуляції (AMOC) уряд Ісландії визнав проблемою національної безпеки та екзистенційною загрозою для країни.

«Це пряма загроза нашій національній стійкості та безпеці. Це перший випадок, коли конкретне явище, пов’язане з кліматом, офіційно було винесене на розгляд Ради національної безпеки як потенційна екзистенційна загроза», — цитує Reuters міністра клімату Ісландії Йоганна Палла Йоганнссона. Підвищення рівня важливості цього питання, підкреслив посадовець, означає, що міністерства Ісландії будуть напоготові та, за потреби, координуватимуть свою реакцію.

Цьому дубу понад 1100 років. Він бачив хрещення Русі, Батия, козаків і смартфони.

Дуб Максима Залізняка росте в селі Буда на Черкащині, посеред Холодного Яру. Його висота — близко 30 метрів, обхват — 9 метрів. Це не просто дерево — це жива пам’ять, що вросла в землю глибше за будь-яку історію.

Звичайні пекарські дріжджі можуть стати ключем до вирішення однієї з найгост-ріших технологічних проблем — нестачі рідкісноземельних елементів.

Команда вчених з Осакського міського університету створила сульфатовані дріжджі (так звані S-дріжджі), здатні ефективно вилучати метали з промислових та електронних відходів.