У Верховній Раді України останніми місяцями фіксують проблеми з ухваленням частини законопроєктів, зокрема урядових та пов’язаних із міжнародними зобов’язаннями. За словами представників парламенту, причиною може бути внутрішня криза у фракції «Слуга народу». Тим часом у ВР продовжує працювати робоча група з підготовки законодавчих пропозицій щодо виборів в особливий або повоєнний період.

Хто є головними суперниками чинного Президента України Володимира Зеленського на наступних виборах? Які рейтинги у посла України у Великій Британії Валерія Залужного, міністра оборони Михайла Федорова та очільника Офісу президента Кирила Буданова? Чи мають шанс в Україні проросійські кандидати? На що спираються українці у виборі голови держави? Чому українці обрали саме Зеленського у 2019-у? Чи справді те, що відбувається в парламенті, є «кризою» і чи може дійти до саморозпуску? Що потрібно Україні для успішного повоєнного майбутнього і чому євро-інтеграція відіграє тут ключову роль?

У неділю, 5 квітня, православні і греко-католики святкуватимуть Вербну неділю — Вхід Господній у Єрусалим. Попереду — Страсний тиждень, а за ним — одне з найвелич-ніших свят християн — Великдень (12 квітня).

Історичною основою цього дня є прибуття Ісуса Христа до Єрусалима. Цей момент описаний в усіх чотирьох Євангеліях — від Матвія, Марка, Луки та Івана.

За результатом здійснення заходів державного контролю за застосуванням державної мови на ТОВ «Комік-трупа «МАСКИ» Уповноваженою із захисту державної мови накладено стягнення у вигляді штрафів на загальну суму 17 тисяч гривень.

Як повідомила представниця уповноваженої Анна Неруш, вона склала три протоколи про порушення цим театром Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до яких накладено стягнення у вигляді штрафів у розмірі: 8500 грн — за повторне протягом року порушення статті 23 закону (афіша), 8500 грн — за повторне протягом року порушення статті 27 (інтернет-предстаництва) та попередження за порушення статті 28 (вивіска)».

28 березня стало для одеситів своєрідним святом: на маршрути повернулися трамваї-тролейбуси. На жаль, поки що не всі, й наразі — у тестовому режимі.

Практично три з половиною місяці, після потужних ворожих обстрілів енергетичних об’єктів, Одеса відчувала великий дефіцит електроенергії, а відтак електротранспорт стояв у депо.

Й ось нарешті 30 відсотків рухомого складу випустили на лінії. Інтервал руху, там, де він відновлений, ще не щільний — десь 20 — 40 хвилин. На маршрутах, куди трамваї чи тролейбуси поки що не по-вернулися, продовжують працювати соціальні (безкоштовні) автобуси.

Отож пасажири вже можуть скористатися такими лініями електро-транспорту:

трамвайними: №1 «вул. Чорноморського козацтва — вул. Паустовського», №5 «Аркадія — Автовокзал», №7 «Херсонський сквер — 11-та ст. Люстдорфської дороги», №10 «вул. І. Рабина — пл. Старосінна», №11 «пл. Старосінна — пл. Олексіївська», №12 «Херсонський сквер — Слобідський ринок», №15 «пл. Олексіївська — Слобідський ринок», №17 «Куликове поле — 11-та станція Великого Фонтану»; №18 «Куликове поле — Меморіал 411-ї батареї», №21 «пл. Тираспольська — Застава-2», №28 «парк Шевченка — вул. Пастера»;

Як уже повідомляли «ЧН» (див. номер за 12 березня), в Одеській національній науковій бібліотеці у Всесвітній день письменника відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів Всеукраїнського конкурсу з літературного краєзнавства імені Григорія Зленка.

Одним із дипломантів став Сергій Безус — автор-упорядник видання з незвичною назвою «Український Геродот з Верхньодніпровська». Небагато українців чули про героя цієї книжки.

То хто ж він, наш таємничий Геродот?

Дмитро Геродот (Дмитро Васильович Івашина) — нащадок старовин-ного козацького роду, народився 1892 року у містечку Верхньодніпровську на Катеринославщині в сім’ї державного службовця, начальника поштово-телеграфної контори Василя Івашини та його дружини Ксенії. Закінчивши народну школу в селі Сергіївці, вступив до 3-го класу шестикласної міської школи, яку через переїзд із батьками до Кременчука закінчив екстерном. Достеменно не відомо, де він ще навчався в молоді роки, але високий рівень навіть ранніх публікацій свідчить про його якісну освіту. Журналістика захопила Дмитра з юних літ. Численні фейлетони, іноді — віршовані, друкувалися в газетах Кременчука, згодом — Полтави, Харкова, Єлисаветграда, Херсона.

У Чорному морі, за десятки кілометрів від узбережжя Одещини, лежить маленький скелястий клаптик суші — острів Зміїний. Його площа менша за багато міських кварталів. Але історія цього острова — величезна: від античних міфів до сучасної війни з Росією.

Сьогодні Зміїний знають у всьому світі як символ українського спротиву. Та його історія почалася тисячі років тому.

Наприкінці минулого року у київському видавництві «Ніка-Центр» вийшла книжка нашої землячки Євгенії Генової «Мої бабусі не дожили до війни».

У ній — переплетення історії трьох поколінь: прабабусі, бабусі і самої Євгенії. Голодомор, Друга світова війна, невідомість про долю чоловіка і батька, який пішов на фронт і повернувся далеко не відразу після повалення фашистського режиму, болісно перегукуються із подіями сьогодення, що випали на долю авторки, як і кожного з нас. Переживання, страхи, надії, жага до життя, попри все…

Річка Кагач — це золоте місце серед степового Буджаку, природна оаза, навколо якої сформувалося сучасне місто Татарбунари. Більшість мешканців знають її під народною назвою Фонтанка, що ще раз підкреслює джерельний характер цього водотоку та його виняткове значення для життя в умовах степу. Про неї на своїй фейсбук-сторінці розповів заступник директора з наукової роботи Дунайського біосферного заповідника Максим ЯКОВЛЄВ.

Загальна довжина річки становить близько 30 км, з яких приблизно 8 км проходять безпосередньо через Татарбунари, формуючи історичне та природне середовище міста.

У віддалених селах Одеської області поїздка до лікаря — це не просто незручність, а про реальний бар’єр: час, гроші, відстань. Багато жінок роками відкладають огляди і звертаються по допомогу лише тоді, коли симптоми вже не ігнорувати. Мобільні гінекологічні бригади змінюють цю логіку — приїжджають самі.

Лише за перший квартал цього року бригада здійснила понад 20 виїздів і надала понад 500 консультацій. До складу команди входять фахівці КНП «Одеська обласна клінічна лікарня»: акушери-гінекологи, терапевт із спеціалізацією з кардіології, медичні сестри.

Замість проби Манту із квітня в Україні запроваджуються нові, чутливіші та ефективніші, методи діагностики туберкульозу, повідомив генеральний директор Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Йдеться, зокрема, про тест вивільнення гама-інтерферону — лабораторний аналіз венозної крові, який не дає хибнопозитивних результатів. Під час нього стимулюють T-лімфоцити пацієнта специ-фічними антигенами бактерії Mycobacterium tuberculosis, яка спричиняє туберкульоз, та вимірюють рівень виробленого гамма-інтерферону. Якщо він вищий за референтні значення, це свідчить про наявність інфекції.

Якщо хтось напише справжню біографію патріарха УПЦ КП Філарета — без цензури та купюр — читати її буде цікавіше, ніж будь-який політичний детектив. Людина, вихована радянською системою — церковною та світською, — він був тим, хто ламав її, створюючи новий політичний і духовний ландшафт, що випадав та виводив із густої тіні імперії.

Постать патріарха Філарета в історичній перспективі парадоксальна: вихованець РПЦ, інтегрований у радянську церковну, партійну та чекістську мережу, він став найпослідовнішим і найпотужнішим двигуном української церковної незалежності. Він не був творцем української автокефальної ідеї. До певного моменту він не був навіть її найближчим родичем. Він був єпископом РПЦ. Екзархом України, якому випало протистояти УАПЦ й УГКЦ — церковним національним рухам, що відроджувалися. Він був місцеблюстителем престолу московського патріарха та «кандидатом номер один» на патріарший престол. Але саме він став людиною, яка домоглася від московського патріарха автономії УПЦ. Потім зажадала автокефалії. А коли цього не вдалося зробити мирним — договірним — шляхом, не посоромилася (і не злякалася) порушити правила, щоб досягти своєї мети.

Мою лекцію в Київському національному університеті імені Шевченка довелося скасувати через цих клятих росіян. Фактично дрон врізався менш ніж за кілометр від місця проведення. Студенти ще не зібралися, тому проблем не було. Викладачі провели час очікування в деканаті. Протокол вимагає півтори години очікування після того, як район буде оголошено безпечним для збору студентів. Оскільки я наступного ранку виїжджав з Києва, ми вирішили перенести лекцію на віртуальну, тільки-но я буду в Західній Україні або в Штатах.

Зараз до бомбардувань в Україні ставляться досить звично. Мало хто ховається в бункери. У минулому метро продовжувало працювати, але рух автомобілів на вулицях зупинявся. Я помітив у собі очевидну різницю. Нічна сирена зазвичай будила мене, і хоча я не був у стресі, відчував певне занепокоєння, поки не було відбою, після чого знову засинав. Тепер я чую сирени і не звертаю уваги. Я не став сміливішим. Я став байдужим або стійким, як кажуть на Заході. Сирени вдень на мене не впливають.

19 березня свій 96-й день народження відзначила письменниця Ліна Костенко. Цього дня в Україні пройшов флешмоб, коли люди ділилися у соцмережах улюбленими рядками з творів поетеси з хештегом #ЛінаЩасливіЖитиПоруч.

Про Ліну Костенко пишуть статті й захищають дисертації, її цитують у соцмережах і промовах, а вірші вчать напам’ять у школі. Водночас вона залишається, мабуть, найвідомішою незнайомкою української літератури — людиною, про яку сказано дуже багато, але яка сама вирішує, скільки себе показати світові. А показує вона небагато: роками тримає дистанцію, уникає публічності і впускає в особистий простір лише найближчих.

Кабмін оприлюднив постанову «Деякі питання надання одноразової грошової доплати окремим категоріям населення», що визначає правила й механізми виплати у квітні цільової доплати у розмірі 1500 гривень для пенсіонерів та громадян, котрі отримують соціальну допомогу.

Йдеться про цільову допомогу людям із низькими доходами, які найбільше потребують додаткової фінансової підтримки. Її отримають майже 13 мільйонів українців. Кошти нараховуватимуть автоматично, без додаткових звернень та процедур.

На продовження теми медіації (попередню публікацію див. у номері «ЧН» за 19 березня) та ближчого знайомства з цим методом врегулювання спорів важливо звернути увагу на першоджерело, а саме – конфлікт.

У повсякденному житті ми стикаємося з емоційними потрясіннями, які нас зачіпають і залишають сліди в емоційному та психологічному станах. Конфлікти, на жаль, виникають повсякденно між людьми, групами, спільнотами, суспільствами, країнами.

Білгород-Дністровська міська рада першою на Одещині ухвалила рішення про підтримку українського культурного простору.

Як повідомила на своїй фесбук-сторінці заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОВА Ярослава Різникова, 5 березня Білгород-Дністровська міська рада ухвалила рішення №1828-VIII, яким запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту, що створений та/або використовується за допомогою російської мови в будь-яких формах на території Білгород-Дністровської міської територіальної громади. Документом передбачено, що мораторій триватиме до моменту повного припинення збройної агресії російської федерації проти України.

(Дещо з історії Одеси й Одещини 1917—1918 років за спогадами письменника Анатоля Гака)

В одній із провідних бібліотек нашого міста ознайомився з книжкою спогадів Анатоля Гака під назвою «Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку» (1973). Справжнє прізвище автора — українського прозаїка, драматурга, гумориста і журналіста — Іван Якович Антипенко (1893, військове поселення поблизу Гуляй-Поля Запорізької області — 1980, м. Філадельфія, США), знаного в творчому світі й за іншими псевдонімами: Оса, Антоша Ко, Мартин Задека. У двадцяті роки ХХ століття він був членом літературної організації «Плуг», потім — СПУ. У 1943-у емігрував до Західної Європи, а після Другої світової війни, у 1949-у, перебрався до США, де входив до складу закордонної організації українських письменників «Слово».

Так-от, на своєму життєвому шляху Іван Антипенко був свідком й активним учасником багатьох важливих історичних подій, що відбувалися в Україні під час Першої світової війни, періоду УНР, вікопомних 1920-х та трагічних 1930-х. Останні мали жахливі наслідки як для підрадянської української спільноти загалом, так і для представників творчої української інтелігенції зокрема. Склалося так, що певний проміжок біографії письменника — 1917—1918 роки — тісно пов’язаний з Одесою та Одещиною, що, певна річ, не могло не зацікавити мене як краєзнавця.

Коли вибухнула Перша світова війна, Івана Антипенка, за віком — призовника, мобілізували до війська і на початку 1917-го у званні підпоручника відрядили до шостої російської армії Румунського фронту, штаб якої розташовувався у Болграді, за визначенням самого автора спогадів, «російсько-болгарсько-молдавсько-єврейському місті».

У Миколаєві створюють єдину цифрову мариністичну онлайн-колекцію з тематичних фото, творів графіки і живопису, стародруків та історичних документів, астрономічних і корабельних артефактів, які розпорошені по фондах восьми локальних інституцій. До зібрання також увійдуть спогади й усні історії миколаївців та їхні сімейні фотоархіви, що фіксують «живу пам’ять» про суднобудування, морський побут і відпочинок біля води в місті та регіоні.

Проєкт «Морська спадщина Миколаєва» покликаний об’єднати фрагменти морської ідентичності краю, особливо в умовах війни та недоступності моря для жителів Миколаївщини через тимчасову окупацію й безпекову ситуацію на південному узбережжі.

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ та територіальних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних адміністрацій, у 2025 році в Україні зареєстровано 150 звернень по медичну допомогу через укуси змій. Серед постраждалих — 48 дітей.

Географія звернень така: Львівська область — 42 випадки, Дніпропетровська — 35, Полтавська — 17, Житомирська — 13, Закарпатська — 11, Рівненська — 8, Волинська — 7, Черкаська — 5, Чернівецька — 3, Запорізька та Сумська — по 2, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Одеська, Херсонська — по 1 випадку.

Як перелітні птахи знаходять дорогу назад, в Україну

Над Україною вже розгорнулася наймасштаб-ніша логістична операція планети. Мільйони істот, чия вага іноді менша за сірникову коробку, здійснюють неможливе: долають 10000 кілометрів без GPS, «перетравлюють» внутрішні органи заради палива та використовують квантову когерентність у сітківці ока, щоб бачити магнітне поле Землі з точністю до 10 нанотесла (нТ).

Попри закрите авіасполучення та рекордно насичене засобами РЕБ небо, ці крилаті мандрівники не змінюють курсів, прокладених тисячоліття тому. Як працює живий суперкомп’ютер, чому долина Дніпра є авіа-хабом континентального значення і як спів птахів стає сильнішим за сирени, перетворюючись на науково доведену терапію для нації, що перебуває під вогнем?

Війна в Ірані триває вже понад два тижні. За цей час, мабуть, з’явилося більше питань, ніж відповідей. Але відповіді треба шукати, оскільки від них певною мірою залежить і шлях України.

Про стан справ і перспективи розвитку ситуації — у розмові «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) з Ігорем СЕМИВОЛОСОМ, відомим дослідником Близького Сходу, директором Центру близькосхідних досліджень.

Щоденно москальня атакує Україну як на передовій, так і практично по всій території.

Сотні безпілотників, десятки ракет летять і летять на наші голови. Під постійним прицілом — Харків, Запоріжжя, 

Служба безпеки затримала ще одного агента фсб у лавах Сил оборони України. Ним виявився завербований ворогом матрос морської охорони Держприкордонслужби, який коригував ракетно-дронові удари по Одесі.

За матеріалами справи, фігурант виявляв бойові позиції мобільних вогневих груп, радіолокаційних станцій та зенітних батарей, що захищають небо портового міста. Він на таксі об’їжджав місто та околиці, щоб з вікна авто приховано фотографувати на телефонну камеру військові об’єкти.

Колектив Одеської національної опери вирушив у тривалий гастрольний тур Королівством Нідерланди та Німеччиною.

Європейській публіці вже були представлені опери «Богема» і «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні та «Трубадур» Дж. Верді.

У Шевченківські дні відбувся XVІІІ відкритий обласний фестиваль-конкурс літературно-музичних композицій, моновистав та читців «Співець українського слова», який проводить Одеський обласний центр української культури за підтримки департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОВА.

Мала велику честь очолювати журі конкурсу, до якого також увійшли Валентина Вітос, директорка ООЦУК; Людмила Чернецька, заслужена артистка України; Ірина Сидорук, генеральна директорка Ukrainian Women Festival DIVA; Микола Діденко, завідувач науково-методичного відділу ООЦУК.

У житті кожної людини виникають суперечки: з сусідами, родичами, колегами або знайомими. Конфлікти є невід’ємною складовою нашого життя. За активних часів сьогодення та з урахуванням контексту, в якому перебуває Україна, конфлікти набувають більшого значення та стають ширшими. Ми не витримуємо емоційного навантаження, тож конфлікт дедалі частіше стає розрядженням наших емоцій. Можна стверджувати, що таким чином ми вивільнюємо накопичену втому, злість, негативну енергію, яка «сховалася» у куточках нашого тіла та щоденно впливає на наш стан.

Конфлікти виникають у різних сферах нашого життя — від побутових, особистісних до професійних та бізнесових. Часто люди намагаються вирішити такі питання через суд, але існує інший, більш спокійний і людяний спосіб — медіація. Це процес, під час якого сторони конфлікту намагаються знайти рішення за допомогою нейтральної третьої особи — медіатора.

Що показали три мільйони сторінок досьє

В американській суспільній свідомості скандал навколо Джеффрі Епштейна — це історія про моральне розкладання еліт. Епштейн (американський фінансист, засуджений 2008 року за залучення неповнолітньої в проституцію, заарештований 2019-го за обвинуваченням у торгівлі людьми й незабаром знайдений мертвим у камері) у цій істо-рії — безсердечний сутенер, який постачав дівчаток і молодих жінок багатим і знаменитим. Ця інтерпретація, зосереджена майже повністю на сексуальних злочинах, залишає в тіні інший, значно менш обговорюваний, але не менш темний пласт.

Епштейн був не просто сполучною ланкою між мільярдерами та розпустою. Він мав розгалужені міжнародні зв’язки, і серед них особливо важливим був один напрямок — Росія. Його контакти з російськими політиками та посередниками були набагато глибшими, ніж здавалося до того, як Міністерство юстиції США під тиском Конгресу оприлюднило три мільйони сторінок так званого досьє Епштейна. Нова інформація — це лише половина всього досьє, але вже постали запитання, на які наразі нема чіткої відповіді. Чи був Епштейн агентом Росії? Якщо так, то яку роль у цій схемі міг відіграти його колишній друг і приятель — президент США Дональд Трамп, ім’я якого згадано в досьє тисячу разів?

Прийшла весна… Земля, відпочивши за зиму, прокидається і чекає на хлібороба, який своєю сумлінною працею почне плекати новий урожай…

Що турбує українських аграріїв у наш непростий час? Які можливості дають банки, донорські та благодійні організації для вирішення конкретних завдань? Які зміни маємо у законодавчому полі країни та як ними скористатися? Що радять науковці?

У кошторисі протиаварійних робіт у пошкодженому обстрілами будинку в Одесі аналітики проєкту DOZORRO TI Ukraine виявили ймовірну переплату на 1,8 млн грн.

Ідеться про протиаварійні роботи у триповерховому будинку на вулиці Новосельського, 51. Вартість контракту становить 11 млн грн, завершити роботи планують до кінця 2027 року. Підрядник має розібрати аварійні конструкції та відремонтувати фундамент, стіни й перекриття будівлі. Договір на виконання робіт департамент міського господарства Одеської міськради уклав із ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач».

У фокусі уваги «Чорноморських новин» незмінно перебуває така знакова для національної культури особистість, як художник і літератор Михайло Іванович Жук (1883 — 1964). Нещодавно, 12 березня, у Золотій залі Одеського літературного музею відбулася непересічна подія, пов’язана з цією постаттю: презентація повнокольорового видання «Михайло Жук. Персональний каталог, 1900 — 1919. Ч. 1» (Одеса, «Друк південь», 2025). Автор-укладач — мистецтвознавець-дослідник, член НСХУ і НСЖУ, один із багаторічних авторів «ЧН» Володимир Кудлач.

Про перший варіант електронної версії каталогу — «Твори Михайла Жука в музейних та приватних колекціях України», який є складовою проєкту «Михайло Жук — вісник відродження» (ґрант Українського культурного фонду), започаткованого Музеєм сучасного мистецтва Одеси, можна докладніше ознайомитися в попередніх публікаціях нашої газети (див. номери за 21 вересня 2023-го та 26 вересня 2024-го).

Мистецтво і війна зустрілися в його житті — й він творить із цього нові світи

24 лютого 2022 року — дата, яка назавжди закарбувалася в пам’яті кожного українця. Лише кілька цифр, але за ними — тисячі історій, переживань і випробувань. У них — тривога перших годин, біль втрат, гнів і водночас віра, що допомагає вистояти. Саме цього дня життя мільйонів людей розділилося на «до» і «після».

Ця межа — між мирним минулим і воєнною реальністю — стала основою персональної виставки художника й військовослужбовця Олександра Сімаченка «24.02.22. До і після», яка відкрилася 14 березня в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського.

З глибоким сумом повідомляємо, що 8 березня на 63-у році життя раптово перестало битися щире серце українського патріота, поета і просвітянина, члена Національної спілки письменників України

Олександра Григоровича КРИВОШАПКИ.

Народився він 22 вересня 1963 року в селі Мала Перещепина Новосанжарського району, що на Полтавщині. Ще дитиною, у 1968-у, переселився з батьками на Одещину. Закінчив ЗОШ №3 м. Іллічівська (тепер — Чорноморськ). Здобув спеціальність «техніка-метролога» в Одеському вищому училищі метрології та якості радіотехнічних вимірювань.

20 березня сповниться 387 років від дня народження Івана Мазепи, гетьмана України у 1687 — 1709 роках.

Ще за часів Мазепи склалося прислів’я «Від Богдана до Івана не було гетьмана». Безумовно, не слід сприймати цей вислів як зовсім точний. По-перше, були, і забагато. Якраз період Руїни породив ще один вислів: «Що козак — то полковник, що сотник — то гетьман», яке підкреслювало розбрат, чим користалися вороги. По-друге, були серед гетьманів і більш чи менш достойні люди. Передусім ідеться про Петра Дорошенка. На жаль, у підсумку, він склав зброю і пішов служити москалям. Ці часи добре відображені у безсмертному творі Лесі Українки «Бояриня».

13 березня в Одеській обласній універсальній бібліотеці ім. М.С. Грушевського у межах проєкту «Читаємо. Пам’ятаємо» відбувся меморіальний вечір, присвячений 100-річчю від дня народження людини незвичайної долі, якій двічі оголошували смертний вирок: у 1943-у — німецькі окупанти, а через десять років — окупанти московські.

Мова — про Володимира Караташа, вояка УПА із Кіровоградщини, політичного в’язня, учасника Кенгірського повстання, а після відбуття термінів покарання — письменника, публіциста, педагога та громадського діяча.

Втрата такого ключового хижака, як, скажімо, ведмідь, рись чи вовк, може спровокувати явище під назвою «трофічний каскад» — процес, за якого порушення харчового ланцюга призводить до неконтрольованої деградації всієї екосистеми.

За відсутності хижаків популяція їхньої здобичі може стрімко зрости, що призведе до надмірного випасання та виснаження ландшафту. Це, своєю чергою, може стати причиною інтенсивніших лісових пожеж, поширення хвороб та низки інших екологічних викликів.

Тридцята Українська антарктична експедиція завершує свою місію на станції «Вернадський».

Її учасники роблять фінальні виходи в океан для виконання завдань. І під час одного з них науковці зустріли горбатого кита, який влаштував їм «прощальне шоу». Під час зустрічі з ученими він зробив понад… 50 стрибків поспіль!

Приблизно 10 секунд — це час, за який нікотин та інші токсичні сполуки через легені або слизову оболонку ротової порожнини потрапляють у кров, коли людина курить, вейпить або використовує нікотинові снюси. Через кров шкідливі хімічні речовини розносяться по всьому тілу — до мозку, серця та інших органів.

Утім, небезпеку становить не лише нікотин, який викликає звикання та залежність. Аерозоль вейпів (електронних сигарет), наприклад, містить важкі метали та токсичні сполуки, які утворюються під час нагрівання рідин з ароматизаторами. Ці речовини можуть спричиняти запалення дихальних шляхів та шкодити серцево-судинній системі.

Легіонельоз (або хвороба легіонерів) — це інфекційна хвороба, яку спричиняють бактерії роду Legionella, найчастіше — Legionella pneumophila. Вона може призводити до тяжкого ураження легень і розвитку пневмонії.

Особливість цієї інфекції полягає в тому, що бактерії поширюються через водні системи, які широко використовують у сучасній інфраструктурі міст — від кондиціонування до душових і фонтанів.

Якщо не поспішати й дочекатися, поки земля повністю відновиться після зими, рослини отримають кращі умови для зростання і зможуть дати значно більший урожай.

Кожен городник навесні з нетерпінням чекає моменту, коли можна починати сіяти-садити рослини. Однак поспішати з цим не варто. Якщо ґрунт ще не відновився після зимового періоду, сходи можуть погано розвиватися або й навіть загинути. Агрономи зазначають, що земля має добре відпочити після холодної пори року.

Досвідчені дачники знають, що перед висіванням насіння бажано замочити і знезаразити. Така процедура дозволяє позбутися грибків, бактерій і значно прискорює появу сходів. Особливо важливо обробляти посівний матеріал томатів, перцю та огірків, адже ці культури на ранніх етапах росту часто вражаються грибковими захворюваннями.

Замочування — це простий агротехнічний прийом, який має кілька важливих переваг. По-перше, процедура допомагає знищити частину бактерій і грибків, що можуть знаходитися на оболонці насіння. По-друге, вода запускає природні процеси росту: насіння починає активніше поглинати вологу і зародок швидше пробуджується. До того ж деякі розчини працюють як біостимулятори, зміцнюючи майбутню рослину і підвищуючи її стійкість до стресів.