Статті останнього номера

Переглядів: 57

Надії на краще — краще, ніж краще без надій

Цей огляд я почав писати 9 квітня, коли, за запевненнями республіканців і демократів, у Палаті представників Конгресу США на голосування у залі буде винесений закон щодо поправок до федерального бюджету. Вкотре переповідати скандальну історію цього закону нема потреби. Навіть далекі від теми громадяни України пам’ятають суму 60 мільярдів доларів — допомогу нашій країні під час війни. Її пообіцяли, але не дали. І тепер навряд чи дадуть до осінніх виборів у США.

Мільярди як засіб гіпнозу

Велика сума гіпнотизує українців. Але якщо згадати вартість зброї, необхідної для захисту наших міст (тільки міст!), то шістдесят мільярдів — дещиця. Одну систему ППО «Петрі-от» оцінюють приблизно в мільярд доларів. Найновіша версія винищувача Ф-16 без наземного забезпечення коштує 34 мільйони доларів. Тобто допомоги США (якщо дадуть) не вистачить для покриття і половини наших військових потреб упродовж пів року. А до гуманітарних потреб та покриття частини «соціалки» не дійде черга.

Переглядів: 47

Ми переможемо нацизм знов!

80-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників, яку місто відзначило вчора, 10 квітня, пройшла під вибухи ракет, спрямованих ворогом на наші терени.

Звертаючись з цієї нагоди до одеситів, міський голова наголосив:

«Ця дата сьогодні набуває особливого значення.

Третій рік поспіль ми боремося з тими, хто колись, пліч-о-пліч з українцями, чинив опір нацизму. А сьогодні вони стали його правонаступниками. І намагаються знищити нас. Третій рік поспіль ми боремося за своє право на незалежність, за вільний розвиток, за наше майбутнє. Попри обстріли будинків, руйнування інфраструктури, місто продовжує жити, працювати, підтримувати наших захисників.

Переглядів: 51

Руслан АНТОНЮКОВ: «Перемога — це наша стала спільна величина»

Руслан Антонюков, голова громадської організації «Воїнське братство «Гідність і честь», учасник АТО — людина, яка пережила важке поранення, але не сидить, склавши руки, бо просто не вміє цього робити. У 2018 році він разом з другом, пужайківським фермером, меценатом Сергієм Покотилом і його сином Артемом відкрили завод з виробництва пелетів із соломи та кукурудзиння для обігріву приміщень — перший на півночі Одещини. А тепер ще й очолює волонтерський рух у Балтській громаді.

Зазвичай мовчазний і суворий на вигляд, під час нашої зустрічі, що відбулася наприкінці березня, Руслан розговорився. Напевно, тому, що ми згадували про Сергія Покотила, який не дожив до повномасштабного вторгнення, але залишився у пам’яті, зокрема й мудрими висловлюваннями, що не втратили актуальності й сьогодні. Одне з них красномовно характеризує й життєвий принцип Руслана Антонюкова: «Краще щось одне маленьке зробити, ніж багато говорити про те, що «все погано». Зроби сам щось хороше! Подивись, он — яма на асфальті. Купи мішок цементу і залатай одну яму. Нас — сорок мільйонів! Залатаємо 40 мільйонів ям!». Або ще: «У нас хлопці, які повернулися з АТО, розчинилися серед інших, уже не носять плямисту робу — зносилася. Скалічені душі й тіла… Їм потрібна допомога. Руслан, як ластівка, б’ється об скло. Ми розуміємо, що вони все одно (рано чи пізно) запитають: чому?».

Переглядів: 271

Великі діти і ляльковий театр

Ментальна інвалідність в Україні: цифри, факти, клубок проблем

Ще до повномасштабного вторгнення, за даними Мінсоцполітики, в Україні проживало 1,2 мільйона осіб з ментальними розладами, до яких належать порушення інтелекту, аутизм, синдром Дауна, шизофренія, синдром дефіциту уваги тощо...

Люди, що потерпають від цих хвороб, мають інтелектуальні, емоційні, поведінкові, комунікативні відхилення, порушення в роботі слухового, зорового, опорно-рухового апаратів. Все це спричиняє погіршення якості життя, окрім того — вони практично завжди мають складнощі із соціалізацією та адаптацією в суспільстві.

Переглядів: 57

«Дивлюсь я на небо...»

Український геній міг стати двічі лавреатом Нобелівської премії

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав...

Слова М. Петренка, музика Л. Александрової.

Найпрестижніша міжнародна премія — Нобелівська — була заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника і філантропа Альфреда Бернгарда Нобеля (1833 — 1896). Присуджується вона щороку, починаючи із 1901-го за видатні заслуги у галузях фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури і діяльності за збереження миру. У 1968-у була заснована так звана Нобелівська премія з економіки, офіційна назва — Премія Шведського центрального банку з економічних наук — теж на честь Альфреда Нобеля, вперше присуджена наступного, 1969 року. Сума Нобелівської премії змінюється, залежно від доходів «Фундації Нобеля«, але останнім часом становила не менше мільйона доларів США.

Серед лавреатів цієї найпрестижнішої у світі премії — семеро безпосередніх вихідців із України, її уродженців.

Переглядів: 47

Єдиний Бог — єдиний Великдень

Вселенський патріарх Варфоломій закликав до спільної дати відзначення Великодня, повідомляє risu.ua з посиланням на Orthodoxtimes.

На важливості спільного святкування Воскресіння Христового християнами східної і західної традицій він наголосив після літургії в церкві Святого Феодора громади Вланга. У своїй промові патріарх звернувся з найщирішими побажаннями до всіх християн, які відзначали Пасху 31 березня.

Переглядів: 42

Одеські «березільці»

Штрихи до забутого ювілею

Із столітньої давнини, 1924 року, виринув цікавий історичний факт тодішньо-го театрального життя Одеси — про відкриття у нашому місті Шостої майстерні Мистецького об’єднання «Березіль» (МОБ), заснованого легендарним українським режисером і реформатором сцени Лесем Курбасом.

З-поміж дослідників театральної спадщини найбільшу увагу висвітленню цієї події приділив знаний одеський театрознавець, театральний і телевізійний режисер, кандидат мистецтвознавства, Володимир Голота (1939 — 1996). Свого часу він детально вивчив матеріали справи, що зберігається в Державному архіві Одеської області (Ф. 5441, Оп. 1, Од. зб. 1-2) і поклав їх в основу ґрунтовної публікації (див.: Голота В. Одеська філія «Березоля» // Театральна культура: науковий збірник / КДІТМ ім. І.К. Карпенка-Карого; ред. кол.: Р. Пилипчук (відп. ред.). — 1985. — Вип. 11. — С. 70 — 81). Як на наш погляд, на підставі нових документів, оприлюднених сучасними дослід-никами, варто внести й певні коригування до змісту опублікованого тексту.

Переглядів: 50

Які харчі — такі й емоції

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я. Від цього залежить, наскільки ми здатні мобілізувати наші ресурси стійкості та ефективно допомагати як собі, так і тим, хто поруч.

Стійкість (витривалість) потребує доброго управління енергетичними ресурсами: балансування навантажень, зменшення зайвих витрат і належного відновлення. Базовими джерелами відновлення енергії та зміцнення стійкості є сон, фізична активність і повноцінне харчування.

Переглядів: 114

Близький і далекий

В останні березневі вихідні відбулися муніципальні вибори в Туреччині. Ця країна здатна вплинути на перебіг російсько-української війни не менше, ніж «колективний Захід». Але позиція президента Ердогана у цьому питанні досі не зрозуміла. Занадто багато образ назбиралося в нього проти Євросоюзу і Сполучених Штатів Америки. Занадто сильні економічні зв’язки з росією. Та й увесь світ не вітає появу на політичній карті нової Османської імперії, яку будують турки.

Шальки терезів хитаються

З одного боку, влада Реджепа Ердогана — жорстка диктатура з опорою на ісламську глибинку, з іншого — це демократія, яка поборола абсолютну владу військових. З незалежними від влади інститутами і відносно вільними виборами. Політики Євросоюзу вважають такі свободи недостатніми і десятки років не дають добро на інтеграцію Туреччини до ЄС, а Вашингтон обмежує співпрацю з Анкарою у військовій сфері.

Переглядів: 112

Гаага для росії неминуча

Росія повинна заплатити за збитки, завдані війною Україні. У цьому переконані представники 44 держав, які взяли участь у міжнародній конференції «Відновлення справедливості для України», що відбулася 2 квітня у Гаазі.

Учасники зібрання обговорювали підсумки документування та розслідування злочинів, вчинених росією на території України, а також подальші кроки зі створення спеціального трибуналу щодо агресії рф та відшкодування завданих нею збитків.

Переглядів: 112

Віра АГЕЄВА: «На межі західного світу і позасвіття»

Віра Агеєва — літературознавиця, літературна критикиня, популяризаторка української культури, професорка Києво-Могилянської академії (на знімку). Вона є авторкою популярних книжок «За лаштунками імперії» та «Марсіани на Хрещатику», в яких досліджує культурний спротив Російській імперії та боротьбу України за свою історію.

Про те, як в умовах війни зберегти українську ідентичність, зокрема на окупованих територіях, чому росія намагається привласнити українську історію, які два варіанти закінчення цієї війни існує, професорка розповідає у рамках проєкту «Сила вибору» Ольги Айвазовської.

Переглядів: 110

Путін і Україна

Історія  хворобливої  одержимості

(Закінчення. Початок у номерах за 7, 14, 21 та 28 березня)

Масштабна інфільтрація українських держустанов російською агентурою не лише уможливила мирне захоплення Криму російськими спецпризначенцями і масштабні збройні заворушення на південному сході країни. Вона, ймовірно, забезпечила також керовану ескалацію насильства на Майдані й довкола нього взимку 2013—2014 років у рамках розробленої російськими «політтехнологами» стратегії т.зв. «контрольованого» (чи «маніпульованого») хаосу. Один із цих «ляльководів», тогочасний помічник путіна і, як вважають, його головний радник з українських справ Владіслав Сурков («путінський Распутін», за висловом Пітера Померанцева), знаний як завзятий «заперечувач України» й один з архітекторів путінської (анти)української політики. Саме йому належить відома фраза про те, що «нема ніякої України — є лише українство, специфічний розлад свідомості». Практичні поради щодо насильницького лікування згаданого ним «розладу» виглядають сьогодні особливо зловісно: «Примус силою до братніх відносин, — пояснював він, — єдиний метод, який історично довів свою ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший».

Переглядів: 102

День Зерова в ОННБ

Одеська національна наукова бібліотека нещодавно отримала в дар унікальне видання — «Декламатор «Сяйво» «(Київ, 1924) — з автографом його упорядника Миколи Зерова, видатного українського поета, літературознавця, перекладача, професора Київського інституту народної освіти, репресованого радянською владою та розстріляного у Сандармосі в 1937 році разом з багатьма знаковими постатями української культури.

Цю книжку бібліотеці подарував відомий одеський журналіст, краєзнавець, історик театру та естради, лауреат численних літературних і журналістських премій Олександр Галяс.

Велелюдна зустріч відбулася у відділі рідкісних видань та рукописів. Традиція дарування книжок в Одесі має давню історію. Про це у вітальному слові розповіла заступниця генерального директора ОННБ з наукової роботи та інформатизації Ліна Арюпіна:

— Нинішньої осені сповниться 195 років від дня заснування Одеської національної наукової бібліотеки, створеної за ініціативи наших городян. У червні 1829-го газета «Одесский вестник» анонсувала, що в місті незабаром буде відкрито бібліотеку і звернулася до громади із закликом дарувати книжки.

Переглядів: 110

Бібліотека як об’єкт туризму. Празький досвід

Коли будете в Празі, серед великого розмаїття архітектурних пам’яток, музеїв і театрів однієї з найкрасивіших європейських столиць раджу неодмінно відвідати Національну бібліотеку Чеської Республіки, яка є культурним об’єктом, гідним уваги навіть найвибагливішого мандрівника.

Дістатися туди нескладно, адже книгозбірня розташована між двома найвідомішими пам’ятками — Староміською ратушею з астрономічним годинником і знаменитим Карловим мостом.

Сьогодні на фасаді Національної бібліотеки, як і на інших державних установах, прапори Чеської Республіки й України. За роки цієї війни Чехія показала себе надійним і послідовним партнером нашої держави.

Перше враження, що головна будівля невелика, однак насправді книгозбірня займає величезну територію колишнього єзуїтського колегіуму, який називається Клементинумом. Це другий за величиною комплекс споруд в історичному центрі столиці — після Празького Граду. Члени Товариства Ісуса, найчисленнішого католицького чернечого ордену, почали будувати його в 1556 році, після прибуття до Праги для протидії реформації.

Переглядів: 92

Філігранні офорти Геннадія Гармидера

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відкрилася виставка пам’яті Геннадія Гармидера — відомого українського художника, графіка, живописця, ілюстратора.

Основна тема творчості митця — Одеса у різні періоди її існування (від початку ХІХ століття і до сьогодення). Він оспівував архітектуру нашого міста на живописних полотнах і графічних аркушах. Але найбільше вражають його офорти, на яких з філігранною витонченістю передано атмосферу «перлини біля моря».

Переглядів: 89

Яскраве ім’я театральної Одеси

Всеукраїнська прем’єра. Саме так назвала презентацію книги спогадів «Про моє театральне і особисте життя» Поліни Нятко, чий життєпис був тісно пов’язаний з Одеським академічним українським музично-драматичним театром ім. Василя Василька, театрознавиця Любов Федченко. Подія відбулася 27 березня, у Міжнародний день театру, у бібліотеці ім. Михайла Грушевського.

Справді, об’ємний фоліант містить багато надзвичайно цікавих, з погляду їхньої унікальности, матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю славетної української актриси театру і кіно. Відомий одеський краєзнавець Антон Гриськов розповів про пошуки цих та інших матеріалів (детальніше про ці пошуки читайте у «Чорноморських новинах» за 1.02.2024 р.). Зокрема, про випадкове знайомство з дочкою Поліни Нятко, яка запросила його відвідати київську квартиру артистки, справдешній музей, для ознайомлення з унікальними експонатами.

Переглядів: 110

Дівчинка і рояль

Маленька дівчинка стояла перед роялем і торкалась пальчиком клавішів. Непричесане довгасте волоссячко, благеньке пальтечко на худих ще дитячих плічках… Позаду стриміла розбита п’ятиповерхівка — наче молилась до неба всіма своїми гостряками.

Хто й навіщо виволік сюди громіздкий інструмент? Може, була там музична школа, й ці поважні маестро вимогливо споглядали зі стін — тепер вони дивилися в небо з калюж та з-під пошматованого бетону…

Переглядів: 137

Олександр КУЛЕПІН: «Ми це робимо, бо ми в це віримо»

А ви бували у центрі Львова о шостій ранку навесні?

Нещодавно мені випала така нагода… Безлюдно. Порожньо. Співають пташки. Двірники прибирають вчорашнє сміття, де-не-де розвантажують товари для магазинів та ресторанів… Ранкове сонечко встає, пробиваючись крізь вузькі прогалини львівських вуличок і високих будинків. Навколо — тиша і спокій. І лише напис «Бомбосховище» нагадує про те, що тут, в Україні, триває війна…

Наша перша зустріч — у рамках престуру, організованого Харківським пресклубом, — із заступником очільника Львівської обласної військової адміністрації Олександром Кулепіним.

Переглядів: 117

Задля здоров’я Дунаю

У березні Всесвітній фонд природи Центральна та Східна Європа (WWF-CEE) і Фундація Coca-Cola (The Coca-Cola Foundation) оголосили про продовження партнерства в межах проєкту Living Danube Partnership. Його мета — підтримувати заходи з підвищення стійкості басейну річки Дунай до кліматичних змін і ризиків, пов’язаних з водними ресурсами, впродовж наступних трьох років. На підтримку проєкту Фундація Coca-Cola виділяє 1,53 мільйона доларів США.

Басейн річки Дунай є другим за величиною річковим басейном Європи. До того ж це найбільший транскордонний річковий басейн у світі, що простягається на 2800 км — від Шварцвальду до Чорного моря. Дунай протікає територією десяти держав і повністю або частково збирає у себе води з дев’ятнадцяти країн. Однак за останні 150 років понад 80% водно-болотних угідь басейну було втрачено внаслідок меліорації, будівництва гребель, дамб і берегових укрі-плень, а також через кліматичні зміни.

Переглядів: 88

Мільйони на біді

Поки люди внаслідок ворожих атак сидять без світла, деякі спритники на спільній біді встигають «малювати» собі мільйони.

За процесуального керівництва прокурорів Одеської обласної прокуратури повідомлено про підозру директорам двох підрядних компаній за фактом заволодіння державними коштами та службового підроблення (ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України). Як випливає з матеріалів слідства, зловмисники привласнили, гроші, виділені на відновлення енергетичної інфраструктури регіону, яка була пошкоджена через російські обстріли взимку минулого року.

Переглядів: 163

За ним зачинилися двері Епохи, залишилася Україна

26 березня відійшов у вічність Ігор Юхновський. Останній із батьків-засновників сучасної Української держави

Він був старійшиною українського парламентаризму. Одним з тих, кого називали совістю нації. Член Ініціативної групи «Першого грудня», Герой України.

Останній з носіїв досвіду державотворення. Він пішов у своїй м’якій інтелігентній манері, зачинивши за собою двері блискучої, захопливої, драматичної доби відновлення української Незалежності.

Переглядів: 146

Хто такі одесити і чого ми хочемо?

Міф про міф про Одесу

Зізнайтеся, ви теж довго сприймали або ще й досі сприймаєте Одесу як щось неймовірне, прекрасне і дивовижне? Оці всі «шаланди, наповнені кефаллю», «морячка Соня», веселі люди, які на всі випадки життя мають по анекдоту, «Одеса-мама», «Мішка-япончик», море, гарні жінки-блондинки, моряки, яхти, нічні купання і смачна їжа?

Мені здається, жодне українське місто не оповите ореолом романтизму, не оточене купою міфів, вигадок, легенд і чудернацьких історій так, як Одеса. Одесити видаються підприємливими, в них заняття бізнесом — у крові, вони легкі, красиві, авантюристичні шукачі пригод. Тут постійне свято, ресторани, музика і щасливі люди.

Переглядів: 173

Параною не приховати і не вилікувати

Напад терористів на багаторівневий концертний зал «Крокус Сіті Холл», розташований у російському місті Красногорську поруч із московською окружною дорогою, викликає багато питань. Як щодо безпосередніх виконавців, так і щодо замовників дикого злочину. Трьох таджиків (їх вважають групою прикриття справжніх злочинців) затримали у Брянській області, неподалік від кордону з Білоруссю. Але кремлівські пропагандисти мають свою готову версію.

Український слід

Версію підхопив, якщо сам не вигадав, нещодавно перепризначений кремлівський бандит путін. Ця версія — український слід. Так зване «вікно» на межі з окупованою зоною, яке для переходу терористів нібито підготував прихований замовник теракту. Виступаючи 25 березня перед комітетниками лу-б’янки, московський фюрер визнав, що доказів українського сліду нема. Але силовики працюють. Тобто варто очікувати, що під руїнами «Крокус Сіті Холлу» невдовзі виявлять власноручно підписаний план Зеленського, посвідчення Малюка або візитку Буданова арабською мовою.

Переглядів: 143

Путін і Україна

Історія  хворобливої  одержимості

(Продовження. Початок у номерах за 7, 14 та 21 березня)

Російській авторитарній консолідації суперечила не лише демократія в Україні, а й історична політика, спрямована на розвінчання тоталітарної спадщини, зокрема сталінізму, який дедалі активніше реабілітувався в росії. Москву дратувала й українська культурна політика, спрямована на відродження пригнобленої та маргіналізованої української мови й культури; і релігійна політика, що обстоювала юридичну рівність усіх церков, відокремлених від держави, усупереч вимогам москви пріоритезувати російську православну церкву на так званій «канонічній території» (до неї москва зараховує й усю Україну).

Переглядів: 174

«Худграф» крізь час

Феєрична виставка «Худграф — 60 років» з нагоди круглої дати художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського увійде в історію як одна з найяскравіших подій мистецького життя Одеси «воєнного часу» й наймасштабніша імпреза в житті цього закладу.

Виставка під такою лаконічною назвою, відкриття якої відбулося 14 березня, — це ще й вихід на ширший, новий арт-майданчик. Нагадаю, якщо заходи десятирічної давнини мали переважно корпоративний характер, то теперішній, який зібрав кілька сотень зацікавлених, відбувається у стінах престижного залу «Уніон» завдяки підтримці міської ради. Серед присутніх — не тільки викладачі, студенти і випускники, а й колекціонери, галеристи, мистецтвознавці, журналісти.

Переглядів: 268

Шевченків товариш по засланню

Серед одеських друзів Тараса Григоровича Шевченка, які підтримали його в часи заслання в казахську пустелю, передусім називають Варвару Рєпніну та Андрія Лизогуба. Рідше згадують товариша по службі в Оренбурзі Аркадія Венгжиновського, з яким поет і художник познайомився після повернення з Аральської експедиції.

Під час плавання Аралом стан здоров’я Тараса Григоровича погіршився, тому керівник експедиції капітан Олексій Бутаков навмисне винайняв велику чотирикімнатну квартиру, щоб у ній члени команди могли працювати над завершенням польових робіт.

Переглядів: 235

Життя в окупації — це щоденний вибір

На якій дії в залі має постати тиша? Не в одну мить, а поступово. Це вкрай важливо. Бо якщо глядачі замовчать одночасно — значить це спеціально запланована сцена, яка має відповідну мету. А ось коли завмирає людина за людиною — це вже тонка гра між емоціями та усвідомленням, і де наступає переламний момент — кожен глядач обирає сам.

Саме такою була прем’єра вистави «Молочайник» в Одеському театрі юного глядача ім. Юрія Олеші (про неї «ЧН» уже писали у номері за 14 березня. — Прим. Ред.). П’єса написана драматургинею і журналісткою, уродженкою Херсонської області Оксаною Гриценко, а постановку здійснив херсонський режисер Євгеній Резніченко. Акцент на малій батьківщині творчого дуету робиться недаремно, адже це зіграло свою роль у постановці.

Переглядів: 145

Світлини, що лікують душу

У центрі Болгарської культури відкрилася щорічна виставка «Салон художньої фотографії 2024», підготовлена Одеською обласною організацією Національної спілки фотохудожників України.

— Вперше за три роки — то карантин, то війна — ми показуємо виставку не віртуальну, а реальну, — ділиться своєю радістю фотохудожник Олег Куцький. — Мене це дуже тішить. Відкриття виставки — свідчення того, що життя триває. Ми сьогодні живемо і працюємо лише завдяки тому, що хтось на фронті нас захищає, і в мене нема інших слів, крім слів вдячності воїнам ЗСУ. У цей непростий час ми повинні жити, творити заради миру, заради життя на землі.

Переглядів: 160

Пам’ятні дати квітня

1 — Міжнародний день птахів (День орнітолога); День сміху.

2 — 100 років від дня народження Леоніди Світличної (1924—2003), дисидентки, педагогині, громадської діячки.

3 — 100 років від дня народження Федора Бурчака (1924—2001), правознавця, вченого, одного із засновників Національної академії правових наук України.

Переглядів: 231

Про національну ідею, і не тільки про неї

На відміну від Гітлера, який виклав національну ідею (у своєму розумінні) за десять років до того, як нацисти прийшли до влади, рашисти на чолі зі своїми вождями про таку ідею довгий час мовчали. Не тому, що в них нічого подібного за пазухою не було. А тому, що разом із крахом радянської імперії зник і радянський народ. Штучна нація, готова підтримати подібну ідею.

Правосуддя в Україні, а не в Гаазі

Упродовж довгих тридцяти років спроби виростити у пробірці нову радянську «націю» не припинялися. Чого тільки не вигадували нові росіяни, але, крім примітивної крадіжки, придумати нічого не могли. Потім заспокоїлися на тому, що національна ідея зовсім не потрібна. Спочатку у кремлі не було проходу від системних лібералів. Вони вважали чекістів капіталістами і всерйоз вживали слово «суверенітет». Однак нації у суркових-павловських не виходило. Чекісти обійшлися без лібералів та суверенітетів, повернулися до ідеї, яку успішно втілювали у життя Гітлер та Сталін. Це ідея — війна. Бажано — довга. Ще краще — така, якій не видно кінця.

Переглядів: 208

Живої пам’яті свічадо

Не відзначаємо сумні дати — лише пам’ять, лише гірке каяття: не повірили, не підтримали, не розгледіли… Й цим допустили до непоправного… 25 березня — роковини вбивства В’ячеслава Чорновола.

«Я ніколи не повірю, що злодій може бути патріотом», — сказав колись В’ячеслав Чорновіл. Це було ніби давно, а насправді — вже у наш час, в епоху відродженої Незалежности. І хтозна: якби його обрали президентом, якби розгублений та ніби сп’янілий від несподіваної волі народ, котрий, як правило, обирає не тих президентів, не тих депутатів, обрав тоді В’ячеслава Чорновола, якби його не вбили — підло й боягузливо, зі страху (бо він таки міг бути обраним), то чи не пішла б наша країна правильним шляхом, а не кривулястими стежками за вказівками хижого сусіда та його емісарів у нашому державному керівництві? І чи оддали б отак бездумно, по-дурному свою ядерну зброю, позбулися літаків і всього, чим сьогодні можна було б стримати ворога ще на самім початку війни — та й чи розпочалася б вона? І чи було б захоплення наших територій? І чи?..

Переглядів: 185

Терор під «вибори»

Ми ще не встигли оговтатися від трагедії 2 березня, коли після нічного ракетного удару загинуло 12 одеситів, з-поміж яких п’ятеро дітей, як у ніч на 15 березня росія завдала чергового, атакувавши Одесу двома балістичними ракетами «Іскандер-М» з тимчасово окупованого Криму.

Після першого влучання спалахнула пожежа, тож на місце одразу прибули рятувальники і «швидка допомога». У цей момент ворог ударив по цьому ж місцю повторно. Серед загиблих і постраждалих — працівники рятувальної служби і медики, які примчали на порятунок людей. Унаслідок атаки загинула 21 особа, понад 70 отримали травми.

Переглядів: 196

Оплот Альянсу під Констанцою

У нашій чорноморській країні-сусідці — Румунії — почали будувати найбільшу у Європі базу НАТО.

Як повідомляє Euronews Romania, цим проєктом планується розширити існуючу 57-у авіабазу імені Михаїла Когелничану, розташовану в повіті Констанца. Нова база включатиме важливу військову інфраструктуру, зокрема злітно-посадкові смуги та ангари для військових літаків, а також цивільні об’єкти — школи, дитсадки, магазини і лікарню.

Переглядів: 191

Наш музичний генетичний код

Найвибагливіших епітетів замало буде для цього концерту, що відбувся в Одеській національній опері 9 березня, саме в день 210-ї річниці Тараса Шевченка.

…Так нестерпно захотілося української музики… З терпким присмаком старовини, музики рідкісного звучання, і добре знаної нами, й захованої в часі.

— Часом не надто відомої навіть музикантам, — продовжує розмову авторка проєкту і режисерка-постановниця цього дійства Тетяна Подерська, заслужена працівниця культури України. — Запраглося несподіваних відкриттів, якогось дива, музики, давно чутої, а може, й зовсім незнаної. А можливо, й не виконуваної ще на цій сцені. Не надто відомої навіть музикантам…

Переглядів: 201

У лоно рідної церкви

Громада Свято-Успенського храму селища Захарівка перейшла до Православної церкви України. За те, щоб звільнитися від опіки московського патріархату і влитися у лоно української церкви, люди проголосували на зборах, що відбулися 14 березня.

Як повідомила пресслужба Одеської єпархії ПЦУ, на початку зібрання слово мав селищний голова Захарівки Олексій Осійчук, до присутніх звернувся також командир спецпідрозділу «Одещина» Української добровольчої армії, речник УДА «Південь» о. Сергій Братчук.

Переглядів: 199

Путін і Україна

(Продовження. Початок у номерах за 7 та 14 березня)

Історія хворобливої одержимості

2. Спроба «остаточного розв’язання» українського питання

Серед західних «розумійників путіна» (Putinverstehers) побутує уявлення про російського президента як «прагматика», що на початку своєї кар’єри буцімто був позитивно налаштований щодо Заходу, прагнув дружніх взаємин і конструктивної співпраці, проте був використаний, обманутий і принижений західними партнерами, зокрема горезвісним «розширенням» НАТО до російських кордонів, внаслідок чого змінив свою настанову і перейшов до дедалі гострішої конфронтації. Щоб поважно засумніватися у цій версії, досить, однак, прочитати короткі мемуари Тімоті Ґартона Еша, опубліковані невдовзі після російського вторгнення на Донбас 2014 року.

Переглядів: 196

Під прикриттям далекобійника

Контррозвідка Служби безпеки України зірвала плани агресора отримати актуальну інформацію про Сили оборони в акваторії Чорного моря.

У результаті спецоперації у Запоріжжі затримано агента воєнної розвідки рф, який розвідував місця дислокації та переміщення українських бойових кораблів. У зоні його особливої уваги були пункти базування та маршрути виходу у відкрите море броньованих артилерійських катерів ЗСУ.

Переглядів: 166

Тотальність влади і невинність погляду

Нещодавно у PinchukArtCentre відкрили масштабну виставку «Олександр Ройтбурд. Теорема влади», що зібрала роботи художника з приватних колекцій — від зовсім ранніх, початку 1980-х, до останніх його творів. Експозиція, поділена на п’ять залів, зайняла два поверхи артцентру. Структурована за різними проявами відносин між митцем і владою, вона є розлогим коментарем до постаті Ройтбурда — і як художника, і як функціонера, і як особистості.

Якщо оглядати виставку в передбаченому організаторами порядку, то входиш в експозицію через біографічний зал «Влада художника». Він присвячений кар’єрним і соціальним досягненням Ройтбурда: тут зібрані фото, листи й документи з персонального архіву митця. З них можна дізнатися про його численні знайомства з людьми, наділеними владою в різних сферах, і про власний шлях до владних повноважень. Зокрема про те, що він став одним із перших українських художників, запрошених в основний проєкт Венеційської бієнале — це зробив у 2001 році першовідкривач кураторства як окремої професії Харальд Зееман. Або про те, що Ройтбурду довелося виборювати посаду директора Одеського художнього музею — і в цьому його підтримав цілий Культурний майдан в Одесі, до якого долучилося багато впливових персон, як-от експрезидент Грузії Міхеїл Саакашвілі чи мер Львова Андрій Садовий. Про те, що, зрештою, Ройтбурд сам пішов у владу і став депутатом Одеської обласної ради. Чи що він підтримував на президентських виборах Петра Порошенка (й одержав від нього лист подяки) і критикував кандидатуру Володимира Зеленського (який, утім, підписав указ про присвоєння Одеському художньому музею імені Олександра Ройтбурда).

Переглядів: 180

Не занепасти духом у час випробувань

Творчий вечір з військовим і письменником В’ячеславом Раєвським

Чому військові під час війни звертаються до муз? Хтось — інтуїтивно, як запевняють психологи, через терапевтичний ефект мистецтва і письменства зокрема, що допомагає упорядкуванню думок та емоцій. Хтось — заради добре усвідомленого бажання поділитися досвідом із менш досвідченими побратимами та широким загалом у час випробувань нашої держави на міцність.

Давні греки нам підказують: богиня пам’яті Мнемозіна — це мати де-в’яти муз. Окрім покровительок різних напрямків літератури, серед доньок Матері пам’яті — муза історії Кліо і муза жертовності й патріотизму Калліопа. Українських воїнів на передовій відвідує навіть муза танцю Терпсіхора, яка уособлює зв’язок із рідною землею і культурою та абсолютну гармонію рухів душі й тіла. Напевне, саме тому імпровізовані танці наших захисників у повному екіпіруванні «вірусяться» у соцмережах, неабияк піднімаючи бойовий дух і «солістам», і побратимам, і рідним.

Переглядів: 200

Про потойбіччя з висоти любови

Прем’єрна вистава «Перевізник» за п’єсою драматургині Анни Яблонської в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Василя Василька

Вона любила життя і вірила в свій талант, черпала з нього, як зі щедрого джерела, повними пригорщами — наче вмиваючись живою водою, і це було те рідкісне відчуття його наповнености й сили, що вело її шляхами творчости протягом усього відведеного їй недовгого життя… Його продовжують усі ті, кого встигла покликати до життя своєю уявою.

…Укласти угоду зі Смертю.

Перевезти на той берег те, що найдорожче, й повернутися назад, і самому відродитися — для життя, для любови, для відродження віри у справжність…

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net