Попри війну, Україна зберігає курс на європейську інтеграцію, але цей шлях стає дедалі менш декларативним, більшає вимог до нас. Змінюється й міжнародний контекст — від ролі США до балансу сил у Європі.

Про ключові виклики для України — від реформ до мобілізації та суспільних настроїв — в інтерв’ю «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) розповів Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» й науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

3 травня Одеський палац дитячої та юнацької творчості «Біла акація» став центром великого мистецького свята. Тут відбувся обласний конкурс «Барви Одещини», який є частиною всеукраїнського фестивалю «Чисті роси».

Близько п’ятсот вихованців із семи закладів позашкільної освіти міста представили свої таланти у вокалі, хореографії, театрі, літературі, образотворчому та декоративному мистецтві.

(Продовження. Початок у номері за 30 квітня)

— У Чехії є ті, хто не розуміє чи не хоче розуміти, що насправді відбувається. Яку роль у цьому відіграє російська пропаганда та дезінформація? Росія не цурається й саботажу…

— У 1980-х роках, під час занепаду Радянського Союзу, їхній вплив був обмеженим, але ніколи повністю не зникав. Після приходу до влади Володимира Путіна у 2000-у він знову значно посилився, а з 2007—2008 років став дуже інтенсивним і посилюється.

19 травня сповниться 611 років від першої писемної згадки про Коцюбіїв – нинішню Одесу. З цієї нагоди 24 травня в місті планується «Коцюбіїв-фест».

Як зазначають ініціатори події — громадська організація «Одесі 600+», цей фестиваль — це маніфест про відмову від імперської міфології «заснування міста з нуля» у 1794 році на користь історичної правди: Одеса — це продовження Коцюбієва, міста, що століттями було частиною європейського цивілізаційного простору.

Платформа «Меморіал» спільно з громадською організацію «Всесвітній день вишиванки» започатковують нову традицію на вшанування полеглих захисників і захисниць України.

Акція відбудеться 21 травня — у третій четвер місяця, коли українці в усьому світі відзначають День вишиванки.

Цьогоріч новим символом цього міжнародного свята, символом вдячності та пам’яті стане вишита стрічка, яку можна прикріпити біля портретів на алеях героїв вашого міста чи громади, біля пам’ятної дошки на будинку або закладі освіти, місці роботи...

Пов’язування вишитої стрічки знаменуватиме зв’язок із тими, хто вже ніколи не одягне вишиванку, а водночас — нашу відповідальність перед пам’яттю про них, незгасну любов до тих, хто віддав своє життя, захищаючи наше. Як зазначають організатори, мета акції — сформувати традицію вшанування полеглих героїв у межах Дня вишиванки.

«Завдяки любові українців до цього свята День вишиванки має свій особливий настрій — світлий, радісний, щирий. Утім, щодня — й особливо в цей святковий день — українці повинні пам’ятати, завдяки кому мають можливість бути вільними, одягати вишиванки, спілкуватися українською мовою», — зазначають натхненники нової ініціативи.

5 травня роздільнянська районна газета «Вперед» відзначила поважний ювілей — 95 років від дня заснування.

У святковому номері колектив редакції звернувся до читачів з такими словами:

«Майже століття видання залишається надійним джерелом інформації, дзеркалом життя громад району та літописцем історичних подій рідного краю. За ці роки газета пережила різні етапи — від непростих довоєнних часів до періоду незалежності України, від змін у суспільстві до цифрової трансформації медіа. Але незмінним залишалося головне — служіння людям, правдиве слово та відданість своїй справі.

(До 126-ї річниці від дня народження ідеолога українського націоналізму)

Слово «доктрина» з латини означає знання, приведене у чітку, тезову, систему, згідно з певними принципами. Далеко не всі автори наважуються на такі концептуальні праці, що визначають віхи національної думки. А от одесит Юрій Липа — наважився. Бо на час друку своєї видатної праці «Чорноморська доктрина» (1940) мав уже міцну інтелектуальну основу та досвід. Цього досвіду набув в Одесі, де минули його юнацькі роки.

Його батько — видатний український діяч, письменник — Іван Липа зміг дати синові прекрасну та глибоку українську освіту, що спиралася на найкращі тогочасні інтелектуальні досягнення. Юрій отримав ґрунтовні знання з історії, географії, політики, літератури. Знання іноземних мов дозволило йому глибоко осягнути тогочасні інтелектуальні моделі. Вищу медичну освіту здобув у Познанському університеті.

Нещодавно на загальних зборах Національної академії наук України директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко — член Центрального проводу НРУ виступив із доповіддю про стан і перспективи української мови. (До речі, нагадаємо: Павло Юхимович – наш земляк, родом із с. Матроська тодішньої Ізмаїльської області. — Прим. ред.). У своїй доповіді він охопив кілька різних за масштабом, але пов’язаних між собою тем: використання мовного питання як інструменту зовнішнього тиску на Україну, історичне скорочення українського етномовного простору впродовж XX століття та актуальні загрози мові всередині країни.

Мова у геополітичному контексті

Павло Гриценко нагадав, що росія використала «захист російськомовного населення» як один з офіційних аргументів для виправдання вторгнення 2022 року. У цьому контексті мовне питання виходить за межі культури чи філології та стає частиною ширшої геополітичної риторики. Саме тому, на думку доповідача, наукова спільнота не може розглядати проблеми мови як суто академічні.

В Одесі стартував тур фентезі-трилогії Олени Кузьміної

У Музеї української книги Бібліотеки Грушевського відбулася презентація роману сучасної письменниці Олени Кузьміної «Змієві діти. Батьковбивця». Це пригодницьке фентезі, що поєднує політичні інтриги, гострий гумор і складні моральні вибори героїв.

Олена Кузьміна — авторка антиутопії «Проєкт «Лабіринт» та урбан-фентезі «Морок над містом». Вона – кураторка проєкту «Своя полиця», лекторка в Litosvita, Textoria та інших освітніх ініціативах, лауреатка конкурсу «Коронація слова» 2021 року в номінації «Вибір видавця», співведуча подкасту «Пішли писати» та менторка міжнародного письменницького кемпу «Write in Armenia». А ще – співзасновниця маркетингової агенції «Senses», власниця онлайн-школи Easy й акторка плейбек-театру психологічних імпровізацій «Під зонтом».

У романі «Змієві діти. Батьковбивця» йдеться про принцесу Маріт Фрейрську, змушену вийти заміж за султана Тінерії, щоб покласти край багатовіковій ворожнечі між державами. Її молодший брат Емріс, якого звинувачують у смерті короля, рятує сестру під час замаху і зустрічає магічного союзника з ворожої країни, що змінює його погляди на світ. Книжка торкається тем упереджень, відповідальності й морального вибору, а світ у ній побудований на протиставленні культур і вірувань, що впливають на дії персонажів.

У звіті «Про стан клімату в Європі за 2025 рік» учені зазначили, що річна температура поверхні моря на материку була найвищою за всю історію спостережень.

Льодовики в усіх європейських регіонах зазнали втрати маси. Причому Ісландія зафіксувала другу за обсягом їх втрату, відколи ведуться дослідження. Гренландський льодовиковий щит втратив 139 мільярдів тонн льоду. Сніговий покрив був на 31% нижчим за середній показник. За 11 місяців минулого року 70% річок у всій Європі мали нижчий за середній розхід води. На 95% території материка зафіксували температури, вищі за середньорічні.

В останній день березня вчені з Австралії та США зафіксували в Південній Атлантиці розпад айсберга A23a.

Він відколовся від шельфового льодовика в Антарктиді ще в 1986 році. Нині ж супутники відстежили фінальні етапи існування цієї велетенської крижаної брили на північ від Південних Сандвічевих островів.

За словами Зої Швидкої, біологині 30-ї української антарктичної експедиції, кити-горбані мають дуже широкий поведінковий «репертуар».

Але учені досі не знали, навіщо ці гіганти ляскають грудними плавцями. Це коли горбатий кит перевертається на бік або спину і з силою б’є по воді одним чи обома плавцями.

Дослідники з Королівського коледжу Лондона створили біоматеріал, який допомагає відновлювати кістки, використовуючи при цьому як основу кератин — природний білок із вовни.

У дослідах на тваринах цей матеріал сприяв росту нової кісткової тканини в місцях пошкоджень, які не могли загоїтися самостійно. До того ж він відповідає критеріям екологічності, оскільки вовна є природним матеріалом.

Каліфорнійський стартап Humble Robotics представив автономну вантажівку Hauler без водійської кабіни.

Електрична платформа створена для роботи в логістичних хабах і промислових зонах. Її головна мета – здешевити та максимально автоматизувати доставку вантажів.

Отакар Фолтин — відомий у Чеській Республіці військовий, безпековий аналітик і публіцист. Критик російського режиму та прихильник України.

Кореспондентка «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) зустрілася з ним для інтерв’ю у Празькому граді. Полковник Фолтин є заступником керівника Військової канцелярії президента Чеської Республіки та відповідає за аналітичний відділ. Але в розмові наголосив, що висловлює свою особисту думку, а не представляє офіційну позицію.

Розслідування журналістів «Схем» ще раз нагадує очевидне: мовне питання в Україні роками було одним із ключових інструментів впливу росії, яка застосовувала цілеспрямовану стратегію із витіснення української мови з публічного простору. Про це заявила Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська.

Як відомо, журналісти «Схем» встановили, що росія платила за просування закону Ківалова — Колесніченка і давала вказівки, як діяти, щоб «чинити тиск на українську владу».

Станом на лютий цього року 29 мільйонів українців проживали на підконтрольній Україні території, і це на мільйон менше, ніж було торік, констатує директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова.

Людей поменшало переважно через природне скорочення, яке почалося з 1993-го й набирає обертів через війну та міграцію. «Населення старіє: є кому вмирати, нема кому народжувати», — каже демографиня.

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу…

            Ліна КОСТЕНКО.

…Галопом проскакали 65 літ, 43 з яких віддані «Чорноморці». Дуже «скупа» трудова біографія. Скупа на записи у трудовій книжці, бо, прийшовши в редакцію ще студентом, і донині залишається відданим газеті. Але багата на професійні набутки, на людей, з якими звела журналістська доля, на рішення, які мали валив на суспільно-політичні настрої нашого краю.

Мова — про заслуженого журналіста України, члена правління Національної спілки журналістів України, редактора газети «Чорноморські новини» (на цій посаді уже майже чверть століття) Івана Володимировича Мельника.

26 квітня минуло 40 років від Чорнобильській трагедії — наймасштабнішої техногенній катастрофі в історії людства.

Упродовж тривалого часу тодішня влада приховувала від власних громадян справжній стан справ, реальну картину того, що сталося тієї квітневої ночі 1986-го на Чорнобильській АЕС у доволі благополучній за радянськими мірками Прип’яті. Хоча, цілком імовірно, система й сама не усвідомлювала до кінця масштабів трагедії. Знадобилося майже три роки, щоб почати говорити про причини і наслідки аварії на ЧАЕС відверто і відкрито.

7 травня сповниться четверта річниця загибелі в нерівному бою екіпажу українського пошуково-рятувального гелікоптера МІ-17. Командиром екіпажу, який шукав моряків з ураженого ворогом катера «Станіслав», був досвідчений бойовий льотчик 1-го класу Ігор Володимирович Бедзай.

Уперше українці дізналися про героя ще у березні 2014-го, коли він виконував обов’язки командира 10-ї Сакської бригади морської авіації ВМС ЗСУ. Саме під його керівництвом була проведена військова операція, в результаті якої вдалося з уже окупованої території Криму вивести наші літаки та гелікоптери.

23 квітня депутати Захарівської селищної ради одноголосно ухвалили важливе і симво-лічне рішення — перейменувати одну із центральних вулиць Паркову на вулицю Максима Свистунова.

Нова назва вулиці — це не просто зміна таблички. Це — вшанування пам’яті захисника України, який віддав життя за свободу, за державу.

У Балті відбулася подія, сповнена глибокого смутку й водночас великої шани: на Алеї пам’яті відкрили нові меморіальні куби на честь загиблих захисників України.

Кожне ім’я — це окрема історія мужності, кожен погляд — нагадування про ціну, яку щодня платить Україна.

Я готую книгу, яку назвав «Зрада». Бо протягом нашої історії нас били вороги, але також «приятелі» дуже часто зраджували.

Саме слово «зрада» дуже гостре, а концепція — з наслідками, які дуже важко пережити як фізично, так і психологічно. Зрадниками були чужинці, але і свої. Мабуть, останнє — найважче. Гетьман Іван Мазепа програв битву під Полтавою через зраду наших козаків. Це фактично був останній шанс після Переяслава збутися московського ярма, що фактично триває до сьогодні. У найновішій, модерній добі нас зраджували, з-поміж інших, американські президенти Вільсон, Рузвельт, Буш-старший, Клінтон. Буш-молодший, Обама, а тепер, суворо, мабуть, як ніколи, Трамп. Байден нас не зрадив, але був літеплим приятелем.

24 квітня 1979-го о 8.30 тридцятирічний Володя Івасюк приїхав із Хмельницького, поголився, поснідав. Близько десятої одягнувся, узяв портфель із нотами. О першій повернувся, прихопив якісь ноти, сказав матері, що йде в консерваторію і за годину повернеться…

Український композитор, поет, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів, який вивів рідну пісню на всесвітню орбіту, більше не повернувся додому…

Минулої суботи, 25 квітня, у приміщенні Грузинського культурно-освітнього центру «Іверія» в Одесі відбувся урочистий захід, присвячений Дню рідної мови. Подія також була присвячена пам’яті Бачо Бебії — грузинського воїна-добровольця, який віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії.

День рідної мови у Грузії має особливе історичне й символічне значення. 14 квітня 1978 року масові студентські та громадські протести змусили радянську владу відмовитися від наміру позбавити грузинську мову статусу державної. Тоді багатотисячна демонстрація у Тбілісі стала актом гідності, спротиву й захисту національної ідентичності. Відтоді ця дата для картвельського народу є символом незламності і права бути собою.

Завтра, 1 травня, в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського відбудеться відкриття виставки «Квіти мінних зон» Бориса Айзенберга — художника, архітектора, ландшафтного дизайнера і воїна, який віддав життя за Україну.

Експозиція поєднає живопис, фронтові замальовки та фотографії у спільний наратив — своєрідний щоденник погляду митця, у якому зафіксовані краса, зруйновані ландшафти і життя, що проростає всупереч війні.

Заява політичної партії «Народний Рух України» щодо протидії антидержавній діяльності структур, пов’язаних із так званою УПЦ МП, в умовах російсько-української війни

Народний Рух України заявляє про неприпустимість подальшого зволікання держави у реагуванні на діяльність релігійних структур, що зберігають організаційні, ідеологічні чи інші зв’язки з Російською православною церквою — релігійним центром, який функціонує в Російській Федерації та використовується нею як інструмент впливу.

В умовах збройної агресії проти України, яка триває із 2014 року, та повномасштабної війни такі зв’язки створюють додаткові ризики для національної безпеки держави. З початку російської агресії зафіксовано численні випадки використання окремих представників і структур, пов’язаних із так званою УПЦ МП, для:

27 квітня на 88-у році перестало битися серце багаторічного керівника видавництва «Чорномор’я» Олександра Івановича Шекери.

Він був з когорти тих справжніх поліграфістів, які професійно знали свою справу, поважали і цінували важку працю друкарів та інших працівників підприємства, а свою кар’єру будували винятково завдяки діловим і фаховим якостям.

Самолікування стало невід’ємною частиною повсякденного життя сучасної людини. У ситуаціях, коли час обмежений, а симптоми здаються незначними, багато хто обирає швидке рішення: звернутися не до лікаря, а до домашньої аптечки чи поради фармацевта. З одного боку, це свідчить про зростання обі-знаності й самостійності у питаннях здоров’я, з іншого — приховує потенційну небезпеку, яка не завжди очевидна на перший погляд.

МОЖЛИВІСТЬ самостійно полегшити стан при легких нездужаннях є безперечною перевагою, оскільки це заощаджує час, зменшує навантаження на медичну систему і дає людині відчуття контролю над власним самопочуттям. Однак там, де закінчується користь, нерідко починається ризик, бо неправильний вибір препарату, ігнорування симптомів або недо-оцінка серйозності стану можуть призвести до ускладнень.

Ворог не перестає нищити Одещину — практично щодоби на нас летять «шахеди» та ракети, цілячи по інфраструктурних і цивільних об’єктах. Руйнування, покалічені чи й втрачені життя і майно… Страшна реальність війни, розв’язаної триклятим сусідом.

«Важка ніч для півдня Одещини. Внаслідок масованої ворожої атаки зазнали значних руйнувань лікарня та житлові будинки, виникла пожежа у заповіднику. На жаль, постраждало двоє людей: 47-річний чоловік та 56-річна жінка. Жінку госпіталізовано з множинними осколковими пораненнями, її стан лікарі оцінюють як важкий.

Як  держава  загнала  себе  у  кризу  рішень

За часів СРСР мене викликали до військкомату на мандатну комісію. Під дверима бравий полковник попередив усіх: на запитання «Чи бажаєте служити?» слід відповідати «Так», інакше точно «загребуть». Коли генерал запитав про це мене, я розгубився. Сказати «бажаю» було б неправдою. Сказати «не бажаю» теж не виходило. Відповів: «Я зобов’язаний». Генерал не зрозумів, але полковник швидко виправив ситуацію: «Він бажає, товаришу генерал, бажає!» На тому й порішили.

А що маємо сьогодні в Україні? Ситуацію, коли сам обов’язок залишився, а механізми його виконання фактично зруйновані або не працюють. Чи збереглося розуміння «не бажаю, але зобов’язаний»? Схоже, що ні. І це вже критична проблема. Бо країна п’ятий (!) рік воює і ресурс потрібен постійно.

Нещодавній конфлікт між Ватиканом і Вашингтоном став новиною минулих тижнів. Світ раптом згадав стару істину: коли політики говорять про віру, вони зазвичай роблять це голосно; коли про владу говорить Папа — вони починають обурюватися.

Папа Лев, який уже майже рік очолює Католицьку церкву і якого дехто встиг назвати «мовчазним понтифіком», раптом заговорив словами, що звучать тихо, але мають властивість лунати довше за гармати. У своїй молитві за мир, що збіглася в Україні з Великою суботою, він нагадав речі, які здаються очевидними лише доти, доки не стають політично небезпечними: «Досить ідолопоклонства щодо самих себе і щодо грошей! Досить демонстрації сили! Досить війни! Справжня сила проявляється у служінні життю…».

У вівторок, 28 квітня, о 15.00 у відділі рідкісних видань та рукописів Одеської національної наукової бібліотеки відбудеться урочисте відкриття XV, ювілейного, Всеукраїнського конкурсу читацьких відгуків «Книголюб-2026».

Початок конкурсу приурочено пам’ятній даті в історії ОННБ — відкриттю читальних залів Одеської публічної бібліотеки, яке відбулося 27 квітня 1830 року. Підсумки нинішнього «Книголюба» будуть озвучені 30 вересня — у Всеукраїнський день бібліотек. Того ж дня відбудеться нагородження переможців з врученням премій від меценатів ОННБ, дипломів тощо.

СБУ і Нацполіція затримали в Одесі представників ТЦК та СП, яких підозрюють у вимаганні коштів.

Головне управління внутрішньої безпеки СБУ та Національна поліція за сприяння Головнокомандувача Збройних сил України та керівництва Сухопутних військ нейтралізували в Одесі організоване злочинне угруповання, до якого входили співробітники місцевого ТЦК.

Контррозвідка Служби безпеки України затримала в Одесі завербованого фсб місцевого таксиста, який коригував ракетно-дронові атаки рф по місту.

За матеріалами провадження, фігурант відстежував локації Сил оборони та місцевих електропідстанцій, по яких рашисти готували нову серію повітряних ударів. Робив це під прикриттям виконання замовлень із перевезення пасажирів по обласному центру та його околицях. Задокументовано, як, прямуючи до клієнтів або повертаючись після виконання замовлень, він фотографував периметри потенційних «цілей» і позначав їх геолокації на гугл-картках.

Служба безпеки запобігла замовному вбивству в Одесі. За результатами дій на випередження у місті затримано агентку фсб, яка готувала ліквідацію командира підрозділу Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Як з’ясувало розслідування, повідомив пресцентр СБУ, підготовкою замаху займалася колишня мешканка Кіровоградщини, яка попередні 15 років проживала в рф. У поле зору фсб вона потрапила, коли звернулася до московського офісу політпроєкту Віктора Медведчука «Другая Украина». Там вона сподівалася отримати правову допомогу після того, як її звинуватили у крадіжці. Втім, замість юридичних консультацій представники екснардепа «передали» фігурантку співробітникам фсб.

Девізом Дня охорони праці, який відзначатимемо 28 квітня, цьогоріч є: «Сприятливе психосоціальне робоче середовище: шлях до процвітання працівників та сильної організації».

У сучасному світі праця займає значну частину життя людини, тому якість робочого середовища безпосередньо впливає на її добробут, мотивацію та продуктивність. Психосоціальне робоче середовище охоплює взаємовідносини в колективі, стиль управління, рівень підтримки, баланс між роботою та особистим життям, а також відчуття безпеки та значущості працівників. Створення сприятливих умов у цій сфері стає ключовим фактором не лише для добробуту персоналу, а й для успішного розвитку організації.

Квітень 1945 року. Через карпатське село Ямельниця на Львівщині йде великий підрозділ НКВС. Він прямує до лісу — до криївки українських повстанців. Починається бій, який триває кілька годин. Наприкінці бою нквсівці чують фламандську лайку. Вони беруть у полон українського націоналіста, яким виявився бельгієць Альберт Газенбрукс.

Ця подія стала кінцем історії підпільного радіо «Самостійна Україна» з кодовою назвою «Афродіта». Воно виходило в ефір протягом півтора року — з осені 1943-го до весни 1945-го — під двома окупаціями, в тилу ворога, ще й п’ятьма мовами! У квітні 1945-нр востаннє прозвучало: «Увага! Увага! Ви чуєте голос «Вільної України».

Основою професійної музики Європи історично була церковна християнська музика у її різних конфесійних спрямуваннях, що відповідають національним традиціям і державним засадам. Й Україна тут не виняток. Вона є територіальною, культурною і духовною спадкоємницею Київської Русі, яка прийняла грецьке православ’я, і ця релігія утвердилася на наших теренах, ставши важливим елементом національної свідомості.

Щодо Одеси, то тут православна присутність сформувала у музиці цілу низку майстрів, які писали для церкви і через церковну творчість утвердилися у професійній діяльності. Це стосується, насамперед, Є. Маккавейського та С. Орфеєва. Перший зосередився саме на церковній музиці, тоді як другий, будучи випускником Одеської консерваторії у радянські часи, а згодом — професором і ректором цього навчального закладу (1951 — 1962), мусив зважати на тодішні реалії, й усе ж не поривав зв’язків із церковністю. Син священника, він як учасник Другої світової війни заслужив право на певну легалізацію своїх релігійних переконань і відіграв надзвичайно важливу роль у біографії багатьох митців нашого міста.

Гортаючи сторінки поетичної книжки Михайла Гершковича «З недопитої чаші натхнення» (Одеса, «Астропринт», 2025), мимоволі згадала слова літературо-знавця, доктора філологічних наук Юрія Коваліва про те, що в наших історіях літературу нерідко «зводять до кількох постатей», а решту імен залишають десь на периферії «часто в так званих нівеляційних обоймах» — так, що велика крона письменства починає виглядати «обчухраною, зіжмаканою». Саме тому важливо вчитуватися в творчість авторів, які не завжди перебувають у центрі канону, але без яких неможливо уявити повноту українського літературного життя.

Михайло Гершкович — саме з цього ряду. Наш земляк належить до тих людей, чия доля органічно поєднала Роздільнянщину, Балтщину, Одесу, служіння слову, журналістику і поезію. Понад 35 років він віддав роботі в пресі, водночас послідовно утверджуючись як поет, який продовжує і розвиває традиції українського сонетописання. Нині він — автор 13 збірок, член національних спілок журналістів і письменників України.