Коли гарант порушує гарантії...

У середу МЗС України поширило заяву щодо проведення термінових консультацій відповідно до Будапешт-ського меморандуму. У документі наголошується:

24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, що були закріплені Великою Британією, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією у Будапештському меморандумі у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Зокрема, ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.

Держави-гаранти надали зобов’язання, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України. Саме ці гарантії уможливили прийняття Верховною Радою України закону про ратифікацію ДНЯЗ.

Заявами війну не зупинити

Критики адміністрації Трампа вважають реакцію Білого Дому на події в Керченській протоці занадто слабкою.

Так, Майкл Карпентер, колишній високопосадовець Пентагону, а нині директор Центру дипломатії Байдена, привітав рішучі міжнародні заяви, в яких засуджуються дії Росії, однак, переконаний він, цього не достатньо для ефективної відповіді. Своєю оцінкою ситуації, баченням подальших кроків та коментарями щодо офі-ційної позиції США він поділився в інтерв’ю українській службі «Голосу Америки» (https://ukrainian.voanews.com).

Майкл Карпентер переконаний, що Захід має вжити три кроки у відповідь на ескалацію агресії Росії у Чорному морі.

Йдеться, передусім, про посилення в регіоні присутності сил НАТО: «Я рішуче закликаю до розміщення сил НАТО на постійній основі, можливо, в порту Констанци в Румунії, де були б представлені причорноморські країни Альянсу. А також, щоб кораблі інших країн-членів НАТО розміщувалися в цьому порту на ротаційній основі».

Занепокоїло, стурбувало і не сподобалось

Жорсткіше на Керченську кризу Захід відповісти не міг

Багато хто в Україні був відверто розчарований млявою і слабкою, на їхню думку, реакцією Заходу на напад та захоплення наших катерів військовими кораблями Росії поблизу Керченської протоки. Особливо обурливими здавалися ті висловлювання політиків Заходу, де вони звертаються і до України, і до РФ із закликом домовлятися й не допускати ескалації конфлікту. По суті, і нас, і росіян зробили однаково винуватими.

Українське розчарування реакцією Заходу важко назвати цілком несправедливим. Зрештою, не вперше нам доводиться констатувати, що російський вплив на Захід (політичний, фінансовий, інформаційний тощо) суттєво вищий за український. Що, безумовно, дається взнаки в подібних ситуаціях, коли на Заході публічно оцінюють українсько-російське протистояння.

Однак для нашого обурення підстав все-таки нема. Захід уже визначив загальну стратегію своєї поведінки щодо Росії. Ця стратегія полягає в повільному, поступовому обмеженні впливу Москви на розвиток подій у світі через таке саме поступове відлучення її від найновіших технологій. Ці кроки обов’язково досягнуть мети, але дуже нескоро. Захід відверто побоюється, бо не може спрогнозувати поведінку (а отже — наслідки) ядерної держави, яку загнали у цивілізаційний глухий кут.

Конституційний статус єврокурсу

У четвер, 22 листопада, стало відомо, що більшістю голосів (14 із 18) Конституційний Суд України визнав таким, що не суперечить Основному Закону законопроект Президента Петра Порошенка про внесення змін до Конституції, який закріплює прагнення нашої держави до повноцінного членства в Євросоюзі та НАТО.

Того ж дня документ був поставлений на голосування у Верховній Раді і схвалений конституційною більшістю голосів: 311 — «за», 21 — «проти», інші або утрималися, або не голосували, або були відсутні.

За конституційне закріплення євроатлантичного вектора розвиту України проголосували: 124 депутати від БПП (всього у фракції 135 обранців), 73 — «Народного фронту» (81), 17 — «Самопомочі» (25), 19 — Радикальної партії (21), 18 — «Батьківщини» (20), 14 — «Волі народу» (19), 13 — «Відродження» (24) та 33 із 57 позафракційних.

Проти проголосували 18 депутатів від «Опоблоку» та троє позафракційних. До речі, серед тих, хто виступив проти, нема жодного нардепа від Одещини.

Хто замовив Катерину Гандзюк?

Учора в Херсоні провели в останню путь громадську активістку Катерину Гандзюк, яку 31 липня облили концентрованою сірчаною кислотою. Після замаху вона провела 96 днів у реанімації, перенесла більше 10 складних операцій. Здавалося, що найстрашніше — позаду і невдовзі її, за словами мера Херсона Володимира Миколаєнка, радницею якого була, мали відправити в одну з австрійських клінік на відновлення-реабі-літацію. Але 4 листопада серце жінки, яка все ще перебувала в Київському опіковому центрі, зупинилося.

В багатьох містах України пройшли протестні акції, головним гаслом яких було: «Хто замовив Катерину Гандзюк?». Учасники акції вимагали від силовиків встановити, назвати і покарати замовників і цього злочину, і десятків інших нападів на активістів. Відбувся такий протест і перед будівлею Головного управління Нацполіції в Одеській області. Наш регіон, як відомо, — серед лідерів за вчиненням зухвалих і непокараних досі побіттів і навіть замахів на життя небайдужих громадян (Михайлик, Стерненко, Устименко…).

Власна церква — гарантія нашої духовної свободи

11 жовтня Синод Вселенського патріархату прийняв низку рішень, що стосуються автокефалії Української православної церкви, повідомив у Стамбулі митрополит Гальський Еммануїл, який зачитав комунікат Синоду.

Переклад документа поширив на своїй сторінці у Facebook архієпископ Євстратій (Зоря).

Комунікат Вселенського Синоду

Під головуванням Вселенського патріарха Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.

Ростислав ПАВЛЕНКО: «Як кажуть на Фанарі, процес досяг зрілості»

Мені здається, що я досі чую стук цього жезла. Жезла патріарха Варфоломія, який у 2008 році зайшов на територію Софії Київської і попередники якого впродовж століть поставляли сюди митрополитів. Тоді в Святій Софії зібралися вищі ієрархи всього світового православ’я, президент Віктор Ющенко, його апарат, представники еліт та бізнесу.

Тоді візит на вищому рівні забезпечували найкращі релігієзнавці та вчені, а серед тих, хто стояв біля периметра, відстежуючи ризики, був Ростислав Павленко. Чи не наймолодший чиновник секретаріату президента Ющенка, керівник інформаційно-аналітичного відділу, випускник «Києво-Могилянки», майбутній член команди Президента Порошенка, який знає про процес надання томоса майже все.

ДТП: алгоритм безпекових дій

За дорученням голови ОДА Максима Степанова в усіх районах Одещини проведено навчання з ліквідації наслідків ДТП.

«Безпека на дорогах — це гостре питання, якому зараз приділяється чимало уваги. Наприкінці квітня голова облдерж-адміністрації доручив провести оперативні навчання з ліквідації наслідків ДТП. Алгоритм дій відпрацьовували рятувальники, медики та правоохоронці. За необхідності, одразу ж проводилася робота над помилками. Дякуємо регіональному представницт-ву Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Одесі за взаємодію у питаннях цивільної безпеки», — наголосив директор департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ОДА Сергій Готко на зустрічі з представниками КМЄС.

Судний день. Антикорупційний

Як проходив у парламенті історичний день прийняття закону про Вищий антикорупційний суд

За створення Вищого антикорупційного суду проголосувала конституційна більшість парламенту. 317 «за» закон — рідко трапляється таке результативне голосування.

Зранку в кулуарах Верховної Ради просто пахло цією загалом вимученою перемогою. Чекали приїзду президента, депутати говорили про те, що рішення про «зелене світло» для закону плюс-мінус прийнято. Взагалі, якщо це антикорупційне свято не можна було скасувати, то було правильно його очолити. Чутки, які це підтверджували, якщо підсумувати, виглядали так: нібито з п’ятої ранку утрясають нюанси з Держдепом і МВФ. Нібито найзатятішим противникам закону про Антикорупційний суд стратегічні друзі погрозили заморожуван-ням їхніх заокеанських рахунків (може бути неправдою, підтвердити не можу).

«Це просто суперова новина!»

Головне — Аркадій Бабченко живий! Мабуть, саме так виглядає щастя! Це і справді свято — для СБУ, для всіх нас, для України. Тільки не варто нам у цій ейфорії про пильність забувати…

З неголовного: якщо справді вдалося задокументувати намір російських спецслужб скоїти вбивство ро-сійського журналіста і громадянина в Україні (неможливо уявити, щоб за таких обставин голова СБУ говорив про те, чого в нього нема), тоді, безумовно, всі ті прикрощі, м’яко кажучи, яких зазнали друзі Аркадія, тисячі небайдужих і порядних людей, а також офіційні особи по всьому світу (окрім Росії), можна СБУ вибачити. І сказати «браво» нашій спецслужбі.

Міст для... втечі

15 травня, якраз напередодні 74-х роковин депортації кримськотатарського народу з нині знову окупованого півострова, Кремль влаштував показове відкриття автодорожньої частини Керченського мосту, який з’єднує Росію з анексованим нею Кримом.

Аби підкреслити значущість цього ще не добудованого мосту, одним з перших по ньому проїхався за кермом КамАЗа сам Путін. До речі, для важковагового транспорту міст наразі закритий, бо, як уже зазначалося, все ще не добудований, але для Путіна, до того ж напередодні трагічної для Криму дати, зробили виняток — пустили покататися.

Світова реакція на відкриття Керченського мосту не забарилася.

У заяві, поширеній того ж дня речницею Держдепартаменту Гізер Науерт, наголошується: «Сполучені Штати Америки засуджують будівництво і часткове відкриття мосту через Керченську протоку між Росією та окупованим Кримом, здійснене без дозволу уряду України… Крим є частиною України, а будівництво мосту служить нагадуванням про готовність Росії продовжувати порушувати міжнародне право… Міст є не тільки спробою Росії зміцнити незаконне захоплення й окупацію Криму, але й перешкоджає судноплавству, обмежуючи розміри суден, які можуть пройти через Керченську протоку — єдиний шлях до територіальних вод України в Азовському морі».

Одеса. 2 травня 2018-го

Без «картинок» для пропагандистів

Посилені заходи безпеки, запроваджені в Одесі 2 травня, таки дали результат: за винятком кількох інцидентів, яких у звичайні дні у місті трапляється значно більше (словесні перепалки, стусани опонентові в суперечці та інші схожі «дебати»), знакова дата пройшла без «яскравих картинок» для пропагандистського ТБ країни, що зазіхала і на наші терени.

Так, кілька центральних вулиць уранці стали в заторах (бо силовики спочатку таки аж дуже обмежили рух у районах, прилеглих до місць, де 2 травня 2014 року відбувалися події, що достеменно змінили нашу новітню історію). Так, багатьох одеситів обурили прапори міста, вивішені в жалобі, й відсутність державних прапорів на знак перемоги української Одеси над «рашкаміровськими» проектами. Так, кінця-краю не видно судово-правовій невизначеності у так званій справі «2 травня», яка, з одного боку, й досі перебуває в полі пильного зору світової громадськості, кидаючи помітну тінь на спроможність нашої держави вершити правосуддя, а з іншого — залишається зручним джокером у колоді карт ідеологічної брехні для деяких партій та їхніх ляльководів, що мріють повернутися на владну авансцену в Україні. Так, підстави для невдоволення були і, вочевидь, ще не скоро ми їх позбудемося.

«Це питання історичної ваги»

У четвер, 19 квітня, Верховна Рада підтримала офіційне звернення Президента України до Вселенського патріарха з проханням про надання автокефалії нашій православній церкві.

Петро Порошенко прибув до парламенту, щоб особисто закликати депутатів підтримати це звернення, продемонструвати всьому світу єдність державних інституцій у питанні відновлення в Україні єдиної помісної церкви.

Єдність церковна — єдність народна

У вівторок Президент України Петро Порошенко провів зустріч з головами фракцій у Верховній Раді і закликав їх підтримати звернення до Вселенського патріарха Варфоломія І про надання Українській церкві томоса про автокефалію (декрет, послання у деяких важливих питаннях церковного устрою, в тому числі офіційного проголошення автономії в управлінні або автокефалії. — Ред.).

«Я хочу звернутися до вас, колеги народні депутати, з проханням підтримати це звернення. І хочу звернутися до українського народу, бо вибір і рішення також за вами — підтримати ієрархів, підтримати президента, підтримати парламент і набути єдину помісну православну Українську церкву. Вірю, що це, з Божою допомогою, відбудеться», — сказав він.

Кризи минулого і логіка сьогодення

Нинішня криза в міжнародних відносинах, гостре протистояння путінського режиму і західних країн часто порівнюють з Карибською кризою жовтня 1962 року. Втім, це порівняння стосується тільки можливого фіналу — переростання конфронтації у світову ядерну війну. В усьому іншому події зараз розвиваються за іншою логікою. Але для тих, на кого падають бомби і ракети, логіка значення не має.

Зупинка перед пустелею

За океаном події піввікової давнини називають «кубинською ракетною кризою». Ця назва добре відображає суть гострого конфлікту між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Протистояння тоді справді наростало в двох напрямках — Куба і ракети. У Вашингтоні ще при Дуайті Ейзенхауері було прийнято рішення будь-яким шляхом усунути від влади Фіделя Кастро. А в Москві шукали спосіб компенсувати військову перевагу, яку отримали США, розмістивши в Туреччині ракети середньої дальності з ядерними боєголовками.

Українська революція. Перешкоди і пороги

3 квітня 2018 року у Львівській області прикордонники затримали і передали поліцейським Народного героя України, колишнього бійця добровольчого батальйону «Дніпро-1», який отримав поранення в антитерористичній операції, кавалера ордена «За мужність» і волонтерської медалі «За оборону країни» Івана Бубенчика (на знімку). Оголосивши про підозру у вбивстві службовців правоохоронних органів, його доставили в Печерський суд Києва для обрання запобіжного заходу.

Герої не вмирають, але можуть потрапити під суд

Службовці правоохоронних органів, про яких ідеться, — це бійці спецпідрозділу «Беркут». А час інкримінованого «вбивства» — 20 лютого 2014 року. Революція Гідності. Вулиця Інститутська. Підозра, оголошена Бубенчику, ґрунтується на інтерв’ю, опублікованому біль-ше року тому виданням Bird in Flight. Учасник революції говорить про те, що з автомата Калашникова застрелив двох командирів спецпідрозділу «Беркут», але чи правда це — навряд чи вдасться встановити.

В очікуванні великої води

У місті Вилкове Кілійського району 27 березня відбулася виїзна нарада з питань ліквідації можливих паводків. У ній взяли участь голова облдержадміністрації Максим Степанов, голова облради Анатолій Урбанський, очільники придунайських районів Одещини, міські голови Вилкового, Кілії, Ізмаїла, Рені, очільники ОТГ, керівництво регіональних ДСНС та управління водних ресурсів.

Максим Степанов пообіцяв звернутися до Кабі-нету Міністрів із проханням про виділення коштів на ремонт аварійних дамб та шлюзів української частини Дунаю. На такі роботи необхідно близько 117 мільйонів гривень. Їх можна залучити з резервного фонду уряду або з природоохоронного фонду Мінекології. Як наголосив Максим Степанов, гідротехнічні споруди необхідно відремонтувати, аби назавжди вирішити проблему затоплення населених пунктів.

Почекаємо 13 місяців?

В українській пресі дедалі більше місця займає тема виборів глави нашої держави. Відповідно до Конституції та Закону «Про вибори Президента України» вони мають відбутися 31 березня 2019 року. Тобто через тринадцять місяців.

Україна не витримає третього Майдану

Є, щоправда, варіанти дострокових виборів. Наприклад, у разі імпічменту або добровільної відставки чинного Президента України. Але ці варіанти не на межі, а за межею фантастики. Для початку процесу імпічменту потрібно, по-перше, привід (підозра у вчиненні конкретного злочину главою держави), а по-друге, закон про імпічмент, який у нашій країні досі не спромоглися ухвалити і навряд чи схвалять найближчим часом. Додамо, якщо такий закон навіть приймуть і процес відсторонення президента від влади у Верховній Раді почнуть, то на це знадобиться близько півтора року. А не 13 місяців, як до чергових виборів

Про особливості війни і миру

У четвер, 18 січня, Верховна Рада схвалила в другому читанні і в цілому законопроект №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях». За цей закон проголосували 280 народних депутатів.

Наші цілі зрозумілі, а завдання приховані

Коли влітку минулого року в Раді національної безпеки і оборони України розробляли законопроект про повернення контролю над захопленою російським агресором частиною українського Донбасу, в пресі вислі «повернення окупованих територій» замінили словом «реінтеграція». В іншому разі довелося б у переліку окупованих територій згадувати Крим.

Але окупований та анексований Росією Крим у згаданому документі був би перешкодою. Законопроект «Про особливості...» спішно розробляли не для того, щоб повертати контроль над окупованими терито-ріями в цілому. І не для того, щоб надати правового статусу використанню Збройних Сил України в антитерористичній операції (фактично — в позиційній війні на Донбасі). У законопроекті такі положення були декорацією, відволікали увагу від справжньої завдання «Особливостей...».

До війни та кризи ще й епідемії?

Спалах в Україні епідемії кору — мінімальна проблема, яке може сьогодні виникнути, адже погіршується ситуація і з іншими небезпечними хворобами, — застерігає голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга БОГОМОЛЕЦЬ.

У своєму блозі на glavcom.ua, політик і громадська діячка, зокрема, пише:

«Показники вакцинації дітей катастрофічно впали за всіма небезпечними хворобами, що вже спричинило різке погіршення епідеміологічної ситуації.

«З огляду на різдвяні та новорічні свята...»

20 грудня на останньому в цьому році засіданні Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі було прийнято рішення про чергове перемир’я. Замість «шкільного» воно називатиметься «різдвяним» і, як раніше, забезпечуватиметься в рамках «всеохоплюючого стійкого і безстрокового режиму припинення вогню». Тепер — починаючи з півночі 23 грудня.

Заручники перемир’я

Перемир’ям, які оголошувалися, здається, вже всі втратили лік. Але нинішнє відрізняється від попередніх. У його рамках готується обмін злочинців та підозрюваних (засуджених або затриманих правоохоронними органами України) на захоплених агресорами і терористами заручників.

Узгодження списків для обміну проходило довго. Не всі підозрювані або злочинці згорають від бажання потрапити на територію ОРДЛО. Серед тих, кого терористи хочуть забрати, є ті, хто вже відбув покарання, і звільнені громадяни. Неузгодженість дозволяла верховодам бандитів безконечно затягу-вати процес обміну, надаючи для верифікації все нові й нові списки.

Гарантія на життя

Чи знали ви про те, що кожен другий мешканець Одещини, з тих, кому діагностували ниркову недостатність і кому за життєвими показаннями була призначена процедура гемодіалізу (очищення крові, яке потрібно проводити кілька разів на тиждень в умовах стаціонару, щораз підключаючись до апарата на 4—5 годин), йшов із життя, не маючи доступу до такої процедури?

Тепер-ось розуміємо, що причина недоступності, яка коштувала стільки людських життів, крилася в нерозторопності ке-рівництва, котре, обіймаючи високі посади, зобов’язане було дбати про людей, знаходити для їх порятунку законні способи вирішення проблеми, а не розводити безпомічно руками, списуючи все на нібито неподоланні фінансові проблеми.

Спільна історія і герой Пілсудський

У середу, 13 грудня, Президент України Петро Порошенко провів у Харкові переговори з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Переговори проходили в складній обстановці. Можна сказати – історичній. Оскільки питання історії в дискусіях політиків займали велике місце.

Річ не у фактах і не в персонах

Шкільні роки Дуди, як і шкільні роки Порошенка, пройшли в одному таборі. Соціалістичному. Відтоді багато води витекло, але закладене в юності розуміння історії як ідеології, як інструменту, за допомогою якого можна «вирішувати питання», у цих людей залишилося. Та хіба тільки у них? У країнах, де роль ідеології була набагато меншою, ніж у радянській імперії, політики звикли користуватися історією, як водії монтировкою.

Міхо, який не живе на даху, або Чому із ситуації з Саакашвілі казочки не вийде

Ранок 5 грудня розпочався з новини про екс-губернатора Одеської області, а нині — голову «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі, до якого прийшли з обшуком і «підозрою», а він (і як вдалося?) втік від озброєних людей на дах старого будинку, що по вул. Костьольній, 7, але за кілька годин його таки затримали. Втім, після зіткнень з поліцією і Нацгвардією прихильники змогли його відбити, і разом прийшли під Верховну Раду, де влаштували мітинг. Тим часом у ВР Генеральний прокурор Юрій Луценко розпові-дав, як Саакашвілі через посередника «продав Батьківщину» (щоправда, вже не свою, бо ж громадянства України його позбавили) і фінансував свої акції за рахунок злочинного угрупування Віктора Януковича, зокрема Сергія Курченка. Останній же заперечує всі звинувачення, називаючи це «абсолютним фейком». Це якщо коротко переповідати події, що відбувалися у Києві у вівторок.

На запитання «Укрінформу» — «Що ви думаєте про ситуацію, в якій опинилася Україна, та як з неї виходити?» — відповіли:

Дмитро БАЧЕВСЬКИЙ, політ-технолог:

— При оцінці ситуації із затриманням Саакашвілі треба виходити з аксіоми: він не буде сидіти в українській в’язниці за жодних обставин. Це невигідно сьогод-нішньому керівництву держави і значно ускладнить наші стосунки із Заходом. Після затримання він буде звільнений під будь-яким приводом або буде відправлений під домашній арешт. Головна мета залишається старою: видавити Саакашвілі з України, з її політичного та інформаційного поля. Але тимчасове затримання Саакашвілі покликане вирішити кілька завдань.

Суд неспішний, суд справедливий

22 листопада голова Судової палати Міжнародного трибуналу ООН щодо колишньої Югославії Альфонс Орі оголосив рішення у справі колишнього командувача армією боснійських сербів Ратко Младича. Суд засудив його до довічного ув’язнення за геноцид, злочини проти людства і військові злочини по десяти з одинадцяти пред’явлених звинувачень.

Злочинець помре
в ув’язненні

Найтяжчим із злочинів Младича вважається блокада столиці Боснії і Герцеговини Сараєво, яка тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996-го. Тобто на рік довше, ніж блокада Ленінграда під час Другої світової війни. В результаті танкових, артилерійських і снайперських обстрілів, що проводилися спочатку Югославською народною армією, а потім збройними силами Республіки Сербської, у величезному місті загинуло понад 14 тисяч осіб, а кількість загиблих від голоду і зниклих безвісти досі не підрахована.

Від кого залежить мир на Донбасі?

У середу, 15 листопада, стало відомо, що Комітет з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради не зміг узгодити позицію щодо законопроекту №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях».

Слуги народу нікуди не поспішали

Документ, який в українській пресі охрестили законопроектом про деокупацію частини Донбасу, планували внести в зал для голосування у четвер, 16 листопада. Законопроект — президентський. Розглядати його в парламенті зобов’язані поза чергою, однак процес розгляду триває вже півтора місяці: законопроект проголосований у першому читанні, а до другого читання та прийняття в цілому шлях так і не пройдений.

У тексті законопроекту №7163, слід визнати, повно суперечностей і протиріч, але, як сказав голова профільного комітету ВР Сергій Пашинський, зроблена «титанічна робота» над частиною депутатських поправок, більшість з них збалансовано, прийнято або відхилено. Одна з поправок, втім, комітетом не тільки не опрацьована, але й не потрапила до переліку для обговорень.

У парламенті і біля нього

7 листопада парламент України схвалив у першому читанні законопроект №3112-1, новий Виборчий кодекс, внесений головою Верховної Ради Андрієм Парубієм та народними депутатами Олександром Черненком та Леонідом Ємцем.

Обираємо
по-новому?

Виборчий кодекс України, якщо стане законом, об’єднає українську виборчу систему в одне ціле, чого не було досі. Вперше при виборах до ВР буде запроваджене голосування за пропорційною партійною системою з відкритими списками, а також застосований новий принцип розподілу місць у парламенті. Новації торкнуться і голосування на місцевих виборах, де збережеться мажоритарна система, але у зміненому вигляді.

Герої та антигерої війни

Політичний тиждень в Україні ропочався з резонансного злочину, а продовжився гучними розбірками у судах і прокуратурах. Деталі розбірок при цьому виявилися такими ж дивними, як обставини злочинів.

Слідство триває...

У понеділок ввечері біля за-лізничного переїзду в Київській області невідомі з автоматичної зброї обстріляли автомобіль. В результаті була вбита Аміна Окуєва, а її чоловік Адам Осмаєв отримав поранення в ногу. Біографія Окуєвої (в дівоцтві Анастасії Нікіфорової, дочки покійного директора Одеського музею західного і східного мистецтва) може бути основою для сюжетів кількох авантюрних романів. Її заслуг перед державою як громадської активістки і польового хірурга в АТО, достатньо, щоб клопотати про присвоєння звання «Герой України» посмертно.

Коли навколо війна...

Війна ведеться не лише на Донбасі — її російські спецслужби «розмазують» постійними диверсіями по всій країні. Як діяти суспільству?

Вечір понеділка багатьом врізався у пам’ять трагічною новиною про вбивство Аміни Окуєвої. Авто, в якому вона була разом зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим, розстріляли з автомата, що поліція кваліфікувала як замовне вбивство.

У більшості українців, мабуть, одразу промайнула згадка про події минулого тижня — вибух біля офісу телеканалу «Еспресо», що кваліфікувався як замах на нардепа Ігоря Мосійчука (до речі, Аміна була його радником на громадських засадах. — Прим. «ЧН»), в результаті чого загинули двоє людей. До того на початку вересня у центрі Києва, на Бесарабці, було підірвано авто чеченця і грузинського громадянина Тимура Махаурі, який загинув, і постраждали ще двоє людей — Наталія Целовальникова з донькою, які перебували в автомобілі.

У всіх трьох випадках українські правоохоронці організаторами диверсій називають російські спецслужби. Таку ескалацію напруженості у нашій країні з боку ФСБ ми спостерігаємо мало не щомісяця, а тепер і щотижня — відбуваються нові й нові підриви, замахи, вбивства... У такий спосіб війну, яка територіально ведеться на Донбасі, «розмазують» по всій Україні, підігріваючи градус напруги в українському суспіль-стві. Війна, яка є скрізь, якій кінця не видно і до якої всі звикли як до щоденного зла — це наче хронічний запальний процес: він послаблює імунітет, здатність організму чинити спротив.

Намети під Радою

Спроба організувати новий Майдан під стінами українського парламенту повністю вкладається у формулу Гегеля, що історія повторюється двічі. Перший раз як трагедія, другий — як фарс.

Три гасла на прапорі, один в умі

Організатори акції 17 жовтня або «Великої політичної реформи» своїми діями зробили для дискредитації Революції гідності більше, ніж відверті контрреволюціонери. Вони окарикатурили саму суть демократії. Звели народне обурення діями нинішньої влади до декорацій і примітивних вимог. До методів, які не можуть закінчитися нічим, крім ганьби.

Найприкріше, що карикатуру на «третій Майдан» малювали зовсім відкрито у нас на очах. А в підготовці акції брали участь найрізноманітніші і навіть вороже налаштовані один до одного політики. Озираючись назад, чітко бачиш, що каталізатором збурень, поштовхом для хвилі подальших дій стала провокація з позбавленням українського громадянства Міхеіла Саакашвілі. Ті, хто напоумили Петра Порошенка підписати цей божевільний указ, найімовірніше, передбачали його наслідки. І не помилилися.

Ключові компетентності й наскрізні вміння

Верховна Рада «благословила» освітню реформу — після затяжних дискусій (загалом обговорення тривало понад три роки) у вівторок 255 народних депутатів підтримали Закон «Про освіту». Жодного голосу «за» не дали фракція «Опозиційного блоку» та група «Відродження».

Перший заступник голови Комітету ВР з питань науки й освіти Олександр Співаковський, презентуючи законопроект, наголосив, що цей документ є фундаментом для розвитку освітнього простору України.

Закон, зокрема, встановлює, що право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Разом сильніші

Учора, 1 вересня, набула повної міжнародно-правової чинності Угода про асоціацію між Україною і Європейським Союзом, включаючи створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі.

Як відомо, Угода про асоціацію була підписана у два етапи: політична частина — 21 березня 2014 ро-ку, економічна — 27 червня. Тоді ж, у вересні 2014-го Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували угоду. Для повного набуття чинності її повинні були ратифі-кувати ще й усі 28 країн-членів ЄС. Через референдум у Нідерландах процес ратифікації Угоди затягнувся на три роки і був завершений лише нинішнього літа.

Проекти і компроміси

Скандальний процес позбавлення недоторканності шести слуг народу став чи не центральною темою для преси тижня, що минає. Однак початок показової боротьби з корупцією у Верховній Раді відвернув увагу від інших важливих тем. Включаючи головну — відсіч російській агресії.

Обговорювати рано. Погоджувати пізно

На 10 липня було призначене засідання Ради національної безпеки й оборони України. З єдиним пунктом порядку денного — обговорення законопроекту «Про особливості державної політики щодо відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Луганської та Донецької областей України».

До вказаної дати з текстом законопроекту могла ознайомитися обмежена кількість осіб з вищого керівництва країни. Зате чуток ходило безліч. Включаючи ту, що «історичний» документ внесуть до Верховної Ради від імені Президента України як пріоритетний і схвалять до кінця нинішнього тижня. Тобто перед канікулами.

Нам своє робить!

У вівторок, 30 травня, Сенат Нідерландів (верхня палата парламенту) проголосував за ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Після підписання ратифікаційних грамот королем цієї країни документ буде надіслано у Брюссель й угода, нарешті, набуде чинності у повному обсязі.

Десятирічна епопея з укладанням і ратифікацією Угоди (над її текстом, тобто умовами, почали працювати ще в 2007-у, а впродовж 2014—2016 років її затвердили всі — Верховна Рада України, Європарламент, національні парламенти держав-членів ЄС, крім Нідерландів) вийшла на фінішну пряму.

Запаморочення? Провокація? Диверсія?

Рішення, ухвалене Одеською міською радою на сесії у середу щодо повернення низці вулиць колишніх, радянських назв, спричинило справжній скандал, відлуння якого розлетілося далеко поза кордонами України.

Ось як про те, що сталося, повідомила «Німецька хвиля» у статті «Опір декомунізації: реванш чи «розігрів» Одеси до 9 травня?»:

«Місцева влада деяких населених пунктів в Україні намагається повернути комуністичні назви вулицям та проспектам, які були змінені в ході декомунізації. Експерти застерігають від спроб реваншу екс-«регіоналів». Не минуло й року, як в Україні закінчилася декомунізація, а органи місцевого самоврядування деяких населених пунктів уже намагаються скасувати її результати. Яскравий приклад — Одеса, де міська рада на черговій сесії 26 квітня проголосувала за повернення вулицям, провулкам та проспектам старих комуністичних назв, які були змінені в ході декомунізації. В Одесу повернулися вулиці 25-ї Чапаєвської дивізії, вулиця і провулок Бабушкіна, вулиці Гайдара, Бєлінського, Бадаєва, Терешкової, проспект Маршала Жукова. Своє рішення Одеська міськрада підкріпила онлайн-опитуванням на своєму сайті щодо перейменування вулиць. У ньому взяли участь близько 5 тисяч одеситів. 75 відсотків опитаних висловилися за збереження назв вулиць, які вони носили до травня 2016 року».

Отримайте мільярд. Розпишіться

У понеділок, 3 квітня, рада директорів Міжнародного валютного фонду ухвалила рішення переказати Україні четвертий транш за програмою розширеного фінансування (EFF) у розмірі одного мільярда доларів.

Земля і заводи

Одночасно на сайті МВФ опублікований текст документа «Україна: Меморандум про еконо-мічну і фінансову політику». А також лист, що уточнює параметри економічного розвитку країни після запровадження торгової блокади ОРДЛО, підписаний президентом, прем’єр-міністром, міністром фінансів та головою Нацбанку нашої держави.

На тому ж сайті опубліковані матеріали місії МВФ з оцінками кредитно-грошової політики, рівня корупції в Україні, а також з рекомендаціями проведення реформ у різних галузях. Ці рекомендації були відомі ще до офіційного опублікування. Додалися хіба що порогові дати і деякі деталі. Але саме ці деталі та дати дають привід для роздумів.

Найжорсткіші терміни з усіх напрямків установлені для земельної реформи. І цьому є пояснення. Граничний термін прийняття закону про обіг земель уже був узгоджений з МВФ. Але Верховна Рада до кінця вересня 2016 року цей закон не прийняла. Більше того, парламент продовжив мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. А в пресі донині тривають спекуляції на тему про те, що готується масштабна «зрада», в результаті якої народна земля опиниться в руках олігархів.

За крок від прірви

Якщо небіжчика не ховати, а просто замкнути в одній з кімнат, в квартирі не можна буде жити. Запах не дозволить. Так і сталося після укладення угоди «Мінськ-2» в лютому 2015 року. З тією різницею, що двері в Україну з окупованої частини Донбасу залишили широко відчиненими.

Як Путін готував похорон «Мінська»

Угоди з 13 пунктів «Мінська-2» були мертві з першої хвилини підписання. Оживити їх, виконати в майбутньому хоча б один пункт в повному обсязі не могла і не хотіла жодна зі сторін. А Росія навіть не визнавала себе стороною конфлікту. У чому ж полягав інтерес, заради чого Тристороння контактна група працювала тоді ніч безперервно, а лідери чотирьох держав вели важкі переговори?

Що було на думці у президента Франції і канцлера ФРН — одному Богові відомо. Але за підсумками подій двох наступних років можна з упевненістю сказати, чого домагався президент Росії Володимир Путін і чого хотів президент України Петро Порошенко.

Обидва збиралися виграти час для прийняття важливих рішень, а мертвий документ потрібен був для того, щоб морочити голову всім на світі, а насамперед — один одному. Тепер очевидно, що Путін використовував дворічний таймаут краще. Поки «мінський» труп розкладався, поки сморід гібридної війни отруював життя в Україні, кремлівські стратеги встигли розробити кілька сценаріїв і вибрати той, що швидше міг нагнути непокірних сусідів.

Скальпель без наркозу

Після того, як терористи взяли під «зовнішнє управління» більше сорока підприємств української юрисдикції,  що працюють в ОРДЛО, в засобах масової інформації з’явилося безліч версій того, що відбувається всередині і нав-коло «народних республік».

Бізнес вигоди не упустить

Більшість версій зосереджена на зв’язку умовної націона-лізації з транспортною блокадою, яку другий місяць здійснюють українські активісти і ветерани АТО.

Але зв’язок цей не очевидний. До зміни юрисдикції під-приємств «ДНР/ЛНР» готувалися більше року, приймали для цього безліч рішень і проводили ці рішення через свої «законодавчі органи». Експропріацією або «віджимом» зміну юрисдикції підприємств важко назвати тому, що, судячи з усього, процес був (щоправда, непуб-лічно) погоджений з власниками. Які в результаті запровадження «зовнішнього управління», щонайменше, не втратять своєї частини прибутку.

Йдеться, передусім, про власника №1 — Ріната Ахметова, під чиїм управлінням перебували не лише шахти, заводи та фабрики на окупованих територіях, а й  надсучасний стадіон «Донбас-Арена», «Укртелеком» та низка інших активів. З кожним роком війни на окупованих територіях працювати ставало дедалі важче, підприємства ставали збитковими, а від проблемних підприємств будь-яка корпорація прагне позбутися. Особливо під час кризи, коли проблем дедалі більшає.

Певна річ, під час прийняття рішень менеджерами в СКМ або «Метінвесті» свічку ніхто не тримав, але через відсутність гучних протестів з їхнього боку можна зробити висновок про те, що «націоналі-зація» піде олігархові на користь. Або принесе Ахметову вигоду. По-перше, не доведеться платити податки в український бюджет, а по-друге, від Курченка, якому відійдуть працюючі підприємства, можливо, вдасться отримати відступні.

«Це агонія бойовиків»

Генерал-майор, який пройшов Іловайськ і Савур-Могилу, розповідає, яку тактику застосовують українські війська в Авдіівці і що відбуватиметься далі на сході країни

Генерал-майор Ігор Гордійчук (позивний «Сумрак») у серпні 2014 року малими силами два тижні утримував славнозвісну Савур-Могилу в умовах повного оточення та під масованим артилерійським вогнем. Тоді він отримав дуже важкі поранення. Ніхто не думав, що виживе. Навіть бойовики не добили, покинули помирати у полі. Та він вижив, повернувся до служби — начальником київського Військового ліцею імені Івана Богуна. Окрім АТО, за його плечима — служба в Афганістані та Коледж сухопутних військ збройних сил США.

На тлі загострення в Авдіївці журналіст видання «Новое время» розпитала Ігоря Гордійчука, зокрема про те, що саме і чому відбувається нині на сході, чи контролюють ситуацію воїни і командування та як взагалі слід вирішити конфлікт з точки зору військового.

— На ваш погляд, чому нині обстрілюють Авдіївку? Чому активізувався агресор? Що нам робити?

— Це їхня агонія. Дай Боже, щоб остання передсмертна агонія.

З нашого боку має бути комплексний підхід. Важливий політико-дипломатичний, економічний, правовий та інформаційний тиск. Є Мінські домовленості. Сподіваюся, будуть посилені санкції. Треба тримати оборону. Адже, звісно, є військова складова — те, що ми, військові, повинні робити. Від цього нікуди не подінешся. Потрібно триматися, триматися і ще раз триматися.

— Можемо триматися?

— Звісно. Адже вже час усім зрозуміти, що наша армія зараз зовсім інша. Те, що було в 2014-у, коли їм у Криму легко все вдалося, зовсім не те, що ми маємо сьогодні. Навіть якщо вони на метр-два просунуться, наша реакція буде цілком адекватною й однозначно буде на нашу користь. Просто має бути співвідношення ціни та якості. Щоб ми не зазнавали втрат. Ми, на відміну від імперії зла, втрачаємо найкращих наших синів.

І ракети наші, і територія

Пригадалася армійська мудрість, що війна — дурниця, а головне — маневри. Якби на війні з Росією людей не вбивали, снарядами не руйнували житло і заводи, а терористи в підвалах «народних республік» не катували заручників, стара армійська мудрість була б доречною. Але зараз — ні.

Вихід із глухої оборони

Наприкінці листопада — початку грудня прояснилися дві обставини. Перша — що глухою обороною в зоні АТО можна тільки погіршити і так нелегке воєнне становище. Друга — що на дипломатичному фронті така ж оборона різко послаблює позиції України і треба терміново шукати вихід.

Вистачить, щоб купити більшу частину країни

Західні ЗМІ про багатства українських посадовців

Фантастичні результати електронного декларування статків українських чиновників та політиків не залишилися поза увагою за кордоном. ЗМІ провідних країн Європи та США розповідали своїм аудиторіям про казкові багатства нашої політичної еліти, найчастіше приправляючи це фактажем, який змальовує бідність в Україні.

Популярними ілюстраціями були світлини президента Порошенка та прем’єра Гройсмана, а також зображення штабелів доларів, коштовних годинників та прикрас.

В Україні чимало уваги приділялося «жартам» міністрів і депутатів та їхнім несподі-ваним активам на кшталт мощів святих, які задекларував Андрій Лозовий. А от західні ЗМІ це не зацікавило. Головна тема публікацій — незліченні багатства політиків. Хоча є і винятки — американське «Радіо свобода» написало про храм у власності депутата Матвієнка, а в Нідерландах звернули увагу на антикваріат Мосійчука часів нацизму.

«Європейська правда» (http://www.eurointegration.com.ua) підготувала огляд того, як висвітлювалася тема е-декларування в різних країнах.

Мабуть, найбільшу увагу до електронного декларування продемонстрували британські медіа. Це показово, адже Британія — особливо важлива для українських владних мільйонерів: туди нерідко спрямовуються капітали з України, там часто вчаться діти наших багатіїв, у тому числі Президента Петра Порошенка.

«Україна приголомшена величезними грошовими резервами політичної еліти, про які дізнається громадськість» — так називається стаття в британському виданні The Guardian. «Однією з ключових вимог Майдану 2014 року було припинення нестримної корупції, що охопила країну. Коли протестувальники дісталися резиденції Януковича, вони знайшли там позолочені ключки для гольфу, дитячий зоопарк і точну копію іспанського галеона, пришвартованого на штучному озері, — проводить аналогії видання. — Нинішній Президент Петро Порошенко є мільярдером та олігархом, але він обіцяв нову, більш прозору політику. Критики кажуть, що зусилля з проведення реформ у глухому куті та що всупереч вражаючій риториці уряд робить дуже мало для трансформації фундаментальної природи українського бізнесу та політики».

Газета зазначає, що інформація з електронних декларацій викликала обурення в небагатому українському суспільстві. «Ключовим індикатором того, чи служить декларування боротьбі з корупцією, стане те, що зробить влада країни для розслідування інформації з декларацій», — підсумовує The Guardian.

Британська BBC заголовком своєї статті підкреслює «готівковий» аспект електронного декларування: «Величезні купи го-тівки українських посадовців продемонстровані суспільству під натиском реформ». Стаття починається з інформації про прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який задекларував $1,8 млн готівки та солідний перелік активів. «Він був державним службовцем в Україні впродовж останніх 14 років», — підкреслює BBC.

Українські «злидарі»: світ шокований

Поки українці спостерігають за «загадковими» проблемами з роботою системи електронного декларування та з гіркотою намагаються висміювати (бо ж здогадувалися, як «злиденно» живуть наші посадовці від найвищого до найнижчого рівнів) уже оприлюднені відомості про маєтки і квартири, машини і яхти, годинники і сумочки, сукні і шуби, антикварні колекції та мільйонні готівкові заощадження наших чиновників, світ, схоже, ввійшов у ступор: звідки у державі, яка живе за рахунок міжнародних позичок, населення якої опустилося до рівня найбідніших країн планети, могла постати така каста супер багатих людей?

І реакція не забарилася. Щоправда, вона знову вдарить по нас з вами, по тих, хто не має ні маєтків, ні статків і дітям-онукам яких доведеться ті світові позички віддавати впродовж наступних десятиліть, якщо й не століть.

Гнівного листа Петру Порошенку цього тижня надіслали посли країн «Великої сімки», застерігши президента від небезпечних законодавчих ініціатив, які можуть підірвати всі попередні зусилля країни у боротьбі з корупцією, зокрема щодо послаблення системи електронного декларування.

Ще один «дзвіночок» надійшов із Брюсселя. На засіданні послів Євросоюзу, що відбулося у четвер, Франція та Бельгія висловили сумнів у правдивості боротьби з корупцією в Україні, а відтак, мовляв, Київ несповна виконав критерії для за-провадження безвізового режиму з ЄС. І цей процес вкотре можуть призупинити.

Як повідомляє «Українська правда», посилаючись на директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка, Франція та Бельгія порушували питання про «несправжність» антикорупційної політики Києва та спроби дати задній хід реформам. За словами експерта, щодо Грузії (яка також очікує рішення про «безвіз» для своїх громадян) таких зауважень не було.

Тим часом найбагатші українці бідкаються: зубожіють на очах. Учора журнал «Новое время» опублікував список ТОП-100 найзаможніших наших співвітчизників. Перша десятка цього рейтингу, укладеного журналістами «НВ» спільно з інвестиційною компанією Dragon Capital, виглядає так.

Від ультиматумів до провокацій

5 жовтня українське питання обговорювали на трьох рівнях одночасно. У Мінську засідала Тристороння контактна група з урегулювання ситуації на Донбасі. У Москві заступник держсекретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд зустрічалася з помічниками президента Росії Юрієм Ушаковим і Владиславом Сурковим. А сам держсекретар США Джон Керрі спілкувався по телефону з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим.

Нулі на всіх рівнях

Про зміст бесіди Лаврова і Керрі невідомо нічого конкретного. Українського питання держ-секретар США торкнувся, скоріш за все, щоб знайти привід для розмови, вийти з тупикової ситуації після демонстративної відмови американської сторони від контактів з Росією щодо Сирії. Російський же міністр закордонних справ тепер по руках і ногах зв’язаний так званим «ультиматумом Путіна», викладеним у законопроекті про збройний плутоній.

Згідно з ультиматумом, зодягнутим у форму закону, Сергій Лавров змушений обговорювати спірні питання — одночасно Сирію, Україну, санкції, контрсанкції, військові і цивільні проблеми, що виникли через «недружню» політику США стосовно Росії. Будь-яка з проблем у такому контексті розв’язки не має. Ситуація в Україні — не виняток.

Помічники президента Путіна теж працюють в політичному мейнстримі. Але, спілкуючись з Вікторією Нуланд щодо подій в Україні, вони здатні вирішувати здійснимі завдання. На зразок відведення військ та озброєнь від лінії поділу сторін у трьох зонах АТО на Донбасі. І не обумовлювати при цьому, що Росія не є стороною конфлікту. Переговори Нуланд з Сурковим та Ушаковим могли б дати позитивні результати. Але вони ведуться за спиною України, як правило, не відповідають очікуванням нашої країни або потребують значного коригування.

Ринок землі в Україні: можливі моделі та їх наслідки

В Україні вкотре наближається календарний дедлайн для вирішення питання продовження чи скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Тради-ційне для цього періоду пожвавлення політичної дискусії нинішнього року багаторазово посилене планованим на найближчий час внесенням законопроекту про обіг сільгоспземель, що робить теоретично можливим запуск ринку землі в Україні.

На жаль, при визначенні найкращої моделі реалізації земельної реформи народні депутати орієнтуються на власного виборця, а не на учасників земельних відносин — власників паїв, великих аграрних формувань, невеликих агровиробників (умовно — фермерів) і державу в особі органів місцевого самоврядування. Зараз вихідні позиції цих стейкхолдерів (зацікавлених сторін) не рівні, а земельна галузь працює за часто неформальними правилами, які складно назвати цивілізованими.

У результаті 15-річної дії мораторію основна форма земельних відносин в Україні — це орендні договори з пайовиками, яких укладено 4,7 млн на загальну площу 16,6 млн га, тобто більш як на половину всіх земель приватної форми власності. Також діють близько 56 тис. договорів оренди державних сільгосп-земель на загальну площу близько 2,5 млн га, що становить чверть усього державного земельного банку. Ринок оренди характеризується локальними монополіями, бо навіть якщо на території умовних сільради/району землю обробляють кілька орендарів, то їхні цінові пропозиції, як правило, ідентичні. Конкуренція має циклічний формат і шпилясто посилюється в момент переукладання договорів, але більшу частину часу ринок оренди — це ринок покупця, а не продавця.

Ситуація ускладнилася після прийняття у квітні 2015 року закону, яким було дозволено передавати землі особистих селянських господарств в оренду агрохолдингам, встановлений мінімальний строк оренди в сім років і скасовані еколого-економічні обґрунтування сівозмін. Похідна від цих новацій — лендлордизація й перенасичення сівозміни олійними культурами, питома вага яких у структурі посівів у деяких областях доходить до 40%. У масштабах країни посіви соняшника вже майже зрівнялися з площами під пшеницею і складають 6 млн га, що на 900 тис. га більше, ніж роком раніше.

Нью-Йорк - Мінськ - Київ

Нинішній політичний тиждень був, можна сказати, перенасичений подіями. Але під жодною з них не можна підвести риску, назвати кінцевий або проміжний результат. В оцінках доведеться обмежитися думками і припущеннями.

Полум’яні промови на Іст-Рівер

Найбільшою подією в зовнішній політиці України був, очевидно, чотириденний візит президента нашої країни до Сполучених Штатів Америки на 71-у сесію Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Три великих виступи Петра Порошенка — на секторальному засіданні з проблем міграції, в Раді безпеки ООН (в якості керівника держави-голови) та на пленарному засіданні Генеральної асамблеї — були добре підготовленими і добре аргументованими.

Але вони не потрясли світ. З тим, що один із постійних членів Ради безпеки, країна-засновник, вдруге за останні роки грубо порушила Статут Організації Об’єднаних Націй, чудово обі-знані політики у великих, малих і в крихітних країнах світу. І що? Фактично окуповані території Грузії та анексований український Крим залишаються під владою загарбників. А частина українського Донбасу перетворилася в анклав, де за підтримки російських кураторів орудують банди терористів.

Після параду

Парад у День Незалежності України пройшов успішно. Основне завдання — показати світові, що у нашої країни є армія, оснащена грізною зброєю, — виконане. Президент України у своєму виступі на параді не залишив і тіні сумніву: країна буде чинити опір російській агресії, а головний наш гарант не Будапештський меморандум, а Збройні Сили України.

Бої на дипломатичному фронті

У парадній промові Петро Порошенко з-поміж іншого згадав про подію, яка мала б відбутися відразу після параду. Це щорічна нарада послів і керівників дипломатичних місій України, яку проводить Міністерство закордонних справ. «Бійцям дипломатичного фронту» належить донести до громадськості та лідерів зарубіжних держав «сигнал, що Україна здатна сама себе захищати, але потребує подальшої підтримки».

Останнім часом такий сигнал постійно глушить російська пропаганда, а розсіяні по світу агенти впливу Кремля розповідають про те, що українська армія не протримається і тижня після масштабного вторгнення ро-сійських військ в Україну. І пропонують західним лідерам «ви-гідну» угоду — відновлення повноцінної співпраці з Росією у всьому світі з усіх питань за відмову від підтримки нашої країни в боротьбі з агресором.

Саміт НАТО у Варшаві: зміна стратегії

Закінчення. Початок у номері за 14 липня.

Засідання ради «Росія—НАТО»

13 липня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося засідання ради «Росія—НАТО» — структури, створеної у травні 2002 року для обміну думками та розвитку співпраці між РФ і державами-членами Альянсу. Робота в рамках цього формату перервалася з ініціативи НАТО у зв’язку із загостренням ситуації в Україні у 2014-у. Перше після майже дворічної перерви засідання ради пройшло в кінці нинішнього квітня.

Проводячи засідання цієї ради відразу після саміту Північноатлантичного альянсу у Варшаві, Захід прагне реалізувати «подвійну стратегію» щодо РФ: з одного боку — демонстрація військової сили з метою стримування агресивних рефлексів Кремля, з іншого — готовність до діалогу задля мінімізації переходу відносин між Альянсом та Росією у відкриту конфронтацію. Головна проблема, яка зараз стоїть перед НАТО, — дотримання балансу між стримуванням та діалогом.

Саміт НАТО у Варшаві: зміна стратегії

8—9 липня у Варшаві проходив 27-й саміт НАТО за участю 18 глав держав, 21 глави урядів, 41 міністра закордонних справ і 39 міністрів оборони із 28 країн-членів Альянсу, а також 26 країн-партнерів. Було зареєстровано понад 2,1 тисячі учасників із 65 національних делегацій та міжнародних організацій.

Саміт НАТО у Варшаві набув особливої актуальності в умовах загострення проблем у Європейському Союзі в результаті майбутнього виходу з нього Великої Британії, а також на тлі агресії РФ проти України і спроб Кремля провести ревізію сталого світопорядку в Європі та інших частинах планети. До цього слід додати крайнє загострення нестабільності й екстремізму в Північній Африці та на Близькому Сході, а також виникнення внаслідок цього міграційної кризи у Європі.

Суддівська арифметика

У четвер, 2 червня, Верховна Рада ухвалила закон №3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». За необхідних 300 голосів новації у суддівську систему підтримали аж 335 народних депутатів. Нечуваний результат як для нинішнього складу ВР. Для заохочення парламентарів у будинок під куполом прийшли і президент Петро Порошенко, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, і навіть екс-прем’єр Арсеній Яценюк.

За фракціями голоси поділилися так: «Блок Петра Порошенка»: за — 138, проти — 0, утрималися — 2, відсутні — 2; «Народний фронт»: за — 80, відсутній — 1; «Опозиційний блок»: за — 38, проти — 1, не голосували — 2, відсутні — 3; поза-фракційні: за — 25, проти — 5, утри-малися — 3, не голосували — 1, відсутні — 7; «Самопоміч»: за — 0, проти — 0, утрималися — 20, відсутні — 6; «Відродження»: за — 22, проти — 0, не голосували — 1; Радикальна партія Олега Ляшка: за — 1, проти — 1, утрималися — 14, не голосували — 5; «Воля народу»: за — 18, відсутні — 1; ВО «Батьківщина»: за — 13, проти — 0, утрималися — 1, відсутні — 5.

Основа нашої надії

Сьогоднішня дітвора повинна бути основою нашої надії на справді краще майбутнє

Нещодавно були опубліковані мої роздуми «Відповідальність перед Богом». Підставою для такої теми слугували слова із вступу до Конституції України «усвідомлюючи відповідальність перед Богом…». Ці слова стосуються всіх громадян нашої держави, незважаючи на будь-які відмінності.

Цього разу хочу поміркувати над дещо іншою за своєю суттю відповідальністю — перед дітьми. Діти — важливі члени нашого суспільства, замислитися про відповідальність перед якими спонукає нас подвійна річ. По-перше, діти не залишаються дітьми на дуже довгий час, бо процес формування майбутнього громадянина триває приблизно до два-дцяти п’яти років. А, по-друге, від їх виховання залежить майбутнє нашого суспільства — держави.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua