Під сімейним патронатом

Інтернати та сиротинці — це ганьба для кожного суспільства. У Європі та в США вже давно забули про них. У країнах Сходу подібних закладів, по суті, ніколи й не було, бо там сироту чи дітей, які залишилися без батьків-ської турботи, неодмінно забирали до сімейного кола родичі. Україна ж і дотепер виділяє шалені гроші на утримання десятків казенних установ, звідки діти виходять не адаптованими до життя, беззахисними перед ним.

І це при тому, що наша держава приєдналася до числа країн, які затвердили національні стратегії деінституалізації (процесу реформування системи догляду за дітьми, заснованому на принципі найкращих інтересів дитини, визнанні пріоритету сімейного виховання та шкоди таких форм догляду, як дитячі будинки й інтернати). Однак її виконання не можливе шляхом простого закриття інтернатних закладів, а вимагає створення якісних альтернатив — послуг на рівні громади для підтримки вразливих сімей з дітьми, однією з яких є патронат над дитиною.

За приховування — штраф

Дискусії, тренінги, бесіди з правоохоронцями, шкільні години, батьківські збори… У закладах освіти Одещини триває місячник «Зупинимо булінг разом!».

Булінг став соціальним лихом, яке часто призводить до тяжких наслідків. Вирішальна роль у боротьбі з ним в освітній сфері належить учителям. Але успішно впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва шкіл, батьків, представників місцевих органів влади і громадських організацій.

У декреті — татусь

Упродовж багатьох століть пропагувалося, що догляд за дитиною — винятково прерогатива матері. Мовляв, чоловік не зможе подбати про немовля так, як це зробить жінка. Та часи змінюються, і колишні стереотипи, що чоловік — то єдиний годувальник сім’ї, потроху залишаються в минулому.

Тато в декреті — тепер не таке рідкісне й шокуюче явище, як ще десяток років тому. У світі стає дедалі популярнішим серед чоловіків іти у відпустку з догляду за дитиною. Як це відбувається за кордоном і як в Україні — нижче.

Смертельне селфі

У гонитві за вдалим кадром за останні сім років у світі загинули 259 осіб. Це інформація індійських вчених, яка опублікована на сайті Національної бібліотеки медичних досліджень США.

Втім, у цю сумну статистику потрапили лише ті, про кого повідомляли в ЗМІ. Найбільше таких екстремалів загинуло в Індії, Росії, Сполучених Штатах і Пакистані. Бажаючи зробити захоплюючий кадр, люди зривалися з висоти, потрапляли під потяг, були збиті громадським транспортом. Восьмеро позбулися життя, намагаючись зробити фото з небезпечними тваринами.

Усиновлення — це любов назавжди!

В останній день вересня, означений ушануванням пам’яті святих християнських великомучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії, в Україні відзначається День усиновлення. Він запроваджений указом президента від 27 листопада 2008 року, в якому наголошується на «суспільній значущості усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім’ї».

Усиновлення — надзвичайно відповідальний крок, з усіма правами та обов’язками як з боку дорослих, так і з боку самої дитини. Традиційно вважається, що це лише вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення. Однак, це і вирішення проблем дорослих, котрі хочуть мати повноцінну родину, виховати дитину, народжену не ними, але яка потребує саме їхньої любові та піклування.

Чи назріває новий Майдан?

Недавно на прес-конференції в інформаційній агенції УНІАН соціологи Центру соціальних і трудових досліджень представили результати моніторингу протестів, репресій та поступок за серпень 2014 року, який здійснюється за підтримки міжнародного фонду «Відродження» та Національного фонду підтримки демократії.

За висновками фахівців, останній місяць літа вирізнявся дуже високою протестною активністю в Україні, яка, однак, мала переважно характер патріотичної мобілізації. Ця мобілізація цілком безпечна для влади, адже відсуває на другий план конкретні вимоги Майдану (щодо люстрації, боротьби з корупцією і захисту громадянських свобод), та й соціально-економічні проблеми, що загострюються політикою уряду. Це ще не означає, що соціальні питання та питання конкретних по-літичних реформ не можуть бути поставлені на порядок денний у близькому майбутньому масовою протестною хвилею, але це навряд чи може статися, поки не спаде патріотична мобілізація й увага не перемикнеться із зовнішнього ворога на внутрішні українські проблеми. Водночас фіксується надзвичайно високий рівень радикальних протестів, а рівень репресій перевищує домайданівські показники за правління Януковича (навіть якщо не враховувати бойові дії на Донбасі).

Крутись, жінко, біля печі?

Коли отримала від організаторів запрошення взяти участь у засіданні «круглого столу» на тему «Гендерна політика в суспільно-політичному житті України: сучасні механізми реалізації», то чомусь подумала: а чи до цього нині людям і що нового там почую? Не до балаканини. Нині для більшості з нас найважливішим у повсякденному житті є добробут і спокій у родині та в державі, заробіток, робота, якої треба триматися, або ж пошук самої роботи, щоб годувала сім’ю, виховання дітей та онуків.

Попри легкий скептицизм, яким переймалася, почула на тій зустрічі небайдужих багато чого нового й вагомого, яке згодиться і для особистісного росту, і для роботи. Не зайвими стануть отримані знання та участь у дискусіях і для 30 моїх колежанок, які представляли жіночий актив області.

Роми Одещини – майже незнайомі земляки

Погодьтеся, що упереджене ставлення до конкретної людини, найперше, принижує того, хто собі це дозволяє. І вже зовсім моральний занепад, коли громада виявляє негативне ставлення до якоїсь певної групи людей, до національної меншини. Як сказав один мудрий чоловік: життя занадто коротке, щоб витрачати його на ненависть.

Незаслужено потерпають від упередженого ставлення до себе роми — народ із тисячолітніми культурними традиціями та самобутнім укладом життя.

«Свободу тримати зубами і не боятися»

Письменник-сатирик Михайло Жванецький звернувся до українців з приводу подій у Києві і порадив «свободу тримати зубами і не боятися». Це звернення поширюється у соціальних мережах, повідомляє ZN.ua.

«І так тонко складається ситуація, що при громадянській війні ми знову будемо бити один одного: тобто безпайковий — безпайкового, низькооплачуваний — безквартирного, хворий — хворого. Адже всі ми і ви розумієте, що до них не дійде, і дачу їхню не знайдеш. І знову справа закінчиться масонами, завмагами, вірменами і світовою втомою, яка і дозволить усім вождям — від районних до столичних — знову зайняти своє місце. Що вони негайно зроблять із криком: «Дорогу пролетаріату! Народ вимагає! Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому на голову!». А ми з вами розчистимо їм шлях своєю кров’ю. Такі ми козли, які не вміють жити ані при диктатурі, ані при демократії.

Портрет Вождя

Напередодні Старого Нового року в ЗМІ з’явилася справді приголомшлива інформація: 15 дітей iз Тернопільщини два місяці вишивали портрет Президента Віктора Януковича. Ці діти з міста Скалата прийшли в Тернопільську облдержад­міністрацію, щоб разом зі своїми наставниками засівати в кабінетах чиновників, привітати голову адміністрації Валентина Хоптяна та передати йому великий вишитий портрет Януковича. «Ми хочемо, щоб Валентин Хоптян, як і обіцяв, передав цю картину Віктору Януковичу. Вишити ми його на знак вдячності Президенту», — процитувало Тернопільське інформаційне бюро слова дітей.

Не знаю, як кому, але мені у пам’яті відразу ж виринули рядки з виданої на початку 1950-х книжечки «Дарунки Вождю»:

Де від залпів обрії туманні,
Де горить напалму хижий лет,
П’ять жінок у місті у Пхеньяні
Вишивали Сталіна портрет.

Корупційний шашіль

Організація Transparency International, яка стежить за рівнем корумпованості у світі, оприлюднила свій щорічний рейтинг — Індекс сприйняття корупції в 2013 році, повідомив «Голос Америки».

У цьогорічному рейтингу Україна посіла 144-е місце — поряд з Нігерією, Папуа-Новою Гвінеєю, Іраном, Камеруном і Центрально-Африканською Республікою, набравши на три бали менше, ніж торік. І, як зазначають автори дослідження, у 2014-у Україна ризикує скотитися ще нижче. Основні причини — корумпований протекціонізм і злиття політичних та бізнес-інтересів.

Коли комп’ютер приходить у село...

Нещодавно журналісти кількох обласних ЗМІ — газет «Чорноморські новини», «Порто-франко», «Багатонаціональна Одещина», порталу «Одеський оглядач» та облдержтелерадіокомпанії (для інших, вочевидь, тема розвитку глибинки не є пріоритетною) вирушили у прес-тур до Ізмаїльського, Татарбунарського і Саратського районів. Там ми знайомилися з сільськими бібліотеками, що беруть участь у програмі «Бібліоміст». Упродовж дня нам презентували нові ексклюзивні послуги, які змінили на краще життя читачів бібліотек с. Утконосівка Ізмаїльської ЦБС, с. Зоря Саратської ЦБС, Ізмаїльської центральної районної бібліотеки та Лиманської сільської бібліотеки Татарбунарської ЦБС.

Що таке жити в селі — більшість наших читачів якщо і не знають, то здогадуються точно. А от що таке жити в сучасному комп’ютеризованому селі — знають одиниці. На початок 2013 року в Одеській області програма «Бібліоміст», яка модернізує українські публічні бібліотеки, обладнала комп’ютерною технікою з безкоштовним доступом до Інтернету 56 книгозбірень. За результатами двох останніх раундів конкурсу ще 15 бібліотек регіону отримають сучасну техніку, аби краще задовольняти потреби своїх читачів. Села, в яких побували журналісти в рамках прес-туру, комп’ютери отримали вже давно і тепер охоче демонстрували гостям переваги ІТ-технологій.

«Ми пам’ятаємо про їхній подвиг...»

Щороку 26 квітня людство згадує трагічні події 1986-го — вибух на Чорнобильській атомній електростанції. За два роки у ліквідації наслідків катастрофи взяли участь 600 тисяч осіб. Третина ліквідаторів одержала підвищені дози опромінення. Героїчна загибель у боротьбі з ядерною стихією, передчасна смерть від важких хвороб — їхній жертовний внесок на вівтар перемоги.

Першими в нерівний бій із розбурханим атомом кинулися пожежники. Із 3 жовтня по 11 листопада 1986 року в Чорнобилі перебував одеський зведений загін. 350 наших земляків брали участь у ліквідації наслідків катастрофи світового масштабу.

Сухоти лікуватимуть і примусово

Хворі на заразні форми туберкульозу госпіталізовуватимуть примусово. Але винятково за рішенням суду.

Як повідомляє прес-служба МОЗ України, такий порядок визначено урядовим розпорядженням, розробленим з метою приведення існуючих нормативно-правових актів до нової редакції закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».

Ідентичність та могутність. Що буде після Партії регіонів?

Що показали вибори-2012? Більшість аналітиків зосередилися на процесах тактичного рівня. Але саме довгострокові наслідки значно цікавіші.

Дві України

Карта голосування у 2012-у повторює голосування у 2004 році. Поділ має чіткі, сталі кордони і не збігається з традиційним поділом України. Слобожанщина поділилася так, що в Харківській області «регіонали» вдвічі переважають «Батьківщину» — 40% проти 16%, а в Сумській «Батьківщина» вдвічі переважає «Регіони» — 38% проти 21%.

Це не поділ на «Схід» і «Захід», «... як Дніпро її розполовинив».

Одещина, що на кордоні з Євросоюзом, голосує за «Регіони», а Суми та Чернігів, межуючи з Росією, голосують за помаранчевих.

Поділ зумовлений геополітичними особливостями України. Україна поділена на «Ліс» і «Степ».

Власне, поділеність не такий уже й унікальний випадок у світі. І не означає неможливість здобуття могутності та процвітання. Нинішній світовий гегемон — США — якраз і є прикладом такої поділеної країни. Громадянська війна в США, що по­ділила країну на Північ і Південь, не закінчилася у 1865-у. Вона продовжилася як протистояння демократичної та республіканської партій...

Піррова перемога президента

Віктор Янукович отримав на виборах бажаний результат: у новому парламенті його партія разом із сателітами матиме більшість «із запасом». Однак опитані Deutsche Welle експерти називають цю перемогу «пірровою».

Новий  виборчий  закон:
голосів менше, мандатів — більше

Вибори відбулися у точній відповідності до сценарію Адміністрації президента: зручний закон про вибори, ухвалений торік з ініціативи Віктора Януковича і його команди, перетворив поразку партії влади на її перемогу. Партія регіонів, втративши порівняно з виборами 2007-го

Почуймо тих, хто не чує

Дефіцит робочих місць, труднощі в користуванні громадським транспортом та абсолютна відсутність сурдоперекладачів (особа, яка володіє мовою жестів і здійснює переклад мовою жестів з якої-небудь національної мови або навпаки. Внаслідок того, що в різних країнах застосовуються різні мови жестів, сурдоперекладач, котрий здобув освіту в одній країні, далеко не завжди виявляється профпридатним в іншій, навіть якщо в ній і поширена та ж мова) у магазинах, аптеках та інших установах міста. З купою таких проблем щодня стикаються люди з вадами слуху.

Що потрібно зробити, щоб спростити життя цієї категорії громадян, фахівці і чиновники обговорювали в на «круглому столі», приуроченому до Міжнародного дня глухих, який відзначався в останній день вересня.

Статистика пригнічує: кожен дев’ятий житель планети в результаті травми, хвороби або вроджених вад погано чує. Лише в Одесі проживає понад півтори тисячі людей з порушеннями слуху, в області — 2800. Більшість з них потребують соціалізації. Створити сприятливі умови для адаптації інвалідів повинні профільні програми.

Звитяга за Україну – Конотоп

Після загальнонаціонального відзначення 350-ліття Конотопської битви три роки тому наступні річниці славної перемоги українського війська не відзначалися. Хіба на місцевому рівні, винятково силами патріотичної громадськості. І ніяких тут ні пояснень, ані виправдань, все й так зрозуміло. Згадки про давню і на той час визначну перемогу, дата, яка мала би святкуватися на державному рівні, як це у світі заведено, нині, як мовиться, ні до чого. Втім, як і більшість визначних дат української історії — не тієї, що завжди була сфальшована, а справжньої, правдивої.

Але визріває, хоч і дуже повільно, громадянське суспільство. І вже громадські організації нагадують громадянам про ту чи іншу дату, ту чи іншу перемогу, яких було в нашій історії достатньо, але ми, на жаль, про все це не знали.

Цьогоріч у дні, коли притомні українці згадували про 353-ю річницю Конотопської битви, в Одесі, у приміщенні крайової організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, відбулося присвячене цій даті засідання «круглого столу» «Звитяги за Україну: історія і сьогодення». Зібралися інтелектуали, фахові історики, науковці, громадські діячі та представники козацтва. У цих нотатках використано майже до-слівно виступи учасників «круглого столу», котрі говорили не так про перипетії історичної битви, добре описані в літературі, як про висліди і значення її у подальшій історії.

Дворічна боротьба

за  законно  зароблене, або  День  перемоги  найманих  працівників  після  довгої  війни  за  свої  права

Травень в Україні багатий на протести, які вирують довкола двох свят — Дня міжнародної солідарності трудящих та Дня Перемоги. У свідомості багатьох українців ці свята вкриває чималий шар ідеологічного накипу, утвореного на вогні політичних пристрастей — таких вигідних для політичних гравців і таких далеких від повсякденної реальності.

Марші за права робітників з портретами «вождів» і на чолі з «лівими» народними обранцями, які далеко відійшли від народу, особливо від представників найманої праці. Права опозиція, що користується будь-якою нагодою заявити про себе, зокрема й за допомогою чужих для себе першотравневих гасел. Альтернативні марші незалежних профспілок та активістів нових лівих організацій, які намагаються бути почутими на фоні цієї дикої какофонії політиканів. До таких картин звикли громадяни на Першотравень.

Судові заборони на проведення акцій, зіткнення між «свободівцями» та їхніми ідеологічними опонентами, сутички з міліцією, піднімання та спалення прапорів — до таких картин звикли громадяни на 9 травня.

Безповоротна статистика

Щорічно Україна втрачає понад 700 тисяч своїх громадян, третина з них — люди працездатного віку. ТСН.ua з’ясовувала причини, чому кожен десятий українець не доживає до 35 років.

На рівні Гвінеї та Конго

Торік населення нашої країни скоротилося на 162 тисячі осіб, а всього за роки незалежності нас стало менше на 6 мільйонів. На 1 січня 2012-го чисельність населення України становила 45,6 мільйона осіб.

Згідно з даними Держстату, в той час як рівень народжуваності в нашій країні становить 11 осіб на 1000, рівень смертності досягає 14,5 (для порівняння: показник смертності в країнах ЄС становить 6,7 на тисячу населення). Причому, це узагальнені дані. В окремих регіо­нах України темпи смертності майже такі ж, які були в роки голодомору. Так, у Дніпропетровській області у 1932 році смертність становила 17 на тисячу людей (у 1931-у — 13,9), а в 2011-у, за даними Держстату, — майже 16 випадків на тисячу осіб.

«За показниками смертності дорослого населення Україна зараз на рівні слаборозвинених країн третього світу, зокрема Гвінеї і Конго», — сказала ТСН.ua перший заступник голови Адміністрації президента Ірина Акімова.

Дітки «з пробірки»

Ми вже ніби й звикли до того, що у нас на Одещині смертність вища за народжуваність: у січні — лютому 2012 року органи юстиції зареєстрували народження 7,45 тисячі дітей і видали 8,99 тисячі актів про смерть. Це дані реєстраційної служби головного управління юстиції в Одеській області. Й хоча народжуваність збільшується на 0,2 — 0,4% щороку, говорити про стабільність процесу не доводиться, адже того замало для самовідтворення населення. В області маємо лише два міста — Южне і Теплодар, де народжуваність стабільно перевищує смертність.

Збільшення виплат на дітей особливої погоди не зробили. Хтось не хоче, а хтось і не може мати дітей. Щороку до 50 тисяч подружніх пар в Україні заявляють про потребу штучного запліднення, бо природним способом зачати дітей їм не вдається. А ось реальну допомогу отримують не більше 10 тисяч. Одні ніяк не наважаться на тривалу й складну процедуру, інші — не мають на те грошей.

Чому ти, мамо, одинока?

Кількість одиноких матерів в Україні торік збільшилася на 20 тисяч

«За минулий рік кількість самотніх матерів зросла на 20 тисяч. Справді, збільшення йде, але твердження про те, що за 130 гривень вони не реєструють шлюб, для мене не зрозуміле. Можливо, у когось є припущення про свідоме отримання статусу самотньої матері, але, погодьтеся, що 130 гривень не варті того, щоб не укладати шлюб. Це не зовсім та причина», — зазначив у коментарі «Укрінформу» директор Департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України Віталій Мущинін, додавши, що сьогодні у нас нараховується 570 тисяч одиноких матерів.

Чиновник спростував інформацію про те, що Мінсоцполітики вже підготувало до внесення на засідання уряду законопроект, який нібито покликаний погіршити соціальний захист неповних родин та зменшити розмір державної допомоги на дітей, «прив’язавши» його до фактичного доходу матерів. «Сьогодні такого законопроекту нема, а тим більше, поки не відбудеться його громадське обговорення, цей документ ніхто нікуди вносити не буде», — запевнив Віталій Мущинін, пояснивши, що прем’єр-міністр Микола Азаров уже не раз заявляв, що «будь-які рішення, навіть про внесення законопроектів у Кабінет Міністрів, мають обговорюватися за участю громадських організацій».

Санаторні угіддя: сезон полювання продовжено

Навіть у люті лютневі морози, коли білосніжний візерунчастий лід скував берег Чорного моря, курортна Одеса не стала менш привабливою. У колишні часи в цю холодну, почасти вогку, але спокійну пору сотні людей звідусіль зміцнювали тут здоров’я. Одеса пишалася своїм санаторним раєм. Заради його процвітання низку промислових підприємств навіть планували винести за межі міста. Протягом останніх років, навпаки, робляться спроби витіснити з Одеси самі санаторії.

Частину оздоровниць стерто з карти міста остаточно й безповоротно. Багатьом урізано території. Ділити санаторні землі і нарізати їхні парки під забудову стало звичною справою. Туди, куди не дотяглися руки міської влади, дістали лапи районної.

Нікого за знищення цінних земель не покарано. А тому муніципальна влада, не зважаючи на закон, користуючись різними лазівками й дірами, холоднокровно міняє їхнє цільове призначення. Кримінальні справи, якщо й відкриваються і доходять до суду, перетворюються на пил. Судові провадження за господарськими та адміністративними позовами тривають роками, завдяки Феміді, яка цементує вибудувані злочинні схеми.

Вчасно підставити плече

Давно сказано: друзі пізнаються в біді. «Чорноморка» сповна відчула на собі істинність цих слів. Коли з «милості» нинішньої влади єдина українська обласна газета залишилася без фінансування, серед тисяч наших читачів викристалізувалися ті, хто не залишився стороннім спостерігачем, а відразу простягнув руку допомоги. Нехай скромної, але щирої, а тому й такої дорогоцінної. Бо йде вона від душі, від серця, є результатом справжнього, глибокого, а не показного патріотизму.

Саме нинішня ситуація познайомила мене з жителькою села Усатового Біляївського району Наталією Францівною Вітвицькою (на знімку), яка читає «Чорноморку» відтоді, як навчилася читати. Газета (не лише наша) була і є у її домі завжди. Та жінці цього недостатньо. Прагне, аби мали рідне слово вдома діти, сусіди, друзі. Тож Вітвицькі не лише собі передплачують, а й інших заохочують, і цим допомагають газеті. Втім, моя сьогоднішня розповідь не про це, а саме про неординарну родину.

Куди піти вчитися бабусі?

Невмолима статистика свідчить, що сьогодні в Одесі на тисячу осіб працездатного населення припадає 404 пенсіонери. Наше місто — одне з тих, де найвищий рівень демографічного старіння. При цьому літні люди занепокоєні, перш за все, проблемами виживання, ліками й політикою. За соціологічними дослідженнями, лише 20 відсотків українських пенсіонерів щодня відчувають позитивні емоції. Європейські лікарі, що працюють у нас, відзначають дуже високий рівень клінічної депресії. Та й чому радіти, якщо пенсія маленька, а професійна непотрібність і самотність у родині не додають настрою.

Нещодавно у Територіальному центрі соціальних послуг Приморського району почало свою роботу нове відділення соціально-побутової адаптації, мета якого — допомогти пристосуватися до нових умов літнім людям та інвалідам, які перебувають у складних життєвих обставинах. Відділення, розташоване за адресою вул. Торгова, 43, працює за кількома напрямками.

Ситий голодного не розуміє

Подальше збільшення соціального розриву між бідними й багатими українцями може незабаром призвести до вибухонебезпечних настроїв у суспільстві. Таку думку в коментарі «Укрінформу» висловив керівник центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

«Проблема тотального розриву між багатими й бідними в Україні реально існує, і відчуття соціальної несправедливості в суспільстві наростають. Якщо її не вирішувати, це автоматично означає накопичення «вибухонебезпечного матеріалу», тобто протестних настроїв, які рано чи пізно будуть спрямовані проти влади та персоналій, що ототожнюються з несправедливим багатством», — вважає політолог.

«Розсортовані» ветерани?

Тяжко захворів Степан Володимирович Ляхов, інвалід війни, хороша й порядна людина. Він мешкає на території Суворовського району, однак дільнична лікарка дала скерування на госпіталізацію немолодої людини аж у п’яту міську лікарню, що на Троїцькій. Не в обласну, яка близенько і де все найкраще для хворих та найдосвідченіші медики, навіть не в госпіталь інвалідів війни, на утримання якого щороку виділяються мільйони бюджетних гривень, а в просту лікарню. Там йому виділили ліжко не в палаті для ветеранів Великої Вітчизняної війни, а в звичайній, де лежить багато хворих. У цьому закладі не годують пацієнтів, на все потрібні немалі гроші. Особливо на ліки. Лікування оплачують діти Степана Володимировича.

Так багато, особливо перед святами, наша влада говорить про турботливе ставлення до ветеранів війни, а на ділі — нікому проста людина не потрібна!

І взагалі, складається таке враження, що сьогодні інваліди війни, хоч нас і залишилося небагато, розділені на кілька, даруйте за прямоту, «сортів». Тих, хто має високі ранги та чималі пенсії, — то перший «сорт», що менші — то нижчий і «сорт». Відповідно до цього — й ставлення до людей, а ми всі — вже старі та немічні. Навіть у лікарнях, де з повагою та увагою мусять ставитися до кожного недужого, незалежно від того, що у нього в гаманці, чиниться таке неподобство!

Прошу журналістів вашої газети розібратися у факті кричущої несправедливості, яка торкнулася шанованої людини.

З великою повагою до редакції та її працівників

Аллім КЛЮШНІКОВ,
учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеран Збройних сил України.

м.Одеса.

Звісно, залишити без уваги цього листа, якого автор приніс до редакції, ми не могли. Отже...

Діагноз України від Віталія Портнікова

«Я думаю, що Одеса — це єдине місто в світі, де Український університет може працювати в Єврейському центрі», — розпочав останню у 2011 році лекцію у «Вільному університеті» Українського клубу Одеси відомий журналіст і публіцист Віталій Портніков. Він вирішив поговорити з одеситами про Україну: що з нею відбувалося впродовж останніх років і чого нам можна очікувати в майбутньому.

«Для того, аби зрозуміти, що з нами буде далі, треба повернутися в 1991 рік — у час краху радянської епохи. Я знаю, що для багатьох людей в Радянському Союзі, Україні, цьому залі цей крах став великою несподіванкою. В те, що радянська імперія зникне з політичної карти світу вірила переважна меншість населення країни. Я належав до цієї меншості, був певен у цьому з дитячих років», — сказав він і пояснив причини своєї впевненості. Ці причини крилися, передусім, у вичерпності ресурсів та нездатності країни, яка втратила свій ре­пресивний характер, утримувати, зокрема, прибалтійські республіки, які понад усе прагнули відновити незалежність. Були і суб’єктивні причини, серед яких — право держав, об’єднаних завдяки винятково більшовицькому терору в певне штучне утворення на руїнах російської імперії, стати незалежними. Радянську імперію журналіст назвав хворою, людиноненависницькою і такою, яка не мала права на існування в новітньому часі. Ще одна суб’єктивна причина — державний антисемітизм, який досягнув у Радянському Союзі крайньої точки.

Диктант національної єдності: камінь спотикання — кома?


Написати, надіслати, перевірити — саме за такою схемою щороку в рамках Дня української мови та писемності відбувається Диктант національної єдності.
Його ось уже одинадцятий рік поспіль проводить Національна радіокомпанія України. До акції можуть долучитися усі охочі, незалежно від віку та статусу, а ті, хто знає рідну мову найкраще, ще й отримають цінні призи.

Хто після чорнобильців, або Майбутнє українського протесту

11 грудня протестуючі чорнобильці згорнули наметове містечко в Донецьку. Через три дні внаслідок домовленості з місцевою владою представники чорнобильців Львівщини також припинили протест. Ці події дещо знизили градус напруги в суспільстві.
Позаду довгі тижні голодувань, мітингів, штурмів і репресій. Хоч на якийсь період протестувальникам вдалося домогтися поступок від влади. Але ці поступки здобуті ненадовго. У своїх спробах залатати бю­джетні дірки на користь класу експлуататорів та не втратити «своє» в скрутні часи влада й надалі вдаватиметься до урізання базових соціально-економічних прав у неоліберальному дусі, при цьому нарощуючи сили для репресій проти активістів.

Про толерантність і терпимість, радикалізм і жлобство

6 грудня, з деяким запізненням, представники Одеської обласної державної адміністрації, громадської ради при ОДА, головного управління юстиції в Одеській області та інші вирішили поговорити про значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. Зокрема про те, як проголошення незалежності України вплинуло на консолідацію українського суспільства, сприяло об’єднанню громадян різних національностей, поглядів, регіонів проживання навколо ідеї незалежності нашої країни та зміцнення державності. Говорили і про прояви політичного та соціального радикалізму, ксенофобії, расової, етнічної, релігійної, національної дискримінації та нетерпимості. Оскільки захід відбувався в рамках Всеукраїнського тижня права, порушувалися й питання нормативно-правового забезпечення розвитку суспільства.
«По суті, право — це мова спілкування між державою і населенням, тому питання захисту прав населення повинні стояти на першому місці у діяльності кожного політика. Ви знаєте ситуацію в нашому регіоні. Можна сказати, що тут захищаються права громадян та панує толерантне ставлення до всіх, незалежно від політичного світогляду, національності тощо», — розпочав засідання «круглого столу» заступник голови облдержадміністрації Петро Хлицов. Щодо референдуму, то він, на думку чиновника, дав прекрасні стартові можливості нашій державі проявити себе як вільна й незалежна країна. «Двадцять років у житті людини — це ціле покоління, а в історії держави — це мить. Неможливо йти по сходах, не спотикаючись. Ми піднімаємося сходами вперед, можливо, ця дорога не така швидка та пряма, як би нам хотілося. Водночас точно можна сказати, що ми не стоїмо на місці», — зазначив Петро Хлицов.

Знелюднене село, або Кому віддавати землю?

Уже понад два десятиліття живемо у начебто незалежній державі. Й увесь цей час ніби воду у ступі товчемо відому істину про те, що земля повинна належати тим, хто її обробляє, тобто селянам, які на ній працюють. Хто ж у цьому сумнівається? Та минають роки, а раціонального шляху досягнення цієї мети так і не знайдено. Але ж існує досвід інших країн. То чому б не повчитися, як у них розв’язували цю проблему? Скажімо, у США, країнах Скандинавії. Щоправда, там не мали таких господарів землі, як колгоспи, а відтак земельні реформи втілювали значно успішніше.
Майже два десятки років тому мені як працівникові аграрного сектору випала нагода побувати у США (штат Небраска), у фермера Тома Брауна. Більше місяця спостерігала за тим, як облаштоване там сільське господарство, побут людей. Хочу розповісти про те, що найбільше запам’яталося. Можливо, хоч цим зумію якось допомогти нашим селянам.

Для гордості підстав мало, а от для ганьби...

Узагальнені результати України в рейтингах міжнародних організацій щодо різноманітних сфер життя вражають: країна посідає третє місце в Європі за кількістю автомобілів класу «люкс», водночас чверть українців живуть за межею бідності.
Сайт «Оглядач» у п’ятницю оприлюднив рейтинг, у якому перша п’ятірка українських досягнень і антирекордів виглядає так:

Розуміння, увага й повага

Турбота про інвалідів, травмованих на виробництві, — обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У 1992-у за підсумками Десятиріччя інвалідів (1983 — 1992), що проводилося під егідою Організації Об’єднаних Націй, Генеральна асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Це десятиріччя було періодом зростання обізнаності та організації заходів, спрямованих на покращення стану людей з фізичними вадами, надання їм рівних можливостей. Як наслідок, Генасамблея підкреслила важливість висвітлення цієї події для подальшої інтеграції в суспільство людей з обмеженими можливостями. Завдання Всесвітньої програми дій стосовно інвалідів полягає у проведенні ефективних заходів для запобігання інвалідності, відновлення працездатності та реалізація мети «рівності» й «повної участі» інвалідів у соціальному житті та розвитку. Ці концепції повинні прийматися однаково та мати рівну першочерговість у всіх країнах, незалежно від їх розвитку.

Завдання на ніч

У мене є мрія поставити пам’ятник Помаранчевій Революції. Це має бути велика сфера — око, вкрите фотографіями облич її учасників, сповненими віри, свободи, надії, гордості за свою країну. В центрі я зробив би дзеркало-зіницю, в якому кожен міг би побачити себе сьогоднішнього. Я впевнений, що мільйони українців побачать там обличчя Людини, а не безправного гвинтика. Бо, маючи досвід переможного Майдану, — кожна, навіть така запущено-хвора країна, як наша, має шанс на одужання.
Сьогоднішню Україну найкраще описує цитата з улюбленого фільму «Той самий Мюнхгаузен»:
« — А разве ночь?
— Ночь.
— И давно?
— С вечера».
Так, з’ясувалося, що в нашого темного минулого виявилося майбутнє. Для його повернення знадобилося не так і багато: зрада помаранчевого месії, війна демократів і зневіра суспільства. Роз’єднання переможного «ми» Майдану на безпомічні «я» полі­тиків і простих людей — головна причина реваншу авторитаризму в Україні.
Але ця стаття не про «хто винен?», а про «що робити?».

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua