Чи розвидниться над «Світанком», або Недитячі «забавки» у дитячому притулку

3 вересня до Хмельницького відділення поліції в Одесі надійшла заява від працівника притулку «Світанок», у якому під державною опікою нині перебувають 38 дітей віком від 3 до 18 років (це сироти та діти, відібрані від недбайливих батьків), про те, що один хлопець ходить перед іншими вихованцями голим. І що буцімто цей факт нікого з керівництва закладу особливо не бентежить.

На місце виїхали працівники ювенальної превенції, які виявили, що викладене у заяві начебто трапилося ще наприкінці серпня, а на час перевірки 16-літній хлопець, про якого йшлося, вже переведений до спеціального медичного закладу.

Обранцям виборці — завада

Чергова сесія Одеської міськради ознаменована черговим скандалом — на неї не пустили частину журналістів, а також представників громадськості, які мали претензії до деяких питань, внесених у порядок денний.

Як повідомив згодом на своїй сторінці у Фейсбуці радник начальника ГУ НП в Одеській області Руслан Форостяк, за перешкоджання журналістській діяльності відкрите кримінальне провадження, слідство веде Приморський відділ поліції.

Небажання ухвалювати рішення публічно проявилося ще напередодні, коли громадського активіста та журналіста Юрія Дяченка силоміць винесли (!) із засідання погоджувальної ради. Спершу йому заборонили знімати «плідну роботу на благо міської громади», а коли він ослухався цієї заборони, молодчики міцної статури, що забезпечували комфорт депутатам на чолі з міським головою, винесли його із зали ще й відібрали телефон, яким він знімав засідання. Потім, щоправда, повернули, але вже з видаленими записами. У підсумку телефон зламався і тепер небайдужі оголосили збір коштів на придбання нового телефону — як засобу боротьби з нечесними посадовцями і депутатами.

Наступного дня ні Юрієві Дяченку, ні іншим журналістам та активі-стам, які «порушують спокій», заважаючи ухвалювати «потрібні рішення», потрапити на сесію не судилося — амінспоруду, чиновники якої утримуються на податки городян, надійно захистили від тих же городян щільні ряди муніципальної дружини, яка також утримується на кошти платників податків, та приватної охоронної структури.

Громадськість обіцяє контролювати хід розслідування подій на Думській, аби, нарешті, покласти край свавіллю тих, кому виборці потрібні лише у день виборів.

Сходи майже зруйновані — гроші майже освоєні

У середу представники обласної організації Народного руху України подали заяву до поліції на Одеську міську раду та фірму «Екобуд», які проводять капітальний ремонт та реставрацію Потьомкінських сходів. Про це розповіли журналістам на прес-конференції, що відбулася у прес-центрі «Паритет», Олег Михайлик, Михайло Кузоконь та Юрій Нікітін. 

Активісти переконані, що організатори робіт порушили, щонайменше, три статті Кримінального кодексу України, а саме: статтю 210 — про нецільове використання бюджетних коштів, статтю 298 — знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини і статтю 364 — зловживання владою або службовим становищем.

— Подати заяву вдалося не одразу, — розповів Михайло Кузаконь. — Хоча термін реєстрації заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань — одна доба, зареєструвати її вдалося лише на шостий день, та й то через суд. Справа перебуває під особистим контролем очільника обласної поліції Дмитра Головіна.

Олег Михайлик поділився своїми підозрами щодо порушень під час ремонтно-реставраційних робіт, які ведуться на Потьомкінських сходах. 

(Детальніше — у номері «ЧН» за 4 лютого.)

Міністерство кривих дзеркал


Як громадський діяч та журналіст в останні роки я бував у Кабінеті міністрів Естонії, Міністерстві закордонних справ та Міністерстві охорони краю Литовської Республіки, Міністерстві оборони Республіки Польща. Це успішні країни, які вже багато років є членами Євросоюзу та НАТО. У них, повірте, є чому повчитися. І про це я розповідав нашим читачам.

Міністерство екології та природних ресурсів України — перше наше міністерство, яке я відвідав. Там проходило засідання постійно діючої комісії для конкурсного відбору керівників підприємств, установ та органі-зацій, що належать до сфери управління Мінприроди.

Комісія з дев’яти чиновників наче прозоро визначала переможця конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Національного природного парку «Тузловські лимани». Головував там заступник міністра екології та природних ресурсів, керівник апарату Віктор Вакараш, серед інших високих чинів у комісії засідав Ігор Іваненко — директор департаменту заповідної справи Мінприроди.

Чому посада раптом виявилася вакантною, тобто незайнятою? Може, нема там керівника? А може, є, але не надто фаховий, ледачий і на руку не чистий? Та ні ж бо, є, та ще й який! Відомий еколог, доктор біологічних наук, професор Іван Русєв — живий-здоровий і працює. Професор не кабінетний. Створив чудову команду, майже рік виконує обов’язки директора національного парку. Бореться за Тузловські лимани, за Тарутинський степ, про що «Чорноморські новини» не раз інформували. Наступив на хвоста районним князькам та угрупуванню, яке незаконно монополізувало вилов кефалі у заповідних лиманах.

Тут ще з радянських часів у мирі, любові та гармонії співіснували районна влада, правоохоронці та кримінальні вершки. Усіх їх об’єднувало браконьєрство на території заповідника. Закон застосовувався вибірково, здебільшого до чужих. Проти Русєва та команди ополчилася районна «еліта». Левіафан по-татарбунарськи. Почали шкодити на всіх напрямках. У національного парку районна рада забрала приміщення. Екологам багато разів погрожували, і погрози такі не голослівні. Іван Русєв судиться з бездіяльною татарбунарською поліцією і ще багато з ким. Він вірить у закон і хоче змусити владу його дотримуватися. Здавалося б, такий керівник національного парку — це знахідка для Міністерства екології. Але за одинадцять місяців ніхто з міністерства «Тузловські лимани» так і не відвідав, зате у Києві приймали тих, кому Русєв перейшов дорогу.

Єдине, чого не робив Іван Русєв, — не возив пакунків до міністерства, про що не соромиться заявляти. Ну кому ж таке сподобається? Директор повинен бути ручним і готовим виконати волю хазяїна: «Чєго ізволітє?». Бо в міністерстві, яке очолює вже не донецький, а львівський, схоже, надто розумних і самостійних не люблять. Ідемо в Європу, кажете? Не тішмо себе ілюзіями — в Європу йде лише ліс-кругляк, до речі, не без участі нашого міністерства. Не забуваймо і про спаплюжені кримінальними копачами бурштину ландшафти на Поліссі — це також справжнє обличчя нашого Мінекології. Міністерські хлопці й дівчата наполегливо й тяжко, правдами й неправдами видряпуючись слизькими кар’єрними сходинками, влаштували собі, любим, гідне життя не для того, щоб їм дошкуляв якийсь фанатик-професор, навіть якщо він знавець і захисник всіляких там квіточок, рибок, пташечок. З такими диваками міністерським не по дорозі. У цьому я переконався 7 грудня.

Міхеіл СААКАШВІЛІ: «Це мерзенний символ згортання реформ»

На спеціально скликаній прес-конференції голова облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі оголосив про припинення роботи Центру обслуговування громадян, який був візитівкою команди реформаторів Одещини.

Центр обслуговування громадян, розташований на орендованих у «Фінбанку» площах, поруч з будівлею ОДА, почав працювати 16 жовтня минулого року. Відкривали його за участі президента Петра Порошенка, якому за п’ять хвилин оформили сувенірний паспорт.

— Коли цей центр урочисто відкривався президентом перед місцевими виборами, тоді на весь світ, що спостерігає за реформами в Україні, було оголошено: ми вперше відкрили центр, вільний від корупції, — розповідає Міхеіл Саакашвілі. — Я тут частенько бував, бачив багато вдячних громадян. Ми набрали на роботу чимало ідеалістично налаштованої молоді, дали їм мінімальну зарплату й намагалися зробити щось нове. Але центру не давали працювати по-новому. Спочатку в нього забрали функції, притаманні мерії, потім за наказом Авакова не делегували функції, притаманні Міністерству внутрішніх справ. Проблеми також створювала обласна рада.

За словами Міхеіла Саакашвілі, головна ж причина закриття центру — корупційні законодавчі нововведення, а саме закон №5067, прийнятий цими днями Верховною Радою.

— Цей закон — 10 кроків назад у сфері адмінпослуг. Це — катастрофа. Таким рішенням руйнують усю роботу. Коли центр відкривався, було оголошено, що вперше створено центр, вільний від корупції. Але і в місті, й у Верховній Раді зробили все, щоб його закрити, — зазначив очільник ОДА. — Нам пропонують працювати по-старому: за сірими схемами, як працюють коруп-ціонери, працювати повільно і брати гроші в кишеню.

«Аграрії» у лампасах, або Атака на Тарутинський степ


Наша армія — це не тільки герої, найкращі з-поміж нас люди, які ціною свого здоров’я і життя захищають Україну на Східному фронті, але й деякі тилові особини в лампасах, яких хлібом не годуй, а дай поживитися тим, що «погано лежить».

Тарутинський район на Одещині. Тут Міністерство оборони вирішило «перекувати мечі на орала». Згадали тиловики, що в цих місцях у часи СРСР був полі-гон. Думаєте, ця велика тери-торія знадобилася їм для військових навчань? Ні! Захотіли зайнятися сільським господарством, розорати заповідні землі та влаштувати тут комерцію. Знищити степову цілину, яка входить у ландшафтний заказник місцевого значення «Тарутинський степ», утворений рішенням Одеської обласної ради №445-VI від 26 квітня 2012 року і є об’єктом природно-заповідного фонду України.

У понеділок бачив цей абсурд на власні очі. Але все по порядку.

Заказник розташований на території Тарутинського району, де межує з двома іншими районами — Арцизьким та Саратським. Небо і безкрайній степ, на невисоких пагорбах, відрогах Південно-Молдавської височини. Пожовклі від сонця степові трави. Дерев чи чагарників тут обмаль і видно їх за багато кілометрів. Звичних лісосмуг нема. Земля звідси виглядає круглою. Екологів та журналістів чекали керівники району та небайдужі люди.

Перші, кого зустрічаємо, — сапери, до речі, єдині люди у формі. Все, що побачили згодом, робилося руками цивільних.

Роман ДРАЧ, начальник групи піротехнічних робіт ДСНС, розповів, що вже розміновано 600 гектарів і ще 400 залишилося очистити. Виявили близько 300 одиниць вибухонебезпечних предметів різних типів, серед них — артилерійські боє-припаси, авіаційні бомби, які становлять небезпеку для населення. На полігоні кілька десятків років проводилися стрільби бойовими снарядами, деякі не ро-зірвалися. Це планові роботи. Почали розміновувати з 2007-го. У цьому році ми тут працюємо вже 32 дні на замовлення Міністерства оборони. Виконуємо свою роботу, ввічливо підсумував командир саперів.

Самі себе преміювали

Чотири члени Національного агентства із запобігання корупції щомісяця отримували до свого основного окладу дві надбавки та премію у розмірі місячної зарплати. У результаті замість одного стандартного окладу мали по чотири. Про це повідомили журналісти програми «Схеми», спільного проекту «Радіо Свобода» та каналу «UA:Перший», посилаючись на відповідь НАЗК Центру протидії корупції.

«Так, з квітня по вересень поточного року голова НАЗК Наталя Корчак отримала понад 700 тисяч гривень зарплати. Щомісяця голова НАЗК отримувала оклад у розмірі 35 тисяч гривень, 50% від окладу у вигляді надбавки за вислугу, 100% окладу як надбавку за інтенсивність та 100% окладу у вигляді премії», — йдеться у повідомленні.

У липні та вересні нинішнього року всі чотири члени НАЗК отримали по 250% премії на додаток до окладу та надбавок.

«Критерії успішності роботи членів НАЗК визначали самі члени НАЗК. Вони вирішили, що треба себе преміювати. Вони вважають, що працюють досить успішно і виконують свої функції. Натомість те, що ми бачимо як антикорупційна організація зовні, НАЗК не забезпечило функціонування системи електронного декларування належним чином», — прокоментувала ситуацію юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.

На запитання, що послужило причиною збільшення виплати у десять разів від розміру встановленого окладу, голова НАЗК Наталія Корчак поскаржилася на несвоєчасне фінансування урядом роботи свого відомства та повідомила, що за рахунок премій, проведених через зарплату, члени НАЗК облаштовували свої робочі місця і заправляли картриджі. «Фактично, ми запускаємо електронне декларування без належного матеріально-технічного забезпечення. І більше того — коли ми ці кошти просили, ніхто нам їх оперативно не виділив до кінця. І питання будуть вирішувати за рахунок бюджету на наступний рік. А те, як ми робимо, які зусилля ми до цього докладаємо, це нікого не цікавить», — додала голова НАЗК.

Коли пропаганда сильніша за історію

28 вересня закінчився візит президента Держави Ізраїль Реувена Рівліна до України. Закінчився передчасно, причиною чого стала смерть попередника Рівліна, одного з батьків-засновників єврейської держави, лауреата Нобелівської премії миру Шимона Переса.

Головну мету свого візиту — взяти участь у вшануванні па-м’яті жертв Бабиного Яру — президент Ізраїлю виконати так і не встиг. Напередодні він провів переговори у форматі «віч-на-віч» з українським колегою Петром Порошенком, а ввечері взяв участь у парламентських слуханнях на тему «75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність».

Виступаючи перед українськими законотворцями, ізраїль-ський гість наголосив на довгій історії взаємовідносин українського та єврейського народів. Зокрема, нагадав, що Україна — батьківщина хасидизму та сіонізму.

Торкнувшись питань Голокосту, Реувен Рівлін заявив, що забуття історії єврейської трагедії — це співучасть у злочині. І додав, що уроки історії мають бути добре засвоєні, особливо для виховання дітей.

Протистояння на косі


Про знамениту кефаль, яку колись «в Одесу Костя привозив», залишилася лише відома пісня. Кефаль зникла, як і більшість видів промислових риб, якими славилося наше Чорноморське узбережжя. Причина — безглуздо-злочинне втручання людини в природу. Лимани довкола Одеси — Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський — позбавили природного сполучення з морем ще в радянський час. У наших водах кефаль поки що збереглася на південному заході Одещини. Там найбільші в Україні озера-лимани, частина яких входить до Національного природного парку «Тузловські лимани».

Увімкнути здоровий глузд і врятувати те, що ще можна врятувати, виявляється, не так просто. Еколог, доктор біологічних наук, професор Іван Русєв керує парком дев’ять місяців. Виконує обов’язки директора. Людина він тут не випадкова. Два десятиліття тому разом з Іриною Вихристюк та іншими однодумцями стояв біля витоків створення парку. Це була його ідея — взяти території унікальної природи Татарбунарщини під захист держави.

Головним противником парку є місцева браконьєрська «еліта». Це деякі районні посадовці та депутати, промисловики-монополісти, які виловлюють рибу хижацькими методами й отримують надприбутки від протизаконної діяльності, колишні міліцейські чини та кримінальний елемент. Це вони вороже налаштовують місцеве населення проти Національного парку та його керівництва. Найбільша для них загроза — коли на території парку нарешті запрацюють закони України, а не бандитські «поняття». Івану Русєву не треба допомагати. Він фахівець і все зробить зі своїм дружним колективом, навіть за мізерного фінансування. Але такій роботі постійно перешкоджають, погрожують працівникам установи та їхнім рідним.

Поки влада бездіяла...

У Національній спілці журналістів України засуджують напад на телеканал «Інтер», що спричинив пожежу та руйнування приміщень інформаційної служби, а дискусію у журналістському середовищі, коли окремі колеги вважають прийнятними методи фізичної розправи над працівниками медіа, називають негідною, але й визнають, що до редакційної політики каналу є запитання.

«Очевидно, що редакційна політика телеканалу «Інтер» викликає дискусії і загалом у нашому суспільстві, і серед медіафахівців. Так само останнім часом актуалізувалося питання зовнішнього впливу на інформаційну політику. Але в країні є регулятор — Нацрада з питань телебачення і радіо, є правоохоронні служби, які мають ефективно реагувати на порушення законів телеканалом, якщо вони мають місце», — наголосив перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко і додав, що силовики покликані також захищати від насильства журналістів, зокрема від таких провокацій і погромів.

А ще Сергій Томіленко зауважив: «Надзвичайно обурює і та відверта зловтіха, яку демонструють окремі журналісти, обговорюючи погром на «Інтері». Ми зараз не говоримо про якість контенту, який продукує телеканал... Ми говоримо про те, що нетерпимість серед журналістів — це якраз ті «стандарти», які нам і намагаються нав’язати в ході гібридної війни, що розв’язана проти України».

Зі свого боку виконавчий директор Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк вважає, що і керівництво телеканалу «Інтер», й українська влада несуть відповідальність за напад на офіс компанії «Національні інформаційні системи».

Передсвяткове «зачищення»

Учора Одеса святкувала, як влучно висловився один із читачів «ЧН», чергову дату перейменування Хаджибея на Одесу. Святкувала, традиційно, гучно, з великим розмаїттям концертів, виставок, вистав, відкриттям пам’ятників і навіть цілої площі — Старосінної (що між залізничним вокзалом і Привозом), яку капітально оновили-реставрували до Дня міста.

Але напередодні гулянь у центрі уваги всіх ЗМІ була інша площа — Думська. Тут із застосуванням сили демонтували «Антитруханівський майдан» — протестне містечко, учасники якого вже кілька місяців поспіль виступають за звільнення Одеси від нинішнього міського голови Геннадія Труханова, котрому закидають наявність російського громадянства, причетність до десятків офшорних компаній, підтримку сепаратистського осередку, що базувався на Куликовому полі й існування якого призвело до трагедії, відомої нині на весь світ.

Отож у четвер вранці, коли увага більшості людей була прикута до шкільних двориків, де лунали перші дзвінки, на Думській почалося побоїще.

На одному із міських сайтів, контроль над яким приписують саме мерові, те, що відбувалося на Думській, назвали зачищенням площі комунальниками у зв’язку з приготуванням до святкування Дня міста.

Переселенці, які не переселялися?

У Мінсоцполітики заявили, що знайшли понад 300 тисяч «липових» переселенців, які не підтвердили факту свого проживання на території, підконтроль-ній українській владі.

«Шістдесят тисяч осіб, котрі числилися як переселенці, взагалі не перетинали лінію розмежування. Після додаткової перевірки 317 тисячам пенсіонерів не поновили виплати, бо вони не є внутрішньо переміщеними особами. Водночас, починаючи з 2014 року тільки на виплату пенсій ВПО держава витратила 28 мільярдів гривень. І кому йшли кошти цих 317 тисяч громадян — наразі невідомо», — прокоментував ситуацію міністр соцполітики Андрій Рева. За його словами, після того, як на початку року були зупинені пен-сійні виплати, із 460800 внутріш-ньо переміщених осіб виплати відновили 143 тисячам, іншим, за результатом перевірки СБУ, було відмовлено.

Нагадаємо, за підсумками перевірки в 2015 році СБУ на початку 2016-го передало Мінсоцполітики інформацію про більш ніж 450 тисяч осіб, які зареєстровані як тимчасові переселенці, але не проживають на території, підконтрольній українській владі. Виплати цим громадянам було призупинено до моменту підтвердження факту їх проживання на підконтрольній території.

Клептократична пухлина

У багатьох країнах, громадяни яких потрапили до так званих «панамських списків», уже на всю потужність усіх компетентних органів ведуться розслідування. У деяких — зі сталими цінностями демократії і права, як-от в Ісландії, — сановний підозрюваний у спробі ухиляння від податків прем’єр-міністр уже у відставці. В інших, де владоможцям, м’яко кажучи, байдуже до народу, навіть уваги не приділяють викриттю, яке, за оцінками деяких експертів, здатне змінити весь світовий устрій (тут чи не найяскравіший приклад — наші сусідоньки, чий президент з його оточенням опинився в епіцентрі скандалу через рекордні суми «відіпраних» грошей).

У нас же, в Україні, дуже бідній за соціально-економічними показниками на душу населення державі, що «прославилася» й своїми «героями» панамської фінансової каналізації, про скандал говорять усі: хтось — з обуренням, хтось — зі здивуванням, а дехто навіть зі співчуттям до «офшорних погорільців». І саме оте обговорення проблеми, за яке у нас не переслідують і яке взагалі можливе, за кордоном вже встигли назвати суттєвим поступом українського суспільства в демократичному напрямку...

Прокурорські перипетії у «корупційному болоті»

Як повідомляли «ЧН», нині вже екс-генпрокурор України Віктор Шокін після того, як написав заяву на звільнення і перебував чи то на роботі, чи на лікарняному, й над яким уже висів дамоклів меч відставки, устиг добряче підчистити кадри у відомстві, зокрема звільнив прокурорів Львівщини й Одещини і на їх місця призначив наступників.

Третє пришестя до Одеси скандально відомого Миколи Стоянова (йому закидають приналежність до команди Януковича, близькість до Святослава Піскуна, а ще — дружбу з Ігорем Марковим, завдяки якій «родінець» уникнув покарання), викликало обурення громадськості. Під обласною прокуратурою організували цілодобову акцію протесту і навіть поклали автомобільні шини — попередження-нагадування про те, що відбувається в країні, коли влада йде всупереч волі народу.

«...а я ж його брав частинами»

Суддя Малиновського районного суду Одеси Олексій Буран, який, попавшись на «кругленькому» хабарі, став «зіркою» ЗМІ, з трибуни ВР з образою на журналістів виправдовувався, мовляв, вони сякі-такі, показують, наче я брав хабара нараз усю суму, а я ж його брав частинами...

Але ні загадкова поява у парламенті, ні виправдання-закиди у бік ЗМІ, ні навіть «аргумент»: думав, що то злочинці вдерлися до хати, тому й стріляв, та й взагалі не стріляв, один лише патрон був у пістолеті, на нардепів враження не справили і вони дали згоду і на затримання, і на взяття судді під варту. Що й було зроблено тут же, у приміщенні ВР.

«Я частиною цього дерибану не буду»

Навіть на фоні всіх перипетій, які точаться в останні дні навколо долі уряду і прем’єр-міністра особисто, заява, зроблена у середу міністром економічного розвитку і торгівлі України Айварасом Абромавичусом й оприлюднена на сайті каналу «112» (www.ua.112.ua), мала ефект блискавки й, цілком вірогідно, позначиться на всьому подальшому перебігу полі-тичних, економічних та суспільних процесів у країні.

Тож пропонуємо вашій увазі і саму заяву Айвараса Абромавичуса, і коментарі щодо неї як симпатиків, так й опонентів міністра.

Сьогодні я прийняв рішення подати у відставку з посади міністра економічного розвитку і торгівлі України.

І ось чому. Причина — різка активізація блокування будь-яких системних та важливих реформ.

Боротьба з корупцією — не галузь шоу-бізнесу

На офіційному сайті Президента України оприлюднено його коментар щодо інциденту на засіданні Національної ради реформ 14 грудня. У коментарі йдеться:

«Як Президент, гарант Конституції, прав і свобод громадян, я не можу обійти мовчанкою ганебний інцидент, який стався в понеділок на Національній раді реформ.

Дискусія на цьому майданчику часто виходить гострою й гарячою. Там стикаються різні точки зору, продукуються ідеї, знаходяться компроміси, народжуються реформи.

Поїздка з продовженням

Нещодавно голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі вперше здійснив робочу поїздку до Комінтер-нівського району. Тоді, на зустрічі з місцевими жителями, означилося чимало проблем, які потребують нагального вирішення обласною владою. Найболючіше з них — заграбастання «прокурорськими» і наближеними до влади земель, які за законом і людською совістю належать місцевій громаді. Аби розібратися в питанні детальніше, очільник області пообіцяв комінтернівцям створити спеціальну робочу групу з питань земельної власності, щоб та з’ясувала, що й до чого. Групу створили, її очолила радник голови ОДА Марія Гайдар. З повторним візитом до Комінтернівського вона приїхала вже з юристами.

Під час першої поїздки на Комінтернівщину Міхеіл Саакашвілі назвав її перспективним районом, який пригнічений корумпованою владою. Він порадив людям об’єднатися, щоб перемогти свавілля чиновників та вивести ра-йон на абсолютно новий рівень. Місцеві жителі очільника області послухали. Його помічницю і радника Марію Гайдар цього разу зустрічали вже організовано, переважно жителі Іллічівки. В усіх — одна й та ж проблема: по 20—40 років не одним поколінням прожили в своїх домівках, а як кинулися приватизовувати землю, для них у сільраді знайшлися переконливі, як на погляд місцевих чиновників, причини, чому зробити цього вони не можуть. І зовсім нелогічні в реальності. Це вже згодом сплив неприємний факт, яким усе пояснювалося. За словами людей, діловитий голова Красносільської сільської ради (до неї входить шість сіл: Іллічівка, Корсунці, Красносілка, Переможне, Кубанка і Новокубанка) Микола Петрович Майдебура їхню землю начебто встиг продати й оформити на абсолютно сторонніх осіб, переважно — на свою ж рідню, прокурорів і наближених до сільради. Додатковим приводом забрати людську землю для посадовця став новоприйнятий генеральний план кожного із сіл окремо, який, до речі, не проходив жодного громадського слухання. Згідно з ним, більшості будинків у кожному із шести сіл й не було. Замість них — поля-пустки, де пропонується побудувати нові хати або прокласти автотрасу, яка, за фактом, проходитиме через нинішні селянські городи і по-двір’я.

Індивідуальні чи «клубні»?

Будівельні скандали в Одесі набирають обертів. Ледь не щодня в засобах масової інформації з’являються повідомлення про обманутих інвесторів, незаконне будівництво, «заморожені» довгобуди…

Із серпня скандалів побільшало. Розпочалося все з прес-конференції «ініціативної групи» в ІА «Одеса-медіа». Жителі приватних секторів заявили, що на їхній території «група бізнесменів незаконно зводить багатоквартирні будинки на п’ять поверхів». Причому, ствер­джували вони, з порушеннями містобудівних і санітарних норм. Як приклад навели декілька адрес, в тому числі й вулиці Бригадна, 4, Олександра Невського, 66 і Довга, 46 (на знімку). Дізнавшись, що навколо їхнього будинку точаться скандали та ще й судовий процес, представники забудовника й самі мешканці одного з названих будинків ініціювали зустрічну прес-конференцію.

Не шкільна баталія

12 вересня на розі Канатної та Пироговської, біля шко­ли №59, проходила справжня шкільна революція — батьки та учні молодших класів вийшли з плакатами, вимагаючи повернути колишнього директора, припинити побори і зберегти статус школи як спортивної.

На думку начальника управління осві­ти Одеської міськради Зінаїди Цвірінько, яку вона озвучила на екстреній прес-конференції того ж дня, у навчальному закладі «йде процес притирання між педагогічним колективом, батьками і дітьми». А заступник начальника управління Вікторія Іщенко запевняла журналістів, що у батьків на комп’ютерний клас грошей ніхто не вимагав, а лише висловлювалася пропозиція по можливості шукати потенційних спонсорів для придбання відповідного обладнання.

Але, вочевидь, конфлікт у школі таки досяг точки кипіння.

Несолодка «солодка війна»

«Голова «Росспоживнагляду» Геннадій Онищенко міг би незле заробити на естраді. Цей російський чиновник останнім часом таке «виконує», що галкіни й петросяни сховаються!» — написав у своєму блозі на «Високому замку» Аскольд Єрьомін під промовистим заголовком «Шоколадне» примушування до Митного союзу».

Запроваджену заборону на постачання до Росії продукції української кондитерської компанії Roshen, — веде далі автор, — Онищенко пояснив спочатку наявністю в білому шоколаді... небезпечного для людини бензопірену. Ця «тема», одначе, тривала недовго. Й ось відомство Онищенка осідлало іншого коника. «Основною причиною невідповідності кондитерських виробів є невиконання законодавства у сфері захисту прав споживачів (вимоги до маркування харчової продукції — невідповідність інформації про харчову цінність продукції, що вказана на етикетці)». Очевидно, навіть у «Росспоживнагляді» вирішили, що з бензопіреном передали куті меду... Чи забули про те, у чому звинуватили «Рошен» спочатку?

Курортна земля, як мінне поле

«Війна між кланами...», «І ніякі біси... ніякі Маркови...», «Я обіцяю вам, Сергію Васильовичу, що я ваш бізнес розберу на молекули...» — ці та схожі цитати з «люб’язностей» між народним депутатом Сергієм Ківаловим та нардепом Ігорем Марковим і його братом Олегом, депутатом Одеської міськради, заполонили місцевий Інтернет.

Вибуховий пристрій закладений десь на території Міжрейсової бази моряків — ой якого ласого шматка в прибережній зоні нашого обласного центру. Детонатором вибуху пристрастей спрацювала заява заступника голови обласної ради Олексія Гончаренка. Мінами, що вибухнули, виявилися відомі прізвища «Марков» та «Ківалов». Що від того «мінного поля» залишиться — взнаємо у майбутньому. А наразі — кілька цитат, запозичених з інтернет-ресурсів.

Адміністративна темрява довкола «Світлого шляху»

Якщо раніше жнивна пора ознаменовувалася бадьорими рапортами про те, що надійшло у «закрома Родины», то нині прикметою часу стали гучні скандали довкола землі й того, що на ній виросло. Адреса чергового з них — Тарутине.

Ось як розповідає про ситуацію, що сталася, голова фермерського господарства «Світлий шлях» Федір Дмитрович Кузук.

— Моє господарство створене ще у 1994 році. Починаючи з 2004-го обробляємо одну й ту ж земельну ділянку (площею 40 гектарів), розташовану на території Березинської селищної ради. Щороку це поле надавалося нам райдержадміністрацією у короткострокову оренду. Так було й 19 січня 2012-го, коли з адмінстрацією РДА в особі голови Віктора Олександровича Матчина я уклав договір (під номером 34) короткострокової оренди землі. Будучи впевненим у державному документі, де чітко сказано: «Договір укладено терміном на 1 (один) сільськогосподарський рік», я відповідно розрахував свої сили і можливості. На 24 вересня вже було здійснено всі підготовчі роботи: землю задискували, засіяли озимим ячменем, внесли добрива. Як раптом 8 жовтня, без будь-яких пояснень, нізвідки зявляється розпорядження голови райдержадміністрації про припинення дії договору. «Викопати» врожай, щоб відшкодувати свої втрати, я вже не міг, тому звернувся зі скаргою в адміністрацію Президента України. Майже минула зима, коли, нарешті, 5 лютого вже 2013 року надійшла відповідь за підписом першого заступника голови Одеської облдержадміністрації Наталії Чегодар. Вона повідомляла, що у зв’язку з порушенням статті 31 Закону України «Про оренду землі» голова облдерж­адміністрації скасував розпорядження свого тарутинського колеги як неправомірне.

Чи почує президент татарбунарців?

Жителі Татарбунарського району вимагають від президента звільнити голову РДА.

Майже 6 тисяч жителів Татарбунарського району поставили свої підписи під зверненням до президента Віктора Януковича з вимогою звільнити голову райдерж­адміністрації Наталію Кожухаренко.

Дитину не повернути. Хто винен?

У центрі одеських скандалів — діти. Медики виправдовуються. Вкотре про нашу область Україна і світ чують недобрі новини...

Надія Хассан оголосила голодування біля стін Одеської мерії, вимагаючи знайти і покарати винних у смерті її тримісячного сина Гліба. Дитина померла 5 січня 2013-го. Малюка не повернути, та убита горем жінка хоче добитися правди й справедливості: покарати недобросовісних медиків, яких звинувачує в здирництві та халатності, що, на її переконання, й призвело до біди.

Ще один ганебний ляпас

«З Україною нарешті заговорили мовою дій. Пройшло менше трьох місяців з дня прийняття резолюції сенату США щодо санкцій проти українських посадовців. Першою жертвою погроз та вмовлянь Заходу став заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін. І хоча Держдеп офіційно не оголошував початок застосування санкцій проти України, дипломати називають це першими паростками ізоляції. Колись так починалися санкції проти Білорусі. З таких же погроз виріс «список Магнітського» проти Росії», — пише Мустафа Наєм у статті «Ренат Кузьмін: перший пішов», опублікованій на «Українській правді».

Сам факт позбавлення візи високопосадовця — це вже міжнародний скандал. Але в даному випадку він ще ганебніший через те, що повідомлення про анулювання візи заступника Генпрокурора з’явилося не з дипломатичних джерел — в Україні або в США, — а з листа самого Кузьміна до американського президента Барака Обами, розміщеного на сайті Генеральної прокуратури. Дипломати, зауважує «УП», не пригадують жодного прикладу з історії міжнародних відносин, коли б представники правоохоронних органів зверталися з відкрити листами до президентів іноземних держав.

Шанс для підприємців «Милки»

Скандал щодо знесення рядів на «Милці» (частині ринку «Сьомий кілометр») обростає новими подробицями.

«Проти нас постійно порушують нові й нові справи. Проти Ольги Костенко (голова громадської організації «Єдність») їх уже чотири. Причому засідання проходять щодня. Вона навіть не встигає до них готуватися», — цитує 048.ua підприємця Аміра Скляра.

З України зробили посміховище. Чи відповість за це Каськів?

Загадкова історія з підписанням угоди між компанією Gas Natural Fenosa і Держагентством з інвестицій й управління нацпроектами України про реалізацію проекту «LNG-термінал» може дорого обійтися не тільки керівникові цього відомства Владиславові Каськіву, а й групі, яка за ним стоїть. Як відомо, після підписання угоди у присутності прем’єра Миколи Азарова і глави Мінпаливенерго Юрія Бойка іспанська сторона заявила, що не в курсі, хто ставив підпис від її імені, і взагалі заперечила можливість своєї участі в такому консорціумі.

Пояснення української сторони були досить непереконливими. Так, Каськів і Бойко намагалися подати ситуацію як технічну неузгодженість усередині самої іспанської компанії, а куратор нацпроекту «LNG-термінал» Віталій Дем’янюк визнав, що людина, яка підписувала угоду від імені Gas Natural — Джорді Сарда Бонвеі — не працює в цій компанії, а є фаховим комерційним представником. У підсумку і сам Джорді Бонвеі зізнавався, що не мав права підписувати такий документ, і все ж зробив це, щоб пізніше узгодити це з компанією. Інше питання, чому на ці дивні махінації повелася українська сторона, яка тепер розводить руками і запевняє, що не зауважила пастки? Більше того, чому на сайті Кабміну з’явилася інформація, що з іспанського боку угоду підписав гендиректор із зовнішніх зносин компанії Gas Natural Fenosa Джорді Гарсіа Табернеро, який у момент підписання фізично був відсутній?

Неспокій на Старому кладовищі

28 лютого відбудеться чергова сесія міської ради, у порядку денному якої — проект рішення «Про узгодження матеріалів обґрунтування необхідності розширення території Одеського зоопарку загальнодержавного значення». Межі звіринця мають намір розширити за рахунок колишнього Старого кладовища, де сьогодні — Преображенський парк (колись імені Ілліча).

З ініціативи громадської ради при облдерж­адміністрації відбувся «круглий стіл», на якому йшлося про ситуацію навколо Одеського зоопарку та колишнього Першого міського кладовища.

Слухань не буде... через ініціали

Одеська міська рада відмовила «Демократичному альянсу» у реєстрації ініціативних громадських слухань щодо Генерального плану Одеси.

В останній день терміну, передбаченого Статутом міста, уповноваженим особам «Демальянсу» передали лист за підписом секретаря міськради Олега Бриндака. У листі йдеться про те, що міська рада не визнає частину підписів справжніми. З різних причин. Приводом недовіри міської влади стали, зокрема, скорочення в імені чи адресі.

На брифінг для журналістів не пускали... журналістів

Запланований брифінг у прокуратурі Одеської області почався з того, що… журналістів не пускали. Точніше, пускали, але вибірково, за списком, у якому — дев’ять обраних телеканалів, і більше нікого…

На прохання журналістів покликати прес-секретаря відомства, нам відповідали, що вона зайнята і просила не турбувати. Цікаво, що у прокуратурі, яка повинна чинити нагляд і контроль за виконанням Закону України «Про доступ до публічної інформації», інших законів щодо права журналістів на професійну діяльність, буквально на вході порушували законодавство, нічого нікому не пояснюючи. «Прорватися» на місце події допомогли народні депутати України Геннадій Москаль та Руслан Князевич, яких також намагалися зупинити на вході, але, мабуть, таки згадали про депутатську недоторканність…

Не на молитву спрямовані зусилля

Якщо газову «трубу» влада хоче продати Росії, то Києво-Печерську лавру — просто віддати Московському патріархату. Ну, не торгуватися ж з церквою — то гріх...

Як повідомляє світоглядний портал «Рідна країна», група народних депутатів зареєструвала законопроект, яким пропонує передати церкві кілька об’єктів, розташованих на території низки монастирів. Серед них — і Верхню лавру у Києві з її відомим на увесь світ музейним містечком.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua