Харчова жадібність

Новий аналіз, проведений компанією Boston Consulting Group (BCG), показав, що глобальні харчові відходи до 2030 року збільшаться на 30 з лишком відсотків, якщо не вжити заходів для їх зменшення.

Учені підрахували, що через 10 років люди викидатимуть у вигляді відходів близько 66 тонн продуктів у секунду. Зараз ця цифра приблизно вдвічі менша, але також вражає.

Шкільні реалії: бійки та булінг

Кожен другий підліток у світі зазнає насильства від однолітків у школі

За даними нового звіту, представленого нещодавно ЮНІСЕФ, кожен другий учень або учениця віком від 13 до 15 років — приблизно 150 мільйонів дітей у світі — повідомляють, що зазнавали насильства з боку однолітків у школах або поблизу них.

У звіті «Щоденний урок:

#ЗУПИНИТИнасильство у школах» підкреслюється, що насильство з боку однолітків є розповсюдженою практикою. Показник такого насильства визначається кількістю дітей, які повідомляють, що стали жертвами булінгу (цькування) протягом останнього місяця або брали участь у бійках упродовж останнього року. Насильство негативно впливає на навчання і добробут учнів однаково у багатих та бідних країнах.

Чому падають мости?

Минулого тижня в Генуї буквально як лист паперу склався і завалився міст заввишки 45 метрів. Загинули понад 40 осіб, ще кілька десятків – покалічилися.

Однією з причин трагедії влада Італії називає помилку в проектуванні, попри це визнаючи, що зведений у 1967 році міст таки потребував ремонту. У країні одразу ж закрили ще один міст, який також вважається небезпечним.

Каналізація, зсуви, сміття...

Цими днями на апаратному засіданні міськвиконкому виконувач обов’язків директора департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Віталій Денисов доповідав про стратегічні напрямки та першочергові заходи в сфері охорони навколишнього природного середовища та розвитку рекреаційних зон Одеси.

За його словами, одна із серйозних екологічних і техногенних проблем — стан системи водовідведення. Каналізація, побудована понад 100 років тому в центрі міста, сьогодні є застарілою й фізично зношеною, а відтак не в змозі забезпечити нормальну роботу водостоку, особливо коли за день випадає місячна норма дощів. Внаслідок корозії і терміну експлуатації (з 1903 року) ресурс двох колекторів по Деволанів-ському спуску повністю вичерпаний. У південній частині міста відведення зливових стоків здійснюється без очищення через закриті мережі у Чорне море трьома випусками — в Аркадії і на 10-й та 16-й станціях Великого Фонтану. З північного боку — зливові стоки житлового масиву Котовського від-водяться через Крижанівську балку у море. Для вирішення цієї проблеми розроблено техніко-економічне обґрунтування каналізування Крижанівської балки і проект будівництва системи водовідведення стоків Чорноморської балки.

«Укрпошта» газетярів не чує...

У Міністерстві інфраструктури 20 липня відбулася нарада щодо тарифів «Укрпошти». За зверненням Національної спілки журналістів України, відповідно до урядового доручення, учасники розмови (переважно представники НСЖУ й поштового відомства) шукали шляхи розв’язання гострих проблем, що реально загрожують існуванню друкованих ЗМІ.

Нагадаємо, нещодавно НСЖУ звернулася до глави уряду Володимира Гройсмана з листом, у якому наголошувала на тому, що нинішнє балансування преси на межі виживання обмежує інформаційну безпеку держави. На думку редакторів, видавців, рішення ПАТ «Укрпошта» вчергове підвищити тарифи на доставку періодики матиме вкрай негативні наслідки. Як відомо, у 2014—2018 роках обсяги передплати друкованих ЗМІ в Україні зменшилися на 46%, а відтак руйнувати ринок передплати й далі — неприпустимо, тим більше, що для значної частини населення, особливо сільського, місцеві газети є, по суті, основним джерелом інформації. Практика показала прямий зв’язок між збільшенням тарифів на доставку (а вони сягають уже 50% загальної вартості передплати для населення) і зменшенням читацької аудиторії.

Догляд: тягар чи святий обов’язок?

Я колись несправедливо образила колегу, недобре відреагувавши на те, що той найняв жінку з медичною освітою для догляду за тяжко хворою дружиною. Дорікнула, що є син, невістка, дорослі онуки, зрештою, він сам при здоров’ї, то чому всі разом гідно не догледіли найріднішу людину, яка жила для них, а спихнули святий свій обов’язок на сторонню особу?

Нехай вибачить, бо не знала, що кажу. Зрозуміла його лише тоді, коли практично чотири місяці доглядала за паралізованою мамою. Ні, не в тягар було її обходити. Довелося покинути роботу, коло звичних родинних обов’язків, кардинально поміняти плани, зрештою, втратити заробіток, на який жила, щоб бути біля неї.

Бджолина потрава

Уже кілька років поспіль Україна входить до ТОП-5 найбільших світових виробників та експортерів меду. Тому цьогорічна загибель тисяч бджолосімей стала великим ударом для пасічників. Факти отруєння фіксувалися й раніше, але втрати ще ніколи не були такими масштабними.

Що призвело до такої масової загибелі бджіл, скільки постраждало бджолярів та які масштаби втрат, «Громадське» (https://hromadske.ua) розпитало президента Спілки пасічників України Володимира СТРЕТОВИЧА. Нижче — головні тези розмови.

— Скільки пасічників постраждало?

— На превеликий жаль, ми не маємо ні точної кількості пасічників в Україні, ні точної кількості бджолосімей — нема ніякого перепису.

Щоб приборкати АЧС

На завтра, 24 листопада, заплановане засідання комісії щодо закінчення карантину у селі Василівка Біляївського району, запровадженого у жовтні через спалах африканської чуми свиней.

У другій половині грудня спливає і термін карантину, запровадженого через ту ж таки АЧС у селі Криничне Болградського району.

В обох населених пунктах, щоб зупинити поширення вірусу, здійснено комплекс оздоровчих заходів, затверджених рішеннями державних надзвичайних протиепізоотичних комісій. Усього за період карантину у Біляївському районі було ліквідовано 254 свині, у Болградському — 79. 

«Мешканцям та підприємцям, які втратили поголів’я, відшкодують втрати. У Болградському районі підготовлений пакет документів, яким передбачено відшкодування у розмірі більше 115 тисяч гривень. Їх виплатять із резервного фонду районного бюджету. Причиною спалаху стало занесення вірусу з інших областей. Зараз ми встановлюємо транспорт, який «пройшов» через наші пости і «зайшов» на територію», — зауважив перший за-ступник голови Одеської облдержадміністрації Олександр Терещук.

Якби ризики усвідомив кожен

Цього року 735 людей із 15 регіонів України захворіли на кір. Більшість із них — діти. Ріст захворюваності, як інформує МОЗ, насамперед пов’язаний з низьким рівнем вакцинації. Торік лише 45% дітей зробили планові щеплення від кору, а повторну дозу вакцини отримали тільки 30%.

Кір, нагадують медики, — вкрай небезпечне вірусне захворювання, що є однією з основних причин дитячої смертності у світі. Захворювання надзвичайно швидко поширюється — вірус передається при кашлі, чханні чи тісному контакті з недужим. Одна інфікована дитина може стати вірусною бомбою для всього дитячого садочка чи класу. У тому числі й для вчителів.

Статус для вуличних котів

Одеських вуличних котів і кішок збираються визнати частиною екосистеми міста.

З відповідним зверненням до голови комісії з питань екології і надзвичайних ситуацій міськради Олександра Іваницького звернулися громадські організації та ініціативні групи допомоги тваринам.

«Колесо життя»

Малиновський відділ поліції, проаналізувавши склад та причини злочинів, скоєних на території району, встановив, що до значної кількості з них причетні особи, залежні від наркотичних засобів. Для того щоб роздобути гроші на чергову дозу, вони і вдаються до правопорушень.

Задля профілактики скоєння таких злочинів повторно та з нагоди Міжнародного дня боротьби зі зловживанням наркотиками і незаконним їх обігом на базі Одеського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді було проведено тематичний захід за участі працівників сектора превенції Малиновського відділу поліції та Малиновського районного сектора з питань пробації, психолога Юлії Аль та голови молодіжного реабілітаційного центру «Ніка» Антона Грибцова.

Запрошені, а це — особи, які перебувають на обліку й уже мають гіркий досвід притягнення до кримінальної відповідальності, прослухали лекції про шкоду, яку заподіює організму вживання наркотиків, про те, як позбутися залежності, а відтак і не переступати рамки закону. Присутні ставили багато запитань, ділилися історіями — власними, своїх знайомих чи близьких — про цю біду.

Проблема наркоманії серед молоді — це не окрема проблема виховання, освіченості, сили волі чи психологічного здоров’я, це їх сукупність. Тому в реабілітації та профілактиці потрібно враховувати всі чотири аспекти: фізичний, психологічний, інтелектуальний і духовний розвиток. Сукупність таких аспектів називають «колесом життя». Якщо хоча б одна грань особистості не буде розвинута, це може стати фактором ризику до вживання наркотиків та причиною зриву на будь-якій стадії ремісії залежного.

Марина КОСІК.

Відгороджені від... життя

Якщо пригадуєте, то у Радянському Союзі багато чого «поганого» не водилося, в тому числі не було й психічно хворих людей. Насправді вони були, вони є й сьогодні, однак про їх існування воліли не згадувати. Нині згадують переважно зі скандальних причин.

На пам’яті  сумнозвісний Новосавицький будинок-інтернат у Великомихайлівському районі, де санітари забивали до смерті тяжко хворих людей. То виходить, що тільки якась трагедія змушує порушувати глибоко занурену у забуття тему, бодай на мить сколихнути громадську думку, а потім — знову тихо?

В Україні сьогодні діє понад півтори сотні психоневрологічних інтернатів для людей із тяжкими психічними розладами, які здебільшого не можуть жити самостійно, а рідня, у кого вона є, не бере на себе тягар доглядати їх. Чимало серед хворих і таких, хто не має ні рідні, ні власного кутка. Зокрема, в нашій області працює 10 будинків-інтернатів, у стінах яких перебуває 1950 підопічних, 529 з них — діти з інвалідністю. 

Ці люди — часто забуті й безпорадні, відірвані від рідних, буквально відгороджені від самого життя, адже суспільство саме відгородилося від них відстанями, височенними парканами, довічними штампами «спец-» та «психо-».

Кількома рядками з історії питання. Після Другої світової війни міста, особливо великі, були переповнені інвалідами-жебраками, до яких загал ставився переважно презирливо.  Серед інвалідів були люди не лише з фізичними вадами, а й психічно хворі. У розбитій війною країні, в умовах повної відсутності системи надання соціальних та медичних послуг вони залишалися наодинці зі своїми недугами. Тоді влада розв’язала проблему надзвичайно просто, швидко і дешево: інвалідів ешелонами відправили подалі від міст, щоб ніхто їх більше не бачив, поселивши в непристосованих бараках, на виживання.

Практично те ж саме, тепер знаємо, було зроблено і перед Олімпіадою-80, коли з великих міст колишнього СРСР примусово повивозили не лише повій та злодіїв, але й людей з інва-лідністю, поставивши між ними практично знак рівності.

Небезпечні гойдалки

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на дитячих майданчиках щорічно відбуваються десятки тисяч нещасних випадків. Кожен десятий закінчується смертельним результатом.

Найважчих травм завдають гойдалки. Нерідкісні випадки, коли дитина, гойдаючись, падає, піднімає голову й отримує удар по потилиці або в обличчя металевим сидінням чи трубою, на якій воно тримається. Іноді діти, самі не помічаючи того, підходять дуже близько до гойдалок, і ті їх збивають з ніг.

Найнебезпечнішими вважаються гойдалки старого зразка, де й опора, і рухливі частини, до якких кріпиться сидіння, виготовлені з важких металевих труб. Сидіння у таких гойдалок теж масивне і важке.

Борг перед дітьми

Сьогодні в Україні офіційно зареєстровано майже 7 мільйонів позовів до суду на стягнення аліментів, а кількість матерів-одиначок за останні 15 років зросла у 20 разів.

«Кожне третє звернення, яке нині надходить до офісу Уповноваженого з прав дитини, стосується стягнення аліментів, вирішення спорів між батьками. Сьогодні ми маємо майже 7 міль-йонів позовів до суду щодо стягнення аліментів. Точної цифри нема, але, думаю, це мільярди гривень заборгованості, і це, перш за все, заборгованість перед дітьми», — про це на брифінгу заявив Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба.

Він відзначив, що проблема несплати аліментів стоїть дуже гостро. Про цю гостроту свід-чить, зокрема, і така статистика: за останні 10—15 років кількість жінок, які самі виховують дітей, зросла у 20 разів.

Микола Кулеба повідомив, що згідно з прийнятим 17 травня Верховою Радою законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання (законопроект №4928), відтепер власником аліментів визначено не особу, яка є представником дитини, а саму дитину. «Важливо те, що в цьому законі вперше визначено, що власником аліментів є дитина, а не її дорослий законний представник. Дорослі, з якими проживає дитина, можуть розпоряджатися алі-ментами», — цитує «Укрінформ» Миколу Кулебу.

Зараз тривають напрацювання щодо закріплення в законодавстві можливості трансформації заборгованості аліментів у право власності дитини на нерухоме майно за спрощеною процедурою. Розробляється і механізм успадкування аліментів, тобто у випадку смерті платника аліментів дитина отримує право на частку майна, як продовження сплати аліментів. Крім того, розглядається можливість залучення неплатника аліментів до громадських робіт.

Ін’єкції для красенів-каштанів

В останні дні квітня екологи та спеціалісти «Міськзелентресту» взялися за комплексну боротьбу з мінуючою міллю — комахою, яка завдає великої шкоди каштанам. А ці дерева, як і платани та акації, є справжньою окрасою Одеси.

Хто бував у Європі чи бодай у Києві, неодмінно звернув увагу на жалюгідний стан каштанів з покрученим пожовтілим листям. То «старається» мінуюча міль, яка вже добралася й до Одеси. Знищуючи листя та цвіт, комаха поступово призводить до загибелі навіть міцних дерев, адже попсовані нею крони не забезпечують достатнього накопичення поживних речовин, що взимку призводить до їх вимерзання. Шкода, завдана цими шкідниками, у Європі обчислюється сотнями мільйонів євро на рік, що навіть ставить питання про доцільність культивування кінського каштана у містах.

Зранене війною дитинство

Більше 200 тисяч дітей, тобто кожна четверта, у двох областях на сході України потребують термінової та постійної психосоціальної підтримки для подолання травм, які з’явилися у них за більше ніж три роки конфлікту.

200 тисяч дітей, яким потрібна невідкладна підтримка, проживають у межах 15-кілометрової зони з обох сторін лінії конфлікту, яка розділяє підконтрольні і непідконтрольні уряду райони у Донецькій та Луганській областях, і де тривають найінтенсивніші бойові дії.

Не палімо майбутнього!

Навмисні підпали минулорічної сухої трави частішають з кожним днем. Палають степи, очерет на річках (ставках, озерах), а разом з ними — лісосмуги і ліси...

Через такі протизаконні дії істотної шкоди зазнають узлісся та підліски, гинуть у полум’ї молоді деревця. Іноді підпали стають причиною масштабних лісових пожеж, у яких гинуть не тільки зелені масиви, такі цінні для нашого степового краю, а й звірі, птахи, корисні комахи і бактерії, які там мешкають. Знищує вогонь і сам ґрунт, його найродючіший шар.

Потерпають від підпалів і люди, адже разом із сухою травою та листям згорають солі важких металів, що осіли на тому сухостої, перетворюючи дим на справжню отруту.

Маємо пам’ятати, що торішня трава, очерет — це не сміття, а частина екосистем, створених самою природою. Ті ж, хто стверджує, що спалювати сухостій корисно, помиляються самі і вводять в оману інших.

На шляху додому - радіоактивні кабани

Через шість років після ядерної катастрофи на АЕС «Фукусіма-1» у Японії жителі, які покинули свої будинки після аварії, збираються повернутися додому. Уряд очистив від радіації чотири міста у префектурі Фукусіма, і вони абсолютно безпечні для людей. Але на шляху до повернення стоїть величезна перешкода — тисячі радіоактивних диких кабанів.

У тілах кабанів, які поїдали заражені рослини і менших за розміром тварин після ядерної катастрофи, рівень радіоактивного цезію-137 у 300 разів перевищує безпечну норму. Тамтешню ситуацію ЗМІ порівнюють з місцевістю навколо Чорнобиля, звідки після аварії у 1986 році пішли люди і де нині повноправно хазяйнують вовки, олені, ведмеді та сови. Але в околицях Фукусіми ситуація, зокрема показники забруднення води і ґрунту, поступово нормалізується, тож багато хто вже зголосився повертатися додому. А тут — кабани. Вони не тільки завдають величезної шкоди фермерським угіддям, а й перестали боятися людей і можуть проявляти агресію. «Насправді не зрозуміло, хто зараз господар — люди чи дикі кабани», — каже мер покинутого містечка Наміє Тамоцу Баба.

Зручні, бо вразливі

Наркозалежні, як і секс-працівниці, залишаються «зручною» категорією, за рахунок якої правоохоронці звітують про «високі показники» своєї діяльності, але чи впливає такий підхід на реальну боротьбу проти наркобізнесу?

Про справжню ситуацію з наркозлочинами, а також про унікальний механізм розслідування порушень прав вразливих спільнот з боку поліції говорили правозахисники та правоохоронці у «Терміналі 42» (вул. Рішельєвська, 33). Під час «круглого столу» презентовано дослідження Експертного центру з прав людини (ЕЦПЛ) «Дотримання прав вразливих груп населення у діяльності правоохоронних органів» та результати роботи Одеської регіональної команди з протидії порушенням прав вразливих груп.

До обговорення долучилися: Віктор Чупров, проектний менеджер ГО «Експертний центр з прав людини», Костянтин Тарасенко, начальник відділу уповноважених голови Національної поліції з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності, Євген Попов, керівник Південноукраїн-ського представництва Міжнародного фонду «Відродження», Сергій Чеботаренко, регіональний представник управління забезпечення прав людини Національної поліції України в Одеській області.

Кучурганська балка: загрози підтоплення

Не було б печалі, якби не озеро в підвалі

У селі Гаївка у ці дні можна спостерігати незвичну картину: прямо на подвір’ї одного з будинків із підґрунтових вод утворилося озерце, в якому розкошують домашні гуси. Птиці — втіха, людям — прикрість.

Якщо вода заливає подвір’я та городи, то підвали — й поготів. Зокрема, кореспондент побував на обійсті Михайла Юр’єва, в підвалі якого вода піднялася близько метра.

— І так чи не кожної весни, — бідкається Михайло Петрович. — Торік я підняв підвал на два камені-черепашники, але це не допомогло. Вже й не знаю, як зарадити лиху. — І гірко жартує: — Хоч бери та рибу розводь…

Місцева влада здійснює моні-торинг ситуації. Так, нещодавно було проведено виїзне обстеження зон, яким загрожує підтоплення. До складу комісії увійшли: головний спеціаліст з питань цивільного захисту райдержадміністрації Сергій Біндасов, начальник міськрайонного відділу ГУ ДСНС Сергій Кузьменко, начальник управління розвитку та інвестицій РДА Ігор Романенко, провідний інженер відділу використання водних ресурсів Одеської гідрогеологомеліоративної експедиції з охорони водних ресурсів Анатолій Реклізон, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Сергій Кожухар та начальник сектора превенцій Роздільнянського відділу поліції ГУНП Андрій Кириленко.

Три роки воєнного дитинства

Через конфлікт, який з різною інтенсивністю триває у східній Україні вже три роки, мільйон дітей нині потребують невідкладної гуманітарної допомоги — майже вдвічі більше, ніж торік, наголошує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).

Таке збільшення — а йдеться про ще 420 тисяч дівчат і хлопців — пов’язане з бойовими діями та постійним погіршенням умов життя у східній Україні, звідки до інших регіонів держави вимушено переїхали близько 1,7 мільйона осіб, багато сімей втратили джерела доходу і доступ до соціальної допомоги та охорони здоров’я, а вартість життя різко зросла.

«Це невидимий надзвичайний стан — криза, про яку більшість світу вже забула, — зауважує Джованна Барберіс, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні. — Впродовж останніх трьох років діти на сході України живуть у постійному страху непередбачуваних бойових дій та обстрілів. Їхні школи були зруйновані, а самі вони були змушені залишити свої домівки і втратили доступ до таких базових благ, як тепло і вода».

Сотні випадків порушення режиму припинення вогню щодня збільшують ризики для фізичної безпеки і психологічного благополуччя дітей. Ця ситуація особливо гостра для приблизно 200 тисяч дівчат і хлопців, які проживають у межах 15 кілометрів з обох сторін від лінії конфлікту — лінії, що розділяє підконтрольні та непідконтрольні уряду території, і де бойові дії найінтенсивніші. 19 тисяч дітей у цій зоні наражаються на загрозу постраждати від мін та нерозірваних боєприпасів, а 12 тисяч живуть у населених пунктах, що зазнають обстрілів щонайменше раз на місяць. Тисячам неповнолітніх доводиться регулярно шукати сховок в імпровізованих бомбосховищах.

Як врятувати тваринництво від АЧС?

Провідні експерти, науковці, топ-менеджмент свиногосподарств, практикуючі ветеринари та громадськість ініціюють прийняття державної цільової Програми з боротьби та профілактики африканської чуми свиней (АЧС) на 2017—2022 рр.

Наприкінці листопада в національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся «круглий» на тему «Спалахи АЧС: як зберегти українське тваринництво?». Ініціатором його проведення виступила Асоціація тваринників України за участі представників Держпродспоживслужби, Мінагропроду, Інституту ветеринарної медицини НААН України, провідних вітчизняних та іноземних експертів галузі, керівників тваринницьких господарств, представників громадськості та ЗМІ.

Експерти Асоціації тваринників та науковці зазначили, що станом на 24 листопада в Україні зафіксовано 135 спалахів АЧС (починаючи з 2012 року), причому майже 80 з них — за 11 місяців 2016-го. Але ці цифри, вважають вони, можна сміливо множити щонайменше втричі, адже часто спалахи приховуються. Українська економіка, за найскромнішими підрахунками, вже зазнала понад 1,1 мільярда гривень прямих та непрямих збитків від епізоотії (епідемії). Учасники заходу акцентували увагу на тому, що ситуація критична. За прогнозами ФАО, якщо в Україні не буде вжито дієвих заходів, то наступного року кількість спалахів може сягнути 117, а це — сотні тисяч загиблих тварин, додаткові економічні збитки, втрачені робочі місця і втрата міжнародних ринків.

«Я повинен сказати чітко і чесно: сьогодні ситуація щодо розповсюдження АЧС в Україні — некерована! — наголосив Петро Достоєвський, засновник та багаторічний керівник української державної ветеринарної служби, професор, почесний академік НААН України. — Сьогодні це національна біда. Причини дві: по-перше, не працює Державна протиепізоотична комісія, по-друге, фактично знищена державна ветеринарна служба, яка умисно чи ні, деморалізована і не виконує профільних функцій. Наразі нема комплексного підходу до подолання АЧС, нема стратегії на рік, на два, на п’ять. Як результат — українське свинарство на межі виживання».

Актуальність проблеми викликала жваву дискусію практиків, науковців, чиновників та експертів галузі. Топ-менеджери свинарських господарств акцентували на надважливості приборкання АЧС. Від ефективної діяльності в цьому напрямку залежить збереження та подальший розвиток їхнього бізнесу й усієї сфери тваринництва. Адже АЧС уже стала причиною практично повного закриття експорту свинини та зменшення кількості робочих місць.

Крок до самозбереження

Україну накрила хвиля психічних проблем. Війна, полі-тична та економічна кризи останніх років створили стан хронічного стресу, що позначився на психічному здоров’ї громадян. Єдина в країні цілодобова онлайн-лінія довіри, що надає психологічну підтримку в чаті, уже не може впоратися з обсягом людей, які звертаються по допомогу.

За останніми статистичними даними, 67% населення України незадоволені життям, 77% налаштовані песимістично й не очікують від майбутнього позитивних змін. У суспільстві зростає рівень депресії та агресії, психічних відхилень та розладів, а разом з тим і злочинності, зловживання алкоголем та наркотичними речовинами, випадків домашнього насильства та самогубств.

Найчастіше за психологічною допомогою звертаються люди з емоційними негараздами — 27% (сюди входять суїцид та посттравматичні розлади). На другому місці — проблеми у стосунках (24%), на третьому й четвертому — відповідно сімейні конфлікти та проблеми із залежностями (варто відзначити, що залежні надзвичайно рідко самостійно звертаються по допомогу).

«Українці схильні применшувати важливість свого психічного здоров’я. Спадок радянського минулого — виховання через страх та сором — заважає усвідомлювати свої почуття, а піклування про себе вважається егоїзмом. Через психологічну необізнаність побутує негативний образ психолога, а психологію плутають з психіатрією», — за-уважує адміністратор лінії довіри «Добре слово» Олена Тютенко.

Фахівець розповіла, що єдина в Україні цілодобова онлайн- служба «Добре слово», яка може безкоштовно надати психологічну підтримку, вимушена сама звернутися за допомогою до суспільства. Зараз «лінія довіри» створила сторінку для пожертв на краудфандинговій платформі «Спільнокошт». Для вирішення нагальних проблем, зокрема пов’язаних з розширенням штату спеціалістів, цьому благодійному проекту бракує близько 30 тисяч гривень.

Який сусіда, така й бесіда...

Цими днями у прес-центрі «Паритет-інфо» зібралися на прес-конференцію звичайні одесити, мешканці приватного сектора, які постраждали від незаконного спорудження багатоповерхівок на територіях, прилеглих до їхніх садиб. Усі вони об’єдналися, щоб вирішити спільну проблему: впродовж кількох років будівельна компанія «Фамільний дім», на їхнє переконання, постійно порушує законодавство України у сфері містобудування і землевпорядкування, а влада різних рівнів, до якої зверталися потерпілі, або діє не досить ефективно, або взагалі бездіє.

Втопити в електриці Дністер

На Дністрі планують збудувати каскад із шести гідроелектростанцій. Проект з розмахом — витратити на нього мають 16 мільярдів гривень: 166 мільйонів доларів державних коштів і 400 мільйонів євро, залучених у міжнародних спільнот. Ще говорять про 1,1 мільярда євро десь (32 млрд грн) кредиту, який уже начебто погодився видати Європейський банк реконструкції та розвитку. Запланована сумарна потужність цих шести ГЕС — 390 МВт.

Суто адміністративно проект зачепить три області — Івано-Фран-ківську (1 ГЕС), Тернопільську (4 ГЕС) та Чернівецьку (1 ГЕС). До голів тамтешніх держадміністрацій ще наприкінці минулого року звернулися з тим, аби місцеві громади дали дозвіл на початок будівництва.

Фотобізнес на бранцях

Одинадцять орлів, вилучених нещодавно з ініціативи активістів громадського корпусу «Азов» у вуличних фотографів, що вели свою діяльність на Приморському бульварі, можуть, за рішенням суду, повернути «господарям». Таку заяву зробив директор Одеського зоопарку Ігор Бєляков, де зараз тимчасово перебувають, у досить важкому стані, врятовані бранці — червонокнижні орлани білохвості та орли-могильники.

Усе трапилося, як завжди, — через байдужість людей: як експлуататорів тварин і птахів, так і тих, хто з нещасними фотографується. Орлів, яким природою закладено жити на волі, жадібні до легкої наживи нелюди (бо інакше таких і не назвеш), примусили позувати перед об’єктивом за гроші. Аби були податливі любителям фотографуватися з чимось незвичним, птахам обрізали кігті і майже не годували — недоїдання зробило їх кволими і слухняними (іноді застосовують і різні медичні препарати).

Недуги наступають, а вакцин – катма

Не так давно на Закарпатті було виявлено два випадки захворювання на поліомієліт — хворобу, яка призводить до каліцтва дітей і єдиним порятунком від якої є вчасна вакцинація. Наразі нових випадків поліомієліту в Україні, на щастя, не виявлено, проте ситуація залишається небезпечною. Вчені підтвердили, що кількість мутацій вірусу, який було діагностовано у дітей із Закарпатської області, доводить: даний вірус міг циркулювати в Україні впродовж останніх двох років, а відтак хвороба може спалахнути будь-де і в будь-який момент.

Під загрозою і ми, адже громада Одещини надала прихисток тисячам вимушених переселенців, біженців, мігрантів; ми щодня контактуємо із силою-силенною людей, адже проживаємо на територіях, що лежать на перетинах міжнародних автомобільних, повітряних, залізничних і водних шляхів… Під особливою небезпекою — наші діти, особливо ті, які з різних причин не отримали щеплення від поліомієліту.

Чи оживе відумерла спадщина?

До реєстрації у Верховній Раді готується законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». Його підготували фахівці асоціації «Земельна спілка України» та група народних депутатів.

Про новації законопроекту і про причини, які зумовили його розробку, говоримо з членом ради «Земельної спілки України», експертом ресурсного центру з прав на землю проекту USAID «АгроІнвест» Сергієм БІЛЕНКОМ.

Молочарська кооперація: бути чи ні?

Кооперація в сільському господарстві і раніше розвивалася надто повільно, а сьогодні практично призупинилась. І це незважаючи на неодноразові урядові кампанії, спрямовані на розвиток обслуговуючих кооперативів і підтримку проектів технічної допомоги. Так, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства, з 1 квітня 2014 року до 1 січня

2015-го кількість зареєстрованих обслуговуючих кооперативів навіть скоротилася — з 1027 до 1022, а кількість діючих — з 666 до 613, або на 8%.

Заява – ще не доказ

Тема грошових поборів у школах і вишах не нова. Протистояти системі батьки і діти намагаються як можуть — одні міняють школи й університети, інші пишуть заяви. Власним досвідом боротьби з корупцією в закладах освіти поділився викладач центру дитячої творчості «Еврика», координатор громадської ініціативи «Odessa Incognita», Дмитро Жданов.

Після Революції Гідності громадськість наче пробудилася від сну й почала всіляко боротися за свої права. Особливо це проявилося в закладах освіти. Там тепер не замовчується тема корупції. Діти й батьки, навіть самі викладачі, нарешті, визнали: грошові побори існують. Інша справа — як їх довести.

Заручники ситуації?

Дід Мороз розгубився: він не знає наразі, яким чином привітати луганських дітей-сиріт, які перебувають на Одещині, адже напередодні Новоріччя їх вирішили повернути додому, на Луганщину. Можливо, Дідові Морозу доведеться супроводжувати їх у поїзді. Про це розповіли на брифінгу волонтерки Катерина Кожевникова та Діна Казацкер.

Дівчата разом з волонтерською групою допомагають дітям-сиротам з Луганщини від моменту їх приїзду — з липня цього року, коли вони із зони АТО прибули до Одеси. Близько 500 вихованців шести інтернатів Луганської області розташували в інтернатах Одещини. Їм допомагали й одягом, і їжею, і канцприладдям — усім, що було потрібно. Дітей добре підготували до зими — для трьох інтернатів волонтери купили міні-електростанції.

М’ясо з-під поли, або Передноворічні побоювання українських тваринників

Кожен рік за східним календарем має назву якоїсь живої істоти. Наприклад, коня, тигра, мавпи або змії. Проте достеменно відомо, що наступний рік не стане роком коня, корови чи навіть свині. Бо з 1 січня набувають чинності положення закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», які забороняють продаж сирого молока, сиру домашнього виробництва та м’яса тварин подвірного забою. А це може породити нові проблеми для власників худоби і, як наслідок, призвести до скорочення її поголів’я. І що найгірше — поставити під загрозу продовольчу безпеку країни.

Таке припущення в інтерв’ю з журналістом Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань зробив керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

Нахалбуд наступає на пам’ятки

В Одесу навідалася комісія Міністерства культури на чолі з начальником управління охорони нерухомого майна. Чиновники Мінкульту мали нараду із місцевими громадськими діячами, які активно борються за збереження історичного центру нашого міста.

Нарешті дочекалися! Громадські активісти, які не один рік відстоюють збереження історичних будівель, пам’яток  архітектури та самого вигляду міста в первозданному вигляді, таки зустрілися з чиновниками Мінкулькульту. Питань до київських візитерів було чимало. На думку активістів, про історичні будівлі Одещини ніхто не дбає. «Чесно кажучи, мені навіть боляче дивитися на цю повну імпотенцію влади. Ми зараз бачимо відсутність вертикалі державної влади», — не підбираючи слів, висловила думку більшості одна з учасниць зустрічі. Одесити скаржилися: чиновники направо-наліво роздають дозволи на забудову міста висотками, а до думки простих жителів — усім байдуже. І Київ про це знає, але ніяк не реагує.

Вимушені переселенці: вчора, сьогодні, завтра

Закінчення. Початок у номері за 16 серпня.

Спілкуючись із представниками найрізноманітніших верств українського суспільства, важко не помітити відмінності у сприйнятті переселенців з Криму і з Донбасу. Згідно з поширеною думкою, з Криму їдуть ті, хто не може змиритися з російською окупацією, для кого «українськість» означає більше за економічне благополуччя. На відміну від них далеко не всі переселенці з Донбасу так уже прихильні до ідеї єдиної України, не всі справді засуджують і так званий референдум, і всі подальші події. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова в червні 2014 року, 26,7% жителів східних областей переконані в тому, що Україна повинна стати федеративною державою, тобто радикалізація настроїв жителів Донбасу справді дуже висока. Природно, вона характерна і для тих, хто нині перебуває в зоні АТО, і для переселенців.

Є і ті, хто, м’яко кажучи, поводиться не зовсім адекватно, вимагаючи тільки допомоги й нічого не роблячи самостійно (звичайно, не йдеться про матерів зовсім маленьких дітей). Зрозуміло, люди, які не звикли до самостійності, не можуть змінитися відразу, взявши на себе всю відповідальність за майбутнє своє і своїх близьких. Психологія патерналізму диктує зовсім іншу поведінку й інше кредо: держава повинна мені забезпечити нове житло, роботу, зарплату, компенсувати матеріальні втрати тощо. До цього додається й реакція на нестерпні умови життя тих, хто залишився в охопленому воєнними діями Донбасі. Не слід переоцінювати нинішнє ставлення жителів звільнених міст — вони раді припиненню вогню, відновленню якихось елементарних умов життя (електриці, воді тощо), але далеко не всі щиро й глибоко змінили своє ставлення до України. Повною мірою це стосується і тих, хто покинув Донбас. Навіть волонтери, які ризикують своїм життям для евакуації цих людей, зауважують, що приблизно половина досі розраховує на перемогу «ДНР»—«ЛНР». Природна щирість, невміння й небажання приховувати свої думки, не завжди приємні для оточуючих, часто провокують неприємні ситуації.

Липовий присмак атестата, або Час кричати SOS!

Незабаром розпочнеться новий навчальний рік. Відгомонять урочисті лінійки, відлунають дзвоники в руках першо-класниць... Які, очевидно, у дитячих мріях давно вибудували свою школу: мудру, добру, гарну... Школу, яка дає знання. Та, на жаль, ці мрії навряд чи стануть реальністю.

Підставою для такого прикрого і зовсім не святкового висновку стали результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Цього року в Україні зовнішнє оцінювання було проведено всьоме, а його учасники виконали близько 900 тисяч тестів із 14 предметів. Кількість випускників шкіл, які стали учасниками зовнішнього оцінювання, становить 70% від загальної кількості тих, хто закінчив загальноосвітню школу 2014-го. Таким чином, отримано величезний масив об’єктивної та порівняльної інформації про рівень знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. І хоч якість освітньої діяльності школи, результати її роботи вимірюються не лише тим, як її учні опанували програмовий матеріал, отримана інформація дає підстави для сер-йозних висновків.

Агрохімічний паспорт землі

Держземагентство разом з Інститутом охорони ґрунтів України розробляють спільний регламент внесення відомостей до Державного земельного кадастру про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь.

— Ми підтримуємо позицію інституту щодо необхідності систематичного внесення інформації про якісний стан ґрунтів до Державного земельного кадастру, що дозволить землевласникам та землекористувачам мати повну та достовірну інформацію про якісний стан земельних ділянок. Це дасть можливість зберегти унікальний ґрунтовий покрив країни та створити необхідні умови для його ефективного використання наступними поколіннями, — наголосив голова Держзем-агентства Сергій Рудик під час міжнародної науково-практичної конференції «Агрохімічна служба України: роль і місце в розвитку агропромислового комплексу держави», присвяченої 50-річчю цієї служби.

Українські переселенці: куди податися?

20 червня світова спільнота відзначила Міжнародний день біженця. В Україні ця дата, вперше за часи незалежності, стала неабияк актуальною. Станом на 17 червня Управління верховного комісара у справах біженців (УВКБ) ООН володіє інформацією про 34336 внут-рішньо переміщених осіб в нашій країні: 11521 — з Криму, 22815 — із східних областей.

Минулої п’ятниці агентство ООН у справах біженців спільно з Одеською обласною державною адміністрацією провели «круглий стіл» «Внутрішні переселенці: необхідна  підтримка та пошук довготермінових рішень».

Місце під сонцем для сироти

Сьогодні в нашій області 927 осіб мають статус дитини-сироти. До повноліття держава кожному з них гарантує прихисток, навчання і повне утримання. А що далі? Куди йдуть ці діти, коли досягли 18-річного віку?

У радянські часи, які ми сьогодні нещадно лаємо, із сиротинця ці діти, як правило, йшли в профтехучилища, де здобували робітничу спеціальність і також перебували на повному державному утриманні. Далі — завод чи фабрика, гуртожиток, власні гроші, дороги в життя. Пригадую статистику: в середньому на квартирній черзі робітники в ті часи стояли по 10—15 років. Нехай і довго, зате була перспектива отримати від держави житло, власні стіни. Кожен мав шанс вибитися в люди.

Презумпція згоди

Кожна людина мусить завчасно декларувати свій намір про згоду чи незгоду стати донором органів. Про це йшлося на брифінгу, присвяченому десятій річниці з дня проведення в Україні успішної пересадки серця. Отож пацієнт, якому пересадили основний орган у Київському міському центрі серця, очолюваному Борисом Тодуровим, відзначив десятий ювілей свого другого народження.

Україну називають колискою клінічної трансплантології, бо саме в нашій країні у 1933 році в Харкові Юрій Вороний уперше в світі виконав органну трансплантацію — пересадив нирку від донора-трупа.

Сівозміни: коли закон неможливо виконати...

Сільгоспвиробники активно виступають за припинення дії Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів». На їх переконання, він виявився неспроможним надійно захистити якість земель, які перебувають в обробітку. Водночас закон шкодить аграрному бізнесу.

Про особливості та вади згаданого закону говоримо з президентом Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Романом КОРІНЦЕМ.

Винороби ще надіються на допомогу влади

Відома всім приповідка життєво мудрих стародавніх латинян «In wino veritas» — «Істина в вині» — не втратила своєї актуальності і в наш час. Вся правда — або ж істина — полягає в тому, що якісне вино у поміркованій кількості є і здоровшим, й кориснішим од будь-якого алкогольного напою (вживання яких так само потребує і здорового глузду, і міри), включно з пивом. Не кажучи вже про те, що в багатьох виноробних країнах виноробство є прибутковою бюджетонаповнюючою галуззю. За умови державної підтримки, певна річ. В Україні, на переконання фахівців, виноградарство та виноробство як галузь економіки потроху занепадає. Тож українські винороби потребують негайної підтримки.

Якраз про це й говорили учасники звітно-виборчої конференції корпорації з виноградарства і виноробної промисловості «Укрвинпром», що відбулася нещодавно в Одесі. Розмова була суто фаховою, з конкретними, обґрунтованими викладками та докладним аналізом нинішнього стану галузі. Шкода лишень, що не було кому робити висновки для себе: делегати конференції — а це були представники всіх виноробних областей України — фактично один одному жалілися на серйозні проблеми, про які всі вони добре знають і вирішення яких ніякою мірою від них не залежить. У той час як владні структури, від яких саме й залежать позитивні зміни в галузі, конференцію проігнорували. Мабуть, наша влада нині вийшла на новий етап своєї діяльності — працює над тим, як покращити «покращення». А народ — народ, звісно, працює. Переймаючись не лише власним виживанням, а й проблемами більш вагомими, державними. Хоч нічого не може змінити.

Безбар’єрна «полуничка»

Дитяча порнографія стала доступнішою. Такий сумний факт констатувало управління боротьби з кіберзлочинністю ГУ МВС України в Одеській області на нещодавній прес-конференції.

Як зауважують правоохоронці, любителі дитячої еротики, які хочуть підзаробити, більше не морочаться зі створенням підпільних фотостудій, що експлуатують оголені тіла неповнолітніх. А й справді: навіщо шанувальникам «гостренького» витрачатися на оренду приміщень та вигадувати приводи, щоб заманити майбутніх моделей-малоліток у свої фотоательє, коли всі потрібні знімки в абсолютно вільному доступі спокійно і без зайвого шуму вже давно можна знайти на форумах і сайтах у соціальній павутинні? Там і п’ятирічна Клава на сторіночці своєї мами «вКонтакті» відшукається, і «гордість» новонародженого Славика в «Однокласниках», і навіть «недоспілі перси» 16-річної бунтарки Наді, що «прагне вдало вийти заміж за іноземця» (а то й відразу за декількох) на одному з форумів шлюбного агентства знайдуться...

Під загрозою — найцінніші рукописи

Новообрані голови парламентських комітетів — з питань свободи слова Микола Томенко, з питань культури В’ячеслав Кириленко та з питань науки Лілія Гриневич — звернулися до прем’єр-міністра, голови КМДА і голови Державної архівної служби стосовно ситуації зі збереженням найцінніших раритетних рукописів визначних українців.

Йдеться про рукописи-оригінали творів Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України та багатьох інших відомих українських письменників, а також про унікальний пергаментний аркуш XIV ст.

«Скажи «Ні!» насильству в сім’ї»

Страшно казати, що ми вже звикаємо до повідомлень з екранів телевізорів, газетних шпальт про факти насильства в сім’ї, з яких переважно починаються всі новини. Гинуть зачинені в хаті малолітні діти від вогню, з яким безпечно бавилися без нагляду батьків, бо ті десь далеко в полоні пошуків чергової пиятики. Доведена до відчаю жінка вкорочує віку своєму чоловікові, бо несила терпіти постійні його знущання над нею і дітьми. Нероба син тероризує, погрожує щоразу матері, вимагаючи у неї грошей. Плаче старенька бабуся від усіх кривдників — дітей та онуків, стала вона для них зайвою у власній квартирі. Безліч облич і сюжетів цього безжального сімейного насильства... Чому воно відбувається, як з ним боротися?

Управління освіти і науки Одеської міської ради та його інформаційно-методичний центр у рамках учнівського конкурсу «Моя правова освіта» запропонували школярам тему: «Скажи «Ні!» насильству в сім’ї». Ось що думають з цього приводу, що пропонують, чим тривожаться діти. До уваги читачів — уривки з їхніх творів.

Будинки, пам’ятки, апетити...

Про ситуацію з охороною пам’яток архітектури на Одещині розповіла журналістам начальник профільного управління облдержадмі­ністрації Наталія Штербуль.

Одеситів тривожить, що за будівництво розпочалося нещодавно на Приморському бульварі, 1, і чи законне воно. Наталія Миколаївна повідомила, що будинок Потоцького, розташований за цієї адресою, — пам’ятка архітектури і будівельні роботи проводяться незаконно. Забудовники, які оформили у 2008 році історико-будівельне обґрунтування, не змогли отримати узгодження центрального органу на реалізацію цього проекту, тож роботи ведуться без дозволу. Управління видало подання про зупинку робіт на об’єкті, але його проігнорували. Обласна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю також вийшла на цей об’єкт, щоб зупинити роботи, але зробити це непросто, оскільки розі­брано дах, відтак архітектурній па­115м’ятці можна завдати ще більшої шкоди. Забудовник може спекулювати цим фактом, але діяти слід у правовому полі, дотримуючись законів.

ЖКГ у пошуках господаря

У попередньому номері «ЧН» ви могли ознайомитись зі звітом старшого економіста «CASE-Україна» Володимира Дубровського щодо сучасного стану житлово-комунального господарства. На його переконання, ця сфера, як, мабуть, жодна інша, несе на собі важкий тягар радянського минулого і конче потребує реформ. Спеціаліст вважає, що за відсутності альтернативи єдиний спосіб вирішити проблеми прав власності і водночас прокласти шлях до якісних перетворень у ЖКГ — це створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Цю думку в ході «круглого столу» на тему «Житлово-комунальна сфера: у пошуках господаря» активно обговорювали й інші спеціалісти. Адже, на жаль, вже сьогодні, коли створення ОСББ в Україні ще й не набуло масового характеру, значна їх частина управляється неефективно, з непоодинокими фактами зловживань та марнотратства. Крім того, як зазначалося у попередній публікації, для якісних змін потрібна політична воля, якої нема, і бажання самих українців, які не вірять у зміни на краще у цій сфері.

За словами директора департаменту житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Віталія Шаповаленка, не можна говорити, що владі не потрібна реформа у цій сфері, адже чиновники такі ж споживачі, як й інші українці. «Те, що реформа буксує, багато в чому пов’язано зі свідомістю і розумінням людей незалежно від того, чиновники вони, чи ні», — вважає Віталій Шаповаленко. Водночас він наголошує на недосконалості законодавчої бази у цій сфері. Так, визнає, через незнання своїх прав жителями будинків, «білі плями» у законі та дії певних чиновників у Києві розпродані підвали та горища багатьох будівель. І це при тому, що всі квартири в них приватизовані, а відтак підсобні приміщення належать власникам квартир. «У цій ситуації повинен включатися механізм самоорганізації населення. Нехай навіть без створення юридичної особи», — за­значив представник профільного міністерства. Таким чином у людей буде можливість відстояти свої права.

ЖКГ у пошуках господаря

Сфера ЖКГ потребує змін, а для цього необхідна інституційна реформа. Центральним питанням такої реформи є право власності. Актуальність та першочерговість саме цієї проблеми стає очевидною, якщо порівняти стан справ у так званому приватному секторі, представленому індивідуальними будинками, та у багатоповерхівках. Проблем, вочевидь, значно більше у других. Власне кажучи, коли говорять про проблеми ЖКГ, то здебільшого мають на увазі саме багатоквартирні будинки або інфраструктуру загального користування. Водночас, проблеми з тарифами, утриманням території та інші наболілі місця ЖКГ притаманні не тільки старим, зношеним спорудам, а й деяким новобудовам, переважно тим, де не врегульовані питання власності. Отже, корінь проблеми — саме в інституціях, а не у технічних моментах.

Нещодавно в Одесі відбувся «круглий стіл» «Житлово-комунальна сфера: у пошуках господаря», під час якого фахівці мали можливість поділитися рецептами вирішення цих проблем.

Сфера ЖКГ, як, можливо, жодна інша, несе на собі важкий тягар історичної пам’яті. Абсолютну більшість житла в містах збудовано за радянських часів. Основні особливості тодішньої системи визначалися ідеологічними міркуваннями: домінувала спроба викоренити приватну власність як таку. Тільки невеликі односімейні будинки залишалися приватними. Багатоквартирні належали або безпосередньо державі (комунальне житло), або державним підприємствам, або колгоспам (відомче житло), або, в кращому разі, були у колективній власності мешканців (кооперативи), — зазначив Володимир Дубровський, старший економіст «CASE-Україна» в рамках презентації звіту «Житлово-комунальна сфера: в пошуках господаря».

Право на майбутнє

«Ми хочемо жити нормально. Жити, як усі. Жити повноцінним життям. Жити так, аби на нас не показували пальцем і не цуралися», — крізь рясні сльози каже Сергій Мельник.

Сергій — інвалід, від самого наро­дження страждає на складну форму ДЦП. З тим, що прикутий до інвалідного візка, змирився давно. Але з людською безсердечністю і навіть злобою ніяк не звикнеться.

Єдине місце, де на нього не показують пальцем і де він хоч трохи почувається впевнено, — Товариство інвалідів Суворовського району. В цій організації Сергій від самого її заснування. Ще добре пам’ятає, скільки шляху доводилося долати, аби доїхати в Лузанівку, де раніше розміщувалася організація. Але те минулося: звідти інвалідів давно виселили, а приміщення віддали під аптеку. Тепер товариство значно ближче до його будинку — на вулиці Героїв Сталінграда. Добратися туди від Заболотного, де мешкає наш герой, значно простіше.

Куяльник рятують. Чи встигнуть?

Протягом усього літа ми чуємо тривожні повідомлення про те, що Куяльницький лиман настільки обмілів, що навіть з калюжею його складно порівняти. Це сталося не за день. Ще кілька років тому вчені та громадські діячі почали бити на сполох, попереджати про небезпеку зникнення унікального курорту. Найгірші прогнози справдилися, і тепер влада розуміє, що лиман необхідно терміново рятувати від повного пересихання. На жаль, такі речі швидко не робляться… Та як би там не було, діяти необхідно «вже». Про це і йшлося на в черговому засіданні басейнової ради річки Великий Куяльник та Куяльницького лиману, що відбулося наприкінці минулого тижня.

/_f/2012/72.jpgРозпочали порятунок... зі зміни складу басейнової ради. Потім перейшли до питання про розробку гідротехнічного проекту з’єднання Куяльницького лиману та Одеської затоки (Чорне море).

Заступник голови облдержадміністрації Валерій Матковський розповів, що, облітаючи лиман на вертольоті, потрапив у соляну бурю. «Я спочатку думав, що це пилюка, але виявилося: Куяльник настільки пересох, що піднялася в повітря сіль», — розповів чиновник. Це, на його думку, ще одне свідчення того, що ситуація з лиманом — критична. Він підкреслив, що на власні очі побачив, як Куяльник різко втрачає рівень води: «Сьогодні перепад рівня води між морем і Куяльником сягає вже 7 метрів», — зазначив Валерій Матковський.

Загальновідомо, що не лише природа-матінка «попрацювала» на те, щоб Куяльник пересох. Втім, і не лише люди винні, про що свідчить історія: лиман висихає не вперше. Ще на початку ХХ століття Одеська міська дума спільно з акціонерним товариством «Куяльницько-Хаджибейський соляний видобуток» прийняли рішення виділити гроші на створення каналу, який з’єднає лиман з морем. Вдруге морська вода наповнила Куяльник у 1924-у. Під час війни канал зарили. У 1964 році канал намагалися відновити, проте проект так і не був реалізований. Зараз побудова каналу, на думку вчених, — найшвидший спосіб порятунку лиману. Точніше, перший і терміновий крок на цьому шляху. Крім цього, необхідно відновити водостік у руслі річки Великий Куяльник і таким чином повернути основне джерело надходження води в лиман, щоб урівноважити його соляний баланс. А ще, аби в майбутньому не доводилося боротись за життя Куяльника, бажано було б створити національно-природний парк Куяльницький і ветланд-парк водно-болотних угідь.

Отрута в полі — біда на волі

Громадські екологічні організації проводять кампанію за заборону в Україні токсичного препарату з високим вмістом фосфіду цинку

Ой, летіли дикі гуси...

Цей випадок стався у березні 2009 року у Лозівському районі Харківської області. Дикі гуси, повертаючись з теплих країв на рідну землю, сіли перепочити на широкому полі. На превелике їхнє здивування,  знайшли тут доволі розкиданого зерна, і невтямки було птахам, що це зерно отруєне смертельно небезпечною речовиною — фосфідом цинку. Як  доведено згодом, саме він став причиною загибелі 1358 диких гусей. Ось таку зустріч підготував їм рідний край, вірніше, люди, які сліпо й бездумно дали дозвіл на використання фосфіду цинку для боротьби з гризунами.

За фактом масової загибелі птахів було порушено карну справу, однак до кінця її не довели. Втім, це питання чи не вперше було винесене на суд широкої громадськості. І він триває й досі.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua