Накоїв лиха і втік

Правоохоронці розслідують обставини смертельної ДТП у Саратському районі, яка сталася близько четвертої години ранку 12 січня в селі Новоселівка.

На дорозі не розминулися автівка «швидкої допомоги» місцевої лікарні та легковик.

Як інформує відділ комунікації Головного управління Національної поліції України в Одеській області, попередньо встановлено, що водій BMW, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу службовому автомобілю і зіткнувся з ним, після чого залишив свій транспортний засіб та втік з місця аварії.

Тілесні ушкодження отримали 65-річний водій «швидкої» та 52-річна лікарка-педіатр, які виїздили на виклик. Медикам не вдалося врятувати чоловіка, а жінка наразі перебуває у тяжкому стані в обласній клінічній лікарні.

Позаплановий парад для хлопчика з притулку

Одеські комунальники позапланово вивели на Різдвяний парад міські трамваї заради одного хлопчика, вихованця притулку.

7 січня, коли святково прикрашені трамваї виїхали на маршрути, малий, аби побачити це видовище, навіть утік з притулку. Але тоді 7-річного втікача швидко знайшли й повернули назад — на параді він так і не побував.

«Традиційно Різдвяний парад трамваїв проходить 7 січня. У той день один з вихованців дитячого будинку втік, аби взяти участь у нашому параді трамваїв, але дістатися до Старосінної площі, звідки вони стартували, малюк не встиг — його знайшли й повернули до виховного закладу. Ця інформація нас дуже вразила, а відтак ми вирішили організувати ще один парад — саме для вихованців дитячих будинків», — цитує пресслужба мерії керівника департаменту міського господарства Дмитра Жемана.

Різдво з патрульними

Саме у такий спосіб працівники патрульної поліції Ізмаїла вирішили популяризувати професію серед місцевої молоді, повідомляє  сайт «Новини Придунав’я».

На одній із площ міста зупинилися поліцейські машини, довкруж яких дуже швидко зібралася місцева малеча і молодь, а за ними підтяглися і старші. Діти з цікавістю сідали за кермо, включали сирену і «блималки», говорили в гучномовець, перемовлялися одне з одним по поліцейській рації. Одне слово, почувалися справжньою дорожньою вартою, яка стежить за порядком.

Інспектор зі зв’язків з громадськістю Ізмаїльської патрульної поліції капрал Іван Бочковар розповів, що кожен малюк того дня отримав ще й різдвяний подарунок: солодощі, мандарини і книжечки з правилами дорожнього руху «Особиста безпека дитини».

Історія України від Івана Шпиталя

До виходу у світ трикнижжя «Україна перед Богом і перед світом»

На столах Івана Шпиталя і перших його друзів та прихильників вагомо-зримо красується уже повне трикнижжя «Україна перед Богом і перед світом». Третій, як і два попередні, — п’ятисотсторінковий фоліант, котрим автор ніби завершує свій колообіг роками, десятиліттями і століттями нашої Рідної Землі.

Не строго за календарними днями веде він нас своїм непростим літописанням, а за покликом-поводом його тонкочутливого серця. Саме воно, трепетливе, небайдуже серце Івана Шпиталя, відгукувалось упродовж трьох-чотирьох десятків років із журналістської ниви на успіхи-радощі, що випадали на долю народу у часи високих злетів його Духу і широких будівничих кроків. Як також і на жалі й сльози, що відчував він їх і бачив, коли поступ наш уперед, до Незалежності, перебігали нам недруги або й прагли геть зупинити наші відверті вороги. При цьому забираючи у нас не лише землі-території, а й Живі Душі.

Талант існує в однині

Наприкінці минулого року у видавництві «Астропринт» побачило світ, без перебільшення, унікальне видання — «Літератори Одеси». Його автор — кандидат філологічних наук, доцент, член НСПУ Василь Полтавчук — зібрав під однією обкладинкою сім біографічно-критичних нарисів про відомих письменників і літературознавців, чиї життєві й творчі долі пов’язані з нашим містом: Григорія В’язовського, Івана Гайдаєнка, Бориса Дерев’янка, Івана Дузя, Володимира Івановича, Василя Фащенка і Геннадія Щипківського.

У чому ж унікальність книжки? Почасти на це запитання відповідає сам Василь Полтавчук у «Слові до читача», яке публікуємо нижче, бажаючи авторові продовжити цей ряд літературознавчих досліджень про письменницькі таланти нашого краю.

Ця книжка постала як результат багатолітнього мого зацікавлення літературою рідного краю — тобто творами письменників Одеси.

Хороші люди живуть у Багатому

Добрі, дружні й дуже щирі, гостинні. Кажу це як людина, що часто буває в цьому селі — справжній перлині українського Придунав’я, добре знає багатьох місцевих, історію Багатого.

Тут мешкають великі общини болгар і молдован, однак такими ж рідними в ньому почуваються українці, росіяни, гагаузи, представники інших етносів. Ніхто й не дивується тому, що багатянці, як вони всі себе називають, поміж собою вільно послуговуються кількома мовами. У пошані — українська, яку діти вивчають у школі, яка звучить зі сцени сільського будинку культури, якою спілкуються у побуті.

Що ж до самої назви села, то за часів Османської імперії, яка панувала на просторах нинішньої української Бессарабії, територія вздовж озера Катлабуг називалася «багатою долиною» — тут були родючі ґрунти й завжди багато сонця. Ця щедра земля й досі нас годує, і якщо збережемо її — годуватиме й наших праправнуків.

День села, який у Багатому відзначають 21 листопада (а він торік був 213-й!), — велике свято для всіх, адже це день архангела Михаїла, небесного покровителя нашого народу, правдоборця.

Пізнай і цінуй

Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну» запрошує школярів і педагогів стати учасниками освітнього проєкту «Відкривай Україну», спрямованого на соціальну інтеграцію юнацтва у суспі-льство, формування здорових звичок змінотворця у кожному небайдужому підлітку та виховання відповідальних громадян своєї держави, нова хвиля якого розпочинається у лютому нинішнього року.

Навчання проєктному менеджменту, критичному мисленню та м’яким навичкам, колективна взаємодія, командні дослідження проблематики власних міст, втілення проєктів на основі ідеї глобального партнерства між бізнесом, владою та громадою — ось основні інструменти і ціннісна основа ініціативи, яка має довести і її учасникам, і всьому суспільству, що саме юнацтво є рушійною силою змін, воно хоче і може змінити нашу країну на краще.

Місія проєкту: формувати нову генерацію соціально-активної, культурно збагаченої, ініціативної та високорозвиненої молоді.

Ціль — сприяти розвитку громадянського суспільства в регі-онах через реалізацію молодіжних соціальних та культурних проєктів.

Знахідки

Палац у центрі Кулуби

У Мексиці виявили руїни великого палацу, зведеного більш тисячі років тому, в часи розквіту циві-лізації майя, до початку іспанської конкісти.

Кам’яні стіни шестиметрової висоти, товщиною 15 метрів і завдовжки 55 метрів розкопали археологи в штаті Юкатан, на південному заході країни, на місці, де в стародавні часи розташовувалося місто Кулуба.

Як вважають спеціалісти з Національного інституту антропології та історії Мексики, палац уперше був побудований у VII столітті н. е., коли цивілізація майя охоплювала територію нинішніх Гватемали, Белізу, Гондурасу та півдня Мексики.

Ця споруда двічі ставала важливим історичним об’єктом для культури майя: під час класичного періоду (600—900 роки н. е.) і посткласичного (850—1050).

Новий маршрут тролейбуса №14

У зв’язку з проведенням робіт з благоустрою ділянок нового терміналу міжнародного аеропорту «Одеса» із 16 січня до 31 березня (або до завершення ремонтних робіт) тролейбус №14 курсуватиме за зміненим маршрутом.

Як наголошують у департаменті транспорту міськради, зміни в схемі руху 14-го тимчасові — тільки-но впорядкують вулицю Центральний аеропорт, тролейбус повернеться на свій звичний маршрут. Наразі ж він курсуватиме так:

  • у напрямку руху до аеропорту — від вул. Мельницької на Іванівський переїзд, вул. Святослава Ріхтера, пл. Бориса Дерев’янка (кінцева зупинка);
  • у напрямку до залізничного вокзалу — від пл. Бориса Дерев’янка на вул. Святослава Ріхтера, Іванівський переїзд, вул. Мельницьку і далі за маршрутом.

Нехай добро віддячиться добром!

З Новим роком, дорогі наші перевірені часом і нові, з нинішнього газетного числа, друзі-читачі! Дякуємо за те, що ви знову чи відтепер з «Чорноморкою», що шануєте й підтримуєте українське слово. Здоров’я всім вам і вашим родинам, успіхів й удачі!

Уже традиційно напередодні світлого свята Різдва Христового складаємо найщирішу подяку тим, хто в році минулому своїми пожертвами долучився до видання на Одещині незалежного українського часопису. Це, зокрема, Лариса Борисівна Булло, Олександр Володимирович Візіров, Ганна Йосипівна Головата, Григорій Іванович Гончарук, Віталій Васильович Громлюк, Василь Іванович Дяченко, Людмила Федорівна Жигайло, Григорій Степанович Загорюк, Микола Григорович Коваль, Олег Арсентійович Крикун, Віктор Хомич Медведєв, Тетяна Мусіївна Мельник, Галина Анатоліївна Могильницька, Олексій Васильович Морозов, Володимир Павлович Павліченко, Микола Антонович Пасічник, Ганна Антонівна Рудик, Ольга Йосипівна Федяк-Невмержицька, Олександр Явдокимович Циркун (світла пам’ять цій прекрасній людині), а також всім, хто офірував на газету, побажавши зостатись неназваним.

Многоптих Анатолія Глущака

Поет, перекладач, журналіст. Три іпостасі, три творчі сутності Анатолія Глущака. Взаємопереплетені, взаємодоповнені, взаємонаснажені і взірцево довершені. Яка з них головна? Чи, може, всі рівні, однаково визначальні й дорогі?..

У «Чорноморські новини» Анатолій Степанович прийшов у 1991-у (хоча часто друкувався й раніше), коли вони ще були «Чорноморською комуною», якраз на зламі двох епох, у переддень Незалежності. Прийшов як знаний поет, автор багатьох схвально оцінених критикою і прийнятих читачами книжок і, зокрема, хрестоматійного вірша про синівську любов і синівську спокуту «Повернення».

А жінка гляне, строга і свята,
Як стихне реактивний гул у небі.
Скажу їй: — Мамо, я летів до тебе!
Даруй, що довго — так ішли літа.

Наснаги й оптимізму!

Шановний Анатолію Степановичу!

Правління і ветеранська спільнота Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України сердечно вітають Вас зі славним ювілеєм — 80-річчям.

На Одещині й у всій Україні знають Вас як талановитого поета, перекладача, публіциста, члена оргкомітету загальнонаціонального форуму «Українська мова — мова єднання», активного громадського діяча, наставника молодого покоління.

Бажаємо Вам мужності, сил і терпіння у відповідальному служінні українському народу. Нехай доля і надалі збагачує Вас життєвою мудрістю й дарує розуміння та підтримку громади.

Двері помісної Церкви відкриті для всіх

Із Різдвяного послання митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Православної церкви України Епіфанія

Дорогі брати і сестри! Минув рік від того часу, коли Об’єднавчий Собор у храмі Святої Софії в Києві утвердив церковне єднання, а Православна церква України від Матері-Церкви Константинопольської, з рук Вселенського патріарха Варфоломія, отримала Томос про автокефалію.

У Різдвяний Святвечір із Царгороду до Києва було привезено цей історичний документ, який засвідчив, що відтепер і назавжди помісна Українська православна церква незалежна та рівна в усьому з іншими сестрами-церквами Вселенського православ’я.

Міст до казкового замку

Європа стала для одеситів ще ближчою. Із листопада минулого року опинитися у ЄС можна легко, швидко й недорого. Літаки до Братислави, Будапешта, Кошіце, Берліна відправляються прямісінько з нашого аеропорту. Політ триває годину-півтори і коштує навіть менше, ніж квиток до Києва. Тож, скориставшись вигідною пропозицією, вирушаємо до Братислави.

Чому саме туди? Це місто після руйнування «залізної завіси» несподівано опинилося у самісінькому центрі Європи. Братиславський аеропорт імені Стефаника розташовується посередині між столицями Словаччини й Австрії. Дедалі більше туристів з усього світу обирають Братиславу для того, щоб приземлитися там і вже звідти подорожувати по Європі: година — до Відня, дві — до Будапешта і три — до Праги зручним автобусом чи електричкою, а ціни на житло й харчування набагато нижчі, ніж в інших столицях.

Ми провели у Братиславі більше тижня, і кожен день дарував нам нові враження, несподівані відкриття та цікаві пригоди.

Тривоги і надії бессарабців

Кожен із нас упродовж 2019-го жив своїми турботами і надіями. Не обходилося без втрат і розчарувань, без болю за долю нашої країни, де сьогодні не стихають постріли, трапляються усілякі біди.

Чим особливо запам’ятався рік, що минув, жителям села Багатого Ізмаїльського району, працівникам АРК «Придунайська нива», які очікування-плани мають на 2020-й. Ось що вони мені повідали.

Надія Васильченко, менеджер роботи з пайовиками:

— За святковим столом, у колі найрідніших, найперше бажаємо миру нашій Україні, яка гідна процвітання. Нам, людям, котрі працюють біля землі, боляче від того, що десь на ній не колоситься золота пшениця, а стріляють.

Рік, що минув, приніс у нашу родину щастя — синочка Андрі-йка, нашу третю дитину. Я — молода мама, але це не заважає мені будувати кар’єру, заробляти для сім’ї. Торік почала працювати з пайовиками, а ще мені запропонували цікаву ділянку роботи на новому підприємстві «Трансшип»—«Ізмаїл-Агролідер», яке активно розвивається.

Бажаю миру нашій землі, процвітання кооперативу і підприємству, де працюю, поповнень у родинах моїх земляків!

Ідея — та ж. І ворог — той же.

Холодного навечір’я 1 січня до пам’ятника Тарасові Шевченку в Одесі — сакрального місця для кожного, хто усвідомлює себе українцем в державі Україна, сходились люди, щоби віддати шану пам’яті Степану Бандері в день його народження.

Без промов, без гасел, тільки «Слава Україні! Героям слава!», «Україна — понад усе!» та «Слава нації! Смерть ворогам!». І навіть без партійних прапорів — лише з державним синьо-жовтим та бандерівським червоно-чорним. Люди спілкувалися поміж собою, фотографувалися, а наприкінці гуртом заспівали Державний гімн України.

Не боячись перебільшення, можна сказати, що вже багато років — від часу його боротьби — щоразу у цей день, 1 січня, народжуються в Україні все нові бандерівці, відроджуючись до національого життя й часом навіть не усвідомлюючи цього. Бандерівцями називає ворог українців, й назва ця — частина єдиної тріади: «мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці». Вочевидь, їх критична маса ще не досягла необхідного рівня, до того ж, немало є чинників, які з усіх сил протистоять цьому. Переважно тут таки, в Україні.

Шлях з бою до дому

У Збройних силах України із 2014 року за підтримки Офісу НАТО в Україні успішно впроваджується програма «Шлях з бою до дому», спрямована на психологічне відновлення військовослужбовців — учасників бойових дій, які заплановані до звільнення в запас або у відставку.

За п’ять років свого існування проєкт став важливою частиною загальної системи заходів, розроблених і здійснених Головним управлінням морально-психологічного забезпечення ЗСУ в інтересах цієї категорії військовослужбовців. Тренінгові програми втілюють фахівці-психологи громадської організації «Ліга офіцерів», які максимально наблизили свою діяльність до стандартів, впроваджених в армі-ях країн НАТО. Тільки за останній місяць можливістю пройти курси скористалися понад 280 військовослужбовців з різних гарнізонів. А загалом торік було проведено 42 таких семінари, у яких взяли участь 1680 учасників бойових дій.

Щоб кожна мить творчости була щасливою

Традиційною Різдвяною виставкою у своїй спілчанській залі по вул. Пастера, 2 провели рік 2019-й одеські художники

Є тут все: і зимові мотиви — зі снігом та кригою, морозом та інеєм на гіллі, і різдвяний святковий настрій, і прикмети рідної землі. Не завжди це тематичні роботи, але ніхто й не ставив такого завдання. Мистці передали своє бачення, своє відчуття свят. Окремо виділити когось із них було б несправедливо: виставка гарна і, як мовиться в таких випадках, рівна. Що й відзначив, відкриваючи її, голова Одеської організації Національної спілки художників України Анатолій Горбенко. Одначе розмова вийшла поза суто святкові рамки.

Художник і час та мистецький і громадський поклик його… Художник — і простір, у якому він живе і працює… Саме такими меседжами можна окреслити короткий, але ємкий виступ-вітання з виставкою та грядущими новорічно-різдвяними святами п. Горбенка. Думки свого очільника підтримали у виступах й інші мистці. Подібні спостереження дуже чітко впадають в око якраз наприкінці якогось календарного терміну, передовсім — року.

Косівська мальована кераміка — культурна спадщина людства

Косівську мальовану кераміку внесено до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

«Щиро радий, що ту велику роботу, яку ми проробили у Міністерстві культури ще за мого керівництва, має тепер такий надзвичайний результат. Вітаю всіх, хто долучився до роботи над цим номінаційним досьє. Окремі вітання неймовірній пані Марії Гринюк, що нині перебуває на засіданні ЮНЕСКО і чия робота у підготовці номінації була надзвичайно важливою. До слова, щоранку п’ю каву з ексклюзивної чашечки з Косова авторства пані Марії… Наступна наша номінація, вірю, — кримськотатарський «Орнек»!», — повідомив у ФБ ексміністр культури Євген Нищук.

У Конвенції про збереження нематеріальної культурної спадщини зазначається: «Нематеріальна культурна спадщина» означає звичаї, форми представлення і вираження, знання і навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, визнані співтовариствами, групами і, в деяких окремих випадках, особами як частина їхньої культурної спадщини. Така нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється співтовариствами і групами залежно від середовища, що їх оточує, їх взаємодії з природою та історією і формує в них почуття самобутності та спадкоємності, сприяючи тим самим повазі культурної різноманітності і творчості людини. Важлива тільки та нематеріальна культурна спадщина, яка узгоджується з існуючими міжнародно-правовими актами з прав людини і вимогами взаємної поваги між співтовариствами, групами та окремими особами, а також стійкого розвитку».

На сцені — «Пані Завірюха»

Передноворічний тиждень у Біляївці ознаменувався прем’єрою: на сцені міського будинку культури давали виставу «Пані Завірюха», підготовлену юними вихованцями місцевої театральної студії, якою керує Микола Величко.

Готувати виставу-казку почали ще з осені. Ролі зіграли: Даниїл Ласовецький, Ольга Вчорашня, Поліна Грицюта, Анна Костецька, Гліб Кобзар, Дарія Назарук, Марія Разумова, Дар’я Узюма, Микита Федотов, Мар’яна Римарчук. Їм допомагали вихованка вокальної студії «Домінанта» Інна Тьосса і танцювальний колектив «Фенікс» із Майорівського будинку культури.

Сотні глядачів, серед яких було чимало місцевої малечі, захоплено дивилися казку і щиро обдарували аматорів сцени оплесками, повідомляє сайт «Біляївка.Citi».

На ялинці у Білому домі — гелікоптер Сікорського

Асоціація історії Білого дому обрала гелікоптер Сікорського Н-34 офіційною різдвяною ялинковою прикрасою 2020 року.

«Прикраса вшановує президента Дуайта Ейзенхауера, який першим вирішив використовувати гелікоптери для перевезення перших осіб держави», — повідомляє «Голос Америки».

Улітку 1957 року Ейзенхауер проводив відпустку у Род Айленді, й от надійшла звістка про те, що він має повернутися до американської столиці. Замість того, щоб використати президентську яхту, помічник порадив президентові скористатися вертольотом морської піхоти. Відтак Дуайт Ейзенхауер на гелікоптері Сікорського перелетів до повітряної станції ВМС США, звідки президентський літак до-правив його до Вашингтона.

Петро Могила: діалог крізь віки

В Одеській національній науковій бібліотеці у рамках проєкту департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації «Музей української книги» 20—22 грудня стартував хакатон національної єдності «Дух. Епоха. Людина».

Урочисте відкриття цього марафону викликало жвавий інтерес в одеситів та гостей міста — бібліофілів і шанувальників української історії. З великою цікавістю присутні слухали учасників і партнерів проєкту. Серед них: Тарас Вінцковський — професор кафедри історії України ОНУ ім. І.І.Мечникова, Олена Олійник — очільниця департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА, Юрій Маслов — професор Одеського національного економічного університету, ініціатор створення «Музею української книги», Юліана Амельченко — директорка Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського, де й постане музей, Костянтин Крайній — начальник науково-дослідного відділу історії та археології Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, ігуменя Серафима — настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, Олена Мунтян — заступник директора Національної бібліотеки Республіки Молдова. Завітали й дипломати — генеральні консули Румунії та Турецької Республіки в Одесі Еміл Рапча та Садин Айилдиз.

Добрі справи українського Півдня

Причорноморський південь вважається проблемним з точки зору безпеки і стабільності держави. Тим приємніше отримувати маленькі «телеграми радості», себто обґрунтовані нагадування, що українство Одещини здаватися не збирається. І хоч активне, свідоме україн-ство у цьому регіоні аж ніяк не домінує, але не рахуватися з його думкою було б помилкою. То тут, то там подають голос маловідомі подвижники, які, попри все, чесно виконують свій обов’язок перед Батьківщиною.

Як-от вчителька Олена Блажиєва:

«Маю велике бажання звернутися до земляків, які проживають у маленькому, але відомому своєю історією селі Мигаї, що розкинулося в степах Одещини. І роблю це саме в знаменний День української мови та писемності.

Шановні мигаївці, не забувайте коріння роду свого, не втрачайте того, що дароване Богом кожній людині, яка вважає себе українцем! Саме мова є тим ідентифікатором, який вирізняє нас, українців, серед народів світу. Без мови не буде нації. Маємо дати собі відповідь на питання: чому соромимося мови батьків, мови села, мови, якою ви отримуєте освіту? Читаю те, що ви пишете на сторінках ФБ, і дивуюся тому, що ви послуговуєтеся мовою країни-агресора. Ви вітаєте один одного з днями народження та зі святами не рідною мовою. Чому ж так? До вас у село приїздять депутати різних рівнів, які ігнорують мову держави, а ви запобігаєте перед ними й послуговуєтеся не мовою батьків, а переходите на чужу. Майте гідність!

«О земле, велетів роди!»

Читайте, пізнавайте, пишайтеся і наслідуйте

Ніби вчора наша «Чорноморка» зазнала непоправної втрати. Та минуло вже пів року, як не стало нашого щирого друга, колеги — незабутнього Валентна Петровича Щегленка. Валика, як ми ласкаво називали його в редакції, завжди стриманого, скромного, негаласливого.

У переддень Нового року несподівано і вельми зворушливо він зажадав з нами зустрітися, нагадавши про себе з далеких світів новою книжкою «Твої імена, Україно!». Вийшла вона посмертно стараннями його дружини Любові Миколаївни і доньки Наталі з родиною. То була вельми приємна зустріч.

Що казати? Особисто я її проковтнула за один вечір і пів ночі. Спасибі тобі, Валентине, за цей новорічний подарунок.

Жабенятам у Турунчуку не спиться

Затепла цьогорічна осінь і делікатний грудень призвели до того, що жаби в річці Турунчук й досі не вклалися спати. Про це в соцмережах повідомив відомий еколог Іван Русєв.

Пише, що не без тривоги стежив за земноводними в притоці річки на території Біляївського району.

Не залягла на зимовий спочинок і риба у водоймах Одещини. І це насторожує природоохоронців, бо нічого доброго такі аномалії життєвого циклу (теплу погоду мешканці річок-озер-лиманів помилково сприймають за настання весни) їм не принесуть. Як, до речі, і кущам та деревам, які у грудні довірливо викинули цвіт.

В чистій любові до краю

Скажіть: ви вдоволені життям? От саме тепер, у ці хвилини, читаючи ці рядки, ви можете сказати — чесно і правдиво, як при таїнстві сповіді — що вам країни іншої не треба?

Знаю багатьох, котрі можуть дати ствердну відповідь на це запитання. Ні, то не владці, не депутати, не багачі та судді з прокурорами — не ті всі, котрі вважають, що ощасливлюють нас усіх своєю зверхністю над нами: у тієї публіки — інше коло знайомств, інші пріоритети, а передовсім — інші цінності. Декотрим з них невистачає зарплатні на прожиття, а для підвищення культурного рівня — умовно кажучи — «сватів», ну і т.д. і т.п.

Зернятко до зернятка...

Кодимська художниця створила найбільшу в Україні картину з насіння

Робота художниці й учительки образотворчого мистецтва із селища Слобідки Кодимського району Світлани Нані «Свята Трійця» занесена до Національного реєстру рекордів України як «Найбільша картина з насіння».

Полотно-рекордсмен 34-річна майстриня створила у техніці флоромозаїки (флористики) із зерен, насіння сільськогосподарських та декоративних рослин. На це у неї пішло десятки кілограмів матеріалу й вісім місяців копіткої праці.

Щодо матеріалу, то це аж 17 видів різних зернин-насінин: кунжуту, маку, розмарину, червоного перцю, квасолі, чечевиці, жита, пшениці, гірчиці, льону, ріпаку, дині, а також просо та суха аджика зеленого й червоного кольорів. Уся ця дрібнота завдяки таланту мисткині склалася у картину на біблійний сюжет. «Свята Трійця» має розмір 244 на 125 сантиметрів і є наразі найбільшим художнім твором, виготовленим з насіння, що й підтвердила керівник Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова.

Зараз художниця готує полотно на виставку, яка відбудеться у Києві. Згодом дізнаємося, який храм прикрасить полотно нашої землячки.

Робота флоромозаїків дуже копітка, ба навіть ювелірна. Щоб створити фрагмент невеликого образу, зазвичай потрібно відібрати сотні чи й тисячі зерен та насінин, закріпити їх одне до одного на полотні, враховуючи забарвлення, фактуру та розмір. Такі природні матеріали тонко передають усі гами кольорів та відтінків. Здається, сама природа допомагає митцеві у роботі над його образами.

Земля — дар Божий для людства

 Синод єпископів Української греко-католицької церкви назвав моральні принципи, на яких має формуватися проведення аграрної реформи, наголошуючи, що «селянин має відчути себе повноправним господарем на своїй землі». Про це йдеться у зверненні, оприлюдненому на офіційному сайті УГКЦ, яке пропонуємо і вашій увазі.

Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці.
Псалом 24, 1.

Дорогі у Христі! Живемо в час, який попри воєнне лихоліття, спричинене зовнішньою агресією, позначений викликами внутрішнього суспільного буття. Відповіддю на ці виклики може бути тільки позитивна трансформація всього суспільно-державного організму шляхом виважених реформ.

Відзначені за старанність

Школа — то надзвичайно важлива й відповідальна дитяча робота. До цього привчають молоде покоління в Біляївській громаді, вже втретє у переддень Нового року й Різдва відзначаючи відмінників навчання.

Ось і цими днями 185 місцевих школярів отримали грамоти і пам’ятні сувеніри від міської ради та особисто від керівника громади Михайла Бухтіярова. Вперше серед відзначених були й 47 учнів шкіл із сіл Мирного та Широкої Балки, які приєдналися до Біляївської ОТГ.

Ми, донецькі...

Думаю, що має рацію Президент Зеленський, коли вимагає у Тристоронню контактну групу в Мінську додати представників тих, хто змушений був покинути Донбас. Дуже розумно! Та не забувайте і тих, хто родом з Донбасу! І Олекса Тихий, і Василь Стус, і Микола Руденко! Мій батько і я, і сестра моя — родом з Єнакієвого. Тому я теж маю право голосу. Я згоден поїхати до Мінська. І Дзюба Іван поїхав би. А Роман Коваль міг би очолити таку делегацію... Це наша рідна земля!

У «Чорноморських новинах» за 5 січня (а в «Слові Просвіти» — за 19—25 січня) 2012 року надрукована отака моя стаття про відвідини мого рідного Єнакієвого на 90-річний ювілей літстудії.

Паперове мереживо чумацьких шляхів

Виставкою витинанок, яка має назву «На перехресті шляхів» і присвячена Дню Святого Миколая, порадували редакцію нашої газети учні й викладачі Одеської дитячої художньої школи №2.

Десятки робіт, досить складних у виконанні, адже витинанка потребує акуратності, точності рухів і неабиякої творчої уяви, створені руками 10-12-літніх дітей, змалку залюблених у мистецтво.

Більшість робіт — на чумацьку тематику. На них — стомлені воли, вози, завантажені сіллю, змучені дорогами, але веселі чумаки, досить реалістичні краєвиди, а також чимало фантазійних картинок.

Кращі витинанки нинішньої виставки, яка експонуватиметься впродовж місяця і є відкритою для огляду, будуть представлені на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Мозаїка чумацького шляху», який пройде навесні наступного року.

Засновниками й організаторами анонсованого фестивалю-конкурсу виступають Віктор Гоманюк, завідувач оформлювального відділення Одеського художнього коледжу ім. М.Б. Грекова, та Інна Іщук, голова Об’єднання дитячих письменників Одеси Національної спілки письменників України.

До обговорення мистецького проєкту на історичну тематику цього дня приєдналися відомі на Одещині люди: краєзнавці, письменники, колекціонери, знавці й популяризатори української культури, викладачі, громадські активісти — Сергій Шпак, Оксана Шупта-В’язовська, Дмитро Шупта, Тарас Максим’юк, Антон Гриськов, Юрій Работін.

Новоріччя крізь призму епох

Традиція святкувати Новий рік у нас, на Русі, як вбачається з перших документальних свідчень, була закладена наприкінці XV століття. Свято називалося «першим днем року», а сам рік починався аж ніяк не 1 січня, а 1 березня, згодом — 1 вересня. І лише із 1700-го Новий рік почали відзначати, як і в інших країнах Європи, 1 січня. Багато новорічних традицій були запозичені від релігійного свята — Різдва Христового, яке у Київській Русі пошановувалося ще в Х столітті.

Звичай наряджати ялинку пов’язаний з уявленнями про райське дерево, обвішане яблуками. Тому перші різдвяні ялинки прикрашали живими квітами та фруктами. Пізніше до них додалися солодощі, горіхи й інші наїдки. Згодом почали з’являтися й іграшки, що відповідали різдвяній тематиці.

Найдорожча чи найкрасивіша?

Головні ялинки в різних куточках планети давно стали іміджевими символами, атрибутами достатку своїх країн чи мегаполісів.

Поблукавши світовою павутиною, з’ясувала, що найдорожча ялинка-2020 встановлена в Іспанії. Разом з прикрасами вона коштує 14 мільйонів доларів. Такою красунею пишається готель «Кемпінські Байя», що у курортному місті Марбелья. Її висота — шість метрів, серед прикрас — кристали Swaroswki, страусині яйця із золотим та алмазним напиленням. Іграшки із сапфірами і діамантами, хутрами й прикрасами від найвідоміших ювелірних фірм. Найдорожчі — рожевий діамант вартістю 2,3 мільйона доларів і круглий червоний — за 4,9 мільйона.

Нектарний дощ

Природу Бразилії ми звикли уявляти суцільним вологим лісом, однак більше 10 відсотків її території на північному заході займає рідколісся — Каатинга.

Там бувають посухи, а відтак рослини намагаються берегти воду. Але є один, так би мовити, ненормальний унікум. Велике дерево родини бобових Hymenaea cangaceira її не те що не економить, а переводить: з грудня по березень воно розкриває сотні квітів і виділяє стільки нектару, що він буквально крапає солодким дощем.

Найдавніший ліс на Землі

Вважається, що перші ліси на нашій планеті росли на Американському континенті.

У середині XX століття під час будівництва греблі в районі гірського хребта Катскілл, що на території сучасного штату Нью-Йорк, виявили сліди дерев, які росли тут 380 мільйонів років тому — в кінці девонського періоду (саме тоді на суші почали з’явилися перші примітивні деревовидні рослини).

З ювілеєм, Людмило Петрівно!

У ці передноворічні дні наша колега Людмила Петрівна Стряпкіна відзначила 75-літній ювілей.

Відзначила на робочому місці. Бо хоч і давно на заслуженому відпочинку, не пориває зв’язків з колективом – на громадських засадах завідує редакційним музеєм, який розповідає про майже 103-літню історію нашої газети, охоче відгукується на прохання підмінити когось з працівників, виконати те чи інше доручення.

Щур з ледачими не дружить

Добігає до фінішної лінії 2019-й, залишаючи комусь шрам на серці від непоправних втрат, пережитих потрясінь чи хвороб, а комусь — світлі спогади про подолані труднощі, приємні надбання, щасливі зміни…

Всі ми — в очікуванні приходу нового, 2020-го, року. Сповнені надій і віри в те, що буде він до нас прихильним і щедрим на добро та радісні події.

Чому кіт ворогує з пацюком?

За китайським календарем 2020-й — Рік Щура. Він настане 25 січня (в китайський Новий рік за місячним календарем) і триватиме до 11 лютого 2021-го.

Нагадаємо легенду про те, як щур (він же — пацюк) та інші тварини стали символами китайського календаря. Одного разу Нефритовий імператор послав з небес свого слугу на землю, аби той привів дванадцять найкрасивіших у світі тварин, щоб нагородити їх. Спустившись на землю, слуга відразу побачив Пацюка і запросив його до імператора. Аудієнцію призначили на шосту ранку. Радісний Пацюк тут же побіг чепуритися перед такою важливою зустріччю. Побродивши по землі, слуга вирішив, що дуже красиві тварини Бик, Тигр, Кролик, Дракон, Змія, Кінь, Вівця, Мавпа, Півень і Собака, і також запросив їх до імператора. Залишилося вибрати останнього претендента. Подорожуючи по землі, йому багато розповідали про красу Кота, тому він дуже довго шукав його. Але сам знайти так і не зміг. Відтак попросив Пацюка, щоб той розшукав Кота і передав йому запрошення від імператора. Пацюк виконав прохання. Однак Кіт був дуже ледачим і не любив рано вставати, тож попросив Пацюка розбудити його. Той погодився, але невдовзі зрозумів, що Кіт таки справді дуже красивий і що обов’язково затьмарить його в очах імператора. Такого Пацюк допустити не міг і вирішив не будити Кота.

Почни із себе!

Про щастя у п’ятницю тринадцятого

В Одеській національній науковій бібліотеці в рамках культурно-просвітницького проєкту «Гендерні студії» 13 грудня відома блогерка, телеведуча, рестораторка, бізнес-тренерка, авторка майстер-класів Маргарита СІЧКАР презентувала свою нову книгу «Особиста справа щасливої людини».

Маргарита Січкар, киянка, 52 роки. Народилася у Владивостоці, в родині військового, школу закінчила у Бендерах. За першою вищою освітою інженер-технолог громадського харчування. Двічі заміжня, мати трьох дітей (Євгенія, Віталій, Василина), а також бабуся двох онуків. Колишня дружина футболіста Владислава Ващука (він батько двох молодших дітей). Свого часу збудувала шість ресторанів, де смачно обідали сотні знаменитостей (Ален Делон, П’єр Карден, Томас Андерс, увесь склад групи «Scorpions», Тото Кутуньо та багато інших). Написала п’ять книжок. Учасниця популярних шоу на провідних телеканалах України (СТБ, «1+1», «Інтер», УТ-1). Знімалася в кіно та кліпах. Лідерка думок у соцмережах. Мріє створити «Міністерство щастя» в Україні.

Старовинна головна зала ОННБ причепурена до містерії зимових свят. Ялинка мерехтить радісними вогниками. Відкрию таємницю: деревце штучне, але його не відрізниш від справжнього (бібліотека дбає про довкілля). Величний інтер’єр наповнює різдвяно-новорічна музика, яку знає й наспівує увесь світ. Серед улюблених мелодій виді-ляється «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича (великий композитор народився саме 13 грудня).

Маргариту Січкар прийшло почути чимало люду. Більшості вона знайома з численних телепередач за її участі, дехто читав її книги — справжні бестселери за українськими мірками (з ними можна ознайомитися у фондах ОННБ). Наша гостя у захопленні від побаченого у найстарішій книгозбірні України, тому зустріч розпочалася саме з теми книги та потрібності читання.

Серед героїв «цифри» — новий одесит

Погодьтеся, сьогодні ми вже й не уявляємо свого життя без новітніх технологій — вони з нами скрізь (в оселях, в офісах, у громадському просторі...) і завжди (24/7, тобто 24 години сім днів на тиждень).

Цими днями представництво компанії «Гугл» в Україні презентувало новий соціальний проєкт «Google for life», головна ідея якого — розповісти про те, як технології змінюють повсякденне життя різних людей. У семи мотиваційних відео-роликах — історії українців з різних куточків нашої країни, звичайних і водночас надзвичайних людей, які досягли дивовижних результатів у своїй діяльності. Хто вони, герої цифрових технологій?

Учителька інформатики Антоніна Букач із Білої Церкви — новаторка сучасної освіти, експертка з дистанційного навчання та впровадження інформаційних технологій в освітні процеси. Фотограф і директор агентства Олег Костюкевич із Рівного створив найбільшу в світі спільноту експертів із «Гугл-карт». Мандрівник Микола Подрезан з Києва, який на інвалідному візку побував у понад 60 країнах світу, натхненник для людей з обмеженими фізичними можливостями, піонер утілення інклюзивних стандартів в Україні. Голова Бузівської об’єднаної територіальної громади (Жашківський район Черкаської області) Олександр Фуркало, який активно впроваджує сучасні інструменти у роботу місцевої влади. Киянка Оксана Омельчук — екологічна активістка, яка захищає природу з допомогою цифрових технологій. Вікторія Щербина з Нової Каховки — жінка, котра, попри те, що пересувається на візку, професійно займається спортом у складі національної збірної України з бочче, як юрист і психолог активно допомагає людям з інвалідністю, балотувалася в народні депутати, а гроші заробляє, створивши YouTube-канал.

Ярославна, Віолетта, Чіо-Чіо-сан...

Ювілей народної артистки України Лариси Зуєнко Одеська опера святкувала виставою Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй».

Лариса Зуєнко народилася у селі Карпове нашої області, випускниця Одеської консерваторії з класу Галини Поливанової.

— З легкої руки моєї вчительки дебютувала саме тут, в Одеській опері, у спектаклі «Таємний шлюб» Доменіко Чимарози. Після закінчення консерваторії недовгий час служила в Українському театрі, а з 1988-го й донині — солістка Одеської опери. Уже працюючи тут, вчилася у корифеїв: старалася відчути, як співають народні артисти Анатолій Капустін, Людмила Ширіна, Валентина Васильєва...

Лариса Зуєнко — одна з найулюбленіших солісток нашої опери. Її ім’я — постійно на афішах театру. В репертуарі співачки понад 20 партій: Оксани — у «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, Наталки Полтавки — в однойменному творі М. Лисенка, Віолетти — у «Травіаті», Джільди — у «Ріґолетто», Леонори — у «Трубадурі» Дж. Верді, чарівної Розіни — у «Севільському цирульнику» Дж. Россіні, Донни Анни — у «Дон Жуані» В.А. Моцарта, Ярославни — у «Князі Ігорі» О. Бородіна... Це далеко не повний перелік дуже різних, неповторних жіночих партій, які з успіхом виконує пані Лариса.

«Чорноморка» — наша зброя і наш оберіг

Дякуємо усім, хто відгукнувся на наше звернення і прийшов зі своїми пропозиціями, порадами, побажаннями на зустріч у редакцію «Чорноморських новин»!

Спасибі всім, хто хоч і не зміг прибути особисто, але передав телефоном або ж надіслав письмово власні міркування щодо підтримки газети, хто зробив грошовий внесок до фонду «ЧН» чи передплатив її.

Пам’яті Маріонелли Коваль

Цвинтар у Мар’янівці. Ретельно складена купка побілених камінців. Перед нею — хрест з написом: «Мешканець німецької колонії с. Марієнталь». Цей напис свідчить, що більше 200 років тому село з цією назвою було засноване німецькими колоністами.

Неподалік — свіжа яма, викопана за 2000 гривень (даруйте, що акцентую на вартості, нижче зрозумієте, чому). У ній упокоїться Маріонелла Коваль, яка загинула 4 грудня в жахливій пожежі в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, де працювала секретарем.

Замість демократії — владна вертикаль

Запропоновані зміни до Конституції щодо децентралізації є загрозою знищення місцевого самоврядування, вважають в Асоціації міст України.

Президент України 13 грудня вніс як першочерговий проєкт закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» №2598. Асоціація міст України, перш за все, висловлює стурбованість закритістю процесу його підготовки, адже до розробки законопроєкту не були залучені представники органів місцевого самоврядування та їх асоціації, громадянського суспільства.

Нерівність — то вибір, а не приреченість

Україна посіла 88-у позицію зі 189 держав і територій, представлених у Доповіді про стан людського розвитку за 2019 рік, який ПРООН опублікувала 9 грудня. Це зачисляє нашу країну до високої категорії зі значенням Індексу людського розвитку (ІЛР) 0,750.

За період з 1990-го до 2018 року значення ІЛР України збільшилося із 0,705 до 0,750, тобто на 6,3%. За цей же період очікувана тривалість життя при народженні зросла на 2,1 року, середній час навчання — на 2,2 року, а очікуваний час навчання — на 2,7 року.

До дипломів ще й стипендії

39 школярів, учнів профтехів та студентів, які стали переможцями Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, отримають стипендії Президента України.

«Такі конкурси — чудова мотивація для молоді. Зберегти їх, зробити цікавішими для учасників і, за можливості, збільшувати винагороду — обов’язок уряду. Я вітаю всіх переможців і переконана, що Президент уже найближчим часом підпише указ і діти почнуть отримувати стипендії», — зазначила міністр освіти й науки Ганна Новосад.

20 років на політичному Олімпі

«Батьківщина» Одещини отримала «Народне визнання»

Минулої п’ятниці, 13 грудня, відбулося щорічне нагородження лауреатів премії «Народне визнання» — «Одесит року 2019». На заході зібралися найуспішніші наші земляки — спортсмени, політики, представники культури, бізнесу та влади.

У номінації «20 років на політичному Олімпі» нагороду вручено керівникові Одеської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Олегові Радковському. Таким чином оргкомітет премії відзначив і привітав цю політичну силу із 20-літтям.

Реалізуючи право кожної людини на працю

Головний оберіг державності та демократії — Конституція України — наголошує, що людина, її життя та здоров’я, честь та гід-ність, недоторканність визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Конституції України, кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

До першоджерел, або Заглиблення в історію без ірраціонального

Довгоочікувана презентація монографії «Місто Ізмаїл та його фортифікація (за матеріалами XVІ—XІX cт.)» авторства Андрія Красножона (Україна) і Мехмета Тютюнджи (Нідерланди) нещодавно відбулася на одному з найпрестижніших колекційних майданчиків Одеси — у відділі рідкісних видань та рукописів, відомому ще як «Музей книги», ОННБ.

Перше ж її представлення, що цілком закономірно, перед тим було в Ізмаїлі. За участі обох авторів — Андрія Красножона, фахівця з історії фортифікації міст Північно-Західного Причорномор’я, доктора історичних наук, завідувача кафедри історії України (Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського), і Мехмета Тютюнджи, доктора філософії, спеціаліста в галузі середньовічної османської епіграфіки (SOTA: Центр турецьких та арабських досліджень, Харлем, Нідерланди). І та, і нинішня презентації змістовного, автентичного, з великою кількістю стародавніх документів, розкішного в сенсі поліграфії видання отримала помітний резонанс у пресі та в соцмережах.

Невизнаний Хаджибей?

З-поміж інших важливих дат календар 2019-го був позначений  230-літтям штурму міста-фортеці Хаджибей, історичної події, що змінила вектор культурного й економічного розвитку південного регіону України. На місце ісламської релігії та традицій прийшло християнство. Це стало поштовхом і для якісних змін зовнішнього вигляду тоді ще Хаджибея, який у 1795 році був перейменований на Одесу.

Нагадаю, 225-у річницю взяття фортеці Хаджибей було пошановано на загальнодержавному рівні. Верховна Рада України ухвалила з цього приводу постанову, а «Укрпошта» випустила до ювілейної дати спеці-альний конверт. Натомість Одеська міська рада не приділила цій події бодай найменшої уваги, не згадала про неї в жодному з офіційних повідомлень. Наче й не було ні тієї воєнної звитяги, ні самої фортеці. На жаль, в Одесі й дотепер нема жодної офіційної пам’ятки-нагадування про її попередників — Кочубіїв-Хаджибей. І це дуже дивно, бо нема жодного притомного одесита, котрий заперечив би існування цих поселень, з яких, власне, й постала Одеса.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua