Рубрики : Без рубрики

Андрій ПАРУБІЙ: «На півдорозі не зупиняємось»

Минулого тижня Голова Верховної Ради України Андрій Парубій зустрівся з журналістами на підсумковій прес-конференції з нагоди «екватора» діяльності ВР восьмого скликання. Учасником цієї зустрічі був і кореспондент «ЧН». Ось його нотатки з виступу очільника парламенту.

Рік, що минув, став етапним в новітній історії України. Після віків російської окупації українці повертаються нарешті в свій європейський дім. Запрацювала Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Із 11 червня цього року для українців у Європейському Союзі почав діяти безвізовий режим.

Вже ніщо, ніяка сила в світі, не зможе розвернути Україну назад, на Схід, до Москви. Майбутнє нашої держави є лише на дорозі, що веде на Захід. Це важливий здобуток нашої Революції Гідності. Цей вибір захищають українські воїни в АТО. Ми завжди будемо вдячні тим, хто захистив право нашого народу, наше з вами право самим вирішувати своє майбутнє. Ми цінуємо дружню допомогу наших закордонних союзників та партнерів. З боку Європейського Союзу вступ у дію угоди про асоціацію та надання безвізового режиму — це повага до волі, до мужності українського народу. І, разом із цим, це визнання, що Україна, починаючи з 2014 року, зробила величезний крок уперед на шляху реформ, які перетворюють її на європейську країну не лише за географічною ознакою.

Коли українські бійці на фронті, наші силові, спеціальні органи в критичних точках Сходу і Півдня України зупинили гібридне вторгнення, що мало на меті знищити нашу державу, ворог змінив тактику. Тоді головна увага, колосальні засоби та ресурси були спрямовані Кремлем на прорив внутрішнього українського фронту. За стратегічним задумом цього плану, українське суспільство має бути тотально інфіковане «зрадою» та розчаруванням.

Вістря внутрішнього удару було спрямоване насамперед саме на український парламент. Що й зрозуміло: у системі центральної влади України, у парламентсько-президентській республіці, Верховна Рада є одночасно і ключовим, і найвразливішим інститутом. Найвразливішим, тому що найвідкритішим. Без законодавчої основи, яку може створювати лише Верховна Рада, не може бути втілена жодна зміна в країні, з тих, за які боровся Майдан. Жодна. Якщо скористатися будівельною термінологією, Верховна Рада — це замковий камінь національної безпеки та державного будівництва України. Вибий його — і впаде вся конструкція. Хочеш паралізувати життя країни, кинути державу у хаос — паралізуй парламент.

Рубрики : Без рубрики

Ті, хто не зрадив присязі

Напевно, нема жодної людини в країні, яка не чула б про севастопольських курсантів Академії Військово-Морських сил ім. П.С. Нахімова, котрі у березні 2014 року  перед окупантами, коли ті піднімали на флагштоці вишу російський прапор, виконали Гімн України. Їх глушили за допомогою оркестру, однак хлопці доспівали національний славень до кінця, після чого покинули плац. І, як з’ясувалося, це був не пафосний порив. Нещодавно вони отримали офіцерські погони, поповнили екіпаж бойового корабля, довівши свою готовність далі захищати морські рубежі держави.

Лейтенант Володимир ГОРБЕНКО навчався на механіка. Спостерігаючи, як біля Севастополя ходять кораблі, юнак уявляв, що дуже скоро і він стане морським офіцером. Як виявилося, ще будучи курсантом, він мав більше права називатися офіцером, ніж деякі наставники, бо під час кримських подій не зрадив, не продався.

— Тоді я вперше співав гімн і відчував, що по тілу пробігають мурашки. Мені здається, саме в ті хвилини ми до кінця усвідомили, що у нас є держава. Все відбувалося дуже швидко, надзвичайно важко і боляче, але я щасливий, що мої ще зовсім юні друзі виявилися справж-німи чоловіками. Зізнаюся, важко було покидати такий уже рідний Севастополь, але я знаю, що туди повернуся.

Після закінчення інституту ВМС НУ «ОМА» лейтенант став начальником вимірювальної лабораторії судна розмагнічування «Балта».

— Це судно призначене для проведення спеці-альних заходів з метою зменшення власних магнітних полів бойових кораблів та суден, які є на озброєнні військового флоту. Відомо, кожен корабель має властивість намагнічуватися, а це може призвести до того, що датчики, пристрої, інша техніка вийдуть із ладу. Зокрема, намагнічена зброя не зможе влучно стріляти. Наше судно вирішує ці проблеми, а саме за допомогою різних спеціальних приладів розмагнічує інші кораблі, — ділиться особливістю роботи Володимир. — Після закінчення вишу зіткнувся з новими завданнями, тому що за моєю спеціальністю місця не було, а я дуже хотів служити на кораблі. Зараз намагаюся якомога краще вивчити свою матеріальну частину, багато читаю, вчуся, розбираюся з пристроями та документацією.

Рубрики : Без рубрики

Оповідки з історії газети «Епоха Коляди»

(Продовження. Початок у номерах за 17, 22, 24 червня та 1 липня).

«Епоха Коляди»

Повоєнна відбудова в Україні не без підстав називалася народним подвигом, і це при тому, що в 1947-у українці знову спізнали голод. «Чорноморська комуна» всіляко підтримувала степовиків Причорномор’я в їхніх відбудовних зусиллях. Газету любили. Про те свідчив її високий тираж. А перший секретар обкому партії Олексій Іларіонович Кириченко вимагав більшого і звернув увагу на бойові виступи в «Чорноморці» старшого викладача української мови і літератури університету Івана Коляди, інваліда-фронтовика, колишнього командира відділення протитанкових рушниць, який у жовтні 1941 року під Дніпропетровськом не пропустив фашистські танки, підбивши три з них і заплативши за це тяжку ціну — втратив ногу.

— Іване Митрофановичу, а якщо спробувати і на газетному фронті відзначитися? — запитав Кириченко, запросивши Коляду до себе. — Вірю, що з вами «Чорноморка» й на всю Україну заявить про себе...

Голодного 1947-го Іван Митрофанович очолив українську обласну газету. У її подальшій долі почалася «епоха Коляди».

Іван Митрофанович перш за все взявся розбиратися з кадрами редакції — у кого яке перо і на що воно здатне. Виявилося, що у відділах немало інерт-них працівників, байдужих до творчих шукань. А поруч у творчому неспокої нуртували відомі читачам ще з довоєнного часу журналісти, вцілілі після 1937—1938 років. На них і сперся Іван Коляда в підтягуванні всіх наявних сил редакції до поставленої високої планки. Газета досить швидко й помітно почала чутливо вловлювати нове в житті Одеси та її трудівників — як численної молоді, що приїхала із сіл, так і ветеранів — учорашніх фронтовиків. Дедалі більшу увагу в країні і за рубежем привертали Чорноморське пароплавство і китобійна флотилія «Слава», верстатобудівні заводи, щойно введені в дію, відновлені канатний та кабельний.

Рубрики : Без рубрики

Біляївська ОТГ: спроможна, самодостатня і перспективна

Не знаю, як для кого, а для мене особисто місто Біляївка асоціюється з неповторним смаком місцевих вертут, які тут спрадавна випікають, тож дійшли місцеві пекарі у своїй майстерності до вищого кулінарного пілотажу.

На запрошення колишньої керівниці Асоціації жіночих організацій Одеської області Світлани Дигуляр, до речі, також неабиякої місцевої майстрині, ми, група активісток, кілька років поспіль численним десантом прибували на фестиваль «Біляївська вертута», який традиційно проходив у день міста і який ось-ось мав набрати статусу міжнародного.

Поясню. Вертути печуть чи не в кожній біляївській господі. Щоб створити цю півторакіло-грамову смакоту (з вишнями, з капустою, з копченим м’ясом, з яйцем та ароматною зеленню, із солодким сиром та родзинками…), потрібно майже дві доби. Тільки рецептів начинок тут більше сотні!

Що цікаво: тутешні чоловіки у цьому непростому ділі, яке потребує неабиякої витримки та акуратності, дають фору жіноцтву. На місцевих базарах продукція розпродується вмить. Вертути, як гостинці, везуть родичам, а на весілля та на інші родинні свята їх замовляють навіть із сусідніх областей.

Знаю, що позмагатися у майстерності з місцевими майстрами мали намір кулінарки з Бесарабії, які смакували біляївським продуктом, язиками прицмокували, однак трималися свого: їхні вертути (з кабаком, з козячим солоним сиром і кропом, з печінкою, з яблуками…), запевняли, смачніші. Гості з Молдови також були не проти похвалитися своїми вертутами з тради-ційною м’ясною начинкою, з рибою чи з картоплею, заправленою шкварками.

Можливо, колись задум про організацію в Біляївці міжнародного фестивалю вертути й стане реальністю, цікавим та прибутковим проектом. І не лише цей. Ми, за великим рахунком, не навчені заробляти гроші. А вони робляться на всьому: доклади трохи зусиль, кмітливості та фантазії, подай задум оригінально — і вже хтось зацікавився, вже навідуються туристи, а в гаманці моститься жива копійка...

Час нині — за об’єднаними територіальними громадами, яким допомагає стати на ноги держава, підтримуючи будь-які корисні ініціативи знизу, адже люди вчаться заробляти самостійно і відповідально розпоряджатися заробленим.

Рубрики : Без рубрики

Колег моїх нетлінний слід

Чим не чудотворець?

Доброї слави впродовж десятиліть додав «Чорноморці» незабутній Микола Семенович Стовпник. Цей худорлявий, вищий середнього зросту чоловік працював у гарячому штабі редакції — секретаріаті — заступником відповідального секретаря. Працював сумлінно, творчо. Добрий, щирий душею, він часом проявляв характер принциповою непоступливістю, не терплячи будь-якого диктату, тиску. Саме таким і запам’ятався нам, колегам.

Але то не єдина грань його авторитету. Примножив авторитет «Чорноморці» ще й іншим — був великим знавцем лікарських трав, їх цілющих властивостей. До редакції писали, телефонували, приходили численні шанувальники газети з надією на останній порятунок, коли після всіх старань лікарі безпомічно розводили руками. І в цій безвиході Микола Семенович пропонував спробувати силу цілющих трав.

Річ у тім, що свого часу він і сам себе, можна сказати, витяг з того світу. Страшний діагноз приголомшив: потрібна негайна операція. Рідним порадили кріпитися — хвороба запущена, проживе зо чотири місяці. А Миколі дуже хотілося жити, не збирався здаватися, без вагань згодився на операцію. Яких тільки відварів, настоянок, сумішей не перепробував, скільки тої літератури, рецептів лікарських трав не перечитав! Чага, омела, аїр, вовче тіло болотне (сабельник), радіола рожева, китайський лимонник і ще багато-багато інших рослин були в арсеналі його зцілення. А передовсім — чистотіл, прихильником якого він залишався до кінця, насівав його, де тільки міг.

Давно минули названі лікарями фатальні чотири місяці, минули роки й не одне десятиріччя. Вилікувався наш Семенович! Тож гріх не допомагати іншим! І з’явилася на сторінках газети рубрика «Зелена аптека» за підписом «М. Призь», його псевдонімом. Вів її регулярно, відповідаючи на численні запитання читачів, підтримуючи з ними зворотній зв’язок. І не тільки писав, а й на прохання бага-тьох готував ті народні ліки і не брав за них жодної копійки. То був його принцип. І як радів, коли хворому легшало, допомагало. До редакції надходили стоси листів, адресованих «народному цілителеві М. Призю». І жоден з них не залишався без уваги.

Рубрики : Без рубрики

Зустрічі, які не забути

Ювілей газети — завжди цікава, а для журналістів і приємна подія. Тим більше — сторічний ювілей.

З нагоди такої дати я — як районний журналіст і дописувач не тільки до обласних газет — радий вітати колектив редакції «Чорноморських новин» зі знаменною подією в їхньому (та й не тільки в їхньому) житті й побажати подальших успіхів у газетярській справі.

Мені приємно це робити, ще й тому, що відчуваю і свою, хоч і невелику, причетність до діяльності «Чорноморки» Впродовж багатьох років мені доводилося немало разів спілкуватися з її журналістами, дописувати до газети й читати у ній свої матеріали та вірші. За це моя велика вдячність колегам.

Озираючись на пройдені роки, пригадую, що вперше з публікаціями «Чорноморської комуни» (тоді) я почав зрідка знайомитися у 1963—1965 роках, коли був студентом Одеського механіко-технологічного технікуму, але ще з середини 1950-х знав, що редакція містилася на Пушкін-ській, 32, бо неподалік звідти, на Успенській — тоді Чичеріна —  я проживав з батьками. На цю адресу колись уперше й навідався приблизно у 1970 році, однак уже не пам’ятаю, з ким і про що знічено й сором’язливо розмовляв.

У 1972-у розпочалася моя газетно-журналістська діяльність: став кореспондентом сільгоспвідділу в редакції газети «Вперед» у Роздільній, де тоді проживав.  Відтоді почав частіше спілкуватися з працівниками «Чорноморки». Тоді, у 1970-х, власкором «Чорноморки» у Роздільній був Геннадій Тетерятник. Часто ми разом проводили різні рейди по колгоспах, деколи й спільно готували матеріали, через нього або й сам, хоч і рідко, я подавав замітки до обласної газети. До того ж, мій заввідділом (у Роздільній) Анатолій Гордієнко був досвідченим журналістом, ветераном, постійно співробітничав з «Чорноморкою», сільгоспвідділ якої тоді очолював його давній колега Анатолій Руденко, з ким Гордієнко познайомив і мене. У пізніші, 1980-ті, вже працюючи в Балті, мені доводилося спілкуватися також з Володимиром Шляховим та іншими працівниками редакції. Як у Балті, так і в Одесі, адже цьому сприяли обласні та міжрайонні семінари й летучки, що проводилися обласною організацією Спілки журналістів. Доволі добре я знався з відповідальним секретарем обласної спілки, колишнім багаторічним редактором «Чорноморської комуни» Іваном Митрофановичем Колядою, котрий багато розповідав про свій досвід роботи в газеті. У Балті тривалий час власкором «ЧК» був Іван Ситник. Він мені, а я йому постійно сприяли у підготовці газетних матеріалів. Знався і з власкором «Чорноморки» у тодішньому Котовську Петром Рудим, з іншими журналістами.

Рубрики : Без рубрики

Полтавські джерела Симона Петлюри

Він невпинно росте,
Його постать роки одягають
у бронзу і мармур.

Євген МАЛАНЮК.

 

Ми й сьогодні, на жаль, мало знаємо про Симона Петлюру. В Українській незалежній державі, за яку віддав своє життя цей видатний син нашого народу, офіційна влада ще й досі не визначила свого ставлення до нього. Вона, по суті, боїться згадувати його ім’я, не кажучи вже про гідне вшанування пам’яті того, чиїм спадкоємцем біля державного керма волею історії опинилася сама.

Коли говоримо про формування засад національно-патріотичної свідомості Симона Петлюри, маємо глибоко розуміти той регіон, де це відбувалося, придивитися до нього зсередини, прислухатися до імпульсів його життя. А йдеться про Полтавський край, звідки вийшли багато лицарів-патріотів України. Полтава дала світові класика української літературної мови Івана Петровича Котляревського, в садибі якого часто зустрічався весь цвіт національної культури. Безперечно, молодий Петлюра не міг не бувати в цій садибі, де все просякнуте українством. Не могла на нього не вплинути  і творчість цього славетного митця — творця «Енеїди» та «Наталки Полтавки». Полтаву відвідував Шевченко та інші велети української нації. Наприкінці ХІХ століття з багатьма з них напевне зустрічався й молодий Петлюра. Та й взагалі, у духовному житті в той період Полтава піднялася вище від багатьох великих міст. Там, за словами історика В. Сергійчука, «навіть у часи найлютішої ро-сійської неволі збереглася народна свідомість, передовсім, у зовнішніх виявах та етнографічних ознаках. І коли інші міста Придніпровської України протягом ХІХ століття швидко обмосковлювалися — Полтава гідно боронилася проти чужих впливів, проти чужої неволі… Полтавська хата, полтавський одяг, полтавська вишиванка, полтавські страви, полтавські мистецькі вироби — все це вважалося за найкращі, найчистіші, найбільш українські». Не випадково Полтаву здавна називали «духовною колискою України».

Рубрики : Без рубрики

Демографічні тенденції

Чисельність населення Землі сьогодні перевищує 7,6 мільярда і продовжує зростати, збільшуючись у середньому на 83 мільйони на рік. Очікується, що до 2030-го вона зросте ще десь на один мільярд осіб і становитиме 8,6 мільярда, повідомляє сайт Департаменту ООН з економічних і соціальних питань.

У 2050-у налічуватиметься 9,8 мільярда землян, а в 2100-у — 11,2 мільярда, йдеться в доповіді, опублікованій відомством 21 червня. Зростання населення планети експерти пояснюють частково збільшенням середньої тривалості життя. За їхніми даними, приблизно через 80 років у світі буде в сім разів більше людей старше 80 років, ніж зараз.

У документі міститься огляд демографічних тенденцій з розбивкою по регіонах та окремих країнах. Найбільш населеними залишаються Китай, де проживає 1,4 мільярда осіб, та Індія — 1,3 мільярда. На ці дві держави припадає, відповідно, 19% і 18% світового населення. Очікується, що до 2024 року за кількістю жителів Індія обійде Китай.

Серед десяти найбільших країн світу стрімко росте число жителів Нігерії. До 2050-го ця країна перейде з нинішнього сьомого місця за чисельністю населення у світі на третє й випередить за цим показником США.

У найближчі 33 роки половина всього світового приросту населення припадатиме лише на дев’ять країн: Індію, Нігерію, Демократичну Республіку Конго, Пакистан, Ефіопію, Танзанію, США, Уганду та Індонезію (країни розташовані за величиною передбачуваного приросту).

Рубрики : Без рубрики

Нові тести для водіїв

Із 1 липня в Україні запроваджено нові екзаменаційні питання зі знань Правил дорожнього руху для громадян, які бажають отримати водійські посвідчення.

Ці екзаменаційні питання, за словами начальника головного сервісного центру МВС Владислава Криклія, зрозумілі, прозорі і категоризовані. У нових тестах питання актуалізували, виправивши їх відповідно до сучасної ситуації на дорогах, більше уваги приділили практичним навичкам, котрі знадобляться майбутнім водіям. Крім того, питання згрупували згідно з категоріями водійського посвідчення, тобто водіям легкових автомобілів не доведеться відповідати на питання, пов’язані з управлінням автобусів чи вантажівок. При цьому інших змін теоретична частина не зазнала.

Владислав Криклій пояснив, що сам тест триватиме 20 хвилин і складається із 20 питань, що обиратимуться електронною системою випадково. Тест обов’язково міститиме питання за чотирма тематичними категоріями: 10 питань із правил дорожнього руху, 4 — з будови та експлуатації транспортних засобів, 4 — з основ безпеки руху та 2 — з надання першої медичної допомоги.

Загалом сформовано дві тисячі питань, які, як уточнив посадовець, із часом оновлюватимуться та доповнюватимуться.

Також з 1 липня громадяни отримали змогу відкрито переглядати тести й перевіряти свої знання на сайті ГСЦ МВС в онлайн-режимі.

Владислав Криклій наголосив, що тим, хто вже має водійські посвідчення, перескладати іспити у зв’язку із запровадженням нової системи не потрібно. За його словами, вартість складання іспиту не зросла і становить, як і раніше, 26 гривень, а бланк посвідчення водія — 201 гривню.

Рубрики : Без рубрики

Від «Початку» до «Шкільного»

Від учора, 7 липня, одеський автобусний маршрут №137 продовжено до Шкільного аеродрому.

Як повідомили в Департаменті інформації Одеської міської ради, кінцева зупинка маршруту №137 перенесена з вул. Генерала Петрова на вул. Шкільний аеродром, а сам маршрут перейменований на «Ринок «Початок» — вул. Шкільний аеродром».

На подовженому відтинку 137-й курсуватиме від вул. Шкільний аеродром по Маршала Жукова, 25-й Чапаєвській дивізії, Космонавтів, Генерала Петрова і далі за маршрутом; у зворотному напрямку — від вулиці Генерала Петрова по Космонавтів, 25-й Чапаєвській дивізії, Маршала Жукова до вул. Шкільний аеродром.

 
Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.