Рубрики : Без рубрики

Зупинити сценарій дестабілізації

У середу, 15 березня, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) провела екстрене засідання щодо ситуації навколо «дочок» російських банків в Україні та торгівлі з окупованими територіями Донбасу.

Виступаючи перед присутніми, Президент України Петро Порошенко, зокрема, сказав:

— Я ініціював це екстрене засідання для того, щоб розглянути додаткові серйозні загрози національній безпеці, які виникли протягом останніх тижнів - внаслідок так званої блокади Донбасу, безвідповідальної антидержавної поведінки її органі-заторів і синхронізовані з ними дії окупантів.

Блокувати чи не блокувати? Підтримувати з окупованим районами бодай мінімальні економічні стосунки чи обрубати все? На ці питання можна відповідати по-різному. Залежить від того, якої ми дотримуємося стратегії.

Наша мета — очевидна. Відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом. Реінтеграція неконтрольованих територій до складу Української держави. Возз’єднання їхніх мешканців з українською родиною. Це все те, що ми називаємо поверненням Донбасу в Україну і України — на Донбас. Це те, що покладено в основу нашої державної політики. Це те, за що віддають життя і проливають кров наші воїни. Це те, що підтримує переважна більшість українців і міжнародна спільнота.

Виходячи саме з такої стратегії, ми свого часу й залишили обмежені стосунки з підприємствами по той бік лінії зіткнення…

Рубрики : Без рубрики

На честь людей доброї волі


День добровольця в Україні відзначають вперше. Свято запровадила Верховна Рада у січні цього року. Дату обрали не випадково, адже саме 14 березня 2014-го почався бойовий шлях першого добровольчого батальйону. Тоді понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нових Петрівцях під Києвом.

З перших днів російської агресії на захист України стали добровольці-одесити. Тож і в нашому місті 14 березня пройшли урочисті заходи.

У сквері Героїв Небесної Сотні, біля будівлі облдержадмі-ністрації, відбулося покладання квітів до майбутнього меморіалу. В урочистій церемонії взяли участь ветерани АТО, серед яких і учасники добровольчих формувань, представники всіх родів військ, керівники області та міста, одесити. Хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять полеглих патріотів. Маршем пройшла рота почесної вар-ти. Один із загонів Самооборони Одеси підготував флешмоб — затримання групи сепаратистів.

— Ми пам’ятаємо, як усе почалося 2014 року, — звернувся до присутніх голова ОДА Максим Степанов. — Добровольці — це ті люди, які самі прийняли рішення, незалежно від віку та професії, йти боронити країну, коли побачили, що її суверенітетові загрожує небезпека. Це люди, котрими ми маємо пишатися. Я дуже радий, що тепер кожного року 14 березня ми відзначатимемо День українського добровольця.

У рамках святкування Дня добровольця відбулася прес-конференція представників громадських організацій, що підтримують воїнів АТО. Розповідали про важливість цього свята й анонсували подальші офіційні заходи голова спілки Об’єднання громадських організацій учасників АТО Микола Павлишен, представник цієї ж спілки Сергій Шестаков, голова ГО «Чорний тюльпан. Одеса» та координатор групи «Інформаційний спротив — Південь» Сергій Братчук,  волонтери «МузБату» Ігор Новосадський та Олександр Дубиненко, регіональний представник всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці — разом» Костянтин Колісниченко.

Йшлося про необхідність вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посилення уваги й турботи до учасників добровольчих формувань, підтримку громадських ініціатив у цьому напрямку.

Рубрики : Без рубрики

Квоти на дунайку

Рибалки пікетом домоглися права на вилов дунайки. На акцію протесту вони вийшли, чи, точніше, «випливли» 9 березня: близько трьохсот чоловіків у човнах перекрили рух Дунаєм у районі Вилкового. Основна вимога — видати їм ліміти (квоти) на вилов оселедця.

Акція була попереджувальною. Тривала близько 20 хвилин. За цей час рибалки виступили перед журналістами — це була їхня спроба «докричатися» до представників влади.

Щорічно місцеві рибалки повинні отримувати в Міністерстві екології та природних ресурсів квоти на вилов сезонного делікатесу — дунайського оселедця, без чого не можуть починати промисел. Але з кожним роком отримувати ці дозволи стає дедалі складніше, тим паче, що рибалять на території біосферного заповідника. Якраз триває сезон вилову оселедця. Піковий період для цього — півтора місяця, і два тижні рибалки вже втратили.

«Ми мали розпочати роботу давно. Кожен день — на рахунку. Ми хочемо працювати законно — ловити рибу. Отримувати заробітну плату, платити працівникам, годувати свої сім’ї. Це така наша робота. Але нам просто не дають можливості працювати нормально», — пояснив свій вихід на протест Віталій В’язівський, власник одного з риболовецьких підприємств.

Рубрики : Без рубрики

Під жовто-блакитним знаменом

Повалення царату внаслідок Лютневої революції 1917 року стало поворотним пунктом в історії українського народу, який після падіння самодержавства пережив справжнє національне й політичне відродження. Розпочався новий етап боротьби за українську державність.

Уже 13 березня з телеграфних повідомлень в Одесі дізналися про петроградські події. Завадити поширенню чуток про революцію місцева полі-ція не змогла. У місті виникла рада громадських організацій, яка закликала населення згуртува-тися для підтримки Тимчасового уряду і провести 16 березня маніфестацію.

У цьому заході взяли участь жителі міста, військові та студенти. Серед військовиків виділялися курсанти обох шкіл прапорщиків. Багато курсантів Другої школи, очолюваної полковником Михайлом Павленком, були свідомими українцями, які відвідували «Українську хату» в Одесі (під орудою відомого військового лікаря, полковника Івана Луценка).

14 березня курсанти в «Українській хаті» заснували Спілку українських юнаків, головою якої обрали сина відомого письменника Михайла Коцюбинського — Юрія. У ніч з 15 на 16 березня жінки, члени «Української хати», вишили чудовий національний прапор для юнацької спілки, під яким хлопці й вийшли 16 березня на вулиці Одеси. Першим прапороносцем був юнкер Сергій Колінський, який пізніше став старшиною армії Україн-ської Народної Республіки.

Обидві школи вийшли під червоними прапорами. На плацу 14-го стрілецького полку, де вони розміщувалися, вишикувалися юнаки обох закладів, а українці під жовто-блакитним стягом стали окремо. У цей момент трапився якийсь інцидент між полковником Павленком та завідувачем школами полковником Васильєвим. Багатьох цікавила причина цього конфлікту, особливо тих, хто стояв під українським прапором.

Вийшовши на вулицю Канатну, військові розташувалися в такому порядку: Перша школа — під червоним прапором, далі українці — під жовто-блакитним і Друга школа — під червоним, за ними — кулеметний батальйон, а позаду — артилерійська школа.

Рубрики : Анонс

Музичні посли Америки

26 березня о 19.00 в Одеській обласній філармонії відбудеться одна з найцікавіших подій, присвячених 25-річчю встановлення дипломатичних відносин України та США — концерт джаз-бенду оркестру ВВС США в Європі «The Ambassadors» під керуванням полковника Дона Скофілда.

Оркестр, розквартирований на німецькій авіабазі «Ramstein», був заснований у 1945 році. Діяльність цього універсального ансамблю легко адаптується до будь-яких подій — від музичного супроводу офіційних військових церемоній до виступів на джазових фестивалях і в концертних залах. Колектив пропонує увазі публіки й освітні програми у вигляді інформативних та розважальних концертів, проводить індивідуальні та групові майстер-класи з виконавської техніки.

Музикантів оркестру недарма називають «музичними послами Америки». Джаз-бенд виконує бродвейський і голлівудський репертуари, мелодії новоорлеанських диксилендів і джазових біґ-бендів, джазові імпровізації, увертюри, марші.

Програма, яку «Ambassadors» виконає в Україні, присвячена всесвітньо відомому американському джазмену й засновникові першого оркестру військово-повітряних сил США Глену Міллеру. Хоча історія групи й сягає корінням у музику Міллера, її нинішній репертуар включає в себе також знайомі улюблені мелодії та сучасні аранжування.

У рамках офіційного візиту «Ambassadors» в Україну відбудуться концерти в Одесі, Києві та Кропивницькому. Музиканти також дадуть майстер-класи в Одеській музичній школі ім. П.С. Столярського та в Київському інституті музики ім. Р.М. Глієра.

Рубрики : Без рубрики

«Широкинська операція»: прочитати і замислитися

Книгу-фотоальбом «Широкинська операція» нещодавно презентували у переповненій залі Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського колишні бійці полку «Азов».

Презентація, як і саме видання, присвячені подіям дворічної давнини під Маріуполем. У виступах, що прозвучали на вечорі, — спогади про ті звитяжні дні, гіркота втрат, розповіді про полеглих побратимів, оцінка поточної суспільно-політичної ситуації в нашому місті та країні...

Це книга про одну з найуспішніших операцій українського війська за час війни на Донбасі, коли полк «Азов» майже власними силами, героїзмом молодих хлопців за п’ять днів звільнив п’ять населених пунктів та відвів вогонь від мирного Маріуполя. У передмові до видання читаємо:

«Село Широкине є стратегічною точкою для оборони Маріуполя. Висоти над селищем панівні в даному районі, контроль над ними — це, фактично, ключ до контролю над містом. 

4—5 вересня 2014 року саме в цьому районі силами батальйону «Азов» був зупинений ро-сійський наступ на Маріуполь. Відповідно до перших Мінських угод Широкине мало стати нейтральною зоною, тож українські війська були звідти виведені, натомість уже в жовтні 2014-го в селище ввійшла російська бронетехніка.

Бойовики «ДНР» закріпилися на Широкинських висотах, після боїв під Донецьким аеропортом сюди був переведений батальйон «Спарта» під командуванням А. Павлова («Мотороли»). Вночі 23-24 січня 2015 року бойовики «ДНР» обстріляли Східний район Маріуполя з установок «Град», внаслідок чого 26 мирних мешканців загинуло.

Рубрики : Без рубрики

Запорука успіху — надійний зв’язок

Роль зв’язківців у Військово-Морських силах неможливо переоцінити, адже саме від надійного та безперебійного зв’язку залежить ефективна взаємодія та оперативність у роботі підрозділів і частин флоту.

Військовий зв’язок завжди був і буде запорукою успіху будь-якої військової операції, а його втрата може призвести до катастрофічних наслідків. На флоті це питання особливо складне, адже у бойового корабля нема можливості, наприклад, прокласти кабель до штабу, тож виконання завдань у морі великою мірою залежить від професіоналізму фахівців-зв’язківців.

Березень для окремого полку зв’язку ВМС — місяць особливий: саме із березня 1999 року розпочинає свій відлік в історії одна з найважливіших для національного флоту військових частин. Сформований у Севастополі окремий полк зв’язку ВМС ЗС України постійно забезпечував якісний зв’язок корабельного складу та берегових частин як під час різних навчань, так і в повсякденній діяльності. У квітні 2014-го через анексію Криму Росією частина передислокувалася до Одеси. 

Як зазначив командир окремого полку зв’язку капітан І рангу Андрій Галюков, за свої 18 років існування особовий склад військової частини встиг пройти багато випробувань: це і блокада полку, і втрата техніки, і морально важкий вихід із Криму. Але військово-службовці частини з гідністю подолали всі труднощі.

— Наразі наші зв’язківці виконують вкрай важливі завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Їхня робота зазвичай залишається в тіні, але без цього важливого компоненту діяльність наших підрозділів не була б такою результативною, — зазначив командир.

Рубрики : Без рубрики

Авто від рухівців

Наприкінці листопада минулого року активісти Одеської обласної організації Народного руху України оголосили збір коштів для придбання автомобіля одному з підрозділів у зоні АТО.

Й ось 10 березня рухівці разом з народним депутатом України Віктором Кривенком урочисто передали нашим захисникам авто, куплене на пожертви членів партії. Машина потрапить у підрозділ, де служить наш земляк — громадський діяч Сергій Гуцалюк. Того ж дня для обласної лікарні передано ноші, за якими приїхала волонтер Галина Манчук.

Олена КРАВЧЕНКО,
прес-секретар НРУ.

Рубрики : Без рубрики

Кому — війна, а кому...

У парку (назви ніде не побачиш) стоїть уже три роки те, що залишилося від В. Леніна. Поруч, на майданчику для урочистостей, під «раз, два, три» випробовується мікрофон. Нарешті врубається російська шансонна пісня «По маленькой», підсилюється її звучання до 100 децибел, щоб не спали десятки тих, кому за 70, у кількох двоповерхівках — відзначають Масляну. За веселою російською — запальний молдовський танець і т. д.

На старечі голови з їхнім перемінним тиском ніхто не зважає, а пластикові вікна не рятують... Головне — щоб чули очільники, як проводить черговий захід ананьївська культура. З Богом! Терпимо, але дуже гучно. Наші волання десять років губляться в пустелі кабінетів РДА...

Згадався кінець травня 1990 року. Ми з дружиною привезли із Новосибірська дорогий вантаж «200» — сина. Супроводжували нашу дитину його наставник —старший лейтенант і двоє лейтенантів-однокашників по НВВПЗУ, які не встигли переодягти мундири і змінити курсантські погони на лейтенантські.

Майже цілий день на нас чекав автомобіль в Одеському аеропорту. Вийшли з літака — землетрус хитає Іл-86 із вантажем «200», а вантажники грають у доміно... Одеса. Й ось син востаннє приїхав додому з Росії, у цинковій упаковці... А в цей час у парку через дорогу — в розпалі дискотека. Тодішній керівник відділу культури Таїсія Зубкова, сусідка, якій нині 87 років, пішла до молоді й розповіла, кого щойно привезла вантажівка. Діти відмовилися від танців. Пізніше синові друзі, які супроводжували в Ананьїв, запишуть в інтернеті невеличкий фільм-реквієм пам’яті друга «2 рота ВДВ. НВВПЗУ». Один з них, потім полковник СБУ Сергій Пилипчук, зателефонує: «Батя, що змогли, але пам’ять бережемо. Наші ліжка стояли поруч...».

Рубрики : Без рубрики

Близькосхідна політика Дональда Трампа

(Закінчення. Початок у номерах за 4 та 11 березня)

США — Лівія. Стосовно політики адміністрації Д. Трампа щодо конфлікту у Лівії, то вона на даний момент перебуває на стадії формування. Однак уже сьогодні можна з упевненістю сказати, що і в Лівії США вестимуть боротьбу з ІДІЛ та іншими терористичними організаціями, і не в останню чергу з метою гарантування безпеки діяльності американських нафтових компаній у цій країні.

Щодо двовладдя у Лівії, то адміністрація Д. Трампа зараз стоїть перед вибором, кого підтримати — слабкий Уряд національної злагоди на чолі з Ф. Сараджем у Тріполі, який користується підтримкою Євросоюзу та ООН, чи Палату представників у Тобруці разом з впливовим маршалом Х. Хафтаром, котрий претендує на нового диктатора Лівії. Швидше за все, США спробують забезпечити порозуміння і взаємодію між Тріполі і Тобруком. При цьому слід зазначити, що Москва з Каїром роблять ставку на маршала Х. Хафтара за фінансової підтримки ОАЕ та Катару.

Лівійська національна армія (ЛНА) на чолі з Х. Хафтаром сьогодні є найбоєздатнішою силу, яка за підтримки США, Росії та Єгипту могла завдати значної шкоди терористичним угрупованням у Лівії. Якщо Д. Трамп також зробить ставку на Х. Хафтара, то, з одного боку, він буде змушений домовлятися з цього питання з В. Путіним, а з іншого — бути готовим до несхвалення таких дій Білого дому з боку ЄС та ООН.

Є ще одна важлива обставина, яка підштовхує і Москву, і Вашингтон до співпраці з маршалом Х. Хафтаром. Справа в тому, що керована ним ЛНА змогла поставити під свій контроль не тільки Бенгазі з його нафтовими терміналами, а й родовища всього «лівійського нафтового півмісяця». Якщо Х. Хафтару і його політичним партнерам у Тобруці вдасться монополізувати експорт нафти і, відповідно, сконцентрувати в своїх руках основні фінансові потоки, то маршал справді матиме значний шанс стати новим диктатором Лівії, хоча й ненадовго, зважаючи, що йому вже 74 роки.

Упродовж 2016 року Х. Хафтар тричі (у червні, листопаді та грудні) побував у Москві, де зустрі-чався з міністром оборони РФ С. Шойгу, главою МЗС С. Лавровим і секретарем Ради безпеки М. Патрушевим. Схоже, що в Москві, як і на Заході, бачать Х. Хафтара в ролі «нового Каддафі». Але виникає питання: навіщо було скидати одного диктатора, щоб поставити іншого? Тим більше, що при М. Каддафі рівень життя народу у Лівії був найвищим серед країн Африки.

10 лютого США заблокували призначення посланником ООН до Лівії колишнього прем’єр-міністра Палестини С. Файяда замість М. Коблера. За словами постійного представника США в ООН Ніккі Хейлі, американське вето щодо кандидатури С. Файяда «має послати сигнал, що США в даний момент не підтримують створення Палестинської держави». На наш погляд, кандидатура С. Файяда була заблокована ще й з тієї причини, що зараз у Вашингтоні розглядається питання про призначення спеціального представника президента США у Лівії, для якого потенційна вимушена взаємодія з С. Файядом була б не дуже комфортною.

Рубрики : Без рубрики

Не під диктовку, а від першої особи

До 100-річчя Української революції

1917-й  поклав початок нехай і короткому, але все ж відродженню української державності. Століття по тому Україна готується офіційно згадати події тих п’яти років (1917—1921), які передували приходу радянської влади на українські землі.

Поняття Української революції

«Події, які сталися 100 років тому — Українська революція — були переламними й визначають сьогодення України», — зазначає голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимир В’ятрович, пояснюючи, що саме тоді українці отримали практичний досвід створення держави у ХХ ст., а поняття України вперше за кілька століть із суто географічного перетворилося й на політичне — УНР була офіційно визнана низкою держав.

Стартом Української революції вважається початок березня 1917 року, коли була створена Центральна Рада — парламент майбутньої УНР. А завершенням — остаточне встановлення більшовицької влади в Україні у 1921-у.

Сам термін «Українська революція» — порівняно новий і є альтернативою для «Жовтневої революції», яку використовувала радянська історіографія, та «Революція в Україні», що просто розглядає Російську революцію та події у колишній Російській імперії з українськими особливостями.

«Ця державотворча традиція у радянські часи замовчувалася. Навіть у незалежній Україні на неї мало звертали увагу. А це важливий елемент заперечення тези, що Україна нібито випадкове геополітичне утворення, яке з’явилося на руїнах Радянського Союзу, «уламок» СРСР», — вважає Володимир В’ятрович.

Інститут національної пам’яті розробив план заходів з відзначення сторіччя Української революції. Документ, який уже затвердив уряд, має кілька десятків пунктів, розрахованих на 2017—2021 роки. Ось деякі з них.

Рубрики : Без рубрики

Драматичне повернення

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація книжки «Іван та Юрій Липи», що вийшла у серії «Знамениті українці» і присвячена 100-річчю Української революції. Автори — заступник голови правління Благодійного фонду імені Івана та Юрія Лип Світлана Кучеренко та кандидат історичних наук Ігор Стам-бол — своєю розповіддю про двох славетних одеситів немовби доповнили зміст видання, заохотивши присутніх, серед яких були історики, краєзнавці, літератори, до її прочитан-ня. Вони так і писали цю книжку: кожен про когось одного.

Батько й син, котрі до слави Одеси додали частку й своєї праці. Відомі імена. Хто цікавиться історією нашого міста — не імперською і не совєтською, а історією справжньою, правдивою, той щось таки знає. А хто ще й досі перебуває в полоні чужих ідеологій, той багато цікавого й корисного дізнається з книжки, яка щойно вийшла друком і поки що є у «Книгарні-кав’ярні» по вул. Катерининській, 77.

Ці імена з’явилися у контексті нашого повернення до українських джерел Одеси ще в 1990-х роках, а відтак у 2000-х продовжилися вже ґрунтовними дослід-ження, включно з науковими конференціями у різних містах (під нинішню пору їх відбулося вісім), а також різноманітними виданнями, у тому числі — й кількатомовим зібранням творів. Неодноразово до Одеси приїздила донька Юрія Липи — Марта, зустрічалася з громадськістю, виступала тут на телебаченні.

Рубрики : Без рубрики

Мистецький уклін Шевченкові

Як уже повідомляли «ЧН», у Виставковій залі Одеської обласної організації Національної спілки художників України (вул. Торгова, 2) відкрилася уже традиційна мистецька імпреза на честь Кобзаря.

Щоберезня творча спільнота, об’єднана пієтетом до творчості й особистості геніального поета і художника, представляє на суд глядацького загалу най-кращі зі своїх робіт.

От і нинішня експозиція викликає піднесений настрій, радість від споглядання справжньої творчості: живопис, графіка, зразки декоративного мистецтва, скульптура, монументальні панно, у тому числі іконографія Шевченка.

У відкритті взяли участь голова обласної спілчанської організації Анатолій Горбенко, його заступник Сергій Савченко, очільник живописної секції Микола Овсійко, поет Олег Олійників, краєзнавець і колекціонер Тарас Максим’юк, архітектор Олександр Циркун та інші. На початку — приємний і стимулюючий момент: Анатолій Горбенко вручив відзнаку за кращий твір раніше експонованої Різдвяної виставки Наталії Лозі.

Відкриття пройшло в теплій, дружній і затишній атмосфері. Усі, хто брав слово, акцентували увагу на значенні постаті Шевченка для Одеси, на тих невидимих нитках, які пов’язували його з південним містом. Тут, зокрема, проживали друзі Тараса Григоровича, які надавали моральну підтримку опальному поетові — Андрій Лизогуб і княжна Варвара Репніна. Олег Олійників нагадав, що Шевченкові подобалася Одеса, і після заслання, у разі, якщо йому відмовлять поселитися в Петербурзі, він називав наше місто одним з тих, де бажав би замешкати.

Цікавою видається ідея Тараса Максим’юка, який запропонував художникам у своїй творчості увічнити місця, опосередковано пов’язані з Т.Г. Шевченком — зобразити будинки, в яких мешкали друзі поета (по вулиці Садовій і Льва Толстого).

Нагадаю, чи не перше публічне вшанування пам’яті Шевченка в Одесі відбулося у 1878 році завдяки енергійній діяльності Олексія Андрієвського, про що йшлося в статті «Творчість Бориса Едуардса: український аспект» (див. «ЧН» за 16.02.2017).

Рубрики : Без рубрики

Невідомі сторінки, нові імена...

Нещодавно побачив світ 22-й випуск історико-краєзнавчого альманаху «Південний Захід. Одесика», який видається впродовж 11 років за підтримки політика та громадського діяча Сергія Гриневецького. Головне завдання, яке ставить перед собою колектив видавців — збереження історії рідного краю. Зазвичай альманах виходить двічі на рік — до дня створення Одеської області (27 лютого відзначалося 85-ліття цієї дати) і до дня Одеси, що святкується 2 вересня.

Презентуючи новий випуск альманаху, історик Віктор Савченко зазначив:

— Ми увійшли у знаменний рік, коли навколо нас відбуваються важливі історичні події. Хтось із нас чекає, хтось уже не чекає змін, але сьогодні ми ще більше почуваємося пов’язаними з історією й намагаємося засвоїти її уроки, щоб знову  не наступати на ті ж граблі.

22-й випуск, за словами Віктора Савченка, присвячений людям, які на початку ХХ століття створювали та освоювали Одесу й Одещину, людям, що пройшли крізь випробування цього століття.

«Кожен новий збірник — це нові відкриття. Ми ніколи не повторюємося, ми не йдемо протореними стежками. Кожна книжка — це дія, яка об’єд-нує істориків, адміністраторів, архівістів, краєзнавців, бібліотекарів, і ця дія завжди пов’язана з відкриттями. Ми відкриваємо не лише невідомі сторінки Одеси, а й нові імена. У 22-у випуску альманаху розширилася географія дописувачів — про Одесу та Одещину пишуть автори з Кам’янця-Подільського, Кривого Рогу, Києва та Харкова, з Москви. Як показує досвід, історія Одеси цікавить не лише одеситів, а й людей у різних куточках світу» — зазначив Віктор Савченко.

Рубрики : Без рубрики

Японський крутобол, або Країна сонячної надії для України

Нотатки українця, який цілий рік грав у Японії в футбол і працював у високотехнологічній фірмі

Тризубець із капіталізму, соціалізму та комунізму

Коли я приїхав до Японії, то був вражений. Переді мною відкрився світ, у якому фантастичне майбутнє стало дійсністю. Передові технології, робототехніка, технічний прогрес, який обігнав нашу уяву на сто років уперед. Це безпілотні поїзди і насипні острови, система метро і балакучі роботи, штучні бджоли для штучного запилення квітів… Кілька компаній виступили з екологічною ініціативою і приступили до реалізації концепції «Розумне місто». Планується застосувати сонячну енергію для будинків і громадських зон, зберігати її в системі акумуляторів по всьому місту.

У всіх північних містах Японії, де взимку випадає сніг, підігріваються тротуари і вулиці. Ожеледі не буває. При цьому тут нема центрального опалення. Кожен обігріває квартиру, як може. Нема звичних сміттєвих баків — усе сміття переробляється. Навколо чистота. Громадські туалети — з квітами і музикою. Унітази з музикою вражають!

Колись М.С. Хрущов проголосив гасло-мрію: «Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі». Такий комунізм, мені здається, вже побудований і називається він японізм. Японізм — це капіталізм в економіці, соціалізм у соці-альній сфері і комунізм у високій духовній сфері.

Секрети довголіття

Ввічливість — відмінна риса японців, якою вони заслужено пишаються. В Японії багато довгожителів. Чому? Тому що вони налаштовані на творчу діяльність, терплячі, поважають чужу думку, не сперечаються, а обговорюють будь-які проблеми. Багато працюють, мало їдять і допомагають одне одному вести здоровий спосіб життя. Вони вірять у торжество вищої справедливості. Кількість віруючих перевищує кількість жителів. Парадокс? Ні. Просто одна людина може бути буддистом, але відвідувати православний храм або центр нової релігії. Японське прислів’я каже: «Хто любить людей, той довго живе».

У японському транспорті не прийнято говорити по телефону. Вважається поганим тоном, якщо всі навколишні будуть змушені слухати про ваші життєві проблеми.

Рубрики : Без рубрики

Космічне мистецтво

Про зв’язок між космосом, усіма видами мистецтва і кожним із нас розповіли художник і менеджер культурних акцій Роман Громов та координатор проекту NASA Марія Яроцька на лекції «Тема космосу в сучасному мистецтві». На заході, який пройшов у «Hub вітальні», йшлося про міжнародний хакатон Space Apps Challenge, який у квітні відбудеться в Одесі.

Для початку трохи лікбезу. Хакатон (англ. hackathon, від hack — хакер та marathon — марафон) — захід, під час якого різні спеціалісти в галузі програмного забезпечення інтенсивно і згуртовано разом працюють над розв’язанням якоїсь проблеми, або створенням нового додатку чи сервісу. NASA Space Apps Challenge — це міжнародна подія, участь у якій беруть розробники, дизайнери, інженери та вчені. Щороку, починаючи з 2013-го, фахівці з різних галузей присвячують 48 годин для вирішення завдань, поставлених NASA. Завдання хакатону стосуються як кліматичних проблем на Землі, так і питань освоєння далекого космосу. Цього року цей захід вперше прийматиме Одеса.

На лекції Роман розповідав, як розвивалося мистецтво після того, коли люди зацікавилися космосом, про культурне освоєння Всесвіту, про те, як перетинаються, доповнюючи один одного, творчість та космічні технології. Серед прикладів — проект «Місячний ковчег», у якому взяли участь близько 200 художників, цифрова галерея #WeTheExplorers, яку планують відправити на астероїд Бенну, культурна експансія на Місяць і Марс, перша інсталяція в невагомості «The Cosmic Dancer Project» тощо. Одне слово, йшлося про вже втілені мистецько-космічні задуми та по ідеї створення галерей і музеїв нового типу на астероїдах та інших планетах.

Рубрики : Без рубрики

Кольорове звучання

Автентичний український гурт «Колір», що грає у жанрі інді-фолк і який у музичних колах тепло називають «кольоровим бендом Одеси», минулої суботи у «Hub вітальні» дав перший повноформатний концерт у нинішньому році.

Музиканти, які, до слова, виступали в оновленому складі, не тільки виконували композиції з дебютного альбому «Хто, як не ми» (2016), а й презентували пісні з нового, майбутнього трек-листа: «Не ті», «Диявол» та «Чалавек» (білоруською мовою). Останню пісню вони презентували (на знімку) на арт-фестивалі ГайдаFest, який проходив у Черкасах у січні. До речі, у доробку колективу є кілька пісень білоруською мовою і вони вже брали участь в одному з фестивалів у сусідній державі. Суботнього вечора особливо палкий відгук у слухачів викликала пісня «Диявол», написана на вірші Сергія Жадана.

Презентуючи свої нові напрацювання, гурт почав збір коштів на запис нового альбому. У «Hub вітальні» шанувальники колективу мали змогу придбати сувенірну продукцію з атрибутикою «Кольору», а ті, хто добре знає його творчість та історію, змагалися за призи у відповідному конкурсі. Вокалістка Людмила Коллер охоче відпові-дала на запитання прихильників, багато жартувала, розповідаючи курйозні історії з життя музичного колективу.

Зауважимо, активну творчу, громадську та благодійну діяльність молодий одеський гурт провадить з 2014 року. В їхньому активі — участь у цілій низці фестивалів і в Україні, і за кордоном — у Білорусі та Молдові. Охоче долучаються до мистецько-соціальних та благочинних ініціатив.

Катерина ІВАХ,
студентка факультету журналістики
ОНУ ім. І.І. Мечникова.

 
Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.