Рубрики : Без рубрики

Страсбург нас підтримав

Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 25 січня ухвалила резолюцію «Функціонування демократичних інститутів в Україні». Ця резолюція — результат довготривалої напруженої роботи моніторингового комітету ПАРЄ, результат збору фактів та їх узагальнення, результат гострих дискусій, пов’язаних з інтерпретацією цих фактів.

Українська тема — в центрі

На січневій сесії ПАРЄ цього року українська тема, як розраховували противники України, в порядку денному не була відсунута на периферію, а стала фактично однією з центральних. З цією темою були пов’язані органі-заційні питання сесії, а ціла низка резолюцій, прийнятих Асамблеєю, так чи інакше стосувалися становища в Україні.

Почнемо з того, що іспанець Педро Аграмунт (тепер ще раз обраний на посаду президента ПАРЄ) зробив титанічні зусилля, аби повернути на Асамблею російську делегацію. Делегація покинула Страсбург з власної волі в 2014 році після того, як за анексію Криму і вторгнення російських військ в Україну була позбавлена права голосу на пленарних сесіях та права роботи в комітетах ПАРЄ.

Незважаючи на те, що становище в Криму і на Донбасі не змінилося, Аграмунту вдалося переконати частину делегатів, що розв’язувати українську проблему краще за участі російської делегації, ніж без неї. Однак під час візиту іспанця в Москву йому чітко відповіли: «Крим наш», нога російського воїна не перетинала українського кордону, а проблем ніяких нема. Поверніть повноваження — ми повернемося.

Підсумок: російська делегація в 2017 році участі у роботі ПАРЄ не братиме, санкції збережені, позиція Аграмунта не отримала схвалення серед делегатів. Це і є справжня перемога України. Більше того, віце-президентом Парламентської Асамблеї Ради Європи на 2017-й обраний український делегат — народний депутат України від фракції «Народний фронт» Георгій Логвинський. Кращого способу підтримки нашої країни європейськими парламентарями годі й придумати.

Рубрики : Точка зору

Чому Дональд Трамп?

«Разом ми знову зробимо Америку величною», — сказав у своїй інавгураційній промові 45-й президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп. Це сильні і правильні для Америки слова, це слова надії для людей всього світу, що пов’язують зі світовим лідерством цієї держави свої сподівання на краще життя і справедливіший світ. Перемога Сполучених Штатів у холодній війні і саме існування цієї економічної й політичної надпотуги зробили можливим існування незалежної Української держави ось уже протягом чверті століття. Ми, як ніхто інший у світі, зацікавлені, щоб і надалі Америка нікому не поступилася своїм лідерством. Тим паче, що альтернативних варіантів зовсім небагато: Китай — другий за військовими витратами після США, який навіть за дуже великого бажання не можна назвати демократичною державою, та Московія — третя за військовими витратами країна, що була пострахом для всього цивілізованого світу впродовж ХХ сторіччя й залишається таким і надалі.

Але чому Дональд Трамп відніс можливу велич Америки до майбутнього? А тепер що, Америка вже не є величною державою? Більшість простих людей абсолютно переконана, що Америка не тільки була, але й сьогодні є такою.

ДЛЯ ТОГО щоб зрозуміти слова Трампа, давайте порівняємо річні внутрішні валові продукти (ВВП), тобто кількості матеріальних благ, створених за рік, у США і, наприклад, у Китаї. ВВП США у 2016-у склав 17 трильйонів 419 мільярдів доларів (22,37% світового ВВП), а Китаю — лише 10 трильйонів 355 мільярдів доларів (13% світового ВВП). Здається, що в Америки нема підстав для великого неспокою. Але подивімося на структуру ВВП у США у 2016 році: промисловість — 15% ВВП, сільське господарство — 1% ВВП. У Китаї доля промисловості у ВВП приблизно втричі більша, а в сільському господарстві вдев’ятеро більша за відповідні показники Америки. Тобто вже сьогодні вартість виробленої промислової продукції Китаю більш як у півтора раза, а сільськогосподарської продукції — у п’ять з лишком разів перевищує відповідні показники США.

Втім, перевага США порівняно з Китаєм у загальному обсязі ВВП також ілюзорна. Розглянемо приклад. Вартість проїзду в київському метро — 4 гривні, в московському — 55 рублів, в лондонському метро на максимальну відстань — 6 фунтів. Обмінявши рублі на гривні, отримаємо 22 гривні, що рівноцінно чотирьом з половиною поїздкам на метро в Києві. Обмінявши фунти на гривні, отримаємо 200 гривень, або 50 поїздок на метро в столиці України. Отже, одна і та ж послуга або товар коштує по-різному в різних країнах. Тому за загальними величинами ВВП ще не видно конкретного обсягу послуг або товарів, які цим числам відповідають.

Рубрики : Без рубрики

Пріоритети Придунав’я

Голови облдержадміністрації Максим Степанов та облради Анатолій Урбанський відвідали південні райони Одещини, де провели велику спільну нараду за участю керівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування Ізмаїльського, Болградського та Ренійського районів.

У нараді взяли також участь т.в.о. першого заступника голови ОДА, депутат облради Марина Зінченко, т.в.о. директора департаменту «Агентство з питань інвестицій та розвитку» ОДА Тетяна Безпоясна, керівники структурних підрозділів ОДА, силових та правоохоронних відомств, начальники фінансових управлінь міських рад та районних адміністрацій, сільгоспвиробники, очільники установ, підприємств та орга-нізацій, представники освіти й культури.

Говорячи про першочергові завдання, які спільно слід вирішувати обласній та місцевій владі, Максим Степанов наголосив: «Питання номер один — це завершення у цьому році ремонту автодороги Одеса — Рені». Голова облдержадміністрації зауважив, що виявив бажання особисто проїхати трасою, аби розуміти реальну ситуацію: «Я дуже хотів сам побачити і відчути цю сумновідому трасу, і впевнений, що ми закінчимо ремонт до кінця року».

Ще один пріоритет — спорткомплекс в Ізмаїлі, будівництво якого розпочалося у 2012 році, але й досі не завершене. Цей об’єкт включає в себе кілька окремих корпусів, де передбачені басейн, секції з легкої і важкої атлетики, футболу, баскетболу та волейболу. Ще належить добудувати два блоки будівлі, прокласти всі комунікації, оштукатурити приміщення та підключити опалення.

«Для завершення будівництва необхідно 55 мільйонів гривень. У 2017-у з обласного бюджету сюди спрямують 5 мільйонів, ще понад 20 мільйонів — з бюджету міста Ізмаїл», — розповів Анатолій Урбанський, додавши, що впродовж двох років усю необхідну суму буде акумульовано.

Зі свого боку Максим Степанов пообіцяв, що докладе максимум зусиль, щоб на значущі інфраструктурні проекти своєчасно були спрямовані 123 мільйони гривень з місцевого бюджету та 41 мільйон гривень з обласного бюджету розвитку.

Рубрики : Без рубрики

Символ національної честі

У ці січневі дні ми вшановуємо подвиг патріотів, які віддали життя за свободу рідної землі, — Героїв Крут.

У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й незначна. Проте трагічна загибель юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю у боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі…

Відвага та самопожертва трьох сотень військових курсантів, студентів, гімназистів проти кількатисячної більшовицької армії стали справжнім прикладом для наступних поколінь.

Виклики, що постали перед нашою державою сьогодні, народжують нове покоління Героїв. За покликом серця вони стають на захист України. Честь їм і шана!

Анатолій УРБАНСЬКИЙ,
голова Одеської обласної ради.

Рубрики : Без рубрики

Прийди, вшануй Героїв!

У неділю, 29 січня, о 18.00 в Одесі розпочнеться акція з ушанування пам’яті Героїв Крут.

«Вуличний фронт», який організовує урочисту ходу, нагадує, що від того дня, коли відбувся бій на залізничній станції поблизу села Крути, вже зле-тіло 99 років. «Цей бій, — пише на своїй сторінці у «ФБ» громадський активіст Наталя Михайленко, — не приніс Україні тріумфальної перемоги, не привів наших воїнів до столиці ворога, він не мав своїм результатом навіть збереження контролю над Крутами, — цей бій дав Українській нації дещо більше: усвідомлення того, що Україна — земля Героїв. Вистоявши п’ять годин проти 4-тисячної більшовицької армії, чотири сотні українських вояків, значну кількість яких складали студенти, призупинили на чотири дні наступ бойових загонів Муравйова на Київ і назавжди стали прикладом мужності та самопожертви заради волі України. Пам’я-тай Крути! Прийди 29 січня о 18.00 до пам’ятника Т.Г. Шевченку та вшануй Героїв своєї нації!».

Рубрики : Без рубрики

У прицілі вже й Казахстан

Поки нова адміністрація США міркує, під яким би то соусом подати скасування, бодай часткове, санкцій щодо Росії, у Держдумі під соусом «повернемося до кордонів держави російської» заговорили про територіальні претензії до Казахстану.

«Ми велика країна і повинні захищати свої інтереси по всьому світу всіма доступними силами. Сил у нас достатньо, потрібно вести пропаганду, не все втрачено в так званих країнах близького зарубіжжя», — цитує УНІАН заяву так званого депутата Держдуми від тимчасово окупованого РФ Криму Павла Шперова.

Шперов переконаний: «Коли ми, наприклад у Казахстані, називаємо наших співвітчизників діаспорою, то це наші землі, які тимчасово відірвані. Кордони не вічні, і ми повернемося до кордонів держави російської. Це станеться найближчим часом». А ще застерігає своїх кремлівських хазяїв, що не можна називати «співвітчизників у близькому зарубіжжі» «діаспорою», бо, мовляв, таким чином їх «відрізають від РФ, зрівнюючи зі співвітчизниками в Австралії». «Те, що споконвіку наше, воно наше. Південний Урал, Південний Сибір — це наші землі, військо Донське, Новоросія, Малоросія — це наші землі, і ми повинні вести політику, щоб ці землі повернулися», — закликав Шперов присутніх на «круглому столі» з проблем співвітчизників, що відбувся у нижній палаті російського парламенту.

Рубрики : Без рубрики

Заарештовані дзвінки

Печерський районний суд Києва заарештував сервери з інформацією про телефонні з’єднання всіх абонентських номерів усіх мобільних операторів України із січня по березень 2014 року, передає Lb.ua.

З клопотанням про арешт до суду звернулася Генпрокуратура в рамках розслідування справи про події на Майдані, пояснюючи, що термін збері-гання інформації про з’єднання абонентів у біль-шості випадків не перевищує трьох років, однак ця інформація може знадобитися слідчим і надалі.

Суд задовольнив клопотання, наклав арешт і заборонив будь-яким службовим та посадовим особам компаній «Лайфселл», «МТС», «Тримоб» та «Укртелеком» розпоряджатися всіма носіями інформації (жорсткі диски, сервери тощо) в частині знищення, пошкодження, зміни, перетворення інформації за період із 18 січня по 16 березня 2014 року.

Заарештовані сервери з інформацією про вхідні та вихідні з’єднання всіх абонентських номерів на території України із зазначенням дати та часу з’єднань, тривалості, абонентських номерів, з якими вони відбулися, а також серійних номерів мобільних пристроїв.

За рішенням суду повинна також зберігатися інформація про відправлені й отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS) з цих номерів із зазначенням дати та часу відправлення, одержання, абонентських номерів, з яких вони надійшли або на які адресувалися; про місця знаходження абонентських номерів із зазначенням адрес базових станцій.

Рубрики : Без рубрики

Може, викликати батьків?..

Щодня прикипаю до радіоприймача, щоб узнати про події, які відбуваються на теренах нашої держави. Боляче чути, що там, на Сході, йде війна, й проймає гордість за захисників нашої нескореної неньки України, котрі, ставши незборимим щитом, відбивають напади осатанілих кремлівських найманців і показують приклади мужності.

Та коли переключаю на засідання Верховної Ради, просто вражаюся ставленням народних обранців до обговорення насущних проблем, до своєї роботи. Якась незібраність, вештання, шум, гам. Головуючий постійно змушений закликати: «Прошу всіх зайти до зали, будемо голосувати!». Якщо підрахувати оте «прошу зайти», то, мабуть, з кілька сотень вийшло б за день тих запрошень.

Не можу собі уявити, щоб десь у заводських цехах запрошували робітників до верстатів, а вчителів — у класи. Кожен ж бо знає своє робоче місце.

Я шкільний вчитель із сорокарічним стажем. Коли якийсь з учнів демонструє невихованість, погано вчиться, байдужий до уроків, викликають його батьків. Подумалося: а може, голові Верховної Ради також потрібно викликати батьків тих депутатів, які не ходять на роботу або, зареєструвавшись для годиться, тиняються десь по тій величезній будівлі, над якою здіймається синьо-жовтий стяг — символ незалежності України? Може, спробувати?

Борис РУДОЙ.
м. Одеса.

Рубрики : Без рубрики

Маєте запитання щодо пенсії?

9 лютого з 10.00 до 11. 00  відбудеться «пряма телефонна гаряча лінія» заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Тетяни Павлівни Яворської на тему «Актуальні питання застосування законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та пенсійне забезпечення».

Дзвінки прийматимуться по телефону (048) 728-35-92.

Головне управління ПФУ в Одеській області.

Рубрики : Без рубрики

«Алмаз-Антей» озброює бойовиків

Уперше в історії Росія в юридичному порядку визнана спонсором міжнародного тероризму

«Суд Євросоюзу визнав законними санкції проти російського виробника систем протиповітряної оборони концерну «Алмаз-Антей», відмовивши російської компанії в розморожуванні її активів. Таким чином, вища судова інстанція ЄС визнала, що Росія справді постачає зброю проросійським бойовикам на окуповані території України», — повідомляє http://glavcom.ua/ з посиланням на Newsader.

Згідно з рішенням суду, Рада ЄС, вимагаючи запровадити обмежувальні заходи проти державного оборонного підприємства РФ, довела той факт, що контрольований державою «Алмаз-Антей» справді постачає сепаратистам зброю на порушення територіальної цілісності іноземної держави. Особливо підкреслюється, що Раді ЄС не обов’язково було зробити те, що вона зробила з власної волі в рамках цього процесу, а саме — довела, що ця зброя використовувалася в боях проти українців.

«У відповідь на кризу в Україні Рада Європи на початку 2014 року ухвалила обмежувальні заходи щодо фізичних або юридичних осіб, діяльність яких підриває або ставить під загрозу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. У зв’язку з цим Рада постановила заморозити кошти російської компанії «Алмаз-Антей», — йдеться в рішенні суду й наводиться аргументація РЄ, яка в цій справі виступає відповідачем. Згідно із заявою РЄ, контрольована державою оборонна компанія виробляє зенітні озброєння, включаючи ракети «земля-повітря», які постачаються армії РФ. «Ро-сійська влада передавала важке озброєн-ня сепаратистам у Східній Україні, сприяючи дестабілізації України. Ця зброя використовується сепаратистами в тому числі для знищення літаків. Відповідно, державна компанія «Алмаз-Антей» сприяє дестабілізації України», — наводиться позиція відповідача.

Зазначається, що «Алмаз-Антей» звернувся до Верховного Суду ЄС з вимогою розморозити кошти, які залишаються заблокованими з 2015 року. «Суд відхиляє позов, поданий «Алмаз-Антеєм», і, таким чином, підтримує заморожування коштів цієї компанії», — йдеться в рішенні суду, який дійшов висновку, що санкції РЄ є пропорційною відповіддю на «матеріальну чи фінансову підтримку» на користь донбаських бойовиків «з боку російського уряду, що підриває або ставить під загрозу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України». Заморожування коштів відповідних «суб’єктів», серед яких «Алмаз-Антей», підкреслюється в рішення суду, «дозволяє не допустити ескалації конфлікту в Україні».

Окремо зазначається: Рада Європи встановила, що «Росія фактично поставляла зброю сепаратистам на Сході України». РЄ вивчила безліч повідомлень у ЗМІ про те, що сепаратисти збивали українські літаки і вертольоти, в тому числі транспортний лайнер, під час аварії якого загинули 49 українських солдатів. Суд визнав відповідні статті в пресі «досить конкретними, точними і послідовними в тому, що стосується фактів», які, на думку суду, «підтверджують участь Росії в конфлікті в Україні, зокрема шляхом поставки озброєнь і військової техніки для сепаратистів на Сході України».

Рубрики : Без рубрики

Життя після війни, або Пошук нового місця в соціумі

«Посттравматичний синдром — міна уповільненої дії. Може дати про себе знати через п’ять-десять і навіть п’ятнадцять років. Тому важливо втручатися відразу, при гострій стресовій реакції».

Моті ПІКЕЛЬНЕР,
офіцер душевного здоров’я Ізраїлю.

 

Участь в АТО для військовослужбовців — це, крім усього іншого, ще й важке психологічне випробування. Багато воїнів зазнають глибоких душевних переживань у боях і складних польових умовах, у яких їм доводиться жити. Актуальною є і проблема пошуку свого «нового місця» в соціумі після повернення додому. Психологи громадської організації «Реабілітаційний центр Святого Павла» вирішують питання соціально-психологічної адаптації ветеранів АТО й допомагають їм повернутися до мирного життя.

— Психологічна допомога — це комплекс заходів, коли фахівець може зрозуміти, в якому стані перебуває військовослужбовець, і запропонувати спеціальні вправи, методи напрацювання травматичного досвіду, — розповідає керівник волонтерської психологічної служби Одеси Катерина Реброва. — Завдання такої роботи — допомогти ветеранам АТО пережити наслідки стресу і психотравми, зміцнити сім’ї, почати новий етап у професійному житті. На жаль, у нашій країні нема культури звернення до психологів. Доводиться долати недовіру й розвіювати міфи, пояснюючи, що психолог працює з психічно здоровими людьми і що робить це тільки за їхнього бажання та готовності до змін. Правила спілкування і регламент обумовлюються на першій же зустрічі...

(Повний текст публікації читайте в номері за 28 січня.)

Записатися на зустріч з психологом
можна за телефонами: (068) 682-97-88,
(063) 453-50-45, (066) 745-92-25, також на https://www.facebook.com/PsyServiceOdessa.

 

Наталія ЗАДВЕРНЯК.

Рубрики : Без рубрики

«Орбіт» 1943 року

Римма Олексіївна Литвин і на заслуженому відпочинку не знає, що таке спокій та смуток. Творча й активна, вона щоразу знаходить собі цікаві заняття, хоча здоров’я не завжди дозволяє їй виходити з дому. То при територіальному центрі Суворовського району створила вокальний ансамбль пенсіонерів «Чебреці», то була капітаном команди «Рідкісні пташки», яка перемогла в унікальному конкурсі «Нумо, бабусі!», хоча за віком команда «Пташок» була найстаршою, то разом із подругою-гітарою приходить на вечори відпочинку, де збираються люди поважного віку, і виконує власні авторські пісні.

У вересні минулого року Римма Олексіївна відсвяткувала своє вісімдесятиліття. Вона прожила нелегке і цікаве життя,  її спогади завжди сповнені гумору і любові до людей. До вашої уваги — одна з правдивих життєвих історій з «колекції» Римми Литвин.

Коли згадую війну, бачу себе маленькою, худенькою, завжди голодною дівчинкою, що заблукала серед біди. Стрижена голівка, вицвіле ситцеве платтячко, босі ноженята... Мене ніхто не шукає, щоб погладити по голівці й бодай чимось пригостити. Війна... А ми — її діти — сидимо на страшенному протязі на цементній долівці в роз-громленій церкві й перебираємо цибулю для відправлення бійцям на фронт. Мами наші шиють куфайки та рукавиці, а батьки — воюють.

Пам’ятаю, як одного разу до мене підійшла бабуся Петрівна і попросила піти доглянути її правнучку Таську, якій нещодавно минув рочок. У бабиній хаті — чистенько. У колисці спить маленька дитина, а на підвіконні — чорний, липкий, глевкий шматочок хліба та клаптик марлі біля нього.

Баба Петрівна пояснює: «Коли Таська прокинеться і заплаче, пожуй трохи того хлібчика, замотай у марлечку і поклади ту жуйку їй у ротик — хай собі смокче». Дала мені настанови та й пішла, пообіцявши невдовзі повернутися.

За годину Таська відкрила оченята й почала мене роздивлятися: хто я така? Мабуть, я їй не сподобалася, бо вона скривилася і заплакала. Я тут же відкусила шматочок хлібця й почала жувати. Але він був такий пахнющий і смачний, що я й не вчулася, як проковтнула його, бо дуже вже їсти хотілося — і вдень, і вночі. Відламала другий шматочок і знову почала жувати жуйку для Тасі, й уже хотіла пальцями витягти ту жуйку з рота, як мимоволі знову проковтнула. Таська подивилася на мене сердито, заплямкала порожнім ротиком і тихенько заплакала справжніми сльозами. Тільки третя жуйка дісталася Тасі. Вона її швидко ви-смоктала і потягнулася до підвіконня, де лежав хліб. А його вже нема! Я їй і співала, і танцювала, як могла розважала дівчинку, витираючи їй слізоньки. А тут і баба Петрівна прийшла. Таська як зареве вголос, а я разом із нею... Мабуть, баба здогадалася... Щоб заспокоїти голодну Тасю, витягла з кофти свою стареньку цицьку і почала пхати їй до рота. Не хоче Таська, викручується. Пішли у двір, а там уже й мама йде з роботи. Взяла дитину на руки, нагодувала молочком, а я тим часом тишком-нишком додому побігла...

Через 20 років довелося мені побувати на весіллі у Таськи, і я чесно розповіла їй та гостям про свій вчинок — як у дитини малої жуйку забрала. Таська, її наречений та й усе весілля і співчувало, і сміялося над моїм каяттям...

Римма ЛИТВИН.

Рубрики : Без рубрики

Сонячний кларнет Девіда Кракауера

Не Зевс, не Пан, не
Голуб — Дух, —
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім — всі планети.

Павло Тичина.

В Одеській філармонії за підтримки Посольства США в Україні відбувся концерт Девіда Кракауера — американського кларнетиста, композитора-новатора, блискучого виконавця клезмерської музики, класики й авангарду.

З нагоди цього, без перебільшення, знакового виступу, своє привітання одеситам передала Посол США в Україні Марі Л. Йованович:

«Дорогі друзі! Дякую вам за те, що сьогодні ви разом з нами святкуєте 25-річчя дипломатичних відносин між Сполученими Штатами й Україною. Двадцять п’ять років тому, цього тижня, у січні 1992 року, Сполучені Штати відкрили своє посольство у новій незалежній Україні. Звідтоді зв’язки між українцями й американцями — між дипломатами, посадовцями, бізнесменами, науковцями, студентами, журналістами, художниками й поетами зміцнилися, і сьогодні вони тривкіші, ніж будь-коли. Ця особлива музична програма поєднує українські й американські традиції і таланти. Як і відносини, що їх ми святкуємо, вона містить знайомі теми і запрошує нас об’єднатися, щоб творити щось нове і сповнене енергії. Мені дуже приємно розділити з вами це музичне свято».

Напередодні ж концерту Девід Кракауер провів прес-конференцію, яку відкрила Керен Роблі — радник посла США з питань преси, освіти та культури.

Вона, зокрема, зазначила: 

— Мені дуже радісно бути тут. Кілька місяців тому ми з колегами почали готуватися до святкування 25-ї річниці встановлення дипломатичних стосунків між Україною та США. І ми дійшли висновку, що з нагоди такої річниці треба представити в Україні якусь дуже особливу людину, щоб досвід цієї людини показав особливості наших стосунків... 

Девід Кракауер: 

— Одразу експромтом зазначу, що я у надзвичайному захопленні від можливості знову приїхати сюди і з цими блискучими музикантами разом виконувати музику. Я у захваті від того факту, що маю оказію долучитися до дивовижного святкування 25-ї річниці встановлення дипломатичних стосунків між Україною та США. Мій дідусь народився у Львові, він емігрував до США 1908 року, і для мене це вже важливий зв’язок з вашою країною. Вперше я відвідав Україну у вересні 1991-го... 

Рубрики : Без рубрики

«Хочу з усім світом поділитися любов’ю»

Уже не перший рік українці обирають свого представника на міжнародний музичний конкурс «Євробачення» шляхом національного відбору. Так, у 2016-у більшістю голосів перемогу здобула Джамала. Спочатку співачка підкорила рідну країну, а потім і всю Європу. Як наслідок — привезла конкурс на Батьківщину.

Тому на цьогорічного представника України покладається подвійна відповідальність — і як на конкурсанта, і як на господаря дійства. Ми поспілкувалися з однією із претенденток на цю роль — Тетяною Решетняк, яка вийде на сцену національного відбіркового туру «Євробачення» під іменем TAYANNA. Виконавиця розповіла, який меседж нестиме своєю піснею та чи вірить у власну перемогу.

— Минулоріч Джамала, їдучи на «Євробачення», хотіла розповісти всьому світові історію своєї родини, а через цю історію — про трагедію всього кримськотатарського народу — депортацію з рідної землі. А з якою метою берете участь у конкурсі ви?

— Мій основний меседж у тому, що навіть після нерозділеного або трагічного кохання потрібно продовжувати вірити у це світле почуття та не опускати рук. Я не знаю, чи є щось важливіше за любов — до батьків, дітей, чоловіка чи жінки, до своєї країни… Піснею I LoveYou закликаю ніколи не здаватися, за жодних обставин не піддаватися меланхолійним настроям з минулого і не боятися кохати після невдалих стосунків. Любов — це наш двигун, вона окрилює.

— Розкажіть про свої відчуття, коли Джамала перемогла. Які враження від пісні «1944»?

— Торік «Євробачення» мало шалену популярність серед українців. Звичайно, цей конкурс не міг пройти повз мене. Пісня «1944» дуже сильна, як і загалом увесь виступ України. Джамала — талановита виконавиця, яка чудово володіє голосом, і головне — вона вміє передати емоцію своєї пісні, ті переживання, які відчуває сама. Її перемога надихнула мене розвиватися як артистові, творчій особистості.

Рубрики : Без рубрики

Великий Українець, мрійник з Одеси

На сороковини с.п. Святослава Караванського

Усі, хто хоч раз доторкнувся до людини-феномену Святослава Караванського, запам’ятали й полюбили його. Бо не любити його було неможливо. Й у кожного він свій. Розповім про мого Караванського. Розпочну з його вірша «Моє ремесло», який можна вважати програмним:

Кинути слово, 
щоб бомбою стало!
Кинути слово, 
щоб душі трясло!
Кинути слово, 
щоб всіх хвилювало!
Кинути слово — моє ремесло!
Думку подати, 
щоб совість будила!
Троїла мужність, 
скородила зло!
Щоб маяком 
невгасущим світила!
Думку подати — моє ремесло!
Кинути слово і думку подати!
Гостру, як бритва, 
прозору, як скло!
Муку страшну 
і жорстоку зазнати!
Світ оновити — моє ремесло!

Коли Альбера Камю, який багато мандрував світом і зупинявся в різних країнах, якось спитали, ким він себе вважає і де його батьківщина, письменник відповів: «Моя батьківщина — французька мова». Те саме міг би сказати про себе і Святослав Караванський, який сам був і мовою, і Україною, чи то він писав наведеного вірша 1956 року на березі сибірської річки Лени, чи в таборах Мордовії, де розпочав роботу над «Словником рим української мови», чи у Володимирському централі, де писав поезії та листи до своєї любої дружини Ніни Строкатої, чи у внутрішній тюрмі КГБ у Києві, чи в американському Дентоні.

Рубрики : Без рубрики

Мовознавче подвижництво професора Бевзенка

Сивочолі мої Вчителі,
Я вклоняюсь вам низько до віку…
Без козацької цар-булави
В нашій пам’яті завжди великі.

Микола ЩЕРБАНЬ.

 

В українському мовознавстві другої половини ХХ століття Степан Пилипович Бевзенко посів чільне місце насамперед як історик української мови, діалектолог.

Більша частина життя та діяльності вченого була пов’язана з нашим містом, з Одеським університетом ім. І.І. Мечникова, з яким єднали його роки навчання і творчої праці.

Народився Степан Бевзенко 7 серпня 1920 року в селі Станіславівка, що на Кіровоградщині, у родині коваля Пилипа Яковича та Марії Дмитрівни. Освіту здобував у початковій школі рідного села, Оксанинській школі колгоспної молоді та Уманському педагогічному технікумі. Як кращий випускник педтехнікуму в 1938-у був зарахований студентом українського відділення філологічного факультету Одеського університету.

Із вступом до університету розпочався новий етап у становленні майбутнього вченого-філолога. У ті роки входження в науку було непростим: бракувало підручників, за навчання треба було платити. У матеріалах до біографії відомих українських мо-вознавців упорядник та автор вступної статті про С.П. Бевзенка (до речі, випускник українського відділення філологічного факультету Одеського уні-верситету 1972 року), доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови На-ціональної академії наук України П.Ю. Гриценко наголошує, що пам’ять Степана Пилиповича зберігала образи університетських лекторів: Р.М. Волкова — літературознавця, фольклориста, Б.В. Варнеке — визнаного історика античного театру, дослідника історії російського і староукраїнського театрів, професорів-мовознавців М.В. Бєляєва, П.О. Потапова, Ф.М. Шумлянського та інших викладачів.

Війна змінила все й одразу, віддаливши у невизначеність і невідомість ще вчора такі близькі до здійснення задуми. Разом з багатьма іншими студентами Степан Бевзенко став курсантом Одеського артилерійського училища, після закінчення якого воював на різних фронтах. Після бою 8 квітня 1943 року поблизу міста Стара Руса (Новгородщина), на березі річки Ловать, живими залишилися одиниці. Серед них, на щастя, і Степан Бевзенко. Але тяжке поранення назавжди залишило свою глибоку мітку і на його тілі, і на його долі.

Після лікування у численних шпиталях листовно, через Комітет у справах вищої школи СРСР, віднайшов свій рідний університет, евакуйований до міста Байрам-Алі в Туркменистані, аби продовжити навчання. Разом з університетом влітку 1944 року повернувся у звільнену Одесу. Навчався, заробляючи водночас на прожиття як лаборант кафедри української мови та літератури. У квітні 1945-го достроково завершив університетський курс і як кращий серед випускників був залишений на філологічному факультеті: в рідних стінах розпочав викладання і наукову роботу.

Рубрики : Без рубрики

«Любім Україну всім серцем завжди»


XX століття залишило нам у спадок події, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості й актуальності. До таких подій належить і 22 січня 1919 року — день ухвали Акта Злуки УНР і ЗУНР. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в нашу історію величним національним святом — Днем Соборності України.

24 січня в Одеській ЗОШ № 92 відбулася зустріч старшокласників та учителів з Євгеном Васильовичем Боровиком — педагогом, письменником, громадським діячем, активним учасником становлення української Незалежності. Це не просто поет, це людина, яка щиро вболіває за Україну, за її майбуття. Його виступ, його співуче поетичне слово, пронизані любов’ю до Батьківщини, до рідної мови, родини, традицій, запалили юні серця добром і гордістю за те, що ми є нація, ми — народ. Палкі поетичні рядки, присвячені Україні, були близькі та зрозумілі кожному.

Зворушені, схвильовані учні щиро дякували гостеві за зустріч, яка змусила задуматися про найголовніше в житті — родину, рідну землю, мову, культуру, свою місію в цьому світі та особистий внесок у щасливе майбутнє України. 

Приємно був вражений і Євген Васильович, який після свого виступу отримав у подарунок вірш від учениці, написаний після зворушливої зустрічі з ним. 

Зустріч закінчилася, але в спогадах ще довго лунали слова:

Любім Україну — гаї солов’їні,
Пшеничні поля і квітучі сади.
Дні теплі весняні, холодні осінні —
Любім Україну всім серцем завжди.

Лариса АСМАНСЬКА.

Рубрики : Без рубрики

Шопки у костьолі і козаки на Волі

Подорожі взимку мають свої плюси: у тих місцях, де завше тлум туристів, нині безлюдно і можна сповна насолодитися, милуючись стародавніми храмами, цікавими пам’ятками природи та людської культури.

У ці зимові дні довелося мені гуляти по польській столиці. Однією з моїх мрій було походити по костьолах, щоб побачити якомога більше різдвяних шопок, якими традиційно прикрашають Божий дім на свята римо-католики. Зазвичай, шопка — це макет стайні у Вифлеємі у ніч народження Христа. Святе Сімейство разом з немовлятком Ісусом — центральні фігури цих сцен, але частенько в макетах присутні й три волхви з дарами, і тварини, серед яких народився Ісус, і пастушки. Традиція створювати шопки сягає часів святого Франциска Ассизького, який, за легендою, вперше створив різдвяну містерію у скляному гроті в італійському містечку Греччо у 1223 році.

Сучасні шопки — це окрема історія, це завжди індивідуальна творчість тих, хто їх створює. У дні свят у польських містах можна було побачити різні шопки: і стаціонарні, і такі, що рухаються, і навіть живі — за участю акторів та звірят. Мабуть, най-більше відвідувачів зібрала шопка у костьолі братів-францисканців у Кракові, де поруч із традиційними живими звірятами — віслюком, ламою, вівцею та козликом — гості з подивом оглядали і справжнього вер-блюда, позиченого монахами у зоопарку...

 

У роздумах вирушаю трамваєм на Волю. Так називається один із районів Варшави, де колись відбувалися вільні вибори королів Польщі. Особливе задоволення отримую від міського транспорту. Він працює як годинник — точно, хвилина в хвилину за розкладом. Трамваї зручні й доступні — у вагон можуть спокійно заїхати чи зайти і людина в інвалідному візку, і пенсіонер з паличкою, і мати з дитиною. На всі види транспорту існує єдиний квиток, і хоча він досить дорогий — коштує приблизно долар, діє ціла система різноманітних знижок та пільг, завдяки якій можна безперебійно й недорого користуватися будь-яким видом транспорту. Так, купивши єдиний квиток на три доби, я у своїх справах пересувалася містом упродовж трьох днів, просто пересідаючи з одного виду транспорту на інший. Можна їхати приміською електричкою, в метро, в трамваї чи автобусі, й коштує такий квиток 15 злотих, тобто 3,5 долара.

Рубрики : Без рубрики

Карібу врятують планету, якщо... самі не загинуть

Північні олені, як з’ясували швецькі вчені, відіграють важливу роль в уповільненні зміни клімату.

У статті, опублікованій у журналі Environmental Research Letters, пояснюється, що олені, харчуючись чагарниками в арктичній тундрі, збільшують відбивну здатність земної поверхні.

Кількість сонячної енергії, яку відбиває Земля, називається альбедо. У снігу і льоду високе альбедо, оскільки вони перешкоджають поглинанню світла й тепла Сонця, відбиваючи їх назад у космос. Високі зарості чагарнику, якими покрита крижана поверхня тундри, зменшують відбивну здатність. А це, в свою чергу, призводить до того, що зростає кількість енер-гії, яка поглинається землею, відтак до потепління і танення льодів. От і виходить, що олені, особливо в літній період, зачищаючи тундру, збільшують альбедо всього ландшафту.

«Наша теорія полягає в тому, що завдяки випасу оленів зменшується висота чагарників, площа листяного покриву, завдяки чому збільшується альбедо. Ефект від оленярства може мати великий потенціал у підвищенні відбивної здатності землі та відновленні енергетичного балансу в масштабах всього регіону», — пояснила автор статті Марішка Бість, доктор шведського університету Умео.

Під час своєї міграції в Арктиці північні олені, відомі також як карібу, можуть розосереджуватися на 5 тисяч кілометрів. Вчені проводили своє дослідження в районі Трумсе на півночі Норвегії впродовж літа. За допомогою комп’ютерного моделювання поверхні землі вони визначили, що щільніші групи оленів змінили ландшафт рослинності тундри, а це поспри-яло істотному збільшенню альбедо. 

«Результати наших досліджень показують, що північні олені чинять охолоджувальний вплив на клімат з допомогою змін рівня альбедо влітку. Незважаючи на те, що ці зміни можуть бути зовсім невеликими, вони достатні, щоб вплинути на енергетичний баланс регі-ону», — додала доктор Бість.

Автори дослідження вважають, що їхнє відкриття підкреслює важливість травоїдних ссавців, особливо за межами зон їхнього безпосереднього проживання. Управління оленями може стати ефективним інструментом для боротьби з глобальним потеплінням у майбутньому.

Зла іронія в тому, що зміна клімату — головна загроза північних оленів, яка перетворилася у велику проблему впродовж кількох останніх років. Потепління призводить до масового голоду, а танення льодовиків вивільняє масу смертельних захворювань і скорочує популяцію тварин.

Рубрики : Без рубрики

Врятувати не вдалося...

У четвер у Київському опіковому центрі померла жінка, яка постраждала внаслідок пожежі в селі Федосіївка Окнянського району.

Раніше, 23 січня, тому ж опіковому центрі помер шестирічний Сашко, який постраждав під час цієї ж пожежі. На жаль, київські лікарі не змогли врятувати хлопчика з більш як 70% опіків тіла. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила волонтер Катерина Ножевнікова, яка допомагає збирати кошти для родини постраждалих.

Цю інформацію підтвердили і в головному управління Національної поліції в Одеській області, колектив якої першим кинувся на допомогу постраждалим від вогню, зібравши і передавши на порятунок родини необхідні ліки та перев’язувальний матеріал.

Чотирирічна дівчинка залишилася в одеській лікарні. Її стан стабільно тяжкий, але не критичний.

Нагадаємо, 14 січня під час сварки з дружиною 37-річний батько сімейства розлив на підлогу бензин, пригрозивши підпалити будинок. Пари бензину спалахнули, і в результаті серйозно постраждали жінка і двоє її малолітніх дітей — 4 та 6 років. Стосовно батька суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Рубрики : Без рубрики

Крижана пастка

22 січня о 15.25 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про те, що в селищі Лиманське Роздільнянського району на Кучурганському водосховищі, на відстані 500 м від берега, де глибина водойми перевищує 3 м, провалилися під кригу четверо людей, двоє з них — діти.

Місцеві рибалки, які стали свідками нещасного випадку, викликали рятувальників, а самі кинулися на допомогу. Одного дорослого та одну дитину їм вдалося врятувати. Постраждалих госпіталізували до реанімаційного відділення Роздільнянської районної лікарні з діагнозом переохолодження тіла.

Команда відділення водолазних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення розпочала пошук зниклих під льодом людей.

Тіла загиблих, як повідомила прес-служба ГУ ДСНС України в Одеській області, виявили наступного дня о 10.30. Загинули хлопчик 2006 року народження та чоловік 1984 року народження.

Причини трагедії розслідуються.

Зі свого боку рятувальні служби області посилили роз’яснювальну роботу серед населення з правил поводження на кризі. Як наголошується в застереженні Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, нині на Одещині маємо коливання температур. Вони незначні, але спричиняють танення льоду, який місцями стає крихким. За таких умов, попереджають рятувальники, вихід на кригу, риболовля стають загрозливими для життя і здоров’я.

Рятувальники закликають громадян, передусім рибалок, а також батьків дітей, які відпускають малих на ковзанки, проявити відповідальність щодо безпеки. За нинішніх погодних умов взагалі не можна виходити на кригу.

Рубрики : Без рубрики

Загубив... візок з дитиною

20 січня о пів на п’яту ранку до чергової частини Кілійського відділення поліції надійшло повідомлення про те, що на узбіччі однієї з вулиці стоїть бездоглядний візок з дитиною.

Працівники місцевої поліції негайно виїхали на місце події. Дівчинку, що була у візку, передали медикам. За лічені години знайшли і батьків дитини, залишеної вночі на морозі.

26-річна жінка, яка назвалася матір’ю «загубленої» дівчинки, пояснила, що напередодні ввечері разом зі своїм 25-літнім співмешканцем і донькою 2014 року народження сходили у гості до родичів, де вживали спиртне. Близько опівночі рушили додому, але по дорозі зайшли до бабусі малої, де на них чекав маленький син, щоб забрати його із собою. Щоб, мовляв, не гаяти часу, жінка наказала співмешканцеві йти з донькою додому, а вони з сином їх наздоженуть. 

Надалі жінка не захотіла будити малого і залишилася спати з ним у будинку матері. Вранці наступного дня, прокинувшись, зателефонувала співмешканцеві і запитала, як там дворічна донька. На що той відповів: вдома її нема. Згадати, де зоставив візок з дитиною, не зміг...

— За даним фактом відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 135 (залишення в небезпеці) Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк, — розповів начальник Кілійського відділення Ізмаїльського відділу поліції майор Юрій Мелованов. — При огляді медики виявили у дівчинки педикульоз. Дитину, яка дивом вижила, тимчасово передали у Кілійський дитячий будинок. Обстежуються умови проживання малих у злощасній сім’ї. Зібравши повну інформацію про батьків, відповідні служби ухвалять рішення щодо подальшої долі дітей.

Рубрики : Без рубрики

Хто гойдає кільця Сатурна?

Cтaнцiя Cassini передaлa нa Землю знiмoк cупутникa Caтурнa Дaфнica, який рoзтaшoвуєтьcя в «щiлинi» oднoгo з кiлець плaнети й утвoрює гiгaнтcькi хвилi в йoгo пoлoвинaх. Знiмoк oпублiкoвaний нa caйтi NASA.

Як вiдзнaчaють дocлiдники, Дaфніc, дiaметр якого вiciм кiлoметрiв, oбертaєтьcя вcерединi рoзриву Кiлер ширинoю 42 кiлoметри. Як i в двoх iнших мaлих cупутникiв Caтурнa — Пaнa та Aтлacа — нaвкoлo еквaтoрa Дaфнica мoжнa пoмiтити невеликий «гребiнь», ймoвiрнo, cфoрмoвaний з мaтерiaлу кiльця плaнети. Пaн i Дaфнic «диригують» кiльцем A Caтурнa, пуcкaючи пo ньoму «хвилi», якi пoдoрoжують пo вciй дoвжинi кiльця i змушують йoгo гoйдaтиcя.

Кocмiчнa cтaнцiя Cassini-Huygens, вaртicтю пoнaд три мiльярди дoлaрiв, булa зaпущенa у 1997 рoцi для дocлiдження Caтурнa та йoгo cупутникa Титaнa. Нaзвaнa вона нa чеcть iтa-лiйcькoгo вченoгo Жaнa Дoменiкo Кacciнi, який дoвiв, щo кiльце Caтурнa cклaдaєтьcя з двoх чacтин, рoздiлених темнoю cмугoю (рoзпoдiл Кacciнi), а тaкoж припуcкaв, щo кiльця Caтурнa cклaдaютьcя з чacтин рiзних рoзмiрiв.

Cassini-Huygens — oднa з нaйгрaндioзніших кocмiчних cтaнцiй, кoли-небудь зaпущених у кocмoc. Вoнa нaпoвненa величезнoю кiлькicтю iнcтрументiв i кaмер для тoчних вимiрювaнь i виcoкoякicних знiмкiв у рiзних aтмocферних умoвaх i cпектрi кoльoру. Cклaдaєтьcя з oрбiтaльнoї cтaнцiї Cassini (пoбудoвaнa NASA) i зoнда Huygens (European Space Agency). Мiciя Cassini є cпiльним прoектoм NASA, ЄКA (Єврoпейcьке кocмiчне aгентcтвo) тa Iтaлiйcькoгo кocмiчнoгo aгентcтвa.

Рубрики : Без рубрики

Амазонські пустельники

Бразильський фотограф Рікардо Стукерт зумів отримати знімки амазонського племені, яке уникає контактів із зовнішнім світом.

Фотографії були зроблені у бразильському штаті Акрі на кордоні з Перу. А сталося це випадково. Гвинтокрил, у якому летів Рікардо Стукерт, змінив курс через зливу й опинився над територією, де мешкають індіанці. 

За оцінками науковців, це плем’я нараховує близько 300 осіб. Вони займаються полюванням і рибальством, вирощують банани, батат та арахіс. «Вони ніколи не вступали у контакт із цивілізованим світом, ми не маємо уявлення про мову, якою вони говорять. На щастя, ми цього не знаємо. На щастя, бо коли ми дізнаємося, то у них почнуться проблеми», — зазначив фахівець з корінних народів Бразилії Хосе Карлос Мейреллес і додав: «Їм відомо про існування нашого світу, але вони знають про нього дуже мало».

У 2014 році одне з таких племен вступило у контакт з цивілізацією. Його представники розповіли Мейреллесу, що вважали вертольоти чарівними величезними птахами і не підозрювали, що всередині перебувають люди. 

У Бразилії проживає близько 80 неконтактних груп, існуванню яких з кожним роком дедалі більше загрожують наркомафія, протизаконні вирубування лісів та видобуток корисних копалин.

 
Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.