Рубрики : Без рубрики

Віхола лапата


Більшість християн у Європі та світі починає святкувати Різдво 24 грудня, коли на вечірньому небі засяє Вифлеємська зірка. Це за Григоріанським календарем. 

В Україні багато православних та греко-католиків вважають, що нам також було б правильно перейти на цей календар. До них належу і я. Але наш східний, Юліанський, Святвечір та Різдво цього року (як і два попередні) виглядали більш урочисто та романтично, ніж у вірян, котрі святкують із 24 грудня.

Наша коляда була зі снігом та тріскучими морозами, як на старій різдвяній листівці чи малюнках у дитячій книжечці. У хаті — родина, на столі — дванадцять страв, за вікном — зимова казка.

Отже, як ви здогадалися, тепер про погоду. В Одесі кілька років поспіль ніхто вже не нарікає, що «зими нема» або «колись, ото були зими!». Зима про нас таки не забуває, хоча Новий рік зустріли з банальною одеською погодою, майже без снігу.

Шосте січня. Настав ранок. Ото почалося! Мороз з хуртовиною, густий сніг не падав, як зазвичай, а летів горизонтально, гнаний штормовим вітром. Видимість — мінімальна. Впродовж дня про небезпеку на морі попереджала сирена Одеського маяка. Йти проти вітру було важко, не давало дихати, часто доводилося ставати й обертатися, доки порив послабшає. Це у місті, де люди, де міський транспорт, де можна зайти у крамницю чи на вокзал і трохи перепочити й зігрітися. Для безхатьків у різних частинах міста організували кілька пунктів обі-гріву, притулків та соціальних їдалень. Офіційно в Одесі зареєстровано тисяча людей без даху над головою, однак ті, хто в темі, вважають, що їх значно більше. Бідолахами опікувалися міські служби та волонтери.

Допомагали не лише безхатькам. Людям з інших міст, яким негода завадила вчасно виїхати з Одеси, волонтерські організації організували десять тимчасових притулків.

(Продовження читайте на сторінках «ЧН» за 12 січня»).

 

Володимир ГЕНИК.

Рубрики : Без рубрики

Шість міфів про корупцію

Коли ви згадуєте про Україну, то перше слово, яке, найімовірніше, спаде вам на думку, — це корупція. Вона підриває країну, спустошує державу, руйнує суспільство та не дає проводити реформи — принаймні, так кажуть ЗМІ. Західні видання рясніють заголовками на кшталт «Чому Україна програє війну з корупцією» та «Корупція вбиває українську економіку».

Звісно, йдеться у статті, оприлюдненій на англомовному сайті http://www.ozy.com і перекладеній командою http://texty.org.ua, ця стривоженість є виправданою, бо корупція залишається одним з найбільших викликів перед демократичною Україною. Але сповнені перебільшень оцінки та приховане — а часом і явне — твердження, що існування та зміни в Україні нежиттєздатні через корупцію, походять із шести міфів. Як усі міфи, вони дають зручне і при цьому надмірне спрощення, яке затуляє собою потребу справжнього розуміння проблеми.

Міф №1. Корупція — найбільша загроза існуванню України

У жодному разі. Десятки тисяч російських військовослужбовців, з танками та артилерією, розташовані вздовж південного та східного кордонів України, — ось що єдина загроза існуванню України. Якщо Володимир Путін віддасть наказ, вони вторгнуться і, можливо, знищать значну частину країни. Корупція може спустошити українські інституції, але тільки в довгостроковій перспективі.

Міф №2. Корупція — це перешкода реформам

Україна розпочала вражаючі політичні, економічні та соціальні реформи після революції на Майдані 2014 року. Демократичні установи зараз повноцінно функціонують і більше не є вихолощеними; банківську систему полагоджено; ціни на енергоносії підвищено до ринкового рівня, а енергетичну залежність від Росії ліквідовано. Державні закупівлі зараз відбуваються прозоро; бюрократію обмежено; система охорони здоров’я налагоджується; у сфері освіти відбуваються ретельні реформи. Якщо корупція робить реформування неможливим, то як же Україна могла все це здійснити?

Міф №3. Корупція — найбільша перешкода іноземним інвестиціям

Аж ніяк. Кореляції тут нема. Україна мала бум прямих іноземних інвестицій під час корумпованого, але демократичного президентства Віктора Ющенка у 2005—2010 роках, зниження під час надзвичайно корумпованого і диктаторського президентства Януковича (2010—2013) та фактично повну зупинку з 2014-го. Нинішня влада є менш корумпованою та найбільш демократичною з усіх попередніх, але інвестори тримаються подалі — через війну на Сході України.

Рубрики : Без рубрики

Час плати за землю

Нагадуємо, що платники повинні подати податкову декларацію з плати за землю на 2017 рік до 20 лютого, з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, разом з довідкою про її новий розмір.

Форма податкової декларації з плати за землю затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. №560.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, що застосовується з 1 січня 2017 року, затверджена рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII.

Для правильного обчислення суми земельного податку на 2017 рік землекористувачам необхідно отримати нові до-відки про нормативну грошову оцінку 1 кв. м землі або витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Довідки про нормативну грошову оцінку 1 кв. м землі необхідно замовляти у відділі головного управління Держгеокадастру Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 36 (тел. 35-96-80, третій поверх).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки слід замовляти із 16 січня (після оприлюднення індексу інфляції за 2016 рік) у Центрі надання адміністративних послуг (м. Одеса, вул. Преображенська, 21, другий поверх, за попереднім записом та консультаціями звертатися за телефоном 705-55-55) або скористатися електронною послугою Держгеокадастру (замовити витяг про нормативну грошову оцінку), відповідно до онлайн-заяви з допомогою публічної кадастрової карти України http://land.gov.ua. Термін видачі виписки — три робочих дні з дати подачі заяви. Послуги безкоштовні.

Прес-служба
головного управління ДФС
в Одеській області.

Рубрики : Освіта

Запишись на пробне ЗНО

Із 10 січня розпочалася реєстрація на пробне зовнішнє незалежне оцінювання знань з української мови і літератури та ще одного предмета за вибором.

«У 2017 році пробне ЗНО відбудеться 1 та 8 квітня. Зареєструватися для участі в пробному зовнішньому незалежному оцінюванні можна на сайтах регіональних центрів оцінювання якості освіти. Реєстрація триватиме до 31 січня», — йдеться у повідомленні Українського центру оцінювання якості освіти.

В УЦОЯО зазначили, що завдання, які виноситимуться на пробне ЗНО, відповідають програмам зовнішнього незалежного оцінювання, характеристикам та структурі сертифікаційних робіт, а процедура проведення є максимально наближеною до процедури проведення основного ЗНО.

Кожен зареєстрований учасник може взяти участь в одному із запропонованих у той чи інший день предметів за вибором, згідно з графіком проведення: 1 квітня — пробне тестування з україн-ської мови і літератури, 8 квітня — з інших предметів (історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, англійської, іспанської, німецької, російської, французької мов).

Участь у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні є платною. Вартість одного тестування для одного учасника визначає кожен регіональний центр оцінювання якості освіти окремо. Як зазначається на сайті Одеського регіонального центру (www.test-center.od.ua), вартість одного тестування для одного учасника складає 129 гривень. Якщо ви маєте намір пройти пробне тестування з двох предметів, то оплату за кожне з них слід здійснювати окремим платежем.

У центрі наголошують, що реєстрація для проходження пробного тестування не передбачає автоматичної реєстрації для участі в основній сесії зовнішнього незалежного оцінювання. Результати пробного ЗНО не зараховуються як оцін-ки за державну підсумкову атестацію та не використовуються для участі в конкурсному відборі під час вступу до вищих  навчальних закладів.

Рубрики : Позиція

На роботі — державною

Із 10 січня посадовці Донецької обласної військово-цивільної адміністрації та райдерж-адміністрацій на робочому місці повинні послуговуватися  державною — українською — мовою. Відповідне розпорядження підписав очільник адміністрації Павло Жебрівський.

«Сьогодні, — повідомив він на своїй сторінці у «Фесбуці», — підписав розпорядження «Про застосування державної мови працівниками облдерж-адміністрації під час виконання своїх посадових обов’язків». Віднині в Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації переходимо на послуговування винятково українською мовою. Минулого року ми двічі організовували курси ділової україн-ської мови для працівників адміністрації, потім перевірили свої знання на Радіодиктанті національної єдності. Не зупиняємось ні на хвилю. Йдемо далі. У 2017-му організовуємо для наших працівників курси вивчення англійської мови».

У цьому ж розпорядженні голова військово-цивільної адміністрації рекомендує міським головам області вжити заходів щодо застосування державної мови посадовцями виконкомів міських рад під час виконання службових обов’язків.

Рубрики : Без рубрики

Пригоди дідуха в Одесі

Студенти і викладачі Одеського художнього училища ім. М.Б. Грекова виготовили для міста прекрасний різдвяний подарунок — дідуха, що є українським символом зимових свят.

Цей оберіг, який має дохристиянське походження, не був відторгнутий із хрещенням Київської Руси, а набув ще й нових сакральних значень. До хати господар вносить його на Святвечір, аби рік був щедрим на врожай, а в господі та в родині панував затишок, добробут і злагода. Дідух (дідівський дух) є символом безсмертя роду, шани до предків, спадкоємності традицій.

Триметрового дідуха від «Греківки» встановили у ротонді Міського саду. Та простояв там він недовго, бо виродки, даруйте на слові (але як іще можна назвати вандалів, яким спочатку заважала одна з великих новорічних куль, встановлених на Дерибасівській, а потім і дідух у ротонді?), сплюндрували його.

«Вандали знищили ту частину дідуха, що символізує сьогодення і минуле, а от головна його частина, яка уособлює майбутнє, збереглася. Тож надія на краще є!» — зауважив заввідділення художнього оформлення училища Віктор Гоманюк.

Учора молодь дідуха відновила, залишивши для ламайстрів записку-прохання поважати творіння чужих, у даному випадку — дитячих, рук.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Рубрики : Без рубрики

Замилування

Шановна редакціє «Чорноморських новин»! Мені 64 роки. Допомагаю дітям виховувати онуків — у мене їх четверо.

З малих літ захоплююся в’язанням, вишиванням. Сьогодні це для мене — як віддушина в нашому нелегкому пенсійному житті, як відпочинок для душі. Ікони вишиваю бісером. Працюю вночі, коли тихо і душа єднається з духовним. Починаючи роботу, прошу у Бога, щоб дав мені терпіння та здоров’я її закінчити. Уже більше року працюю над іконою «Замилування». Сподіваюся завершити в 2017-у.

Ікони не продаю, лише дарую близьким. Одну кілька років тому подарувала нашому дитячому притулку, що в с. Миколаївка. Брала участь у виставках в Одесі, в Києві.

Із бісеру вишиваю також картини. Особливо мені дорога «Птаха щастя», бо полотно я привезла дев’ять років тому з останньої поїздки додому, з Росії. Вона для мене — пам’ять про мою маму, це була наша остання зустріч.

Бажаю всім читачам газети миру, щастя, віри в краще.

З повагою
Лідія ЗАГОРНЯК.
смт Ширяєве.

Рубрики : Без рубрики

Будьмо оптимістами!

Щиро вітаємо творчий колектив «Чорноморських новин», її авторів і читачів з 2017-м — роком 100-ліття нашої газети!

Від імені друзів кращого українського видання Одещини, ветеранів журналістики, миротворців дякуємо редактору Іванові Мельнику, його заступникові Ользі Сірій, а також усім, хто допоміг зберегти газету та її патріотичний дух у часи нападок і переслідувань.

«Чорноморські новини» є другом і порадником для десятків тисяч тих, хто любить Україну, її мову, культуру, історію і землю. Кожен номер газети — це подія, зустріч з глибоко патріотичними матеріалами Романа Кракалії, Валентина Щегленка, Володимира Геника, Ніни Залевської, Ольги Філіппової, Олега Владимирського та інших журналістів і авторів видання.

Добрі слова у ці святкові дні хочемо висловити ветерану журналістики, учасникові партизанського руху, письменнику Борисові Івановичу Дуброву, одному із засновників журналістської спілки Одещини, який і нині надсилає актуальні статті до «Чорноморки». Кандидат філософських наук Євген Олександрович Акимович, автор понад десятка книг з історії української культури, своїми публікаціями у «ЧН» допомагає нам самоусвідомитися як європейському народові з тисячолітньою державницькою традицією, що має глибинне патріотичне та демократичне коріння. Світла пам’ять Свято-славові Йосиповичу Караванському, який був незламним борцем за Україну і до останнього подиху надсилав у «Чорноморські новини» патріотичні й критичні матері-али. Його справу гідно продовжує письменник-політ-в’язень Олекса Різників.

Особливу шану й повагу віддають «Чорноморські новини» захисникам нашої Вітчизни, які, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, не дають ворогові зробити нас рабами, самовідданим волонтерам і меценатам, усім хто наближає нашу Перемогу, звільнення рідної землі.

Рубрики : Без рубрики

«Ніхто не дорікне мені, що я не українець...»

Захист своєї землі в усі часи вважався священним обов’язком. Чи не тому для хлопчаків найулюбленішою забавкою завжди була зброя, а найцікавішим заняттям — ігри у війну. За останні сто років ті війни розігрувалися між «білими» та «червоними», між «нашими» та «німцями». І якою то було ганьбою, якщо тебе ставили на бік противника, на бік зла…

Більше 70 років минуло після останньої битви на теренах нашої Батьківщини. Відгуркотіло, забулося, зажило, … Чи думав хтось, що у часи новітніх технологій, у часи торжества прогресу, гуманізму, в еру милосердя людина, високоінтелектуальна, ерудована істота, візьме у руки зброю і піде війною проти такої ж людини? На жаль...

Тисячі наших співгромадян нині змушені боронити рідну землю від «братських» посягань сусідньої імперії. В тисячі домівок чорним птахом ввірвалася звістка про загибель рідної кровинки. І тому з такою тривогою проводжаємо ми наших земляків на схід — щоб повернулися живими, неушкодженими. І тому з мовчазним неспокоєм зазираємо по поверненні у їхні очі — як воно там, чи жива твоя душа, солдате?

Так само і я вдивлялася в очі свого давнього знайомого Володимира Полякова, водія-далекобійника, який у свої 54 зробив крок, не зрозумілий для багатьох, — пішов добровольцем на схід. Рік тому, коли Володимир вирішив іти воювати, від такого кроку його відмовляв керівник фірми, де він був серед кращих водіїв: «Володю, це не наша війна, вона тобі не треба. Є гарна робота з пристойною зарплатою. Навіщо, заради чого все кидати?». А рейси таки були серйозні — до Європи, і, здавалося б, оце і є справжня чоловіча робота! За плечима — 34 роки водійського стажу, відкриті всі категорії. Але чоловіка бентежили тривожні звістки, що постійно надходили зі сходу. І, врешті, прийняв остаточне рішення, яке пояснює коротко: «Мені небайдужа доля мого народу!».

Щоб не травмувати матір, пішов з одеського військкомату. Там йому пораділи, адже людей з таким досві-дом та бажанням служити не так уже й багато. І вже 5 березня 2015 року Володимир потрапив у зону АТО — в 26-у артбригаду протитанкового дивізіону. Чи не з перших днів у нього з’явилося нове ім’я — Укроп. Зі сміхом розповідає, що спочатку пробували називати Укропчиком: «Та який з мене Укропчик? Я ж уже у віці поважному! А ось інша розшифровка — український опер — мені більше до вподоби». І на те є свої причини. Трапилося так, що в 2006 році Володимиру довелося приборкувати серійного вбивцю. Це згодом стало сюжетом однієї із серій телефільму, а самого Полякова нагородили орденом за сприяння у затримці небезпечного злочинця.

Рубрики : Без рубрики

Михайло ПЛОСКОВІТОВ. Вірш

У свята

Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні —
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.


Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,


Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна...


І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих 
і живих.

Рубрики : Без рубрики

Велика волонтерська сім’я

Маленьке затишне приміщення і безліч людей, які ні на мить не відволікаються від своєї роботи. Гамірно і весело дівчата пакують чергові посилки на передову, щоб хоч трішечки підняти новорічний настрій нашим захисникам.

Ось таке моє перше знайомство з волонтерами ГО «Рада громадської безпеки», «Одеської обласної органі-зації інвалідів й учасників АТО» та Одеської філії «Української асоціації інвалідів АТО». Разом у цих організаціях налічується півтори тисячі осіб, які щоденно роблять велику справу.

— Кожна людина, яка зверта-ється до нас, — індивідуальність. При вирішенні її проблем це потріб-но враховувати. А питання, з якими ми стикаємося, — найрізноманітніші. Це і працевлаштування, і юридичні консультації щодо отримання статусу учасника бойових дій, а також статусу інваліда війни, і пенсійні виплати, і психологічна допомога, і земельні питання, — розповідає Тарас Коваль, голова ГО «Одеська обласна організація інвалідів й учасників АТО», Одеської філії ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» та представник ГО «Рада громадської безпеки».

Практично всі питання, з якими звертаються до одеських волонтерів, вирі-шуються. Звісно, цьому сприяє плідна співпраця з різними місцевими громадськими організаціями, а також Києва, Івано-Франківська, Харкова. Адже разом легше вживати ефективніших заходів для поліпшення соціального стану та вирішення проблем людей, які пройшли пекло війни.

Щодня Тарас надає десь 25, а буває, що й 50 консультацій по телефону. Із січня 2016-го він співпрацює зі всеукраїнською правозахисною організацією «Юридична сотня». Тож для нього вже звичними  стали запитання: «При переведенні з частини в частину виникла заборгованість. Що робити?», «Чому не виплатили премії?», «Чи можете надати консультацію щодо позики на будівництво?», «Мені відмовили у повторній операції», «Хочу розірвати контракт», «Не пройшли виплати із служби зайнятості»... І так аж до вечора…

Військовослужбовці та члени їхніх сімей довіряють Тарасові. Він не з чуток знає, як іноді буває важко боротися за свої права.

Рубрики : Без рубрики

Призов офіцерів запасу

У 2017-у українців чекає черговий призов в армію. Крім строкової служби для молодих людей віком від 20 до 27 років, до війська можуть призвати українців до 43 років, які закінчили військову кафедру. Призов, як і торік, проходитиме в кілька етапів, а остаточні терміни будуть визначені указом Президента.

За словами начальника управлін-ня кадрового забезпечення офіцерським складом, заступника начальника головного управління персоналом Генштабу ЗСУ Марка Андрусяка, на службу призиватимуть тих, хто закінчив кафедру військової підготовки, отримав офіцерське звання і не проходив військової служби. Це буде аналог строкової військової служби, а її термін становитиме 18 місяців.

Укладання контрактів залежатиме від категорії військовослужбовців: для осіб рядового складу термін контракту — до 3 років, сержантського — від 3 до 5 років, офіцерського — від 2 до 10 років.

Рубрики : Без рубрики

Добрий вечір тобі, пане господарю...

У ці святкові новорічні та різдвяні дні волонтери програми «Місце зустрічі — діалог», яку реалізує організація ВСАД «ІТ-бабусі» за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє», відвідують людей поважного віку.

Життя цих літніх людей часто обмежене чотирма стінами, лише деякі з них оточені турботою рідних, а дехто, як, наприклад, Лідія Тимофіївна Обухова, самотньо мешкає на п’ятому поверсі будинку без ліфта і через хвороби на-віть не має змоги вийти на вулицю.

Тож будь-які відвідини — це велика радість для тих, хто потребує спілкування, уваги, хто, зрештою,  також чекає на свято.

Волонтери приходять з колядками-щедрівками, з подарунками, з побажаннями доброго здоров’я, миру та спокійного життя. Літні люди підспівують гостям і, мов ті маленькі діти, радіють гостинцям.

— Я дуже вдячна вам, що не забули про мене на свято. Заряд бадьорості, який я отримала, залишиться зі мною надовго, — зізнається колишня остарбайтерка дев’яностолітня Марія Мельниченко, яка мешкає у квартирі одна, а тому завжди з нетерпінням чекає на чийсь прихід.

Утім, важко сказати, хто отримував більше радості — ті, хто чекав, чи ті, що приходили. Волонтери, студенти Одеського медичного училища Сашко Нікітін і Катя Лемещенко, виходили з кожного помешкання сповненими вдячності нашим ветеранам за їхні силу духу, мужність і внутрішню красу.

У ці дні Дід Мороз із Снігуронькою завітали до двадцяти двох людей похилого віку, які, як і всі, чекали на свято.

Ольга ФІЛІППОВА.

Рубрики : Без рубрики

Півень день віщує. Який?

1945-й. Радість перемоги, невиправдані сподівання народу та невтілені плани Сталіна

Рік, ознаменований перемогою антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, приніс велику радість. Переді мною «Чорноморська комуна», датована 9 травня 1945 року. Звістка про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини надійшла до Одеси вночі, але працівники газети встигли передати у вранішній випуск події цієї ночі. Ось як тоді про це повідомлялося в одному з матеріалів: «Війна закінчена! Перемога! Перемога! Люди вирушають на вулицю. Вони поздоровляють один одного з великим днем. На очах — сльози щастя. Надворі ніч, а на вулиці повно молоді, веселої, гомінливої. Хтось витягнув гармонь і заграв веселу пісню. І, як акомпанемент, — невщухаючий салют на честь перемоги…».

 

1957-й. Удаваний оптимізм Воронька й утопічні плани Хрущова

1 січня 1957 року «Чорноморка» вмістила вірш Платона Воронька, де є такі рядки:

З Новим роком, славні люди,
З роком Сороковим!
Хай всім щастя повні груди —
З кожним кроком новим!

Сьогодні вже доводиться напружуватися, щоб збагнути, що це за рік такий — сороковий? Сорок днів — зрозуміло. А сорок літ? Ага, це річниця більшовицького перевороту... Його відзначали помпезно, організувавши у Москві нараду представників усіх комуністичних і робітничих партій. І все було б добре, якби демарш не вчинили керівники Союзу комуністів Югославії. Вони відмовилися брати участь у нараді і не підписали прийняту на ній декларацію. За це були названі ревізі-оністами й опортуністами.

Рубрики : Без рубрики

Розстріляний з’їзд кобзарів

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся з’їзд народних співців радянської України, куди з різних областей звезли 337 делегатів. Основним завданням з’їзду було питання активного залучення народних співців до соціаліс-тичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеоло-гічних пріоритетів.

Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на з’їзд народних співців народів СРСР, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд...

Спираючись на свідчення місцевих жителів, пошукова група Спілки української молоді встановила приблизне місце страти традиційних співців. Після юридичного оформлення відповідних документів СУМ має намір ініціювати проведення повноважною комісією ексгумації та ідентифікації тіл замордованих лірників, кобзарів і стихівничих. На місці злочину буде встановлено Пам’ятний хрест.

Шукати про нього бодай побіжної згадки в радянській пресі — марна справа. Навіть в архівах колишнього НКВС-КДБ дослідники кобзарського мистецтва не можуть знайти документального підтвердження цієї жахливої трагедії. Що-що, а сліди своїх злочинів енкаведисти-кадебісти замітати вміли: ще 1960 року тогочасний голова КДБ Шелепін таємною директивою наказав своїм відомствам «от Москвы до самых до окраин» спалювати все, що могло б у майбутньому скомпрометувати наші «доблесні» органи. І все ж правда про розстріляний з’їзд кобзарів та лірників уперто постає з попелу забуття.

Відомо, що у Сталіна та його різноплемінних посіпак була просто зоологічна ненависть до всього, що вирізняло українців як окремий етнос від інших пригноблених народів імперії. Та якщо українську мову та україн-ську пісню на перших порах свого панування комуна ще якось терпіла, то носії українського героїчного епосу — кобзарі — були для неї кісткою в горлі. Вже з перших днів утвердження на Великій Україні влади «робіт-ників і селян» більшовики влаштовують справжні лови на сліпих та немічних народних співців і розстрілюють їх на місці, без слідства та суду. 1918 року було замордовано лірника Йосипа. 1919-го в Катеринодарі від рук більшовиків гинуть кобзарі Іван Литвиненко, Андрій Слідюк, Федір Діброва. 1920-го — Антін Митяй, Свирид Сотниченко, Петро Скидан. А скільки їх, безіменних, безпаспортних, полягло під червонокозацькими шаблями, червоноармійськими та міліцейськими кулями, знає один лише Господь Бог...

Рубрики : Без рубрики

Три причини піти

Директор Одеської кіностудії Андрій Звєрев, який керував підприємством з червня 2012 року, подав у відставку і 10 січня передав свої повноваження виконувачу обов’язків голови правління Андрію Осипову.

Як повідомляє «Укрінформ», посилаючись на прес-секретаря ПрАТ «Одеська кіностудія» Ольгу Щербакову, Андрій Звєрев написав заяву за власним бажанням, пояснивши своє рішення завершити професійну діяльність у статусі директора кількома причинами: «По-перше, за сімейними обставинами я мушу територіально перебувати в Києві. По-друге, освоюю нову професію продюсера і сподіваюся на самостійне «плавання». По-третє, у складі акціонерів ПрАТ відбулися зміни: основним серед приватних акціонерів став Олександр Ткаченко (генеральний директор групи компаній «1+1») і керувати студією буде його команда. Однак я радий, що виконав всі поставлені переді мною завдання».

Зауважимо, що торік Одеська кіностудія спільно з державою і київським продюсерським центром «Інсайт-Медіа» зняла три повнометражні фільми: «Червоний», «Зрадник» (робоча назва «Операція Марконі») і «Таразі» (про Тараса Шевченка).

Одеська кіностудія стала лауреатом щорічного рейтингу «Народне визнання-2016» — за підтримку дитячого кінемато-графа і створення фестивалю NEXT, єдиного в Україні конкурсного форуму ігрового, документального та анімаційного кіно для дітей і підлітків.

Рубрики : Без рубрики

«Над єдність і згоду...»

До 420-річчя від дня народження Петра Могили

Духовна історія України сповнена надзвичайними, величними постатями, серед яких чільне місце посідає Петро Могила — церковний і культурно-освітній діяч XVII століття, Київський митрополит, фундатор і творець першого в усій Східній Європі вищого навчального закладу — Києво-Могилянської колегії (нині національний університет «Києво-Могилянська академія»), канонізований святий (прилучений до лику святих Священним синодом УПЦ 6 грудня 1996 року).

У вітчизняній історії Петро Могила посідає настільки значне місце, що його ім’ям названо один з періодів культурного й церковного відродження України ХVІІ століття — славетна «Могилянська доба», яка мала своє  продовження і після смерті самого митрополита, а дослідженням його життя, творчості та результатами всього започаткованого ним духовно-просвітницького процесу захоплюються науковці вже понад чотири століття.

Про Петра Могилу написано багато праць і в нас, і за кордоном. Зазвичай його діяльність розглядається у трьох аспектах: громадсько-полі-тичному, культурному та релігійному. По-перше, він був видатним організатором української православної церкви. По-друге, визначний культурний діяч, меценат мистецтва, відбудовувач старовинних київських храмів, проповідник, письменник та публіцист, організатор друкарства україн-ської книги. А ще це феноменальна постать у філософ-сько-правовій спадщині України. Мислитель сприй-мав ідею сильної державної влади, освіченого і вольового господаря, принципи природного права, спільного блага, що було співзвучним з україн-ськими традиціями.

Сьогодні постать митрополита, його життєвий досвід і проведені ним реформи, його багата духовна, літературно-мистецька спадщина заслуговують не тільки належної уваги й подальших фахових досліджень, а, що ще актуальніше, сучасного прочитання, розуміння і врахування. Саме цій меті присвячена книжкова виставка з фондів нашої національної скарбниці «Петро Могила в духовній історії України», яка символічно закінчила 2016 рік і розпочала 2017-й: святитель народився 31 грудня 1596-го (за новим стилем — 10 січня 1597-го).

(Детальніше — на сторінках «ЧН» за 12 січня»).

Валентина КОЛЕСНИКОВА,
провідний бібліотекар відділу зв’язків
з громадськістю і реклами ОННБ.

Рубрики : Без рубрики

Християнська етика в школі

Чи знаємо ми, що відбувається з нашими дітьми? Чи знайомі ми з внутрішніми проблемами молодого покоління?

Мова про сучасне суспільство, яке породило особливе поле недовіри людини до людини і, як наслідок, прояв дитячої агресивності, неприйняття авторитету дорослих, вчителів та батьків.

Ми ще не зовсім уявляємо собі, яке суспільство сформують наші діти в майбутньому і чи в цьому суспільстві знайдеться місце для справжніх духовних цінностей. Сьогодні діти легко засвоюють технічні прийоми, знають, як підійти до комп’ютера, граються з мобільними телефонами тощо. Однак відмова від вільної творчості — несподівана риса сучасної дитини. І відповідь є: «А мені не цікаво!».

(Детальніше — на сторінках «ЧН» за 12 січня»).

Жанна ПРОСУНКО.
м. Чорноморськ.

Рубрики : Без рубрики

Указ номер один

Першого січня 2017-го національний природний парк «Тузловські лимани» відсвяткував свій ще дитячий день народження: йому сповнилося сім років. У перший день 2010-го Президент України Віктор Ющенко підписав  відповідний указ, і той указ був під номером один.

Для Національного парку «Тузловські лимани» минулий рік був більш ніж напруженим. Трясло його не «по дитячому», і турбулентність часами сягала критичної межі. Рік боротьби правди з брехнею. Рік боротьби з підлістю, жадібністю і ницістю корумпованих чиновників, бездіяльних районних поліцаїв та інших номінальних вартових законності, обласних екологічних очільників, які навіть не приховували приязних стосунків з браконьєрською братією. Рік боротьби з «рідним» Міністерством екології.

Якби природно-заповідною установою керував якийсь слухняний чиновничок, особина компромісна, котра могла б і «для себе накерувати і нагору передати», котра  влаштовувала б київське, обласне, районне начальство та «цвіт» місцевого браконьєрства, все було б «гаразд», було б «як у людей». Грів би він липкі рученята на розкраданні того, що має охороняти, про людське око вдавав би якусь діяльність, щось імітував, але спершу, звісно, про начальство дбав. Правила це давні, ще Петро І про таких «природоохоронців» казав: «…лесники должность зело воровская, жалованья им можно не платить, сами прокормятся».

Але виконувати обов’язки директора парку рік тому прийшов доктор біологічних наук, професор  Іван Русєв, який разом із заступницею-екологом, громадською діячкою Іриною Вихристюк  та командою чесних і небайдужих людей почав розривати шаблони. 

(Детальніше — на сторінках «ЧН» за 12 січня»).

Володимир ГЕНИК.

Рубрики : Без рубрики

Іванові голуби

Про цього приязного, привітного 22-річного юнака давно збиралася розповісти, але постійно заважали якісь обставини. А оце перед новим роком вивільнила час, аби поспілкуватися з ним. Адже зараз такий період, коли хочеться чути й розповідати про хороше, про корисні справи, про людей, які чимось вирізняються серед загалу. І, знаєте, я надзвичайно рада, що моє попереднє, заочне враження про Івана Слободіна виявилося вірним — він справді добра і світла людина. І його захоплення — голубами, птахами світла — так пасує йому.

Родом Іван Слободін із Новогеоргіївки. Там народився і деякий час жив з батьками, там залишив чимало друзів, з якими продовжує спілкуватися. Саме там почалося і його захоплення.

— Друг мого батька Руслан Муравльов — голубівник, — розповідає хлопець. — Я змалечку чув розмови дорослих про цих гарних птахів. Й ось якогось разу насмілився попросити у дядька Руслана дати мені парочку голубів. А вже через кілька днів татів товариш привіз їх мені. Цілий мішок! Сказав: «На, май!». Разом з друзями-однокласниками збудували ми голуб’ятник, і я поступово почав учитися всім премудростям. Тримав тоді різні породи. Яких у мене тільки не було! І дутиші, і павлини…

Невдовзі сім’я Слободіних переїхала...

(Детальніше — на сторінках «ЧН» за 12 січня»).

Вікторія УРБАН.
Ананьївський район.

Рубрики : Без рубрики

Євроялинки з нашим колоритом

Упродовж  2016 року Україна наростила експорт ялинкових іграшок і прикрас. Основний ринок збуту — країни ЄС, куди спрямовано майже дві третини цієї продукції.

«Наші іграшки присутні на ринках 25 країн світу й їх експорт зростає. За 10 місяців цього року ми експортували на 4,5 мільйона доларів США, приріст експорту до того ж періоду попереднього року склав 16,7 відсотка», — написала у своїй колонці для «Європейської правди» торговий представник України Наталія Микольська.

За її словами, майже весь український ялинковий експорт — скляні іграшки.

Лідером експорту стали Нідерланди. «До цієї країни постачається 31,1 відсотка загального експорту ялинкових прикрас, які українські виробники продають за кордон, а також 49,9 відсотка нашого експорту до країн ЄС», — зазначила Наталія Микольська і додала, що торік наші виробники ялинкових прикрас почали освоювати і нові ринки. Це, зокрема, Туреччина, Мальдіви, Чехія, Іспанія, Ірландія, Азербайджан та Ісландія.

Рубрики : Без рубрики

Ангельська музика Різдва

Уже вшосте в Одеському театрі опери та балету у святкові дні проходить Різдвяний фестиваль. Справжнім подарунком меломанам стало його відкриття — концертна програма «Різдво в моєму серці». Звучала музика епохи бароко у виконанні всесвітньо відомого контр-тенора, випускника Одеської музичної академії ім. А.В. Нежданової Юрія Міненка. Це була присвята рідному місту, сповнена любові та вдячності.

Незважаючи на погодні умови, зала Оперного була повна, адже така унікальна музика звучала в Одесі вперше. Концерт розпочався увертюрою до опери «Весілля Фігаро» у виконанні оркестру театру під керуванням головного диригента Олександру Самоїле. Святкова музика налаштувала слухачів на радісний різдвяний настрій.

У виконанні Юрія Міненка вперше в нашому місті звучали арії з творів композиторів епохи бароко К.В. Глюка, Г.Ф. Генделя, Л. Вінчі. Незвичайний вишуканий голос співака у поєднанні з філігранним звучанням оркестру під управлінням маестро Самоїле створювали справжній феєрверк музичних вражень, які неможливо передати словами. Увесь зал завмирав, уважно слухаючи дивовижну старовинну музику, боячись пропустити хоча б одну ноту.

Як відомо, до кінця ХVІІІ століття папським наказом жінкам було заборонено виходити на сцену, тож усі жіночі партії в театрах були написані для високих чоловічих голосів — контр-тенорів. Коли у виконанні Юрія Міненка звучали прекрасні жіночі арії, залишалося лише дивуватися: як чоловік може так вишукано і точно передавати жіночі емоції, які проникають глибоко в серце? Виконавська майстерність та володіння голосом воістину полонили увагу слухачів.

Ще один прекрасний твір епохи бароко — Концерт № 2 соль мінор «Літо» з циклу Антоніо Вівальді «Пори року» у виконанні оркестру театру та солістки — скрипальки Марії Могилевської — прозвучав дуже вишукано, по-новому, сучасно.

 
Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.