Рубрики : Без рубрики

Рівень фаховості

2.

Технічний термін налаштування у фотографії — рівень чорного — Валентин Васянович (знаємо його за десятком картин, а найбільше — за фільмами «Креденс» та «Плем’я» М.Слабошпицького, на якому він був оператором) обрав за назву для свого нового фільму. Світова прем’єра картини «Рівень чорного» відбулася на нинішньому ОМКФ. До слова, це єдиний режисер, чиї картини брали участь у всіх восьми фестивалях. Цього разу фільм був показаний і в національному, і в міжнародному конкурсах.

Це стрічка про самотність. Нема сенсу переказувати сюжет, бо його там… нема. Це фільм про те, що називають кризою середнього віку. 50-річний «глянцевий» фотограф — його роль дуже органічно, безпосередньо, бо грає, фактично, сам себе — виконує Кость Мохнач, також фотограф. Поступово й дуже швидко герой картини втрачає все, що любить, що є дорогим для нього, — втрачає одне за одним. Він хоронить батька, паралізованого після інсульту. Від нього йде кохана. Й навіть кіт його, вірний друг, помирає від старості…

Проблема самотності, тема непотрібних людей зачіпає всіх, і дедалі частіше за неї беруться кінематографісти. Їх підштовхує стан сучасного суспільства, й не лише в Україні. Але є у картині якийсь дисонанс, якесь протиріччя в образі головного героя. Фотографи — вони, як правило, люди життєрадісні, за природою своєю оптимісти. І вже тим більше, коли це модний фотограф, який знімає для глянцевих журналів: у фільмі увічнює, властиво, найщасливіші — весільні — моменти людського життя. Себто людина ледь не з тих самих кіл, матеріально забезпечена та убезпечена від несподіванок примхливої долі. До того ж, він ще й альпініст, а це спорт не для тих, хто легко піддається байдужості та апатії, негативним змінам у житті, він дисонує з негативними емоціями. Й отакий цілковито налаштований на радощі життя чоловік раптом задається екзистенційним питанням.

Наразі нема в цьому нічого дивного. Герой фільму, чинний киянин, справді, трохи сумний, авторові це достеменно відомо, вони ж бо товаришують у житті.

— Тому я і взяв його, бо побачив якусь драму, а саме драму я й хотів зняти. Я ходив за ним, знімав, як він живе, чим дихає. Вдома переглядав це відео, думав, як можна розкрити героя. А потім пропонував акторам це зіграти, — розповідає Валентин Васянович, і додає не без гумору:

— Костя мій приятель, у нього було тоді мало роботи, він класно рухається, танцює, нормально тримається в кадрі. У нього є авто, у мене — камера, то чому б не зняти кіно?

У режисера, за його зізнанням, була внутрішня потреба знімати цю тему. Вони мали достатньо часу, багато їздили Києвом, знімали різні місця — локації, модне тепер слівце, куди можна буде потім помістити героїв.

— Я бачу тло, ставлю героя, й одразу з’являється ідея. І при цьому ти не знаєш, чи буде друга сценка, третя… Це як блукання в темряві. Я зрозумів про що кіно, коли зняв половину фільму.

Отакої! Може, й мудрація, але десь так воно й буває, насправді.

— З нічого виростає велика ідея — доповнює Катерина Молчанова. Також, до речі, нефахова актриса. При цьому у неї, за словами режисера, більше ролей, ніж у тих, котрі закінчили інститут й увесь час працювали. Їй віриш. В одному з епізодів, а саме в автомобілі з Костею, через скло видно, що вони дуже емоційно спілкуються, це зрозуміло з її жестикуляції, — ми не чуємо жодного слова. А проте зрозуміло, що за тих кілька хвилин дівчина висловила йому все про його життя, про те, ким він є і що вона про нього думає, і що він все «профукав» у своєму житті. В підсумку вийшла прекрасна сцена.

От чому Валентин Васянович не визнає сценарію. Головне, каже він, знати героя, у якого є щось всередині і з якого ти можеш оте «щось» витягнути, дати йому більше свободи… Можна робити кіно, йдучи за героєм, щоб життя тебе вело і ти не використовував власні застарілі штампи.

— На цей фільм я витратив півроку. А якби писав сценарій, далі чекав би фінансування, було б значно довше.

«Рівень чорного» є документально-ігровим драматичним фільмом. Це нині популярний жанр. «Документальні», себто справдешні, з життя самого, герої, а на них нанизується ігрове кіно. Хоча спочатку все мало бути інакше. Але ніхто не знає, де та тонка грань, та невидима лінія, що відмежовує одне від одного. Згадаймо італійських неореалістів, котрі робили високохудожнє кіно, фільмуючи прямо на вулиці. До того ж, глядач таки більше вірить нефаховому акторові — він зазвичай природніший.

Так само у Валентина Васяновича і з мовою. Жодного слова впродовж усієї картини — одна з прикмет сучасного кіно, передовсім, авторського. Режисери, правда, цим не зловживають. Валентин Васянович вважає, що мова в кіно — це особливе питання. З одного боку — нерідко це якісь штучно вибудувані діалоги (та ще й, бува, з ненормативною лексикою — зазначимо в дужках). А з іншого — ті ретельно виписані, а не живі слова часто є зайвими. Усе зрозуміло й без них.

Отже, герой фільму 50-річний модний фотограф Кость вступив у кризовий період свого життя. Відбуто ювілейне торжество — з 50 повітряними кульками, слайдами, недопитими пляшками шампану… Починається новий день. То чи такий вже він зайвий у цьому житті? З його вмінням зоргані-зуватися, з його емоційністю… Так, він втратив близьких, котрі завжди були поруч, були, що називається, напохваті… Але треба йти далі, йти — в роботі, в зайнятості, не даючи собі слабини жити минулим, бо інакше — трясовина. 50 років — це лише рубіж, через який треба переступити, щоби вийти на новий рівень. Ще можливе все — і любов, і друзі, й нові вершини, до подолання яких він ретельно тренується. До такого висновку допроваджує глядача ця картина.

Так звана криза середнього віку постає нині серйозною проблемою, надто — в нестабільних суспільствах. Вона — як вірус, що непомітно заходить в організм. У фіналі картини герой дереться на прямовисну стіну, він-бо альпініст. Видирається довго, без поспіху. І — долає її. Може, й не надто новий образ, а зате переконливий.

Роман КРАКАЛІЯ.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.