Рубрики : Без рубрики

Коли співають серця...

Наприкінці кожного літа на мальовничих берегах нашого Чорноморська традиційно збираються кращі мистецькі колективи з усіх куточків країни на всеукраїнський фестиваль «Серпневій заспів». Ось уже одинадцять років він радує всіх шанувальників пісні. І щоразу в ньому беруть участь та сердечно зустрічають бажаних гостей-колег народний хор «Надія» та ансамбль «Закохані в пісню» з нашого молодого причорноморського міста.

У цьому дописі я розповім лише про один робочий день хормейстера, лише про одну репетицію закоханих у пісню жителів Чорноморська.

Понеділок. Іду на роботу. Проблем на виробництві багато — щось знову не вмикається, щось не крутиться... А тут ще думки про ціни на продукти обсіли. Повзуть угору — мов сказилися. І хоч стій, хоч плач, а жити треба. Нічого, на роботі якось потроху все налагодилося. За клопотами і день збіг. Підлеглі ж укотре нагадують: «Леонтію Михайловичу, а ви не забули, що у вас сьогодні репетиція?». «Ні, рідненькі, не забув. Я скоріше забуду, чим нині снідав, а про репетицію ніколи». Без чверті сімнадцять. До мене підходять ще двоє закоханих у пісню — Віктор Антонович та Михайло Федорович, і ми їдемо в портову концертну залу.

Сьогодні — репетиція народного хору «Надія» та ансамблю «Закохані в пісню», учасником яких мені пощастило стати півтора року тому. У залі на піаніно щось награє гарненька жіночка спортивної статури. Це наша багатолітня керівниця, диригент та хормейстер обох музикальних колективів Віра Василівна Сокур. На стільцях вмостилися близько півсотні співаків та співачок. На обличчях людей проглядається втома, адже кінець робочого дня, але настрій уже міняється, всі налаштовуються на музику, на спів. Скажу про себе — тільки-но сів у крісло, як моя втома кудись зникла. Хочеться співати і співати.

Рівно сімнадцять. Віра Василівна стає перед співаками. Сувора і серйозна, як хороша вчителька. Починаємо розспів. До-ре-мі-фа-соль — соль-фа-мі-ре-до. Мені низько, я тягну басом, але через дві октави вже сідаю на свого коня, й мене може зупинити тільки Віра Василівна. Сьогодні ми повторюємо кілька пісень з минулого репертуару і розучуємо нову — «Гарний козак, гарний...». Із знайомими творами проблем небагато, а от з «Козаком…» справа важча. Пісню мають співати чотири різноголосих групи — перші і другі голоси, альти з басами, а також тенори. Віра Васи-лівна, слід віддати їй належне, проспівує групам усі чотири партії своїм голосом, змінюючи його тональність перед кожною групою, начебто вона вчилася цьому ще з першого класу школи. І ця її майстерність повинна влитися в нашу свідомість, у наші серця і залишитися там назавжди. Як вона сама каже: «Ви маєте співати голосом, але якщо не робитимете цього ще й серцем, то й пісні не буде».

Отож, партії розучили. Тепер їх треба об’єднати в один могутній голос, який називається хором. Вчили начебто всі, а тут... Хормейстер чує і бачить усе, як би ти не ховався. «Вікторе Миколайовичу, ну що ви тягнете цю ноту, як вантажний потяг на підйомі?». «Та я, та ні…». «Так, співаємо з вами особисто, удвох». Перша спроба, третя, п’ята… На шостій — нота пішла. «Гарний козак, гарний…». «Леонтію Михайловичу, а що це ви співаєте так голосно, начебто на площі закликаєте голосувати за Кличка? Ви, мабуть, думаєте, що співаєте на дні народження? То нагадаю вам, що ви співаєте в хорі. І перестаньте заглядати в свій щоденник. Щоб на чергову репетицію вивчили всі слова». «Ой, Боженьку, що ж робити? Це ж треба вивчити близько ста пісень!». Це вже я тихенько про себе.

Бас — Леонід Юхимович Жабановський — звертає увагу Віри Василівни на те, що він міг би співати трохи вище. «Ні! Бог нагородив вас прекрасним басом, то нікуди вже вам від нього дітися, — каже Віра Васи-лівна. — Але ваше побажання матиму на увазі». Одному добре — козакові з гарними вусами, тенору Василеві Андрійовичу Старову. Він співає вже майже двадцять років і співає так гарно, що Віра Василівна зауважень йому не робить — нема за що.

П’ятдесят співаків — стільки ж характерів, і кожен вважає, що він найкращий, і до кожного потрібен підхід.

Узимку в залі трохи холоднувато, а від Віри Василівни йде гаряче повітря — вона, як вогонь. А ви спробуйте так, як вона, то й вам буде гаряче! Нам, щоправда, також не холодно — вже після розспіву та першої пісні.

Ой, ніхто нікуди не відлучався, а вже майже восьма вечора! Молодий хлопець Андрій Фролов, претендент на роль першого тенора і за сумісництвом технічний директор хору, складає обладнання. Акомпаніатори-баяністи Борис Максимович Бурдейний та Юрій Андрійович Плохотнюк задоволені — їхня віртуозна гра підняла співаків ще на один щабель майстерності. «Нагадую: наступні репетиції в середу — для ансамблю і в четвер — для хору», — голос Віри Василівни втомлений, але задоволений, на обличчі посмішка.

Розходимося. Тим, хто живе в Чорноморську, добре — вже через десять хвилин будуть вдома, а іншим ще треба трястися в маршрутці до Малодолинського чи Великодолинського, Олександрівки чи садового колективу «Хвиля». Репетиції — щотижня, без вихідних та відпусток. А 28 червня — День Конституції України, а 2 липня — річниця від дня народження Юрія Миколайовича Штельмаха, поета і композитора, пісні якого хор «Надія» та ансамбль «Закохані в пісню» часто виконують. Співаємо на площі, перед Палацом спорту в Чорноморську, в бібліотеці, в Одеському будинку офіцерів, у планах — вояж по сільських будинках культури Одещини. Співаємо «Реве та стогне Дніпр широкий», і робимо це не як усі, а по-своєму — так, як захотілося Вірі Василівні. І від нашого співу у слухачів мороз по спині. Сам знаю, бо поки не співав у хорі, то слухав. Співаємо «Молитву за Україну» — і люди плачуть. Вдячні чорноморці бурхливими оплесками ллють мед у наші душі і не відпускають зі сцени, а суворе обличчя хормейстера перетворюють на усміхнене та щасливе.

А в Чорноморську вже починається всеукраїнський фестиваль «Серпневий заспів», який додасть нашим співакам роботи до сьомого поту, але щасливої роботи. Побажаймо ж, земляки, хору «Надія» та ансамблю «Закохані в пісню», нашому хормейстеру бурхливих оплесків! Нам більше нічого не треба. І приходьте до нас, приходьте — Віра Василівна навчить вас співати і зробить щасливими.

Леонтій ПАВЛЮК,
учасник народного хору «Надія».
м. Чорноморськ.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.