Рубрики : Без рубрики

А зозулі кують...

Недавно до редакції завітав житель Ізмаїла Сергій Іскров. Привело його прагнення скласти данину шани своєму дідові-газетяру Івану Івановичу Стиренку, який у 1930-х працював у «Чорноморці».

За століття, що минає від виходу першого номера газети, через редакційне горнило пройшла велика кількість журналістів. Це сотні імен, і кожне з них для нас, нащадків тих поколінь, близьке і дороге.

Ми попросили Сергія Борисовича повніше розповісти про рідну йому людину.

Окресливши основні віхи дідового життя, він слушно порадив поговорити на цю тему і з його матір’ю — Оленою Іванівною,  дочкою Івана Стиренка. Ми зв’язалися з нею і запропонували написати спогади про батька. Вона це зробила. Ми ж, звівши всі спомини докупи, отримали такий життєпис «чорноморця» 1930-х.

Іван Стиренко народився у 1912-у в селі Клебань на Вінниччині. Коли йому сповнилося вісім років, помер батько. Як старший син у багатодітній сім’ї,  рано подорос-лішав. Певно, прагнув стати вчителем, бо закінчив педагогічні курси. І саме там, на курсах, долучився до випуску стіннівки «Червоні кадри» й очолив її редколегію. Тут варто наголосити, що стінна преса в ті часи мала неабияке значення, будучи дієвим інструментом виховання та формування світогляду людей. Можливо, той досвід згодом і привів Івана до «Чорноморської комуни», як тоді називалася наша газета. На цьому шляху йому, вочевидь, посприяла й комсомольська рекомендація: спілчанською роботою він захопився із 16 років і в 1930-х працював у штаті Одеського обкому комсомолу.

В Одесі Іван Стиренко разом з дружиною Євгенією Фурман оселився в 1933-у. Тут у них народилося троє дітей: Олена (1934), Юрій (1936) та Олександр (1937).

У рідкісні години дозвілля подружжя виїздило на лоно природи, милувалося краєвидами і зачаровано слухало зозулю: «Скільки-то літ накує?». Ех, хто тоді знав, що буде війна...

Олена Іванівна згадує: «Коли батько повертався з роботи, ми, діти, з радістю бігли йому назустріч і потрапляли в палкі обійми. Приголубивши нас, переодягався і грався з нами. Пам’ятаю, бігали і стрибали довкола столу, й до нашого веселого танку приєднувалася спільна улюблениця — домашня киця. Потім  вгамовувалися, вечеряли і тато розповідав нам різні історії, співав разом з нами пісень, зокрема «Катюшу» і «Три танкісти»... Війни ще не було, але її наближення відчувалося».

Дитяча пам’ять не зафіксувала професійних ознак газетяра. У сімейному архіві не збереглося й документів тієї пори. Цілком імовірно, що Іван Стиренко працював у «Чорноморці» в середині 1930-х років (у 1939-у був покликаний до армії). Що то був за час, тепер знають усі. Великий терор, наслідком якого було фізичне винищення найактивнішої та інтелектуальної частини нації, не оминув і редакцію. Замисліться: із вересня 1937-го по жовтень 1938-го було розстріляно трьох відповідальних редакторів «Чорноморської комуни». Івана Стиренка та лиховісна хвиля не зачепила.

У роки Другої світової служив у танкових військах політруком. Відступаючи, з болем залишав місто за містом. Й ось дійшли до Харкова. Якби намір командування Південно-Західного напрямку був доведений до кінця, то, можливо, це місто перейняло б славу Сталінграда чи Курська. Командувач військами напрямку маршал Семен Тимошенко, член військової ради генерал-лейтенант Микита Хрущов і начальник штабу генерал-лейтенант Іван Баграмян розробили грандіозний план, який, за умови належного посилення наявних військ резервами Ставки Верховного головнокомандування, передбачав визволення не лише Харкова, а й усієї Лівобережної України. Однак Ставка, тобто Сталін, усупереч даним розвідки, вважала, що головний удар під час літньої кампанії 1942 року ворог завдасть на заході, а не на півдні, тому бажаного підкріплення командування Південно-Західного напрямку не дочекалося.

Щоправда, й завдання перед ним було поставлене скромніше: розгромити угруповання ворога в районі Харкова й захопити місто. Після тривалого відступу звістка про наступ викликала під-несення у бійців. І це бачив-відчував політрук 

Іван Стиренко, який у ті дні часто зустрічався з воїнами.

Харківська наступальна операція (12—29 травня) почалася, здавалося б, успішно, але згодом з’ясувалося, що ворог, ослабивши на певних ділянках спротив, заманив три наші армії в пастку і розгромив їх. У тих боях геройською смертю поліг і наш колишній колега Іван Стиренко.

В евакуації сім’я Стиренків  жила в Сіль-Ілецьку Оренбурзької області, а після визволення Одеси повернулася додому. Всі діти вийшли в люди: Олена стала вчителькою, Юрій — залізничником, а Олександр пов’язав своє життя з водним транспортом. Дружина Івана Івановича,  Євгенія Олександрівна, у 1965 році змінила житло в Одесі на квартиру в Ізмаїлі, працювала у Дунайському пароплавстві. Вдруге заміж не вийшла і померла у віці 95 років.

А зозулі кують...

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.