Рубрики : Без рубрики

Моїх колег нетлінний слід

Босоніжки... на зиму

Пожовклий, потертий від часу, а місцями й надірваний листок з обліку кадрів. Обережно беру його в руки, аби не розпався остаточно. Воно й не дивно: зберігається цей документ у «Чорноморських новинах» (тоді «Чорноморській комуні») із серпня 1946 року, а заповнений він власноруч Давидом Яковичем Бобером.

Уявити «Чорноморку» без цього чоловіка неможливо. Бо він справді оригінал, вельми цікава, неординарна й дивакувата особистість.

По закінченні семирічки переїхав до Одеси з Первомайська й жадібно поринув у вир навчання. І ФЗН, і робітфак, і педінститут, та ще й курси стенографії і машинопису — все було йому цікаво, все освоював охоче. І як же набуті знання знадобилися йому надалі, коли працював гідом-перекладачем, викладачем історії та англійської мови в полковій школі 107 ОПС. А потім — війна з фашистською Німеччиною. Від її початку й до кінця був беззмінним фельд’єгерем штабів Західного та Першого Українського фронтів. Хто знає суть фельд’єгерської служби, зрозуміє її складність і відповідальність. Важлива секретна пошта має бути доставлена адресатові за будь-яких обставин, навіть якщо довкруж вогонь і бомби з неба падають. Командування фронту точно знало, що старший лейтенант Давид Бобер не підведе. І медалі «За відвагу», «За оборону Москви», «За Перемогу над Німеччиною» тому доказ…

Ну хіба ж міг тодішній редактор «Чорноморської комуни», вчорашній фронтовик Іван Митрофанович Коляда відмовити такому ж недавньому фронтовику в прийомі на роботу, тим більше, що такі кадри редакції були вкрай необхідні?! І старший лейтенант Бобер блискуче справлявся з обов’язками стенографіста-машиніста.

Запам’ятався Давид Якович і на посаді коректора. Не приведи Господи, відволікти його під час вичитування газетних полос — таке почуєте… Вдруге не наважитеся. Придумав собі надягати на вуха своєрідні шори, аби від усіх, хто міг би завадити роботі, відгородитися. Хоч за натурою був дуже доброзичливим, товариським, часто — у доброму гуморі. Колеги нерідко кепкували над цим вічним холостяком, та він ніколи не ображався. Не заперечував, що не байдужий до жінок, переважно молодих і вродливих. Завжди пускав у хід звабливі погляди своїх пронизливих чорних очей.

Та шокував усіх іншим. Незважаючи на пори року, Давид Якович завжди ходив у літньому одязі. Зима лютує, а він — у тенісці, легких штанях і босоніжках прошкує собі по місту на роботу. Уявіть картину: січень, хурделиця, а з трамвая десятого маршруту виходить чоловік у сорочці з короткими рукавами, піджаком на руці наперевіс та босоніжках і перетинає площу до видавництва (нині — «Чорномор’я», тоді — «Чорноморська комуна»). Трамвай помітно перехилявся на правий бік — пасажири припадали до вікон, щоб подивитися на таку чудасію.

Якось з нагоди «чоловічого свята» жінки «Чорноморки» вирішили подарувати Давидові Яковичу нові босоніжки, бо старі вже не мали пристойного вигляду, на ладан дихали.

Це своє дивацтво він пояснив, коли ми проводжали його на пенсію. Той виступ був гідний естради. Як шкодую, що не записали тоді на магнітофонну стрічку!

Давид Якович розповів таку свою історію.

Після війни його виснажений організм часто давав збої, особливо дошкуляли постійні застуди. Кашель, нежить, закладені горло та вуха, здавалося, ніколи не покинуть нещасного, як тільки не кутайся. «І тоді я вирішив вибивати, як кажуть, клин клином. Або здолаю ці застуди, або помру — отак собі наказав». А клин — це щоденна зарядка на свіжому повітрі, обливання холодною водою, «моржування» і біг, біг, біг. І ніяких закутувань, ніякого теплого одягу, ніякого страху перед протягами.

Він наводив численні приклади із життя своїх друзів, знайомих, котрі теж постійно страждали від застуд. «Я радив робити те, що сам робив. Чоловік мене не послухав і через три місяці помер». Ця фраза лунала рефреном стосовно різних осіб. І не важливо, один помер через місяць, а інший — через півроку чи рік.

До кінця своїх днів Давид Якович був прихильником здорового способу життя. Він — один з ініціаторів створення міського клубу шанувальників бігу, яких часто можна було побачити на Трасі здоров’я, що над узбережжям моря.

Якось ідучи з пляжу «Дельфін», зустріла нашого бігуна міцним, пружним, щасливо усміхненим, ніби за його плечима не 80, а трохи більше 50 літ. «Та що це ти так поповніла?! Фу, негарно. Записуйся до нашого клубу, — біг обтеше зайве», — порадив. Теж не послухалася слушної пропозиції.

Востаннє ми бачили Давида Яковича Бобера на його 80-річчя, яке влаштували в нашій редакції бігуни-співклубники, численні друзі, шанувальники. Стільки вдячних слів було виголошено тоді на його адресу! Здавалося, що біла заздрість ходила біля кожного присутнього. Добра і світла заздрість.

Оксана ПОЛІЩУК.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.