Рубрики : Без рубрики

Поет національного героїзму

Він — вояк, поет і учений,
Незламности духу стратег,
Він — прапор Свободи священний,
Криштально-буремний ОЛЕГ.

М. Симчич, «Пісня про Олега Ольжича»

 

8 липня (за старим календарем, 21 — за григоріанським) 1907 року народився Олег Олександрович Кандиба, більш відомий під псевдонімом Олег Ольжич. Вихованець Карлового університету та Українського Вільного університету, яскравий представник «Празької школи», знаний археолог, провідний діяч Організації Українських Націоналістів та Карпатської України, редактор кількох українських газет періоду національно-визвольних змагань, гідний син свого батька (українського поета-символіста, драматурга Олександра Олеся) та своєї землі, якого було безжально викреслено з вітчизняної історії.

Після здобуття Україною незалежності дослідники почали активно повертати із небуття імена славних синів і доньок нашої землі. Так, у 1993-у в Україні відкрилася Фундація імені Олега Ольжича, а через рік, уперше на державному рівні, вшановувалася сумна дата — 50-річчя від дня його загибелі. Згодом, уже в 2006-у, відповідно до указу Президента широко відзначалося 100-ліття «поета національного героїзму», як назвав його видатний культуролог і літературознавець Володимир Державин. Нині ж маємо слушну нагоду ще раз привернути увагу широкого загалу до цього «незламности духу стратега», адже цими днями сповнюється 110 років від дня його народження.

В Одеській національній науковій бібліотеці діє книжкова виставка «Олег Ольжич — поет, учений, борець». В експозиції представлені як твори самого Ольжича (серед них унікальні нью-йоркські видання «Сонце слави» 1947 року та «Поезії» 1956-го), так і збірники, які містять не тільки його поезію, прозу й листування, а й унікальні фотоматеріали. Слова, спомини та присвяти не менш знаних Уласа Самчука, Калини Кандиби (Катерини Білецької-Кандиби — дружини поета), Євгена Маланюка, Марка Антоновича та інших відтворюють реальну, живу постать і водночас передають дух тих славетних і відчайдушних часів.

Окремий розділ — розвідки істориків, філологів, бібліографів. Особливо хочу відзначити дослідження одеситів. Так, культуролог Тетяна Ананченко в книзі «України часточка в мені…» («Друк», 2007), розглядаючи життєвий шлях і творчість представників «Празької школи», окремий розділ — «Поет лицарської звитяги...» — присвячує Олегові Ольжичу. Статті цієї авторки про поета-борця можна знайти і в журналах «Січеслав» (2006, № 3) та «Українська культура» (2007, № 7).

Представлені в експозиції видання широко розкривають багатогранну спадщину Олега Ольжича (адже недарма його порівнюють з Франковим генієм), висвітлюють героїзм трагічно обірваної долі. Народився він, як уже зазначалося, в родині знаного поета Олександра Олеся, і вже у дитинстві виправдовував найсміливіші сподівання батька: у три роки вільно читав, у п’ять — написав першу п’єсу з козацької минувшини, гарно малював, грав на скрипці та піаніно. Громадянська війна внесла свої корективи у життя родини: батько залишає Батьківщину і як представник посольства Української Народної Республіки в Угорщині переїздить до Будапешта, а ще зовсім юний Олег залишається з матір’ю та продовжує старанно вчитися, переживаючи всі труднощі того часу. Далі були переїзди (майже бурлаче мандрування): спочатку — до Німеччини, в Берлін, після цього — в Чехословаччину, в Горні Черношиці, згодом — до Ржевниць і, зрештою, до Праги. Там 17-річний юнак вступає на філософський факультет Карлового університету.

Саме у Чехословаччині Олег Кандиба-Ольжич розкривається як учений: їздить на археологічні розкопки, провадить наукові розвідки в музеях, публікується в провідних празьких і львівських журналах. Подією у науковому світі стають його археологічні дослідження, зокрема з історії мальованої кераміки, що лягають в основу його дисертації «Мальована кераміка Галичини» та подальших робіт. У результаті наполегливої праці отримує звання доктора філософських наук. Історико-археологічний аспект творчості Олега Ольжича особливо виділено на виставці через зацікавленість митців-читачів ОННБ. Скажімо, є тут книга «Шипинці. Мистецтво та знаряддя неолітичного селища» (Чернівці, 2004), присвячена дослідженню поселення трипільської культури у с. Шипинці на Буковині, яка користується читацьким попитом.

У 1929 році за викликом часу і покликом серця молодий науковець та поет приєднується до Організації Українських Націоналістів. Відтак свідомо стає на тернистий шлях боротьби за ідеї об’єднання українських земель, за державність української нації.

Із 1937-го очолює культурну референтуру ОУН, багато пише. Стає активним учасником значущого полі-тичного процесу — утворення Карпатської України (жовтень 1938-го), будучи своєрідним посередником між колами інтелігенції Закарпаття та українськими емігрантами в Чехо-словаччині. Через рік хортисти заарештовують усіх прихильників ідеї незалежності Карпатської України, в тому числі й Ольжича. На клопотання угорських вчених влада змушена буда звільнити Уласа Самчука та Олега Кандибу-Ольжича. Ця подія ще більше налаштовує поета на боротьбу.

Попри смертельну небезпеку, на початку радянсько-німецької війни Олег Ольжич, будучи очільником Революційного трибуналу ОУН, переїжджає разом з Буковинським куренем до окупованого фашистами Києва. Активна просвітницька та полі-тична діяльність (створення осередків, всілякі акції, спрямовані проти окупантів) викликають миттєву реакцію з боку фашистської влади: арешти, допити, страти (зокрема найближчих соратників, серед яких — подружжя Олени та Михайла Телігів). Залишатися в Києві для Ольжича стає неможливим. Не рятує і переїзд до Львова. Саме там його заарештовують та відправляють у Німеччину, до концентраційного табору Заксенгаузен. 10 червня 1944 року після численних допитів і тортур, під якими він не зронив ані слова, його молоде життя обірвалося у бараці Целленбау (окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концтабору).

Лише через півстоліття після загибелі на Батьківщину повернулося славетне ім’я видатного вченого, літератора, політика та громадського діяча: виходять зібрання його поетичних творів, спогади, дослідження і статті про нього, солідні списки бібліографії, фотоматеріали.

Про непроминуще значення постаті Олега Ольжича для української нації уже згаданий Володимир Державин писав: «Гадаємо, що ніхто і ніщо не впливає на національний світогляд глибше й плодотворніше, як великий поет і великий мислитель, — зокрема, коли це герой, що заплатив своїм життям за вірність своїй ідеї. Отак вчення життя й героїчна смерть Сократа поклали непроминущий відбиток на цілий світогляд греко-римської античности. Не складатимемо тут пророцтв і не вирішуватимемо, чи має поезія Ольжича посісти в нашій національній літературі найближчого майбутнього таке керівне становище, як Шевченкова — за ХІХ сторіччя або ж І. Франка й Лесі Українки — на переламі минулого й поточного віків; обмежимось об’єктивною констатацією, що вона того гідна, бо становить наш національний прапор, наше найглибше національне слово в поетичному мистецтві. Нехай же править вона за нехибний дороговказ нашому національному письменству прийдешніх поколінь!».

Тож запрошуємо на книжкову виставку «Олег Ольжич — поет, учений, борець: до 110-річчя від дня народження українського поета, політичного діяча, археолога (1907—1944)», яка працюватиме в головному читальному залі ОННБ до 21 липня.

Анастасія ФОМИЧОВА.


Олег ОЛЬЖИЧ

Революція

Сховалось равликом місто.
Січе його дощ, січе.
В під’їздах будов — тісно.
Набої через плече.

Забиті. Числить? Ледве.
З-під мурів — повів гниття.
Життя, що таке щедре, —
Багате таке життя.

Хто дихав хоч день так вільно,
До смерти хмільний украй.
Ти збурилось пінно-пінно
І — вилилось через край.

На полі бою

На полях сторожкого сьогодні
Ми міцні і глибокі резерви.
Цигарки в нас і ми не голодні,
Та болюче напружені нерви.

Там десь злякано сальва лунає.
— Не бої, а обійми б їм братні!..
Ой, не так неохоче стріляє
Той, хто виріс під реви гарматні.

Ми резерви, та ось вже без ляку
Ми з світанком
піднімемось сивим.
Ой, шалена це буде атака
І скінчиться, звичайно, — проривом.

* * *

Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.

Що вибереш,
чи образ бездоганний,
А чи прообраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!

Ось, сходить, виростає, розцвіта
Благословеніє не форми — суті.
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!..

* * *

Давнім трунком, терпкістю Каяли
Ці — і кров, і смерть.
Небо — княжі київські емалі.
Небо знову — твердь.

Знов не вгору несміливим зором —
В безкраї степів,
Жити повно, широко і скоро
І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п’яніти,
Шоломом п’ючи,
І життя наопашки носити
На однім плечі.

Незнаному воякові XX

О Націє, дужа і вічна, як Бог, —
Не це покоління холопів, —
Хто злото знеславить твоїх перемог
При Корсуні і Конотопі?

О Націє, що над добро і над зло,
Над долю, і ласку, і кару, —
Хто, темний, не схилить поблідле чоло
В сліпучому сяйві Базару?

Хто, мертвий, не стане
у праведний слід
На путі, що славою бита,
У громі грядущих огненних побід,
Що ними ти вкриєш півсвіта?

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.