Рубрики : Без рубрики

Про теорію і практику миротворчих операцій

Міністр закордонних справ Австрії, чинний голова ОБСЄ Себастьян Курц цього тижня відвідав Україну. Він прибув до нас не з порожніми руками, а зі звісткою, що чисельність СММ (Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі) зросте із семисот до тисячі осіб.

Чим замінити спостерігачів ОБСЄ?

На перший погляд, рішення про збільшення чисельності СММ — очевидний прогрес. На засіданнях Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі постійно говорили про те, що семисот спостерігачів недостатньо для ефективного контролю за припиненням бойових дій і відведенням важкого озброєння вздовж усієї лінії поділу.

Про те, щоб стараннями семисот осіб забезпечити спостереження за переміщенням озброєнь, військовослужбовців та боєприпасів на майже п’ятсоткілометровій неконтрольованій ділянці україно-російського кордону навіть не йдеться. Така верифікація з боку СММ хоча й передбачена Мінськими домовленостями, але де-факто російська сторона і терористи перешкоджають її реалізації.

На територіях, захоплених російським агресором, підручні бойовики не допускають раптових перевірок, а в разі відхилення мобільних груп від маршрутів, прокладених терористами, погрожують застосувати зброю. Були випадки, коли машини ОБСЄ знищували на стоянках у Донецьку, а спостерігачів СММ блокували навіть на «дозволених» маршрутах.

Безпеку самих спостерігачів під час раптових або хаотичних обстрілів населених пунктів з боку терористів гарантувати не можна. І треба прямо визнати, що ефективний контроль у таких умовах неможливий, на скільки б не збільшували чисельність спостерігачів. А звіти СММ у разі раптових загострень на фронті не зможуть відобразити реального стану в зоні конфлікту.

Пропозиції щодо докорінної реорганізації Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі досі постійно відкидалися представниками Росії та її сателітами. І те, що вдалося досягти згоди щодо збільшення складу СММ, справді прогрес. Але в якому сенсі?

Якщо «подарунок», з яким Себастьян Курц прибув до Києва, розглядати як перший крок до виходу з тупика, як початок шляху, в кінці якого будуть створені збройні миротворчі сили, які зможуть покласти край бойовим зіткненням (як сили KFOR у Косово), — це одна справа. 

Та якщо на тисячі неозброєних людей, незахищених і без чітко окреслених повноважень, «миротворчість» зупиниться — справа інша. СММ у такому випадку законсервується, перетвориться на дорожезну ширму, за якою довгі роки ховатиметься окупаційний режим. У цьому, скоріш за все, і полягає тепер довгостроковий план Кремля щодо Донбасу.

Теоретично російському плану протистоїть пропозиція не посилювати і не реорганізовувати місію ОБСЄ, а замінити чинну моніторингову місію на «блакитні шоломи». На озброєних миротворців ООН, які стали б заслоном на лінії поділу сторін і на неконтрольованій ділянці російсько-українського кордону.

План введення «блакитних шоломів» — суто теоретичний, бо неодмінною умовою його втілення є згода Кремля. І підтримка цього плану Радою Безпеки ООН. А цього не станеться ніколи, оскільки цього ніколи не станеться. В Радбезі ООН Росія на подібну резолюцію зі стовідсотковою імовірністю накладе вето.

У запасі — дейтонський варіант

Але якщо неможлива радикальна реорганізація місії ОБСЄ, якщо не має шансів план введення на Донбас миротворчих сил ООН, то де ж вихід? Як не дивно, такий вихід є, і його підказує досвід Дейтонських угод, які поклали край варварській війні в Боснії і Герцеговині (1992—1995).

Досягнення цих угод, як відомо, стало результатом військово-повітряної операції НАТО «Обдумана сила» проти Сербії. Потім для забезпечення безпеки на території новоутвореної республіки Боснія і Герцеговина восени 1995 року ввели 60-тисячний контингент миротворчих сил НАТО Implementation Force (IFOR). Контингент НАТО більше року діяв без мандата ООН. Лише у грудні 1996-го його, згідно з резолюцією Радбезу №1088, розширили і перетворили в Стабілізаційну місію («блакитні шоломи»).

Теоретично ніщо не заважає звернутися до дейтонського досвіду зараз, коли з вини Росії, постійного члена Ради Безпеки ООН, зусилля з урегулювання ситуації на Донбасі зайшли в очевидний глухий кут. Сформувати миротворчий контингент на основі військ НАТО або країн Європейського Союзу. А коли бойові дії припиняться, звернутися до ради Безпеки ООН за мандатом, як це зробили миротворці двадцять років тому.

У цьому випадку згода або схвалення Росії не потрібні. Миротворці НАТО або ЄС не порушать міжнародного права, розміщені вони будуть на прохання України і розташуються на українській території. А в Кремлі тисячу разів подумають, перш ніж почати збройну провокацію або, не дай Боже, нацькувати терористів на міжнародний миротворчий контингент.

На жаль, такий бездоганний, з юридичної точки зору, вихід практично нездійсненний з двох причин.

По-перше, розміщення миро-творців НАТО або ЄС на Донбасі для країн Заходу означає перехід холодної війни з Росією в підігріту фазу, фактично — у військове протистояння, яке в будь-яку хвилину може вийти з-під контролю. Ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі поки що до цього не готові.

По-друге, до розміщення миротворчого контингенту ЄС або НАТО на Донбасі, що б не говорив Президент Петро Порошенко, не готова сама Україна. Тому що «блакитні шоломи» справді здатні припинити війну, але вони не здатні повернути під управління центральної влади окремі райони Донецької та Луганської областей, де за три з половиною роки окупантами сформована і фактично легалізована влада сепаратистів. Цю владу миротворцям, з огляду на їхню специфіку, хочеш чи не хочеш, теж довелося б охороняти. Не допускаючи визвольних операцій та зачищення терористів в ОРДЛО українськими силовиками.

З тупикової ситуації на Донбасі, крім двох теоретичних, можливо, існує і практичний вихід. Але його за три з половиною роки не виявили. «Норманд-ська четвірка» вже скільки місяців не може зібратися.

А найбільшим досягненням Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі останнім часом, якщо вірити Леонідові Кучмі, є досягнення домовленості з «ЛНР», яка готова погасити частину боргу за спожиту воду.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.