Рубрики : Без рубрики

УГВР – підпільний уряд Воюючої України

11 — 15 липня 1944 року, в умовах Другої світової війни, була створена Українська головна визвольна рада — підпільний уряд Воюючої України. Ця подія увійшла в історію національно-визвольної боротьби як Великий збір УГВР. Ініціювали його Провід ОУН(б) і Головне командування УПА, яке в 1943-у очолив Роман Шухевич. УПА з перших місяців свого існування проводила боротьбу за інтереси всієї української нації: вона воювала на своїй території — за самови-значення, самоврядування і державну незалежність. А коли опановувала великі території, то виконувала завдання по-літичного та адміністративного характеру, тобто мала три головні елементи міжнародної легітимності — населення, контроль території і владу.

На той час дух спротиву німецьким загарбникам охопив усе українське населення. Цей всенародний рух уже не можна було убгати в ідеологію ОУН чи УПА. В нових умовах війни на два фронти потрібен був єдиний політичний керівний центр. У статті «До генези УГВР» Р. Шухевич писав: «...Йшлося про утворення всеукраїнського, загальнонаціонального центру — такого центру, який відбивав би новий стан національно-політичних відносин в Україні — стан широко розгорнутої боротьби: був би здібний такою боротьбою дійово керувати та незалежно її репрезентувати. Таким центром не міг уважатися уряд УНР, що формально тоді існував... Він був цілковито відірваний від тієї боротьби, яка саме під час

30-х років в Україні виникла. Таким центром не могло бути також Українське Державне Правління, утворене на українських землях у червні 1941 р., з цієї простої причини, що майже всі члени цього Правління сиділи на цей час у німецьких тюрмах і концтаборах». Тобто необхідний був той провідний центр у боротьбі за Українську самостійну соборну державу (УССД), який після закінчення війни міг би репрезентувати перед світом боротьбу українців за свою незалежність.

Весною 1944-го був створений ініціативний комітет, який діяв до червня того ж року. Очолив його Лев Шанківський, колишній старшина Української Галицької армії та армії УНР. Активну участь у роботі комітету брав Кирило Осьмак (на знімку), родом з Полтавщини, котрий був членом Центральної ради УНР. За завданням Проводу ОУН він написав проект двох основних документів УГВР: «Платформа» та «Універсал». К. Осьмака дуже турбувала розпорошеність політичних сил, котрі вели боротьбу за визволення України від будь-якого поневолення. Цій вічній для українців проблемі консолідації патріотичних сил багато уваги приділяв і С. Бандера, котрий ще з липня 1941-го перебував в німецькому концтаборі Заксенхаузен. Він не допускав механічного об’єднання сил, а вважав, що, консолідуючись, політичні структури свої вузькі партійні інтереси мають підпорядковувати інтересам усього українського народу. Навколо УГВР об’єдналися ті патріотичні сили, які відстоювали державницьку ідею й одверто не співпрацювали з німцями: прихильники гетьмана П. Скоропадського, представники ЦР УНР, які тісно співпрацювали з ОУН та УПА, члени най-більшої політичної партії Галичини УНДО (Українське національне демократичне об’єднання), представники церкви.

Збір проходив у Карпатах, подалі від непрошеного ока, в лісництві біля села Лужок Горішній (нині це Самбірський район Львівської області) під охороною чотирьох відділів УПА. Головував Ростислав Волошин (псевдонім «Павленко»), обраний пізніше Генеральним секретарем внутрішніх справ УГВР, секретарем був Микола Дужий. Вирішили, що місцем перебування УГВР є українські землі, а за кордон виїжджають лише окремі члени УГВР з окремими дорученнями. Це забезпечувало те, щоб УГВР не перетворилася в еміграційне представництво і в політиці була цілком незалежною від будь-яких сторонніх сил. Ухвалили основні напрямки діяльності та перші законодавчі документи — «Платформу», «Тимчасовий устрій» та «Універсал до всього українського народу», а також затвердили текст Присяги воїна УПА, яку в урочистій обстановці прийняли всі відділи УПА.

«Ми, УГВР, — читаємо в «Універсалі», — присягаємо Тобі, Український Народе. Наша мета — УССД на українських етнографічних землях. Наш шлях — революційно-визвольна боротьба проти всіх найманців і гнобителів українського народу... На вівтарі цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя... Всі національні меншини, що живуть на українських землях, за-кликаємо включитися в українську визвольну боротьбу. Їм забезпечуємо повні громадянські права в Українській державі. Український народе! Віримо, що не посоромиш землі своєї! Віримо, що будеш гідним спадкоємцем княжих дружинників і козацької слави! Героїчна боротьба твоїх предків за Українську Державу — це для Тебе наказ! Тому кличемо Тебе: єднайсь у своїй боротьбі, кріпись у своїй вірі! Слава Україні!»

Вибори керівних органів відбулися 15 липня. Структура УГВР нагадувала структуру уряду демо-кратичних країн і формувалася на принципі індивідуального представництва різних політичних сил. Кожен з обраних був свідомий тієї тяжкої долі, яка чекала його на шляху боротьби, особливо в умовах більшовицької окупації. Президентом обрали К. Осьмака (псевдо Марко Горянський). (Він був поранений у сутичці УПА з частиною Червоної армії у серпні

1944-го, потрапив у полон, помер 16 травня 1960 року у Владимирській тюрмі). Віце-президентами стали Василь Мудрий (від УНДО), отець Іван Гриньох та Іван Вовчук (від ОУН). Генеральний секретаріат очолив Р. Шухевич під псевдонімом Роман Лозовський, він же став і секретарем військових справ під псевдонімом Тарас Чупринка. Головою Бюро інформації обрали молодого письменника зі східноукраїнських земель Йосипа Позичанюка. Членом УГВР став і наш одесит — відомий письменник, поет і науковець Юрій Липа, якого вистежили і по-звірячому закатували 19 серпня 1944 року. Генеральним суддею обрали гетьманця Я. Біленького.

Оскільки обрані гинули, склад підпільного уряду докооптовувався новими членами. У другій половині 1940-х до УГВР ввійшли відомий художник УПА Ніл Хасевич, члени Проводу ОУН Василь Кук і Василь Галяса, а також талановитий поет і публіцист Петро Федун, широко відомий під псевдонімом Полтава (загинув у криївці 23 грудня 1952-го) Це лише кілька імен, які найчастіше зустрічаються у пресі.

Після смерті Романа Шухевича 5 березня 1950 року. Генеральний секретаріат очолив Василь Кук. Він був заарештований КДБ 23 травня 1954-го. З цього часу історія УГВР в Україні припинилася. А керівники УГВР, що емігрували, заснували Закордонне представництво УГВР, яке репрезентувало інтереси українців у світі, видавало книги й журнали, контактувало з урядовими колами різних держав.

Підпільний уряд Воюючої України регулярно випускав бюлетень «Бюро інформації УГВР», де вміщувалися накази, інформувалося про нагородження воїнів УПА, про їхню загибель, про більшовицький терор, зокрема про кількість арештованих, вивезених за Урал сімей з кожного населеного пункту та загиблих у нелюдських умовах транспортування. Повідомлялося також про самооборонні дії українських селян.

Особливо цікаві повідомлення про рейди загонів УПА по Чехо-словаччині до Західної Німеччини та Австрії. Наприклад, у повідомленні від 25 вересня 1947 року йдеться про політичне значення факту появи за кордоном невеликої кількості упістів: «Він зводить нанівець усі протиукраїнські намагання чужинців і деяких українців переконати світ, що УПА — це чиста видумка і що збройна боротьба, та ще й довгорічна, в совєцьких умовах неможлива. Безпосередня зустріч чужинців з українськими здисциплінованими бійцями роз-віває всі ворожі казки про «нацистсько-фашистських дезертирів» чи про «бандитизм» визвольної армії українського народу» (цитую за кн. П. Мірчука «УПА: 1942 — 1952»). «Треба було аж рейду УПА, треба було живих свідків, треба було повстанцям пройти серед боїв понад тисячу кілометрів, щоб остаточно переконати своїх (емігрантів), що УГВР, УПА, ОУН існують, що вони діють і борються за Українську Державу», — читаємо в «Зверненні Воюючої України до всієї української еміграції» в жовтні 1947-го.

Історія УГВР дає нам сьогодні два найважливіші уроки. Перший — об’єднання українських патріотичних сил можливе і необхідне, українці в кризові для нації періоди здатні гуртуватися. Другий урок — запорукою успіху української боротьби є її відкритість і демократичність.

Аліна ПЛЯЧЕНКО.

 

 

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.