Рубрики : Без рубрики

А це наше злато

Київ — місто музеїв. А серед них — Музей грошей Національного банку України. Чув про такий, але не знав, що туди може потрапити кожен, пройшовши нескладні формальності.

Цей унікальний музей відчинив свої двері для відвідувачів у березні 2004 року. Його експозиція розповідає про грошовий обіг на українських землях з давніх часів до сьогоднішніх днів. Людина допитлива може поринути тут у глибини нашої минувшини через грошові знаки різних епох, які, коли до них уважно придивитися, розкажуть багато цікавого. Деталі мають особливе значення, а кваліфікований екскурсовод, знавець фінансової історії, допоможе вам збагнути монетарні тонкощі різних епох.

У часи прадавні звичних нам грошей ще не було. Вони з’явилися стихійно, в результаті товарного обміну. До виникнення монет існували примітивні форми грошей. Який товар обирався еквівалентом вартості, цілковито залежало від особливостей місцевості. Відомі гроші у вигляді кам’яних сокир, ножів, шматків нефриту та агату. Існували гроші-перлини, намистини, мушлі морських молюсків. На українських землях їх знахід-ки датуються ХIV-ХІІ ст. до н.е. Розповсюдженою формою грошей у давнину була худоба як найпопулярніший товар при обміні з сусідами. Всі предмети, що з’являлися на ринках, отримували вираження своєї вартості у биках, козах чи іншій свійській живності.

У часи великої грецької колонізації з VІІ ст. до н.е. на території Північного Причорномор’я з’являються численні поселення. Високорозвинена антична цивілізація утвердилася тут на багато століть. Перші монети, з якими ознайомилося населення давньої України, — це монети грецьких міст Північного Причорномор’я: Ольвії, Тіри, Херсонеса, Пантікапея, Феодосії та інших. Пізніше в Ольвії входять в обіг гроші-фігурки у вигляді дельфінів і риб. У V ст. до н.е. Ольвія здійснює випуск бронзових литих монет — асів — круглої форми із зображеннями богинь Афіни та Деметри, а також Медузи-Горгони. Загалом монети із золота, срібла, міді, бронзи у містах Північного 

Причорномор’я карбували до ІV ст. н.е.

Монети Київської Русі — символи державності. Цікавою і важливою сторінкою історії України є карбування власної монети у Х—ХІ ст. київ-ськими князями Володимиром Святославовичем, Святополком Окаянним, Ярославом Мудрим. Саме за часів Володимира Великого златники і срібляники стали одним з державних атрибутів Київської Русі, що сповіщали світові про її політичну та економічну могуть. Зразком для київських монет послужили візантійські соліди. А срібляник був подібний до візантійського міліарісія. Монети Володимира на лицьовому боці мали зображення князя, який сидить на престолі, і напис «Володимир на столі». На зворотному боці — тризуб, знак київських Рюриковичів, і текст «А це його злато» або «А це його срібло». На зворотному боці деяких монет було зображення Ісуса Христа. Златники — надзвичайно рідкісні монети. Сьогодні відомо одинадцять златників, що зберігаються у музейних колекціях світу, і лише два з них — в Україні.

У ХІІ — ХІV століттях у Київській Русі настає так званий безмонетний період, що характеризується повною відсутністю на ринку металевих грошей. Це пов’язано із феодальною роздробленістю, економічним спадом та експансією на Заході німецьких завойовників-хрестоносців, а на Сході — монголо-татар. На зміну карбованій монеті приходить гривня — срібний зливок. Обіг таких зливків-гривень обмежується Київською, Переяславською, Чернігівською, Волинською та Новгородською землями. Термін «гривня» спочатку був пов’язаний з шийним обручем-прикрасою, який носили на шиї (на «загривку»). Найпоширеніші її типи — київська, чернігівська, новгородська. У внутрішній торгівлі знову повернулися до забутих-примітивних товаро-грошей — намиста, зі скла та сердоліку, шиферних пряселець, каурі тощо. У ролі сурогатних грошей виступали також хутряні шкурки, зв’язані в пучок і запечатані спеціальною свинцевою пломбою. Інколи на таких пломбах зустрічалося зображення тризуба.

У ХІV ст. українські землі потрапляють під владу сусідніх держав — Великого князівства Литовського та Польщі. Україна залишається важливим перехрестям торговельних шляхів. Її ринок насичений монетами Європи та Сходу. Поширюється чеська монета великого розміру з написом латиною «Гроші Празькі», що започатковує вживання терміну «гроші». Крім того, в обігу перебувають польські та литовські напівгроші, динарії, монети Золотої Орди, Кримського ханства, Османської імперії. У другій половині ХІV ст. в окупованій Польщею Галицькій Русі карбуються срібні півгроші з написом латиною «Монета Русі» і гербом Галичини та мідні монети. У Києві князь Володимир Ольгердович карбує власну монету.

У ХVІ—ХVІІ ст., після входження українських земель до складу Речі Посполитої, у нас домінують польські та литовські номінали. Найпоширенішими грошовими одиницями для великих фінансових операцій були червоні золоті голландські, угорські та італійські дукати, турецькі алтини та венеційські цехіни. Ці високовартісні монети приймалися не за державною приналежністю, а за вагою та пробою металу. З-поміж срібних монет найпоширеніші — талери Священної Римської імперії. Із дрібніших номіналів ходили півторагрошовики, чехи, шеляги, шостаки та інші. Так тривало до середини ХVІІ ст., поки не почалися значні зміни у грошовому обігу Речі Посполитої та Московської держави.

Лівобережна Україна у другій половині ХVІІ ст. опинилася під владою Московської держави, де єдиним законним засобом платежу були срібні копійки та дуже рідкісні дєньги. Обіг іноземних грошей заборонявся. У 1654 році, з метою залучення українських земель у сферу діяльності росій-ської грошової системи, уряд Олексія Михайловича проводить грошову реформу. Вперше в монетній практиці московської монетної справи розпочалося карбування нових номіналів — рубля та полуполтини, які виготовляли шляхом перекарбування західноєвропейських талерів. Через недосконале технічне оснащення Московського монетного двору карбування рублів довелося припинити. Натомість на західноєвропейських талерах почали ставити московські клейма. Ці монети отримали назву «єфимок з ознакою». Реформа не досягла поставленої мети, і в Україні продовжувався обіг європейської монети.

Суттєві зміни у російському монетному господарстві відбулися за царювання Петра І. Він здійснює реформу і вводить десяткову грошову систему: рубль, полтина, напівполтина, гривенник, п’ять копійок, алтин, три копійки, копійка, дєньга, полушка, півполушка. Почалося карбування повноцінних золотих монет. Наступники Петра продовжили його традицію і поміщали на монетах власні портрети та герб Російської імперії. За часів Єлизавети Петрівни в обігу з’явилися золоті 10 рублів — імперіали та 5 рублів — напівімперіали. 1769-го Катерина ІІ запроваджує паперові асигнації. У грошовому обігу Лівобережної України російські гроші посіли панівне місце.

З платиною в Росії допустилися курйозної помилки. Із 1828 по 1845 роки карбується платинова монета в номіналах 3, 6, 12 рублів. Справжня вартість цього металу в Росії ще невідома і монети з платини йдуть в обіг за вартістю срібних.

Упродовж XIX століття в Росії проведено дві великі грошові реформи. В Україні золоті та срібні монети часто використовувалися місцевими майстрами для виготовлення дукачів — нагрудних жіночих прикрас.

У Першу світову призупинено обмін паперових грошей на золото. З обігу зникають золоті та срібні, а згодом і мідні монети. Роль дрібних номіналів виконують гроші-марки та розмінні казначейські білети. Державному банку, який фінансує військові витрати, дозволено випускати гроші без будь-яких обмежень. Кредитні білети перетворюються на інфляційні паперові гроші. Як платіжний засіб використовуються також залізні німецькі окупаційні монети та ост-рублі.

За Тимчасового уряду здій-снюється ще активніша емісія паперових грошей. Тоді вони називалися керенками і не мали ані номера, ані серії. Впродовж п’яти місяців 1917-го грошей було випущено більше, ніж за весь період Першої світової війни. Купівельна спроможність рубля впала до 14 копійок.

А ось і гроші Української держави. У березні 1918 року Центральна Рада ухвалює закон про гривню — основну грошову одиницю Української Народної Республіки. Замість монет були марки-гроші, які називали шагами. 100 шагів складали 1 гривню. Дизайн гривень розробляли видатні українські художники Григорій Нарбут та Василь Кричевський. Банкнота у 100 гривень авторства Григорія Нарбута вважається найбільш мистецьки довершеною серед купюр часів УНР.

Обіг гривень продовжується і за часів Української держави гетьмана Скоропадського. З’являється новий номінал у 2000 гривень, що засвідчує зростання інфляції. Водночас здій-снюється нова емісія карбованців. У період Гетьманату в обігу також перебували білети державної скарбниці номіналами 50, 100, 200 та 1000 гривень, на яких містилися відрізні купони, що використовувалися як законний платіжний засіб.

Війна унеможливила доставку грошей з центру в регіони країни. В умовах розмінного голоду і слабкості центральної влади численні міста й містечка України масово випускають різноманітні сурогатні гроші. Вони називалися бонами, чеками, розмінними знаками, рублями, карбованцями і складали 92% усіх найменувань грошей, що були в обігу.

Житомир — одне з перших міст, яке почало випуск власних грошей. Його наближеність до лінії фронту призводила до частої зміни влади. У 1918—1920 роках вона змінювалася 11 разів.

Гроші Єлисаветградського відділення Народного банку виконані на високому поліграфічному рівні. Купюра 5 рублів мала водяний знак, якісний малюнок та підписи керуючого й касира банку. У Кам’янці-Подільському було надруковано розмінних бон на суму 80 тисяч гривень.

Гроші Одеси мали презентабельний вигляд і визнавалися не лише в місті, а й по всій Херсонській губернії. Згідно з міжміськими угодами розмінні білети були надіслані до Миколаєва та Херсона. Обсяги емісії постійно розширювалися, в другій половині 1918-го вони вже вимірювалися сотнями мільйонів карбованців. Впевненість та довіру до грошей Одеси можна пояснити великим торговельним капіталом, який обертався в морській столиці України.

За роки Національно-визвольних змагань в Україні здійснено понад тисячу самостійних випусків різних місцевих бон. Кожна влада друкувала свої гроші. В експозиції представлені і банкноти тимчасових «визволителів» — генералів Денікіна, Врангеля та інших.

Велика експозиція радянського періоду. Перші більшовицькі розрахункові знаки 1919 року — «расчётные знаки РСФСР», на яких розмі-щено гасло «Пролетарии всех стран соединяйтесь!». У народі ці гроші отримали назву «сов-знак». У 1920—1921 роках з’являються нові гроші. Стрімке зростання цін на товари широкого вжитку та галопуюча інфляція потребувала випуску нових і нових купюр з дедалі більшими номіналами. Наслідок — обвальне знецінення грошей.

У 1922—1924 роках проведена грошова реформа. Для скорочення грошової маси здійснено 

дві деномінації. З’являються банкноти номіналом 1, 3, 5, 10 та 25 червінців. Результатом реформи стало створення єдиної грошової системи.

1934-го уряд СРСР провів два випуски нових казначейських білетів та червінців. У 1937—1938 роках здійснюється поступова заміна попередніх радянських грошей, в обіг входять 1, 3, 5, 10 червінців нового зразка. З нагоди 20-ї річниці Жовтневої революції на них поміщають портрет Володимира Ульянова (Леніна). На банкнотах відсутні підписи відповідальних осіб і напис про обмінність цих грошей на золото.

Під час Другої світової війни на окупованих німецькими військами українських землях було створено Райхскомісаріат Україна з адміністративним центром у Рівному. Спочатку впроваджувалися так звані окупаційні марки, при цьому радянський рубль зберігав законну платіжну силу і приймався з розрахунку 10 рублів за одну марку. Навесні 1942-го німці у Рівному створили Центральний емісійний банк України, який почав випуск власних грошових білетів — карбованців, що містили написи німецькою та українською мовами. На грошах зображені українські селянки та робітники з дещо арійськими рисами.

Радянські облігації державної грошової позики 1940-х — 1950-х. Після війни їх примусово видавали працівникам замість заробітної плати. Пам’я-таю, у моїх батьків назбиралося дуже багато цих облігацій. Десь аж у часи «перебудови» їх дозволили поміняти на якусь мізерну суму. Більшість людей ті облігації до того часу не зберегли.

1947 року проведена грошова реформа. Відмінені червонці та карткова система. Старі гроші обмінювалися на нові у співвідношенні 10 до 1.

У 1961-у — чергова грошова реформа, за якою підвищено золотий вміст рубля, а також змінено його курс щодо долара США (90 копійок за один долар). Випущені монети нового дизайну та нові банкноти від 1 до 100 рублів. Обмін старих грошей на нові проводився у співвідношенні 10 до 1.

У 1991 році, в умовах наростаючої політичної та економічної кризи, в СРСР була здійснена спроба проведення ще однієї грошової реформи, яка мала на меті стабілізувати грошовий обіг і вирішити проблему дефіциту на товарному ринку. Спочатку обмінювали банкноти номіналом 50 та 100 рублів 1961 року, однак це вже не могло зупинити зростання інфляції.

А ось розглядаємо вже призабуті купони на товари першої необхідності, які запровадив уряд УРСР, щоб перешкодити вивезенню товарів за межі республіки. Випускалися вони впродовж жовтня 1990-го — грудня 1991-го і були доповненням до радянських рублів. Видавалися за місцем роботи, розрізали їх ножицями.

Після проголошення України незалежною державою 24 серпня 1991 року постало нагальне завдання створення національної грошової системи. На першому етапі, в умовах нестачі готівки і для захисту українського споживчого ринку, із січня 1992-го в обіг було введено купоно-карбованці багаторазового використання. Згодом вони набули статусу національної валюти і прийняли на себе весь удар інфляції та складнощів перехідного періоду. Українські карбованці як перехідна валюта перебували в обігу до вересня 1996-го. На той час практично всі українці були «мільйонерами».

У 1996 році, в умовах стабілізації економічної ситуації та зниження темпів інфляції, Україна провела грошову реформу — в обіг було введено гривню. Держава отримала власну грошову систему і стабільну національну валюту. Дизайн гривень розробляли українські художники Василь Лопата і Борис Максимов. Перші зразки банкнот ще в 1992-у були виготовлені у Канаді та Великобританії, а з 1994-го їх друкує Банкнотна фабрика Національного банку України. Розмінні монети спочатку карбувалися в Італії, пізніше — в Україні, в Луганську.

Національним банком України здійснюється постійна робота з удосконалення дизайну та елементів захисту банкнот. Сьогодні в обігу перебувають гривні третього покоління, зразки 2003—2007 років.

Монета — знак державності, еквівалент матеріальних благ, але головне — це носій історичної, політичної та культурної інформації про епоху, яку вона представляє. Особливо показовими в цьому сенсі є пам’ятні та ювілейні монети. Їх карбують у Банкнотно-монетному дворі НБУ із застосуванням найсучасніших технологій. Програма випуску монет носить, передусім, політичний, культурний і пізнавальний характер, адже вони ілюструють українську історію, самобутність культури і традицій нашого народу.

Якщо стисло охарактеризувати враження від відвідин музею, то це гордість за державу. Нашій гривні у новому році хочеться побажати стабільного курсу, а українцям — миру, здоров’я та багато гривень у гаманцях.

Окрім музею, для організованих груп туристів проводять екскурсію і будівлею Національного банку України. Записуватися на екскурсію слід завчасно на сайті НБУ: www.bank.gov.ua.

Володимир ГЕНИК.
Одеса — Київ — Одеса.

PS. Автор висловлює вдячність Українському кризовому медіацентру за допомогу у підготовці матеріалу.

В.Г.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.