Рубрики : Без рубрики

І не Хрущов, і не як дарунок

Мої батьки родом з Алексєєвського району Бєлгородської області РФ. Мама, Антоніна Тихонівна Івахно, народилася 1907 року на хуторі Гезов, а батько, Федір Андрійович Шевченко, 1905 року народження, з хутора Кущин. Обидвоє за національністю українці. І землі ті, а це родючі чорноземи, колись належали Україні. Про це прочитала навіть в «Большом энциклопедическом словаре» (Санкт-Петербург, 2001). Тож коли сьогодні в Росії голосно кричать, що Крим — «исконно русский» і що його, мовляв, подарував Україні Хрущов, нехай скажуть, скільки вони відшматували україн-ської території, де споконвіку жили українці…

Людмила ШЕВЧЕНКО.
м. Одеса.

Слід визнати, що тема обміну територій, порушена у листі читачки, має документальне підтвердження, натомість версія «передача Криму у дарунок» надзвичайно спотворена і міфологізована. Багато російських політиків та істориків зробили собі кар’єру, відстоюючи версію незаконності передачі Криму в 1954 році. Однак, крім їхніх власних висловлювань, нема ніяких інших документів, які підтверджували б неправомірність цього акта.

Найцікавіше в історії передачі Криму до складу Української РСР те, що Микита Хрущов, якому приписують цей нібито подарунок з панського плеча Києву, насправді до цього офіційно не має жодного стосунку. Річ у тім, що ця подія сталася 19 лютого 1954 року, напередодні 300-ліття Переяславської ради. А на цей час М. Хрущов особисто ще нічого не вирішував, хоча і був першим секретарем КПРС з вересня 1953-го. Крим же передавав Україні Г. Маленков, а під-писував указ Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилов.

Є ще одна дуже важлива деталь, яку сьогодні чомусь усі замовчують. Це те, що замість Криму від України в Російську Федерацію тоді ж (протокол Президії ЦК КПРС №49 від 25 січня 1954-го) передали Таганрог і прилеглі до нього землі, за територією, рівною площі півострова в Чорному морі. До цього слід було б додати, що замість багатих чорноземних районів Київ отримав посушливий солончаковий степ, без води, без будь-якого натяку на зрошення, без електрики та енергоресурсів. Але нині навряд чи хтось бере це до уваги. Кремлеві вигідно твердити, що М. Хрущов буцімто розщедрився, передаючи Крим. Але все було зовсім не так.

У 1954 році Хрущов ще не володів усією повнотою влади і був змушений отримати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954-го з ініціативою передати Крим виступила Президія Верховної Ради РРФСР. 19 лютого 1954-го Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР.

Як відомо, рішення про передачу Криму зі складу РРФСР до складу УРСР було продиктоване низкою серйозних економічних об’єктивних факторів. По-перше, всі комунікації, які постачали Крим, тяглися саме з УРСР, в тому числі канал питної води. По-друге, після чергової депортації кримських татар під час війни сільгоспугіддя пів-острова обезлюдніли. Спроба завезти туди ро-сіян провалилася. Мешканці півночі РРФСР не були готові жити в такому посушливому кліматі. Жити і займатися сільською працею. А от українці, які жили поруч, хотіли і могли.

Після розпаду СРСР Україна була офіційно визнана незалежною державою, членом ООН, всім світовим співтовариством. Наскільки я пам’ятаю з документів, заперечень Росії щодо приналежності Криму не було. Більше того, в 1991 році була укладена Угода про створення СНД, у якій підтверджена цілісність кордонів пострадянських республік, у т. ч й України. У 1994-у Росія підписала Будапештський меморандум, в якому знову ж таки підтвердила територіальну цілісність України в існуючих кордонах. Більше того, тоді вона взяла на себе відповідальність за збереження недоторканності цих кордонів. У 1997 році між Росією та Україною було укладено міжнародний двосторонній договір знову ж про повагу і територіальну непорушність кордонів між країнами-сусідками.

Отже нема жодних сумнівів щодо законності правового оформлення передачі Кримського півострова зі складу РРФСР до складу Української РСР у 1954 році. Натомість увесь цивілізований світ дав свою оцінку анексії півострова Росією навесні 2014 року.

Ігор МОЗГОВИЙ,
кандидат історичних наук.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.