Рубрики : Без рубрики

Як же у нас все запущено!

Мовна експедиція в Ізмаїл

Наприкінці жовтня на Одещині перебував «мовний десант» у складі доктора філологічних наук, професора, директора Інституту української мови НАНУ Павла Гриценка, учасника АТО, народного депутата України Павла Кишкаря та освітянки, письменниці і громадської діячки Лариси Ніцой. У дорогу їх покликав скандал, що зчинився у селі Розквіт, де батьки не можуть домогтися, аби їхні діти навчалися державною мовою.

Враженнями від побаченого і почутого Лариса Ніцой поділилася на своїй сторінці у Фейсбуці та у блозі на glavkom.ua.

Отже, південь України, українська мова, я, Гриценко і Кишкар.

Мені давно хотілося проінспектувати мовну ситуацію в цілому по країні; Гриценку Павлу Юхимовичу, директору інституту мови, «пройтися» по вишах і школах Бесарабії; Павло Кишкар, народний депутат, підтримав нас у наших прагненнях, тож об’єдналися ми в бойову одиницю, сіли в машину і махнули в експедицію на південь.

Пунктом один нашого маршруту була Одеська ОДА. Зустрілися із заступником голови ОДА Сергієм Колебошиним. Павло Юхимович говорив про необхідність підсилення української мови та її основоположне значення. Павло Кишкар наголошував на програмі розвитку української мови в регіоні. Я мала конкретні запитання.

1. Що робиться для того, щоб ситуація Розквіту не повторилася в інших районах?

2. Чи розіслала адміністрація по школах листа з роз’ясненнями про те, що не можна нав’язувати батькам російську мову?

3. Чи доведено до батьків, що вони мають право обирати предмети для дитини з ПЕРЕЛІКУ предметів, а не з двох питань: «за» чи «проти» російської мови, як це маніпулюють директори шкіл?

4. Коли будуть висновки комісії по ситуації в Розквіті?

5. Чи будуть зроблені кадрові висновки щодо Розквіту?

6. Які програми розвитку мови в регіоні запровадила ОДА? В Одесі є Корнєйчуковська премія та Бабеля, на яку приймаються роботи виключно ро-сійською мовою. Чи запровадила ОДА якусь конкретно українську премію, конкурс?

7. Якими книжками наповнюватиметься новий креативний простір? На відповідь Колебошина, що класиками, наголосила, що класики — це освіта, а креативний простір — це насолода. Крім Лесі Українки, Коцюбинського і Франка, діти насолоджуються, як правило, сучасними речами, люблять читати на теми, їм зрозумілі і близькі, тож це повинні бути в першу чергу сучасні автори, зарубіжні і вітчизняні, УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Це не весь перелік. Багато про що поговорили. Конструктивно. Побачимо, що буде зроблено.

Після зустрічі в ОДА поїхали в Розквіт. Підтримати українські родини. Ті, що ПЕРШІ на Одещині відмовилися від вивчення російської мови, за що одній родині спалили машину. Повезли їм подарунки. Наїлися в них борщу і напилися парного молока. Зустріч була дуже тепла.

Знаєте, що радує? Ми не самі. Українці гуртуються. З мовних питань в Одесі і зустрічах в ОДА нам допомагали одеські рухівці. По ситуації в Розквіті — конгресівці і добробатівці «Аратти».

Після Одеси нас чекав наступний пункт маршруту — Ізмаїл. О, там все було «епічно»! «Рускій язик — язик мєжнаціональнава абщєнія», — сказав мер. Але про це — в наступному дописі.

 

Знаєте анекдот? «Я — прозаїк». «Про какіх заєк?».

Оце так можна описати нашу поїздку в Ізмаїл і розмову з мером Ізмаїла про українську мову. Про що ви приїхали поговорити? Про мову? А що це?

Як ми опинилися в Ізмаїлі? Це продовження нашої мовної експедиції на південь.

Отже, мерія. Кабінет голови міста. Мер і нас троє: Лариса Ніцой, Павло Гриценко-професор, Павло Кишкар-нардеп.

— У нас переважно все російською, бо «рускій язик — язик мєжнаціональнава абщенія», — каже на наші розпитування мер Ізмаїла.

Я питаю:

— А як же стаття 10 Конституції України «Держава забезпечує функціонування української мови у всіх сферах життя»? Ви і є ця держава. Ви і є той, хто забезпечує!

— Але ж закон про мову ще не прийнятий, — каже мер. (О, то виявляється він в курсі теми. Конституції йому мало).

— Але ж вступив у дію закон про державну службу, — апелює нардеп Кишкар. — Чому у вас в адміністрації всі розмовляють російською? Оголошення висять російською?

— Бо так в Ізмаїлі історично склалося. Тут всі російськомовні.

— Та нічого подібного! — заперечує Гриценко. — Я ж не російськомовний! Я вчився в українській школі. Тут завжди жило багато українців!

Мер кліпає. Народний депутат пояснює:

— Видатна людина, яка зараз сидить перед вами, — Павло Юхимович, професор, директор Інституту мови Національної академії наук України, про зустріч з яким було з вами домовлено, ваш — місцевий.

— То ви наш? — дивується мер, але не тому, що ця відома людина — їхня. З усього видно, думав, що приїхав якийсь дядько з Києва, а, виявляється, цей дядько тут колись жив.

— Ваш, — відповідає Гриценко. — Я закінчував тоді єдину на весь регіон українську школу в Ізмаїлі. Скільки у вас зараз українських шкіл?

— У нас все в школах українською! — заявляє мер і вилітає кулею на якусь зустріч.

У приймальні наштовхнулися на керівницю департаменту освіти. Мер здихується нас — переходимо в кабінет до неї.

— Скільки у вас шкіл в місті? — питаю.

— 13.

— Скільки з них українські?

— О! У нас чудова ситуація! Три з них українські.

— Чудова ситуація? — перепитую я.

— А мер сказав — усі українські! — кепкує Кишкар.

Керівниця мовчить.

— Це не чудова ситуація, — зауважує Гриценко.

— Ну не можна ж так одразу одним розчерком раз — і всі українські.

— Одразу, це як? Одна школа у вас була, її закінчував Гриценко. З’явилося ще дві. Дві за 26 років незалежності!? Одна школа — на 13 років. Це одразу?

— Якщо ми їх переведемо на українську — це буде насильство. Тим більше, що в нас не тільки російська, у нас ще є румунські школи, болгарські.

— Насильство?! — вигукуємо ми. — Ваші випускники змушені після вашої освіти їхати вступати у виші Болгарії і Румунії, а не України! Оце насильство!

— В українські виші вони теж вступають.

— І якою мовою вони вчаться у наших вишах?

— Українською, — відповідає керівниця. — Їм, звісно, важко, а потім вони надолужують.

— Тобто ви їх вчите болгарською, румунською, російською, а у вишах їм треба надолужувати україн-ську мову. Ви НЕ ДАЄТЕ їм освіту українською, ви їх обмежуєте у виборі, ви створюєте їм труднощі в навчанні, ви примушуєте цих дітей їхати з країни і кажете, що освіта українською — це насильство. Насильство якраз у тому, що робите ви, — у відсутності освіти українською мовою.

Лариса НІЦОЙ,
письменниця.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.