Рубрики : Без рубрики

Сторожова застава на Чорному морі


Після перегляду фільму «Сторожова застава» в кінотеатрі Cіnema siti режисер-постановник Юрій Ковальов емоційно вигукнув, розпочинаючи прес-конференцію: «Друзі, «Сторожова застава» вже на Чорному морі!». Певне, й сам не здогадуючись, який глибокий зміст у цих словах.

Якби наші кінематографісти не зняли картину «Сторожова застава» за мотивами однойменного роману Володимира Рутківського — українського письменника, що живе в Одесі, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, то ми б, звісно, не мали змоги ще раз порадіти за український кінематограф, який збагатився ще одним чудовим фільмом світового рівня, та ще й за літературним твором нашого сучасника. Зате, правдоподібно, побачили б інший фільм, знятий за романом-трилогією цього ж автора «Джури козака Швайки». Бо саме з такою пропозицією продюсери свого часу приїхали до письменника. Натомість Володимир Рутківський запропонував їм свою «Сторожову заставу» — стосовно трилогії тоді вирішувались якісь питання з видавництвом. А через кілька днів — дзвінок з Києва: прочитали, сподобалось, беремо до виробницт-ва. Тож тепер, побачивши ентузіястичне, патріотичне настановленння кіногрупи, молодих творців стрічки, з певністю можна сказати: якби і здійснили вони свій попередній задум, то ми отримали б не менш захопливе, так само сучасне, якісне, високотехнологічне кіно.

Можливо, дійде і до «Джур…» черга — роман цей дуже кінематографічний, на думку кіномитців. А поки що ми отримали щасливу нагоду побачити сучасний кінотвір світового рівня, пригодницький фільм-фентезі «Сторожова застава», кіно справді українське — за всіма вимірами…

Ті, хто нарікає, що у нас майже нема справді українського кіно, скаржиться на його низьку якість, мабуть, і в кінотеатрі давно не були. А там упродовж минулого та нинішнього років уже відбулось кілька вельми цікавих українських кінопрем’єр. Й ось — нова картина, яка захоплює уяву як молодих, так і старших віком глядачів, цілком враховує психологічний та інтелектуальний розвиток, поінформованість сучасних дітей, а разом з тим, подобається і їхнім батькам. До того ж, виховує патріотичні почуття у юних та покликана зміцнювати їх — у дорослих.

Головний герой фільму — дев’ятикласник Вітько (його чудово зіграв одеський таки школяр Даниїл Каменський) — у день сонячного затемнення через портал часу несподівано потрапляє в далеке минуле — на тисячу років назад. Потрапляє, властиво, в українську історію, у якій діють герої нашого епосу Ілько — той, що Муромець (Олег Волощенко), Олешко (Роман Луцький), Добриня (Олександр Комаров). Стародавні богатирі на рубежах Київської Русі протистоять набігам половців. А поряд з ними — звичайні люди, наші пращури, мужні, сильні духом, роботящі і добрі.

Вітько — звичайний міський хлопчина. Захоплюється авіамоделізмом, нічим не відрізняється від своїх ровесників. Але боїться висоти: у ранньому дитинстві разом з батьками потрапив у автокатастрофу, через що й досі ночами сниться йому, як їхнє авто падає з високого мосту. Через цю фобію він ледь не втратив друга, коли той висів над безоднею: злякався.

Але тут, поряд з цими людьми, котрі живуть у постійній небезпеці, а проте, спокійно займаються своїми буденними справами та час до часу відбивають напади ворога, людьми, котрих не можна не любити, здається, таки закохався у свою ровесницю Оленку (її роль дуже органічно виконує Єва Кошова), котрими не можна не захоплюватися поряд з вірним другом Олешком, котрий багато чому навчив його, та слухаючи поради мудрого діда Овсія (його грає одесит Георгій Дерев’янський, який, попри те, що не має акторської освіти, знявся майже у трьохстах фільмах), він якраз і виховує в собі ті якості, яких, можливо, йому не вистачало раніше. А головне: він вже не боїться висоти й таки рятує з біди свого друга, повернувшись з цієї подорожі, яка тривала якісь лічені секунди, бо ж — казка все-таки. Бо, як мовиться, «казка — вигадка, проте — щось тут, браття, не просте».

Чимало захоплюючих та небезпечних пригод випало на долю Вітька, але він щасливо виходить з різних перипетій, дуже часто — завдяки своїм новим друзям, довівши цим, що ми, люди ХХI століття, з честю несемо й далі у майбутнє подвиги наших предків, їхню любов до рідної землі, постійну готовність самовіддано захищати її.

Така от нехитра фабула картини, а проте дивиться фільм з неослабним інтересом. Передовсім, це винятково українське кіно — зі своїми героями, своєю знімальною групою, національними типажами… З акторами — виконавцями ролей. Хоча дві ролі у стрічці грають запрошені актори: для більшої правдивості образи половецького хана та шамана втілюють казахські актори Єржан Нуримбет та Єрболат Тогузаков. Для них навіть придумали неіснуючу мову — це щоб казахські глядачі не зазнавали дискомфорту від того, що негативні персонажі у фільмі розмовляють по-казахськи.

А ще в картині прекрасні українські краєвиди — аж дух захоплює. Недарма глядачі, щойно переглянувши фільм, усе допитувались, де ж його знімали. А знімали в скелях Довбуша — це в Карпатах, «неймовірно енергетичне місце» — за словами Юрія Ковальова. Інші місця зйомок — Тетерівський кіш, Коростишівський кар’єр, багато знімали під Києвом, а також на натурному майданчику студії Film.ua — там зробили масштабні декорації самої Сторожової застави,зараз туди навіть водять екскурсії.

«У нас прекрасна країна, — захоплено каже Юрій Ковальов. — Нас питали: ви що, до Нової Зеландії на зйомки їздили? Та ні, кажу, це все наша Україна. І це таки наші герої». Не випадково письменник Андрій Кокотюха десь висловився, що цей фільм зумів повернути Україні власний фольклор та його героїв, яких присвоїла сусідня країна.

А ще цей фільм прекрасно костюмований. Всі обладунки, все вбрання для акторів та масовки — а це 150 комплектів одежі — ручна робота, починаючи від виготовлення тканини та плетіння сітей. Цілковите враження тієї епохи.

«Наше найбільше бажання: щоби люди хотіли дивитися українське кіно, — продовжує Юрій Ковальов. — Щоб вони дивилися його із задоволенням, з гордістю, з позитивними емоціями. Українські кінематографісти можуть робити сучасне кіно світового рівня!».

І це справді так, у чому й переконує низка свіжих фільмів, показаних упродовж минулого й нинішнього років. Що ж до картини «Сторожова застава», то, відомо, що вона буде показана у більш як десяти країнах: В’єтнам, Індія, Іран, Іспанія, Італія, Китай, Малайзія, Франція… Звісно, що й Казахстан та Білорусь, для них зроблено дубляж російською мовою.

А тепер — ложка дьогтю, маленька. Не зрозуміло,навіщо було для цих країн дублювати фільм російською, якщо вони могли самі це зробити. Нехай би почули нашу мелодійну, співучу, солов’їну… І друге: вся прес-конференція, як і представлення фільму перед початком сеансу, йшли чомусь у російськомовному режимі. Адже фільм, як і належить, знято українською мовою, режисер та актори добре володіють нею. Та й одеські школярі її знають. То що ж виходить: щойно ці діти чули у фільмі прекрасну українську мову, а за кілька хвилин ті самі люди дають їм до зрозуміння, що вона є щось другорядне, а головна все-таки російська. Отакий виховний момент, а вірніше — наочний урок одеським школярам. Чи, точніше, антиурок.

Запам’яталися слова вчительки одеської ЗОШ №5, котра привела на фільм 22 своїх шестикласників: «Дякую вам за популяризацію в кіно української мови та української літератури. В листопаді ми вивчатимемо за програмою роман Володимира Рутківського «Джури козака Швайки», діти обов’язково прочитають, це допоможе їм краще знати державну мову». Знати — знатимуть, напевне. Але мова обов’язково має звучати. Й саме це є величезною проблемою у, сказати б, «мовному питанні». Тож якомога більше має бути тут, на Чорноморському узбережжі, таких-от — без лапок — сторожових застав у вигляді українського, як тепер кажуть, культурного продукту: талановитих фільмів, театральних вистав, музики, популярних шоу тощо. Тоді лише тут буде кордон українського світу. А поки що таких антиуроків, як щойно згаданий, багато у нашому повсякденному житті. На жаль…

Роман КРАКАЛІЯ.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.