Рубрики : Без рубрики

Життя як подвиг

Осмислення творчості митця такого рівня вимагає часової дистанції. Альбін Станіславович Гавдзинський (1923—2014), народний художник України — «останній із могікан» одеського імпресіонізму в його класичному понятті, вже є легендою на культурному небосхилі Одеси й України.

На виставці, яка розпочала роботу 31 жовтня в галереї «Артком» (вул. Торгова, 2), крім хрестоматійних, представлені живописні і графічні твори, а також фото, відомі лише вузькому колу посвячених.

Розпочала роботу… Саме це визначення, на мою думку, найдоречніше, адже не було відкриття як такого, напливу преси, фуршету, чим прагнуть надати більшої ваги події і підкреслити успішність автора виставки. «Ще розумію, коли гучне відкриття робиться за життя художника у його присутності, — ділиться своїми думками Лінда Стоянова, директорка «Арткому» і кураторка виставки, — але у даному разі це необов’язково». Виставка камерна, адже зала невеличка і роботи, писані переважно з натури, розраховані на одеські квартири старого міста.

Так сталося, що автор цих рядків став, по суті, першим, хто познайомився з ретроспекцією творів відомого живописця. Вона дозволяє простежити еволюцію митця від ранніх до написаних в останні роки життя художника.

Жовтий камінь

Лінда Стоянова люб’язно погодилася прокоментувати окремі твори нової експозиції. Чимало серед них таких, свідком написання яких вона стала, ще будучи дитиною та юнкою. Увагу привернула марина «Жовтий камінь» — робота відносно великих розмірів, життєрадісна, з м’якими контрастами. На першому плані — човен, у якому сидять весляр і жінка зі строкатою парасолькою. Підвищена барвистість, південний колорит, дрібний мазок викликали у мене асоціації з картинами Клода Моне. Полотно надзвичайно гармо-нійне, як і все, що вийшло з-під пензля цього майстра.

— Цей твір написаний з невеличкого етюду розміром 20х30 см у середині 1990-х на Відраді, — уточнює моя співрозмовниця. — Тоді я часто ходила у компанії друзів на море. Ми любили стрибати в море з пірса. Дивлюся, на хвилерізі по коліна у воді стоїть мій дідусь: в одній руці «на вазі» тримає етюдник, а другою пише. Так тривало близько трьох годин. Біля нього люди пірнали, плавали… Жоден художник не писав «Жовтий камінь» з подібного ракурсу!

Десь із 1985 року, пам’ятаю, як дідусь писав свої роботи в одеських парках. Він дуже багато писав взимку і, зрозуміло, брав мене рідко, бо дитина (мені було близько шести років) не вистоїть довго на морозі. Бувало так, що приносив по два етюди. З дев’ятої до одинадцятої писав у Лермонтовському парку, поки один стан природи, а у другій половині дня, до заходу сонця — у парку імені Шевченка. У середньому картину створював за два-три сеанси.

Влітку ми жили на дачі Ковалевського, і природно, що все, написане там, створювалося при мені. Починаючи з 1980-х і до останньої роботи дідусь писав на дачі. Його захоплювало море. Остання робота — пейзаж, який зберігається у мами, теж «дачний». Він трішки не закінчений… Свій останній автопортрет Альбін Станіславович також писав на дачі. Його ще ніхто не бачив. Коли одеський колекціонер і дослідник Олександр Дмитренко формував свою колекцію автопортретів наших художників, звернувся до дідуся, що той створив автопортрет. Він писав його все літо. У підсумку ми вирішили дати інший автопортрет, намальований у 1960-тих.

Окремої розмови заслуговують нічні живописні твори Гавдзинського, писані на дачі. Усі вони — безпосередньо з натури. Потік світла на полотно лився з вікна кухні, до якого художник стояв спиною. Серед таких — марина «Місячна доріжка» (1975), «На дачі біля моря» (1979). Нові умови освітлення вимагали постановки нових колористичних задач, що значно розширило палітру мистця.

Церкви і цвинтарі

Ми пам’ятаємо Альбіна Станіславовича Гавдзинського як людину шляхетну, добру, скромну, яка уміла віддавати належне тим, хто досягав висот і міг сказати нове слово у мистецтві. Він шанував пам’ять друзів, серед яких Володимир Синицький, Костянтин Ломикін, Орест Слешинський та інші.

Перед нами — картина, із зображенням центральної алеї Другого християнського кладовища, на дальньому плані якої височить храм. Його куполи вже гріє ранішнє проміння весняного сонця.

— Незважаючи на те, що у радянські часи торжества соцреалізму ця тема не віталася, він (А.С. Гавдзинський) завжди любив зображувати церкви, вводив при нагоді у пейзаж десь на задньому плані купол, — наголосила господарка галереї. — Ось, наприклад, Седнівська церква чи собор у Чернігові. Художник свідомо вибирав саме такий ракурс, щоб композиція включала один або кілька храмів на дальньому плані, і таких робіт у нього десь 25 відсотків (всього ж творчий спадок митця нараховує близько 1000 робіт). Він написав могилу Костанді, за якою теж виглядає церква, а також створив надгробок у виді палітри для художника Синицького та його сестри.

У полі дослідження

Творчий доробок Альбіна Станіславовича досконало ще не вивчений. Цей процес здається перманентним, настільки ще багато не відомих творів різного періоду його творчості, обставин їх написання та фактів життя художника залишилися поза увагою дослідників.

За життя А.С. Гавдзинський не був обділений увагою мистецтвознавців, журналістів, художників-публіцистів. Починаючи з 1960-х у фахових журналах про нього писали провідний дослідник південноросійської школи живопису В. Афанасьєв, київський дослідник Л. Владич, С. Павлова, А. Щербаков, одеські мистецтвознавці Л. Сауленко, О. Тарасенко, М. Верховецька, У. Кільтер, А. Носенко та інші. Щиро, емоційно і всебічно творчість майстра висвітили у періодиці Р. Бродавко, Є. Голубовський, О. Шеренговий, А. Глущак, Є. Деменок, А. Арсеньєва, В. Кабаченко, О. Гавдзинська, А. Лантухов, Л. Стоянова, автор цієї публікації та багато інших дописувачів всеукраїнських та одеських видань.

Поза увагою загалу ще залишається унікальна колекція творів Альбіна Гавдзинського, яка склала основу колекції галереї в Новій Каховці, що носить його ім’я. Їх нема у вільному доступі. Це 300 робіт, з яких 250 — переважно індустріальні мініатюри 1950-х, та 50 робіт, створених у 1970—1990 роки. Нині, як зазначила Лінда Стоянова, за ініціативи родини художника, зокрема її дядька Яна Гавзинського, та за підтримки співробітників галереї готується видання ґрунтовного каталогу творів мистця із згаданої галереї під назвою «Трудовий подвиг художника».

Володимир КУДЛАЧ.

Післяслово. Автор дякує відділам мистецтв та «Одесика» ОННБ за сприяння у написанні статті.

В.К.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.