Рубрики : Без рубрики

Законами війну не виграти

Подати заяву до РАГСу не означає одружитися. Обговорити або ухвалити два законопроекти, спрямованих Президентом до Верховної Ради як невідкладні, не означає змінити ситуацію на сході України. Нікому з допомогою прийняття законів ще не вдалося виграти війну або домовитися про мир. Про це варто було б пам’ятати главі нашої держави, який передає у парламент закони. А також народним депутатам перед тим, як у Верховній Раді вони тиснуть на червону або зелену кнопку.

Про мінливу кон’юнктуру

Цей огляд написаний, коли голосування щодо двох невідкладних законопроектів у парламенті ще не відбулося. Але ще кілька днів тому можна вже було передбачити кінцевий результат: законопроект №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями» підтримають у першому читанні, а законопроект №7164 «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької і Луганської областей» після доопрацювання, швидше за все, схвалять у першому, в другому читаннях і в цілому.

Цікаво, що підставою для такої впевненості серед політиків, журналістів та експертів була не якість поданих законопроектів, а те, що раніше називали доцільністю, а тепер — відповідністю політичній кон’юнктурі. Як на внутрішньому, так і на зовнішньому «ринках».

 

У липні, перед завершенням роботи чергової сесії ВР, коли Рада національної безпеки і оборони під керівництвом Олександра Турчинова розробляла первісний текст законопроекту щодо Донбасу, не було зрозумі-ло, як до ідеї перетворення антитерористичної операції у воєнну поставляться народні депутати і чи набереться для прийняття законопроекту у Верховній Раді достатня кількість голосів.

Для Банкової не було зрозумі-ло і те, як до припинення АТО і до законодавчого визначення Російської Федерації як агресора поставляться західні друзі України. Із США надходили суперечливі заяви, а «нормандська четвірка» до виборів у Бундестаг Німеччини стала тимчасово недієздатною.

Восени багато що змінилося. Упродовж місяця у Верховній Раді заради прийняття судової, пенсійної та медичної реформ з великими труднощами сформували ситуативну парламентську більшість. Поки ця більшість укотре не розпалася, її вирішили використати максимально. Зокрема, для прийняття законопроектів щодо Донбасу.

Після виборів до Бундестагу прояснилася і кон’юнктура в зовнішній політиці. У Президента і в Міністерства закордонних справ України з’явилася можливість розмовляти не з кожним західним партнером окремо, а погоджувати позиції з єдиним фронтом союзників, де стосовно України фактично нема протиріч.

Принципове невизнання захоплення агресором українського Криму і частини Донбасу, загальна позиція США і країн Євросоюзу щодо збереження та застосування економічних санкцій проти Росії дозволяли сподіватися, що узгодження президентського законопроекту щодо Донбасу пройде гладко. Воно і пройшло гладко, якщо не брати до уваги однієї висунутої західними партнерами умови. Умови, вкрай неприємної і небезпечної для України.

Альтернативи Конституції не може бути

Судячи з усього, західні партнери зажадали (а українська сторона погодилася) ввести в законопроект «Про особливості державної політики...» і в законопроект «Про створення необхідних умов...» посилання на Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014-го та Комплекс заходів від 12 лютого 2015-го.

Слід нагадати, що досі ці документи не були підписані Президентом України, не пройшли законодавчого оформлення (ратифікації) у Верховній Раді і взагалі відсутні в правовому полі нашої держави. Всі три документи прямо суперечать Конституції України, яка зобов’язує президента у разі нападу на територію держави ввести воєнний стан і діяти в рамках цього положення.

Треба визнати, що починаючи з вересня 2014-го Основний Закон України в частині протидії агресії не діє. А діють папірці, які не мають юридичних підстав, підписані в Мінську другим Президентом України Леонідом Кучмою і представниками терористичних формувань. На міжнародній арені єдиним документом, що згадує Комплекс заходів від 12 лютого 2015-го, є резолюція Ради Безпеки ООН від 17 лютого того ж року. Причому в додатку №2 до резолюції РБ ООН фігурує Декларація президентів Франції, Росії та України на підтримку Комплексу заходів, ніким із згаданих осіб не підписана.

Одне слово, апологетам Мінського процесу у правовому сенсі опертися фактично нема на що. Проте, вже два з половиною роки по обидва боки океану політики хором твердять: «Мінську нема альтернативи». І вважають, що Україна фактично в односторонньому порядку повинна виконувати умови фільчиної грамоти. Включаючи проведення виборів на окупованій території. Російська сторона таку думку, певна річ, підтримує.

Якщо посилання на Мінські домовленості буде хоча б в одному з ухвалених Верховною Радою президентських законів щодо врегулювання ситуації на Донбасі, Кремль отримає на руки великий козир. Підписи терористів як представників «народних республік» будуть офі-ційно визнані українським законодавством. А самі «народні республіки» набудуть офіційного статусу. Чи стануть суб’єктами договірного процесу.

Не з Росією, а з терористами українській владі доведеться тоді домовлятися з усіх питань, включно з військовими. Збудеться мрія Путіна — прямі переговори Києва з «ЛНР/ДНР». Як результат: у кращому разі — визнання Києвом незалежності «республік», а в гіршому — так звана федералізація України, представники ОРДЛО в україн-ському парламенті і переорієнтація української політики із Заходу на Схід.

Будемо сподіватися, що нічого подібного не станеться. Але не відбудеться і того, на що сподіваються українські радикали. Що від грізних формулювань (на зразок «збройної агресії Росії проти України» або оголошення в українському законі недійсними актів російської окупаційної адміністрації) впадуть вежі московського Кремля. Не впадуть. Щоб змусити їх захитатися, потрібна перемога не у Верховній Раді, а на полі бою.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.