РубрикиБез рубрики

Андрофаги, або Від Батурина до Іловайська

(Закінчення. Початок у номері за 18-20 березня)

Після Івана IV Новгород перестав бути «вікном у Європу». Його вічовий дзвін «заарештували» і відправили на спокуту до Москви; новгородську легенду Марфу-Посадницю запроторили на довічне утримання в буцегарню, а новгородців привели до присяги Івану, за якою кожен тепер був зобов’язаний доносити на ближнього — зараза безчестя, прищеплена татарським батогом, доповзла й сюди. І Новгородська Русь, самостійна і самодостатня, країна Садко та Буслая, дракарів і кельтських хрестів, перетворилася на звичайну провінцію Московської Нерусі. Принижений і розіп’ятий люд із сумом констатував, що «Москва ни словам, ни слезам не верит» і взагалі «Москва ни по чем не плачет»…

Воля Івана Грозного про обов’язкове доносительство мала на «зібраних» землях далекосяжні наслідки. На цій основі виникло «Слово и дело государево», за яким кожен був змушений під страхом смертної кари доносити владі про ворогів царя. Щоправда, донощика шмагали батогами першим, щоб перевірити правдивість його доносу. Так виникла московська приповідка: «Доносчику первый кнут», а за радянських часів — стаття в кримінальному кодексі «За недоносительство» і, як наслідок, чотири мільйони доносів, за якими були репресовані люди, багато з яких — розстріляні. Але тепер викажчика не шмагали батогами, а нагороджували орденами-медалями.

Українцям, особливо державцям, слід добре знати історію падіння Великого Новгорода, оскільки саме в ній криється методологія «збирання руських земель» Москвою, яка чавила «єдинокровний» та «єдиновірний» великоросійський Новгород за його європейську орієнтацію, а ще — оцінка внутрішніх чвар як ознаки слабкості та запоруки майбутньої капітуляції.

А чи така вже й застаріла ця метода? Адже у звичках росіян збереглося чимало від ментальності перших московитів — угрофінів та азіатів «з жадібними й розкосими очима»: недовірливе ставлення до оточення, жорс-тка чи й навіть жорстока поведінка. Тому прислів’я «Москва сльозам не вірить» досить точно характеризує російську ментальність, яка лежить в основі й нинішніх стосунків Росії з Україною. По-іншому просто бути не може.

Я певен, що серед читачів є чимало знавців московської паремії, які можуть зауважити: у багатьох прислів’їв про Москву є друга частина, менш відома широкому загалу, що «пом’якшує» чи суттєво змінює зміст першої і яку автор не наводить у своїй статті. Справді, є таке. Але це не додаток до старого прислів’я, а його пізніша редакція, якою московські ідеологи намагаються завуалювати перед Європою криваві плями на своїх штандартах, як-от «Москва бъет с носка, а Питер бока повытер» або «Москва бъет с носка, а батюшка Питер бока наши повытер». У цій редакції годі шукати трагедію Новгорода та Пскова. Тут, скоріше, йдеться про інше — старовинну забаву «стінка на стінку», відому ще з часів Київської Русі.

Паралельно зі старовинним прислів’ям «Москва сльозам не вірить» російська пареміографія зафіксувала й «модернізоване»: «Москва слезам не верит, ей дело подавай». Але в такій редакції це прислів’я мало хто знає, а ще менше — бере його до уваги, бо тоді зникає в ньому головне — історичне тло, а другорядне стає головним.

Поруч із «модернізованими» пареміями з’явилися на світ Божий такі амбітні московські фразеологізми, як «Москва — всем городам мать», «Все дороги ведут в Москву», «Все реки текут в море, все дороги ведут в Москву» тощо. Але якщо уважно придивитися до цих мовних витворів, то впадає у вічі, що це зовсім не прислів’я російського народу, а літературні підробки, стилізовані під народну творчість виконавцями амбітної волі московських монархів. Ці вислови є навіть не запозиченнями, а справжнісіньким плагіа-том. Наприклад, «Москва — всем городам мать» — це перефраз літописного «Київ — мати міст руських», який уперше згадується у «Повісті временних літ» під 907 роком і належить (за літописом) князеві Олегу, котрий 882 року, підступно вбивши Аскольда і Діра, здобув Київ, сказавши при цьому свою знамениту фразу: «Хай буде се мати городам руським». Тими «містами руськими» Нестор називає Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов, Любеч та інші. І слова Олега значили не що інше, як «відтепер столицею України-Русі буде Київ».

Що ж до Москви, яку росіяни назвали «всем городам мать», то історики зазначають: її заснував лише у 1147 році Юрій Долгорукий. Відчуваєте різницю у віці — де Віщий Олег, а де Юрій Долгорукий? У такому віці вже не стають матерями, тим більше багатодітними.

Таке ж сталося і з іншими наведеними нами «модернізованими» прислів’ями. Тому навряд чи «всі дороги ведуть до Москви», особливо зараз. Втім одне залишається поза всяким сумнівом, що і цей вислів російські мужі поцупили, але вже з латини: «Оmnes viae Romam ducunt — усі дороги ведуть до Рима». Річ у тім, що дороги Стародавнього Риму були спроєктовані так, щоб з’єднати всі провінції з головним містом імперії. Так повелів цезар Октавіан Август. У всіх перекладах цього прислів’я європейськими мовами збережено ойконім Рим, а от Москва, оголосивши себе у першій половині XVI століття Третім Римом, тобто «центром світу», «підігнала» під цю ідеологічну концепцію і своє штучне «прислів’я», щоб російський Август почувався у Третьому Римі не гірше, ніж римський у Першому. І то дарма, що Москва за архітектурою повністю повторювала Сарай-Берке — столицю Орди, де кожна вулиця починалася від кремля й дотягувалася до крайньої забудови. Ординка була найнаїждженішим шляхом, який вів до Орди. Ця назва зберігається й донині, причому росіяни ще й пишаються нею: «Панмонголізм! Хоч назва дика, / Та пестить мені слух вона» (В. Соловйов).

Отже, з утвердженням у Москві централізованої держави, з огляду на те, як там починає розвиватися й утверджуватися, кажучи по-сучасному, власна «вертикаль влади», успадкована від державного устрою Золотої Орди, частиною якої був і Московський улус, починає формуватися чітке і цілком ідеологічне ставлення до незалежних князів та князівств, що оточували Московію, як до зрадників чи відступників, котрі ослаблюють центральну владу, загрожують її абсолютному пануванню на захоплених територіях, а також руйнують її зовнішню політику, спрямовану на подальше завоювання-захоплення навколишніх територій. Яке не обходилося без крові та сліз. «Що ж, — говорили у таких часах московити, — поплаче та й перестане. Адже Москва сльозам не вірить. Москва сльозам не потурає. Москва потіху любить. А тому московець не плаче, а скаче».

Цікаво ще й те, що в пазлах московської ментальності превалюють прислів’я, зорієнтовані, здебільшого, на Старий Заповіт, який був властивий московському азіатизму ( «око за око, зуб за зуб»), і саме в його атмосфері виховувався малий Іван IV та формувалася Москва, столиця «новозібраних» земель. Це проглядається в усіх описах московської жорстокості, з якою було розгромлено Новгород, і ті описи майже детально відтворюють знищення євреями Єрехона: «І здобули вони те місто. І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча» (Книга Ісуса Навина).

Дещо інша ментальність проглядається у києворуських прислів’їв, які за характером більше відповідають Новому Заповіту, Євангелію. Тому найвідомішим українським прислів’ям учені визнали: «Язик до Києва доведе», яке цілком відповідає новозаповітному «бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, а хто стукає, відчинять йому» (Матвій, 7, 8).

Московія, хоч і мала приклад Києва, розпочала свою розбудову не з активного відкриття князями освітніх закладів, як Київ, а з войовничого «збирання руських земель», аби силою нав’язувати світові свою волю, бо, як свідчить російське прислів’я, «коли є сила — розум не обов’язковий». Чи не тому Михайло Ломоносов у юні свої літа прийшов із сильної Москви набиратися розуму саме до Києва? Він сповідував гармонію світу або, як кажуть в Україні: «Сила та розум — краса людини» і «Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє».

Такою гармонією був наділений київський князь Ярослав, про якого писали: «Ріжні сусіди, як їм траплялася біда, шукали схоронища й помочі у Ярослава; так, багато помагав він польському королеві, бо той не міг собі ради дати: в його землях були все великі бунти». Може, тому в українських пареміях Київ виступає як гарант безпеки та захисту всіх, хто мав у тому потребу: «На кого біда нападе, то до Києва іде».

І як тут не перефразувати Тараса Шевченка: «Ну що б, здавалося, прислів’я…», а яким довгим і складним шляхом діставалися вони до нас, щоб розповісти про те, якими були наші пращури, як поводилися вони в складних життєвих ситуаціях, поглянути їхніми очима на сьогоднішній світ, аби вкотре переконатися, що вони були правими, коли казали: «З сусідом дружи, а тин городи» чи «Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати». А вже як допече, то, вибачайте за відвертість: «З москалем дружи, а камінь при собі держи».

Усім нам слід добре пам’ятати, що «З яким пристаєш, таким сам стаєш». Цьому прислів’ю уже 17 століть. Воно присутнє чи не в кожній мові. А чи не найточніший його аналог знаходимо в англійській: «He who dwells next to the cripple learns to halt — Той, хто живе поруч із кульгавим, навчиться кульгати». Так каже прислів’я, а воно неосудне.

Юрій СИСІН,
письменник.

Переглядів: 339
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 25 грн.
  • на 3 місяці — 75 грн.
  • на 6 місяців — 150 грн.
  • на 12 місяців — 300 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua