РубрикиБез рубрики

Михайло Коцюбинський: і гість, і трішки одесит

Гортаючи сторінки книги «Закоханий в українське слово»: до 170-річчя від дня народження Михайла Комарова: зб. матеріалів / упорядн. Л.М. Бур’ян; ред. І.С. Шелестович; рецензент Г.В. Закіпна. — Одеса, 2016. — 517 с., 18 с. іл. — (Серія «Одеса в іменах і документах»), звернув увагу на розділ, де вперше оприлюднені листи Богдана Комарова (1882 — 1975), сина Михайла Федоровича, — ботаніка, бібліографа, заслуженого діяча науки Таджицької РСР, до багаторічного співробітника Одеської національної наукової бібліотеки, письменника, заслуженого діяча мистецтв України, дійсного члена Наукового товариства імені Тараса Шевченка Григорія Зленка (1934 — 2015).

Слід з пошаною відзначити, що в своєму творчому доробку Григорій Дем’янович присвятив Михайлові Комарову та його родині більше сотні публікацій, проте листи є й надалі залишатимуться цінним самостійним джерелом для вивчення життєвого і творчого шляху видатного українського бібліографа, фольклориста, письменника, культурного і громадського діяча Одеси кінця XIX — початку XX століть та його не менш видатних друзів-сучасників. І серед них насамперед потрібно назвати славетні імена велетнів україн-ської культури — Лесі Українки, Івана Франка та Михайла Коцюбинського.

Не вдаючись до історичного аналізу їх багато-гранного літературного й особистого спілкування з М.Ф. Комаровим, спробую розглянути епістолярну спадщину видатного одесита та членів його родини з точки зору місцевого краєзнавства. Один з таких пізнавальних аспектів — питання щодо місць постійного мешкання письменника Михайла Коцюбинського під час його тимчасових відвідин чи тривалішого перебування в Одесі — й зацікавило мене під час ознайомлення зі змістом цих листів.

Як приклад, у листі від 21 грудня 1969 року Богдан Михайлович, відповідаючи на цілу низку раніше окреслених Григорієм Зленком питань, що й дотепер залишаються важливими для осмислення фактологічної сутності нашої культурно-історичної спадщини, подає таку інформацію:

«…3(2). Пам’ятаю, що Мих. Коцюбинський бував в Одесі і, зокрема, у нас вдома. Де зупинявся, з ким зустрічався — не пам’ятаю. Тоді я був хлопцем-школярем. Це були 90-ті роки. Був М. Коц. один раз і з своєю дружиною. Приходив на свято «з візитом» і залишив візитову картку з на-друкованим написом: «Віра і Михайло Коцюбинські» (с. 428).

Отже, свідчення Богдана Комарова, зафіксоване у цьому листі, лише підтверджує факт відвідин письменником квартири Комарова за адресою вул. Жуковського, 27 (що загальновідомо), однак не дає чіткої відповіді про місце його зупинки й мешкання в Одесі в тому історичному проміжку часу. Саме ці обставини невизначеності й підштовхнули мене до детальнішого ознайомлення з біографією М.М. Коцюбинського та результатами проведених досліджень.

У цьому сенсі досить високої оцінки заслуговує копітка пошукова робота, виконана працівниками Одеської національної наукової бібліотеки. Маю, зокрема, на увазі видання «Михайло Коцюбинський в Одесі. Бібліографічний покажчик літератури» (Одеса, 1994), в якому простежуються зв’язки письменника з нашим містом із 1892 року й зафіксовані навіть його зустрічі з такими видатними в майбутньому науковцями-епідеміологами, як Данило Заболотний та Яків Бардах. Автори цього видання, посилаючись на спогади дочки письменника Ірини Михайлівни (див.: Коцюбинская И.М. Михаил Коцюбинский. Серия «Жизнь замечательных людей». /Пер. с укр. Т. Стах. Москва, «Молодая гвардия», 1969. — 192 с.), стверджують, що під час перебування в Одесі з лютого по грудень 1894 року Михайло Михайлович мешкав за адресою: вул. Манежна, 12 (с. 25). Саме в той період за рекомендацією Михайла Комарова він був працевлаштований на пос-тійну роботу в Одеську філоксерну комісію і часто вирушав в експедиції.

Подальші короткі зупинки письменника в Одесі, пов’язані з транзитними переїздами до Бессарабії, Криму чи Вінниці в 1894, 1895 та 1896 роках, за місцеперебуванням залишаються не встановленими.

Відомо також, що після відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві у вересні 1903-го Михайло Михайлович їздив до Херсона, відвідував Миколаїв, звідки поїхав до Одеси. З ким з одеситів він познайомився і спілкувався тієї осені —достеменно не відомо.

Важливою ланкою в дослідженні цієї теми стало ознайомлення з чотирма унікальними томами «Листів до Михайла Коцюбинського» (Київ, Ніжин, 2002—2004), підготовленими до друку Чернігівським літературно-меморіальним музеєм М. Коцюбинського разом з Інститутом літератури імені Т. Шевченка НАН України. Їх, до речі, видано коштом Ліги українських меценатів та НТШ у Нью-Йорку. Натхненником й організатором видання був тодішній директор музею, внук письменника Юлій Романович Коцюбинський. Усвідомлюючи вагу історичного матеріалу, він зумів мобілізувати колектив на воістину титанічну працю з підготовки рукописів до публікації. Кількісні параметри цього видання вражають: 1200 листів від 265 адресатів, серед яких і відомі автори з Одеси: Михайло Комаров, Євген Чикаленко, Іван Липа, Микола Вороний та деякі інші.

Здебільшого зміст цих листів стосувався різних аспектів історії української культури, літературного процесу, видавничої справи. Цікавим є й те, що в одному з листів, а саме від 21 лютого 1903 року, зазначена адреса тодішнього помешкання поета Миколи Кіндратовича Вороного в Одесі: вул. Поштова, буд. №6, кв. 36 (т. 1, с. 179).

У листі Є. Чикаленка від 4 квітня 1909 року йшлося не лише про щире запрошення письменника відвідати родинний маєток Євгена Харлампійовича у селі Перешори Херсонського повіту, а й подано хвилюючий опис природи українського степу весняної пори: «…Якщо буде хоч з тиждень гарна, сонячна погода, то й до 3-го апріля цілина зазеленіє добре, але в ній, певне, ще не буде ніяких квіток, окрім «брандуш» (просвірників), а між 15 — 1 мая буде сон, горицвіт, кукурузка, чебрець та інше цілинне зілля, …од степу особливого нічого не ждіть, бо в Перешорах не настоящий херсонський рівний степ, як в східній частині Ананьївського повіту, у нас місцевість горувата, з лісками, бо ся частина повіту однохарактерна з Балтщиною. Тим часом все-таки цікаво подивитись і на наш степ, він має свої особливості. Хоч він вже ввесь ораний, а все-таки єсть такі круті схили, які ніколи не орались і мають характер вічної цілини, хоч і збитої з осені худобою. Ну, поїдемо, то самі побачите, тільки напишіть, коли поїдемо». Як відомо, ця поїзда з різних причин в історичній перспективі так і не відбулася.

Повертаючись до основної теми нашої роз-відки, слід зазначити, що провідну роль у встановленні другої одеської адреси письменника відіграло логічне продовження чотирьохтомника «Листів до Михайла Коцюбинського» (2002 — 2003 рр.), а саме наступне видання під назвою: «Я так поріднився з тобою» / упорядн. О. Єрмоленко, Н. Коцюбинська, Г. Степанець. — Київ. «Ярославів Вал». 2007, у якому були надруковані листи Михайла Коцюбинського до дружини Віри Устимівни. Зворушливу передмову до нього написав наш незабутній земляк — професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко. Він не тільки підкреслив його літературну цінність як цілісного твору, а й влучно назвав «епістолярною прозою», вартою уваги найширшої читацької аудиторії (с.16).

У надрукованих матеріалах особливо цікавим для мене виявився лист письменника з Одеси від 2 червня 1910 року. В ньому, зокрема, повідомлялося: «…Я пишу до тебе (до Віри Усти-мівни, дружини письменника. — Прим. автора) третій лист: один з Києва (з листом Русової), другий з дороги. Почуваю себе краще. Вчора надвечір приїхав до Одеси і спинився у Луценка. Нікого з земляків не бачив і, мабуть, не побачу. Сьогодні взяв білет на пароход, поїду пароходом «Levanzo» о 4 год. дня. О 2 год. їздив я на дачу Луценка, 15 верстов од Одеси, кіньми, над Хаджибеївський лиман, і дуже добре провів день…» (с. 220). Додамо, що в той час Михайло Михайлович їхав на лікування і відпочинок до сонячної Італії, на острів Капрі, де його очікували зустрічі і спілкування з Горьким, Шаляпіним, Буніним та іншими відомими діячами культури.

У листі згадане прізвище знаного одеського лікаря Івана Митрофановича Луценка (1863 — 1919), знайомого М. Коцюбинського з часів роботи в Одеській філоксерній комісії, одного із засновників одеської «Просвіти». Слід зазначити, що цьому видатному громадському, політичному та військовому діячеві, україн-ському націєтворцю вже в наш час встановлена меморіальна дошка за місцем його мешкання в Одесі: на вул. Пастера, 52.

Останні відвідини нашого міста Михайлом Коцюбинським припали на липень 1911 року. У відправленому до дружини листі від 15 липня він повідомляв про виснажливий переїзд морем з Криму до Одеси, про затримку в графіку прибуття судна до порту призначення, а відтак про за-пізнення на зустріч до австрійського консульства. Як результат несприятливих обставин — «…блукаю й скучаю в Одесі, де хмарно, холодно, вітер, пил і дим з асфальту. Почуваю себе добре. Здоров. Ще тільки 6 година, а я не знаю, що робити цілих 4 (години)....» (с. 249). Увечері потягом письменник попрямував до прикордонної залізничної станції Волочиськ.

Отже, підсумовуючи, на даний момент можна цілком ствердно говорити про дві встановлені адреси тимчасового мешкання Михайла Коцюбинського в Одесі: вул. Манежна, 12 та вул. Пастера, 52. З приводу цього хочу звернутися до культурної спільноти нашого міста про достойне вшанування пам’яті видатного українського письменника, хоча б, скажімо, в рамках гуманітарного проєкту «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО», який втілюється з метою поєднання з всесвітньою мережею креативних міст.

А наостанок — наведу рядки Володимира Сосюри з його віршів, присвячених Михайлові Коцюбинському в різні роки:

М. Коцюбинський

За те, що ти любив народ
і словом огненним про нього
будив в серцях людську тривогу
і звав до сонячних висот.
     
За те, що ти стояв в дозорі,
щоб жити радісно було,
і перед катом у покорі
не никло гордеє чоло.
     
За те, що ти у дні негоди
незламним був у боротьбі,
від незборимого народу
сіяє пам’ятник тобі.

Пам’яті М. Коцюбинського.

Живе в серцях твоє безсмертне слово
і до народу рідного любов,
немов зорі сіяння пурпурове,
хоч ти від нас давно уже пішов.
     
Ти з нами будеш вічно жити, жити,
як сяйво сонця, як вечірній спів,
ти так любив землі своєї квіти
і так, як квіти, ти людей любив.
     
Віддав Вітчизні ти свій дар чудовий,
любив ти все, що кликало вперед,
а ще любив ти непоборне слово,
в тобі жили художник і поет.

Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Переглядів: 476
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 25 грн.
  • на 3 місяці — 75 грн.
  • на 6 місяців — 150 грн.
  • на 12 місяців — 300 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua