РубрикиБез рубрики

Українська Пальміра

(Одеса в контексті вітчизняної економічної історії XV — першої половини ХІХ ст.)

(Продовження. Початок у номері за 26 вересня)

Одеса стала центром нової великої мережі чумацьких доріг, про що І. Слабєєв писав: «Найбі-льшою з нових дорожніх систем була одеська, що склалася в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. у зв’язку з початком вивезення через Одеський порт за кордон хліба та інших сільськогосподарських товарів. Вищеназвана система доріг охоплювала величезну територію: південні повіти Волинської, більшу частину Подільської і Київської, західні повіти Катеринославської губерній, значну частину Бессарабії і всю Херсонську губернію, тобто весь той район, що постачав сільськогосподарську продукцію на експорт. Головні чумацькі шляхи проходили через такі чотири пункти: Балту, Криве Озеро, Богополь і Вознесенськ».

Історик та етнограф Назарій Букатевич зауважив, що чумацькі шляхи розходилися від Одеси на північ «віялорізно», підкресливши: «значна кількість чумацьких шляхів розходилася віялорізно від Одеси по колишній Херсонській губернії, а далі переходила в сусідні губернії: Подільську, Київську, Полтавську, Катеринославську й Таврію». Коротко характеризуючи головні шляхи одеського чумацького «віяла» Н. Букатевич, зокрема, писав: «Шлях, що йшов від Одеси через Северинівку на Ананьїв, Балту, теж зв’язував Одесу з Поділлям і Волинню. Цим шляхом з Одеси везли бакалію й вина, а до Одеси приставляли великі транспорти з хлібом. З Поділлям та Київщиною Одеса зв’язувалася шляхом, що проходив через Березівку на Мостове, Щасливе в Богопіль, Ольвіопіль, Ревуцьке, Торговицю. Тут проходили найбільші транспорти з хлібом. Шлях меншого значення йшов на Одесу через Новомиргород, Новоукраїнське, Жукове й Вознесенське. Полтавщина зв’язувалася з Одесою через Кременчук, Олександрію, Лисаветград, Рівне, Вознесенське. Цим напрямком до Одеси йшло збіжжя, сало, шерсть, горілка, а з Одеси, як і іншими шляхами, — бакалія й вино. В Лисаветграді до цього шляху приєднувався той, [що] йшов з Черкас — Чигирина. Через Шестерню, Березнеговате, Засілля, Миколаїв, Попівку проходив шлях з Катеринославщини, яким поставляли до Одеси вовну еспанських овець, сало, масло, льонне насіння, а також збіжжя, особливо пшеницю-арнаутку. З Одеси до Миколаїва поштовим трактом, а далі через Опонасівку на Берислав ходили чумацькі валки в Таврію. З Бессарабією Одеса зв’язувалася шляхом на Павлівку, Тираспіль, від Тирасполя на Кишинів, Оргіїв, Більці або на Григоріопіль. Дубоссари, Оргіїв; другим — на Маяки, яким до Одеси приставляли з південної Бессарабії сіль, з Молдавії вино; третім — Овідіопіль, Аккерман…».

Величезна кількість чумацьких фур була звичайним атрибутом Одеси «золотої доби» її історії. Російський юрист Дмитро Мейєр так подавав свої враження від Одеси середини ХІХ ст.: «Торговельне значення Одеси усвідомлюється мандрівником під час самого наближення до неї… то він обганяє ряди фур з впряженими волами, завантаженими мішками пшениці й інших злаків, то трапляються йому назустріч такі ж ряди фур с опростаними мішками… В місті постійно зустрічаються довгі ряди хлібних возів, що неуважно перегороджують шлях іншим екіпажам, а останні терпляче і з повагою чекають можливості продовжити свій рух. «Одеса пшеницею управляється», говорить там народ й охоче віддає їй [пшениці] пошану».

Не дивно, що «пшенична» Одеса знайшла відображення в чималій кількості чумацьких пісень. Найперша з них була опублікована 1834 року у збірці видатного українського вченого Михайла Максимовича:

З поля вітер віє,
За Лиманом завиває, —
Туга, печаль налягає…
Ой я з туги, та з печали
Піду в коршму погуляю —
Шинкарочка молодая
Вона ж мене давно знає.
Горілочки навірає.
«Шинкарочко молодая,
Усип меду і горілки,
Тепер в мене нема жінки:
В кого жінка в кого діти,
Тому в Польщі* добре жити,
А я жіночки не маю —
Я в Одесі прогуляю!
А в Одесі добре жити —
Мішком хліба не носити,
На панщину не ходити,
Подушного не платити;
Ні за плугом, ні з ралом —
Називають мене паном!».

Якщо у попередній період російський уряд не надавав Одесі великого значення, то від початку ХІХ ст., завдяки успіхам хлібного експорту, місто вибороло для себе низку важливих пільг. Зокрема, 1802-го було постановлено на утримання порту Одеси виділяти «щорічну десяту частину з митних зборів цього міста», а 1803-го — вже 1/5 частину таких зборів. Це давало Одеському будівельному комітету можливість здійснювати досить значні роботи не лише в порту, а й у місті. Отже, Одеса та її порт розбудовувалися саме за рахунок доходів від власної торгівлі. Географія торговельних зв’язків одеського порту в цей час була надзвичайно широкою. Як писав з цього приводу історик Віктор Ващенко: «Одержувачами зерна, перш за все, були Марсель, Трієст, Константинополь, Генуя та Ліворно. З цих портів зерно йшло в різні європейські порти. В кінці періоду, що розглядається (перша половина ХІХ ст. — Т.Г.), зросла роль безпосередніх зв’язків Одеси з англійськими портами, які стали крупними одержувачами хліба з чорноморських портів».

Надзвичайні успі-хи торгівлі притягували талановитих керівників, які сприяли подальшим здобуткам у господарській сфері. Містом і краєм у цей час керували ліберальні адміністратори, супротивники кріпацтва та прихильники «вільної торгівлі», зокрема градоначальник Одеси та генерал-губернатор краю француз Арман Емманюель де Рішельє, політику якого продовжили генерал-губернатори — француз Олександр Ланжерон та росіянин, вихований в Англії («полумилорд», за визначенням Олександра Пушкіна), Михайло Воронцов.

До сфери їхньої діяльності входило, в тому числі, й піклування про чумаків. Так, А.Е. Рішельє мусив вирішувати питання щодо влаштування в місті, де відчувалася значна нестача питної води, водопоїв для чумацьких волів (за словами історика Йосипа Міхневича: «Рішельє звернув увагу на те, що постачальники хлібних обозів зазнавали чималих незручностей через відсутність в Одесі водопою для худоби, й велів влаштувати значне за площею водосховище, розташоване поблизу Херсонської застави»).

За часів А. Е. Рішельє вирішувалася й проблема влаштування в Одесі на згаданому Пересипу соляних магазинів, аби чумаки, вивантаживши зерно, могли закупити сіль, що зменшувало вартість чумацьких перевезень. Такі магазини функціонували в Одесі до кінця існування чумацького промислу («В Одесі на Пересипу багато оптових соляних магазинів, до яких надходить сіль з кримських озер й продається по 38 або 39 коп. за пуд протягом всієї весни. Практична гавань заповнена суднами з Азовського моря з судаками і таранею. Чумаки без перешкод можуть запастися товаром, що складає звичайний предмет їхньої торгівлі...» — писав у 1857 році історик і статистик Володимир Ліновський).

М. Воронцов особливо піклувався про стан чумацьких шляхів до Одеси. За його пропозицією 1838-го з «місцевих доходів» було виділено кошти на «покращення торговельних трактів, що прямують до Одеси» й, визначаючи об’єкти для першочергових ремонтних робіт, генерал-губернатор обирав ті шляхи, «де більше проходить чумаків з хлібом, і видатки [на ремонт] не будуть мати ніякого порівняння з отриманою користю» («Шляхи… — писав М. Воронцов, — якими я запропонував зайнятися комісії, за ступенем важливості їхньої у торговому відношенні такі: 1) від Балти до Одеси; 2) від Ольвіополя до Одеси; 3) від Новомиргорода через Вознесенськ до Одеси; 4) від Одеси до Миколаєва; 5) від Одеси до Тирасполя; 6) від Миколаєва до Берислава; 7) від Миколаєва до кордону Катеринославської губернії; 8) від Берислава до кордону Катеринославської губернії; 9) від Херсона до Берислава»). Внаслідок цього від 1840 року були виконані досить значні роботи з покращення низки чумацьких шляхів Херсонській губернії, окрім того, з доходів краю були виділені кошти на ремонт шляхів «у прилеглих… місцях Подільської та Київської [губерній]».

Одеса була місцем збуту продукції не лише для Правобережної України та Херсонщини, а й для Бессарабії («Без Бессарабії Одеса ніколи не досягла б свого добробуту та розвитку…» — стверджував О. Ланжерон) та Західної України. Зокрема, Дністром сплавляли виготовлені у Галичині судна, так звані «галяри», якими поставляли до Маяк, для подальшого перевезення в Одесу, поді-льське зерно, з Галичини цим же маршрутом прямували до Одеси деревина та деревне вугілля (втім, стан річкового сполучення Дністром та російська торговельна політика не сприяли цим зв’язкам).

Водночас низка чинників перешкоджали хлібному експорту Одеси: російсько-турецькі війни, під час яких заборонялося вивезення зерна; епідемії чуми в місті 1812 — 1814, 1829 — 1830, 1837 років; поганий стан шляхів та зволікання з будівництвом залізниць, що значно збільшувало вартість постачання зерна з Правобережжя до Одеси, тощо. Заважала хлібному експорту Одеси і традиційна митна «закритість» Російської імперії. Іноземці були змушені купувати зерно за золото, що також збільшувало вартість фрахту (судна приходили до Одеси по зерно переважно з баластом, а не з товаром).

(Далі буде)

Тарас ГОНЧАРУК,
доктор історичних наук,
професор.

* «Польщею» до кінця ХІХ ст. у народі називали землі Правобережної України — колишні володіння Речі Посполитої.

Переглядів: 558
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua