РубрикиБез рубрики

Дмитро ШУПТА. Шевченківські сонети

Тарас копіює

На високій ноті і крилато
Клав штрихи на ватман дебютант.
Воском зал свічок заароматив —
Вдався генеральський аксельбант!
Тихо прорізався досвіт матов.
Дзвякнув екіпажовий ірвант…
За Тараса схвилювався Платов:
«Самородок. Істинний талант!».
Терпецю не видала гримаса —
Повели на стайню. Ліг бочком…
Змочені ропою, опояса
Різки шмалько врізались пучком.
П’ятнадцятирічного Тараса
Доля рокувала козачком.

Карбіж

Малюнки піддавалися некволо,
Можливо й недалекі до взірців.
Тарас підняв, як лицар, забороло
На вістря пензлів, фарб та олівців.
Святине знань, академічна школо,
В твоїм плеканні геній не відцвів.
Сошенко ввів Тараса в дружнє коло
Талановитих, виключних митців.
Він увійшов багатообіцянно,
Поборник праці. Не для похвали
Брюлов, Мокрицький і Венеціанов
Йому підтримки руку подали.
Сподівано, достоту осіянно
В його душі надії розцвіли.

«Три літа»

Чи думали Кирило і Мефодій,
Що їхнє Братство діятиме в нас?
Але примкнув до братчиків Тарас —
Козацький лицар,
істинний добродій.
В імперії гнилій, пащекоротій
За волю України встав, як барс,
Та, очевидно, був іще не час
Здійснитися надії щирозлотій.
Снага народу — у кореневищі
І в кроні, що сяга своїх орбіт…
Спалахували помисли найвищі,
Яких іще не бачив білий світ.
«Три літа» написались у В’юнищі,
Що вилились вигнанцю в десять літ.

На етапі

Фельд’єгеря рука
зрослась з ефесом.
Мірилом часу слугував упруг.
Зустрічний вітер різав
гострим лезом
У час години і лихих шаруг.
Над берегом ріки і понад плесом,
Дрімучими лісами й між яруг
Шалений віз поета мчав експресом,
Кур’єрський транспорт,
на крайсвітній пруг.
Ти генія в які несеш провалля,
Занурюєш його в які світи?
Йому вже не страшна ні гостра паля,
Ні для розп’яття божого хрести.
Ні сутінки глухого Зауралля,
Ні закутки саманні самоти.

В глухій неволі

В глухій неволі чим я не хворів?
Приниження дається безугавне…
Становище немислимо безправне,
Де розпач спопеляв і прикрий гнів.
Змішалося реальне і уявне,
Світанків рань і сутінь вечорів,
Моє занотування захалявне,
Яким іще я не перехворів.
Присутнє світло, котрого нема,
Погрожується море за узвозом.
Неволя в серці пісню облама,
І душу обчухрає, навіть розум…
Зникає щира спека. І зима
Знов насідає з давучким морозом.

Лист А.І. Лизогубові

Цар повелів і наче все в ажурі —
Із безвісті ні воза, ні човна?…
Десятиліття дні тяжкі й понурі —
Пекельна безпросвітня очмана.
У пагубнім, як риба, саламурі,
Відтак щеміти серце почина…
Ця занапасть, як змова моря й бурі,
Безрадісних пустель далечина.
Подалі від Дніпра, Десни й Сули,
Неначе на чуму чи на холеру,
Загнали в позасвітню атмосферу…
Де вістові? І де мої посли?
«Малярського приладдя та паперу
Нема! Хоч. друже, це мені пришли».

Згадалися гостини

Сибірська смітьхова
стебло верблюдки.
Мороз, як у забой, б’є до снаги…
Легкі сніги Березової Рудки
Й тяжкі в Новопетровському сніги.
В казармі дим їдкий від самокрутки
Й колодників залізні ланцюги —
Такі твої в укріпленні набутки
На берегах Каспійської саги.
Згадалися гостини у Закревських
І Ганни елегантної портрет
В один з приїздів
з набережних Невських,
Як на заметі теж лежав замет.
…Серед обставин винятково кепських
Вигнанцем у засланні скнів поет.

Автопортрет. 1847

                       А. Лизогубові

Не в цьому світі б’є життєвий вир,
Яка нудьга без нурту вирового!
Тут для митця — пустеля і пустир.
З мислителів — не знайдеться нікого.
Поетові тут прикро та убого:
Одягнена не хвацько, набакир
Солдатська безкозирка. І мундир
У рекрута чи, сиріч, рядового.
У час і пору, а не завчасу,
Де степ і море теж бурлять у штормі,
В пустелі ти оцінюєш росу,
Де існувать не зможеш на підкормі,
Надішле він «Казахського баксу»
І свій «Автопортрет
в солдатській формі».

На гауптвахті

Чужинська чужина
на всім ландшафті.
Свого тут — нічогісінько з прикмет.
У Оренбурзі десь на гауптвахті
Утримувавсь під вартою поет.
Згадав, як плив по Балтиці на яхті…
Шум українських степових трепет…
Красуню-україночку у плахті,
В купальському віночку, не секрет.
Шевченко гірко скніє під арештом —
У квітні-травні сутий арештант.
Чужої «правоти» не розбереш там,
Чого не ризикує комендант.
Тобі — сваволя випала і — решта,
Розгнузданий мучительства талант.

Автопортрет з бородою

Комусь — шашлик, комусь — потапці,
Хтось — постує, комусь — банкет…
Хто на печі, хто на канапці
Собі міркує тет-а-тет.
Всяк Дон Кіхот на власній шкапці…
Який художник я й поет,
Про мене у кожусі й шапці
Розповіда автопортрет.
Неначе грізний шум прибою,
Де ми волали, диваки,
Спливли події за водою,
Та погляд мій, мої думки
«Автопортрета з бородою»
Залишилися на віки.

Безстрашність

На думці в нас одне — не дати маху.
Для цього в нас колючі є дроти.
Ми відчуття приречених на плаху
Не відаєм, заціпивши роти.
Ми ринемо на безголов’я змаху
Абикого із ближніх запрягти…
Тарасова душа не знала страху,
Хоч він і випив чашу гіркоти.
Не кожному дано злетіти птахом
Над полум’ям у зоряну безмеж,
Не знатися ні з розпачем, ні страхом
Материків, морів та узбереж.
Щоб тільки не пішло усе запрахом
І щоб уникло фосфорних пожеж.

Автопортрет. 1851

Не витримати затяжного шквалу
Усупереч нелюдських заборон!
Після експедиційного Аралу,
Де царський знівельовано закон.
І, бережений Богом, напропалу
Митець віддався пензлеві в полон…
Мав гембель після того, та помалу
Порушив знов заказаний кордон.
Рвуть пута й прив’язь
коні на припоні —
Прорвався Дух, ламаючи печать.
У забороні — тільки сміх вороні…
Напором течія ламає гать!
Усупереч всевишній забороні
«Таємно починає малювать».

Чертог антресолів

Позаду — шлейф солдатчини нудної…
З одним вікном — помешкання вузьке,
Де геній із мистецтвом — у двобої
Долає очевидячки гризьке.
Дорога його слави золотої:
Уміння у майстерності дерзке,
Коли у боротьбі бракує зброї,
Чого не варте місиво мирське.
Гнітючий простір в неймовірних болях,
Що назавжди всотав його чертог,
Де чітко все розписане по ролях:
Кислоти, фарби олівці та грог…
Але творить і спать на антресолях
У висі неба здатен тільки Бог!

Останній автопортрет

Токсичні заздрісні істоти
Ще здіймуть наговорів шквал —
Плеснуть на мене нечистоти…
Дались рекрутчина й Арал.
Перебіг творчої роботи
Добив урешті наповал,
Що застосовував кислоти
Смертельніші, аніж метал.
Про мене «пам’ять не поляже»,
«Не вмре» у плетиві тенет…
Моє походження не княже,
Хоч є духовний паритет.
Про всю трагедію розкаже
Останній мій автопортрет.

Переглядів: 99
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua