РубрикиБез рубрики

Консервація минулого і погляд у майбутнє

Після тривалої перерви, зумовленої карантином, Одеська національна наукова бібліотека поступово наповнюється життям: 17 липня у головному читальному залі відбулася презентація альбому «Історія Одеси в пам’ятниках і скульптурах», у якій взяв участь один з авторів — журналіст і фотомайстер Євген Волокін, а також відомі історики, краєзнавці, колекціонери. Учасників зустрічі привітала генеральна директорка ОННБ Ірина Бірюкова.

Зазначимо, що книжка вий-шла у рамках авторського проєкту Є. Волокіна «Стара Одеса у фотографіях» у співавторстві з О. Паларієвим. У новому альбомі — 241 фото, багато з яких публікуються вперше. Це зразки садово-паркової скульптури, а також монументи з ідеологічним навантаженням. Деякі з них нині можна побачити в парку-музеї соцреалізму, який є частиною етно-туристичного центру «Фрумушика-Нова», що у бессарабському краї (Тарутинський район) — свого роду аполітичний прототип литовського парку Грутас. Видання високополіграфічне і, з огляду на ціну, швидше, подарункове (орієнтовно — 600 грн).

Після публічного представлення альбому вдалося поспілкуватися з Євгеном Волокіним і відомим науковцем, доктором історичних наук, професором, деканом історико-філософського факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова В’ячеславом Кушніром.

— Як виникла ідея цього видання? — запитую одного з авторів альбому пана Волокіна.

— Це виросло на ґрунті моєї зацікавленості санаторіями Одеси. Коли була зібрана значна кількість фотодокументів з видами санаторіїв, а відтак і фотографії скульптур, то це, зрештою, дало можливість аналізувати матеріал. Процес відбувався поступово. Почалося все з «Лаоокона», що був на дачі Григорія Маразлі. Завдяки радянській владі ця скульптурна група «переселилися» в осердя міста і, таким чином, стала пам’ятником. Здавалося б, маячня, але це факт. Можливо, вже наступного року ми підготуємо альбом про дачу Маразлі. Це — в планах.

(Нагадаю читачам, що сьогодні окремі

об’єкти, пов’язані з іменем видатного одесита — мецената і міського голови Григорія Григоровича Маразлі, — під загрозою знищення — В.К.).

Щоб здійснити свій задум, я звертався до багатьох людей, але не знаходив належної зацікавленості, бо ж подібне видання — дороге задоволення. Зрештою, побував у «Фрумушиці-Новій», де є парк скульптур радянської епохи, й оторопів: там побачив «нашого Леніна», зображення Сталіна і багато інших скульптур доби «со-ціалістичного реалізму». Не йдеться про якусь реанімацію ідей комунізму — це пам’ять про минуле, це та аура, в якій жили мої батьки. З Олександром Андрієвичем Паларієвим (підприємець, керівник комплексу. — В.К.) ми порозумілися і вирішили видати книжку. Зробили це впродовж року.

Ще одна тема моїх зацікавлень — скульптура «Діана з собаками» Бориса Едуардса (вона включена у видання), яка спершу була встановлена біля Воронцовського палацу. Намагаюся з’ясувати, куди ділося це творіння нашого славетного земляка. У своїй роботі опираюся лише на документально підтверджені факти.

(Принагідно зазначу, що історичні довідки до пам’я-тників, представлених в альбомі, готувалися на підставі архівних даних, ретроперіодики, що зберігаються в Державному архіві Одеської області, Одеській національній науковій бібліотеці та приватних колекціях — В.К.). Запитання до В’ячеслава Кушніра.

— Чим, на вашу думку, важлива поява такого альбому?

— Після ознайомлення з виданням можу сказати, що воно неординарне: це не суто текстове, але й не винятково ілюстративне, як можна було б чекати від альбому. Фотографії — досить якісні й унікальні, адже з ними нема можливості ознайомитися деінде, а тут вони зібрані воєдино. Ілюстрації супроводжуються текстом, який відображає історичний контекст міста, із суто одеськими нюансами, що надає виданню особливого колориту.

Під час розмови з одним з авторів, а саме з паном Євгеном, він сказав, що коли розпочну читати, то не відірвуся. І справді, текст захоплює, але справа навіть не в цьому. Приваблює його ненав’язлива тональність. Йдеться про певний історичний період у житті Одеси, зокрема радянської епохи, без авторських оцінок. Розрахунок робиться на те, що рефлексії будуть у читача. Текст спонукає до роздумів, переосмислення, особливо людей мого покоління, які ще застали ті часи.

 — То які після ознайомлення ваші рефлексії?

— Сьогодні ми переймаємося багатьма проблемами, зокрема й ідеологічними. У нашому випадку це вкраплення української державності, української ідентичності, що для такого суспільства, як наше, доволі складні завдання. Черпати досвід ми маємо з минулого, в тому числі з цієї «радянської машини», яка використовувала й такий вид мистецтва, як монументальна скульптура. Минуло тридцять років, і таке враження, що в нас у цьому сенсі пауза.

— У багатьох місцях встановлені пам’ятники видатним україн-ським державним, релігійним і культурним діячам, Героям Небесної Сотні, захисникам, полеглим під час російсько-української війни на Донбасі… До речі, ленінський «План монументальної пропаганди» був прийнятий у період громадянської війни, в 1918 році…

— Наше завдання, в принципі, відоме, зрозумілі й проблеми, які перед нами стоять, а от якими методами їх виконувати-розв’язувати — не завжди ясно. На мою думку, матеріал презентованого видання містить якраз певні посили. Хоч завдання у нас інші, але підходи можуть бути подібними. Якщо заглибитися в історію, то бачимо, що кожна нова формація, яка приходила на зміну, заперечувала ту, що було до неї. Вона побоювалася того, що не вписувалося у новий історичний контекст, її ідеологію. Адже в пам’ятники закладені потужні культурний та ідеологічний сенси, які можуть вступати у протиріччя з вимогами часу. Пам’ятники треба зберігати, але як пояснити молодим людям, коли ми критикуємо (і правильно критикуємо!) радянський режим, коли своєрідні маркери ідеології тоталітаризму залишаються, скажімо, у назвах вулиць, у монументах на площах міст?

Розмовляв
Володимир КУДЛАЧ.

П.С. Думаю, що тема збереження-руйнування-консервації-встановлення пам’ятників і ролі у цьому процесі громадянського суспільства, з одного боку, і держави (яка на нинішньому етапі помітно відсторонилася від цього напряму і, здається, не має чітко вираженої ідеології державотворення) — з іншого, є досить актуальною й потребує подальшого обговорення.

В.К.

Переглядів: 186
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 25 грн.
  • на 3 місяці — 75 грн.
  • на 6 місяців — 150 грн.
  • на 12 місяців — 300 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua