РубрикиБез рубрики

Фронтові дороги танкіста Мілєєва

22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

На долю учасника Другої світової війни, інваліда першої групи Петра Петровича Мілєєва, що проживає у нашому Доброславі, як і на долі мільйонів таких, як він, випали нелегкі випробування. Пройшов фронтовими дорогами від Тирасполя й аж до Сталінграда, а потім у зворотному напрямку — на захід, визволяючи від окупантів рідну землю, зокрема й Одещину, та сусідні країни. Перемогу зустрів старшим сержантом розвідувального батальйону танкового корпусу.

У повоєнні роки був водієм у маршалів Соколовського і Жукова. Особисто бачив Верховного головнокомандувача Сталіна, британского прем’єра Черчилля, вітався з французьким генералом Шарлем де Голлем. Військову службу закінчив у 1972-у в званні підполковника танкових військ.

Цьогоріч 22 червня, у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, Петро Петрович Мілєєв буде єдиним фронтовиком у Доброславі, хто покладе квіти до пам’ятника жителям селища, які не повернулися з тієї далекої війни.

Іменини, що не відбулися

22 червня 1926 року в Мілєєвих народився другий син, якого назвали Петром. Тоді сім’я проживала у Дніпропетровську. Батько — кадровий військовослужбовець, мати — медичний працівник. У 1940-у Мілєєва-старшого разом з родиною перевели на прикордонну заставу в місто Тирасполь. То були дуже тривожні часи. Бо ж багато чого, попри офіційні запевнення, вказувало на те, що Німеччина активно готується до війни проти Радянського Союзу. І про те, що війна рано чи пізно почнеться, знав навіть 14-річний Петя. Згадує, як разом з однолітками в різних гуртках набував необхідних навичок військової справи. Знав, що треба робити в разі оголошення тривоги на прикордонній заставі, вмів стріляти, літати на планері. Хоча мріяв про мирну професію лікаря-хірурга.

...Недільний ранок 22 червня 41-го не віщував нічого незвичайного. На хлопця чекали хіба що приємні клопоти: того дня він мав відзначати свій 15-й рік народження. О третій ночі його розбудив старшина застави Левченко і запропонував наловити риби до святкового столу. Швидко зібравшись, удвох пішли на річку. І тільки-но вмостилися на березі, як нічну тишу розкололи потужні вибухи. Затамувавши подих, рибалки дивилися у досвітнє небо, всіяне ворожими літаками. Їм до останнього не хотілося вірити, що почалася війна…

По тривозі піднялася вся застава. В результаті бомбардування ворожої аві-ації загинули й отримали поранення багато військових та цивільних. Відправили до лікарні й батьків Петра.

Три дні і три ночі мужньо утримували свої позиції прикордонники. Нарешті на допомогу їм прибув 48-й стрілецький корпус під командуванням генерал-лейтенанта Р.Я. Малиновського. Неповнолітнього Петра зарахували у розвідувальний батальйон цього корпусу. Ветеран сьогодні з горді-стю згадує про зустріч і розмову з Родіоном Яковичем. Той подарував йому автомат ППШ, а ще сказав: «Син начальника застави повинен перемогти ворога і дійти до Берліна». Ці слова назавжди закарбувалися в пам’яті юнака й не раз додавали сил у скрутні хвилини протистояння з ворогом.

Ні кроку назад!

У перші місяці війни основним завданням радянських військ було утримувати оборону. Але це попервах не вдавалося. Ворог наступав, захоплюючи нові й нові території. За спиною вже Волга. Далі відступати нікуди. І наказ командування звучав так: «Ні кроку назад!». Сталінградська і Курська битви стали переламними в ході війни. Наступ фашистських військ у липні 1942-го було призупинено, а в листопаді того ж року розпочався контрнаступ нашої армії.

Розвідувальний батальйон, у якому служив Петро, був переформований у 4-й гвардійський механізований корпус. Механік-водій Мілєєв отримав нову бойову машину — танк Т-34, який вірою і правдою послужив йому до 1943-го.

Згодом корпус істотно переозброїли, а старшого сержанта Мілєєва призначили командиром нового танка Т-34-85-ОП. Машина та екіпаж пройшли сувору перевірку запеклими боями на правому березі Волги, на Мамаєвому кургані. Саме там молодий танкіст був контужений. Але відлежуватися в госпіталі не став і незабаром повернувся до бойових побратимів, продовжуючи брати участь у боях під Сталінградом.

Потім був знаменитий бій у районі залізничної станції Прохорівка, за 56 кілометрів на північ від Бєлгорода. «На полі бою все горіло і ревло, а земля здригалася від численних ударів. І все ж німцям не вдалося увійти в Прохорівку», — згадує Петро Петрович.

У серпні 1943 року 4-й танковий корпус брав участь у визволенні Харкова, Запоріжжя, а навесні 1944-го — Миколаївщини. Згодом воїни дійшли до Вознесенська, а звідти на понтонах переправилися через Південний Буг у напрямку Березівки Одеської області. Військовий підрозділ вів бої і за звільнення сіл Петрівка, Новомиколаївка Лиманського (Комінтернівського) району та міста Роздільна. Далі курс танкового корпусу проліг на малу батьківщину Мілєєва — до Тирасполя.

«Пам’ятаю, — розповідає фронтовик, — як стукав у бабусине вікно і благав її відчинити двері. Вона довго вагалася, не вірячи, що то її онук. Тільки після того, як вигукнув «Це ж я — антихрист твій!», впустила мене в будинок і міцно обняла».

У серпні 44-го радянські війська почали наступальну операцію за визволення від загарбників столиці Молдови — Кишинева. Вже наступного місяця була звільнена територія Болгарії. За звільнення Югославії старший сержант Мілєєв був відзначений бойовим орденом.

Ось так і закінчилася війна для 19-річного Петра Мілєєва, який мужньо бився з ворогом на різних фронтах за визволення своєї Батьківщини та країн Європи. На грудях фронтовика — багато нагород високого ґатунку.

У повоєнні роки хоробрий боєць продовжив службу в танкових військах. Після ж демобілізації вів активне ветеранське життя. Петро Петрович — постійний учасник військово-патріотичних заходів, які проводяться у Лиманському районі, частий гість у військових частинах. Про одну з них хочу розповісти детальніше.

Танкіст — завжди танкіст

У свої поважні літа колишній танкіст вирішив, так би мовити, згадати свою бойову молодість — відвідати танковий підрозділ наших Збройних сил. Доброславський селищний голова Людмила Ярославівна Прокопечко разом з волонтеркою Валентиною Ярославівною Степановою допомогли ветеранові владнати всі організаційні питання щодо здійснення його задуму. І Петро Петрович за кермом свого старенького легковика відправився у непросту, як для його віку, мандрівку.

Представники командування, рядовий склад військової частини А-1465 тепло зустріли загартованого у боях танкіста. Йому дали можливість оглянути сучасні машини, посидіти за пультом їх управління і навіть проїхати на танку почесне коло. А ще запросили поважного бойового колегу на своє професійне свято, яке в Україні щороку відзначається у серпні. Петро Петрович, у свою чергу, як реліквію передав молодому механіку-водієві танка, учасникові АТО Сергію Васильєву власну військову флягу. Звісно ж, не порожню.

Танк, який побував у зоні АТО, став для фронтовика і своєрідною трибуною. Він, обіпершись на його броню, розповів нинішнім воїнам деякі епізоди із своїх буднів у роки минулої війни.

Ось один з них. Під час бою три німецьких «тигри» підійшли зовсім близько до машини Мілєєва, яка була в укритті. Склалася патова ситуація: вороги не в змозі знешкодити наш танк, а екіпаж нашої бойової машини розумів, що покинути укриття і вступити у бій проти трьох «тигрів» закінчилося б неминучою поразкою. Й ось у цю мить у небі з’явився червонозірковий винищувач під номером «08». Літак зробив різкий розворот і пішов у піке на ворожі танки. Після влучних пострілів два з них загорілися, а третій почав швидко покидати поле бою. Тоді Петро Мілєєв наздогнав своїм танком третього «тигра» і підбив його. Певна річ, йому дуже хотілося бодай хоч щось дізнатися про свого рятувальника, але це сталося вже після війни. «08» усе ж таки «засвітився». А було це так. Якось колишні ветерани зустрілися на одному із заходів, на якому був і генерал Олексій Данилович Чаплинський. Він і розповів присутнім, як врятував наш танк від трьох німецьких «тигрів». Тоді Петро Петрович піднявся і доповнив розповідь свого рятівника. То була хвилююча зустріч. Вона на все життя запам’яталася сивочолому фронтовикові.

Учасник Другої світової побував і на місці дислокації відомої 28-ї окремої механізованої бригади, воїни якої не перший рік мужньо протистоять агресорові на сході нашої країни, вшанував пам’ять полеглих у зоні АТО захисників, оглянув територію частини, поспілкувався з військовими. І, звичайно, не зміг не відвідати меморіальний комплекс 412-ї батареї, не покласти до його підніжжя квіти. Тут, на цій приморській місцевості, загинули 250 донецьких шахтарів, які в перші дні війни чинили відчайдушний опір ворогу, що наступав на Одесу.

Для нашого ветерана, як і багатьох його бойових побратимів, події тих трагічних років інколи незвано пробігають перед очима, ніби відбувалися недавно. У них і нині, через багато десятиліть, виникає бажання хоч трішечки доторкнутися до своєї обпаленої війною далекої юності. Пам’ять… Вона нетлінна і вічна.

Іван РАФАЛЬСЬКИЙ.
смт Доброслав.

Переглядів: 108
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua