РубрикиБез рубрики

Слідами Роксолани

Щоб доторкнутися до вічності

Декілька сезонів поспіль по телевізору транслювався турецький серіал «Величне століття. Роксолана». Одні називали його «милом», інші захоплювалися інтригуючим розвитком сюжетної лінії. Але як би не складалося, до екранів була прикута незліченна кількість глядачів. Дивилася серіал і я.

Попередньо вже володіючи певною історичною інформацією про Османську імперію і перечитавши талановитий роман Павла Загребельного «Роксолана» (та й інших письменників на цю тематику, в тому числі й Осипа Назарука, за твором якого поставлений україн-ський фільм під такою ж назвою), з цікавістю почала спостерігати за масовими сценами «Величного століття», декораці-ями, костюмами. Потім у виконавців головних ролей помітила зовсім іншу акторську школу. Приваблювала вагомість акторських пауз, мова жестів, рухів, міміки.

Переді мною почали чітко вимальовуватися характери героїв. Безперечно, у їх відображенні свою роль зіграла режисура, акторське бачення. Можна знайти у серіалі й недоліки. Проте, як на мене, до сучасного глядача дійшли не знівельовані часом образи з нашаруванням легенд та міфів, а особистості. Роксолана і Сулейман постали на телеекрані не тільки у їх величі, а й просто як люди — зі своїми болями, сумнівами і стражданнями, зі своїми помилками і перемогами. Тож захотілось пройтися їхніми слідами, доторкнутися до історії, до вічності. Й ось, завдяки подарунку своїх дітей, лечу до Туреччини.

У Стамбулі є на що подивитися. Але що б не відвідувала, що не бачила б, незмінно тягнуло туди, де можна відчути дух Османської імперії XV — XVI ст. Туди, де в нещадній боротьбі за своє існування, у щасті й стражданнях, жила Роксолана-Хюррем. Де знімалося більшість епізодів «Величного століття». Це — палац Топкапи.

«Ворота, що відкривають вхід до раю»

Так написано арабською мовою при вході на територію палацу. У перекладі слово «топкапи» означає «гарматні ворота». Річ у тім, що колись тут розташовувалася лише робоча резиденція султанів, і коли вони в’їжджали в палац чи покидали його, про це сповіщали постріли з гармат. Згодом сюди перемістився і гарем. Відтоді Топкапи став головним палацом Османської імперії, яким залишався упродовж 400 років.

Топкапи — це не просто палац. Це цілий комплекс. Розкинувшись у неймовірно гарному місці — на високому березі затоки Золотий Ріг, де Босфор впадає у Мармурове море, — він охоплює територію у 700 тисяч квадратних метрів.

Досконало оглянути все за один раз просто неможливо. Тому намагалася зосередити увагу на основному для себе. І чим більше заглиблювалася в історію, тим сильніше охоплювало відчуття, що сьогоднішня реальність залишається десь там, позаду, у зовсім іншому вимірі. А я переношуся у світ Роксолани.

Могутність і гордовитість палацових споруд, врочистість колон, величавість башт та куполів, що, здавалося, беззвучно розмовляють із всесвітом, ніби завмерли у часі. Ось і доріжка, викладена колотим камінням. Нею ходила Роксолана-Хюррем. Про що думала? Які плани виношувала? Впізнаю й інші місця, відомі мені, як уже зазначала, з різних інформаційних джерел. Ось тут проводилися всілякі свята, п’ятничні намази. Тут очікували аудієнції іноземні посли. А у цьому залі проводив засідання диван (вища рада). За тим, що відбувалося, султан стежив із Башти Правосуддя.

Доповнювали враження конюшня султана, палацові кухні, павільйони, мечеті, бібліотека, скарбниця, золота альтанка та багато-багато іншого. А також тераса, де відбувалося чимало розмов між Хюррем і Сулейманом. Де жінка, привезена з України до невідомої їй і чужої Туреччини, могла побути наодинці з собою, подумки розповісти Босфору про те, що ховається від усіх у її зболеній душі.

Ось і гарем. Саме він був епі-центром багатьох подій, того, що відбувалося у житті Роксолани.

На жаль, час доніс до нас дуже скупі дані про це утаємничене місце палацу. Адже гарем завжди надійно ховали від світу. Зайти до нього, окрім наложниць, мали право лише султан, його родина та обслуга. Для всіх інших — суворе табу. За порушення заборони — смерть!

На мій подив, відвідувачів у гаремі — обмаль. Екскурсоводів теж нема. Та й працює він не щодня і не повний день. До того ж, скрізь можна побачити натягнуті яскраві стрічки, що означає: «Сюди не можна!». Ще й пригадалося, як одна з небагатьох україномовних туристок, коли я шукала вхід до гарему, шепнула: «Мені есемеска від знайомих, що проживають у Туреччині, прийшла, щоб я в гарем краще не ходила. Вам теж не раджу». Та це інтригувало ще більше. Хотілося побувати у всіх доступних місцях. Побачити, як жили наложниці, яких навчали не лише танцям, музики, етикету, а й іноземним мовам, математики, історії. Прагнула вловити, відчути атмосферу минувшини.

Тим часом у душі наростало двояке відчуття. З одного боку, це було захоплення витонченим стилем великих покоїв, розкішшю стін і стель, вражало оздоблення камінів, хамамів, водопровідних кранів, виконане мармуром, золотом, дорогими породами дерев. А з іншого — ніби холодними лещатами тіло сковував страх. Пригнічували темні й вузенькі лабіринти коридорів і невеликих кімнаток (всього у гаремі більше 300 приміщень), маленькі сірі дворики. Повсюдні ґрати на вікнах. Навіть фонтани тут будували не лише для краси, а й зі стратегічною метою — щоб шум води не давав змогу прослуховувати розмови. Розповідають, що в одному із них, виконавши свою роботу, мили руки обез’язичені кати. А як багато ми ще й не знаємо, як багато сховали від нас століття…

В одному з коридорів помітила старовинні дзеркала. Хто не йде — зупиняється. У них дивилася колись і Роксолана. Якби дзеркала уміли говорити, то розповіли б, мабуть, про ті інтриги, які процвітали в гаремі, про підкупи і зради. Про безліч несподіваних, зухвалих смертей. А якщо до когось доля і була прихильною, все одно гарем був для них кліткою. І навіть Золотий Шлях, по якому водили фавориток до султана на хелвет (ніч кохання), зовсім не видався мені шляхом до раю…

Вийшовши за межі гарему, я з полегшенням зітхнула, відчуваючи себе вільною і незалежною жінкою. До цього, вочевидь, прагнула і Роксолана.

В усипальниці Хюррем

Тут панує абсолютна тиша, від якої аж мурашки по тілу бігають. Не чути розмов, не видно спалахів фотокамер. Усе це заборонено. Не порушує беззвучність і шаркання підошв (взуття залишається при вході), а обережні кроки відвідувачів глушать килими. Тут усе завмерло. Недарма цей восьмигранний мавзолей називають скам’янілим серцем Сулеймана.

Зводячи величну кам’яну споруду, султан звелів прикрасити її керамічним кахелем із зображенням райських садів, вимережити віршовані рядки, які він написав для своєї Хюррем, а в кожній розеті вставити безцінний смарагд — улюблений самоцвіт Роксолани. Гробниця покрита золотим покривалом. Воно — як волосся цієї дивовижної жінки.

Неподалік розташований і мавзолей Сулеймана. Вони й після смерті поруч. І хто що не казав би, які думки не висловлювалися б з приводу стосунків Роксолани і Сулеймана, я вірю у їхнє кохання…

То хто ж ти така, Роксолано-Хюррем?

Що залишила по собі

Документальних даних про Роксолану того періоду, коли вона потрапила в гарем, зовсім мало. Дослідники стверджують, що ця жінка родом із роксоланів. Так називали народ, який жив колись на території нинішньої України, у західній її частині. Ім’я Настя Лісовська (чи Олександра) дали їй уже письменники. А йменням Хюррем нарік її султан Сулейман, що означає «весела, та, що дарує радість». Та суть не в імені. А в індивідуальних рисах, у характері, в особистості.

Роксолана знала, чого вона хоче, і, незважаючи ні на що, вперто йшла до своєї мети.

Серед десятків наложниць вона відразу зуміла привернути увагу Сулеймана, завоювала його любов, стала законною дружиною, примусивши султана забути про гарем. Прибравши зі свого шляху всіх суперниць і ворогів, домоглася поваги до себе. Народила султанові нащадків. Та цим не обмежилася. Щоб бути не лише коханою жінкою, а й цікавою співрозмовницею, порадницею, помічницею володаря, Хюррем вивчила кілька мов, декламувала вірші сучасників, цінувала мистецтво. Розуміючись у політиці, вирішувала чимало державних справ, коли Сулейман був у походах. Прославилася і своєю доброчинністю — будувала лікарні, мечеті, школи, притулки для бідних.

А ще Роксолана навчилася грати за жорстокими правилами того часу і того оточення, в якому жила, не боячись вносити у них свої правки. Дипломатична, а часом нестримна у своїй люті, лагідна і різка, вона не мала права відступати. І якби була іншою, то просто не вижила б у тому безжальному світі. Та Хюррем не просто вижила. З української бранки Роксолани вона стала наймогутнішою жінкою Османської імперії, залишивши про себе слід у культурі багатьох країн світу.

На завершення

Шість днів у Туреччині — це так мало і так швидко. Але коли, повертаючись додому, під крилом літака я побачила рідну землю, щиро зраділа. Бо тут моє Чорне море, моя Одеса, мій Південний Буг і моя Саврань. Це — моя Україна. І Батьківщина Роксолани…

Діана МУДРА,
член Національної спілки журналістів України.
смт Саврань.

Переглядів: 91
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua