РубрикиБез рубрики

Шкодую, що так мало розпитувала...

Раїса Сергіївна Комашко (Манік) належить до покоління дітей війни. 35 років вона віддала роботі на освітянській ниві, працювала вчителькою математики у Вигодянській середній школі Біляївського району. Виростила трьох дітей. На жаль, син передчасно пішов із життя. Радіє спілкуванню з доньками, внуками й правнуками.

Пропонуємо вашій увазі спогади Раїси Сергіївни, які вона написала власноруч про обпалене війною дитинство.

Цікаву властивість має людська пам’ять: іноді забуваю те, що було вчора чи кілька днів тому, але пам’ятаю те, що було 70 років тому чи й навіть більше…

Війну я не пам’ятаю, бо народилася 29 липня 1941 року. Через кілька днів пішов на фронт мій батько. Пам’ятаю лишень, як він уже повернувся додому. Я його боялася і ніяк не хотіла йти до нього. А він брав мене на руки і високо підкидав над головою. Із батькової шинелі мама пошила пальто старшим сестричкам (нас було четверо, всі дівчатка)… Ми з молодшою сестрою згодом ці пальтечка доношували…

Про війну чимало нам розповідала старша сестричка, 1929 року народження… Жінки тоді працювали зранку до ночі в полі: жали серпами, в’язали снопи. Старші діти збирали колоски…

Жили ми у Харківській області, поблизу міста Лозова. Бої там йшли страшні. Під час бомбардувань нас, дітей, замикали у погребі, що колись належав пану Никонору, далеченько від села. А тулилися ми в бараках, по дві родини в одному. Мама розповідала, що старшеньку, Ліду, навчила: тільки-но пролітатиме військовий літак, бери меншеньких і біжи до тітки на хутір. Якось під час чергового бомбардування Ліда побігла на хутір з сестричкою, а про мене забула. Коли ж повернулася додому — наш барак зруйнований, пічка розкололася навпіл, а біля пічки знайшла мене, живу, здорову…

Щоб годувати мене грудьми, Ліда носили мене, замотану в ковдру, в поле, де мама працювала. Якось прийшла, розгорнула ковдру, а там мене нема — загубила дитину на дорозі… Знову знайшли живою!

Пам’ятаю, як німці корову забирали. Старші діти кричали, плакали, а мене мама щипала, щоб я теж заплакала. Забрали нашу годувальницю, залишилися ми без молока.

…Добре пам’ятаю голод 1947 року. Ми збирали гриби, а росли вони найрясніше у тих місцях, де проливалася кров… Мама смажила оладки з кропиви, ми їли паслін, молочай. Гілочки молодого клена спочатку терли в долоньках, щоб вийшла гіркота. А ще дуже смачними були козелики — листочки, як у часнику, і жовта квітка посередині. Ловили ховрахів і здавали заготівельникам їх шкірки по 5—7 копійок. Ллєш водичку в нірку, поки він, бідолага, голову не висуне звідти. Тоді треба було швидко за шию його спіймати…

Батькам у колгоспі давали макуху, таке тверде коло пресованих відходів після того, як вичавили олію. Ми замочували шматочки і їли… Вижили…

Грубки у школі палили соломою. Приходимо взимку, знімаємо бурки, сушимо біля грубки і заодно чорнильниці розморожуємо, вчимося…

Пам’ятаю свою найпершу особисту сукню, бо раніше все доношувала за сестрами. Аж у восьмому класі мама пошила мені сукню з креп-жоржету, зелену в квіточки. А взуття нам шив батько. Забивав дерев’яні гвіздочки у підошву, наспівуючи фронтових пісень. Досі шкодую, що так мало розпитувала його про війну... Бо вже у 17 років вступила до Слов’янського педагогічного інституту, згодом потрапила на Одещину, вийшла тут заміж…

Промайнуло життя у роботі. Тепер — на заслуженому відпочинку. Шестеро чудових онуків, двоє правнуків… Так і живемо ми, діти війни, старішаємо, але радіємо сонечку і новому поколінню, яке зараз таке розумне й цікаве…

Підготувала
Ольга ФІЛІППОВА.

Переглядів: 115
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua