РубрикиБез рубрики

Словогроно до словогрона або Про архітектуру мого кореневого словника

Слово — вітер, а письмо — ґрунт.
(Номис, №10664).

Сергій Єфремов у 1923 році у статті про Грінченків словник написав, зокрема, таке:

«За даних обставин Словник Грінченків був максимальним досягненням, і, знов кажу — я не знаю людини, яка за такий час могла б більших досягти результатів. С. Шелухин, спорячись проти права Грінченкового словника зватись Грінченковим, каже, що «звичайно, каменярів не згадують, а тільки архітекторів будинку. Але Грінченко не був і архітектором словника».

Архітектором, беручи це порівнання серйозно, він звичайно не був, як не був архітектором і ніхто з його попередників у даній сфері. Архітектура словників — річ вельми давня, світова, і свого оригінального плану тут не видумаєш: єсть певні норми, яких обов’язково додержувати кожному, хто працює над словником. Але коли вже брати це порівняння і вважати кожне слово за цеглинку або, ще краще, за необроблений каміньчик, потрібний для складання словарного будинку, то Грінченко був єдиним і справжнім його будівничим. Досить глянути на подане у нас тут fac-simile двох тільки сторінок із рукописного Словника, щоб зрозуміти, яка це була воістину пекельна робота. Своїми руками брав він кожну цеглинку, кожен каміньчик, обтісував, обшліхтовував його, припасовував до сусідніх, клав на призначене загальним планом місце, додавав і нового матеріялу, зацементовував — і каміньчик по каміньчику ріс той будинок, аж поки виріс до вікопомного діла. Діло те було переломовим в історії нашої лексико-графії, з його, як зазначено вже, починається нова в ній сторінка. І цілком справедливо і по заслузі завжди стоятиме першим на ній ім’я — Бориса Грінченка».

Справді, словник Бориса Грінченка є унікальним. Я його придбав через «Книга — поштою» у 1960 році, коли перебував, репресований уперше, у концлагері Мордовії. Ми тремтячими руками брали ці томи, дехто з політв’язнів цілував їх, притискав до грудей, до серця. Тоді були часи хрущовської відлиги, тоді прийнято новий Кримінальний кодекс (найвищий строк ув’язнення замість 25 років став 15. І нам з Володимиром Барсуківським трибунал нарахував лише по 18 місяців ув’язнення: з І.Х.1959 до І.ІV.1961 рр.). У мордовському концтаборі полонені воїни УПА нам пояснили, що так мало дали тому, що листівка наша була московською мовою, й останній заклик у ній був такий: «Да здравствует подлинная свобода народа!» А якби було «...украинского народа», то 7 років було б забезпечено. Імперія дуже боялася українського націоналізму, і тому вдруге судила мене вже як українця і дала учетверо більше — 5 з половиною!

Тоді почали виходити твори репресованих наших письменників, навіть дехто заїкався про видання В. Винниченка. І тоді ж були перевидані фотомеханічним способом ці унікальні чотири томи Грінченкового словника. Треба назвати людей, хто «пробив» це видання. Ось вони, хто підписав Передмову: М.П. Бажан, О.І. Білецький, І.К. Білодід, Л.А. Булаховський, В.С. Ільїн, М.Т. Рильський. Як бачимо, люди досить солідні, вагомі. Я схиляю голову перед ними, перед їхнім патріотизмом — домогтися такого видання було дуже складно. Та ще й з такою настановою: «При перевиданні Словника, яке здійснюється тепер, прийнята наукова настанова, що ні «удосконалення», ні «осучаснення» його, як і всякої іншої історичної пам’ятки, не припустиме».

Завдяки такій настанові цей словник ось уже 60 років стоїть переді мною на полиці, і я його по десятку разів за день беру до рук, а останніми двома чи трьома роками з інтернету просто копіюю окремі позиції до свого словника, аби читач міг побачити-порівняти сучасне з наявним станом на 1909 рік.

Із 1923 року багато часу пройшло. І те, що заперечував С. Єфремов («свого оригінального плану тут не видумаєш»), сталося — маємо уже нову, змінену архітектуру словника: Є.А. Карпіловська 2002-го видала «Кореневий гніздовий словник української мови. Гнізда з вершинами — омографічними коренями». Це — «перший в українській лексикографії морфемно-словотвірний словник гніздового типу», як сказано в анотації.

У нас я вперше побачив цю архітектуру словника у статті М.П. Лесюка «Словотвірне гніздо з коренем -вед- у сучасній українській мові» у журналі «Мовознавство» (1980, №4, с. 76—82). Написав йому листа, показав, як я укладаю свого СКС (стислого кореневого словника). Звідтоді ми знайомі, листуємося, стрічаємося.

Отже, тут ми зустрічаємо, бачимо справді нову архітектуру словника. Вона уже завоювала право на існування.

Але мене і та стара, і ця нова архітектура не вдовольняла. У тих рядах слів не було шику-ладу-наочності. Я давно, ще з 1973 року, перебуваючи у концлагері, старанно, прискіпливо, уважно маракував-думав над тим, як зробити словник кореневий наочним, повним і стислим, компактним. Там я почав збирати усі слова усіх коренів нашої мови. Але нової архітектури я довго не знаходив.

Та осяяння прийшло само собою тоді, коли я в таборі почав вивчати литовську і латиську мови. Сталося це в той момент, коли Гунар Астра, знаний нині у світі великий латиш (він тоді сидів 12-й рік), почав мені давати першого урока. Він спокійно і якось вибачаючись каже мені, що у їхніх мовах, латиській і литовській, є лише два роди — чоловічий і жіночий.

Мене це вразило, бо ж нам в університеті, на філфаці, твердили, що литовська мова — дуже стара, як грецька, санскрит тощо, а ми вже знали, що у старих мовах був середній рід. То ж як це так — нема середнього роду?! Я тоді вже знав, що у романських мовах, які походять із латини, середнього роду нема — не стало, вивітрився! То що, виходить, литовська не така стара, як латина, а новіша, як французька, іспанська, італійська? Справді, пізніше, коли я знайомився із пруською мовою, яка була прамовою балтійських і вже відмерла, переконався, що саме пруська була старішою за усі балтські мови і що у пруській був середній рід. Тож усе стало на місце. Тоді я чітко зрозумів, що наша мова не просто старша, а ще й багатша за балтійські (та інші, наприклад, за всі романські!) мови саме наявністю середнього роду.

Висновок прийшов сам собою: треба весь масив імен розділити на три стовпчики — чоловічий, середній і жіночий роди. Звичайно ж, підуть окремим стовпчиком дієслова, ще одним, шостим — прикметники. Лишаються прислівники, дієприслівники, вигуки, кличні відмінки, складні слова. Їх я вирішив ставити у п’ятий стовпчик — тут стали усі незмінювані слова і множинні імена, які не мають родів: ножиці, двері тощо. Й ось що вийшло — даю вершок словогрона САДОК, САДИТИ, СІДАТИ:

Далі все укладалося просто. Щоб не повторювати основу слова з кожним префіксом, я вирішив відкорінок — так я назвав основу слова, без префікса, — писати лише один раз, а внизу маленькими літерами підписувати усі префікси та другі частини складного слова.

Увага: для полегшення сприймання словогрон, порушуючи закон чи правило, коми поміж тими префіксами я не ставлю!

Якщо ж відкорінок починає складне слово, то я після нього ставлю дефіс, а внизу після трьох пробілів — усі наступні частини складного слова:

САДО-

будівництво   власник   вод

водський   захисний

ТЯЖКО-

поранений   тілий   хворий

Одразу ж стало видно стислість майбутнього словника з такою побудовою, з новою архітектурою.

Частку -ся у дієсловах вирішив відділяти од відкорінка, не дуже перейматися, який префікс вживається/не вживається зі зворотним дієсловом, бо це кожен українець знає з колиски.

У кожному стовпчику слова або відкорінки будуть ставитись за алфавітом. Тоді буде чітко видно суфі-кси, їхнє унікальне багатство.

Далі стало питання: чи всі слова ми охоплюємо, добираючи, гуртуючи кореневу родину? Виявилася дуже дивна річ — наявні кореневі словники не брали до уваги онімів, або власних назв, індивідуальних найменувань окремих одиничних об’єктів. Сукупність усіх власних назв мови становить її ономастичний простір. А без тієї сукупности ноосфера кореня, якщо можна так висловитися, не може бути повною.

Власних назв дуже багато. В Україні одних топонімів чи не мільйон набереться. А прізвища? А гідроніми? Тому мій словник охоплює і цей «простір».

1. Книга «Адміністривно-територі-альний устрій» (Київ, 1987) подає нам 30200 назв населених пунктів.

2. «Словник гідронімів України» (Київ, 1979) налічує 20 тисяч основних і 24 тисячі варіантних назв річок.

3. Одеський телефонний довідник 2004 року дав мені до 300 тисяч прізвищ, як-от 610 Шевченків, або 6 Мазеп, або одне Сагайдачний, предок якого (пригадуєте пісню козацьку?) проміняв жінку на тютюн та люльку)…

Суфікси в онімах настільки своєрідні, що я виділяв оніми червоною барвою.

Знову ж таки само собою напрошувалося — обраховувати саме відкорінки, бо ніяк не виходило рахувати слова (як це першою зробила у своїй чудовій книзі Є. Карпіловська) — і через величезну кількість префіксів, і через багатозначність кожного слова, і ще через непотрібність цього рахування: воно зразу ж розмиває значущість тих цифр-чисел. А кількість відкорінків чудово, чисто показує суфіксальне багатство мови!

Таким чином, на чільне за значенням місце вийшов у СКС відкорінок.

Ця нова архітектура словника дала можливість зробити обчислення валентності коренів, а це віддзеркалює їхню древність чи споконвічність. Шокуюче багатство суфіксів свідчить про давність цих слів та й усієї мови нашої.

Ось найбільші словогрона мови нашої:

СТАВИТИ, СТОЯТИ — 502 відкорі-нки!

САДИТИ, САДЖАТИ — 420 відкорінків!

ХОДИТИ — 325!

МАТИ, МАЮ — 248!

У своїй рецензії на мою книгу «Словогрона Духу» Ярослав Радевич-Винницький (газета «Літературна Україна», №42 за 2015 рік) написав такі слова: «Українські словогрона» О. Різникова — це нове слово в лексикографії, новий погляд на лексику, отже, і на цілу мову, на її пов’язаність з історичним буттям та духом народу, який творив і творить цю мову і є твореним нею. Допоможи, Господи, авторові видати цей словник у повному обсязі!».

Чи це «нове слово у лексикографії», хай оцінять вчені люди, а щодо несхожості мого словника з іншими — то це я вже перевірив не раз, і в багатьох мовах. Ця архітектура словника дає можливість чітко охопити і показати всю ноосферу словокореня. А отже — і всієї нашої мови.

За останні 15 років я набрав на комп’ютері понад 3400 словогрон — так я назвав спільнокореневу родину слів, бо ж ті слова, ніби виноградинки, тримаються за один корінець. Звичайно ж, не всі словогрона викінчені. Щодня додаю нові й нові штрихи до портретів словогрон. Слово «портрет» тут доречне, бо тепер є можливість одним поглядом окинути-побачити-оцінити структуру, архітектуру, валентність, наповненість кожного словогрона.

Жодного вигаданого мною слова там нема — усі слова взяті з наших словників або з творів письменників. Я одразу вирішив дотримуватися цього простого правила — тільки ті слова, які написані будь-де (крім парканів, звісно!). Нікому сторонньому я не довірив би набирати словогрона, бо тоді б мав право сумніватися…

Олекса РІЗНИКІВ.

Переглядів: 111
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua